вул. Шевченків шлях, 30-А, м. Березань, Київська область, 07541
№ провадження 2/356/482/25
Справа № 356/873/25
08.12.2025 Березанський міський суд Київської області в складі:
головуючого судді Капшученко І. О.
за участю секретаря Мелещенко В. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Березанського міського суду Київської області в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором
Товариство з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» (далі - ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР») звернулось до Березанського міського суду Київської області з вказаним вище позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором № 14.04.2024-100001628 від 14.04.2024 у розмірі 26 160,00 грн., а також суму сплаченого позивачем судового збору в розмірі 2 422,40 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 14.04.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» (далі - ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР») та відповідачем ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 14.04.2024-100001628, за умовами якого позичальнику надано кредит у розмірі 12 000,00 грн. на засадах строковості, зворотності та платності, а позичальник зобов'язалась повернути грошові кошти, сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі у порядку та на умовах, визначених договором. ТОВ «Споживчий центр» свої зобов'язання за договором виконало у повному обсязі, надавши відповідачу грошові кошти. Водночас, відповідач свої зобов'язання за договором належним чином не виконує, кошти не сплачує, у зв'язку з чим виникла прострочена заборгованість перед позивачем в розмірі 26 160,00 грн., з яких 12 000,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту, 11 160,00 грн. - заборгованість по процентах, 3 000,00 грн. - заборгованість по неустойці за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов'язання. Зважаючи на те, що відповідач свої зобов'язання за кредитним договором в добровільному порядку не виконує, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у вказаному вище розмірі, а також суму сплаченого судового збору у розмірі 2422,40 грн.
Ухвалою Березанського міського суду Київської області від 22.09.2025 відкрито провадження у справі та ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, встановивши відповідачу 15-денний строк з дня вручення копії даної ухвали на подачу до суду відзиву на позовну заяву.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, при зверненні до суду в позові просив розгляд справи проводити за відсутності їхнього представника, проти ухвалення заочного рішення не заперечував (а.с.7-на звороті).
Відповідач в судове засідання повторно не з'явилась, про день, час та місце розгляду справи повідомлена судом належним чином, а саме поштою рекомендованими листами з повідомленнями за місцем реєстрації відповідача, що співпадає з адресою, вказаною позивачем у позовній заяві, а також іншими наявними в матеріалах справи адресами її місця проживання. Причини неявки суду не повідомила. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило (а.с.40,42,51,53-54,56-57,59,62,66,70).
Так, згідно з вимогами ч. 3, абз. 1 ч. 6 ст. 128 ЦПК України судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур'єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
За змістом п. 2 ч. 7 ст. 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.
Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відповідно до позиції Верховного Суду у постановах від 10.05.2023 у справі № 755/17944/18, провадження № 61-185св23, від 21.12.2022 у справі № 757/15603/19, провадження № 61-7181св22, довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв'язку «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.
За ч. 3 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Суд створив учасникам процесу належні умови для реалізації ними своїх процесуальних прав та обов'язків шляхом надсилання процесуальних документів, а також надав сторонам строк для подачі відзиву, відповіді на відзив та заперечень для висловлення своїх доводів і заперечень, повідомлення усіх відомих їм обставин та подання усіх можливих доказів.
Правом подати відзив на позовну заяву в порядку ст. 178 ЦПК України відповідач не скористалась та відзиву не подала.
За змістом ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
У відповідності до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
За таких обставин, керуючись ч. 3 ст. 211, ч. 1 ст. 223 ЦПК України, суд прийняв рішення про заочний розгляд за наявними матеріалами за відсутності вказаних учасників справи відповідно до ч. 8 ст. 178, ч. 4 ст. 223, ч. 1 ст. 280 ЦПК України, оскільки позивач проти такого порядку не заперечував, а належним чином повідомлений відповідач в судове засідання повторно не з'явилась, відзиву не подала та не повідомила про причини своєї неявки.
На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, в зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно проаналізувавши фактичні обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, прийшов до наступного висновку,
Так, судом встановлено, що 14.04.2024 між позивачем ТОВ "Споживчий центр" та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 14.04.2024 -100001628, за умовами якого відповідачу надано кредит у розмірі 12 000,00 грн. строком на 42 дні, тобто до 25.05.2024, з фіксованою процентною ставкою «Економ» в розмірі 2 % за кожен день користування кредитом, яка застосовується протягом первинного періоду та протягом кожних перших 14 днів з дня отримання чергового траншу включно, та процентною ставкою «Стандарт» в розмірі 2,5 % в день, яка застосовується протягом всього строку, на який надається Кредит, окрім періоду застосування процентної ставки "Економ", а позивальник, в свою чергу, зобов'язалась повернути кредит та сплатити проценти (п.п.3.1,3.3-3.3.6 пропозиції, п.п.1-8 заявки, п.п.1-8 відповіді про прийняття пропозиції) (а.с.24-29).
Сторони дійшли згоди, що даний договір укладається в електронній формі у порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», шляхом підписання позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором Е177 відповіді про прийняття пропозиції (акцепту) кредитного договору на умовах, викладених у пропозиції про укладення кредитного договору (оферта) та заявці, та погодили, що дана пропозиція, заявка та відповідь позичальника про прийняття пропозиції складають електронний кредитний договір та містять всі його істотні умови (п.п.2.1-2.3.6 пропозиції про укладення кредитного договору (кредитної лінії) (оферти) (а.с.24-29).
За інформацією Національного банку України за посиланням: https://bank.gov.ua, ТОВ "Споживчий центр" є учасником (абонентом-надавачем послуг) системи BankID Національного банку України з 26.10.2020, що підтверджується відповідною роздруківкою сайту; при укладенні договору позичальник був ідентифікований та верифікований через Систему Системи BankID НБУ, про що надав згоду в п. 18 заявки та відповіді позичальника (а.с.32).
За умовами укладеного договору кредит надається у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на рахунок позичальника № 4149-50ХХ-ХХХХ-7469, реквізити якого зазначені відповідачем особисто у заявці кредитного договору, відповіді позичальника про прийняття пропозиції, а також п. 4.1 пропозиції про укладення кредитного договору, та в п. 11.10 пропозиції відповідач підтвердив, що вказаний ним рахунок належить виключно йому на законних підставах, право на його використання не зупинене та не обмежене, платіжний засіб не є втраченим, безперешкодно використовується виключно позичальником.
У договорі також зазначені вичерпні персональні дані, що стосуються особи відповідача, а саме прізвище, ім'я та по батькові, паспорт, ідентифікаційний код, місце проживання, засоби зв'язку, реквізити належного клієнту карткового рахунку для перерахування кредитних коштів, та інші дані, що є інформацією з обмеженим доступом, поширення якої здійснюється виключно за згодою суб'єкта персональних даних.
14.04.2024 відповідач ОСОБА_1 також ознайомилась з паспортом споживчого кредиту, в якому визначено основні умови кредитування, спосіб надання кредиту, розмір орієнтовної реальної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту, порядок повернення кредиту, графік платежів, їх кількість, розмір та періодичність внесення, наслідки прострочення виконання та/або невиконання зобов'язань за договором тощо, чим також підтвердила факт отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування, а також отримання всіх пояснень, необхідних для забезпечення можливості оцінити, чи адаптовано договір до її потреб та фінансової ситуації, зокрема, шляхом роз'яснення наведеної інформації, в тому числі, суттєвих характеристик запропонованих послуг та певних наслідків, які вони можуть мати для неї, в тому числі, в разі невиконання нею зобов'язань за таким договором, що засвідчила електронним підписом одноразовим ідентифікатором А177 (а.с.30-31).
Таким чином, сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору на погоджених умовах.
Згідно договору про надання послуг в системі Liqpay № 4507 від 01.11.2020, укладеного між ТОВ "Споживчий центр" та АТ КБ «Приватбанк» (далі - банк), банк надає дистанційне обслуговування, фінансові послуги з прийому та відправлення платежів за допомого системи Liqpay, а також забезпечує технологічне обслуговування з прийому платежів та перерахування грошових коштів за розпорядженням клієнта на банківські кратки платників (п. 1.1. Договору) (а.с.15-20).
Як встановлено, ТОВ "Споживчий центр" свої зобов'язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором, що підтверджується квитанцією № 2449787551 від 14.04.2024 про перерахунок через платіжний сервіс «Liqpay» коштів в сумі 12 000,00 грн. на картковий рахунок позичальника НОМЕР_1 , призначення платежу: «Видача за договором №14.04.2024-100001628», дата та час платежу 14.04.2024 о 13:22 (а.с.23).
Дана квитанція відповідає вимогам ст. 13 Закону України «Про електронну комерцію», Закону України «Про платіжні послуги», п. 160 постанови Правління НБУ від 29.07.2022 № 164, та згідно з пунктом 159 вказаної постанови має статус первинного документа, що може бути використаний під час урегулювання спірних питань, відтак, є належним і допустимим доказом, що підтверджує обставини видачі кредиту та його розміру.
Разом з тим, відповідач свої зобов'язання за договором не виконала, не надавала своєчасно грошові кошти для сплати кредиту та процентів за його користування, внаслідок чого виникла прострочена заборгованість.
Згідно довідки-розрахунку за кредитним договором № 14.04.2024-100001628 від 14.04.2024, нарахована позивачем заборгованість ОСОБА_1 за договором складає 26 160,00 грн., з яких 12 000,00 грн. - основний борг, 11 160,00 грн. - проценти, нараховані за період з 14.04.2024 по 25.05.2024 в межах строку кредитування, 3 000,00 грн. - неустойка (а.с.14).
В добровільному порядку відповідач заборгованість не погашає.
Так, частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За приписами статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Поданим розрахунком заборгованості підтверджується, що відповідач порушила взяті на себе зобов'язання, кредит та проценти за його користування вчасно не сплачувала, внаслідок чого виникла прострочена заборгованість.
Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За змістом ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
В силу положень статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За таких обставин, судом встановлено та не спростовано сторонами, що відповідач ОСОБА_1 скористалась наданим їй позивачем кредитом, проте порушила взяті на себе зобов'язання, не надавала своєчасно грошові кошти для погашення кредиту та процентів за його користування, передбачених договором, внаслідок чого виникла прострочена заборгованість перед позивач ТОВ «Споживчий центр» за тілом кредиту в розмірі 12 000,00 грн. та процентами за користування кредитом в розмірі 11 160,00 грн., всього на загальну суму 23 160,00 грн., що підлягають стягненню з відповідача.
Будь-яких доказів на спростування вказаних розрахунків, а також доказів належного виконання умов вищезазначених договорів відповідач суду не надала.
Даючи правову оцінку вимогами позивача про стягнення з відповідача на свою користь неустойки в сумі 3 000,00 грн., суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 14 ЦК України особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.
Так, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Верховною Радою України прийнято Закон «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022 № 2120-IX, що набрав чинності 17.03.2022, яким розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено, серед іншого, пунктом 18, яким передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов'язань. Така особливість проявляється: (1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; (2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; (3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Такий висновок відповідає позиції Верховного Суду у постановах від 31.01.2024 у справі № 183/7850/22, від 18.10.2023 у справі № 706/68/23, від 21.01.2025 у справі № 751/3052/23, висновки якого щодо застосування норм права суд враховує до даних спірних правовідносин відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України.
Таким чином, Верховний Суд неодноразово робив висновки щодо застосування саме пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов'язань, які виникли на підставі окремих договорів, зокрема, договорів про споживчий кредит.
Отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню вимоги пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.
24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався та діє на даний час.
З огляду на викладене, оскільки вказаний вище кредитний договір № 14.04.2024-100001628 укладений 14.04.2024, нарахування неустойки за невиконання позичальником зобов'язань за договором проведено у період дії воєнного стану після 24.02.2022, така неустойка підлягає списанню на підставі п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.
Щодо доводів представника позивача у позові про те, що пункт 6-1 розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування", яка передбачала мораторій на нарахування неустойки був виключений, суд зазначає наступне.
15 березня 2022 року Верховна Рада України прийняла Закон України № 2120-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану", яким розділ IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування" доповнено пунктом 6-1, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов'язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов'язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов'язань за таким договором. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем.
Пункт 6-1 розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України «Про споживче кредитування», який регулював правовідносини щодо відповідальності споживача за невиконання зобов'язань під час воєнного стану, виключено на підставі ЗаконуУкраїни № 3498-IX від 22 листопада 2023 року, який набрав чинності 24 грудня 2023 року, та пункт 6 даного розділу викладено в новій редакції, якою передбачено, що у разі прострочення споживачем у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов'язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом від 22.11.2023 № 3498-ІХ, у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання ним чинності, споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов'язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов'язань за таким договором. числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону.
Отже, положення пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про споживче кредитування" не мають предметом свого правового регулювання правовідносини щодо нарахування пені під час воєнного стану в державі, а стосуються унормування цивільного законодавства у зв'язку з іншими обставинами, а саме прийняттям Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг".
Положення ст. 21 Закону України «Про споживче кредитування», якою встановлено особливості відповідальності споживача за договорами про споживчий кредит, також не містять норм, які врегульовують порядок та підстави звільнення споживача від відповідальності за порушення зобов'язань за договором про споживчий кредит.
Частина друга статті 4 ЦК України закріплює пріоритет норм цього Кодексу над нормами інших законів. Такий спосіб вирішення колізії норм ЦК України з нормами інших законів - з констатацією пріоритету норм цього Кодексу над нормами інших законів підтримувався як Конституційним Судом України (Рішення від 13 березня 2012 року у справі № 5-рп/2012), так і Верховним Судом України (постанови від 30 жовтня 2013 року у справі № 6-59цс13, від 16 грудня 2015 у справі № 6-2023цс15). Вказане узгоджується і з правовою позицією, висловленою у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 (пункт 17), від 18 січня 2022 року у справі №910/17048/17 (пункт 78), від 29 червня 2022 року у справі №477/874/19 (пункт 69)).
Окрім того, у постанові Верховного Суду від 10 січня 2024 року в справі №240/4894/23 указано, що принцип тлумачення закону на користь особи є однією з основних засад правової системи, яка вказує, що суди повинні намагатися тлумачити закони та його норми в такий спосіб, щоб максимально захищати права та інтереси фізичної особи. Цей принцип також часто відомий як «in dubio pro persona» або «in dubio pro homine» (латинською мовою), що означає «у вагомих сумнівах - на користь людини». Принцип тлумачення закону на користь особи не означає безумовне ігнорування закону, але вказує на те, що в сумнівних ситуаціях суди повинні намагатися вибрати інтерпретацію, яка максимально захищає права та інтереси саме фізичної особи.
Отже, закон, який має захищати споживачів, не може встановлювати для них умови гірші, ніж це передбачено загальним і основним актом цивільного законодавства - Цивільним кодексом України.
За таких обставин, позовні вимоги ТОВ «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості підлягають частковому задоволенню в межах вказаних вище сум боргу за кредитом та процентами за користування ним в розмірі 23 160,00 грн., в іншій частині щодо стягнення боргу за неустойкою позивачем не доведено правомірності її нарахування, тому суд прийшов до висновку, що у цій частині позов є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд зазначає наступне.
У відповідності до ч. 1 ст. 133 УПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з положенням ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем ТОВ «Споживчий центр» при зверненні до суду з позовом сплачено з урахуванням понижуючого коефіцієнту 0,8 відповідно до ч. 3 ст. 4 ст. Закону України «Про судовий збір» та зараховано до державного бюджету судовий збір в розмірі 2422,40 грн. згідно платіжної інструкції № СЦ00039295 від 17.09.2025 (а.с.9,34).
З огляду на відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження інших витрат, пов'язаних з розглядом справи, з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2422,40 грн. х (23 160,00 грн. : 26 160,00 грн.) = 2 144,60 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 525-526, 530, 629, 1048-1049, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 4-5, 11-13, 76-81, 89, 128, 141, 211, 223, 258-259, 263-265, 268, 274, 280 ЦПК України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючої за адресами: АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» (код ЄРДПОУ 37356833), місцезнаходження якого зареєстроване за адресою: м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 133-А (МФО 305299, р/р НОМЕР_3 ) заборгованість за кредитним договором № 14.14.2024-100001628 від 14.04.2024 у розмірі 23 160 (двадцять три тисячі сто шістдесят) гривень 00 копійок.
В решті - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючої за адресами: АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» (код ЄРДПОУ 37356833), місцезнаходження якого зареєстроване за адресою: м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 133-А (МФО 305299, р/р НОМЕР_3 ) судовий збір в розмірі 2 144 (дві тисячі сто сорок чотири) гривні 60 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом 20 (двадцяти) днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Київського апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.
Суддя І. О. Капшученко