16.12.2025 Справа № 363/3694/25
16 грудня 2025 року м. Вишгород
Вишгородський районний суд Київської області у складі головуючої судді Дьоміної О.П., за участі секретаря судових засідань Підопригори Х.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгороді заяву представника ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» - Андрущенка М.В. про ухвалення додаткового рішення у справі за №363/3694/25 за позовом ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
В провадженні Вишгородського районного суду Київської області перебувала вищевказана цивільна справа.
Так, заочним рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 09.12.2025 року задоволено позов ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» заборгованість за договором надання грошових коштів у позику за №2894110124 від 31.01.2024 року у загальному розмірі 23 685 грн. та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422 грн. 40 коп.
15.12.2025 року до суду надійшла заява представника ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» - Андрущенка М.В. про ухвалення додаткового рішення у справі, яким останній просив суд стягнути з відповідачки на користь позивача, понесені останнім витрати на правову допомогу у розмірі 5 000 грн., докази понесення яких наявні в матеріалах заяви.
Так, відповідно до ч. 3 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків:
Так, ч.ч. 1-2 ст. 270 ЦПК України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених ст. 430 цього Кодексу.
Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Згідно п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року за №14 «Про судове рішення у цивільній справі» - додаткове рішення може бути ухвалено лише у випадках і за умов, передбачених відповідною статтею ЦПК, воно не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов'язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. Додаткове рішення може ухвалити лише той склад суду, що ухвалив рішення в даній справі. В іншому разі особа має право звернутися до суду з тими вимогами на загальних підставах. При порушені питання про ухвалення додаткового рішення з інших підстав суд ухвалою відмовляє в задоволенні заяви.
Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст.133 та ч. 1-3 ст. 137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Так, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать і витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов'язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов'язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов'язана зі справою.
Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Право на професійну правничу допомогу гарантовано ст. 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16.11.2000 року за №13-рп/2000, від 30.09.2009 року за №23-рп/2009.
Судом встановлено, що 06.05.2025 року між ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» та адвокатом Андрущенком М.В. укладено договір про надання правничої допомоги за №06-05/2025. Так, згідно з п. 1.1. цього договору, виконавець бере на себе зобов'язання надавати замовнику послуги правничого та консультативного характеру. Розділом 3 договору передбачено, що оплата наданих послуг здійснюється шляхом безготівкової транзакції коштів, зазначених в заявках та/або АНП на банківський рахунок виконавця, зазначений в договорі або в інший спосіб, погоджений сторонами.
Згідно акту за №3746700127 від 09.12.2025 року сторони погодили, що виконавцем за вищевказаним договором надано послуги, а саме - написання позову, заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду та клопотання про залишення клопотання без розгляду, написання відповіді на відзив, що вартує 5 000 грн.
З платіжної інструкції за №177 від 11.12.2025 року вбачається, що ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» сплатило зазначеному адвокату 5 000 грн. в рахунок надання правової допомоги згідно договору за №06-05/2025 від 06.05.2025 року про надання правової допомоги.
Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, або тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України та ч. 8 ст. 141 ЦПК України).
Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах: від 03.10.2019 року у справі за №922/445/19, від 22.01.2021 року у справі за №925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах: від 02.12.2020 року у справі за №317/1209/19, від 12.02.2020 року в справі за №648/1102/19, від 03.02.2021 року у справі за №554/2586/16-ц, від 17.02.2021 року у справі за №753/1203/18, таким чином зазначена судова практика є незмінною.
Розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги, при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Зазначене узгоджується з правовим висновком, наведеним в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 02.09.2020 року у справі за №329/766/18.
При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23.01.2014 року у справі «East/WestAlliance Limited» проти України», від 26.02.2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Подібні висновки щодо підтвердження витрат, пов'язаних із оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі за №826/1216/16 та додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі за №755/9215/15-ц.
Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Проаналізувавши наведений у заяві про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу детальний опис наданих адвокатом послуг, а також подані документи, суд вважає, що відображена у цих доказах інформація щодо характеру та обсягу виконаної адвокатом роботи (наданих послуг), її складності не відповідає критерію розумності та часу, витраченому адвокатом на виконання відповідних робіт.
Відповідно до конкретної та послідовної практики Верховного Суду, визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо ( постанова Верховного Суду від 14.07.2021 року у справі за №808/1849/18 ).
У разі неспівмірності розміру витрат на правову допомогу суд самостійно визначає розмір судових витрат ( постанова Верховного Суду від 08.02.2022 року у справі за №160/6762/21).
ВП ВС в постанові від 16.11.2022 року у справі за №922/1964/21, зауважила, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи, чи були вони фактично здійснені та оцінювати їх необхідність.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Згідно з п. 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 року за №23-рп/2009 у справі за №1-23/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать: консультації та роз'яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво тощо.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів ( ч. 1 ст. 89 ЦПК України ).
Не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, а тому, вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року у справі за №922/1964/21).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 року у справі за №927/237/20, постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі за №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі за №775/9215/15ц).
Суд зобов'язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі за №826/1216/16 та додаткова постанова ВП ВС від 19.02.2020 року у справі за №775/9215/15ц).
Разом з цим, суд вважає завищеною оплату наданих послуг, оскільки заявлена позивачем сума відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 грн. є неспівмірною зі складністю справи та виконаними роботами, часом, витраченим адвокатом на надання послуг з правової допомоги, їх обсягом та не відповідає критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру у співвідношенні з предметом позову.
Справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, однак адвокат не приймав участі в судових засіданнях, не направляв суду заяв та заперечень на відзив. Враховуючи принцип розумності та справедливості, ціну позову, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви представника позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, з урахуванням співмірності виконаної адвокатом роботи, та заявленої суми до стягнення, складності справи.
При визначенні судом розміру витрат на професійну правничу допомогу судом враховується, що, представник позивача та/або адвокат в судове засідання не прибули, представник позивача просила розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження, за відсутності представника позивача, спори вказаної категорії є поширеними та не мають особливої складності, розгляд справи проведено в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, а обсяг наданих адвокатом послуг фактично зводиться лише до складання позовної заяви.
Враховуючи складність справи та виконану адвокатом роботу, ціну позову, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу та стягнути з відповідача на користь позивача 1 500 грн. Саме така сума на переконання суду, відповідає критеріям розумності, співмірності та ґрунтується на вимогах закону.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10-13, 81, 133, 137, 141, 182, 270 ЦПК України, суд,-
Заяву представника ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» - Андрущенка М.В. про ухвалення додаткового рішення у справі за №363/3694/25 за позовом ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором- задовольнити частково.
Ухвалити додаткове рішення по цивільній справі за позовною заявою ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором надання грошових коштів у позику за №2894110124 від 31.01.2024 року.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ІННОВА ФІНАНС»витрати на правову допомогу у розмірі 1 500 (одна тисяча п'ятсот) гривень 00 копійок.
Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на додаткове рішення суду може бути подана безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня оголошення судового рішення
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс», код ЄДРПОУ: 44127243, адрес: м. Київ, вул. Болсуновська, 8, поверх 9.
Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Головуюча суддя О.П. Дьоміна