Справа № 146/1546/25
Провадження № 33/801/1321/2025
Категорія: 156
Головуючий у суді 1-ї інстанції Скаковська І. В.
Доповідач: Береговий О. Ю.
16 грудня 2025 рокум. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі судді судової палати у цивільних справах Берегового О.Ю.,
розглянув апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 адвоката Барвінського Олега Петровича на постанову Томашпільського районного суду Вінницької області від 04 листопада 2025 року у справі про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 122-4, 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП,
встановив:
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 470778, ОСОБА_1 01 жовтня 2025 року о 19:01 год на автодорозі Р-08, а саме на відрізку дороги Комаргород - Липівка керував транспортним засобом марки «Опель - Астра», державний номерний знак НОМЕР_1 , не вибрав безпечної швидкості руху, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, та не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, щоб відповідно реагувати на її зміни, у результаті чого на слизькій ділянці дороги втратив керування транспортним засобом та здійснив зіткнення з автомобілем «Фіат Добло», державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 , який рухався з зустрічного напрямку. Внаслідок чого, автомобілі отримали механічні пошкодження, завдано матеріальної шкоди, травмованих немає, чим порушив п.12.1. ПДР України.
Як вбачається із протоколу серії ЕПР1 № 470718, ОСОБА_1 01 жовтня 2025 року о 19:01год на автодорозі Р-08, а саме на відрізку дороги Комаргород - Липівка керував транспортним засобом марки «Опель - Астра», державний номерний знак НОМЕР_1 , скоївши дорожньо-транспортну пригоду, а саме здійснив зіткнення з іншим автомобілем «Фіат Добло», державний номерний знак НОМЕР_2 , який рухався, після чого місце пригоди залишив, чим порушив вимоги п.4.15 та п.2.10.а ПДР України.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №470706, ОСОБА_1 01 жовтня 2025 року о 19:01 год на автодорозі Р-08, а саме на відрізку дороги Комаргород - Липівка керував транспортним засобом марки «Опель - Астра», державний номерний знак НОМЕР_1 , скоївши дорожньо-транспортну пригоду та після скоєного ДТП за його участю до проведення медичного огляду з метою встановлення стану сп'яніння, вживав алкоголь, чим порушив вимоги п.2.10.є ПДР України.
Томашпільський районний суд Вінницької області постановою від 04 листопада 2025 року визнав винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124, ст.122-4 , ч. 4 ст. 130 КУпАП і наклав на нього адміністративне стягнення в межах санкції ч. 4 ст. 130 КУпАП у виді штрафу в розмірі 34 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком три роки та стягнув із ОСОБА_1 судовий збір в дохід держави у сумі 605,60грн.
Не погоджуючись із такою постановою суду першої інстанції, захисник ОСОБА_1 адвокат Барвінський Олег Петрович оскаржує її в апеляційному порядку, вважаючи оскаржувану постанову винесеною з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати, а провадження у справі - закрити.
У апеляційній скарзі апелянт просить про поновлення строку на апеляційне оскарження, у обґрунтування чого зазначає, що подання скарги з пропуском процесуального строку пов'язане із поважними причинами, а саме тим, що постанова суду першої інстанції отримана ОСОБА_1 лише 25 листопада 2025 року, після ознайомлення із нею він виявив намір її оскаржити та 02 грудня 2025 року уклав договір про надання правової допомоги з адвокатом Барвінським О.П., який 04 грудня 2025 року подав до суду апеляційну скаргу.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, зокрема клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, суд дійшов висновку, що дане клопотання належить залишити без задоволення, а апеляційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, виходячи із наступного.
Згідно з ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Суд може поновити строк на апеляційне оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення, якщо його було порушено з поважних причин.
Під поважними причинами пропущення процесуального строку слід розуміти неможливість особи подати заяву у визначений законом строк у зв'язку з такими обставинами, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що подала заяву про перегляд судових рішень, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливили або ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк.
Також слід зазначити, що при розгляді заяви про поновлення пропущеного строку, апеляційний суд перевіряє тільки поважність причин пропуску строку або їх відсутність, і не може давати оцінку процесуальним діям та документам по справі або прийнятому судом рішенню.
Із матеріалів справи слідує, що справа призначалася до розгляду судом першої інстанції на 04 листопада 2025 року, ОСОБА_1 був належним чином завчасно повідомлений про дату, час та місце розгляду справи і з'явився у зазначене судове засідання та надавав суду пояснення.
Повний текст постанови Томашпільського районного суду Вінницької області від 04 листопада 2025 року виготовлений 10 листопада 2025 року та супровідним листом від 11 листопада 2025 року направлений на адресу ОСОБА_1 (а.с. 17).
Із зазначеного висновується, що ОСОБА_1 був обізнаний про результати розгляду справи та не був позбавлений можливості отримати повний текст постанови суду першої інстанції у цій справі.
Наразі апеляційна скарга подана захисником ОСОБА_1 адвокатом Барвінським О.П. безпосередньо до суду першої інстанції 04 грудня 2025 року, тобто вочевидь поза межами десятиденного строку, передбаченого на оскарження постанови в справах про адміністративні правопорушення.
У заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження, як на підставу поважності причин пропуску процесуального строку скаржник вказує на отримання ОСОБА_1 копії постанови суду першої інстанції у цій справі 25 листопада 2025 року.
Разом із тим, апелянт жодних доказів, які б підтверджували те, що його підзахисний отримав копію постанови суду першої інстанції у цій справі 25 листопада 2025 року суду не надав.
Таким чином, скаржником не надано доказів об'єктивної неможливості оскарження постанови Томашпільського районного суду Вінницької області від 04 листопада 2025 року у строк, передбачений ч. 2 ст. 294 КУпАП.
Чинні норми КУпАП стосовно права на оскарження постанови місцевого суду у справі про адміністративне правопорушення за аналогією з правом на доступ до суду, закріпленим у пункті першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, забезпечують законну мету і не порушують саму сутність цього права.
Згідно правової позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі «Мельник проти України», норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження і перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. (Рішення у справі «Олександр Шевченко проти України» п. 27, рішення від 26 квітня 2007 року).
У рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Устименко проти України» від 29 жовтня 2010 року суд вказав, що необґрунтоване поновлення строку оскарження остаточного рішення по справі зі спливом значного періоду часу без обґрунтованих підстав порушує принцип правової визначеності, і як наслідок тягне порушення ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.
Наведена скаржником причина пропуску строку на апеляційне оскарження не перебуває у площині поважних причин, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто такі, що не залежать від волевиявлення особи, пов'язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами, труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до апеляційної інстанції у строк, визначений законом і такі обставини мають бути підтверджені скаржником.
Отже, захисником ОСОБА_1 адвокатом Барвінським О.П. не доведено належними та допустимими доказами наявності суттєвих перешкод у своєчасній реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення, строк якого згідно ст.294 КУпАП обчислюється з дня винесення постанови, ініціатором заяви не наведені і апеляційним судом не встановлені, що у своїй сукупності засвідчує відсутність поважних причин пропуску строку на оскарження.
Таким чином, у поновленні строку на апеляційне оскарження захиснику ОСОБА_1 адвокату Барвінському О.П. слід відмовити, апеляційну скаргу повернути скаржнику у відповідності до вимог ч. 2 ст. 294 КУпАП.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
постановив:
Відмовити захиснику ОСОБА_1 адвокату Барвінському О.П. у поновленні пропущеного строку на апеляційне оскарження постанови Томашпільського районного суду Вінницької області від 04 листопада 2025 року, а апеляційну скаргу повернути особі, яка її подала.
Постанова апеляційного суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Вінницького
апеляційного суду О.Ю. Береговий