Справа № 751/6990/25 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/4823/879/25
Категорія - ч. 2 ст. 113 КК України. Доповідач ОСОБА_2
16 грудня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря судового засідання ОСОБА_5
за участю сторін кримінального провадження
обвинуваченого ОСОБА_6
його законного представника ОСОБА_7
захисника - адвоката ОСОБА_8
прокурора ОСОБА_9
Розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №22025270000000047 від 23 березня 2025 року, за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_10 на вирок Новозаводського районного суду міста Чернігова від 08 жовтня 2025 року,
щодо ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Семенівка, Чернігівської області, учня Комунального закладу «Чернігівський професійний будівельний ліцей» Чернігівської обласної ради, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого по АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 28 ч. 2 ст. 113 КК України,
Цим вироком ОСОБА_6 засуджений за ч.2 ст. 28 ч. 2 ст. 113 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, до покарання у виді п'яти років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки та відповідно до ст. 76 КК України покладені обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, навчання або роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.
Зараховано ОСОБА_6 у строк покарання строк попереднього ув'язнення з 23.03.2025 року по 28.03.2025 року.
Запобіжний захід у вигляді застави ОСОБА_6 до набрання вироком законної сили залишено без змін.
Строк дії обов'язків, покладених ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 25.03.2025 року, відносно ОСОБА_6 продовжено до набрання вироком законної сили.
Заставу в розмірі 242240 грн. 00 коп. (двісті сорок дві тисячі двісті сорок гривень) внесену 27.03.2025 року ухвалено повернути заставодавцю ОСОБА_7 після набрання вироком законної сили.
Стягнуто із ОСОБА_7 на користь держави процесуальні витрати за проведення судових експертизи в сумі 20183,90 грн.
Питання про долю речових доказів і документів вирішене у відповідності до вимог ст.100 КПК України.
Короткий виклад фактичних обставин встановлених судом зводиться до того, що неповнолітній ОСОБА_6 усвідомлюючи наявність збройного конфлікту внаслідок збройної агресії рф проти України, та достовірно розуміючи, що в Україні запроваджено воєнний стан, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 17.03.2025 року, перебуваючи на території м. Чернігів, використовуючи власний мобільний телефон, вступивши у спілкування з особою, матеріали якої виділені в окреме провадження, діючи з корисливих мотивів, переслідуючи мету ослаблення держави в умовах воєнного стану та в період збройного конфлікту, усвідомлював, що релейні шафи є необхідними засобами управління рухомим складом залізниці, мають важливе народногосподарське та оборонне значення, а виведення їх з ладу може значно зашкодити економічному та оборонному положенню України, призвести до шкідливих наслідків у вигляді загрози національній безпеці в економічній і воєнній сферах.
23.03.2025 ОСОБА_6 , маючи умисел на зруйнування та пошкодження об'єктів, які мають важливе народногосподарське та оборонне значення, а саме релейних шаф, діючи за попередньою змовою із особою, матеріали щодо якої виділені в окреме кримінальне провадження, в пообідній час прибув із заздалегідь підготовленими знаряддями до місця розташування релейної шафи вхідного світлофору «ЧГ» станції Чернігів регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Укрзалізниця», у м. Чернігів за координатами: 51.498798, 31.259389, облив зазначену шафу заздалегідь підготовленим розчинником, після чого за допомогою сірників здійснив її підпал, зафіксувавши вказаний процес шляхом здійснення відеозапису на власний мобільний телефон, за допомогою спеціального програмного забезпечення Timemark та у подальшому того ж дня був затриманий на місці злочину працівниками УСБУ в Чернігівській області.
За виконання вказаних дій ОСОБА_6 отримав грошову винагороду трьома платежами, в загальному розмірі 1701 грн.
Дії ОСОБА_6 кваліфіковані судом за ч.2 ст. 28 ч.2 ст. 113 КК України, а саме диверсія, тобто вчинення з метою ослаблення держави підпалів, спрямованих на зруйнування та пошкодження об'єктів, які мають важливе народногосподарське та оборонне значення, вчинене в умовах воєнного стану та в період збройного конфлікту, за попередньою змовою групою осіб.
В апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи кваліфікацію дій, доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_6 , просить вирок суду змінити через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. ОСОБА_6 засудженого за ч.2 ст. 28 ч.2 ст. 113 КК України до покарання, із застосуванням ст. 69 КК України, у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі, необхідно було звільнити ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання зі встановленням іспитового строку 2 (два) роки, на підставі ст.ст. 75, 104 КК України.
Згідно зі ст. 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_6 наступні обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, навчання або роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.
Апелянт звертає увагу, що згідно з абз. 2 п. 9 Постанови Пленуми Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2003 №7, при звільненні особи від відбування покарання з випробуванням суди у резолютивній частині мають посилатися на статтю 75 КК України, а щодо неповнолітньої особи - ще й на статтю 104 КК України як на підставу для прийняття такого рішення.
Переконаний, що мотивуючи підстави звільнення неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням, суд першої інстанції у вироку належним чином урахував його особу та обставини вчинення ним злочину, обгрунтовано прийшовши до висновку про наявність достатніх підстав для звільнення його від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України. При цьому не застосував ст. 104 КК України, яка у даному випадку підлягає застосуванню, у зв'язку з чим, вирок підлягає зміні.
Заслухавши доповідача, доводи прокурора, який просив апеляційну скаргу задовольнити, неповнолітнього обвинуваченого, його законного представника та його захисника, які не заперечували проти вимог апеляційної скарги прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу прокурора задовольнити.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, викладених у вироку, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження та підтверджуються наявними в ньому доказами, які не досліджувалися в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України, і ніким з учасників судового провадження не оспорюються. Тому колегія суддів не переглядає їх відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК України.
Призначене покарання відповідає загальним засадам, визначеним у ст.65 КК України, і суд навів ґрунтовні мотиви застосування ст.75 КК України, що в апеляційній скарзі також не оспорюється.
Між тим, доводи прокурора про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність з огляду на те, що суд не застосував положення ст.104 КК України, заслуговують на увагу.
Згідно зі ст.104 КК України звільнення від відбування покарання з випробуванням застосовується до неповнолітніх відповідно до статей 75-78 цього Кодексу, з урахуванням положень, передбачених цією статтею.
Звільнення від відбування покарання з випробуванням може бути застосоване до неповнолітнього лише у разі його засудження до позбавлення волі. Іспитовий строк установлюється тривалістю від одного до двох років.
У разі звільнення неповнолітнього від відбування покарання з випробуванням суд може покласти на окрему особу, за її згодою або на її прохання, обов'язок щодо нагляду за засудженим та проведення з ним виховної роботи.
За сталою судовою практикою при звільненні особи від відбування покарання з випробуванням, а також враховуючи положення абзацу 2 пункту 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2023 №7, суди у резолютивній частині вироку мають посилатися на ст.75 КК України, а щодо неповнолітньої особи - ще й на ст.104 КК України як на підстави для прийняття такого рішення.
Отже, суд першої інстанції, хоча і правильно визначив тривалість іспитового строку неповнолітньому обвинуваченому ОСОБА_6 , а саме у межах ст. 104 КК України, але при цьому послався у вироку лише на ст. 75 КК України, чим неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність.
У відповідності зі ст. 409 КПК України підставою для зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Оскільки суд першої інстанції неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, а саме, не застосував положення ст.104 КК України, яка підлягає застосуванню, згідно зі ст.ст. 408, 413 КПК України це є підставою для зміни вироку шляхом посилання на ст.ст.75, 104 КК України в рішенні про звільнення від відбування покарання з випробуванням і задоволення апеляційної скарги прокурора.
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 404-405, 408, 532 КПК України колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні задовольнити.
Вирок Новозаводського районного суду міста Чернігова від 08 жовтня 2025 року щодо ОСОБА_6 в частині призначеного покарання змінити.
ОСОБА_6 засудженого за ч.2 ст. 28 ч.2 ст. 113 КК України до покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі, звільнити від покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 (два) роки на підставі ст.ст. 75, 104 КК України.
Згідно зі ст. 76 КК України покласти на нього наступні обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, навчання або роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.
У решті вирок залишити без змін.
Ухвала набуває законної сили після її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення.
ОСОБА_11 ОСОБА_12 ОСОБА_13