Справа № 569/9738/25
25 липня 2025 року м. Рівне Суддя Рівненського міського суду Рівненської області Крижова О.Г. розглянувши справу про адміністративне правопорушення, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, суддя -
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №322102 від 15.03.2025: «06.05.2025 о 13 годин 45 хвилин в м. Рівне по вул. Романа Шухевича 18А, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Peugeot д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками наркотичного сп'яніння. Від проходження медичного огляду у медичному закладі з метою встановлення наркотичного сп'яніння відмовився, що зафіксовано на технічний засіб відеозапису, а саме нагрудний відеореєстратор: 472076, 472846 чим порушив п.2.5 ПДР
В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину не визнав, суду пояснив, що є військовослужбовцем ІНФОРМАЦІЯ_2 у званні старший солдат. Стверджує, що поліцейські незаконно зупинили його транспортний засіб, а тому всі докази по справі не є неналежними. Стверджує, що не відмовлявся від проходження медичного огляду у медичному закладі з метою встановлення наркотичного сп'яніння. Наголошував інспектору поліції ОСОБА_2 , яка вела з ним діалог, що він працює в ІНФОРМАЦІЯ_3 та перебуває при виконанні службових обов'язків в групі оповіщення ІНФОРМАЦІЯ_4 . Просив ОСОБА_2 почекати з проведенням огляду в межах відведеного законом часу з моменту встановлення підстав для його здійснення поки не отримає згоду свого керівництва. У свою чергу постійно намагався додзвонитися до свого командира з метою повідомлення про ситуацію, що склалася. Надав копії військового квитка та службового посвідчення.
Представник ОСОБА_1 адвокат Якобчук П.О. в судовому засіданні посилався на порушення працівниками поліції ст. 266-1 КУпАП, зазначивши, що після встановлення приналежності ОСОБА_1 до категорії військовослужбовців на місце вчинення мали прибути працівники ВСП та за приписами ч.2-3 ст.266-1 КУпАП мав бути підданий огляду тільки посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних силах України. У зв'язку із цим огляд та протокол складені не уповноваженими на те особами, та провадження по справі, на його думку, підлягає закриттю, про що подав відповідне письмове клопотання з висновком щодо результатів огляду ОСОБА_1 у медичному закладі з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів від 06 травня 2025.
Дослідивши матеріали справи, відеозапис події, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд приходить до наступного висновку.
Диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Пунктом 2.9а Правил дорожнього руху передбачено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно пункту 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Дослідивши наявні у справі відеоматеріали та подані ОСОБА_1 у судовому засіданні копію військового квитка серії НОМЕР_2 та службового посвідчення № 790, дійсного до 06 червня 2026 суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 є діючим військовослужбовцем. З відеозапису з нагрудної камери поліцейського «Диск 1» clip-0 (час з 13:48 год) вбачається, що ОСОБА_1 повідомляє працівнику поліції що на момент зупинки він знаходиться у складі групи оповіщення ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідно до службового посвідчення ОСОБА_1 має право проводити перевірку військово-облікових документів та вручення повісток резервістам та військовозобов'язаним на території Рівненського району та м.Рівне. Крім того, інформація, що зазначена у протоколі про адміністративне правопорушення у графі 4 протоколу «Місце роботи» зазначено: «не повідомив» є протилежною тій, що міститься у відеоматеріалах справи.
Згідно зі ст. 2, 3 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України та іншими нормативно-правовими актами.
Зокрема, ст. 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України визначає, що військовослужбовець зобов'язаний свято і непорушно дотримуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, бути дисциплінованим, поважати честь і гідність кожної людини, додержуватись правил військового вітання, ввічливості і поведінки.
Відповідно до статті 26 Статуту, військовослужбовці, залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини, несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність, згідно з законом.
Стаття 255 КУпАП - визначає основні повноваження органів поліції та інших посадових осіб при складанні протоколів про адміністративні правопорушення. Одним із завдань, які стоять перед органами поліції при складанні протоколу, є встановлення особи правопорушника. Це важливо для визначення належної відповідальності за правопорушення.
Стаття 256 КУпАП - регламентує порядок складання протоколу, включаючи обов'язок встановити ідентифікаційні дані особи, яка вчинила правопорушення (наприклад, прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, адреса).
Військовослужбовці та особи, які перебувають на службі в правоохоронних органах, зобов'язані дотримуватись не тільки цивільних правил дорожнього руху, але й внутрішніх нормативних актів, що регулюють поведінку на службі. Крім адміністративної відповідальності, на таких осіб можуть бути накладені додаткові дисциплінарні стягнення у межах їх служби.
Ст. 130 КУпАП стосується загальних порушень, пов'язаних із керуванням транспортом в стані сп'яніння для всіх громадян, включаючи військових.
Ст. 266-1 КУпАП розширює відповідальність військових і правоохоронців, передбачаючи для них особливі санкції, а також можливість застосування дисциплінарних заходів. Тобто, у випадку порушення цієї статті військовослужбовець або службова особа не лише відповідає за адміністративне правопорушення, але й може бути підданий дисциплінарним стягненням у межах служби.
Суд враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 08.04.2020 у справі № 826/25373/15, в якому суд виснував, що «у випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу».
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є джерелом права в Україні кожному гарантовано право на справедливий суд.
Згідно зі ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Статтею 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
За положеннями ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису).
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.
У відповідності до п.4.1 Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 № 23- рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
Згідно зі п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, однією із засад судочинства є змагальність сторін і закон не покладає на суд обов'язок збирати докази винуватості чи невинуватості особи.
Приймаючи до уваги приписи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також зважаючи на практику ЄСПЛ у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011 заява № 16347 02). «Надточій проти України» (рішення від 15.05.2008, заява N 7460/03), беручи до уваги серйозність передбаченого 1 ст. 130 КУпАП адміністративного стягнення у вигляді накладення штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, правопорушення, яке розглядається, має ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні статті 6 Конвенції, що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне порушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого.
Так, Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей несення військової служби в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці» від 13.12.2022, який набрав чинності 27.01.2023, КУпАП було доповнено ст. 266-1, якою визначено порядок огляду військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ч. 1 ст. 266-1 КУпАП, військовозобов'язані та резервісти під час проходження зборів, а також військовослужбовці Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Згідно ч. 2 ст. 266-1 КУпАП, огляд військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, виконують обов'язки військової служби або перебувають на території військових частин, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.
Відповідно до ч. 3 ст. 266-1 КУпАП, огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп'яніння перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.
Згідно ч. 6 ст. 266-1 КУпАП, під час проведення огляду військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів уповноважена посадова особа застосовує спеціальні технічні засоби відеозапису, а в разі їх відсутності або неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. У випадку застосування спеціальних технічних засобів відеозапису матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ч. 9 ст. 266-1 КУпАП, огляд військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Разом з тим, згідно з ч. 1 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Так, за наявності ознак алкогольного сп'яніння у затриманої особи, установлених Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 № 1452/735, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 за № 1413/27858, огляд з метою встановлення стану алкогольного сп'яніння проводиться уповноваженою посадовою особою органу управління Служби правопорядку (підрозділу Служби правопорядку в гарнізоні) у присутності двох свідків з використанням спеціальних технічних засобів в органі управління Служби правопорядку (підрозділі Служби правопорядку в гарнізоні).
Направлення на огляд затриманого з метою виявлення стану алкогольного чи наркотичного сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (додаток 16), здійснюється оперативним черговим органу управління Служби правопорядку (посадовою особою підрозділу Служби правопорядку в гарнізоні) на підставі письмового звернення начальника органу управління Служби правопорядку (підрозділу Служби правопорядку в гарнізоні).
З метою забезпечення достовірності результатів огляду затриманих посадова особа Служби правопорядку забезпечує доставлення таких осіб до закладів охорони здоров'я Збройних Сил України, або закладів охорони здоров'я, які підпорядковані Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним державним (військово-цивільним) адміністраціям, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям, протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.
Таким чином, допустимим та достовірним результатом огляду особи на стан алкогольного сп'яніння необхідно вважати огляд на стан алкогольного сп'яніння проведений уповноваженою посадовою особою органу управління Служби правопорядку у присутності двох свідків або із застосуванням засобів відеофіксації з використанням спеціальних технічних засобів в органі управління Служби правопорядку протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення. З метою забезпечення достовірності результатів огляду військовослужбовця, посадова особа Служби правопорядку забезпечує доставлення таких осіб до закладів охорони здоров'я, які мають право проводити такий огляд, а саме заклади охорони здоров'я Збройних Сил України або заклади охорони здоров'я, які підпорядковані Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним державним (військово-цивільним) адміністраціям, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям, на підставі направлення на огляд, яке виписує оперативний черговий органу управління Служби правопорядку на підставі письмового звернення начальника органу управління Служби правопорядку.
Крім того, за результатами проведення огляду на стан сп'яніння посадовою особою органу управління Служби правопорядку (підрозділу Служби правопорядку в гарнізоні) складається акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів (додаток 15), який підписується посадовою особою, яка проводила огляд, та двома свідками.
Акт огляду складається у двох примірниках, один з яких вручається порушнику, а другий підшивається до протоколу про адміністративне правопорушення.
Результати огляду, проведеного уповноваженою посадовою особою органу управління Служби правопорядку (підрозділу Служби правопорядку в гарнізоні), зазначаються у відповідних графах протоколів про адміністративне правопорушення та адміністративне затримання.
Огляд у закладі охорони здоров'я та складання висновку за результатами огляду проводиться в присутності посадової особи Служби правопорядку.
Висновок щодо результатів медичного огляду особи на стан сп'яніння складається в усіх випадках безпосередньо після огляду особи в трьох примірниках.
Результати огляду на стан сп'яніння затриманого зазначаються уповноваженою посадовою особою органу управління Служби правопорядку (підрозділу Служби правопорядку в гарнізоні), якій надано право складати протоколи, у відповідних графах протоколів про адміністративне правопорушення та адміністративне затримання, а висновок щодо результатів медичного огляду на стан сп'яніння підшивається до протоколу про адміністративне правопорушення.
Питання перевірки дій працівників поліції під час виконання ними своїх службових обов'язків на предмет чи діяли вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України відноситься до завдань адміністративного судочинства та розглядаються в порядку КАС.
По даній справі протокол про адміністративне правопорушення складений поліцейським 1 взводу 1 роти 1 батальйону управління патрульної поліції в Рівненській області Булачок М.А. суперечить вимогам ч. 2-3 ст. 266-1 КУпАП.
Військовослужбовець ОСОБА_1 , згідно протоколу, керував транспортним засобом із ознаками наркотичного сп'яніння і тому, після з'ясування його особи, за приписами ч. 2-3 ст. 266-1 КУпАП міг бути підданий огляду тільки посадовою особою уповноваженою на те, начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів відповідно до порядку, встановленого ч. 2-7ст. 266-1 КУпАП.
Оскільки працівники поліції не повній мірі встановили особу ОСОБА_1 , а саме не встановили його належність до військової служби, про що, згідно відеоматеріалів працівнику поліції було повідомлено ОСОБА_1 , його огляд на стан наркотичного сп'яніння був проведений працівниками поліції за загальною процедурою, передбаченою ст. 266 КУпАП та відповідними інструкціями.
Із вказаного вбачається, що вищезазначений установлений законом порядок працівниками поліції не був дотриманий. Тому вся процедура огляду, яку застосували до ОСОБА_1 , згідно з категоричними приписами ч. 9ст. 266-1 КУпАП є недійсною, а її результати недопустимими доказами, оскільки отримані всупереч умовам і порядку, встановлених законом. Застосування цієї процедури починається з моменту встановлення, що особа є військовослужбовцем.
При цьому суд виходить із того, що згода чи незгода військовослужбовця пройти огляд чи його фактичне проходження значення не має, оскільки норма ст. 266-1 КУпАП має імперативний характер, описує випадки і процедуру огляду військовослужбовців (якщо є підстави вважати, що вони у стані сп'яніння перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях (за кермом, зокрема) і адресована службовим особам, які повинні провести такий огляд з дотриманням визначеної процесуальної форми.
Саме такий висновок викладений у постанові Івано-Франківського апеляційного суду від 24.01.2025р. у справі №351/1403/24, який суд враховує і силу позиції Європейського суду з прав людини в справі «Воловік проти України» (Volovik v.Ukraine) від 6 грудня 2007 року, заява № 15123/03, в якому суд зазначив, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо.
Крім того, суд враховує, що суд апеляційної інстанції є останньою інстанцію, яка наділена повноваженнями по розгляду справ про адміністративне правопорушення, про що наголосила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27.08.2022 по справі №334/5231/13-п, провадження №13-9зво22, п.25,26.
З матеріалів справи не вбачається, що у разі встановлення результату перебування військовослужбовця в стані алкогольного сп'яніння складався протокол про адміністративне затримання та подальшої доставки до медичного закладу.
Суддя звертає увагу, що склад правопорушення має бути чітко визначеним у відповідності до диспозиції кожної окремої норми, становить сукупність головних, визначальних ознак, які виділені законодавцем як типові, необхідні і водночас достатні для притягнення особи до юридичної, зокрема, адміністративної відповідальності. Відсутність хоча б одного з елементів складу виключає юридичну відповідальність.
Згідно з вимогами п. 7 ч. 7 Закону України "Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України" військовослужбовцям Служби правопорядку під час виконання покладених на них завдань надається право складати протоколи про адміністративні правопорушення стосовно військовослужбовців у випадку та в порядку, передбачених законами України.
Відповідно до ст. 255 КУпАП у справах про адміністративні правопорушення протоколи про правопорушення мають право складати уповноважені особи військової служби правопорядку у Збройних Силах України (про правопорушення, вчинені військовослужбовцями, військовозобов'язаними та резервістами під час проходження зборів, а також працівниками Збройних Сил України під час виконання ними службових обов'язків, - стаття 44, частини друга і третя статті 123, статті 172-10 - 172-20, 173, 174, 178, 182, 184-1, 185 і 185-7).
Згідно зі ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.
Відповідно до п.2.1. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду від 26.05.2015р. №5-рп/2015 у справі №1-11/2015, наголошено, що за частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється Кодексом.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, у справах «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002, неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» звертається увага судів на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягують до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників.
Щодо відмови водія від проходження огляду на стан сп'яніння суд зазначає, що відмова від проходження огляду на стан сп'яніння має бути чіткою, виразною та безумовною для забезпечення правової визначеності, ефективності правозастосування, прозорості процесу та захисту прав усіх учасників адміністративного процесу. Лише така відмова дає змогу органам правопорядку належним чином зафіксувати її і правильно застосувати відповідні санкції, не допускаючи можливості зловживання правами чи маніпулювання судовими процесами.
З огляду на відмову ОСОБА_1 від проходження огляду у медичному закладі на стан наркотичного сп'яніння, суд вважає, що відмова є не чіткою, оскільки наявні у справі відеоматеріали не підтверджують факт чіткого і безумовного заперечення проходження такого огляду ОСОБА_1 .
Суд критично ставиться до висновку щодо результатів огляду ОСОБА_1 у медичному закладі з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, так як зазначений у висновку від 06 травня 2025 час звернення до медичного закладу (19 год. 20 хв.) не узгоджується з вимогами ч.4 ст.266 КУпАП, такий огляд здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту виявлення підстав для його здійснення.
Щодо доводів ОСОБА_1 про безпідставність зупинки його автомобіля, то суд погоджується із зазначеним доводом, оскільки з матеріалів справи вбачається, що працівниками поліції не було задокументовано та не доведено належними та допустимими доказами факту порушення останнім правил ПДР, які б відповідно до ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» давали право працівникам поліції здійснити законну зупинку транспортного засобу під його керуванням.
Матеріалів справи про адміністративне правопорушення не вказують, що водій допустив будь-які порушення правил дорожнього руху, за які його слід було зупинити, у зв'язку із чим всі наступні вимоги працівників поліції водій не був зобов'язаний виконувати, а всі складені процесуальні документи відносно нього не можуть бути належними та допустимими доказами його вини у вчиненні інкримінованого йому правопорушення. Такі висновки повністю узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 15.03.2019 року у справі № 686/11314/17.
Крім того, згідно п.3.5 розділу III Інструкції про порядок зберігання, видачу, приймання, використання нагрудних камер працівниками патрульної поліції та доступ до відеозаписів з них, затверджений наказом Департаменту патрульної поліції НП України від 03.02.2016 року №100 встановлює, що після активації нагрудної камери все спілкування повинно бути записано безперервно.
Згідно правової позиції Верховного Суду від 18.07.2019 року у справі №216/5226/16-а, якщо із відеозапису, наданого працівниками поліції, які складали протокол про притягнення особи до адміністративної відповідальності вбачається, що він є небезперервним та переривається, то його не можна вважати належним та допустимим доказом.
Наявний у справі відеозапис складається із окремих файлів (частин), тобто переривається і не відображає у повній мірі відомостей про вчинення водієм правопорушення, а тому є неналежним доказом. Під час спілкування з поліцейськими водій поводив себе адекватно, чітко відповідав на їх запитання, висловлював свої заперечення, його поведінка в цілому відповідала обстановці.
Крім того, за приписами статті 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги".
Оригінал електронного документа повинен давати змогу довести його цілісність та справжність у порядку, визначеному законодавством; у визначених законодавством випадках може бути пред'явлений у візуальній формі відображення, в тому числі у паперовій копії.
Долучені до протоколу матеріали на оптичному диску підпадають під визначення електронного доказу, отже копії зазначених матеріалів повинні бути засвідчені електронним цифровим підписом або надані суду в оригіналі, що також передбачає наявність на них, серед інших ознак цифрового підпису.
При поданні доказів, уповноваженою особою не дотримано вищевказаних норм законодавства, а тому наявний у справі відеозапис не може вважатися належним та допустимим доказом вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого правопорушення.
На основі наявних у справі доказів у їх сукупності суд дійшов висновку про порушення порядку проведення огляду на стан сп'яніння та оформлення його результатів, що призвело до визнання доказів, зібраних посадовими особами під час провадження у справі про адміністративне правопорушення, недопустимими. Це, у свою чергу, свідчить про відсутність складу адміністративного правопорушення з боку ОСОБА_1 .
Протокол про адміністративне правопорушення, складений відносно ОСОБА_1 може бути визнаний належним доказом по даній справі в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише при наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, обов'язковими елементами якого є: об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона (вина).
Відсутність хоча б одного із вказаних елементів виключає склад правопорушення.
Суддя повинен дати оцінку не тільки даним, що додані до протоколу про адміністративне правопорушення, але й доказам, які представлені особою, в порядку захисту.
Досліджуючи всі наявні докази суд дає їм об'єктивну оцінку з точки зору їх достовірності та степені підтвердження чи спростування обставин, що характеризують діяння особи як правопорушення.
Враховуючи наведене, суд приходить до обґрунтованого переконання, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 130 КУпАП, належними та допустимими доказами не доведена, а обставини зазначені у протоколі "поза розумним сумнівом" не знайшли свого підтвердження.
Провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю у діях особи події і складу адміністративного правопорушення (п. 1 ч. 1ст. 247 КУпАП).
На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.247, ч.1 ст.130, ст.ст.266-1,280,283,284,294 КУпАП, суд
Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, відносно ОСОБА_1 закрити, на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку її оскарження.
Суддя Рівненського міського суду Оксана КРИЖОВА