Номер провадження: 11-кп/813/106/25
Справа № 523/9311/21
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
11 грудня 2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючий суддя ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури ОСОБА_9 на вирок Суворовського районного суду м. Одеси від 24 травня 2021 року у кримінальному провадженні № 12021164490000549, внесеному до ЄРДР 26 квітня 2021 року, за обвинуваченням:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Кахул, Республіка Молдова, громадянина Молдови, з середньою освітою, тимчасово не працюючого, зареєстрованого та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше засудженого 18 серпня 2020 року Комінтернівським районним судом Одеської області за ч. 1 ст. 185 КК України, до покарання у виді громадських робіт у кількості 200 годин,
- у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 389 КК України,-
встановив:
Зміст оскарженого судового рішення та встановлені судом першої інстанції обставини.
Оскарженим вироком ОСОБА_7 , визнано винним у вчинення кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 389 КК України, та призначено йому покарання у виді 3 (трьох) місяців арешту.
Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 03 червня 2021 року виправлено описку, допущену у вироку від 24 травня 2021 року, та зазначено, що ОСОБА_7 , визнано винним у вчинення кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 389 КК України, та призначено йому покарання у виді 3 (трьох) місяців арешту.
Відповідно до оскаржуваного вироку ОСОБА_7 перебуває на обліку Суворовського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Одеській області з 18 січня 2021 року на підставі вироку Комінтернівського районного суду Одеської області від 18 серпня 2020 року за ч. 1 ст. 185 КК України як засуджений до покарання у виді громадських робіт у кількості 200 годин.
Так, 16.02.2021 року, будучи ознайомленим з порядком відбування призначеного судом покарання та попередженим про кримінальну відповідальність за ухилення від відбування покарання у виді громадських робіт, згідно направлення та наказу №35 «Про прийняття до відбування громадських робіт» ТОВ «КК» Суворовський» від 29 березня 2021 року, а також розробленого графіку з 30 березня 2021 року по 10 червня 2021 року повинен був відпрацювати 200 годин громадських робіт.
В період 30 березня 2021 року - 08 квітня 2021 року, 13 квітня 2021 року -25 квітня 2021 року ОСОБА_7 , діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїї дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, без поважних причин не з'являвся до ТОВ «КК» Суворовський» для виконання громадських робіт, не відпрацювавши 192 години з призначеного йому покарання, чим порушив порядок і умови відбування покарання у виді громадських робіт.
Вимоги апеляційної скарги.
На даний вирок заступник керівника Одеської обласної прокуратури ОСОБА_9 , подав апеляційну скаргу, в якій, не оспорюючи доведеності вини обвинуваченого, правильності кваліфікації його дій, вважає, що вирок суду першої інстанції, постановлений з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність з підстави того, що ОСОБА_7 вчинив інкримінований кримінальний проступок до повного відбуття покарання, яке призначене вироком Комінтернівським районним судом Одеської області від 17 вересня 2020 року, а суд першої інстанції при призначені покарання не застосував ч. 1 ст. 71 та ст. 72 КК України.
Крім того, звертає увагу апеляційного суду, що призначене покарання не відповідає ступеню тяжкості кримінального проступку та особі обвинуваченого, а цілі виправлення та перевиховання обвинуваченого будуть досягнуті тільки в умовах його ізоляції від суспільства, при призначенні покарання у виді 5 місяців арешту.
Посилаючись на такі доводи, прокурор просить вирок суду скасувати та ухвалити новий, яким призначити ОСОБА_7 покарання за ч. 2 ст. 389 КК України у виді 5 місяців арешту. На підставі ч. 1 ст. 71 та ст. 72 КК України частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Комінтернівського районного суду Одеської області від 17 вересня 2020 року, та за сукупністю вироків призначити ОСОБА_7 остаточне покарання у виді 5 місяців 20 днів арешту.
В іншій частині вирок залишити без змін.
Позиція учасників судового розгляду в судовому засіданні.
В судовому засіданні обвинувачений звернувся до апеляційного суду з клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з закінченням строків давності. Наслідки звільнення від кримінальної відповідальності за такою підставою йому зрозумілі.
Захисник підтримала заявлене клопотання та просила звільнити обвинуваченого від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України.
Прокурор заперечувала проти заявленого клопотання та просила призначити обвинуваченому покарання у виді пробаційного нагляду строком 1 рік та визначити остаточне покарання з урахуванням положень ч.1 ст.71, ч.1 ст.72 КК України, у виді пробаційного нагляду строком 1 рік 20 днів.
Заслухавши доповідь головуючого судді, учасників апеляційного розгляду, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності на підставі статті 49 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності, наведені в апеляційних скаргах, апеляційний суд дійшов висновку про таке.
Мотиви апеляційного суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Положення ст. 2 КПК України визначають завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, одним із завдань є забезпечення швидкого, повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до положень статей 7, 9 КПК України зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження. Під час кримінального провадження суд зобов'язаний неухильно додержуватися вимог Конституції України, КПК України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства, практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до ч. 1 ст. 285 КПК України особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Згідно з частинами 1, 4 ст. 286 КПК України звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення здійснюється судом. Якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Згідно зі ст. 417 КПК України суд апеляційної інстанції, встановивши обставини, передбачені ст. 284 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу і закриває кримінальне провадження.
Звільнення від кримінальної відповідальності - це врегульована законом відмова держави від засудження особи, яка вчинила злочин, і від застосування щодо неї примусу у формі покарання.
З аналізу законодавства, що регулює питання закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, слідує, що строк давності - це передбачений статтею 49 КК України певний проміжок часу з дня вчинення кримінального правопорушення, що визначено в обвинувальному акті та встановлено судом, і до дня набрання вироком законної сили, закінчення якого є підставою для звільнення особи, котра вчинила кримінальне правопорушення, від кримінальної відповідальності.
Згідно правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 19.11.2019 року у справі № 345/2618/16-к, звільнення особи від кримінальної відповідальності є обов'язком суду у разі настання обставин, передбачених ч. 1 ст. 49 КК України, за наявності згоди підозрюваного, обвинуваченого, засудженого на звільнення на підставі спливу строків давності.
Так, санкція ч.2 ст.389 КК України (в редакції від 02.06.2016 року), яка діяла на час вчинення обвинуваченим ОСОБА_7 кримінального правопорушення та ухвалення судом вироку, передбачала покарання у виді арешту на строк до 6 місяців або обмеження волі на строк до 3 років.
Однак, 28 березня 2024 року набув чинності Закон України від 23 серпня 2023 року № 3342-IX «Про внесення змін до Кримінального, Кримінального процесуального кодексів України та інших законодавчих актів України щодо удосконалення видів кримінальних покарань» (далі - Закон 3342-ІХ), в результаті чого Кримінальний кодекс України було доповнено новим видом покарання - пробаційним наглядом.
Вищевказаним Законом внесено зміни, у тому числі до частини 2 статті 389 КК України, та покарання у виді арешту було замінено на покарання у виді пробаційного нагляду.
Згідно із ч. 1 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
З урахуванням тих обставин, що на відміну від арешту, пробаційний нагляд не передбачає тримання засудженого в ізоляції, беручи до уваги положення ст.51 КК України, які визначають пробаційний нагляд як більш м'яке покарання, колегія суддів вважає, що Закон № 3342-IX від 23.08.2023 поліпшує становище ОСОБА_7 .
Санкція ч.2 ст.389 КК України (в редакції від 23.08.2023 року) передбачає покарання у виді пробаційного нагляду на строк до трьох років або обмеженням волі на той самий строк.
Згідно із положеннями п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.
Стаття 49 КК не містить окремої вказівки щодо особливостей обрахування строку давності стосовно триваючих кримінальних правопорушень, яким є, зокрема і кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.389 КК.
При триваючому кримінальному правопорушенні особа вчиняє один раз певну дію і впродовж тривалого часу перебуває безперервно в злочинному стані. Для цього виду злочинів характерним є неспівпадіння моменту закінчення складу злочину і моменту фактичного завершення протиправних дій. У поняття «час вчинення триваючого злочину» має включатися увесь проміжок часу, протягом якого особа безперервно вчиняла триваюче діяння на стадії закінченого злочину.
Завершення триваючого злочину - це день його припинення за волею або всупереч волі винного, в тому числі викриття особи у вчиненні злочину.
Відповідно до положень ч. 6 ст. 368 КПК України, обираючи і застосовуючи норму закону України про кримінальну відповідальність до суспільно небезпечних діянь при ухваленні вироку, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Апеляційний суд, при розгляді питання початку обрахування строків давності при триваючому кримінальному правопорушенні враховує висновки та правову позицію, висловлену в Постанові Верховного Суду від 30 січня 2019 року по справі № 492/910/14-к, згідно якої строк давності кримінального переслідування стосовно триваючих злочинів обчислюється з часу їх припинення за волею або всупереч волі винного (добровільне виконання винним своїх обов'язків, явка з повинною, затримання органами влади тощо).
Аналогічного правового висновку дійшла колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 220/1260/20 від 11 листопада 2021 року.
Згідно реєстру досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12021164490000549, встановлено, що 26 квітня 2021 року надійшло подання про притягнення Згері до кримінальної відповідальності, та у це день внесено відповідні відомості до ЄРДР, а тому, саме з 26 квітня 2021 року апеляційний суд вважає необхідним обчислювати строки давності триваючого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 389 КК України.
З урахуванням наведених обставин, на день апеляційного перегляду вироку суду першої інстанції обвинувачений має право на звернення із клопотанням про закриття кримінального провадження на підставі ст. 49 КК України.
Відповідно до положень статті 49 КК України, першою обставиною, що виключає благополучне закінчення строків давності, є ухилення особи, яка вчинила злочин, від слідства або суду. В цьому разі відповідно до ч. 2 ст. 49 КК України перебіг давності відновлюється з дня з'явлення особи із зізнанням або її затримання, а з часу вчинення кримінального проступку - п'ять років. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення кримінального правопорушення минуло п'ятнадцять років.
Ця справа, як убачається з її матеріалів, 21 травня 2021 року надійшла на розгляд до Суворовського районного суду м. Одеси. За наслідком розгляду справи суд першої інстанції ухвалив у спрощеному провадженні вирок від 24 травня 2021 року, яким ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 389 КК України. Надалі, 05 липня 2021 року було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Одеської обласної прокуратури ОСОБА_9 . Під час апеляційного розгляду ОСОБА_7 неодноразово оголошувався у розшук ухвалами суду від 22 грудня 2022 року, 23 червня 2023 року, 11 січня 2024 року, 10 липня 2024 року, 05 лютого 2025 року, 02 вересня 2025 року.
Разом з цим, апеляційним судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_7 з 26 квітня 2024 року, фактично з моменту внесення відомостей по вказаному кримінально провадженні до ЄРДР, перебував під вартою в рамках іншого кримінального провадження та у подальшому відбував покарання за вироком Суворовського районного суду м. Одеси від 22 вересня 2021 року (справа № 523/8221/21; провадження 1-кп/523/1202/21) у державній установі «Дар'ївська виправна колонія (№10)» (а.с.68а-68б).
Зупинення досудового розслідування та судового розгляду у зв'язку з розшуком підозрюваного/підсудного, саме по собі ще не може свідчити про ухилення підозрюваного/підсудного від слідства або суду. Для застосування положень ч. 2 ст. 49 КК України в такому випадку обов'язково має бути підтверджено факт ухилення від слідства чи суду. Тобто мають бути наявні дві обставини, доведений факт ухилення від слідства чи суду, та наявність процесуального рішення (у якому цей факт зафіксовано) про зупинення провадження і вжиття відповідних заходів.
Під ухиленням від слідства або суду слід розуміти будь-які умисні дії, вчинені певною особою з метою уникнути кримінальної відповідальності за вчинений злочин, що змушує правоохоронні органи вживати заходів, спрямованих на розшук і затримання правопорушника. Нез'явлення без поважних причин за викликом до слідчого або суду, недотримання умов запобіжного заходу, зміна документів, які посвідчують особу, зміна зовнішності, перехід на нелегальне становище, перебування в тайнику, імітація своєї смерті тощо.
Зазначена правова позиція викладена у рішеннях Першої судової палати Касаційного кримінального суду від 18 вересня 2018 року, справа № 346/883/15-к та Другої судової палати Касаційного кримінального суду від 30 травня 2019 року, справа № 639/793/17.
Проте матеріали кримінального провадження не містять даних на підтвердження факту умисного вчинення обвинуваченим ОСОБА_7 будь-яких дій, спрямованих на ухилення від суду, а зупинення судового розгляду не свідчить про ухилення останнього від суду, оскільки останній відбував покарання у виді позбавлення волі строком 3 роки 1 місяць за вироком Суворовського районного суду м. Одеси від 22 вересня 2021 року, строк відбуття якого визначено обчислювати з 26 квітня 2021 року (дата початку перебігу строків давності у цьому провадженні), тобто з моменту фактичного затримання останнього.
Таким чином, проаналізувавши вищенаведене, колегія суддів вважає обґрунтованим і підставним клопотання обвинуваченого та приходить до висновку про те, що наявні усі необхідні підстави для звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності, згідно ст. 49 КК України, оскільки станом на день апеляційного розгляду, з дня вчинення обвинуваченим кримінального проступку минуло більше трьох років, протягом яких, останній не вчиняв нових кримінальних правопорушень, не ухилявся від досудового розслідування та суду, відтак, вирок підлягає скасуванню, а кримінальне провадження - закриттю.
З врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що відповідно до вимог ст. 417, п. 1 ч. 1 ст. 284 КПК України, оскаржуваний вирок суду підлягає скасуванню, обвинувачений - звільненню від кримінальної відповідальності у зв'язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, а дане кримінальне провадження - закриттю.
Керуючись статтями 284, 405, 407, 417, 418, 419 КПК України, апеляційний суд,-
ухвалив:
Клопотання обвинуваченого ОСОБА_7 про звільнення від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження - задовольнити.
Апеляційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури ОСОБА_9 - задовольнити частково.
Вирок Суворовського районного суду м. Одеси від 24 травня 2021 року у кримінальному провадженні № 12021164490000549, внесеному до ЄРДР 26 квітня 2021 року, яким ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 389 КК України, - скасувати.
На підставі пункту 2 частини 1 статті 49 КК України звільнити ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності за частиною 2 статті 389 КК України, у зв'язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, а кримінальне провадження № 12021164490000549, внесеному до ЄРДР 26 квітня 2021 року, у відповідності до п. 1 ч. 2 статті 284 КПК України, - закрити.
Ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 03 червня 2021 року про виправлення описку - скасувати.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3