Справа № 939/1852/25
Іменем України
10 грудня 2025 рокуБородянський районний суд
Київської області в складі: головуючої судді - Герасименко М.М.,
за участі секретаря - Слухай А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» про захист прав споживачів та визнання недійсним кредитного договору,
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 16 червня 2021 року між ТОВ «Мілоан» і ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 3236294, відповідно до умов якого відповідач отримала кредит у розмірі 8 200,00 грн, зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів і можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором. ТОВ «Мілоан» умови кредитного договору виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредит на визначену умовами договору суму. Відповідач умов договору не виконала. 18 жовтня 2021 року між ТОВ «Мілоан» і ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» було укладено договір відступлення прав вимоги № 77-МЛ, за умовами якого відбулося відступлення прав вимоги за кредитним договором № 3236294 від 16 червня 2021 року. Внаслідок невиконання зобов'язань за договором № 3236294 станом на дату подання позовної заяви загальний розмір заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача становить 29 633,75 грн, з яких: 7 790,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 21 812,00 грн - заборгованість за відсотками, 31,75 грн -заборгованість за комісією. У зв'язку з вказаними обставинами, просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором в розмірі 29 633,75 грн і судові витрати.
Ухвалою суду від 25 липня 2025 року було відкрито провадження у даній справі та ухвалено провести розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в справі матеріалами.
29 вересня 2025 року до суду від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Осипенка А.В. надійшла зустрічна позовна заява, яка обґрунтована тим, що 16 червня 2021 року між ТОВ «Мілоан» і ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 3236294, за умовами договору сума кредиту становить 8 200,00 грн, строком 30 днів до 16 липня 2021 року. Загальні витрати позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат, які повинен сплатити позичальник за цим договором (без врахування суми (тіла) кредиту) складає 1205,40 грн. Орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника, що складається з суми загального розміру кредиту та загальних витрат позичальника за кредитом складає 9405,40 гривень. Пунктом 1.5.1 договору визначена комісія за надання кредиту: 270,60 грн, яка нараховується за ставкою 3,3% від суми кредиту одноразово. Пунктом 1.5.2 договору встановлено, що проценти за користування кредитом становлять 934,80 грн, які нараховуються за ставкою 0,38% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. З додатку до договору № 1, а саме графіку розрахунків убачається, що сума кредиту за договором становить 8 200,00 грн; проценти - 934,80 грн; комісія за надання кредиту - 270,60 грн, а разом становить 9 405,40 грн. Відповідно до наданого позивачем розрахунку, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним вище договором за період з 16 червня 2021 по 21 вересня 2021 становить 29 633,75 грн, з яких: 7 790,00 - заборгованість за тілом кредиту; 21 812,00 грн заборгованість за процентами (відсотками); 31,75 грн - заборгованість за комісією. Також з цього розрахунку убачається, що ОСОБА_1 сплатила на користь кредитодавця грошові кошти за тілом кредиту у розмірі: 410,00 грн. (17.07.2021); процентів по кредиту у розмірі: 557,00 грн (17.07.2021), 323,00 грн (17.07.2021), 1 840,50 грн (27.07.2021), а також комісію у розмірі: 410,00 грн (17.07.2021), 238,85 грн (27.07.2021). Вказав, що у даному випадку, визначений ТОВ "Мілоан" розмір процентів (431% річних) є непропорційно високим та призводить до дисбалансу договірних прав та обов'язків на шкоду позичальниці (споживачці), відтак пункти 1.5, 1.5.2, 1.6 договору є несправедливими і суперечать принципам розумності та добросовісності, оскільки встановлюють вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації (понад 50 %) у разі невиконання/неналежного виконання позичальником зобов'язань за цим договором. З огляду на викладене, просив визнати недійсними пункти 1.5, 1.5.2, 1.6 кредитного договору № 3236294 укладеного 16 червня 2021 року між позивачем та ТОВ «Мілоан» та застосувати правові (юридичні) наслідки недійсності цих пунктів правочину. Первісні позовні вимоги задовольнити частково, стягнувши суму, що не перевищує 5 308,71 грн. Відмовити ТОВ «ФК «Кредит -Капітал» про стягнення з ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу.
За ухвалами суду від 01 жовтня 2025 року зустрічну позовну заяву прийнято до спільного розгляду та об'єднано в одне провадження із первісним позовом, ухвалено провести розгляд справи в порядку загального позовного провадження.
За ухвалою суду від 13 листопада 2025 року підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду.
20 листопада 2025 року до суду від представника відповідача за зустрічним позовом ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» - адвоката Усенко М.І. надійшов відзив на зустрічну позовну заяву, згідно з яким товариство вважає зустрічний позов безпідставним, оскільки відповідач, підписавши договір, погодилася з його умовами, немає підстав вважати, що умови такого договору про порядок застосування процентних ставок, визначення строку кредитування не були відомі відповідачу. Нарахування процентів за користування кредитом здійснювалось на підставі ч. 1 ст.1048 ЦК України та у порядку, визначеному умовами договору. Таким чином, нарахування процентів здійснювалося правомірно у розмірі процентної ставки, встановленої договором. Пункт 2.3 договору передбачає його пролонгацію як на пільгових, так і стандартних умовах. Зазначені обставини свідчать про те, що умовами кредитного договору сторони передбачили порядок продовження строку кредитування та умови і строк нарахування процентів за користування кредитом. Кожен день пролонгації є новою датою повернення кредиту. Матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про виконання відповідачем своїх зобов'язань з повернення коштів за тілом кредиту у строк, визначений договором, тобто до 16 липня 2021 року. Відповідно, останній продовжив користуватись кредитними коштами, а тому пролонгація дії кредитного договору відбулась автоматично, що відповідає п. 2.3.2 договору. Таким чином, нарахування процентів після 16 липня 2025 року здійснювалося правомірно згідно положень договору про продовження строку кредитування. Товариство свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі та надало ОСОБА_1 грошові кошти на споживчі потреби. Відповідач у свою чергу порушила умови договору, відповідно до яких зобов'язувалася погашати кредит, проценти та комісію за користування ним на умовах та в порядку, визначених договором. Також вказав, що витрати, понесені на професійну правничу допомогу є обґрунтованими, розумними та доведеними. У зв'язку з викладеним, просив зустрічний позов ОСОБА_1 залишити без задоволення, а позовні вимоги ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» задовольнити.
Позивач ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» за первісним позовом свого представника у судове засідання не направив, просив розглянути справу без його участі, позов підтримав.
Відповідач ОСОБА_1 і її представник - адвокат Осипенко А.В., в судове засідання не з'явились, відповідно до заяви просили розгляд справи проводити без їх участі, позовні вимоги ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» визнали частково, зустрічний позов підтримали та просили його задовольнити.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до таких висновків.
Судом встановлено, що 16 червня 2021 року між ТОВ «Мілоан» і ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 3236294, який підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора V31031, за умовами якого відповідач отримала кредит у розмірі 8 200,00 грн, строком кредитування 30 днів до 16 липня 2021 року, зі сплатою комісії за надання кредиту в розмірі 270,60 грн, яка нараховується за ставкою 3,3% від суми кредиту одноразово. Відповідно до п. 1.5.2., 1.6 проценти за користування кредитом становлять 934,80 грн, які нараховуються за ставкою 0,38% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом; стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Розділом 2 встановлені умови виконання договору, зокрема п. 2.2. - 2.2.3 визначений порядок нарахування і сплати процентів за користування кредитом, а п. 2.3. Договору - пролонгації строку кредитування, у тому числі п. 2.3.1.2. встановлено порядок пролонгації на стандартних умовах, зокрема позичальник може збільшити строк кредитування на 1 день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування; таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користуватися кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів, у такому випадку проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою наведеною в п. 1.6 Договору (а.с. 7-15, 15-16, 16-21, 22).
З відомості про щоденні нарахування та погашення вбачається, що ОСОБА_1 частково сплатила грошові кошти за кредитним договором № 3236294 на користь ТОВ «Мілоан» в загальному розмірі 3 779,35 грн (а.с. 23-24).
18 жовтня 2021 року між ТОВ «Мілоан» і ТОВ «ФК «Кредит Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги № 77-МЛ, за умовами якого ТОВ «ФК «Кредит Капітал» набуло права вимоги до ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит № 3236294 від 16 червня 2021 року. Відповідно до витягу з реєстру боржників ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором № 3236294 у розмірі 29 633,75 грн, з яких: 7 790,00 грн - залишок за тілом кредиту, 21 812,00 грн - залишок по відсотках, 31,75 грн - залишок за комісією (а.с. 25-30).
У зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань за кредитним договором, ТОВ «ФК «Кредит Капітал» звернулося до ОСОБА_1 з досудовою вимогою Вих. № 5333/4098 від 23 червня 2025 року про погашення заборгованості в розмірі 29 633,75 грн в термін до 15 листопада 2023 року (а.с. 31).
Проте, як вбачається із позовної заяви, така вимога відповідачем проігнорована.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Згідно з вимогами ст. 1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ст. 1047 ЦК України).
Законом України «Про електронну комерцію» встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
За приписами ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 5 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Встановлені судом фактичні обставини у справі свідчать про те, що між сторонами договору досягнуто згоди щодо всіх істотних умов вказаного договору позики, який оформлений сторонами в електронній формі, з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок , зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договорами або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).
Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
За положеннями статей 1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 та ч. 1 ст. 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
З аналізу зазначених норм матеріального права слідує, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Відповідно до п. 1.3 кредитного договору, строк кредитування за договором був погоджений сторонами та становив 30 днів, з 16 червня 2021 року по 16 липня 2021 року.
Нараховуючи відсотки за межами 30 днів кредитування, що визначено договором, позивач вважає, що відбувся факт пролонгації договору.
При цьому позивач не врахував, що неповернення кредиту у визначений договором строк, в даному випадку після спливу 30 денного строку кредитування, свідчить не про продовження строку договору, як це зазначено в п. 2.3.1 договору, а про неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань.
Як наслідок, у п. 2.3.1 договору визначено відповідні комісії, за управління та обслуговування кредиту, за період, що перевищує строк користування кредитом, а саме 3% за користування коштами протягом 3 днів, 5% за користування коштами протягом 7 днів та 10% за користування коштами протягом 15 днів.
Із змісту вказаних положень договору вбачається, що зазначені комісії договір пов'язує з не поверненням у встановлений договором строк кредитних коштів, а відтак по суті це є санкцією для нарахування та стягнення процентів за користування позикою та кредитом поза визначеним кредитним договором строком, що суперечить вимогам ЦК України та висновкам Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду від 27 липня 2021 року за № 910/18943/20 зроблено висновок, що оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 ЦК України і охоронна норма ч. 2 ст. 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч. 1 ст. 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
За таких обставин, суд вважає, що відсутні підстави для стягнення на користь позивача відсотків, нарахованих за межами строку кредитування, оскільки підставою до їх нарахування фактично є неналежне виконання позичальником умов договору, а саме неповернення кредитних коштів у встановлений п. 1.4 договором строк, що має наслідком відповідальність, визначену ст. 625 ЦК України, а не право нараховувати відсотки у збільшеному розмірі на підставі ст. 1048 ЦК України.
За умовами договору, загальна вартість кредиту для позичальника становить 1 205,40 грн і включає загальну суму зборів, платежів та інших витрат, які повинна сплатити позичальник за цим договором без врахування суми (тіла) кредиту і включає в себе складові, визначені у п.п. 1.5.1 -1.5.2 договору (комісія за надання кредиту у розмірі 270,60 грн; проценти за користування кредитом у розмірі 934,80 грн).
З огляду на викладене, суд вважає, що відповідач повинна була сплатити відсотки у визначеному договором про споживчий кредит № 3236294 від 16 червня 2021 року розмірі в межах погодженого сторонами строку кредитування - 30 днів, що становить 934 гривень 80 копійок.
За умовами договору про споживчий кредит № 3236294 від 16 червня 2021 року відповідач отримала кредит в розмірі 8 200,00 грн (а.с.16 -20).
Крім того, оскільки п. 1.5.1. кредитного договору визначено зобов'язання відповідача щодо сплати комісії за надання кредиту, то суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 повинна була сплатити кредитору комісію у розмірі 270,60 грн.
З відомості про щоденні нарахування та погашення, вбачається, що ОСОБА_1 в рахунок заборгованості за договором про споживчий кредит сплатила грошові кошти в загальному розмірі 3 779,35 грн (а.с. 23-24).
Таким чином, з огляду на зазначене, оскільки відповідач умови договору належним чином не виконувала, право вимоги за цим договором перейшло до позивача, то суд вважає за необхідне, частково задовольняючи позовні вимоги, стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованість за договором про споживчий кредит № 3236294 в розмірі 5 626,05 грн (8 200,00 грн (тіло кредиту) + 934,80 грн (загальний розмір відсотків) + 270,60 (комісія за надання кредиту) - 3 779,35 грн (кошти, сплачені відповідачем у рахунок погашення заборгованості за договором).
Оскільки позов ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» задоволено частково, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача на відшкодування витрат по сплаті судового збору 459,90 грн, виходячи з розрахунку: 5 626,05 грн (розмір задоволених позовних вимог) * 2 422,40 грн (сума сплаченого судового збору) / 29 633,75 грн (розмір заявлених позовних вимог).
Щодо вимог ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» про стягнення з ОСОБА_1 витрат на правову допомогу суд зазначає наступне.
Частиною першою статті 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).
Згідно з ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Водночас, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц.
Такі самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано копію договору про надання правової (правничої) допомоги № 0206 від 02 червня 2025 року, копію акта № 32 наданих послуг від 16 червня 2025 року і детального опису наданих послуг до вказаного договору від 16 червня 2025 року, згідно яких витрати понесені позивачем на правничу допомогу складають 7 000,00 гривень (а.с. 33-34).
Однак, з огляду на складність справи та виконані адвокатом роботи, ціну позову, суд вважає, що заявлена до стягнення з відповідача на користь позивача сума витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн не відповідає критеріям розумності, справедливості та співмірності, а тому з огляду на зазначене вище та встановлені судом обставини, дійшов висновку про необхідність визначення витрат у розмірі 3 000,00 грн, що буде відповідати критеріям розумності, справедливості та співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу.
З огляду на зазначене, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» витрати на правничу допомогу 569,70 грн (3 000,00 грн х 18,99 % : 100%).
Щодо вимог за зустрічним позовом ОСОБА_1 про захист прав споживачів та визнання недійсним кредитного договору, суд дійшов таких висновків.
Згідно з ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
До актів цивільного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, належить і Закон України « Про захист прав споживачів».
Статтями 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України "Про споживче кредитування". Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором. Законом визначено, що якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.
Як встановлено судом, 16 червня 2021 року між ТОВ «Мілоан» і ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 3236294, який підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора V31031, за умовами якого відповідач отримала кредит у розмірі 8 200,00 грн.
Вказані обставини визнаються сторонами, а тому не підлягають доказуванню у відповідності до вимог ч. 1 ст. 82 ЦПК України.
Відповідно до пункту 1.3 договору, кредит надається строком на 30 днів з 16 червня 2021 року (строк кредитування).
Відповідно до пункту 1.4 договору, термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу) 16 липня 2021 року.
Пунктом 1.5 договору визначено, загальні витрати позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат позичальника, пов'язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом та комісії (без врахування суми (тіла) кредиту) складають 1 205,40 грн в грошовому виразі та 431,00 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка), і включає в себе складові, визначені у п.п.1.5.1-1.5.2 Договору. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника, що складається з суми загального розміру кредиту та загальних витрат позичальника за кредитом складає 9 405,40 гривень. Загальні витрати позичальника за кредитом, орієнтовна реальна річна процентна ставка, орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника, а також строк кредиту розраховані виходячи з припущення, що позичальник отримає кредитні кошти в день укладення цього договору, а строк кредитування залишиться не змінним та що кредитодавець і позичальник виконають повне погашення заборгованості в термін, вказаний в п.1.4 договору. Позичальник розуміє та погоджується, що наведені в цьому пункті показники не підлягають оновленню у випадку продовження позичальником строку кредитування, часткового дострокового погашення заборгованості чи прострочення виконання ним зобов'язань.
Пунктом 1.5.1 договору, визначена комісія за надання кредиту: 270,60 грн, яка нараховується за ставкою 3,3% від суми кредиту одноразово.
Відповідно до пункту 1.5.2 договору, проценти за користування кредитом: 934,80 грн, які нараховуються за ставкою 0,38% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.
Відповідно до пункту 1.6 договору, стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.
Зазначені норми відповідають законодавчому визначенню кредитного договору, передбаченому ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за яким банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Стосовно розміру процентів, то такий розмір, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються у договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України).
Суд враховує, що, підписавши оскаржуваний договір, ОСОБА_1 підтвердила те, що до укладення договору ознайомилася із його змістом і правилами, а також отримала від кредитодавця інформацію, надання якої передбачено чинним законодавством, що забезпечує її (позичальника) вірне розуміння суті фінансової послуги без нав'язування її придбання, що свідчить про те, що ОСОБА_1 уклала з ТОВ «Мілоан» кредитний договір та отримала кредит на зручних для себе умовах.
Враховуючи принцип свободи договору, визначений у статті 627 ЦК України, суд звертає увагу, що позивач за зустрічним позовом мала можливість не вступати у кредитні відносини із ТОВ «Мілоан», якщо дійсно вважала встановлений розмір відсотків за користування коштами несправедливими, натомість вона погодила такі умови договору, підписавши його зміст без будь-яких застережень.
Також, слід звернути увагу на те, що ОСОБА_1 мала право відмовитися в односторонньому порядку від кредитного договору, що прямо передбачено ЗУ «Про споживче кредитування», проте таких дій протягом 14 календарних днів з дня укладення договору не вчинила.
З огляду на зазначене, суд вважає, що в діях ТОВ «Мілоан» відсутні порушення вимог чинного законодавства, в тому числі й ЗУ «Про споживче кредитування», оскільки перед укладенням договору про споживчий кредит № 3236294 від 16 червня 2021 року товариством не було вчинено дій стосовно введення в оману позичальника щодо істотних умов договору та надано ОСОБА_1 інформацію щодо обов'язкових для неї умов договору.
При цьому волевиявлення сторони щодо підписання договору свідчить про те, що особа, яка погоджується укласти договір, отримала всі необхідні відомості для прийняття рішення про погодження умов договору.
Таким чином, ОСОБА_1 надаючи свою згоду на отримання кредитних коштів, фактично погодилася із розміром процентів, а отримавши кредитні кошти, не скористалася своїм правом протягом 14 календарних днів з дня укладення договору відмовитися від нього без пояснення причин, повернувши кредитодавцю кредитні кошти та сплативши проценти за користування кредитом з дня його одержання до дня його повернення за ставкою, яка діяла під час фактичного користування кредитом.
Встановлені судом фактичні обставини у справі свідчать про те, що між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов вказаного договору, який оформлений сторонами в електронній формі, з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 07 лютого 2022 року в справі № 758/2575/17, від 12 січня 2021 року в справі № 524/5556/19, від 16 грудня 2020 року в справі №561/77/19, від 23 березня 2020 року в справі 404/502/18, від 09 вересня 2020 року в справі 732/670/19.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що умови оскаржуваного договору не можна вважати несправедливими, оскільки розмір відсотків за користування кредитними коштами сторонами договору визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому статтею 627 ЦК України, а тому підстав для визнання пунктів 1.5, 1.5.2, 1.6 договору про споживчий кредит № 3236294 від 16 червня 2021 року недійсними суд не вбачає і вважає за необхідне відмовити в задоволенні вимог за зустрічним позовом.
Керуючись ст. 10-13, 141, 259, 263-265, 268, 279 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ 35234236, 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, 4-й поверх, НОМЕР_2 в АТ «Креді Агріколь Банк») заборгованість за договором про споживчий кредит № 3236294 від 16 червня 2021 року в розмірі 5 626 (п'ять тисяч шістсот двадцять шість) гривень 05 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» на відшкодування витрат по сплаті судового збору 459 (чотириста п'ятдесят дев'ять) гривень 90 копійок і витрати на правничу допомогу в розмірі 569 (п'ятсот шістдесят дев'ять) гривень 70 копійок.
В іншій частині в позові відмовити.
Зустрічний позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» про захист прав споживачів та визнання недійсним кредитного договору залишити без задоволення.
На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення суду складено 15 грудня 2025 року.
СуддяМарина ГЕРАСИМЕНКО