Справа № 545/178/25
Провадження № 2/545/619/25
"04" грудня 2025 р. Полтавський районний суд Полтавської області в складі :
головуючого судді - Цибізової С.А.,
з участю секретаря - Делії Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Полтавської міської ради, третя особа: Державна інспекція архітектури та містобудування України, про визнання права власності на самочинно збудоване майно, -
Позивач звернулася до суду з зазначеним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що була замовником будівництва індивідуального гаражу на власній земельній ділянці в АДРЕСА_1 . Гараж побудований у господарський спосіб у 2024 році. Посилалася на те, що не має змоги прийняти до експлуатації збудований гараж, оскільки рік його будівництва не передбачає будівельної амністії, а подання декларації про готовність до експлуатації об'єкта, будівництво якого здійснено на підставі будівельного паспорта не може бути через відсутність дозвільних документів на будівництво.
Просила визнати за ОСОБА_1 право власності на гараж, який знаходиться в АДРЕСА_1 .
У судовому засіданні представник позивача позов підтримав в повному обсязі та просив задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання не з'явилася, попередньо надавши письмовий відзив на позов у якому заперечувала щодо позовних вимог, посилаючись на те, що розгляд питань самочинного будівництва в м. Полтава належить до компетенції Тимчасової комісії з розгляду питань самочинного будівництва в м. Полтаві. Тимчасова комісія вирішує питання щодо можливості визнання права власності на самочинно збудовані об'єкти нерухомого майна. Висновок Тимчасової комісії з розгляду питань самочинного будівництва в м. Полтаві буде наданий пізніше після проведення засідання тимчасової комісії.
Представник третьої особи Державної інспекції архітектури та містобудування України, у судове засідання не з'явився, попередньо надавши письмові пояснення у яких заперечував щодо позову посилаючись на те, що позивач не вичерпав усі можливі заходи узаконення самовільно будованого об'єкту у позасудовому порядку. Законодавством не передбачено можливості звернення до суду з вимогою про визнання права власності на об'єкт незавершеного будівництва, який не прийнято у встановленому законом порядку до експлуатації. Об'єкт незавершеного будівництва ще не набув статусу нерухомого майна як об'єкт цивільного права.
Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Згідно з ч.2 ст.12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Відповідно до вимог частин 3 та 4 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Отже, суд розглядає справу в межах заявлених вимог та на підставах доказів наявних в матеріалах справи.
Відповідно до виписки з рішення 16 сесії 5 скликання Гожулівської сільської ради Полтавського району Полтавської області «Про надання земельної ділянки» від 20.11.2007 №17 ОСОБА_2 надана земельна ділянка орієнтовною площею 0,0024 га для індивідуального гаражного будівництва. Земельна ділянка розташована на території Гожулівської сільської ради в межах населеного пункту в АДРЕСА_1 (а.с.5).
Згідно з рішенням 35 сесії 6 скликання Гожулівської сільської ради Полтавського району Полтавської області «Про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_2 на території Гожулівської сільської ради Полтавського району Полтавської області від 28.11.2013 №9 надано дозвіл ОСОБА_2 на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею - 0,0024 га для індивідуального гаражного будівництва в АДРЕСА_1 на території Гожулівської сільської ради Полтавського району Полтавської області (а.с.17).
ОСОБА_2 є власником земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 5324080701:01:001:1664, цільове призначення: для індивідуального гаражного будівництва, площа 0,0024 га, та підтверджується свідоцтвом про право власності та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень (а.с.6, 18).
Встановлено, що після реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 позивач змінила прізвище на « ОСОБА_4 » (зв.а.с.18).
Відповідно до містобудівного розрахунку з техніко-економічними показниками, будівництва індивідуального гаража по АДРЕСА_1 , виконаного КП «Планування і забудова територій Полтавського району та здійснення архбудконтролю» замовник будівництва - ОСОБА_2 зобов'язана одержати у відділі містобудування архітектури райдержадміністрації містобудівні умови та обмеження на будівництво об'єкту містобудування; отримати технічні умови щодо інженерного забезпечення об'єкту будівництва; отримати завдання на проектування об'єкту містобудування; на підставі містобудівних умов та обмежень, технічних умов та завдання на проектування виготовити спеціалізованій організації проект об'єкту містобудування та затвердити його у встановленому законом порядку (а.с.9-11).
Згідно з технічним паспортом гараж за адресою: АДРЕСА_1 , збудований у 2024 році, загальною площею 20,5 кв.м. (а.с.20-21).
Відповідно до витягу з реєстру будівельної діяльності щодо інформації про звернення до ЦНАП Єдиної державної електронної системи у сері будівництва вбачається, що декларацію по амністії подану 13.01.2025, вид будівництва - нове будівництво, замовник ОСОБА_1 не прийнято, з таких підстав: відомості про технічну інвентаризацію не зареєстровано, рекомендовано звернутися до технічного інвентаризатора для зміни статусу документа; подача декларації по амністії можлива лише для об'єктів, що побудовані від 05.08.1992 до 09.04.2015 (а.с.7).
Відповідно до звіту про проведення технічного обстеження проведеного ФОП ОСОБА_5 28.02.2025 гаражу (літ.А-1) площа забудови 24 кв.м., будівельний об'єм 67 м.куб., розташованого в АДРЕСА_1 , встановлено можливість його надійної та безпечної експлуатації, а також відповідність: державним будівельним нормам згідно ДБН В.1.2-14:2018 «Загальні принципи забезпечення надійності та конструктивної безпеки будівель і спору; пожежним нормам згідно БДН В.1.1-7:2016 «Пожежна безпека об'єктів будівництва»; санітарним та гігієнічним нормам згідно ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій», ДБН В.2.2-15:2019 «Житлові будинки. Основні положення», ДБН Б.2.2-5:2011 «Благоустрій територій».
Згідно з повідомленням Управління з питань містобудування та архітектури Виконавчого комітету Полтавської міської ради від 02.06.2025 №01-02-01-14/1079/428 наданого на виконання ухвали Полтавського районного суду Полтавської області від 22.04.2025, вбачається, що власники гаражів, розміщених поряд з об'єктом самочинного будівництва протягом 2024-2025 звертались до Виконавчого комітету Полтавської міської ради та на особистому прийомі секретаря міської ради ОСОБА_6 . Зі скаргами щодо правомірності забудови гаражами території на АДРЕСА_1 , зокрема щодо розміщення гаражів поза межами земельних ділянок, відведених для їх будівництва.
Відповідно до протоколу засідання тимчасової комісії з розгляду питань самочинного будівництва в м. Полтава (№ПР№/06.2-05/01 від 23.01.2025) при розгляді питання стосовно визнання за ОСОБА_1 права власності на самочинно збудоване майно, а саме: гараж, загальною площею 20,5 кв.м., що знаходиться по АДРЕСА_1 , вирішено рекомендувати відкласти на подальший розгляд до надання до тимчасової комісії з розгляду питань самочинного будівництва в м. Полтава матеріалів проведення технічного обстеження на відповідність будівельних конструкцій та інженерних мереж державним будівельним нормам, стандартам і правилам об'єкту самочинного будівництва та надання відомостей щодо фактичного місця розміщення зазначеного об'єкта, зокрема кадастрового плану земельної ділянки з кадастровим номером 5324080701:01:001:1664 з нанесенням фактичного розташування об'єкту самочинного будівництва та розташованих поруч об'єктів нерухомого майна, виконаного сертифікованим інженером-землевпорядником.
Згідно з повідомленням Управління з питань містобудування та архітектури Виконавчого комітету Полтавської міської ради від 02.06.2025 №01-02-01-14/1079/428 наданого на виконання ухвали Полтавського районного суду Полтавської області від 22.04.2025 твбачається, що на розгляд тимчасової комісії з розгляду питань самочинного будівництва в м. Полтава не було надано документів, які б надавали інформацію про фактичне місце розміщення об'єкта самочинного будівництва - гаражу по АДРЕСА_1 по відношенню до земельної ділянки з кадастровим номером 5324080701:01:001:1664, інших земельних ділянок та об'єктів нерухомого майна, розміщених поруч.
Представником позивача 05.11.2025 року у судовому засіданні надано кадастровий план земельної ділянки з кадастровим номером 5324080701:01:001:1664 із позначенням мкж земельної ділянки гр. ОСОБА_1 , меж суміжних земельних ділчянок, гаражу гр. ОСОБА_1 , суміжних будівель виконаний інженером-землевпорядником, з якого вбачається, що межі земельної ділянки позивача не співпадають з межами гаржу.
Разом з тим, суду не надано доказів надання зазначеного кадастртового плану до Виконавчого комітету Полтавської міської ради для вирішення питаннґя стосовно позивача тимчасовою комісією з розгляду питань самочинного будівництва.
Відповідно до ст.392 ЦК України власник може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документів, який засвідчує його право власності.
Згідно зі ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Статтею 331 ЦК України встановлено, що право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).
У частині четвертій статті 373 ЦК України зазначено, що власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.
Нормативно регламентованим є право власника на забудову земельної ділянки, яке здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням (частина третя статті 375 ЦК України). Відповідно до змісту частини четвертої статті 375 ЦК України у разі, коли власник здійснює на його земельній ділянці самочинну забудову, її правові наслідки встановлюються статтею 376 ЦК України.
Відповідно до ч.1 ст.376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
У силу спеціального застереження, наведеного в частині другій статті 376 ЦК України, особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Частинами третьою, п'ятою, сьомою статті 376 ЦК України передбачено, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки в установленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.
За загальними правилами кожна особа має право на захист свого цивільного права лише у разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК України). У зв'язку із цим звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво має здійснюватися за наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право.
У справах, пов'язаних із самочинним будівництвом нерухомого майна, суди мають враховувати, що за загальним правилом особа, яка здійснила або здійснює таке будівництво, не набуває права власності на нього.
Разом з цим власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно (частина друга статті 375 ЦК України), тому на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудовано на ній, якщо це право не порушує права інших осіб (частина п'ята статті 376 України).
Вирішуючи справу за позовом власника (землекористувача) земельної ділянки про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, суди зобов'язані встановити усі обставини справи, зокрема: чи є позивач власником (користувачем) земельної ділянки; чи звертався він до компетентного державного органу про прийняття забудови до експлуатації; чи є законною відмова у такому прийнятті; чи є порушення будівельних норм та істотних правил.
На підставі частини третьої статті 376 ЦК України суд може задовольнити позов про визнання права власності на самочинно збудоване майно на земельній ділянці, що не надавалася у власність чи користування особі, яка збудувала його, якщо їй у встановленому законом порядку було передано земельну ділянку у власність або надано у користування під уже збудоване нерухоме майно відповідно до її цільового призначення, та за умови, що будівництво велося з додержанням архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил згідно із законодавством, містобудівною та проектною документацією, а також у разі, якщо ці обставини були предметом розгляду компетентного державного органу (частина третя статті 375 ЦК України).
При вирішенні позову про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно суд має виходити з того, що право на виконання будівельних робіт виникає у забудовника лише за наявності документів, які надають право виконувати будівельні роботи та передбачених статтями 27, 29-31 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», а також у передбачених законом випадках отримання дозволу на виконання будівельних робіт (статті 34, 37 цього Закону).
Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів належить до одного з етапів проектування та будівництва об'єктів, що здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок (пункт 5 частина п'ята статті 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).
Частиною восьмою статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівельної діяльності» передбачено, що експлуатація закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих в експлуатацію забороняється.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.08.2020 по справі №760/21223/17-ц.
При цьому, Верховний Суд у постанові від 18.02.2019 по справі №308/5988/17-ц зазначив, що звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво має здійснюватися за наявності даних про те, що це питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право.
Згідно із ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч.1 ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно з ч.1 ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Так, позивачем не надано суду доказів, що він подав до компетентного державного органу усі необхідні документи для вирішення питання про визнання права власності на самочинно збудоване мано, отримання від такого органу рішення про відмову, тривалості часу розгляду питання цим органом після надання відповідних документів, щоб могло дати суду змогу зробити висновок про відсутність рішення.
Окрім того, з наданих суду документів, враховуючи скарги від власників гаражів розташованих поряд із об'єктом самочинного будівництва, зокрема, щодо розміщення гаражів поза межами земельних ділянок, відведених для їх будівництва та даних щодо невідповідності меж земельної ділянки позивача побудованому на ній гаражу, як це зображено на долученій представником схемі, суд не може дійти однозначного висновку про те, що визнання права власності на самочинно збудований гараж не порушуватиме права інших осіб.
За таких обствин, оцінивши усі надані докази у їх сукупності, суд вважає, що позивачем не доведено що він вичерпав усі можливі заходи узаконення самовільно збудованого об'єкту у позасудовому порядку та, що визнання права власності на самочинно збудоване майно не порушуватиме права інших осіб.
Інші доводи позивача висновків суду не спростовують.
Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність передбачених законом підстав для визнання за позивачем права власності на нерухоме майно.
Таким чином в задоволенні позову слід відмовити.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 81,82 141, 263, 265, 279 ЦПК України,
У задоволенні позову про визнання за ОСОБА_1 права власності на гараж, який знаходиться в АДРЕСА_1 - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: С. А. Цибізова