Провадження № 2/359/812/2025
Справа № 359/10472/24
17 жовтня 2025 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі
головуючого судді Муранової-Лесів І.В..
при секретарі Шуст А.В., Ліман А.Г., Степаненко А.О.,
за участі представника позивача - ОСОБА_1
третьої особи - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Борисполі цивільну справу за позовом Державної іпотечної установи до ОСОБА_3 , третя особа : ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки, -
У вересні 2024 року Державна іпотечна установа звернулася до Бориспільського міськрайонного суду Київської області з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Позивач просить суд у рахунок погашення заборгованості в сумі 4 406 717,55 грн (чотири мільйона чотириста шість тисяч сімсот сімнадцять гривень 55 коп.), звернути стягнення на предмет іпотеки:
- за Іпотечним договором, посвідченого 26.09.2006 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербою Л.О., на земельну ділянку площею 0,1078 га, яка розташована за адресою: Київська область, Бориспільський район, Щасливська сільська рада, село Щасливе, кадастровий номер 3220888001:01:001:0063, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ), та
- за Іпотечним договором, посвідченого 25.06.2007 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербою Л.О., на домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , яка належить на праві приватної власності ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною продажу предметів іпотеки визначеною суб'єктом оціночної діяльності (незалежним експертом) на стадії оцінки виконавчого провадження відповідно до порядку передбаченого Законом України «Про виконавче провадження».
А також просить стягнути з відповідачки на свою користь понесені судові витрати (т.1 а.с.1-10).
Позов обґрунтований наступним. 26.09.2006 між ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_4 був укладений договір про відкриття кредитної лінії №39-06-ИЛ02, на підставі якого Позичальнику була відкрита невідновлювальна кредитна лінія на загальну суму 70000 доларів США під заставу земельної ділянки, розташованої за адресою: Київська область Бориспільський район, с. Щасливе, загального площею 0,1078 га з терміном повного погашення заборгованості до 25.09.2021.
У подальшому, 25.06.2007 між Банком та Третьою особою була укладена Додаткова угода №1 до Договору про відкриття кредитної лінії №39-06-ИЛ02 від 26.09.2006 щодо збільшення розміру невідновлювальної кредитної лінії до 300000 доларів США та надання ОСОБА_4 додатково під заставу житлового будинку загальною площею 155,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно до внесених змін до Графіку зниження розміру заборгованості ОСОБА_4 зобов'язувалась щомісячно, в термін з 1 до 10 числа кожного місяця здійснювати погашення позичкової заборгованості за кредитними ресурсами у розмірі 1851 доларів США 85 центів та нарахованим процентам.
Банк виконав свої зобов'язання за договором, надавши на підставі письмової заяви ОСОБА_4 грошові кошти в розмірі 300000 (триста тисяч) доларів США.
У зв'язку з невиконанням ОСОБА_4 своїх зобов'язань за договором Банк звернувся до суду за захистом своїх прав та згідно із постановою Київського апеляційного суду від 16.12.2020 у справі №2601/23191/12 було стягнуто з ОСОБА_5 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованість за кредитним договором №39-06-ИЛ02 від 26.09.2006, яка складається з тіла в розмірі 299562,98 доларів США, що курсу НБУ, станом на 20.04.2010 еквівалентно 2374306,22 грн. та відсотків в сумі 93792 доларів США, що еквівалентно 743390,45 грн.
Позивач зазначає, що станом на час звернення до суду заборгованість за кредитним договором ОСОБА_4 не погашена, правовідносини між сторонами не припинені.
Крім того, зазначає, що рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 10.07.2023 у справі №752/1587/22, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 24.01.2024, було задоволено позовні вимоги Державної іпотечної установи про стягнення з ОСОБА_4 3% річних в розмірі 284749,63 грн. та судові витрати 4271,25 грн.
Також зазначають, що 11.02.2015 між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та Державною іпотечною установою, з метою реалізації порядку звернення стягнення на майнові права відповідно до договору застави майнових прав №17/4-3 від 11.02.2015, що укладений з метою забезпечення зобов'язань первісного кредитора за кредитним договором №17/4 від 11.02.2015, укладено Договір про відступлення прав вимоги №17/4-В, посвідчений 11.02.2015 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. за реєстровим №616. За цим договором позивач набув права вимоги за Договором про відкриття кредитної лінії №39-0б-ИЛ02 від 26.09.2006, Іпотечним договором від 26.09.2006, Іпотечним договором 25.06.2007, за Договором поруки №39-06-11/02 від 26.09.2006 укладеним між Банком, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 .
03.06.2024 за №1653/15/36 позивач направив іпотеки майновому поручителю - ОСОБА_3 повідомлення про порушення основного зобов'язання забезпеченого заставою з зазначенням про звернення стягнення на предмет іпотеки, проте заборгованість в розмірі 4406717,55 грн. не погашена, що підтверджується постановою про відкриття виконавчого провадження від 24.08.2023 ВП № 7262072.
19.03.2025 в системі «Електронний суд» третьою особою у справі ОСОБА_6 подані пояснення третьої особи щодо позову (т.1 а.с.118-121), за змістом яких вона заперечує проти позову та просить відхили позовні вимоги як необґрунтовані. Звертає увагу, що рішення, на які посилається позивач були ухвалені стосовно позичальника і не мають відношення до відповідачки, не мають преюдиційного значення у цій справі, оскільки вони були ухвалені за іншими фактичними обставинами, стосувалися інших суб'єктів правовідносин та мали іншу правову природу.
Зазначає, що в грудні 2010 року Національний банк України розіслав банкам лист, яким попросив фінустанови списати безнадійну заборгованість до 30 грудня 2010 року, лист №40-511/5841-22084 направлений банкам на виконання Постанови № 424 від 13.09.2010 року, яка регулює процедуру списання безнадійної заборгованості.
Зазначає, що банк визнав борги за кредитним договором № 50-06-Ил/02 від 21 листопада 2006 року як безнадійну заборгованість без повідомлення про це Позичальника, списав її за рахунок страхового резерву банку і отримав відшкодування від держави відповідно до п.п.12.3.13 п.12.3 ст.12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» з урахуванням змін, внесених Законом України від 20.05.2010 року № 2275-УІ та Постанови
Правління НБУ від 13.09.2010 року №424, про що зазначив у своїй декларації за 2010 рік.
Третя особа стверджує, що страховий резерв, за рахунок якого відбулося списання безнадійних кредитів, в тому числі і кредитного договору № 50-06-Ил/02 від 21 листопада 2006 року, в повній сумі віднесено на валові витрати банку та відшкодовано банку державою у повному обсязі, після подання банком річної декларації за 2010 рік.
Вважає, що у зв'язку зі списанням заборгованості передача боргу до Державної іпотечної установи не могла бути. Стверджує, що копія Договору про відступлення права вимоги від 11.02.2015 не є належним доказом у справі, оскільки договір, особливо додаток, був підроблений.
Також зазначає, що 29 серпня 2016 року вона звернулася до ТОВ «ІНСТИТУТ СУДОВИХ
ЕКСПЕРТИЗ» та отримала Висновок № 13/002/1027/4 судового експерта ОСОБА_7 , який має важливе значення.
20.03.2025 в системі «Електронний суд» представником відповідача ОСОБА_3 адвокатом Чутченко С.О. подано відзив на позовну заяву (т.1 а.с.159-176), за змістом якого відповідач позов не визнає та просить відмовити у його задоволенні. Звертає увагу, що судові рішення, якими позивач обґрунтовує свій позов, стосуються виключно Позичальника ( ОСОБА_2 ) і не містять жодних правових висновків щодо ОСОБА_3 як іпотекодавця, не встановлюють обов'язку ОСОБА_3 відповідати за зобов'язаннями Позичальника в інший спосіб, ніж було визначено первинними правочинами (порукою та іпотекою), та не мають преюдиційного значення у цьому спорі, оскільки правовідносини, що розглядаються в цій справі, відрізняються за предметом та підставами позову.
Вважає недоречними посилання у позові на договір поруки, який був визнаний таким, що припинив свою дію, відповідно до постанови Київського апеляційного суду від 16.12.2020 року.
Також звертає увагу, що рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 16 березня 2015 року у справі № 359/5059/14-ц, було відмовлено у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, та що у зазначеній справі банк звертався до суду з вимогою про визнання права власності на предмет іпотеки у рахунок погашення кредитної заборгованості. Суд дійшов висновку, що така вимога не може бути задоволена, виходячи з кількох обставин, які є вкрай важливими і для цієї справи, зокрема, що на момент розгляду справи діяв Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», що прямо забороняв примусове стягнення нерухомого майна, яке використовувалося для постійного проживання позичальника або майнового поручителя. А також, що в ході судового розгляду було встановлено, що відповідач постійно проживає у переданому в іпотеку будинку, що підтверджувалося як актами обстеження житлових умов, так і іншими доказами.
Також звертає увагу, що Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», який був підставою для відмови у задоволенні вимог банку у 2015 році, втратив чинність 23 вересня 2021 року, а тому з цього моменту позивач мав повне право звернутися до суду з повторним позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки. Однак позивач протягом більш ніж трьох років не скористався цим правом, що є підставою для застосування строків позовної давності відповідно до ст. 257 ЦК України, яка встановлює загальний строк позовної давності у три роки.
Звертає увагу, що згідно із частиною 2 статті 35 Закону України «Про іпотеку», іпотекодержатель має направити іпотекодавцеві вимогу про усунення порушень, та що вимога, яка наявна у матеріалах справи, не відповідає законодавчим вимогам і є необґрунтованою, оскільки: не містить детального опису, у чому саме полягає порушення з боку іпотекодавця, що не дає можливості належно захистити свої права; у вимозі не наведено чітких розрахунків заборгованості, немає посилань на підтверджувальні документи; відсутні докази того, що ця вимога була направлена відповідачу ОСОБА_3 , а також докази її отримання.
Вважають, що довідка про стан заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії № 39-06-ИЛ від 26.09.2006 року станом на 18.09.2024 року, на яку посилається позивач, не може вважатися достатнім доказом, а розмір заборгованості, який просить стягнути позивач, не відповідає дійсності, не надано належних та беззаперечних доказів, які б підтверджували правильність нарахованої суми боргу, відсутні розрахунки, які б пояснювали порядок формування цієї заборгованості та її відповідність умовам кредитного договору.
Звертає увагу, що позивач не надав первинних бухгалтерських документів, які підтверджують нараховану суму боргу, порядок її формування та законність застосування штрафних санкцій. Відсутні виписки з рахунків, документи про надходження або використання коштів, розрахунки відсотків та пені. А тому довідка про стан заборгованості є неналежним доказом.
Зазначає, що, що Додаток №1 до Договору про відступлення права вимоги є нікчемним доказом (неналежним і недопустимим), за яким не можна встановити, що право вимоги за конкретним кредитним договором дійсно було передано.
Також звертає увагу, що кредитний договір, на підставі якого виникла заборгованість, підписаний від імені начальника відділення №2 філії «Київське регіональне управління» Банку «Фінанси та Кредит» ТОВ Борщик В.М., яка діяла на підставі довіреності від 13.06.2006, посвідченої приватним нотаріусом міського нотаріального округу Корольчук О.С. за реєстровим №1124. Проте ця довіреність у матеріалах справи відсутня, у зв'язку з чим неможливо встановити, чи мала особа, яка підписала договір, відповідні повноваження на момент його укладання. Зазначає про те, що відсутнє документальне підтвердження проведення банківських операцій, виписка з рахунків, що підтверджує зарахування коштів, документи, що свідчать про надходження коштів на рахунок позичальника та внутрішні банківські положення щодо кредитування.
Крім того, відсутні документи, що підтверджують законність нарахування пені та штрафів.
Також вказує на те, що відсутні документи, що підтверджують валютні операції, детальний розпис сукупної вартості кредиту, абсолютного значення подорожчання кредиту та реальної процентної ставки, що порушує ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», інформація про вартість усіх супутніх послуг (нотаріус, страховик, оцінювач), банківська ліцензія ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», що підтверджує право на здійснення кредитної діяльності в період укладання та дії договору.
Звертає увагу, що відповідно до ст. 258 ЦК України, позовна давність щодо стягнення пені
становить один рік.
Ухвалою від 07.02.2025 було відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено до судового розгляду.
Ухвалою суду від 28.04.2025 було відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача Державної іпотечної установи Петровської Ірини Юріївни про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням у справі №359/10407/15-ц (№359/5059/14-ц) за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси і кредит» до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 , про звернення стягнення на предмет іпотеки (т.2 а.с. 56-58).
Ухвалою від 28.04.2025 закрито підготовче провадження у справі та призначено до судового розгляду (т.2 а. с. 61).
У судовому засідання представник позивача Петровська І.Ю. позов підтримала повністю, просила задовольнити заявлені позовні вимоги з наведених у позовній заяві підстав. Додатково пояснила, що Київський апеляційний суд ухвалою від 16.05.2025 відмовив у відкритті провадження за апеляційною скаргою Державної іпотечної установи на ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 29 лютого 2016 року.
Відповідач ОСОБА_3 та її представник, а також третя особа ОСОБА_2 у призначене судове засідання не з'явилися, були повідомлені належним чином, відповідні докази містяться в матеріалах цивільної справи. Заяв та клопотань з приводу своєї неявки до суду не направили, причини неявки суду не повідомили.
Відповідачка та її представник у судове засідання не з'явилися повторно. Зважаючи на цю обставину, а також наявність відзиву у справі, суд з урахуванням вимог ст.ст.128,223, 280 ЦПК України, вважав допустимим розглянути справу за їх відсутності.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали цивільної справи, суд дійшов до наступних висновків.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до вимог ст.12,81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексу.
Відповідно до вимог ч.6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч.ч.4, 5 ст.82 КПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
В судовому засіданні встановлено, що 26 вересня 2006 року між ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі начальника відділення №2 «Київське регіональне управління» ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит» та третьої особою ОСОБА_8 був укладений Договір про відкриття кредитної лінії № 39-06-ИЛ/02 (т.1 а.с.19-22).
Відповідно до пп. 2.1 п.2, пп. 3.2, п.3 вказаного Договору № 39-06-ИЛ/02 Позичальнику була відкрита невідновлювальна кредитна лінія на загальну суму 70000 доларів США з оплатою процентів 15% річних зі строком повернення до 25 вересня 2021 року.
Відповідно до положень розділу 4 Договору № 39-06-ИЛ/02, третя особа ОСОБА_4 взяла на себе обов'язок щомісячно, починаючи з квітня 2008 року в строк до 10 числа кожного місяця здійснювати погашення заборгованості відповідно до Графіку зниження розміру заборгованості, що є Додатком № 1 до Кредитного договору та сплачувати проценти за користування кредитними ресурсами у валюті кредиту по процентній ставці 15% річних щомісячно (пп.4.1, 4.3 п.4 Договору).
Відповідно до пп. 6.1 п.6 Договору № 39-06-ИЛ/02 за прострочення повернення кредитних ресурсів та/або сплати процентів позичальник сплачує Банку пеню з розрахунку 1% від простроченої суми за кожен день прострочення.
За змістом пп. 5.1 п.5 Договору № 39-06-ИЛ/02 забезпеченням виконання зобов'язань за цим договором є застава земельної ділянки площею 0,1078 га, що знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, Щасливська сільська рада, с.Щасливе, о належить ОСОБА_3 на підставі Державного акту про право приватної власності на землю від 04.04.2006 року за №010632300035, виданого на підставі Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 26.10.2005 року, за реєстровим №4019.
На виконання умов Договору про відкриття кредитної лінії № 39-06-ИЛ/02 від 26.09.2006 між ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит» та відповідачем ОСОБА_3 було укладено Іпотечний договір, посвідчений 26 вересня 2006 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щерба Л.О. за реєстровим №3173 (т.1 а.с.26-28).
Відповідно до умов п. 1 Іпотечного договору реєстровий №3173, предметом іпотеки є земельна ділянка площею 0,1078 га, розташована за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 3220888001:01:001:0063, яка належить іпотекодавцю на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯГ №159486, виданого 04.04.2006 року Бориспільським районним відділом земельних ресурсів, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010632300035, цільове призначення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку.
Згідно із п.2 Іпотечного договору реєстровий №3173 зазначена земельна ділянка передається в іпотеку як забезпечення повернення кредитних ресурсів, виданих ОСОБА_5 за кредитним договором №39-06-ИЛ/02 від 26 вересня 2006 року на суму 70000 доларів США строком до 25 вересня 2021 року, а також процентів за користування кредитними ресурсами, виходячи з процентної ставки 15% річних, а також комісійної винагороди за основним зобов'язанням, неустойки за цим договором або за основним зобов'язанням, враховуючи відшкодування збитків, завданих прострочкою платежів за основним зобов'язанням, відшкодування витрат по зверненню стягнення на предмет іпотеки в повному обсязі, визначеному на момент фактичного задоволення вимог.
У подальшому 25 червня 2007 року між ТОВ «Банк «Фінанси та кредит», в особі начальника філії «Київське регіональне управління», та третьою особою ОСОБА_4 було укладено Додаткову угоду № 1 до Кредитного договору №39-06ИЛ/02 від 26.09.2006 щодо збільшення розміру невідновлювальної кредитної лінії до 300000 доларів США та надання Позичальником додатково під заставу житлового будинку загальною площею 155,4 кв.м., житловою - 94,0 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , в зв'язку з чим були внесені зміни до п.51 основного Договору про відкриття кредитної лінії №39-06-ИЛ/02. (т.1 а.с.24).
В той же день між ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит» та відповідачем ОСОБА_3 було укладено та нотаріально посвідчено 25 червня 2007 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щерба Л.О., за реєстровим №1789, Договір про зміну умов іпотечного договору, посвідченого 26.09.2006 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербою Л.О. за реєстровим №3173 (т.1 а.с.34).
Відповідно до умов Договору про зміну умов іпотечного договору реєстровий №1789 зазначено, що у зв'язку із внесенням змін до Договору про відкриття кредитної лінії №39-07-ИЛ/02 від 26 вересня 2006 року на підставі Додаткової угоди №1 від 25.06.2007, сторони домовились викласти п.2, п.3 Іпотечного договору посвідченого 26.09.2006 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербою Л.О за реєстровим №3173 в наступній редакції: «зазначена земельна ділянка передається в іпотеку як забезпечення повернення кредитних ресурсів, виданих ОСОБА_5 за кредитним договором №39-06-ИЛ/02 від 26 вересня 2006 року та Додаткової угоди №1 від 25.06.2007 року на суму 300000 доларів США строком до 25 вересня 2021 року, а також процентів за користування кредитними ресурсами, виходячи з процентної ставки 15% річних, а також комісійної винагороди за основним зобов'язанням, неустойки за цим договором або за основним зобов'язанням, враховуючи відшкодування збитків, завданих прострочкою платежів за основним зобов'язанням, відшкодування витрат по зверненню стягнення на предмет іпотеки в повному обсязі, визначеному на момент фактичного задоволення вимог (т.1 а.с.34).
Крім того, 25 червня 2007 року між ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит» та відповідачем ОСОБА_3 було укладено Іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щерба Л.О., за реєстровим №1787, відповідно до умов п.п.1, 4 якого в іпотекодавець передає в заставу Іпотекодержателю наступне нерухоме майно: домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , та складається з житлового будинку та гаража, побудованих з піно блоку та цегли, будинок має загальну площу 155,4 кв.м.., житлову площу 94,0 кв.м., який належить іпотекодавцю на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно серія НОМЕР_2 , виданого Щасливською сільською радою 07.05.2007 року на підставі рішення виконавчого комітету від 19.04.2007 року №116, зареєстрованого в Бориспільському районному бюро технічної інвентаризації 08.05.2007 року під номером 18760621, номер запису 1113 в книзі 4, витяг №14484885 (т.1 а.с.30-33)
Відповідно до п.2 Іпотечного договору реєстровий №1787, зазначене домоволодіння передається в іпотеку, як забезпечення повернення кредитних ресурсів, виданих Іпотекодавцю за Договором про відкриття кредитної лінії №39-07-ИЛ/02 від 26 вересня 2006 року та Додаткової угоди №1 від 25.06.2007 року на суму 300000 доларів США строком до 25 вересня 2021 року, а також процентів за користування кредитними ресурсами, виходячи з процентної ставки 15% річних, а також комісійної винагороди за основним зобов'язанням, неустойки за цим договором або за основним зобов'язанням, враховуючи відшкодування збитків, завданих прострочкою платежів за основним зобов'язанням, відшкодування витрат по зверненню стягнення на предмет іпотеки в повному обсязі, визначеному на момент фактичного задоволення вимог (т.1 а.с.30-33).
Суд звертає увагу, що згаданий Договір про відкриття кредитної лінії №39-07-ИЛ/02 від 26 вересня 2006 року суду не надано, як і не надано доказів того, що у вищезазначеному Договорі про зміну умов іпотечного договору, посвідченому 25.06.2007 за реєстровим №1789 (т.1 а.с.34), а також у Іпотечному договорі, посвідченому 25.06.2007 за реєстровим №1787 (т.1 а.с.30-33) були допущені описки.
Станом на 02.05.2025 (дата отримання Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно) іпотеку на підставі Іпотечного договору, серія та номер 1787, виданого 25.06.2007, видавник: приватний нотаріус Щерба Л.О., зареєстровано (т.2 а.с.76-78).
В судовому засіданні встановлено, що у зв'язку з невиконанням позикодавцем третьою особою ОСОБА_2 своїх зобов'язань за Договором про відкриття кредитної лінії №39-06-ИЛ/02 від 26 вересня 2006 року та Додатковою угодою №1 від 25 червня 2007 року, заочним рішенням Голосіївського районного суду м.Києва від 11.03.2014 (справа №2601/23191/12) було задоволено позов ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та стягнуто солідарно з ОСОБА_5 та ОСОБА_3 на користь позивача заборгованість в розмірі 8675254 гривні 24 копійки.
Постановою Київського апеляційного суду від 16 грудня 2020 року вказане заочне рішення Голосіївського районного суду м.Києва було скасовано та ухвалено нове рішення, яким частково задоволено позов ПАТ «Банк Фінанси та Кредит», стягнуто з ОСОБА_5 на користь банку заборгованість за кредитним договором №39-06-ИЛ02 від 26.09.2006, яка складається з тіла в розмірі 299562,98 доларів США, що по курсу НБУ станом на 20.04.2010 еквівалентно 2374306,22 грн. та відсотків в сумі 93792 доларів США, що еквівалентно 743490,45 гривень. В задоволенні позову до ОСОБА_3 було відмовлено (т.1 а.с.43-51).
Як убачається зі змісту вказаного рішення Київського апеляційного суду, відповідачі не заперечували факт надання банком кредиту ОСОБА_5 , неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань з повернення кредиту та виникнення заборгованості за кредитним договором від 26 вересня 2006 року №39-06-ИЛ02, укладеним між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_5 .
Судом апеляційної інстанції враховано що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов'язання за договором пред'явлено в судовому порядку з пропуском шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням. Внаслідок цього вважав поруку припиненою.
Крім того, колегія судді Київського апеляційного суду вважала, що стягненню з позичальника на користь кредитодавця підлягає заборгованість за тілом кредиту у розмірі 299562,98 доларів США, що по курсу НБУ, станом на 20.04.2010 року еквівалентно 2374306,22 грн. та нараховані відсотки на момент зміни зобов'язання у розмірі 93792 доларів США, що еквівалентно 743390,45 грн.
Ухвалюючи таке рішення, Київський апеляційний суд зазначив, що ПАТ Банк «Фінанси та Кредит» звернулося до суду з позовом до відповідачів у травні 2010 року згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. У постанові Великої Палати ВС у справі № 444/9519/12 зазначено, що після спливу визначеного договором строку позики, чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, право кредитодавця нараховувати передбачені договором відсотки за кредитом припиняється. Після закінчення строку кредитування, права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч.2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
У подальшому рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 10.07.2023 у справі №752/1587/22, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 24.01.2024 (т.1 а.с.57-62,62-70), було задоволено позовні вимоги Державної іпотечної установи про стягнення з ОСОБА_4 3% річних в розмірі 284749,63 грн. та судові витрати 4271,25 грн.
За змістом вказаного рішення встановлено, що 17.10.2022 (під час дії норм карантинних заходів) позивач звернувся до суду з позовом, в якому заявлено до стягнення 3% річних за період з 01.11.2018 по 31.10.2021. Зазначене свідчить про те, що позивач звернувся до суду в межах строків позовної давності з урахуванням продовження строку їх дії на період карантину, який досі триває. Строки позовної давності Державна іпотечна установа не пропустила, а тому з відповідача підлягають стягненню 3% річних за період з 01.11.2018 по 31.10.2021.
Судовими рішеннями у вказаній справі №752/1587/22, які набрали законної сили, встановлено, що Державна іпотечна установа є правонаступником ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит».
Також встановлено, що 03.08.2023 Голосіївським районним судом м.Києва на підставі Постанови Київського апеляційного суду від 16.12.2020, ухвали Київського апеляційного суду від 22.02.2021, ухвали Голосіївського районного суду м.Києва від 05.11.2021, ухвали Голосіївського районного суду м.Києва від 26.06.2023 було видано дублікат виконавчого листа у цивільній справі №2601/23191/12 (провадження №2/752/124/14) про стягнення з ОСОБА_5 (після зміни прізвища - ОСОБА_9 ) на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником якого є Державна іпотечна установа, заборгованість за кредитним договором №39-06-ИЛ02 від 26.09.2006, яка складається з тіла в розмірі 299562,98 доларів США, що по курсу НБУ станом на 20.04.2010 еквівалентно 2374306,22 грн. та відсотків в сумі 93792 доларів США, що еквівалентно 743490,45 гривень (т.2 а.с.121-122). У виконавчому листі зазначено, що строк пред'явлення виконавчого листа до виконання - до 13.07.2026.
24.08.2023 постановою приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Лановенко Людмили Олегівни було відкрито виконавче провадження ВП №7262072 про примусове виконання вищевказаного виконавчого листа №2601/23191/12 від 03.08.2023, виданого Голосіївським районним судом м.Києва. Стягувачем у виконавчому провадженні є - Державна іпотечна установа, позивач у справі, боржником - тертя особа ОСОБА_10 .
24.03.2025 постановою приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Лановенко Л.О. було відкрито виконавче провадження ВП №77603432 про примусове виконання виконавчого листа №2601/23191/12 від 03.08.2023, Голосіївським районним судом м.Києва про стягнення
Крім того, 18.03.2025 Голосіївським районним судом м.Києва у вищевказаній цивільній справі №752/1587/22 (провадження №2/752/4288/23) було видано виконавчий лист про стягнення з у цивільній справі №2601/23191/12 (провадження №2/752/124/14) про стягнення з ОСОБА_4 на користь Державної іпотечної установи 3% річних в розмірі 284749,63 грн. та судові витрати 4271,25 грн. (т.2 а.с.119-120), на підставі якого та 24.03.2025 приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Лановенко Л.О. було відкрито виконавче провадження ВП 77603432, що підтверджується даними АСВП (т.2 а.с.47-49), а також наданою приватним виконавцем інформацією ( т.2 а.с.115-117).
Так, на виконання ухвали суду від 28.04.2025 приватний виконавець Лановенко Л.О. повідомила, що розмір заборгованості у виконавчому провадженні №72620728 з примусового виконання виконавчого листа №2601/23191/12, виданого 03.08.2023 Голосіївським районним судом м.Києв, станом на 19.04.2025 становить 393354,98 доларів США, а розмір заборгованості у виконавчому провадженні №77603432 з примусового виконання виконавчого листа №752/1587/22, вданого 18.03.2025 Голосіївським районним судом м.Києва, станом на 19.04.2025 становить 289020, 88 грн. (т.2 а.с.115-117).
Як стверджувала представник позивача у судовому засіданні, заборгованість за обома виконавчими листами не погашена. Доказів протилежного відповідач та третя особа суду не надали.
Разом із з цим, як визнано сторонами та третьою особою, а також підтверджується дослідженими у судовому засіданнями судовими рішеннями, які набрали законної сили встановлено, що у червні 2014 року ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» звернулося до Бориспільського міськрайонного суду Київської області з позовом до відповідача ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки: земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер ділянки 010632300035, кадастровий номер 3220888001:01:001:0063, загальною площею 0,1078 га, цільове призначення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, та домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , що складається з житлового будинку та гаража, побудованих з піноблоку та цегли, загальною площею будинку 155,4 кв.м.., житловою площею 94,0 кв.м.,- шляхом визнання права власності на вищевказане нерухоме майно за АТ «Банк «Фінанси та Кредит» в рахунок погашення кредитної заборгованості ОСОБА_4 перед АТ «Банк «Фінанси та Кредит» в розмірі 8675254 гривень 24 копійки, з яких основний борг - 2394406 гривень 90 копійок, нараховані відсотки за користування кредитними коштами - 1743362 гривні 74 копійки, пеня 4537484 гривень 60 копійок.
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду від 16 березня 2015 року (справа №359/5059/14-ц), залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 20 травня 2015 року, у задоволенні позову ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» було відмовлено (т.1 а.с.178-184).
Ухвалою Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 жовтня 2015 року касаційну скаргу ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» було задоволено, рішення Бориспільського міськрайонного суду від 16 березня 2015 рок та ухвалу апеляційного суду Київської області від 20 травня 2015 року було скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції (т.1 а.с.200-204).
Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 29 лютого 2016 року (справа №359/10407/15-ц, провадження №2/359/334/2016 за заявою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» позовну заяву ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» звернулася до Бориспільського міськрайонного суду Київської області з позовом до відповідача ОСОБА_3 , третя особа ОСОБА_5 , про звернення стягнення на предмет іпотеки залишено без розгляду (т.1 а.с.206-207).
Як визнано представником позивача та підтверджується даними Єдиного державного реєстру судових рішень, ухвалою Київського апеляційного суду від 16 травня 2025 року було відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Державної іпотечної установи на ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 29 лютого 2016 року з підстав, передбачених частиною другою статті 358 ЦПК України.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 липня 2025 року було відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державної іпотечної установи на ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 29 лютого 2016 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 16 травня 2025 року про відмову у відкритті апеляційного провадження у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_3 , третя особа - ОСОБА_2 , про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною першою статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до статті 572 ЦК України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
За змістом частини першої статті 575 ЦК України та статті 1 Закону України «Про іпотеку», іпотека як різновид застави, предметом якої є нерухоме майно, - це вид забезпечення виконання зобов'язання, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, передбаченому цим Законом.
Відповідно до статті 589 ЦК України, частини першої статті 33 Закону України «Про іпотеку» в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, установлених статтею 12 цього Закону.
Загальне правило про звернення стягнення на предмет застави (іпотеки) закріплене в статті 590 ЦК України й передбачає можливість такого звернення на підставі рішення суду в примусовому порядку, якщо інше не встановлено договором або законом.
Правове регулювання звернення стягнення на іпотечне майно передбачено Законом України «Про іпотеку», згідно з частиною третьою статті 33 якого звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Аналіз положень статей 33, 36, 37, 39 Закону України «Про іпотеку», статей 328, 335, 376, 392 ЦК України дає підстави для висновку про те, що законодавцем визначено три способи захисту задоволення забезпечених іпотекою вимог кредитора шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий (на підставі рішення суду) та два позасудові (на підставі виконавчого напису нотаріуса та згідно з договором про задоволення вимог іпотеко держателя). У свою чергу позасудовий спосіб захисту за договором про задоволення вимог іпотекодержателя або за відповідним застереженням в іпотечному договорі реалізується шляхом передання іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки або надання права іпотекодержателю від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу.
У спірному випадку іпотекодержатель на власний розсуд обрав судовий спосіб свого захисту звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів предмета іпотеки, у межах процедури виконавчого провадження, з дотриманням вимог Закону України «Про іпотеку», що відповідає вимогам закону.
Приймаючи до уваги те, що звернення стягнення має відбуватись у межах процедури виконавчого провадження, то, відповідно до статей 19, 57 Закону України «Про виконавче провадження», сторони виконавчого провадження під час здійснення виконавчого провадження не позбавлені можливості заявляти клопотання про визначення вартості майна, а тому не зазначення у резолютивній частині рішення суду початкової ціни предмета іпотеки в грошовому вираженні не має вирішального значення та не тягне за собою безумовного скасування судових рішень.
Зазначене вище узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеним у постанові від 21 березня 2018 року у справі № 235/3619/15-ц (провадження № 14-11 цс 18).
Суд звертає увагу, що хоча Постановою Київського апеляційного суду від 16 грудня 2020 року у цивільній справі №2601/23191/12 порука ОСОБА_3 визнана припиненою, припинення поруки не припиняє іпотеки, яка є самостійним видом забезпечення основного зобов'язання та була належним чином зареєстрована, що підтверджується відповідними відомостями з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та з Державного реєстру іпотек.
Таким чином, відповідач ОСОБА_3 є майновим поручителем за кредитним договором №39-06-ИЛ/02 від 26 вересня 2006 року, який укладений між позивачем та третьою особою ОСОБА_2 .
Так, за змістом ст. 1 Закону України «Про іпотеку», майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи - боржника.
Згідно ст. 11 Закону України «Про іпотеку», майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки. У разі задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки майновий поручитель набуває права кредитора за основним зобов'язанням.
Відповідно до ч.5 ст.3 Закону України «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.
Суд також звертає увагу, що в силу вимог ч.1 ст.17 Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності (спеціального майнового права) на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом.
За змістом ч.3 цієї статті відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.
Належних і допустимих доказів на підтвердження наявності вищезазначених підстав для припинення іпотеки відповідачами надано не було та не зазначено джерел їх здобуття.
З огляду на викладене встановлено, що загальна заборгованість за кредитним договором №39-06-ИЛ02 від 26.09.2006 складається з тіла кредиту в розмірі 299562,98 доларів США, що по курсу НБУ станом на 20.04.2010 еквівалентно 2374306,22 грн. та відсотків в сумі 93792 доларів США, що еквівалентно 743490,45 гривень.
За змістом позовної заяви та з урахуванням пояснень представника позивача, наданих у судовому засіданні, встановлено, що, визначаючи суму заборгованості (4406717,55 грн.), в рахунок погашення якої позивач просить звернути стягнення на предмет іпотеки, позивачем враховано гривневий еквівалент боргу за кредитним договором №39-06-ИЛ02 від 26.09.2006, який складається з: тіла кредиту в розмірі 299562,98 доларів США, що по курсу НБУ станом на 20.04.2010 еквівалентно 2374306,22 грн. та відсотків в сумі 93792 доларів США, що еквівалентно 743490,45 гривень, всього на загальну суму у гривневому еквіваленті 3117796,67 грн.
Крім того, позивачем враховано 3% річних в розмірі 284749,63 грн. та судові витрати в сумі 4271,25 грн., що у загальному підсумку складає 3406817,55грн. (2374306,22+743490,45+284749,63+4271,25) та на 9999900,00грн. менше ніж визначена в позовній заяві загальна сума заборгованості (4406717,55грн.).
Крім того, суд звертає увагу, що проценти річних, передбачені частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, є спеціальною формою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання.
Так, в постанові від 19 червня 2019 року у справі № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18) Велика Палата Верховного Суду вказала, що «за змістом частини другої статті 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних як складова грошового зобов'язання та особлива міра відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації від боржника за неналежне виконання зобов'язання, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника».
Згідно із вищенаведеними умовами п.2 Іпотечного договору реєстровий №3173 та п.2 Іпотечного договору реєстровий №1787: іпотека земельної ділянки та житлового будинку не передбачала забезпечення виконання зобов'язання третьої особи ОСОБА_2 в частині стягнення 3% річних, нарахованих в порядку ст.625 ЦК України (т.1 а.с.26-28, 30-33).
А тому позовні вимоги в частині звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості зі сплати 3% річних в розмірі 284749,63 грн. та судових витрат в сумі 4271,25 грн., що виникла на підставі рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 10.07.2023 у справі №752/1587/22, задоволенню не підлягають.
Вирішуючи питання щодо наявності підстав для задоволення позову в частині звернення стягнення на предмет іпотеки щодо погашення заборгованості за кредитним договором №39-06-ИЛ02 від 26.09.2006, яка визначена згідно із постановою Київського апеляційного суду від 16 грудня 2020 року (справа №2601/23191/12) та яка складається з тіла в розмірі 299562,98 доларів США, що по курсу НБУ станом на 20.04.2010 еквівалентно 2374306,22 грн. та відсотків в сумі 93792 доларів США, що еквівалентно 743490,45 гривень, а всього на загальну суму в гривневому еквіваленті 3117696,67 грн., судом встановлено, що позивачем пропущено строки позовної давності, а також що підстави для їх поновлення відсутні.
Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ст..257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
В силу вимог ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Так, постановою Київського апеляційного суду від 16 грудня 2020 року (справа №2601/23191/12) було встановлено, що ОСОБА_5 востаннє сплачувала заборгованість за кредитним договором 20 листопада 2007 року, а заборгованість за відсотками - 10 квітня 2009 року. Строк дії кредитного договору був встановленій до 25 вересня 2021 року. ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» звернулося до суду з позовом до відповідачів у травні 2010 року згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України (т.1 а.с.48).
Цим же судовим рішенням встановлено, що позивач змінив умови договору на дострокове виконання грошових зобов'язань. Наведене відповідає вимогам ч.2 ст.1050 ЦК України.
В цьому зв'язку суд враховує, що відповідно до пп.8.4.3 п.8.4 Іпотечного договору реєстровий №3173 тапп.8.4.3. п.8.4 Іпотечного договору реєстровий №1787: Іпотекодержатель має право: звернути стягнення на предмет іпотеки відповідно до чинного законодавства України у разі, коли в момент настання терміну виконання зобов'язань, забезпечених Іпотекою за цим договором, вони не будуть виконані (т.1 а.с.27,31).
Отже, починаючи з травня 2010 року, більш точну дату встановити на підставі наданих суду доказів, не представилося за можливе, у позивача виникло право на звернення до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Як зазначено вище, з відповідним позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки первісний кредитор - ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» звернулося до Бориспільського міськрайонного суду Київської області у червні 2014 року.
Після залишення вказаного позову без розгляду ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 29 лютого 2016 року (справа №359/10407/15-ц, провадження №2/359/334/2016) до вересня 2024 року правонаступник кредитора - Державна іпотечна установа до суду з відповідними вимогами про звернення стягнення на предмет іпотеки не зверталося.
В силу вимог ч.2 ст.55 ЦПК України усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку він замінив.
В силу вимог ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Підстав для поновлення строку позовної давності судом не встановлено.
В цьому зв'язку суд враховує, що в цей період, визначений ст. 257 ЦК України строк позовної давності з 12.03.2020 до 01.07.2023 був продовжений на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) на підставі п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦПК України, а з 24.02.2022 в Україні був спочатку продовжений, а у подальшому з 30.01.2024 - зупинений на період дії воєнного стану на підставі п.19 Прикінцевих та перехідних положень ЦПК, з урахуванням змін, що були внесені Законом України № 3450-IX від 08.11.2023.
Разом з тим, такі норми застосовуються виключно до строків, перебіг яких триває на момент настання відповідних обставин, і не відновлюють строк позовної давності, який сплив раніше.
Так, оскільки право на звернення стягнення на предмет іпотеки у кредитора (Іпотекодержателя) виникло у травні 2010 року, то строк позовної давності сплинув у травні 2013 року.
Доводи позивача, що право на звернення до суду у кредитора виникло з моменту втрати чинності Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», а саме - з 23 вересня 2021 року, не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.
Крім того, в ухвалі Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 жовтня 2015 року (справа №359/5059/14-ц) (т.1 а.с.200-204), якою було скасовано попередні судові рішення про відмову в позові про звернення стягнення на предмет іпотеки, було, зокрема, зазначено, що суди попередніх інстанцій, ухвалюючи рішення, у порушення ст.ст.212, 214, 315 ЦПК України не врахували, що дія Закону України «Про мораторій» розповсюджується на правовідносини на стадії виконавчого провадження та дійшли передчасного висновку про відмову в позові.
Суд звертає увагу, що до спірних правовідносин може бути застосована позовна давність.
Відповідна правова позиція була наведена, зокрема у постанові Верховного Суду від 18 серпня 2021 року у справі № 201/15310/16, провадження № 61-547св21.
Так, Верховний Суд зазначив, що у справі, що переглядається, суди встановили, що АТ КБ «ПриватБанк» позов про звернення стягнення на предмет іпотеки пред'явлено у листопаді 2016 рокузі спливом позовної давності, оскільки внаслідок розірвання кредитного договору в односторонньому порядку з 01 липня 2010 року банк змінив строк виконання зобов'язання, тому право на позов щодо звернення стягнення на предмет іпотеки виникло у позивача в липні 2010 року. Відповідач заявила про застосування позовної давності. Підстав для переривання перебігу позовної давності по спірному забезпечувальному зобов'язанню суди не встановили, про поважність причин пропуску позовної давності позивач не заявляв. За таких обставин суди зробили правильний висновок про відмову в задоволенні позову про звернення стягнення на предмет іпотеки за спливом позовної давності.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, щодо необхідності відмови у задоволенні позову.
Відповідно до положень статті 141 ЦПК України, понесені позивачем судові витрати відшкодуванню не підлягають.
Інші документально підтверджені судові витрати у справі відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2,12,13,81,82,89,141,223,258,259,263-265,266,273 ЦПК України, суд -
У задоволенні позову Державної іпотечної установи до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 , про звернення стягнення на предмет іпотеки - відмовити.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга Київському апеляційному суду через Бориспільський міськрайонний суд протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня проголошення (підписання). Рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя: І. В. Муранова-Лесів