Справа № 712/10740/25
Провадження № 2/712/4212/25
09 грудня 2025 року Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючого судді - ПИРОЖЕНКО С.А.
при секретарі - ШЕВЧЕНКО О.П.
розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_2 ) про стягнення заборгованості по розписці,
Позивач звернувся з позовом до відповідача про стягнення боргу, посилаючись на те, що на початку 2025 року він надав в борг відповідачу 10 000 гривень на особисті потреби останнього. На підтвердження отримання коштів відповідачем було надано письмову розписку від 08 квітня 2025 року із зазначенням того, що кошти надаються в борг, який має бути повернуто до 10 травня 2025 року. В порушення договірних зобов'язань відповідач суму позики до цього часу не повернув.
Невиконанням відповідачем своїх зобов'язань по поверненню коштів позивачу була завдана моральна шкода, оскільки позивач вимушений був вишукувати кошти на свої поточні потреби та кошти на утримання сім'ї. Неправомірні дії відповідача, якими він фактично ошукав позивача, завдали душевні страждання позивачу. Необхідність звернення за кваліфікованою юридичною допомогою до фахівця, звернення до суду викликали відчуття неспокою, душевне хвилювання та дискомфорт. Вищевказані негаразди призвели до виникнення конфліктів у сім'ї, які в свою чергу впливають на здоров'я позивача.
Тому просить стягнути з відповідача на його користь суму позики в розмірі 10 000 гривень, моральну шкоду в розмірі 10 000 гривень, а також понесені ним судові витрати.
02 вересня 2025 року ухвалою суду було відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін та призначено судове засідання.
Адвокат позивача Потапенко С.В. до судового засідання не з'явився, надав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав та просив їх задоволити, проти винесення заочного рішення не заперечував.
Відповідач до судового засідання не з'явився, причини неявки суду не відомі, про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином.
У зв'язку з неявкою сторін фіксація технічними засобами відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України не здійснювалася.
З письмової згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини, які регулюються нормами цивільного законодавства.
Як встановлено в судовому засіданні, 08 квітня 2025 року позивач надав в борг відповідачу 10 000 гривень, що підтверджується відповідною розпискою від 08 квітня 2025 року. Відповідач зобов'язався повернути вказані кошти до 10 травня 2025 року.
Відповідач свої зобов'язання щодо повернення коштів не виконав.
Згідно ч.1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Згідно вимог ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
У відповідності із ст.631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Згідно із ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно правового висновку, який міститься в постанові від 18 вересня 2013р. Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах по справі № 6-63 цс 13, предметом якої був спір про стягнення боргу за договором позики, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику. Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.
Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
В своїй позовній заяві позивач стверджує, що відповідач в обумовлений строк суму позики не повернув.
Доказів на спростування доводів позивача та виконання зобов'язань за договором позики відповідач суду не надав.
Враховуючи викладене, оскільки судом було встановлено, що відповідач взяті на себе за договором позики зобов'язання не виконує, будь-яких доказів на спростування вказаних обставин суду відповідачем надано не було, в зв'язку з чим суд вважає, що до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість за договором позики у розмірі 10 000 гривень.
Щодо вимоги про відшкодування моральної шкоди суд зазначає наступне.
Поняття моральної (немайнової) шкоди і порядок її відшкодування визначається статтею 23 ЦК України.
Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 23 ЦК України, моральна шкода може полягати, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц (провадження № 14-714цс19) викладено висновок, що виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб'єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства».
Тлумачення статті 23 ЦК України свідчить, що вона є нормою, яка має поширюватися на будь-які цивільно-правові відносини, в яких тій чи іншій особі було завдано моральної шкоди. Це, зокрема, підтверджується тим, що законодавець вживає формулювання «особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав». Тобто можливість стягнення компенсації моральної шкоди ставиться в залежність не від того, що це передбачено нормою закону або положенням договору, а від порушення цивільного права особи (постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 22 квітня 2024 року у справі № 279/1834/22, провадження № 61-1382сво23).
Суд вважає, що внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов'язань перед позивачем та неповернення позивачу у встановлений договором строк суми позики позивачу була завдана моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях, а тому він має право на відшкодування моральної шкоди відповідачем.
При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, суд ураховує характер правопорушення, ступінь вини відповідача, глибину душевних страждань, завданих позивачу відповідачем, і вважає, що розмір відшкодування моральної шкоди позивачу слід визначити у межах заявлених позовних вимог у розмірі 10 000 грн., оскільки невиконання зобов'язань за договором позики з боку відповідача та позбавлення позивача тим самим права розпоряджатися своїми коштами негативно вплинуло на душевний стан позивача.
Також при зверненні до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позов задоволено, понесені позивачем витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст.ст.12,13,259,263-265,268, 280-282 ЦПК України, ст.ст. 526, 625, 629, 1046, 1047, 1049, 1050 ЦК України, суд -
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_3 , заборгованість за Договором позики від 08 квітня 2025 року в розмірі 10 000 гривень, моральну шкоду в розмірі 10 000 гривень та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 211,20 грн., а всього 21 211,20 грн.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.