Справа № 699/1323/25
2/703/2306/25
15 грудня 2025 року м. Сміла
Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючого - судді Овсієнка І.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Дебт Коллекшн» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
установив:
25.08.2025 ТОВ «ФК Дебт Коллекшн» звернулося до Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 29.01.2020 між ТОВ «Гоуфінгоу» та ОСОБА_1 в електронному вигляді укладено кредитний договір №3068622247/224507 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, що підписаний за допомогою електронного підпису, відтвореного шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису). Відповідно до умов договору, відповідач отримав кредит у розмірі 2000,00 грн, строк кредитування 25 днів, із процентною ставкою 1,85% на добу.
Первісний кредитор зобов'язання перед відповідачем виконав у повному обсязі.
31.05.2021 між ТОВ «Гоуфінгоу», як первісним кредитором, та ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп» укладений договір факторингу №1-31/05/21, відповідно до умов якого первісний кредитор відступив до ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних в реєстрі боржників, в тому числі право вимоги за кредитним договором №3068622247/224507 від 29.01.2020, що укладений із ОСОБА_1
03.06.2021 ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп», відповідно до умов договору про відступлення права вимоги №1-03/06/2021, відступив право вимоги за кредитним договором №3068622247/224507 від 29.01.2020 до ТОВ «ФК Дебт Коллекшн» у зв'язку з чим останній набув права грошової вимоги до відповідача.
Відповідач ухиляється від сплати заборгованості, а позивач набув право вимоги до відповідача по вказаним кредитним договорам, тому позивач, для захисту своїх прав, звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просив стягнути з відповідача суму заборгованості у розмірі 6255,60 грн, з яких прострочена заборгованість за сумою кредиту 2000,00 грн та 4255,60 грн прострочення за комісіями та відсотками, а також судові витрати.
Ухвалою Корсунь-Шевченківського районного суду від 22.09.2025 справу передано на розгляд Смілянського міськрайонного суду відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України.
Ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 15.10.2025 відкрите провадження в справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін, яким встановлений строк для подання письмових заяв по суті справи.
Копію ухвали про відкриття провадження в справі разом із копіює позовної заяви із додатками надіслано відповідачеві на зареєстровану адресу місця проживання, вказане відправлення повернуте відправникові у зв'язку із закінченням терміну зберігання.
Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, пов'язаної із належним здійсненням правосуддя, зокрема сформульованої в справі «Сидоренко проти України» (Sydorenko v. Ukraine (dec.), №73193/12, 18 February 2021), загальна концепція справедливого судового розгляду та фундаментальний принцип змагальності провадження вимагають належного вручення судових документів стороні, однак стаття 6 Конвенції не заходить так далеко, що зобов'язує національні органи влади забезпечити ідеально функціонуючу поштову систему. Органи влади несуть відповідальність лише за ненадсилання заявнику відповідних документів. Той факт, що заявниця не отримала кореспонденцію, надіслану їй Вищим спеціалізованим судом, сам по собі не є достатнім для того, щоб закласти аргументовану основу для заяви про те, що права заявниці за статтею 6 § 1 Конвенції були порушені.
Крім того, Верховний Суд неодноразово зазначав, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої палати Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі №800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 року у справі №913/879/17, від 21.05.2020 року у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 року у справі №24/260-23/52-б).
Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Клопотань від учасників справи про проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін відповідно до частини 5 статті 279 ЦПК України не надходило.
Відповідач у встановлений судом строк відзиву до суду не подав, будь-яких клопотань чи заяв про неможливість подання відзиву у встановлений судом строк від відповідача не надходило.
Частиною 8 статті 178 ЦПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
За відсутності доказів поважності причин неподання учасниками розгляду заяв по суті справи, суд вирішив розглянути справу за наявними матеріалами справи. Водночас, суд враховує, що з моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк, для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, суд приходить до наступного.
Згідно із ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Статтями 77-80 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Згідно зі ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно зі ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що 29.01.2020 між ТОВ «Гоуфінгоу» та ОСОБА_1 укладено індивідуальну частину договору про надання фінансового кредиту №3068622247/224507, який підписаний останньою електронним підписом одноразовим ідентифікатором R53512, за умовами якого: товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 2000,00 гривень на умовах строковості, зворотності, платності (далі - кредит), а клієнт зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором. Кредит надається в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом.
Кредит надається строком на 25 днів, тобто до 22.02.2020.
За користування кредитом позичальник сплачує 675,25% річних від суми кредиту в розрахунку 1,85% на добу, тип процентної ставки - фіксована.
У реквізитах сторін відповідач зазначила рахунок № НОМЕР_1 .
Згідно довідки про ідентифікацію ТОВ «Гоуфінгоу» підтверджено, що ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , з якою укладено договір №3068622247/224507 від 29.01.2020, ідентифікована товариством, акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора) здійснювався в інформаційно-телекомунікаційній системі www.gofingo.com.ua - одноразовий ідентифікатор R53512; дата відправки ідентифікатору позичальнику 29.01.2020; номер телефону/електронна пошта, на яку було відправлено ідентифікатор 380683818795.
31.05.2021 між ТОВ «Гоуфінгоу» та ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп» укладено договір факторингу №1-31/05/21, згідно якого клієнт відступає факторові права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами.
Відповідно до витягу з реєстру боржників до даного договору факторингу, ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп» набуло права грошової вимоги щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за кредитним договором №3068622247/224507 в розмірі 6255,60 грн, з яких 2000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 4255,60 грн - сума заборгованості за відсотками.
03.06.2021 між кредитором ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп» та новим кредитором ТОВ «ФК Дебт Коллекшн» укладено Договір №1-03/06/2021 відступлення права вимоги.
Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги №1-03/06/21, ТОВ «ФК Дебт Коллекшн» набуло права вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №3068622247/224507 в розмірі 6255,60 грн, з яких 2000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 4255,60 грн - сума заборгованості за відсотками.
Відповідно до виписки з особового рахунка за кредитним договором №3068622247/224507 від 29.01.2020, заборгованість відповідача перед ТОВ «ФК Дебт Коллекшн», станом на 26.05.2025 складає 6255,60 грн, з яких 2000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 4255,60 грн - сума заборгованості за відсотками.
Таким чином, позивач ТОВ «ФК Дебт Коллекшн» набуло право вимоги відносно ОСОБА_1 , як боржника у зобов'язанні.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
В силу ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України, слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію).
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», моментом підписання електронного правочину є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідна позиція щодо застосування вказаних норм права викладена в постанові Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №732/670/19.
Згідно з абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ст. 1082 ЦК України, боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Таким чином, позивач як новий кредитор набув права вимоги за вказаними договорами на підставі договорів про відступлення права вимоги.
Згідно зі ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Відповідно до статей 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
За приписами ст. 610 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, повинен сплатити суму боргу, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з умовами Договору позики позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші зобов'язання в повному обсязі у строки і на умовах, передбачених Договором.
Первісний кредитор зобов'язання перед відповідачем виконав у повному обсязі.
Разом з тим, щодо розміру заборгованості, яка підлягає до стягнення, суд зазначає наступне.
Згідно з договором про надання фінансового кредиту №3068622247/224507 від 29.01.2020 та Додатку №1 до нього вбачається, що сторони погодили строк дії позики у 25 днів. Розмір наданого відповідачу кредиту склав 2000,00 грн.
Тому суд уважає обґрунтованими доводи позову про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором №3068622247/224507 в частині боргу за сумою позики в розмірі 2000,00 грн. При цьому розмір заборгованості за відсотками позивачем в повній мірі не доведено.
Пунктом 1.2 договору позики передбачено, що строк кредиту складає 25 днів, таким чином, згідно умов договору розмір боргу за процентами за 25 днів користування становить 925,00 грн (2000,00 грн х 1,85% х 25 днів).
Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Такий висновок міститься у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018, справа № 444/9519/12.
Ураховуючи викладене, суд вважає за необхідне застосувати вказаний правовий висновок Верховного Суду і до правовідносин, що склались по даній справі.
Відповідно до ст. 12 ч. 3, 4, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Доказів, які б спростовували висновки суду про чинність договору, отримання коштів, відповідачем суду не надано.
За вказаних обставин суд приходить до обґрунтованого висновку, що позовні вимоги позивача є частково обґрунтованими та підтверджені належними та допустимим доказами.
Відповідно ч. 1-2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються - у разі задоволення позову - на відповідача.
Щодо вимоги позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10500,00 грн, суд зазначає наступне.
Відповідно до положень ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3ст.133 ЦПК України).
Вирішуючи питання про відшкодування позивачеві судових витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду цієї справи, суд враховує вимоги ч. 1, 2, 3 ст. 137 ЦПК України, якими передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
З аналізу означених положень процесуального права суд робить висновок, що на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу необхідно суду надати такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зробила правовий висновок, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Із досліджених судом матеріалів справи встановлено, що позивачем на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу надано копії таких документів: 1) договору про надання правничої допомоги №11/07/2025 від 11.07.2025, укладеного між ТОВ «ФК Дебт Коллекшн» та адвокатом Пархомчуком С.В.; 2) акту про отримання правової допомоги від 20.10.2025, в якому міститься перелік наданих правових та юридичних послуг загальною вартістю 10500,00 грн; 3) платіжної інструкції про переказ коштів від ТОВ «ФК Дебт Коллекшн» на адресу ОСОБА_2 від 20.10.2025 №9624 на суму 10500,00 грн.
У зв'язку із дослідженими письмовими доказами на підтвердження надання позивачу правничої допомоги у справі щодо стягнення заборгованості із відповідача ОСОБА_1 , суд констатує, що позивачем надано належні та допустимі докази щодо наданої правничої допомоги та її вартості.
Проте у постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного цивільного суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 211/3113/16-ц (провадження № 61-299св17), від 06 листопада 2020 року у справі № 760/11145/18 (провадження № 61-6486св19) зазначено, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Крім того, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19) звернено увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим («East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (заява № 19336/04, § 268).
Такий правовий висновок також викладено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 січня 2021 року у справі № 596/2305/18-ц (провадження № 61-13608св20).
Частиною 4 ст. 263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У зв'язку із цим, суд визначає вартість наданих правових послуг в розмірі 2000,00 грн, які відповідають критерію реальності адвокатських витрат, розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи (справа є малозначною, розмір боргу невисокий, в даній категорії справ наявна узгоджена та усталена судова практика, через що позовні заяви у таких справах є майже типовими та фактично шаблонними, а обсяг наданих доказів є незначним), розглянута в спрощеному провадженні, без виклику сторін, що підлягають стягненню із відповідача.
Керуючись ст. 76, 81, 141, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд,
вирішив:
Позов задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Дебт Коллекшн» заборгованість за кредитним договором №3068622247/224507 від 29.01.2020 у розмірі 2925,00 грн, а також 1132,47 грн судового збору та 2000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, всього 6057 (шість тисяч п'ятдесят сім) грн 47 коп.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Дебт Коллекшн», адреса: м. Київ, вул. Саперне Поле, 12 інше, нежитлове приміщення 1008, код ЄДРПОУ 44243120.
Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса зареєстрованого місця проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Повне судове рішення складене 15.12.2025.
Суддя І.В. Овсієнко