(заочне)
Справа № 759/20003/25
Провадження № 2/293/723/2025
09 грудня 2025 рокуселище Черняхів
Черняхівський районний суд Житомирської області у складі судді Лось Л.В.,
за участі секретаря судового засідання Тишкевич К.Б.
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Черняхів справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Сіті Фінанс"
до ОСОБА_1
про стягнення заборгованості
Процесуальні дії по справі
Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Сіті Фінанс" звернулось до Святошинського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором, згідно якого просить:
стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Сіті Фінанс" заборгованість за кредитним договором № 010-RO-82-249234309 від 05.01.2024 у розмірі 72 545,67 грн, судовий збір у розмірі 3028,00 грн та понесених витрат на правничу допомогу у розмірі 1 400,00 грн.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 15.09.2025 справа передана за підсудністю до Черняхівського районного суду Житомирської області.
03.10.2025 вказана справа надійшла до Черняхівського районного суду Житомирської області.
Ухвалою від 09.10.2025 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі. Постановив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників. Розгляд справи по суті суд призначив на 06.11.2025.
Ухвалою від 06.11.2025, яка у порядку ч.5 ст. 259 ЦПК України занесена до протоколу судового засідання від 06.11.2025, суд відклав розгляд справи по суті на 09.12.2025.
Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.
В обґрунтування позову позивач зазначає, що 05.01.2024 року між АТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_1 підписана заяву про відкриття карткового рахунку та надання кредиту «Кредитна картка» № 010-RO-82-249234309, відповідно до якої кредитодавець відкрив картковий рахунок клієнту та встановив поточний ліміт, розмір якого на дату початку кредитування становив 60000,00 грн., з максимальним лімітом в межах якого встановлюється поточний ліміт, який відповідно до умов кредитного договору становить 500000,00 грн.
Позивач вказує, що банк виконав умови договору та надав відповідачу кредит в сумі та на умовах, передбачених договором, в свою чергу відповідач всупереч умовам договору, не виконує взяті на себе договірні зобов'язання, а саме припинив здійснювати щомісячне погашення кредитної заборгованості, сплачувати проценти за користування кредитом.
20 лютого 2024 року АТ «Райффайзен Банк» та ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС» було укладено договір про відступлення прав вимоги № 114/2-67-F, у відповідності до умов якого АТ «Райффайзен Банк» передає за плату, а ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС» приймає належні первісному кредитору права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників до договору відступлення права вимоги № 114/2-67-F від 20 лютого 2024 року ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС» набуло право грошової вимоги за рядом кредитних договорів, у тому числі і за кредитним договорам: №010-RO-82-249234309 від 05.01.2024, сума заборгованості за яким становить 72545,67 коп., з яких 60000,00 грн сума заборгованості за дозволеним овердрафтом; 12545,67грн сума заборгованості за недозволеним овердрафтом, які позивач просить стягнути з відповідача.
11.03.2025 року ТОВ "ФК "СІТІ ФІНАНС" направило ОСОБА_1 досудову вимогу про виконання зобов'язання за кредитним договором №010-RO-82-249234309 від 05.01.2024 (а.с.36), однак відповідачем у добровільному порядку заборгованість не погашена.
Враховуючи, що відповідач добровільно заборгованість перед позивачем не погасив, позивач за захистом свого порушеного права звернувся з даним позовом до суду.
У судове засідання сторони не з'явились. Про день, час та місце розгляду справи були повідомлені своєчасно та належним чином.
09.12.2025 позивач направив до суду заяву згідно якої просить проводити розгляд справи у своїй відсутності, позов підтримує та не заперечує щодо прийняття заочного рішення ( а.с. 83-84).
Відповідач про причини неявки суд не повідомив.
Виклик відповідача до суду здійснювався судом шляхом направлення судової повістки за його зареєстрованим місцем проживання: АДРЕСА_1 .
Однак, на адресу суду повернулась судова повістка про виклик відповідача до суду без вручення адресату з відміткою поштового відділення "адресат відсутній " (а.с.71,82).
Відповідно до пункту 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Отже, відповідач про час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, оскільки довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду та, зокрема, свідчить про умисне неотримання судової повістки.
Зазначене узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постановах: від 09 серпня 2019 року у справі № 906/142/18, провадження № 12-109гс19; від12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17, провадження № 14-507цс18; та правовою позицією Верховного Суду у постанові від 10.05.2023 року у справі № 755/17944/18.
Як встановлено, частиною 8 статті 178 ЦПК України, у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч.1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до ч.1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
За нормами ч.1 ст. 281 ЦПК України, про заочний розгляд справи суд постановляє ухвалу.
Враховуючи, що в матеріалах справи зібрано достатньо доказів про взаємовідносини сторін, з урахуванням наявності умов, за яких можливе проведення заочного розгляду справи, відповідно до ст. 280,281 ЦПК України суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи, яка у порядку ч.5 ст. 259 ЦПК України, занесена до протоколу судового засідання від 09.12.2025.
Відповідно до ч.4 ст.12 ЦПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
В ході розгляду справи, суд відповідно до п. 4 ч. 5 ст.12 ЦПК України створив сторонам всі умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ЦПК України.
У судовому засіданні від 09.12.2025, відповідно до ч.6 ст. 259, ст. 268 ЦПК України, суд підписав скорочене (вступну та резолютивну частину) рішення суду.
Згідно із ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин
05.01.2024 ОСОБА_1 звернувся до АТ ««Райффайзен Банк Аваль» з заявою на отримання кредиту за програмою кредитування «Кредитна картка» №010-RO-82-249234309 на суму 60000,00 грн, строком дії на 300 міс. ( а.с. 11)
05 січня 2024 року між Акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 підписана заява про відкриття карткового рахунку та надання кредиту «Кредитна картка» №010-RO-82-249234309, що є додатком до заяви про акцепт Публічної пропозиції/ Угоди № СМDPI-1256476 від 26.10.2020 ( а.с. 5-8), згідно до якої Банк встановив поточний ліміт розміром 60000 гривень, строком на 300 місяців, під 45% річних, розмір щомісячного платежу (від суми заборгованості) 5% (а.с.5-8).
Відповідно до умов послуги відкриття та ведення карткового рахунку банк відкриває клієнту картковий рахунок (далі КР) в гривні випускає та надає клієнту ПК, а також забезпечує проведення розрахунків за операціями, здійсненими з використання ПК або її (їх) реквізитів відповідно до правил Платіжних систем, Правил та Тарифів, зокрема на наступних умовах: тарифна модель кредитна картка « ІНФОРМАЦІЯ_1 », ПК: Mastercard World « Хочу картка », мобільний банкінг +380675287349. Клієнт не сплачує банку за випуск. Номер КР не пізніше одного робочого дня з дня його відкриття відображається в Системі «Райффайзен Онлайн». Також клієнт може дізнатися реквізити КР шляхом звернення до Інформаційного центру Банку. В рамках користування послугою відкриття та ведення КР, сума гарантійного забезпечення та незнижувального залишку коштів на КР не передбачені. ( п.7.1заяви) ( а.с.6).
Відповідно до додатку 1 до заяви №010-RO-82-249234309 від 05.01.2025 сторони погодили: суму поточного ліміту в розмірі 60000 грн; строк 12 місяців; процентну ставку 45,00% річних; дату щомісячного платежу до 20-го числа; розмір щомісячного платежу( від суми заборгованості) 5%; неустойку ( від суми простроченого місячного платежу) 1% (мін. 50 грн); реальну річну процентну ставку - 56,40%; загальну вартість кредиту 93840,00 грн ( а.с. 9)
Відповідно до додатку 2 до заяви №010-RO-82-249234309 від 05.01.2024, сторони погодили та підписали ліміти на здійснення операцій по картковому рахунку з використанням платіжних карток ( а.с. 10)
Відповідно до паспорту споживчого кредиту за програмою кредитування «Кредит готівкою» Кредитка картка «Хочу-картка 2.0» зазначено основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, інформацію щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту, вказаний паспорт підписаний електронним підписом ОСОБА_1 НОМЕР_1 (а.с.12-14).
05.01.2024 ОСОБА_1 надав згоду на обробку персональних даних, яку підписав електронним підписом 421613 (а.с.17).
Факт надання Акціонерним товариством «Райффайзен Банк» кредитних коштів, відповідно умов договору, підтверджується випискою по рахунку клієнта № НОМЕР_2 ОСОБА_1 від 04.10.2024, згідно якої вбачається що відповідач з 05.01.2024 по 20.06.2024 користувався кредитними коштами Акціонерне товариство «Райффайзен Банк» (а.с.18-21).
Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором №010-RO-82-249234309 від 05.01.2024 загальна заборгованість ОСОБА_1 станом на 20.06.2024 становить 72545,67 грн, яка складається з яких 60000,00 грн сума заборгованості за дозволеним овердрафтом; 12545,67грн, суми заборгованості за недозволеним овердрафтом, які позивач просить стягнути з відповідача ( а.с.22)
20 лютого 2024 року АТ «Райффайзен Банк» та ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС» було укладено договір про відступлення прав вимоги № 114/2-67-F, у відповідності до умов якого АТ «Райффайзен Банк» передає за плату, а ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС» приймає належні первісному кредитору права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників (а.с.23-28).
Відповідно до реєстру боржників до договору відступлення права вимоги № 114/2-67-F від 20 лютого 2024 року ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС» набуло право грошової вимоги за рядом кредитних договорів, у тому числі і за кредитним договором №010-RO-82-249234309 від 05.01.2024 (а.с.32-34).
11.03.2025 року ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС» направлено ОСОБА_1 досудову вимогу про виконання зобов'язання за кредитним договором №010-RO-82-249234309 від 05.01.2024 (а.с.36), однак відповідачем у добровільному порядку заборгованість не погасив.
Оскільки відповідач допустив порушення прийнятих на себе зобов'язань за договором №010-RO-82-249234309 від 05.01.2024, позивач за захистом свого порушеного права звернувся до суду.
Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.
Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Як передбачено ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України та ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Статтею 11 ЦК України ,підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Предметом спору у цій справі є стягнення заборгованості за кредитним договором, особою, яка набула таке право відновідно до договору факторингу.
Обставиною, що підлягає доказуванню під час вирішення даного спору є факт отримання кредитних коштів, факт користування кредитними коштами та факт належного виконання позичальником зобов'язань із своєчасного виконання зобов'язань в частині повернення кредиту.
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний недійсним судом.
За приписами ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За приписами ч 2. ст. 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції (оферти) однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною, тому акцентуючи пропозицію товариства відповідач електронним підписом одноразовим ідентифікатором у договорі визнає та погоджується на запропоновані умови користування та порядок надання товариством грошових коштів.
Отже, підписання заяви про відкриття кредитного рахунку та надання Кредиту «Кредитна картка» №010-RO-82-249234309 від 05.01.2024 свідчить про те, що ОСОБА_1 (відповідач) всі умови цілком зрозумів та своїм підписом підтвердив та закріпив те, що сторони договору діяли свідомо, були вільні в укладенні такого договору, вільні у виборі контрагента та умов договору.
Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України "Про електронну комерцію", який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
В статті 3 Закону України "Про електрону комерцію" зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно зі статтею 10 Закону України "Про електронну комерцію" електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття (стаття 11 Закону).
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України "Про електронну комерцію").
Частина 5 статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Стаття 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до умов договору №010-RO-82-249234309 від 05.01.2024 підписання договору відбувається з використанням електронного підписа одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України "Про електронну комерцію" (п.12.3 договору).
Відповідно до положень Закону України "Про електронну комерцію" договір прирівнюється до укладеного в письмовій формі.
Отже, кредитний договір підписаний відповідачем електронним підписом, а тому наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19.
Також, частиною 1 статті 1046 ЦК України визначено, що договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Стаття 1049 ЦК України передбачає, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій же сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій же кількості, такого ж роду та такої ж якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, встановлені договором.
Згідно із ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Згідно із частиною першою ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Судом встановлено, що відповідач з умовами договору був ознайомлений, підписав такий договір, однак умови договору виконував не належним чином.
Факт отримання кредитних коштів відповідачем не оспорюється та станом на день вирішення спору в суді матеріали справи не містять доказів погашення відповідачем заборгованості перед позивачем.
Пунктом 1 ч.1 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ч.1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Як встановлено судом та не спростовано відповідачем право грошової вимоги заборгованості за кредитним договором перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Сіті Фінанс" (позивач).
Розмір заявленої до стягнення заборгованості за договором підтверджується наданим суду розрахунком заборгованості за договором №010-RO-82-249234309 від 05.01.2024, згідно якого заборгованість відповідача складає 72545,67 грн, з яких 60000,00 грн заборгованість за дозволеним овердрафтом; 12545,67грн, заборгованість за недозволеним овердрафтом.
На час розгляду справи судом, відповідач заборгованість перед позивачем не сплатив та відповідних доказів до суду не подав.
В ході вирішення спору відповідач, фактичних обставин справи не оспорив та правомірність розрахунку не спростував, як і не надав свого розрахунку заборгованості.
З урахуванням наведених норм закону та з огляду на встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, розрахунок вимог є арифметично вірним та таким, що ґрунтується на умовах договору та чинного законодавства, відтак позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до норм закріплених у ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
За викладених фактичних обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову.
Розподіл судових витрат
У порядку ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на відповідача.
Щодо витрат позивача на правову допомогу у розмірі 1400,00 грн, суд зазначає таке.
Процесуальними нормами встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів. Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі строна зробила про це відповідну заяву (ст. 141 ЦПК України).
Окремо існує норма щодо визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу - з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ст. 137 ЦПК України).
Верховний Суд у свої постановах неодноразово робив висновки щодо переліку тих чи інших документів для підтвердження складу та розміру витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, які можуть слугувати підтвердженням заявленого розміру витрат. Такими доказами можуть бути: договір про надання правової допомоги, акт прийому-передачі документів, акт здачі-приймання виконаних робіт, протокол наданих послуг, рахунки на оплату, банківські документи про оплату послуг. Такий перелік відповідно не є вичерпним.
Отже, з аналізу викладеного слідує, що зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Так, на підтвердження обставин понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу суду надано Договір про надання правничої допомоги № 14/06/2023, що укладений між ТОВ "Фінансова компанія "СІТІ ФІНАНС" та адвокатом Титаренко В.В. відповідно до умов якого адвокат взяв на себе зобов'язання надати правову (професійну правничу) допомогу для захисту у разі порушення, невизнання чи оспорення прав, свобод та законних інтересів ТОВ "Фінансова компанія "СІТІ ФІНАНС" ( а.с. 41-43); 14.06.2023 року між ТОВ "Фінансова компанія "СІТІ ФІНАНС" та адвокатом Титаренко В.В. укладено Додаткову угоду № 1 до Договору про надання правничої допомоги № 14/06/2023 від 14.06.2023 р. ( а.с. 45). Відповідно до акту виконаних робіт (наданих послуг) до замовлення № 1340 до договору виконавець надав, а замовник прийняв юридичні послуги щодо: аналізу судової практики та законодавства 1 година, вартість 400,00 гривень, аналіз матеріалів отриманих від клієнта за кредитним договором 1 година, вартість 400,00 гривень, підготовка позовної заяви до суду з додатками до неї, відправлення пакету документів до суду 1 година, вартість 600,00 гривень ( а.с. 47). Відповідно до платіжної інструкції № 1599 від 27.06.2025 ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СІТІ ФІНАНС» сплатило адвокату Титаренку В.В. 1400,00 гривень за послуги з надання правничої допомоги за замовленням № 1301 до договору від 14.06.2023 року (а.с.48).
Таким чином, у справі, що розглядається позивачем доведено понесення ним витрат за надання правничої допомоги.
Як визначено нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
При ухваленні рішення суд, відповідно до положень статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», крім вимог національного законодавства керується також практикою ЄСПЛ.
Як вбачається з рішення ЄСПЛ від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited проти України», заява №19336/04, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим; за рішенням ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії», заява № 58442/00, відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Згідно з ч.3 ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Суд уважає, що розмір правової допомоги за оплату наданих послуг, визначений стороною позивача відповідає критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхньої вартості, виходячи з конкретних обставин справи.
Отже, суд дійшов до висновку про задоволення заяви щодо стягнення понесених позивачем витрат за надання правничої допомоги у розмірі 1400,00 та стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу у заявленному розмірі.
Керуючись ст. ст. 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 280-284,354,355 ЦПК України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Сіті Фінанс" (адреса місцезнаходження: вул. Січових Стрільців, 37/41, м. Київ, 04053, ЄДРПОУ 39508708)
- 72545,67 грн заборгованість за кредитом;
- 3028,00 грн судового збору;
- 1400,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його складення.
Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення до Житомирського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Сіті Фінанс" (адреса місцезнаходження: вул. Січових Стрільців, 37/41, м. Київ, 04053, ЄДРПОУ: 39508708)
Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 )
Повне рішення складено:15.12.2025
Суддя Людмила ЛОСЬ