"16" грудня 2025 р. Справа № 596/1632/25
Провадження № 2-а/596/86/2025
Гусятинський районний суд Тернопільської області
в складі : головуючої судді Лисюк І.О.
за участю секретаря Туткалюк В.Р.,
представника позивача адвоката Манорик Г.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в селищі Гусятин в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Манорик Галина Григорівна до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,
Позивач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Манорик Г.Г. звернувся до Гусятинського районного суду Тернопільської області з позовом до Головного управління національної поліції в Тернопільській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі та просить: скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 6101652 від 07 листопада 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення із накладенням адміністративного стягнення у вигляді 425 грн. штрафу, а провадження у справі закрити.
В обґрунтування позову зазначає, що вказаною постановою він був визнаний винуватим у тому, що не пред'явив на законну вимогу поліцейського посвідчення водія відповідної категорії, чим порушив вимоги п.2.4 а ПДР України. Вважає, що окрім постанови в даній справі відсутні будь-які інші докази, а тому постанова є незаконною, складена безпідставно, з порушенням вимог КУпАП, а тому підлягає скасуванню.
Ухвалою Гусятинського районного суду від 28 листопада 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.
Представником Головного Управління національної поліції в Тернопільській області 02.12.2025 року подано відзив на позов, в обґрунтування якого відповідач посилається на те, що поліцейським Чортківського РВП ГУНП в Тернопільській області було виявлено дане порушення правил дорожнього руху та винесено на позивача постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 6101652 від 07 листопада 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 Кодексу України про адміністративні правопорушення із накладенням адміністративного стягнення у вигляді 425 гривень штрафу. Постанова є правомірною та такою, що не підлягає скасуванню. У відзиві посилався на правомірність дій працівника поліції під час винесення оскаржуваної постанови. Крім того, відповідачем на доказ вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП надіслано до суду відеозаписи здійсненими на нагрудну бодікамеру поліцейського.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився.
Представник позивача адвокат Манорик Г.Г. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю та просила їх задовольнити, оскільки доказів вини ОСОБА_1 в порушенні ПДР України матеріали не містять.
Відповідач - представник ГУНП в Тернопільській області, в судове засідання не з'явився, згідно прохальної частини відзиву на позовну заяву представник ГУНП в Тернопільській області просив справу розглядати у відсутності представника відповідача.
Згідно ч. 4 ст. 175 Кодексу адміністративного судочинства України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
Суд, заслухавши вступне слово сторони позивача, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Приписами ч.1ст.55 Конституції України проголошено право кожного на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Приписами п. 8 ч. 1 ст. 4 КАС України визначено, що позивач це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду.
Нормами п. 19 ч. 1 ст. 4 КАС України встановлено, що індивідуальний акт акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
Статтею 6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Частиною 2 ст. 11 КАС України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.
Відповідно до вимог ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з вимогами ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
В судовому засіданні встановлено, що 07.11.2025 року службовою особою - поліцейським Чортківського районного відділу поліції Головного управління національної поліції в Тернопільській області старшим лейтенантом поліції Романенко Т.В. було винесено оскаржувану постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 6101652, згідно з якою ОСОБА_1 був визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн.
В постанові зазначено, що 07.11.2025 року о 09:31 в с.Оришківці, вул. Наливайка, 14, водій керуючи транспортним засобом «MERCEDES-ВENZ Sprinter 313 CDI, реєстраційний номер НОМЕР_1 не пред'явив посвідчення водія на вимогу працівника поліції, чим порушив п. 2.4.а Правил дорожнього руху, керування ТЗ особою, не пред'явила посвідчення водія, реєстраційного документа ТЗ, а також поліса обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників наземних ТЗ.
Положеннями ч.2 ст.222 КУпАП встановлено, що органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту та до їх компетенції відповідно до підвідомчості відноситься ч.1 ст.126 КУпАП.
В свою чергу, згідно з п.1 ст.247КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Згідно з положеннями п.8 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Положеннями пункту 11 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Відповідно до ч.5 ст.14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати та неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Правилами дорожнього руху України (далі - ПДР України) визначається порядок дорожнього руху на всій території України, за порушення якого особи несуть відповідальність передбачену законодавством.
Згідно зп.1.3 ПДР України, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Пунктом 1.9 ПДР України передбачено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Пунктом 2.1а ПДР визначено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Відповідно до п.2.4а ПДР на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням цих Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені в п.2.1 ПДР.
Згідно ч.1 ст.126 КУпАП, керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред'явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно з ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Так, вчинення ОСОБА_1 вищевказаного адміністративного правопорушення (порушення вимог п.2.4а ПДР щодо непред'явлення на вимогу поліцейського посвідчення водія відповідної категорії) підтверджується представленими відповідачем відеозаписом події.
Згідно із вказаного відеозапису встановлено, що після зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 на неодноразову вимогу поліцейського останній не пред'явив посвідчення водія відповідної категорії.
Крім того, згідно дослідженого судом відеозапису події встановлено, що при розгляді справи поліцейським було роз'яснено, що розгляд справи відбувається за вчинення правопорушень, в тому числі за ч.1 ст.126 КУпАП (не пред'явлення на вимогу поліцейського посвідчення водія відповідної категорії), на що ОСОБА_1 відповів «…Подивися по базі…».
Тому, твердження сторони позивача про те, що постанова поліцейською є суперечливою, оскільки містить всі ідентифікуючі дані щодо особи водія ОСОБА_1 , зокрема, інформацію щодо його посвідчення водія з зазначенням його серії та номера, є необґрунтованою.
Суд звертає увагу на те, що поліцейський може використовувати службові планшети чи інші засоби для доступу до інформаційних систем, що дозволяє оперативно приймати рішення на місці, оформлюючи постанову (без складання протоколу) або протокол (з подальшим розглядом). Тому, доступ до реєстрів є необхідною складовою роботи поліцейського під час винесення постанови на місці, щоб забезпечити законність та обґрунтованість рішення, як передбачено ст. 222 КУпАП.
З огляду на викладене суд приходить до висновку, що висновки поліцейського про порушення ОСОБА_1 вимог п. 2.4а ПДР та відповідно вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП за викладених у постанові серія ЕНА №6101652 від 07.11.2025 року обставин є обґрунтованими, підтверджуються належними та допустимими доказами, що в сукупності є підставою для визнання оскарженої постанови про адміністративне правопорушення щодо позивача за вчинення адміністративного правопорушення правомірною.
Відповідно до статті 293 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: 1) залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення; 2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; 3) скасовує постанову і закриває справу; 4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Враховуючи вищевикладене позов ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник адвокат Манорик Галина Григорівна до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі задоволенню не підлягає.
Як встановлено, позивач звільнений від сплати судового збору, як особа з інвалідністю 2 групи, на підставі п.9 ч.1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» судові витрати зі сплати судового збору необхідно віднести на рахунок держави.
З врахуванням наведеного, судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 605,60 грн. віднести на рахунок держави.
На підставі викладеного, керуючись ст.122, 247, 251, 252, 287 - 293 КУпАП, ст. ст. 2, 5, 19, 25, 90, 168, 246, 258, 293 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні позову ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник адвокат Манорик Галина Григорівна до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, відмовити.
Судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 605,60 грн. віднести на рахунок держави.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення, шляхом подачі такої скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Гусятинський районний суд Тернопільської області.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 16.12.2025.
Суддя Гусятинського районного суду
Тернопільської області Ірина ЛИСЮК