Справа № 569/7664/25
11 грудня 2025 року м. Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області в складі:
головуючого судді Кучиної Н.Г.,
секретар судового засідання Корпесьо В.Р.,
з участю представника позивача Рудика В.Р.,
представника відповідача Рівненської обласної військової адміністрації Ганова О.О.,
представника відповідача Управління патрульної поліції в Рівненській області Бикова О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Рівненської обласної військової адміністрації, Управління патрульної поліції в Рівненській області, Головного управління Державної казначейської служби в Рівненській області про стягнення шкоди, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Рівненської обласної військової адміністрації, Управління патрульної поліції в Рівненській області, Головного управління Державної казначейської служби в Рівненській області про стягнення шкоди, завданої в результаті незаконного вилучення легкового автомобіля "Renault Megane", 2015 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 . Просить стягнути з відповідачів (із урахуванням зміненої позовної заяви) на його користь 318 400 грн. матеріальної шкоди, 300 000 грн. моральної шкоди та судові витрати по справі, а саме: 3 184 грн. сплаченого судового збору за спричинену матеріальну шкоду, 4 500 грн. сплаченого судового збору за спричинену моральну шкоду та 15 000 грн. за послуги адвоката.
В обгрунтування позовних вимог вказує на те, що 31.03.2022 він був зупинений поліцейським взводу №1 роти №1 батальйону №1 УПП в Рівненській області капралом поліції Ткачук К.І та відносно нього було складено протокол серії ААБ № 286809 про адміністративне правопорушення ч.1 ст.130 КУпАП.
Після складання адміністративного протоколу вказаним працівником поліції у позивача було вилучено легковий автомобіль “RENALT MEGANE», 2015 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належав позивачу на праві особистої власності та вилучено технічний паспорт на вказаний автомобіль.
Відповідно до постанови Рівненського міського суду від 5 травня 2022 року по справі № 569/4337/22 провадження по адміністративній справі щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП закрито, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Рівненський міський суд своїм рішення від 05 травня 2022 року по справі № 569/4337/22 встановив, що у момент керування легковим автомобілем, який належав йому на праві особистої власності і в момент зупинки працівником поліції 31.03.2022 не перебував в стані алкогольного спяніння, а тому підстав для вилучення траспортного засобу підстав не було.
Отже, вважає, що легковий автомобіль “RENALT MEGANE», 2015 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належав позивачу на праві особистої власності та технічний паспорт на вказаний автомобіль вилучено на підставі незаконного, юридично безграмотного наказу голови РОДА ОСОБА_2 та всупереч нормативним актам, що регулюють діяльність органів поліції.
За таких обставин, просить стягнути матеріальну та моральну шкоду, спричинену незаконними діями відповідачів та судові витрати по справі.
У відзиві на позовну заяву від 11.07.2025 представник Головного управління Державної казначейської служби в Рівненській області Клімкович Я.Й. вказує на те, що Головне управління Казначейства, яке залучено до справи як відповідач, згідно із своїми функціональними обов'язками не є учасником спірних відносин і не має фактичних даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Головне управління Казначейства жодних прав та інтересів позивача не порушувало, не вступало у правовідносини з ним і жодної шкоди позивачеві не завдало (до того ж сам позивач не вказує на орган Казначейства як на порушника своїх прав), а тому не може нести відповідальність за можливу шкоду, заподіяну позивачу стверджуваними незаконними діями відповідачів.
Просить відмовити у повному обсязі у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 .
У відзиві на позовну заяву від 10.06.2025 представник Рівненської обласної військової адміністрації Ганов О.О. вказує на те, що Рівненська обласна військова адміністрація повідомляла заявника про те, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 07.04.2022 №106 «Про примусове відчуження майна в умовах правового режиму воєнного стану» здійснено примусове відчуження майна, а саме транспортного засобу марки RENAULT MEGANE, 2015 року випуску, номер шасі НОМЕР_3 , державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належав позивачу на праві приватної власності.
Також було роз'яснено позивачу механізм компенсації за майно, примусово відчужене в умовах правового режиму воєнного стану. Зазначений лист знаходиться в матеріалах справи. Посилання позивача на постанову Рівненського міського суду від 05.05.2022 по справі №569/4337/22 на думку адміністрації не має жодного відношення до справи, так, як зазначалось вище, міжнародним законодавством, Конституцією України та законодавством дозволено військовому командуванню при введені військового стану примусове відчуження майна, що належить юридичним чи фізичним особам.
Оспорюваний Акт виданий в період дії в Україні правового режиму воєнного стану командиром військової частини НОМЕР_2 - військовим командуванням в розумінні ч.1 ст.3 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», тобто органом, який відповідно до ст.4 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» приймає рішення щодо примусового відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного стану за погодженням із головою місцевої державної адміністрації. Тобто, правова підстава, згідно якої спірний автомобіль був вилучений у позивача, не відпала, вона чітко передбачена чинним законодавством та допустима в умовах воєнного стану, реалізована актом індивідуальної дії, який є чинним.
Враховуючи вищевикладене, просить відмовити повністю у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Рівненської обласної військової адміністрації, Управління патрульної поліції в Рівненській області, Головного управління Державної казначейської служби у Рівненській області про стягнення завданої шкоди.
Дані твердження підтримує і у відзиві на позовну заяву від 15.07.2025, після подання позивачем позовної заяви із зміненими позовними вимогами.
У відзиві на позовну заяву від 02.05.2025 представник Управління патрульної поліції в Рівненській області Биков О.В. вказує на те, що в ст. 265-2 КУпАП відсутнє формулювання щодо тимчасового затримання транспортного засобу, керування яким здійснюється особою, якою вчинено адміністративного правопорушення за ст. 130 КУпАП.
Згідно п. 1 Наказу начальника Рівненської обласної військової адміністрації № 6 “Про забезпечення виконання заходів правового режиму воєнного стану» від 02.03.2022 (далі - Наказ № 6 від 02.03.2022), Головному управлінню Національної поліції в Рівненській області та управлінню патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції надано дозвіл на вилучення транспортних засобів, кермування, якими здійснюється особами у стані наркотичного чи алкогольного сп'яніння або з ознаками наркотичного чи алкогольного сп'яніння.
Відповідно до п.2 Наказ № 6 від 02.03.2022 Головноме управління Національної поліції в Рівненській області та управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції повинні забезпечити вилучення транспортних засобів, кермування якими здійснюється особами у стані наркотичного чи алкогольного сп'яніння або з ознаками наркотичного чи алкогольного сп'яніння.
На виконання п. 2 Наказ № 6 від 02.03.2022 працівниками управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції було забезпечено вилучення транспортного засобу позивача та повідомлено начальника Рівненської обласної військової адміністрації про вилучення транспортного засобу Renault Megane, державний номерний знак НОМЕР_1 для прийняття рішення щодо використання даного транспортного засобу для цілей оборони, у зв'язку із виявленням у нього ознак алкогольного сп'яніння та складено протокол про адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, який направлено до Рівненського міського суду Рівненської області.
Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції жодним чином не порушувало права позивача та винесене у справі рішення жодним чином не вплине на права та обов'язки управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції, а тому безпідставно зазначене позивачем в позовній заяві як учасник справи.
За таких обставин, просить відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.
23.07.2025 до суду надійшли додаткові пояснення від представника Управління патрульної поліції в Рівненській області Бикова О.В., в яких підтверджує твердження, викладені у відзиві на позовну заяву від 02.05.2025.
Ухвалою суду від 18 квітня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у справі.
Ухвалою суду від 30 липня 2025 року підготовче провадження у справі закрито, та призначено розгляд справи по суті.
У судовому засіданні представник позивача - адвокат Рудик В.Р. позовні вимоги підтримав.
Представник відповідача Рівненської обласної військової адміністрації Ганов О.О. та представник відповідача Управління патрульної поліції в Рівненській області Биков О.В. просили у позові відмовити.
Представник відповідача Головного управління Державної казначейської служби в Рівненській області Воровик Я.Й. у поданому клопотанні від 14.11.2025 просила провести судове засідання, призначене на 14.11.2025 о 14:00 год. без участі представника Головного управління Державної казначейської служби в Рівненській області.
Суд, заслухавши сторін, дослідивши матеріали справи, прийшов до наступних висновків.
Судом встановлено, що під час несення служби 30.03.2022 у м. Рівне по вул. Дубенська екіпажем патрульної поліції у складі капітана поліції Бедика Олександра Анатолійовича, старшого лейтенанта поліції Ярмошика Павла Васильовича, капрала поліції Ткачук Катерини Ігорівни, від працівників УПП ГУНП капітана поліції Брисюка С.Ю, капітана поліції Полюховича В.М., отримано інформацію, вони спільно з працівниками громадського патруля м. Рівне при РУП ГУНП в Рівненській області ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , під час патрулювання по вул. Дубенська, 74 на АЗС ОККО о 23:25 виявили водія ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , який керував транспортним засобом Renault Megane, державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови.
Після виявлення вищевказаного водія та в ході спілкування з ним було виявлено ознаки алкогольного сп'яніння. Водію було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки за допомогою газоаналізатора Alcotest Drager та проведення такого огляду в медзакладі, на що останній відмовився в присутності двох свідків. За даним фактом відносно водія було складено протокол про адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст.130 КУпАП. Транспортний засіб Renault Megane державний номерний знак НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 працівниками поліції було вилучено на підставі Наказу начальника Рівненської обласної військової адміністрації № 6 “Про забезпечення виконання заходів правового режиму воєнного стану» від 02.03.2022 року.
На підставі наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 07.04.2022 року №106 здійснено примусове відчуження майна, а саме транспортний засіб Renault Megane державний номерний знак НОМЕР_1 .
Згідно ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.
Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу; наявність шкоди; причинно-наслідковий зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, довести наявність яких зобов'язаний позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України.
За змістом статті 1 Закону України "Про оборону України" визначено, що збройна агресія - застосування іншою державою або групою держав збройної сили проти України. Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
У разі збройної агресії проти України або загрози нападу на Україну Президент України приймає рішення про загальну або часткову мобілізацію, введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях, застосування Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, подає його Верховній Раді України на схвалення чи затвердження, а також вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни. Органи державної влади та органи військового управління, не чекаючи оголошення стану війни, вживають заходів для відсічі агресії. На підставі відповідного рішення Президента України Збройні Сили України разом з іншими військовими формуваннями розпочинають воєнні дії, у тому числі проведення спеціальних операцій (розвідувальних, інформаційно-психологічних тощо) у кіберпросторі.
З моменту оголошення стану війни чи фактичного початку воєнних дій настає воєнний час, який закінчується у день і час припинення стану війни (стаття 4 Закону України "Про оборону України"). Указами Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" та № 65/2022 "Про загальну мобілізацію" у зв'язку з агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан та оголошено про проведення загальної мобілізації. 03 березня 2022 року зазначений указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 65/2022 затверджено Верховною Радою України, а саме Законом України від 03 березня 2022 року № 2105-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про загальну мобілізацію". Воєнний стан та загальна мобілізація тривають дотепер.
Статтею 17 Закону України "Про оборону України" передбачено, що в умовах воєнного стану відповідно до закону допускається примусове вилучення приватного майна та відчуження об'єктів права приватної власності громадян з наступним повним відшкодуванням їх вартості у порядку та терміни, встановлені Кабінетом Міністрів України. Аналогічна норма міститься у частині другій статті 353 ЦК України.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану, зокрема примусово відчужувати майно, що перебуває у приватній або комунальній власності, вилучати майно державних підприємств, державних господарських об'єднань для потреб держави в умовах правового режиму воєнного стану в установленому законом порядку та видавати про це відповідні документи встановленого зразка.
Закон України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану" визначає механізм передачі, примусового відчуження або вилучення майна у юридичних та фізичних осіб для потреб держави в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану. Примусове відчуження майна - позбавлення власника права власності на індивідуально визначене майно, що перебуває у приватній або комунальній власності та яке переходить у власність держави для використання в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану за умови попереднього або наступного повного відшкодування його вартості (пункт 1 частини першої статті 1 Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану").
Примусове відчуження майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану може здійснюватися з попереднім повним відшкодуванням його вартості. У разі неможливості попереднього повного відшкодування за примусово відчужене майно таке майно примусово відчужується з наступним повним відшкодуванням його вартості (частини перша та друга статті 3 вказаного Закону).
Відповідно до частини третьої статті 321 ЦК України примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.
Стаття 4 Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану" в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачає, що примусове відчуження або вилучення майна у зв'язку із запровадженням та виконанням заходів правового режиму воєнного стану здійснюється за рішенням військового командування, погодженим відповідно з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною, районною, Київською чи Севастопольською міською державною адміністрацією або виконавчим органом відповідної місцевої ради.
Згідно з частиною другою статті 1 Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану" термін "військове командування" вживається у значенні, наведеному в Законі України "Про правовий режим воєнного стану" або Законі України "Про правовий режим надзвичайного стану", залежно від правового режиму, в умовах якого передається, відчужується або вилучається майно.
Відповідно до частини першої статті 3 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" військовим командуванням, якому згідно з цим Законом надається право разом з органами виконавчої влади, військовими адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати заходи правового режиму воєнного стану, є: Головнокомандувач Збройних Сил України, Командувач об'єднаних сил Збройних Сил України, командувачі видів та окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, командувачі (начальники) органів військового управління, командири з'єднань, військових частин Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань.
Аналогічне визначення військового командування міститься у статті 1 Закону України "Про оборону України".
Відповідно до статті 7 Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану" в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, про примусове відчуження або вилучення майна складається акт. Бланк акта про примусове відчуження або вилучення майна (далі - акт) виготовляється за єдиним зразком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.
Оскільки, наказ командира військової частини НОМЕР_2 від 07.04.2022 №106 "Про примусове відчуження майна", погоджений із начальником Рівненської обласної військової адміністрації, відповідно до якого було здійснено примусове відчуження для потреб в/ч НОМЕР_2 , пов'язаних із виконанням завдань територіальної оборони в умовах правового режиму воєнного стану, транспортного засобу що належав позивачу. Дані обставини було зафіксовано актом про примусове відчуження спірного транспортного засобу. Наказ про відчуження спірного автомобіля прийнятий та погоджений уповноваженими на це особами, зокрема визначеними Законом "Про правовий режим воєнного стану", Законом України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану". Відчужене майно було передано в/ч НОМЕР_2 .
У вказаному акті про примусове відчуження спірного транспортного засобу зазначено назву військового командування та органу, що погодив рішення про примусове відчуження, відомості про власника автомобіля та документ, що встановлює право власності на майно, опис майна, достатній для його ідентифікації, та те, що оцінку майна проведено Рівненським науково дослідним експертним-криміналістичним центром МВС України і на момент підписання акта вартість майна не виплачувалась.
Примусове відчуження транспортного засобу відбулося в умовах правового режиму воєнного стану та у відповідності до вимог чинного законодавства України. З моменту підписання акта про примусове відчуження майна у фізичної особи під час дії воєнного стану майно переходить у власність держави до моменту закінчення воєнного стану. Саме по собі порушення процедури заповнення акта не повинно породжувати правових наслідків для його недійсності. При проведені експертного дослідження щодо визначення ринкової вартості спірного транспортного засобу експерт наочно оглянуто та оцінено, серед іншого і технічний стан автомобіля, що вказує на об'єктивність такого дослідження.
Згідно з правової позицією, висловлену колегією ВС КЦС у справі №712/10118/22 від 04.12.2024 встановлено, що рішення суду про наявність чи відсутність у діях позивача складу адміністративного порушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, не може свідчити про відсутність правових підстав для вилучення належного позивачу автомобіля.
Таким чином, наявність рішення Рівненського міського суду Рівненської області у справі № 569/4337/22 від 05.05.2022 щодо закриття провадження про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП не може свідчити про відсутність правових підстав для вилучення належного йому транспортного засобу.
Втручання у право користування, володіння та розпорядження позивача транспортним засобом переслідувало легітимну мету та було пропорційним у співвідношенні до суспільних інтересів.
Оскільки, в Україні із 24 лютого 2022 року діє воєнний стан внаслідок збройної агресії російської федерації. Зусилля державних органів, Збройних Сил України, інших військових формувань спрямовані насамперед на захист життя і здоров'я мільйонів людей, значних зусиль і засобів потребує захист незалежності та територіальної цілісності України, що, окрім іншого, є обов'язком кожного громадянина України.
Збройні Сили України мають гостру потребу в забезпеченні матеріальними ресурсами, у тому числі автомобільною технікою, для належного виконання визначених перед ними завдань. Втручання у право користування, володіння та розпорядження позивача відповідає критерію законності, оскільки відбулося у чітко регламентованому, зрозумілому порядку, який діє в Україні з незначними змінами з 2012 року.
За таких обставин, спірний автомобіль було відчужено з дотриманням приписів законодавства України.
Частинами першою-другою статті 10 "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану" визначено, що компенсація за примусово відчужене майно в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану з попереднім повним відшкодуванням його вартості здійснюється військовим командуванням чи органом, що прийняв рішення про таке відчуження, за рахунок коштів державного бюджету до підписання акта.
Компенсація за примусово відчужене майно в умовах правового режиму воєнного стану з наступним повним відшкодуванням його вартості здійснюється протягом п'яти наступних бюджетних періодів, правового режиму надзвичайного стану протягом одного наступного бюджетного періоду після скасування правового режиму воєнного чи надзвичайного стану за рахунок коштів державного бюджету.
Положеннями ст. 11 "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану" передбачено порядок отримання компенсації за примусово відчужене майно:
1. Попереднє повне відшкодування вартості примусово відчуженого майна здійснюється на підставі документа, що містить висновок про вартість майна на дату його оцінки, яка проведена у зв'язку з прийняттям рішення про його примусове відчуження.
2. Для отримання наступної повної компенсації за примусово відчужене в умовах правового режиму воєнного стану майно його колишній власник або уповноважена ним особа після скасування правового режиму воєнного стану звертається до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем відчуження майна із заявою, до якої додаються акт і документ, що містить висновок про вартість майна.
3. Для отримання наступної повної компенсації за примусово відчужене в умовах правового режиму надзвичайного стану майно його колишній власник або уповноважена ним особа після скасування правового режиму надзвичайного стану звертається до органу, що прийняв рішення про таке відчуження, за місцем відчуження майна із заявою, до якої додаються акт і документ, що містить висновок про вартість майна.
4. Порядок розгляду заяв та здійснення виплат з метою наступної повної компенсації за примусово відчужене в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану майно встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою КМУ від 31 жовтня 2012 року № 998 «Деякі питання здійснення повної компенсації за майно, примусово відчужене в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» затверджено Порядок розгляду заяв та здійснення виплат для наступної повної компенсації за майно, примусово відчужене в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану.
Відповідно до цього Порядку, заява про виплату наступної повної компенсації за примусово відчужене майно (далі - заява) приймається, обліковується і розглядається за місцем відчуження майна в умовах правового режиму воєнного стану територіальним центром комплектування та соціальної підтримки. До заяви додаються акт про примусове відчуження майна та висновок про вартість такого майна.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що даний позов є передчасним.
Щодо позовної вимоги про стягнення моральної шкоди, то суд встановив наступне.
Позивач, діючи через свого представника, адвоката Рудика В.Р., вказує на те, що своїми незаконними діями відповідачі завдали позивачу моральну шкоду, яку він оцінює в сумі 300 000.00 (триста тисяч) гривень.
Моральна шкода виражається в тому, що органи державної влади та правоохоронні органи, які є відповідачами по справі допустили грубі та незаконні дії щодо позивача, підірвавши в його очах свій авторитет та повагу, допустили дії, які суперечать самій суті діяльності цих установ. Вказані дії виправдовують недолугими виправданнями та ситуацією в країні. Тому позивач вважає, що в подальшому від вищевказаних органів, тобто від Військової адміністрації та поліції можна чекати неадекватних дій, інших порушень законодавства та прав громадян України, що говорить про їх зневагу до цих прав і до людей.
Незаконне позбавлення позивача легкового автомобіля порушило його звичний ритм життя, змусило пристосовуватися до нових умов, погіршило якість та швидкість вирішення питань, мобільність. Призвело до негативної ситуації серед рідних та близьких, яким він був змушений пояснювати, що ніяких правопорушень не вчиняв, а його майно у нього вилучили незаконно. Це призвело до стресових ситуацій, вплинуло на нервову систему тощо. А враховуючи те, що відповідачі порушень своїх дій не визнають, тривалий час цих дій, визначена сума є адекватною для моральної шкоди, завданої державними органами.
Наявність військового стану в державі не є виправданням незаконних дій та можливими благими намірами. Всі сторони мають діяти в рамках Конституції України і визначених для них повноважень.
Відповідно до положень ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Аналогічні положення містяться в ст. 1173 ЦК України.
У відзиві на позовну заяву від 15.07.2025 представник Рівненської обласної військової адміністрації Ганов О.О. вказує на те, що зважаючи на аргументи, наведені у відзиві на позовну заяву та цього відзиву, враховуючи правомірність дій Рівненської обласної державної адміністрації та необґрунтованість та передчасність позовної заяви, вважаємо такі вимоги безпідставними.
У відзиві на позовну заяву від 11.07.2025 представник Головного управління Державної казначейської служби в Рівненській області Клімкович Я.Й. вказує на те, що необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є факт неправомірних дій цього органу чи його посадових або службових осіб.
При цьому, факт неправомірності (незаконності) прийняття неправомірного рішення, вчинення дії чи бездіяльності органу державної влади, що призвели до завдання шкоди, повинен бути встановлений у передбаченому законом порядку, тобто повинен підтверджуватись відповідним рішенням, ухвалою, постановою, вироком суду, яке має значення для справи про відшкодування шкоди.
Належним доказом протиправних (неправомірних) рішень, дій чи бездіяльності є, як правило, відповідне судове рішення, що набрало законної сили, або відповідне рішення посадових осіб органу державної влади вищого рівня.
Ототожнюючи визнання дій незаконними із закриттям адміністративної справи позивач посилається на постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 05.05.2022 у справі № 569/4337/22, якою провадження про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - закрито за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Проте даними постановами протиправність або незаконність дій відповідачів не встановлена.
При цьому сам факт закриття справи судом справи про адміністративне правопорушення не тягне за собою обов'язковий наслідок цивільно-правового характеру і не може бути доказом того, що дії відповідачів завдали позивачу моральної шкоди. Зазначена позиція Головного управління Казначейства підтверджується позицією Верховного Суду викладеною у постанові від 21.10.2020 по справі № 312/262/18.
У додаткових поясненнях від 23.07.2025 представник Управління патрульної поліції в Рівненській області Биков О.В. вказує на те, що за змістом статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного та психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
За загальним правилом, підставою виникнення зобов'язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов'язання про компенсацію моральної шкоди завданої особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні своїх повноважень виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою.
Відповідно до постанов Касаційного цивільного суду: від 29.08.2018 у справі №686/16161/16-ц; від 04.07.2018 у справі №641/2328/17; від 23.01.2019 у справі №308/1990/16-ц; від 23.01.2019 №638/1413/17 висловлено правову позицію про неможливість відшкодування шкоди у разі відсутності судового рішення про визнання протиправними рішень, дій або бездіяльності державного органу чи конкретної посадової (службової) особи державного органу (заподіювач шкоди). Отже, необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є факти неправомірних дій цього органу чи його посадових чи службових осіб.
При цьому, факт неправомірності (незаконності) прийняття рішення, вчинення дії чи бездіяльності органу державної влади, що призвели до завдання шкоди, повинен бути встановлений у передбаченому законом порядку, тобто повинен підтверджуватись відповідним рішенням, ухвалою, постановою, вироком суду, яке має значення для справи про відшкодування шкоди. Належним доказом протиправних (неправомірних) рішень, дій чи бездіяльності є, відповідне судове рішення, що набрало законної сили.
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області у справі № 569/4337/22 від 05.05.2022, на яке посилається позивач, не встановлено протиправності рішення, дій або бездіяльності посадової особи.
За таких обставин, відсутні підстави для задоволення позовних вимог позивача про стягнення моральної шкоди врозмірі 300 000 грн.
Таким чином, позов є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає до задоволення.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові на позивача.
Враховуючи наведене, судові витрати по сплаті судового збору та витрат на правничу допомогу позиваача покладаються на позивача.
Керуючись ст. 3, 4, 10 - 13, 81, 89, 141, 258, 259, 263 - 265, 268, 272, 273, 351, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Рівненської обласної військової адміністрації, Управління патрульної поліції в Рівненській області, Головного управління Державної казначейської служби в Рівненській області про стягнення шкоди - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Рівненського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач - ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_4
Відповідач - Рівненська обласна військова адміністрація, місцезнаходження: 33028, м. Рівне, Майдан Просвіти, 1; код ЄДРПОУ 13986712.
Відповідач - Управління патрульної поліції в Рівненській області, місцезнаходження: 33028, м. Рівне, вул. С. Бандери, 14-а; код ЄДРПОУ 40108646.
Відповідач - Головне управління Державної казначейської служби України в Рівненській області, місцезнаходження: 33000, м. Рівне, вул. С.Петлюри, 13; код ЄДРПОУ 38012494.
Повний текст рішення складено 16.12.2025.
Суддя Н. Г. Кучина