Справа № 361/9083/25
Провадження № 1-в/361/159/25
16.12.2025
Іменем України
16 грудня 2025 року м. Бровари
Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Бровари клопотання ОСОБА_3 про умовно-дострокове звільнення від подальшого відбування додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати посади в правоохоронних органах, призначеного вироком Шевченківського районного суду міста Києва від 10 травня 2023 року, -
встановив:
04 серпня 2025 року до Броварського міськрайонного суду Київської області надійшло клопотання ОСОБА_3 від 31 липня 2025 року про умовно-дострокове звільнення від подальшого відбування додаткового покарання, яке аргументоване тим, що вироком Шевченківського районного суду міста Києва від 10 травня 2023 року ОСОБА_3 засуджено за ч. 1 ст. 368, ч. 2 ст. 190, ч. 2 ст. 163 КК України до 3 років 1 місяця позбавлення волі та штрафу в розмірі чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 68 000 грн, з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком на 3 роки. На підставі ст. 75 КК України засуджений був звільнений від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 2 роки. На підставі ч. 3 ст. 72 КК України штраф у розмірі 68 000 грн з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком на 3 роки виконувати самостійно.
Штраф та судові витрати, пов'язані з проведенням експертизи, сплачено в повному обсязі 10 січня 2024 року, що підтверджується відповідними квитанціями.
При цьому з 05 вересня 2023 року і по теперішній час ОСОБА_3 перебуває на обліку Броварського районного відділу № 2 Державної установи «Центр пробації» у м. Києві та Київській області, за час перебування на обліку порушень порядку та умов відбування покарання не допускав, до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягувався. Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 22 травня 2025 року був звільнений від відбування покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 1 місяць, призначеного вироком Шевченківського районного суду міста Києва від 10 травня 2023 року, у зв'язку з закінченням іспитового строку.
На даний час ОСОБА_3 займається волонтерською діяльністю та в силу громадської зайнятості часто має їздити по території України, має намір укласти контракт для проходження військової служби в лавах Національної гвардії України, станом на дату звернення з клопотанням відбув більше двох третин строку додаткового покарання.
Від засудженого ОСОБА_3 та прокурора Броварської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_4 надійшли заяви про розгляд клопотання, проти задоволення якого не заперечують, за їх відсутності.
Представник Броварського РВ № 2 філії ДУ «Центр пробації» у м. Києві та Київській області, будучи повідомленим про день і час розгляду клопотання, до суду не з'явився з невідомих причин.
Неприбуття вказаних осіб не є перешкодою для розгляду клопотання відповідно до ч. 5 ст. 539 КПК України.
Згідно з положеннями ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксування за допомогою технічних засобів не здійснюється.
Дослідивши матеріали клопотання та додані до нього документи, суд дійшов до наступного висновку.
ОСОБА_3 вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 10 травня 2023 року засуджений за ч. 1 ст. 368, ч. 2 ст. 190, ч. 2 ст. 163 КК України до 3 років 1 місяця позбавлення волі та штрафу в розмірі чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 68 000 грн, з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком на 3 роки. На підставі ст. 75 КК України засуджений був звільнений від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 2 роки. На підставі ч. 3 ст. 72 КК України штраф у розмірі 68 000 грн з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком на 3 роки виконувати самостійно.
Вирок суду набрав законної сили 10 червня 2023 року.
Відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
Згідно з вимогами ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 539 КПК України питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.
Клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених, зокрема пунктом 2 частини першої статті 537 цього Кодексу
У ч. 2 ст. 50 КК України зазначено, що кримінальне покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 81 КК України до осіб, що відбувають покарання у виді виправних робіт, службових обмежень для військовослужбовців, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання. Особу може бути умовно-достроково звільнено повністю або частково і від відбування додаткового покарання. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
На підставі п. 2 ч. 3 ст. 81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за корупційний нетяжкий злочин або кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин, а також у разі, якщо особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисне кримінальне правопорушення і до погашення або зняття судимості знову вчинила умисне кримінальне правопорушення, за яке вона засуджена до позбавлення волі.
Таким чином, підстава умовно-дострокового звільнення від відбування покарання складається з двох обов'язкових елементів: доведення засудженим свого виправлення через сумлінну поведінку і ставлення до праці (ч. 2 ст. 81 КК України) та фактичне відбуття засудженим певної частини призначеного йому строку покарання (ч. 3 ст. 81 КК України).
Доведення засудженим свого виправлення означає досягнення ним такого стану, за якого від даної особи не доводиться очікувати вчинення в майбутньому нових злочинів.
Положеннями ч. 1ст. 6 КВК України передбачено, що виправлення засудженого - процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки.
Виправлення засудженого має бути підтверджене його сумлінною поведінкою і ставленням до праці.
Положення про те, що засуджений став на шлях виправлення, означає, що його зразкова поведінка і сумлінне ставлення до виконання обов'язків в період відбування покарання засвідчили успішність процесу виправлення і можливість ефективного продовження його за умови застосування до засудженого більш м'якого виду покарання.
Сумлінна поведінка характеризується дотриманням режиму відбування покарання; виконанням покладених на засудженого законних обов'язків; виконанням законних вимог представників адміністрації органу, що виконує покарання; підвищенням загальноосвітнього і професійно-технічного навчання; придбанням спеціальності; поведінкою у побуті; стримуванням від порушень режиму відбування покарання, від порушень правил внутрішнього розпорядку, від уживання алкогольних напоїв, наркотичних засобів, азартних ігор; неухильним додержанням загальноприйнятих норм і правил поведінки; активною участю у суспільному житті і сумлінним виконанням громадських доручень у процесі відбування покарання; прагненням своєю діяльністю спокутувати вину за вчинений злочин тощо.
Відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, яку визнано винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Примус, що забезпечується силою державної влади в межах закону, є ефективним засобом забезпечення виконання кожною особою конституційного обов'язку неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незважаючи на великі потенційні можливості, примус є не головним, а крайнім засобом боротьби зі злочинністю. Сила примусу, що міститься в санкції кримінально-правової норми Особливої частини КК України, має бути необхідною і достатньою для реалізації завдань, визначених уст. 1 КК України.
Ефективність покарання залежить не лише і не в першу чергу від суворості санкції кримінально-правової норми, а й від спроможності правоохоронної системи не допустити безкарності злочинних діянь. Саме безкарність є тим ґрунтом, на якому формується і поширюється правова байдужість у суспільстві.
З наведеного вище вбачається, що є неприпустимим створення відчуття безкарності, яке може утворитися, як у засудженого, щодо якого застосовано покарання за вчинення тяжкого злочину, так і у стороннього спостерігача.
Судом встановлено, що на момент розгляду клопотання ОСОБА_3 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання пройшло 2/3 строку призначеного вироком суду додаткового покарання. З дня ухвалення вироку ОСОБА_3 до адміністративної і кримінальної відповідальності не притягувався, сумлінно виконував вимоги вироку, порушень порядку та умов відбування покарання не допускав. На посадах, які йому заборонено займати, не працював, займався волонтерською діяльністю, має намір укласти контракт для проходження військової служби в лавах Національної гвардії України. Тобто своєю сумлінною поведінкою довів своє виправлення.
Отже, встановлені дані свідчать про те, що до засудженого ОСОБА_3 можливо застосувати інститут умовно-дострокового звільнення від відбування додаткового покарання.
На підставі викладеного, керуючись ч. ч. 2, 3 ст. 81 КК України, ст. ст. 376, 537, 539 КПК України, суд -
постановив:
Клопотання задовольнити.
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звільнити умовно-достроково від відбування додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати посади в правоохоронних органах строком на 3 роки, призначеного вироком Шевченківського районного суду міста Києва від 10 травня 2023 року.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення шляхом подачі апеляції через Броварський міськрайонний суд Київської області.
Суддя ОСОБА_1