04.12.2025 Справа №607/20714/25 Провадження №1-кп/607/1956/2025
м.Тернопіль
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
за участю секретаря с/з ОСОБА_2
за участю прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника-адвоката ОСОБА_5
потерпілої ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження за №12024210000000567 від 21.12.2024 року про обвинувачення
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у смт.Великі Бірки Тернопільського району Тернопільської області, українця, громадянина України, одруженого, із вищою освітою, не депутата, який має на утриманні двох малолітніх дітей, працюючого водієм у ФОП ОСОБА_7 (код НОМЕР_1 ), зареєстрованого та фактично проживаючого у АДРЕСА_1 , раніше не судимого, -
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,
1. Встановлені судом обставини кримінального правопорушення.
21.12.2024 року близько 08:30 год. водій ОСОБА_4 , керуючи технічно справним автомобілем "Ford Focus Electric", реєстраційний номер НОМЕР_2 , рухався в межах 0 км + 300 м автодороги Т-2002 сполученням «Тернопіль-Скалат-Жванець», поблизу с. Смиківці Тернопільського району Тернопільської області, у напрямку від м. Жванець до м. Тернопіль.
Під час руху, водій ОСОБА_4 , у порушення вимог ст.14 Закону України «Про дорожній рух» (№3353-XІІ від 30.06.1993 року) зі змінами та доповненнями, а також пунктів 1,5 ч.1, 1.10 (у частині визначення понять «дорожні умови», «дорожня обстановка», «безпечна швидкість») і п. 2.3 «б» Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 року зі змінами. не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не реагував на її зміну, не враховував дорожні умови і не обрав такі прийоми керування транспортним засобом, які б дозволяли постійно контролювати його рух і забезпечити безпечне керування без створення загроз безпеці дорожнього руху, небезпеки чи перешкод іншим учасникам, загрози життю чи здоров'ю громадян та заподіяння матеріальних збитків,
Рухаючись повз садове товариство «Казка», в межах зазначеної ділянки дороги, водій ОСОБА_4 , маючи об'єктивну можливість завчасно виявити небезпеку для руху та не маючи жодних технічних або фізичних перешкод для забезпечення безпеки, а також за відсутності зовнішніх чинників, що могли б змусити його порушити вимоги ПДР, не вжив необхідних заходів для зменшення швидкості до повної зупинки, хоча мав технічну можливість шляхом застосування екстреного гальмування, та продовжив рух. чим порушив вимоги п.12.3 ПДР.
Унаслідок вказаного порушення волій ОСОБА_4 , не забезпечив безпеку дорожнього руху та поставив себе в такі умови, що допустив наїзд передньою правою частиною транспортного засобу на пішохода ОСОБА_8 , який перетинав проїзну частину дороги поза межами пішохідного переходу зліва направо відносно руху автомобіля. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_8 отримав тілесні ушкодження у вигляді поєднаної відкритої черепно-мозкової травми з переломами кісток склепіння черепа та закритої травми шийного відділу хребта з переломом і розривом зчленування між хребцями, від яких ІНФОРМАЦІЯ_2 помер у КНП «Тернопільська обласна клінічна лікарня». Порушення водієм ОСОБА_4 , вимог п.12.3 ПДР перебуває у прямому причинному зв'язку з настанням ДТП і смертю потерпілого ОСОБА_8 .
За таких обставин, вказаними діями, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_8 .
2. Висловлена обвинуваченим ОСОБА_4 безпосередньо у судовому засіданні позиція з приводу пред'явленого йому обвинувачення у даному кримінальному провадженні.
Допитаний під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, визнав повністю, за викладених в обвинувальному акті обставин, щиро розкаявся, вказав, що відшкодував завдану потерпілій шкоду, і просив суворо його не карати, не позбавляти волі та не позбавляти права керування транспортними засобами.
3. Вирішення питання щодо проведення судового розгляду кримінального провадження про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України у відповідності до приписів ч.3 ст.349 КПК України. Висновки суду щодо доведеності винуватості обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.
Так, обвинувачений ОСОБА_4 , визнавши свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, за обставин, викладених в обвинувальному акті, повністю погодився зі всіма зібраними в процесі досудового розслідування доказами, що її підтверджують, відмовився від їх дослідження під час судового розгляду.
За згодою учасників судового провадження, які не оспорюють фактичні обставини кримінального провадження, кваліфікацію кримінального правопорушення, судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, суд, роз'яснивши учасникам процесу положення ст.349 КПК України, провів судовий розгляд даного провадження про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбачених ч.2 ст.286 КК України, щодо всіх його обставин із застосуванням правил ч.3 ст.349 КПК України, визнавши недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
При цьому суд з'ясував правильність розуміння учасниками судового процесу змісту цих обставин, з'ясував чи немає сумнівів в добровільності їх позиції, а також роз'яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Таким чином, суд дійшов переконання про доведеність винуватості ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та кваліфікує його дії за ч.2 ст.286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_8 .
4. Мотиви призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_4
4.1 Призначення основного покарання, передбаченого санкцією статті обвинувачення.
Вивченням особи обвинуваченого ОСОБА_4 встановлено, що він народився у смт.Великі Бірки Тернопільського району Тернопільської області, українця, громадянина України, зареєстрований та фактично проживає у АДРЕСА_1 , одружений, із вищою освітою, має на утриманні двох малолітніх дітей: дочку ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та дочку ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , здійснює постійний догляд за мати - ОСОБА_11 , яка є особою з інвалідністю другої групи, що стверджується актом від 11.07.2024 року, рідний брат обвинуваченого ОСОБА_4 - ОСОБА_12 19.06.2025 року отримав поранення при виконанні бойового завдання у складі в/ч НОМЕР_3 , що стверджується довідкою від 07.07.2024 року №429/2025, не депутат, працює водієм у ФОП ОСОБА_7 (код НОМЕР_1 ), за місцем роботи характеризується позитивно, що стверджується листом ФОП ОСОБА_7 (код НОМЕР_1 ) від 04.11.2025 року, на обліку у лікаря-нарколога чи психіатра не перебуває, раніше не судимий.
Так, відповідно до листа ФОП ОСОБА_7 (код НОМЕР_1 ), ОСОБА_4 станом на 04.11.2025 продовжує працювати водієм у ФОП ОСОБА_7 . За весь час роботи зарекомендував себе як відповідальний дисциплінований і уважний працівник. Має великий досвід керування транспортними засобами, добре знає та сумлінно дотримується правил дорожнього руху. Протягом трудової діяльності за ОСОБА_13 не зафіксовано жодних порушень дисципліни чи правил дорожнього руху. У роботі проявляє високу культуру водіння та обережність. Колеги та керівництво відзначають його порядність, старанність і готовність завжди допомогти. Неодноразово залишався на усне прохання керівництва на роботі після завершення робочого часу для вирішення проблем під час кризових ситуацій. Робота водієм у ФОП « ОСОБА_7 » є єдиним джерелом доходу ОСОБА_14 , за рахунок якого він утримує свою сім'ю та матір-пенсіонера (з 2 групою інвалідності) також допомагає братові, який отримав поранення під час виконання бойового завдання, у складі підрозділу військової частини НОМЕР_3 НГУ. Щодо ДТП, учасником якої став ОСОБА_4 , слід зазначити, що це поодинокий випадок у його багаторічній водійській практиці, на зборах висловився, що шкодує за скоєне, повідомив що примирився з потерпілою стороною. Беручи до уваги позитивну характеристику особи, багаторічну бездоганну трудову діяльність, а також те, що позбавлення права керування транспортними засобами суттєво ускладнить матеріальне становище ОСОБА_4 та його родини, просять при призначенні ОСОБА_4 покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, врахувати його бездоганну поведінку, його відношення та розкаяння з приводу вчиненої ДТП та обрати покарання не пов'язане із позбавлення волі а також не застосовувати додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами.
Потерпіла ОСОБА_6 згідно з наданою нею письмовою заявою від 03.12.2025 року, вказала, що вона та її родина, не мають жодних претензій до ОСОБА_4 , оскільки шкода, що підлягає ним до відшкодування у зв'язку із вчиненням ДТП, шо мала місце 21.12.2024 року на автодорозі поблизу садового товариства «Казка» та унаслідок якої загинув її батько ОСОБА_8 , її родині відшкодована повною мірою, за виключенням суми, яка підлягає виплаті страховою компанією. У зв'язку з цим, вона та члени її родини не заявлятимуть цивільного позову до ОСОБА_4 . Крім цього, у разі доведеності вини ОСОБА_4 , просить обрати йому покарання не пов'язане із позбавленням волі, тобто застосувати положення статті 75 Кримінального кодексу України, а також не застосовувати додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами.
Також, потерпіла ОСОБА_6 у судових дебатах вказала, що з обвинуваченим примирилась, вона йому пробачила, просить не застосовувати до нього міру покарання, яку слід відбувати реально, а також із врахування його сімейного стану та обставин, не позбавляти права керування транспортними засобами.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд, відповідно до вимог ст.ст.50, 65 КК України враховує характер допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, та поведінку після вчинення злочину, ступінь тяжкості вчиненого останнім кримінального правопорушення, яке у відповідності до положень ст.12 КК України класифікується як тяжкий злочин (ч.2 ст.286 КК України), особу винного, його вік, сімейний стан та стан здоров'я, а також обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання.
Обставинами, які пом'якшують покарання, згідно з ч.1 ст.66 КК України, суд визнає щире каяття та добровільне відшкодування завданого збитку.
Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , у відповідності до вимог ст.67 КК України, судом не встановлено.
Отже, з огляду на викладене, та виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації та беручи до уваги, що покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу, суд у даному конкретному випадку, вважає за доцільне призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, у виді позбавлення волі на строк, передбачений санкцією ч.2 ст.286 КК України.
При цьому, із урахуванням обставин, що пом'якшують покарання, тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, суд не вбачає за можливе застосування положень ст.69 КК України при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4
4.2 Призначення додаткового покарання, передбаченого санкцією статті обвинувачення.
Також, при прийнятті рішення суд враховує те, що санкція ч.2 ст.286 КК України є кумулятивною, оскільки вона передбачає призначення як основного виду покарання у вигляді позбавлення волі, так і додаткового у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами.
При прийнятті рішення про призначення обвинуваченому ОСОБА_4 додаткового виду покарання, передбаченого санкцією ч.2 ст.286 КК України, суд виходить з усталеної судової практики, з урахуванням п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання", згідно з якою Позбавлення права керувати транспортними засобами може бути призначене судом як додаткове покарання незалежно від того, що особа вже позбавлена такого права в порядку адміністративного стягнення. Однак суд не вправі призначити це покарання особі, яка не має права керувати транспортними засобами.
Також суд враховує й п.21 Пленуму Верховного Суду України № 7 від 23.12.2005 року "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", відповідно до якого у кожному випадку призначення покарання за частинами 1 та 2 ст. 286 і ст. 287 КК ( 2341-14 ) необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами або обіймати посади, пов'язані з відповідальністю за технічний стан чи експлуатацію транспортних засобів, відповідно.
Враховуючи вищевикладені обставини, з урахуванням особи обвинуваченого, його віку, стану здоров'я, майнового та сімейного стану, характер допущених обвинуваченим порушень правил безпеки дорожнього руху та поведінку після вчинення злочину, та інших обставин кримінального провадження, а також доводів сторони захисту про те, що позбавлення обвинуваченого права керування транспортними засобами унеможливіть виконання ним обов'язків водія за місцем роботи, та відтак суттєво вплине на матеріальне становище обвинуваченого, який має на утриманні двох малолітніх дітей, здійснює постійний догляду за мати, яка є особою з інвалідністю другої групи, надає допомогу рідному брату, який отримав поранення під час виконання бойового завдання, суд вважає за доцільне не призначати обвинуваченому додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами.
При цьому, суд враховує позицію щодо додаткового покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , викладену у письмовій заяві та висловлену у судовому засіданні потерпілою ОСОБА_6 , у якій потерпіла ОСОБА_6 просила не застосовувати додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, як і позицію державного обвинувача з приводу додаткового покарання обвинуваченому, зазначену у судових дебатах.
5. Рішення про порядок відбування обвинуваченим ОСОБА_4 призначеного основного покарання.
Приймаючи рішення про порядок відбування обвинуваченим ОСОБА_4 призначеного основного покарання суд враховує те, що положення статті 75 КК України наділяють суд дискреційними повноваженнями при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років визначити, із урахуванням тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, відомостей про особу винного та інших обставин кримінального провадження, чи можливе виправлення засудженого без реального відбування покарання.
Із урахуванням ступеня тяжкості вчиненого обвинуваченим ОСОБА_4 кримінального правопорушення, обставин даного кримінального провадження, особи винного, який щиро розкаявся, що свідчить про усвідомлення ним протиправності своїх вчинків, добровільно відшкодував завдані збитки, беручи до уваги наявність цих пом'якшуючих покарання обставини, відсутність обтяжуючих покарання обставин, враховуючи також соціальні зв'язки обвинуваченого, який одружений та має на утриманні двох малолітніх дітей, здійснює постійний догляду за мати, яка є особою з інвалідністю другої групи, надає допомогу рідному брату, який отримав поранення під час виконання бойового завдання, виключно позитивно характеризується за місцем роботи, суд вважає за можливе на підставі ст.75 КК України звільнити обвинуваченого ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку та з метою забезпечення належної поведінки обвинуваченого у період його дії, покласти на нього передбачені ст.76 КК України обов'язки, які на думку суду будуть необхідні і достатні для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
З метою додержання принципу співмірності та індивідуалізації покарання у даному випадку, на думку суду, можливо досягти мети заходу примусу без ізоляції обвинуваченого ОСОБА_4 від суспільства, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою впродовж іспитового строку, який буде достатнім для того, щоб останній довів своє виправлення, а покладення на нього обов'язків, передбачених ст.76 КК України дозволить здійснювати контроль за поведінкою обвинуваченого.
На думку суду, таке покарання (основне та додаткове) та звільнення від відбування основного покарання з випробуванням є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого, попередження вчинення нових кримінальних правопорушень та відповідатиме принципам гуманності, справедливості, не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між захищуваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності, забезпечує співрозмірність діяння та кари, відповідає таким принципам Європейської конвенції захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання.
Окремо суд враховує й позицію щодо покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , викладену у письмовій заяві та у судових дебатах потерпілою ОСОБА_6 , у якій вона просила обрати обвинуваченому покарання, не пов'язане із позбавленням волі, тобто застосувати положення ст.75 КК України, яка підлягає врахуванню в сукупності з іншими обставинами, передбаченими ст.65 КК України.
6. Мотиви прийняття рішення щодо застосованих заходів забезпечення кримінального провадження.
Ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26.12.2024 року у справі №607/27922/24 (провадження №1-кс/607/7477/2024), накладено арешт на майно, шляхом заборони відчуження, користування, розпорядження, а саме на транспортний засіб - «Ford Focus Eleсtric» номерний знак НОМЕР_4 , який згідно свідоцтва про реєстрацію серії НОМЕР_5 належить ОСОБА_15 , жителю АДРЕСА_2 .
Ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18.04.2025 року у справі №607/7848/25 (провадження №1-кс/607/2250/2025), скасовано арешт в частині заборони користування, накладений у кримінальному провадженні №12024210000000567від 21.12.2024 згідно ухвали слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26.12.2024 (справа №607/27922/24) на транспортний засіб «Ford Focus Eleсtric» номерний знак НОМЕР_4 , який згідно свідоцтва про реєстрацію серії НОМЕР_5 належить ОСОБА_15 , передавши вказане майно на відповідальне зберігання власнику ОСОБА_15 з правом користування зазначеним майном. Зобов'язано ОСОБА_15 у разі необхідності проведення у кримінальному провадженні №12024210000000567від 21.12.2024 слідчих дій, об'єктом яких є транспортний засіб автомобіль марки «Ford Focus Eleсtric» номерний знак НОМЕР_4 , негайно надати вказане майно для проведення слідчих дій.
У відповідності до вимог частини четвертої статті 174 КПК України після набрання вироком законної сили слід скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26.12.2024 року у справі №607/27922/24 (провадження №1-кс/607/7477/2024) у частині заборони відчуження, розпорядження, на майно, а саме:
- транспортний засіб - «Ford Focus Eleсtric» номерний знак НОМЕР_4 , який згідно свідоцтва про реєстрацію серії НОМЕР_5 належить ОСОБА_15 , жителю АДРЕСА_2 .
7 Вирішення питання про долю речових доказів у кримінальному провадженні у порядку ч.9 ст.100 КПК України.
При вирішенні питання про долю речових доказів у даному кримінальному провадженні суд керується положеннями ч.9 ст.100 КПК України.
Речові докази у кримінальному провадженні:
- верхній одяг та взуття ОСОБА_8 , які поміщено в сейф-пакети QНY0067742 та QНY0067740, що передані на зберігання до кімнати зберігання речових доказів СУ ГУНП в Тернопільській області відповідно до квитанції №011147 від 25.02.2025 року, - слід повернути потерпілій ОСОБА_6 , після набрання вироком законної сили;
- пошкоджений автомобіль «Ford Focus Eleсtric» р.н. НОМЕР_4 , який згідно свідоцтва про реєстрацію серії НОМЕР_5 належить ОСОБА_15 , жителю АДРЕСА_2 , - слід залишити у володінні ОСОБА_15 .
8. Вирішення питання щодо стягнення з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь держави документально підтверджених витрат на залучення експертів в порядку частини 2 статті 124 КПК України.
За змістом ч.2 ст.124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
Таким чином, слід стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати за проведення у кримінальному провадженні:
- судової інженерно-транспортної експертизи від 15.01.2025 року №СЕ-19/120-25/116-ІТ у розмірі 3183,60грн.;
- судової інженерно-транспортної експертизи від 15.01.2025 року №СЕ-19/120-25/126-ІТ у розмірі 3979,50грн.;
- судової інженерно-транспортної експертизи від 23.05.2025 року №СЕ-19/120-25/5725-ІТ у розмірі 5348,40грн.
9. Вирішення інших питань.
Судом встановлено, що у цьому кримінальному провадженні цивільний позов не пред'являвся.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 124, 182, 349, 369, 370, 374 КПК України, ст. ст. 50, 55, 65, 66, 67, 74, 75, 76, 77, 81, 286 КК України, суд, -
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, та призначити йому за даним кримінальним правопорушенням покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки, без позбавлення права керувати транспортними засобами.
На підставі ст.75 КК України, ОСОБА_4 звільнити від відбування основного покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку на 1 (один) рік.
Згідно з п.п.1,2 ч.1 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
Контроль за поведінкою засудженого ОСОБА_4 покласти на орган пробації за місцем проживання засудженого.
Після набрання вироком законної сили скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26.12.2024 року у справі №607/27922/24 (провадження №1-кс/607/7477/2024) у частині заборони відчуження, розпорядження, на майно, а саме:
- транспортний засіб - «Ford Focus Eleсtric» номерний знак НОМЕР_4 , який згідно свідоцтва про реєстрацію серії НОМЕР_5 належить ОСОБА_15 , жителю АДРЕСА_2 .
Речові докази у кримінальному провадженні:
- верхній одяг та взуття ОСОБА_8 , які поміщено в сейф-пакети QНY0067742 та QНY0067740, що передані на зберігання до кімнати зберігання речових доказів СУ ГУНП в Тернопільській області відповідно до квитанції №011147 від 25.02.2025 року, - повернути потерпілій ОСОБА_6 , після набрання вироком законної сили;
- пошкоджений автомобіль «Ford Focus Eleсtric» р.н. НОМЕР_4 , який згідно свідоцтва про реєстрацію серії НОМЕР_5 належить ОСОБА_15 , жителю АДРЕСА_2 , - залишити у володінні ОСОБА_15 .
Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 в користь держави процесуальні витрати за проведення у кримінальному провадженні, а саме:
- судової інженерно-транспортної експертизи від 15.01.2025 року №СЕ-19/120-25/116-ІТ у розмірі 3183,60грн.;
- судової інженерно-транспортної експертизи від 15.01.2025 року №СЕ-19/120-25/126-ІТ у розмірі 3979,50грн.;
- судової інженерно-транспортної експертизи від 23.05.2025 року №СЕ-19/120-25/5725-ІТ у розмірі 5348,40грн.
Вирок може бути оскаржений до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим, в той же строк, з моменту вручення йому копії вироку.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не подано. У разі її подання вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.
Головуючий суддяОСОБА_1