Справа № 361/4700/23
Провадження № 2/361/1032/24
05.12.25
05 грудня 2025 р. м.Бровари
Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого судді Писанець Н.В.,
при секретарі - Михальовій М.В.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - ОСОБА_2 ,
представника відповідача - ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Бровари у загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визнання майна спільним сумісним майном подружжя та поділ майна подружжя-
В провадженні Броварського міськрайонного суду Київської області знаходилась вищевказана цивільна справа. В обґрунтування позовних вимог, представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Майоровою В.В. зазначено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 07.12.1990 року, який було розірвано 24.05.2023р. Неповнолітніх дітей від шлюбу не мають.
За період шлюбу, сторонами було придбано рухоме майно, а саме: легковий автомобіль марки Mitsubishi, модель Outlander, державний номерний знак НОМЕР_1 . Середня ринкова вартість автомобіля складає 610 500,00 грн., а також причеп до легкового автомобіля, середня ринкова вартість якого складає 20 000,00 грн. А також, зазначено, що за період шлюбу, на ім'я відповідача ОСОБА_4 було видане приватизаційне посвідчення на право власності на земельну ділянку розміром 22,99 кв.м під гаражем № НОМЕР_2 н, що знаходиться за адресою: Київська область, м.Бровари, вул..Металургів, б/н. Середня ринкова вартість гаража складає 180 000,00 грн.
Враховуючи усталений порядок користування подружжям спірним майном, яке, після припинення шлюбних стосунків, залишилось у користуванні відповідача, представник позивача просить суд визнати спільним сумісним майном подружжя та поділити його - виділивши на праві власності відповідачу - легковий автомобіль марки Mitsubishi, модель Outlander, державний номерний знак НОМЕР_1 , а також причеп до легкового автомобіля та гараж, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 - припинивши право спільної сумісної власності позивача ОСОБА_1 в цьому майні.
Для рівнозначності розподілу спільного майна подружжя ОСОБА_5 , стягнути з відповідача ОСОБА_6 на користь позивача ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості частки цього майна у розмірі 405 250,00 грн. та понесені судові витрати.
Присутні у судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та представник позивача адвокат Майорова В.В. підтримали позовні вимоги, наполягали на їх задоволенні.
Присутня у судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_3 , позовні вимоги визнала частково, підтвердила обставини укладення та припинення шлюбу сторін, а також факт купівлі за період шлюбу спірного автомобілю та причепу. Щодо земельної ділянки під гаражем зазначила, що право на неї було набуто в порядку приватизації, тому не є спільним майном подружжя, та набуте не в період з 08.02.2011р. по 12.06.2012р., тому поділу не підлягає. Відповідно долученому до відзиву звіту ТОВ «ЄСП Капітал» від 20.10.2023р., вартість спірного майна - автомобілю з причепом - визначена у 583 023,00 грн.
Просить суд, залишити спірний автомобіль та причеп у власності відповідача ОСОБА_4 , припинивши її - ОСОБА_1 право спільної сумісної власності на це майно, та стягнути з відповідача на її користь частину вартості автомобілю та причепу в розмірі 291 511,50 грн. та понесені судові витрати.
Суд, заслухавши позивача та представників сторін, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства й всебічно перевіривши обставини справи, розглянувши справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов до наступних висновків.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_7 з відповідачем ОСОБА_4 перебували у шлюбі з 07.12.1990 року, який зареєстрований 07 грудня 1990 року виконавчим комітетом Нападівської сільської ради Липовецького району Вінницької області, актовий запис № 17. Шлюб було розірвано між сторонами рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 24 травня 2023 р. у справі №361/5700/22, яке набрало законної сили 24 червня 2023р.
За період шлюбу, сторонами було придбано рухоме майно, а саме: автомобіль марки Mitsubishi Outlander, державний номерний знак НОМЕР_1 , 2017 року випуску та причіп до автомобілю ПФ 01 фермер, 2003 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 .
Поряд з цим, ринкова вартість спірного майна визначена звітом ТОВ «ЄСП Капітал» від 20.10.2023р., вартість спірного майна - автомобілю з причепом - визначена у 583 023,00 грн.
Не заперечуючи щодо запропонованого способу поділу спірного майна та стягнення частки його компенсації на користь одного з подружжя відповідно - сторонами оспорювалась дійсна його вартість на момент розгляду справи судом, та інше майно, яке, на думку позивача, підлягає до визначення як спільне сумісне майно - гараж, розташований на земельній ділянці розміром 22,99 кв.м під гаражем № НОМЕР_4 - тому, вирішуючи по суті позовні вимоги сторін, суд виходить з наступного.
Так, згідно зі статтею 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (стаття 61 СК України).
Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентується статтею 63 СК України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Розпорядження спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу, виділення частки. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя.
Право подружжя на поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплено у статті 69 СК України. Поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а в разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Також, варто вказати, що згідно статті 69 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом (перше речення абзацу 2 частини 1 статті 71 Кодексу).
Частинами 1,2 ст.70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї. Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.
Згідно ч.4 ст.71 СК України, присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.
На вимогу ч.5 ст.71 СК України, присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
Приписами частин 1 та 2 статті 372 Цивільного кодексу України передбачено, що майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом.
У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
Кожен з подружжя має право на поділ майна, яке є об'єктом спільної власності, шляхом виділення його в натурі в особисте майно та припинення спільної власності взагалі. Відповідно ст. 71 СК України у випадку неподільності об'єкту спільного майна, він присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Тобто, при наявності такої кількості об'єктів спільного неподільного майна, суд повинен справедливо присудити частину об'єктів майна одному з подружжя, частину - іншому і, таким чином, припинити як спільну власність, так і сам спір, як існуючий, так і такий що ймовірно виникне у майбутньому між подружжям.
У постановах Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 09 червня 2021 року в справі № 369/7613/17, від 09 червня 2021 року в справі № 523/15462/16-ц, від 14 квітня 2021 року в справі № 127/7830/17 наголошується: «... вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин четвертої, п'ятої статті 71 СК України щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
Якщо жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя у цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності».
Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов'язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися "обставинами, що мають істотне значення", якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім'ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об'єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (абзац перший пункту 22 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21 грудня 2007 р. N 11).
Зі змісту п.п. 23,24 постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї.
Відповідно до п.30 постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об'єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч.1 ст.63, ч.1 ст.65 СК.
При цьому, суд враховує правові позиції ВСУ з аналогічних спорів, в яких ВСУ роз'яснює, що у процесі розгляду спорів про поділ майна подружжя необхідно враховувати такі обставини: час придбання майна; кошти, за які таке майно було придбано (джерело придбання); мета придбання майна, яка дозволяє визначити правовий статус сумісної власності подружжя.
Суд підкреслює, що тільки у випадку, якщо придбання майна відповідало зазначеним критеріям, таке майно може бути визнане спільно нажитим і підлягає розподілу між подружжям на підставі ст.60 СК України.
Так, відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи,та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Так, з врахуванням зазначених норм, оскільки сторони не можуть досягнути самостійної згоди щодо вартості спірного майна, суд виходить з її вартості на момент розгляду справи та вважає належною його вартість відповідно до долученого представником відповідача відзиву - звіту ТОВ «ЄСП Капітал» від 20.10.2023р. - де вартість спірного майна - автомобіль марки Mitsubishi Outlander, державний номерний знак НОМЕР_1 , 2017 року випуску та причіп до автомобілю ПФ 01 фермер, 2003 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 - визначена у 583 023,00 грн.
Щодо позовних вимог ОСОБА_1 стосовно гаража під № НОМЕР_2 н, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в гаражному кооперативі «Металург» - суд доходить висновку про відсутність підстав вважати це майно спільним сумісним майном подружжя, виходячи з наступного.
Разом із позовною заявою, представником позивача долучені докази наявності вище вказаного майна у відповідача - оглядові фотокартки майна та вивіски гаражного кооперативу «Металург», а також копію приватизаційного посвідчення на право власності на земельну ділянку розміром 22,99 кв.м під гаражем № НОМЕР_2 н, видане згідно з державним актом на право власності серії ЯА №481518 від 10.08.2005 року на підставі рішення сесії Броварської міської ради від 07.07.2005р. - на ім'я ОСОБА_4 .
На виконання ухвали суду від 22.09.2025р. про витребування доказів, суду направлено та долучено до матеріалів справи державний акт на право власності серії ЯА №481518 від 10.08.2005 року, виданий на підставі рішення сесії Броварської міської ради від 07.07.2005р., яким визначено, що власником земельної ділянки 5,6 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 - є гаражний кооператив «Металург». Цільове призначення земельної ділянки: обслуговування колективних гаражів - землі транспорту. Також долучений кадастровий план земельної ділянки №3210600000:00:035:0502, експлікація земельних угідь, витяг з Державного земельного кадастру про вищевказану земельну ділянку.
Поряд з цим, долучені - довідку обслуговуючого гаражного кооперативу «Металург» №28 від 10.10.2023р., за змістом якої встановлено, що ОСОБА_4 по 13.06.2022р. був членом обслуговуючого гаражного кооперативу «Металург» і мав право власності на земельну ділянку розміром 22,99 м.кв під гаражем № НОМЕР_2 н. Також долучені - заява ОСОБА_4 від 13.06.2022 р. про його виключення з членів гаражного кооперативу у зв'язку з його переоформленням на ОСОБА_8 , та заява ОСОБА_8 від 13.06.2022р. про прийняття її в члени кооперативу у зв'язку з переоформленням гаража № НОМЕР_2 н з ОСОБА_4 на неї- ОСОБА_8 .
Враховуючи наведене, суд доходить висновку про відсутність, на момент розгляду справи, спірного майна подружжя - гаража № НОМЕР_2 н, оскільки він вибув з володіння ОСОБА_4 під час перебування сторін у шлюбі. Інших вимог до відповідача, щодо цього майна, заявлено не було - тому у задоволенні вимог у цій частині слід відмовити.
Враховуючи наведене, суд вважає здійснити поділ майна подружжя наступним: визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_4 автомобіль марки Mitsubishi Outlander, державний номерний знак НОМЕР_1 , 2017 року випуску та причіп до автомобілю ПФ 01 фермер, 2003 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 . Поділити майно подружжя та визнати за ОСОБА_4 право власності на автомобіль марки Mitsubishi Outlander, державний номерний знак НОМЕР_1 , 2017 року випуску та причіп до автомобілю ПФ 01 фермер, 2003 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 , припинивши при цьому право спільної часткової власності ОСОБА_1 на це майно.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості частини усього спільного сумісного майна подружжя у розмірі - 291 511,50 грн.
З врахуванням зазначеного, на думку суду, такий розподіл майна по відношенню до сторін буде справедливими, відповідатиме інтересам осіб та не буде порушувати їх прав.
Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог статті 141 ЦПК України, відповідно до частини задоволених позовних вимог, стягує з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 2701,67 грн.
Також підлягає скасуванню арешт та заборона відчуження майна - автомобілю марки Mitsubishi Outlander, державний номерний знак НОМЕР_1 , 2017 року випуску та причепу до автомобілю ПФ 01 фермер, 2003 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 - накладений ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 22.02.2004 року.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст.60, 69, 70, 57, 65 Сімейного кодексу України,ст.ст. 1-23, 76-81, 89, 95, 141, 258-259, 263-265, 280, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визнання майна спільним сумісним майном подружжя та поділ майна подружжя - задовольнити частково.
Визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_4 автомобіль марки Mitsubishi Outlander, державний номерний знак НОМЕР_1 , 2017 року випуску та причіп до автомобілю ПФ 01 фермер, 2003 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 .
Поділити майно подружжя та визнати за ОСОБА_4 право власності на автомобіль марки Mitsubishi Outlander, державний номерний знак НОМЕР_1 , 2017 року випуску та причіп до автомобілю ПФ 01 фермер, 2003 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 , припинивши при цьому право спільної часткової власності ОСОБА_1 на це майно.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості частини усього спільного сумісного майна подружжя у розмірі - 291 511,50 (двісті дев'яносто одна тисяча п'ятсот одинадцять) грн. 50 коп.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати у сумі - 2701,67 (дві тисячі сімсот одна) грн. 67 коп.
Скасувати арешт та заборону відчуження майна - автомобілю марки Mitsubishi Outlander, державний номерний знак НОМЕР_1 , 2017 року випуску та причепу до автомобілю ПФ 01 фермер, 2003 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 - накладений ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 22.02.2004 року.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасники справи, які не були присутні у судовому засіданні під час ухвалення судового рішення, мають право подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Писанець Н.В.