Сарненський районний суд
Рівненської області
Справа № 572/2533/25
Провадження№2/572/1010/25
08 грудня 2025 року м. Сарни
Сарненський районний суд Рівненської області - у складі судді Довгого І.І.,
за участю секретаря судових засідань - Захарчук А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-
Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позовних вимог вказує, що 17 травня 2023 року ОСОБА_1 передав ОСОБА_2 у борг грошові кошти у розмірі 1300000 (один мільйон триста тисяч) гривень. Відповідач зобов'язався повернути кошти позивачу до 16 липня 2023 року, що підтверджується розпискою. ОСОБА_2 свої зобов'язання за договором позики не виконав, надані кошти не повернув. Оскільки відповідач добровільно відмовляється повертати кошти він звернувся до суду з даним позовом.
Враховуючи неналежне виконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань по виконанню умов договору, позивач просить стягнути з відповідача на його користь суму боргу у розмірі 1300000 грн., 71268,49 грн. 08 коп. три відсотки річних від простроченої суми та понесені судові витрати.
Позивач та представник позивача позов підтримали.
Відповідач у судове засідання не з'явився, повідомлялась про час проведення судового засідання належним чином, не повідомив суд про причини неприбуття, відзив на позовну заяву не подав. Позивач не заперечує щодо заочного вирішення справи, а тому суд на підставі ст.280 ЦПК України ухвалює заочне рішення.
Дослідивши письмові докази, давши їм правову оцінку, суд прийшов до наступного висновку.
Відповідно до розписки від 17.05.2023 року ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 1300000 грн. та зобов'язувався повернути суму боргу до 16.07.2023 року.
Вказане зобов'язання відповідачем у визначений строк не виконано.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з частиною другою статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 3 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є не лише договори й інші правочини, а й завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Отже, для належного виконання зобов'язання необхідно дотримуватися визначених у договорі строків, а прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.
Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Суд дійшов висновку, що факт укладання та підписання відповідачем розписки підтверджує отримання ним зазначених у ній коштів.
Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов'язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.
Частиною другою статті 1047 ЦК України передбачено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми. Така розписка відповідно до вказаної норми матеріального права та неодноразово висловленої у постановах Верховного суду України позиції щодо застосування норм права у спірних правовідносинах є доказом не лише факту укладення договору позики, а й доказом передачі позикодавцем певної грошової суми позичальнику.
Згідно з положеннями статей 530, 612, 625 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
За приписами ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Частиною першою статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до статті 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Тому як укладення, так і виконання окремих договірних зобов'язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству.
Судом встановлено факт укладення сторонами договору позики від 17.05.2023 року про отримання ОСОБА_2 від ОСОБА_1 , які не повернуті в повному обсязі у передбачений договором строк, а тому наявні правові підстави для задоволення позову позикодавця та стягнення на його користь ОСОБА_1 з суми боргу в розмірі 1300000 грн.
Щодо нарахування 71268,49 грн. - 3% річних з розрахунку прострочення грошового зобов'язання за період з 17.07.2023 року по 14.05.2025 року суд зазначає наступне.
Згідно з п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року №64/2022, який затверджений Законом України від 24 лютого 2022 року N 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. В подальшому, воєнний стан неодноразово продовжувався та діє на даний час.
Таким чином, оскільки в період з 15.09.2022 року по 23.04.2024 року (період за який заявлено вимоги) на території України діє воєнний стан, суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача на користь позивача інфляційні втрати та штрафні санкції нараховані на суму боргу.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача стягнути документально підтверджені судові витрати в сумі 13712,69 грн. та 40000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
На підставі викладеного, ст.ст. 509, 526- 527 ЦК України, керуючись ст.ст. 263, 265 ЦПК України, -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 (жителя АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1300000 (один мільйон триста тисяч) грн. заборгованості за договором позики.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 13712 (тринадцять тисяч сімсот дванадцять) грн. 69 коп. судового збору.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 40000 (сорок тисяч) грн. витрат на професійну правничу допомогу.
В решті позовних вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з моменту проголошення. У разі оголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Повне рішення складено 08 грудня 2025 року.
Суддя: