cправа № 570/4770/25
провадження № 1-кс/570/683/2025
16 грудня 2025 року
Рівненський районний суд Рівненської області
в особі слідчого судді ОСОБА_1 ,
з участю прокурора ОСОБА_2 ,
слідчого ОСОБА_3 ,
підозрюваного ОСОБА_4 ,
його захисника адвоката ОСОБА_5 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_6 ,
розглянувши в залі суду в приміщенні Рівненського районного суду Рівненської області (м.Рівне, вул.С.Петлюри,10) в режимі відеоконференції клопотання старшого слідчого СВ відділення поліції №1 Рівненського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області ОСОБА_7 , погоджене з прокурором Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_8 по матеріалах досудового розслідування, внесеного 17 вересня 2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025181180000621 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України відносно підозрюваного ОСОБА_4
про продовження строку тримання під вартою,
оскільки 18 грудня 2025 року закінчується запобіжний захід відносно підозрюваного, однак внаслідок складності даного кримінального провадження завершити досудове розслідування до вказаного строку не представляється можливим, а ризики, передбачені ст.177 КПК України, не зменшилися, слідчий у поданому 12 грудня 2025 року клопотанні просить продовжити раніше обраний відносно підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою в межах строків досудового розслідування без визначення розміру застави.
Згідно з клопотанням, 17 вересня 2025 року приблизно о 18 год. 20 хв., ОСОБА_4 , перебуваючи на подвір?ї свого домогосподарства по АДРЕСА_1 , здійснив один постріл з помпової рушниці марки Kore Wood Black 12 калібру (СРА №21/11/42) у ділянку живота ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заподіявши останньому тілесне ушкодження у вигляді одиночного наскрізного вогнепального дробового поранення живота з ушкодженням магістральних судин, що супроводжувалося масивною крововтратою, внаслідок чого останній помер на місці події.
З 17 вересня 2025 року за даним фактом розслідується кримінальне провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України.
17 вересня 2025 року ОСОБА_10 затриманий в порядку ст.208 КПК України.
18 вересня 2025 року ОСОБА_10 повідомлений про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України.
19 вересня 2025 року до підозрюваного застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою до 22 год. 00 хв. 16 листопада 2025 року без визначення розміру застави.
10 листопада 2025 року продовжений строк досудове розслідування по даному провадженню до 18.12.2025.
12 листопада 2025 року запобіжний захід підозрюваному у виді тримання під вартою продовжений до 22 год. 00 хв. 18 грудня 2025 року.
16 грудня 2025 року слідчим суддею Рівненського районного суду Рівненської області продовжений строк досудового розслідування до 18 січня 2026 року.
У судовому засіданні слідчий та прокурор підтримали клопотання повністю і по аналогічних мотивах.
Підозрюваний та захисник заперечують проти клопотання та просять обрати більш м'який запобіжний захід у виді домашнього арешту за місцем проживання. При цьому власну позицію мотивують тим, що у клопотанні відсутні достатні дані, які б свідчили про наявність ризиків та зазначають, що немає доказів, які свідчили б про необхідність застосування запобіжного заходу виключно у виді тримання під вартою. Захисник додатково стверджує, що є достатньо доказів того, що злочин скоєний з необережності, що може потягти за собою перекваліфікацію дій підозрюваного, який співпрацює зі слідством та щиро жалкує про скоєне, бо загиблий був його другом. Всі наявні ризики знівельовані зі спливом часу, оскільки всі докази вже зібрані та знаходяться в матеріалах справи.
Заслухавши їх думку, з'ясувавши обставини та вивчивши надані матеріали кримінального провадження, вважаючи їх достатніми для винесення рішення, слідчий суддя прийшов до таких висновків.
Під час розгляду вказаного клопотання враховуються положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практика Європейського суду з прав людини, а також загальна спрямованість реформи кримінального судочинства на гуманізацію та підвищення гарантій захисту прав особи, згідно з якими тримання особи під вартою має бути винятковим запобіжним заходом. Відповідно до п.1 ст.5 Конвенції кожен має право на свободу та особисту недоторканність, нікого не може бути позбавлено свободи, крім випадків і відповідно до процедури, встановленої законом. Законним та обґрунтованим вважається арешт особи, коли він є необхідним для запобігання вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення, а також для забезпечення виконання будь-якого обов'язку, встановленого законом.
За визначенням Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, те, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно пов'язують підозрюваного з певним злочином. І вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Відповідно до сформованої ЄСПЛ практики, що є частиною національного законодавства України відповідно до Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейского суду з прав людини", тримання під вартою не передбачає покарання у вигляді позбавлення волі, але при збереженні розумної підозри відносно затриманої особи в скоєнні злочину, є обов'язковою, неодмінною умовою законності продовження терміну ув'язнення під варту і відповідає реальним вимогам громадського інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, має більшу вагу, ніж право на повагу свободи особи.
Національні судові органи повинні зважити на всі обставини, що свідчать за і проти наявності справжнього суспільного інтересу, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, і врахувати це в рішеннях. Особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув?язнення як винятковий запобіжний захід протягом певного часу. Небезпеку переховування від правосуддя не можна виміряти тільки залежно від суворості можливого покарання; її треба визначати з урахуванням низки інших релевантних факторів. При цьому треба враховувати характер обвинуваченого, його моральні якості, його кошти, зв?язки з державою, у якій його переслідували за законом, і його міжнародні контакти. Врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст: вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності особи та дає можливість достатньою мірою спрогнозувати її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства. Тривале тримання під вартою обвинуваченого може бути виправданим, оскільки наявні специфічні ознаки суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважує правило поваги до свободи особи. Обвинувачення в зв?язку з вчиненням тяжкого злочину не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення разом з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що йому неможливо запобігти, не взявши особу під варту. Суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.
На даний час продовжують існувати ризики, які слугували підставами для застосування до підозрюваного саме цього виду запобіжного заходу, а саме переховуватися від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілу, свідка у цьому ж кримінальному провадженні.
Зокрема, стверджується тим, що підозрюваний усвідомлює реальність покарання за вчинений особливо тяжкий злочин, що у сукупності з тяжкістю можливого покарання у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого злочину, свідчить на користь існування ризику переховування від досудового розслідування та суду.
При цьому суд зауважує, що оскільки на даний час триває досудове розслідування даного кримінального провадження, під час якого встановлюються усі обставини злочину, то у разі обрання відносно підозрюваного запобіжного заходу, не пов'язаного з позбавлення волі, він матиме реальну можливість він матиме реальну можливість вчиняти дії з метою незаконного впливу на свідка та потерпілої, а також вчинити дії, спрямовані на знищення, приховання або спотворення речей чи документів, які в них містяться та можуть бути доказами під час судового розгляду.
Враховуючи наявність ризиків, тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, дані про його особу, відсутність стримуючих факторів, вважаю, що зазначені обставини є виправданими та необхідними елементами, які визначають потребу у застосуванні відносно підозрюваного запобіжного заходу.
Сторона обвинувачення під час розгляду даного клопотання довела наявність обставин, які свідчать про те, що заявлені ризики, які виправдовують тримання підозрюваного під вартою, не зменшилися і наявні обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали. Суд не ігнорує ті аргументи, які наводяться стороною захисту на його користь, проте в даному конкретному випадку суд приходить до переконання, що ці аргументи не переважують вимог громадського інтересу, який полягає у встановленні істини у справі, недопущенні перешкоджанню цьому, забезпеченні належної процесуальної поведінки підозрюваного і виконання процесуальних рішень по справі.
Зважаючи на необхідність забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків і проведення всіх необхідних слідчих та процесуальних дій, вважаю необхідним клопотання, яке відповідає вимогам КПК України, задоволити, оскільки застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу не зможе забезпечити виконання покладених на нього обов'язків. Утримання особи під вартою до судового розгляду справи є єдиним запобіжним заходом, який забезпечив би належну процесуальну поведінку особи та виконання нею процесуальних обов'язків, а також відсутня можливість обмежитися в даному випадку застосуванням менш суворого запобіжного заходу.
Усі вказані вище обставини, в своїй сукупності, свідчать про доцільність продовження підозрюваному раніше обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення розміру застави, оскільки злочин, у вчиненні якого він підозрюється, вчинений із застосуванням насильства.
Керуючись ст.176, 177, 183, 199, 309, 395 КПК України, слідчий суддя
продовжити щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с.Застав'я Рівненського району Рівненської області, зареєстрованого по АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, солдата в/ч НОМЕР_1 , раніше не судимого, строк тримання під вартою в межах строку досудового розслідування до 22 год. 00 хв. 18 січня 2026 року, без визначення розміру застави.
Ухвала може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1