Справа № 951/701/25
Провадження №2/951/335/2025
08 грудня 2025 року селище Козова
Козівський районний суд Тернопільської області у складі:
головуючого судді Лавренюк О.М.,
за участю секретаря судового засідання Горохівської Ю.О.,
представника позивача - адвоката Сушка А.С. (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Купчинецької сільської ради про визнання права власності на спадкове майно,
ОСОБА_1 через представника - адвоката Сушка Анатолія Сергійовича звернувся до суду з позовом до Купчинецької сільської ради про визнання права власності на спадкове майно.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла баба позивача ОСОБА_2 , після смерті якої відкрилася спадщина на належне їй майно, а саме на земельну частку (пай) площею 2,74 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж в натурі як члена селянської спілки «Незалежність» на території Купчинецької сільської ради. Після смерті ОСОБА_2 відповідно до вимог статті 549 Цивільного кодексу Української РСР (далі ЦК УРСР) спадщину прийняла її дочка ОСОБА_3 , мати позивача, яка на день смерті спадкодавиці постійно проживала та була зареєстрована разом з нею.
ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3 , після смерті якої відкрилася спадщина на належне майно, а саме на земельну частку (пай) площею 2,74 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж в натурі на території Купчинецької сільської ради. З метою прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , позивач ОСОБА_1 подав до Теребовлянської державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Однак постановою державного нотаріуса Теребовлянської державної нотаріальної контори відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, у зв'язку із відсутністю правоустановлюючого документа спадкодавця на спадкове майно.
З огляду на викладене, позивач просить визнати за ним право на земельну частку (пай) площею 2,74 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж в натурі із земель селянської спілки «Незалежність» на території Купчинецької сільської ради в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Ухвалою судді від 14.10.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу визначено розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено у справі підготовче судове засідання на 10.11.2025 о 10:00 год.
Ухвалою суду від 10.11.2025 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 08.12.2025 о 10:00 год.
У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився.
Представник позивача - адвокат Сушко А.С. у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити.
Представник Купчинецької сільської ради в судове засідання не з'явився, подав заяву від 29.10.2025, у якій позовні вимоги визнав повністю, не заперечував щодо їх задоволення, розгляд справи просив провести без його участі (а.с. 57).
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 11.05.2023, виданим повторно (а.с. 30).
Після смерті ОСОБА_2 спадкова справа не заводилася, що вбачається з Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № 82951276 від 20.10.2025 (а.с. 42).
За змістом довідки №29-2 від 09.05.2023, виданої Купчинецькою сільською радою, ОСОБА_2 , спадкодавець, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , постійно проживала та була зареєстрована у будинку за адресою: АДРЕСА_1 . На день її смерті разом з нею у будинку проживала та була зареєстрована дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 12).
Установлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є дочкою ОСОБА_2 , що підтверджується архівною довідкою про народження від 19.05.2023 №Н-11/04-15, Метричною книгою про народження села Ішків, Росохуватець Козівського району за 1890-1942 роки, рішенням Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 19.08.2025 у справі №606/1117/25 (а.с. 7, 19-20, 27-28).
ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 05.11.2010 (а.с. 31).
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 11.05.2023, виданого повторно, ОСОБА_1 є сином ОСОБА_3 (а.с. 29).
З довідки №30-2 від 09.05.2023, виданої Купчинецькою сільською радою, вбачається, що ОСОБА_3 , спадкодавець, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , постійно проживала та була зареєстрована у будинку за адресою: АДРЕСА_1 . На день її смерті разом з нею у будинку ніхто не проживав та не був зареєстрований (а.с. 11).
З матеріалів спадкової справи № 113/2011 встановлено, що ОСОБА_1 прийняв спадщину після смерті ОСОБА_3 шляхом подання 22.02.2011 відповідної заяви державному нотаріусу Теребовлянської державної нотаріальної контори (а.с. 43-55).
Водночас постановою державного нотаріуса Теребовлянської державної нотаріальної контори №209/02-14 від 11.04.2025 ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 , а саме на земельну частку (пай) площею 2,74 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж в натурі на території Купчинецької сільської ради, у зв'язку з відсутністю документів, що посвідчують право власності спадкодавця на вказане спадкове майно (а.с. 23, 55).
Поряд з цим, як вбачається з листа Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області від 20.11.2023 № Н-317/0-345/6-23, ОСОБА_2 , жительці с. Ішків, 16.04.1996 видано сертифікат серії ТР №013970 на право на земельну частку (пай) площею 2,74 в умовних кадастрових гектарах як члену селянської спілки «Незалежність» на території Купчинецької сільської ради Козівського району відповідно до розпорядження голови Козівської районної державної адміністрації від 18.03.1996 №86 (а.с. 18).
Вказаний сертифікат серії ТР №013970 втрачено, про що опубліковано оголошення у Всеукраїнській громадсько-політичній газеті "Сільський господар", № 34(373) 21.08.2024 (а.с. 9 зворот).
Таким чином, через відсутність належних правовстановлюючих документів позивач не має змоги в позасудовому порядку оформити свої спадкові права та одержати в нотаріальній конторі свідоцтво про право на спадщину на вказане спадкове майно, у зв'язку із чим звернувя до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) захисту необхідно розуміти такий, що призводить до поновлення порушеного права, є адекватним наявним обставинам.
Відповідно до статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно зі статтею 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Відповідно до частини другої статті 15 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
За змістом положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.
Відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 01 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК УРСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом.
Таким чином, до правовідносин щодо прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , застосовуються норми ЦК УРСР.
Відповідно до статті 524 ЦК УРСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.
За змістом статті 525 ЦК УРСР часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця.
Згідно з частиною першою статті 529 ЦК УРСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого.
Статтею 548 ЦК УРСР установлено, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
Відповідно до статті 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Пунктом 113 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 18 червня 1994 року №18/5 (у редакції, чинній на момент виникнення відносин спадкування після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ) передбачено, що доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном може бути довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів чи відповідної місцевої державної адміністрації про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним.
Ураховуючи викладене, спадщину після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , фактично прийняла її дочка ОСОБА_3 відповідно до положень статті 549 ЦК УРСР, так як проживала разом зі спадкодавцем на день її смерті, що підтверджується довідкою Купчинецької сільської ради від 09.05.2023 №29-2 (а.с. 12), проте не оформила своїх спадкових прав та не отримала свідоцтво про право на спадщину.
Відтак після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , відкрилась спадщина в тому числі і на земельну частку (пай) площею 2,74 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж в натурі на території Купчинецької сільської ради, яку вона успадкувала після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , проте не оформила своїх спадкових прав.
Ураховуючи, що ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , правовідносини щодо спадкування після її смерті регулюються нормами ЦК України.
Положеннями статей 1216, 1217 ЦК України регламентовано, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно з вимогами статей 1268, 1269, 1270 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину, або не прийняти її. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини протягом шести місяців з часу відкриття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Позивач ОСОБА_1 є таким, що прийняв спадщину після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , як спадкоємець за законом, подавши у визначений статтею 1270 ЦК України строк заяву до нотаріальної контори про прийняття спадщини, що підтверджується матеріалами спадкової справи № 113/2011, заведеної до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 (а.с. 43-55). Інших спадкоємців, які б заявили свої права на спадкове майно померлої судом не встановлено.
Разом з тим позивач не може оформити свої спадкові права у нотаріальній конторі, оскільки відсутні правовстановлюючі документи на спірне майно.
За змістом статті 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» від 05.06.2003 № 899-IV право на земельну частку (пай), зокрема, мають: колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку. Право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), також є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).
Пунктом 2 Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 08.08.1995 №720/95 визначено, що право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.
Згідно з пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та видачі державного акта про право власності на землю (пункт 17 розділу X «Перехідні положення» ЗК України). Член колективного сільськогосподарського підприємства (далі - КСП), включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.
Відповідно до пункту 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 №7 «Про судову практику у справах про спадкування» при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай). Якщо спадкодавець мав право на земельну частку (пай), але за життя не одержав сертифіката на право власності на земельну частку (пай) або помилково не був включений (безпідставно виключений) до списку, доданого до державного акта про колективну власність на землю відповідного сільськогосподарського підприємства, товариства тощо, при вирішенні спору про право спадкування на земельну частку (пай) суд застосовує положення чинного на час існування відповідних правовідносин Земельного кодексу України 1990 року, Указу Президента України від 08.08.1995 №720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» та відповідні норми ЦК УРСР. У цьому разі слід ураховувати, що згідно з пунктом 17 Перехідних положень Земельного кодексу України від 25.10.2001 сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам таких часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.
Як встановлено судом, за життя ОСОБА_2 належало право на земельну частку (пай) площею 2,74 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж в натурі із земель селянської спілки «Незалежність» на території Купчинецької сільської ради, що підтверджувалось оформленим в установленому законом порядку сертифікатом на право на земельну частку (пай), оригінал якого втрачено.
Спадщину після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , прийняла її дочка ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Спадкоємцем після смерті ОСОБА_3 є її син ОСОБА_1 , який подав у визначений статтею 1270 ЦК України строк заяву до нотаріальної контори про прийняття спадщини, однак постановою державного нотаріуса Теребовлянської державної нотаріальної контори №209/02-14 від 11.04.2025 ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 , а саме на земельну частку (пай) площею 2,74 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж в натурі на території Купчинецької сільської ради, у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на таке майно.
Згідно зі статтею 3 ЦК України, із змісту якої випливає неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та іншими законами.
Відповідно до статті 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Захист прав на отримання земельних часток (паїв) при втраті сертифікату на земельну частку (пай), за аналогією закону здійснюється в порядку статті 392 ЦК України, яка передбачає, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності в разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності - шляхом пред'явлення позову про визнання права на земельну частку (пай).
Пунктом 3.5 інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» встановлено, що у разі втрати, пошкодження сертифіката про право на земельну частку (пай) аналогічного порядку видачі нового сертифікату на ім'я спадкодавця спадкоємцям особи, яка мала право на земельну частку (пай), не передбачено.
За таких обставин, оскільки отримати дублікат виданого сертифікату в позасудовому порядку неможливо та враховуючи, що сертифікат на право на земельну частку (пай) виготовляється лише в одному примірнику, суд вважає, що є всі підстави для визнання за позивачем права на земельну частку (пай).
Ураховуючи наведені вимоги закону та встановлені обставини справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог шляхом визнання за позивачем права на земельну частку (пай), площею 2,74 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж в натурі із земель селянської спілки «Незалежність» на території Купчинецької сільської ради в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Керуючись статтями 4, 12, 13, 81, 141, 206, 247, 259, 263, 265, 273, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 1216, 1217, 1218, 1220, 1222, 1261, 1268, 1269, 1270, 1296 Цивільного кодексу України, статтями 529, 549 Цивільного кодексу УРСР, суд,
Позов ОСОБА_1 до Купчинецької сільської ради про визнання права власності на спадкове майно задовольнити повністю.
Визнати за ОСОБА_1 право на земельну частку (пай) площею 2,74 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж в натурі із земель селянської спілки «Незалежність» на території Купчинецької сільської ради в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 .
Відповідач: Купчинецька сільська рада, місцезнаходження: 47662, вул. І. Франка, 45, с. Купчинці, Тернопільський район, Тернопільська область, код ЄДРПОУ: 04395544.
Повний текст рішення суду складено та підписано 16 грудня 2025 року.
Головуючий суддя О.М. Лавренюк