Єдиний унікальний № 946/6424/25
Провадження № 1-кп/946/462/25
про продовження строку тримання під вартою
16 грудня 2025 року м. Ізмаїл
Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області
у складі колегії суддів:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
розглянув у місті Ізмаїлі Одеської області у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22025000000000918, за обвинуваченням
ОСОБА_5 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Озерне Ізмаїльського району Одеської області, громадянки України, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 111 Кримінального кодексу України (далі - КК),
сторона обвинувачення: прокурор ОСОБА_6 ,
сторона захисту: обвинувачена ОСОБА_5 , захисник ОСОБА_7 .
Суть питання, що вирішується
1.Прокурор ОСОБА_6 звернувся з клопотанням про продовження застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченої ОСОБА_5 строком на 60 діб, посилаючись на наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК, а саме на те, що є достатні підстави вважати, що обвинувачена ОСОБА_5 , усвідомлюючи ступінь тяжкості покарання, може переховуватися від суду з метою уникнення покарання за особливо тяжкий злочин, у тому числі і на території інших держав, а також, незаконно впливати на свідків з метою зміни показань у ході судового розгляду кримінального провадження шляхом підкупу, застосування фізичної розправи, погроз, тощо, а також з огляду на те, що обвинувачена ОСОБА_5 вчинила злочин, переслідуючи корисливий мотив, вона може вчинити інше кримінальне правопорушення проти основ національної безпеки з метою отримання грошей для подальшого існування. Також, посилаючись на надзвичайно великий ступінь суспільної небезпеки, висунутого ОСОБА_5 обвинувачення, а також тяжкість покарання, що їй загрожує, прокурор вважає, що забезпечення уникнення зазначених ризиків можливо тільки лише із застосування такого запобіжного заходу як тримання під вартою.
Встановлені судом обставини
2.У судовому засіданні прокурор ОСОБА_6 підтримав заявлене клопотання про продовження строку тримання під вартою, а обвинувачена ОСОБА_5 та її захисник ОСОБА_7 не заперечили проти його задоволення.
3.Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 06.06.2025 відносно ОСОБА_5 був застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою, строк дії якого продовжувався у встановленому законом порядку та спливає 22.12.2025. Так, при застосуванні запобіжного заходу була встановлена наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК, а саме ризиків того, що обвинувачена може переховатися від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення.
Мотиви, з яких суд виходив при постановлені ухвали
4.Суд, заслухавши думки учасників судового провадження про заявлене клопотання, дійшов висновку про його задоволення з огляду на таке.
5.За змістом ч. ч. 3, 4, 5 ст. 199 КПК, якою суд керується в силу положень ч. 2 ст. 331 КПК, суд може продовжити строк тримання під вартою, якщо прокурор доведе, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також, що є наявними обставин, які перешкоджають завершенню кримінального провадження до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою, згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
6.Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'якими запобіжними заходами мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин кримінального провадження та особи обвинуваченого (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки обвинуваченого під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади), поведінки обвинуваченого під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
7.При цьому слід звернути увагу на те, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству. При цьому КПК не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
8.При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_5 суд оцінює тяжкість покарання, що їй загрожує у разі визнання її винуватою у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого вона обвинувачується, а саме покарання у виді позбавлення волі на строк п'ятнадцять років або довічне позбавлення волі, з конфіскацією майна, вік та стан здоров'я обвинуваченої (57 років, стан її здоров'я не перешкоджає утриманню під вартою); суд також враховує відсутність у обвинуваченої міцних соціальних зв'язків, у тому числі те, що вона не заміжня, не має й утриманців, та те, що ОСОБА_5 , знаючи про тяжкість покарання, що їй загрожує, з метою його уникнення має можливість та може переховуватися від суду, тобто в даному випадку прокурором доведений ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК.
9.Також, враховуючи, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні у період воєнного стану особливо тяжкого злочину проти основ національної безпеки України у поєднанні зі зв'язками з представниками країни-агресора, з якою на теперішній час ведуться активні бойові дії, то, на думку суду, прокурором доведено, що обвинувачена ОСОБА_5 може продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується, тобто прокурором доведено продовження існування також і ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК.
10.Що стосується ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК, а саме ризику того, що обвинувачена може незаконно вплинути на свідків, то, як судом і раніше було зазначено в попередній ухвалі про продовження строку тримання під вартою, враховуючи, що прокурором не заявлено клопотання про виклик певних осіб для допиту як свідків, то відповідно виникнення існування цього ризику прокурором не доведено. А щодо можливості впливу на свідка захисту ОСОБА_8 , який на даний час тримається під вартою, прокурором не тільки не доведено, а й не наведено жодних обґрунтувань виникнення цього ризику.
11.З урахуванням того, що в Україні введений воєнний стан, під час якого можуть виникнути непередбачувані обставини, які можуть становити небезпеку як для самої обвинуваченої, так і для суспільства, а також те, що підрозділи Національної поліції в цей час виконують інші важливі завдання з урахуванням введеного воєнного стану, то вищезазначені існуючі ризики значно збільшуються, а здійснення контролю щодо їх упередження та за поведінкою обвинуваченої значно ускладняється у випадку застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу.
12.При вирішенні питання про продовження застосування запобіжного заходу ОСОБА_5 у виді тримання під вартою суд також враховує положення ч. 6 ст. 176 КПК, за змістом яких під час дії воєнного стану до осіб, які обвинувачуються у вчиненні злочину, передбаченого у тому числі ст. 111 КК, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід у виді тримання під вартою.
13.Таким чином, з урахуванням викладених обставин, особи ОСОБА_5 , а також того, що судовий розгляд не може бути завершений до закінчення строку дії попередньої ухвали про тримання під вартою, суд дійшов висновку, що обставини, на які посилається прокурор у клопотанні, дають достатні підстави вважати, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів на даний час не зможе забезпечити належну поведінку ОСОБА_5 та запобігти вищезазначеним ризикам, передбаченим п. п. 1, 5 ч. 1 ст.177 КПК, а тому суд вважає за необхідне продовжити застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк, що не перевищує 60 днів, тобто до 14 лютого 2026 року.
14.При цьому, з урахуванням вказаних обставин, того, що на даний час діє воєнний стан, на підставі ч. 6 ст. 176, абз. 8 ч. 4 ст. 183 КПК суд вважає недоцільним визначати ОСОБА_5 розмір застави, як альтернативного запобіжного заходу.
Керуючись ст. ст. 176 - 178, 183, 199, ст.ст. 331, 370 - 372 КПК, суд -
постановив:
1.Клопотання прокурора задовольнити.
2.Продовжити застосування відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою з утриманням у Державній установі «Ізмаїльський слідчий ізолятор» на строк до 14 лютого 2026 року, без визначення розміру застави.
3.Строк дії наявної ухвали щодо тримання обвинуваченої ОСОБА_5 під вартою закінчується14 лютого 2026 року.
4.Копію ухвали вручити обвинуваченій ОСОБА_5 , а також направити для виконання до Державної установи «Ізмаїльський слідчий ізолятор».
5.Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченою ОСОБА_5 , яка тримається під вартою, - в той же строк з моменту вручення їй копії ухвали.
6.Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Головуючий - суддя Суддя Суддя
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3