Справа №601/68/23
Провадження № 2/601/15/2025
15 грудня 2025 року Кременецький районний суд Тернопільської області
в складі: головуючого судді Білосевич Г.С.,
за участю секретаря судового засідання Польової Ж.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кременці цивільну справу № 601/68/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділ в натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності,
встановив:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про виділення йому в натурі 1/2 частину житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями по АДРЕСА_1 . Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що він є власником 1/2 частини житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 27.12.2018. Право власності на 1/2 частину вказаного домоволодіння за ОСОБА_1 зареєстровано в Державному реєстрі 06.02.2019. В іншої 1/2 частини житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями по АДРЕСА_1 є ОСОБА_2 - рідний брат позивача. Вказане спірне майно, відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно має загальну площа 101,8 м.кв., житлову - 58,10 м.кв., та складається з: житлового будинку (літ. А), прибудови (літ. а), тамбура (літ. А1), ганка (а2), ганка (а3), сараю (літ. Б), прибудови (літ. В), погріба (літ. пг), гаража (літ. Г), огорожі (літ. Н), воріт (літ. НІ1, та колодязя (літ. К). На даний час виникла необхідність здійснити реальний поділ даного житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями, оскільки між сторонами існують неприязні відносини, що негативно впливає на спільне проживання та користування цим будинком. У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернувся в Кременецьке районне комунальне бюро технічної інвентаризації із заявою, щодо надання висновку про можливість поділу житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями по АДРЕСА_1 , на окремі об'єкти. Однак, йому було відмовило у такому поділі, оскільки відсутня заява від другого співвласника. Тому позивач просить суд виділити йому в натурі із спільного майна, як співвласнику, 1/2 частину житлового будинку з господарсько - побутовими будівлями по АДРЕСА_1 , а саме: по житловому будинку: коридор ІV-4,4 кв.м, кухню ІІІ-4,7 кв.м, житлові кімнати 1-6-11,6 кв.м, 1-4-13,5 кв.м, 1-3-19,9 кв.м, коридор 1-5-7,50 кв.м. -загальною площею 61.60 кв.м. та житловою - 45,00 кв.м. та ганок літ «а3», сарай літ. «Д», 1/2 огорожі літ. «Н». Вказаною частиною житлового будинку він фактично користується.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Корф П.К. просили відступити від варіантів поділу будинковолодіння, наданих експертом, а врахувати розрахунок частко зроблений Кременецьким БТІ, оскільки вважають це більш доцільним та справедливим. На рівність часток це не впливає, однак виділені брату господарські будівлі із заїздом та частина житлового будинку знаходяться на одній частині земельної ділянки, що в подальшому призведе до зручності у їх використанні та уникненні необхідності укладення земельних сервітутів. Надалі позивач подав заяву про розгляд справи у його відсутності та відсутності його представника, позовні вимоги підтримує з підстав наведених у позовній заяві та просить їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, хоча про день, час та місце слухання справи був повідомлений належним чином. Причини його неявки суду невідомі. Відзиву на позов відповідачем не подано.
Згідно з частиною 3 статті 211 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. У такому разі фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідності з вимогами частини 2 статті 247 ЦПК України, не здійснюється.
Судом прийнято рішення про заочний розгляд справи на підставі частини 4 статті 223 та частини 1 статті 281 ЦПК України, оскільки відповідач належним чином повідомлявся про день, час і місце судового засідання, не з'явився в судове засідання без поважних причин і не повідомив причини неявки та не подав відзив.
Ухвалою суду від 27 січня 2023 року відкрито провадження по справі та призначено її до розгляду за правилами загального провадження.
Ухвалою суду від 07 березня 2023 року призначено по даній справі комплексну судову будівельно-технічну та земельно-технічну експертизу і зупинено провадження по даній справі.
25 вересня 2025 року матеріли даної справи повернуто до суду.
Ухвалою суду від 29 вересня 2025 року поновлено провадження по даній справі.
Ухвалою суду від 29 жовтня 2025 року залишено без розгляду позовну вимогу ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення порядку користування земельною ділянкою та закрито підготовче провадження.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Рішенням Кременецького районного суду Тернопільської області від 27 грудня 2018 року визнано за ОСОБА_1 , в порядку спадкування за заповітом, право власності на 1/2 частину житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями по АДРЕСА_1 , яка зареєстрована за ОСОБА_2 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Кременецькою державною нотаріальною конторою 19 листопада 1991 року за Р№ 3352.
06 лютого 2019 року за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на 1/2 частину житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями по АДРЕСА_1 , що стверджується витягом з Державного реєстру речових права на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 227122419 від 07.10.2020.
Із довідки № 1859/08-57 про зареєстрованих у житловому будинку осіб від 26.09.2022 слідує, що в житловому будинку з господарсько-побутовими будівлями на АДРЕСА_1 зареєстровані наступні особи: ОСОБА_1 ; ОСОБА_3 ; ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
Згідно повідомлення Кременецького РК БТІ № 911 від 08.10.2020, надати висновок про можливість поділу житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями на АДРЕСА_1 на окремі об'єкти неможливо оскільки відсутня заява другого співвласника.
16 березня 2018 року Кременецьким РК БТІ виготовлено технічний паспорт на житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями, що знаходиться на АДРЕСА_1 , що стверджується технічним паспортом.
Згідно висновку експерта № 308/23-22 від 17.10.2023, експертом Тернопільського відділення КНДІСЕ надано висновок із трьома варіантами поділу житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями по АДРЕСА_1 між сторонами по справі, які є співвласниками вказаного житлового будинку.
Із довідки Кременецького РК БТІ № 650 від 28.11.2025 слідує, що Кременецьким РК БТІ проведено розрахунок часток житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями по АДРЕСА_1 , по фактичному використанню співвласниками даного будинку, та вказано, що ОСОБА_1 належить 55/100 часток майна, а саме по житловому будинку: коридор ІV-4,4 кв.м., кухня ІІІ-4,7 кв.м., житлові кімнати 1-6-11,6 кв.м., 1-4-13,5 кв.м.,1-3-19,9 кв.м., коридор 1-5-7,50 кв.м. загальною площею - 61,60кв.м. та житловою-45,00 кв.м., ганок літ. «а3», сарай літ. «Д», 1/2 огорожі літ. «Н» та ОСОБА_2 - 45/100 часток майна, а саме по житловому будинку: коридор І- 5,4 кв.м., кухня ІІ-6,9 кв.м., прихожа 1-1-14,8 кв.м., житлова кімната 1-2-13,1 кв.м. загальною площею - 40,20кв.м. та житловою - 13,10кв.м., ганок літ. «а2», сарай літ. «Б», прибудова літ. « В», гараж літ. «Г», погріб літ. «Пг», колодязь літ. «К», 1/2 огорожі літ. «Н» та ворота літ. «НІ».
Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а згідно ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожен має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом.
Поняття спільної часткової власності визначено в частині першій статті 356 ЦК України як власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності. Отже, право спільної часткової власності - це право двох або більше осіб за своїм розсудом володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм у певних частках майном, яке складає єдине ціле.
Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно в цілому. Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними процентами від цілого чи у дробовому вираженні.
Вид майна, що перебуває у спільній частковій власності, впливає на порядок виділу з нього частки.
Відповідно до ст. 364 ЦК України, співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.
Виходячи з положень ст. ст.183, 367 ЦК України та роз'яснень, викладених у п. п. 6, 7 Пленуму Верховного Суду України від 4 жовтня 1991 року № 7«Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності на житловий будинок», виділ частки в натурі (поділ будинку) може мати місце за наявності технічної можливості виділення кожній із сторін відокремленої частини будинку із самостійним виходом (квартири), яка відповідає розміру їх часток у приватній власності або наявності технічної можливості переобладнання будинку в ізольовані квартири.
Якщо виділ у натурі частки зі спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.
Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.
Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання.
Виділ у натурі частки із спільного майна може бути заборонений законом або бути неможливим в силу самої природи спільної речі, яка є неподільною (ч. 2ст. 183ЦК).
Згідно п. 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995 року № 20 "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності"квартира, яка є спільною сумісною чи спільною частковою власністю, на вимогу учасника (учасників) цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватися як окремі квартири або які можна переобладнати в такі квартири.
З аналізу вище зазначених правових норм слідує, що кожен учасник права спільної часткової власності має суб'єктивне цивільне право на виділ своєї частки. Юридичне значення виділу полягає в тому, що учасник отримує у натурі певне майно, яке відповідає його частці, а у разі неможливості - компенсацію за нього, у власність. При цьому право спільної власності щодо суб'єкта, який виділив свою частку у натурі, припиняється. Якщо з учасників спільної часткової власності після здійснення виділу залишився тільки один суб'єкт, природно, що право спільної власності припиняється взагалі. Проте якщо після виділу суб'єктів-співвласників залишилося хоча б двоє, право спільної часткової власності продовжує існувати - з перерозподіленими частками та, як правило, з видозміненим складом майна, яке перебуває у спільній частковій власності.
Відповідно до статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними.
У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.
Виходячи з аналізу змісту норм статей 183, 358, 364 ЦК України можна дійти висновку, що виділ часток (поділ) нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін буде виділено нерухоме майно, яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності.
Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, то з урахуванням конкретних обставин такий поділ (виділ) можна провести зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась.
Отже, визначальним для виділу частки або поділу нерухомого майна в натурі, яке перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування майном, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу майна відповідно до часток співвласників.
Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права щодо спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, то, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), суд повинен передати співвласнику частину нерухомого майна, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо, без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню майна.
Якщо в результаті поділу (виділу) співвласнику передається частина нерухомого майна, яка перевищує його частку, суд стягує з нього відповідну грошову компенсацію і зазначає в рішенні про зміну часток у праві власності на це майно.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що 1/2 частина житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями по АДРЕСА_1 належить позивачу. ОСОБА_1 має право володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном на свій розсуд, однак не може цього робити оскільки належне їй майно не виділено в окремий об'єкт права власності.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних із розглядом справи.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову на відповідача; разі відмови в позові на позивача;у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.ч.1, 2 ст. 141 ЦПК).
В поданому позові позивач ОСОБА_1 не просить стягнути з відповідача судові витрати.
Оскільки позовні вимоги задоволено повністю, зважаючи на відсутність вимоги позивача про стягнення з відповідача судових витрат, а тому суд вважає можливим залишити судові витрати за сторонами.
На підставі ст.ст. 15, 16, 183, 355, 356, 358, 364, 367 ЦК України, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 263, 265, 280-282 Цивільного процесуального кодексу України, суд
вирішив:
Ухвалити заочне рішення.
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділ в натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності - задовольнити.
Виділити ОСОБА_1 в натурі у власність частину житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: по житловому будинку: коридор ІV-4,4 кв.м., кухня ІІІ-4,7 кв.м., житлові кімнати 1-6-11,6 кв.м., 1-4-13,5 кв.м.,1-3-19,9 кв.м., коридор 1-5-7,50 кв.м. загальною площею - 61,60кв.м. та житловою-45,00 кв.м., ганок літ. «а3», сарай літ. «Д», 1/2 огорожі літ. «Н».
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Позивач: ОСОБА_1 , житель АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , житель АДРЕСА_1 .
Головуючий: