ЄУНСС: 453/1979/25
НП: 3/453/819/25
іменем України
16 грудня 2025 року місто Сколе
Суддя Сколівського районного суду Львівської області Микитин В.Я., з участю особи, який притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 , розглянувши справу за матеріалами, котрі надійшли від Відділення поліції № 3 Стрийського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , зареєстрованого по АДРЕСА_2 , з вищою освітою, одруженого, на утриманні неповнолітніх та/чи непрацездатних осіб не має, пенсіонера, встановленими законодавством України пільгами не користується, раніше протягом року до адміністративної відповідальності не притягався,
за ч. 1 ст. 130 КУпАП, -
Протоколом про адміністративне правопорушення на бланку серії ЕПР 1 № 510534, складеним 12.11.2025 року о 08:00 год. інспектором СРПП ВП № 3 Стрийського РУП ГУ НП у Львівській області сержантом поліції Лопотичем В.М. відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, стверджується, що останній 12.11.2025 року о 07:05 год. по вул. Стрийська у м. Сколе Стрийського району Львівської області, керував належним ГО «ГАЛИЦЬКА ВАРТА» транспортним засобом марки VOLVO моделі XC90, реєстраційний номер НОМЕР_2 , у стані алкогольного сп'яніння, чим порушив вимоги підпункту «а» пункту 2.9. правил дорожнього руху. Огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння проводився у КНП Сколівської міської ради «Сколівська центральна лікарня» та стверджується висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 12.11.2025 року (за допомогою приладу АЛКОФОР 105, результат - 0,23 проміле).
ОСОБА_1 , який притягається до адміністративної відповідальності, будучи належно та завчасно повідомленим про місце, дату та час розгляду цієї справи про адміністративне правопорушення, у судове засідання з'явився, після роз'яснення йому прав та обов'язків, визначених у ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, обставини, котрі викладені у складеному відносно нього вищевказаному протоколі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, заперечив. Надав пояснення, згідно з котрими він не погоджується з викладеним у такому протоколі висновком поліцейського, та зазначив, що 12.11.2025 року, керуючи близько 07:05 год. по вул. Стрийська, у м. Сколе Стрийського району Львівської області, транспортним засобом марки VOLVO моделі XC90, реєстраційний номер НОМЕР_2 , він був зупинений працівниками поліції, коли один із поліцейський припустив, що він в перебуває стані алкогольного сп'яніння, та запропонував йому на місці пройти тест з допомого технічного пристрою технічного засобу DRAGER ALCOTEST 6820, на що він відповів, що алкоголь не вживає, і висловив згоду на проведення такого тесту. Проте, результат тесту показав позитивний результат - 0,24 проміле, що його спантеличило і з яким він не погодився, а наполягав на тому, щоб проходити огляд на стан сп'яніння у медичному закладі, із здачею аналізу крові. Прибувши у медичний заклад, чергова лікар ОСОБА_2 відмовилася вживати заходів щодо відібрання зразків крові на аналіз на вміст алкоголю, як і проводити огляд у інший передбачений законом спосіб, окрім як продувати газоаналізатор АЛКОФОР 105. Результат тесту знову виявився позитивним - 0,23 проміле. Тоді лікарка ОСОБА_2 , не вдаючись до додаткової перевірки, одразу заповнила бланк висновку щодо результатів медичного огляду на стан сп'яніння, однак, такий висновок, на його переконання, не може свідчити безперечно про перебування ним у стані алкогольного сп'яніння. З огляду на вказане, ОСОБА_1 наполягає на тому, що немає достатніх підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а відповідний висновок щодо результатів медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння насправді є ніяким не медичним, так як ґрунтується виключно на результаті газоаналізатора АЛКОФОР 105, що не має жодного відношення для встановлення відповідного діагнозу.
Суддя, заслухавши особу, який притягається до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали цієї справи про адміністративне правопорушення, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин цієї справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, дійшов такого висновку.
Так, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ст. 9 КУпАП). Тобто адміністративне правопорушення - це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Проте, щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення, а саме: об'єктивну сторону, об'єкт, суб'єктивну сторону (внутрішня сторона діяння, елементами якої є вина, мотив і мета) і суб'єкт. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.
Згідно вимог ст. 245 КУпАП, серед ряду завдань провадження у справах про адміністративні правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її у точній відповідності з законом.
Відповідно до статей 251, 252 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, котрі мають значення для правильного вирішення справи. Висновок про наявність чи відсутність у діях особи адміністративного правопорушення має бути зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження усіх обставин справи в їх сукупності.
У відповідності з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року за № 1306 «Про правила дорожнього руху».
Пунктами 1.3 та 1.9. Правил дорожнього руху встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які їх порушують, несуть відповідальність згідно із законодавством
Так, відповідно до підпункту «а» пункту 2.9. Правил дорожнього руху, порушення котрого ставиться у провину ОСОБА_1 , водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, встановлює ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Проте, зібрані матеріали цієї справи про адміністративне правопорушення не підтверджують у цілому ту обставину, що особа, який притягається до адміністративної відповідальності, у вказаній дорожній обстановці, не дотримався вимог підпункту «а» пункту 2.9. Правил дорожнього руху, тобто будучи учасником дорожнього руху, керував транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, з огляду на наступне.
Так, відповідно до пунктів 2, 4 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 року за № 1452/735, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. При цьому, ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Вбачається, що єдиною підставою, котра послужила для встановлення стану алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 за результатами проведення його медичного огляду у КНП Сколівської міської ради «Сколівська центральна лікарня» 12.11.2025 року, послужив результат тестування на алкоголь, проведений за допомогою технічного засобу АЛКОФОР 105. Так, відповідно до цього результату тестування, проба позитивна - 0,23 проміле.
Проте, в інструкції по експлуатації технічного засобу АЛКОФОР 105 вказано, що цей прилад призначений для вимірювання вмісту парів етилового спирту у повітрі, що видихає людина. Разом з тим, згідно з технічною характеристикою технічного засобу АЛКОФОР 105, комплект цього газоаналізатора з мобільним принтером, границя допустимої похибки результату вимірювання становить + - 0,05 проміле, що в свою чергу ставить під сумнів результат в 0,23 проміле, який було встановлено ОСОБА_1 при проходженні медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння саме за допомогою вказаного технічного засобу, оскільки перевищення допустимого вмісту алкоголю на 0,03 проміле перебуває у межах можливої похибки вимірювань.
Враховуючи зазначене, зафіксований результат огляду на стан сп'яніння ОСОБА_1 в 0,23 проміле, з урахуванням зазначеної вище точності вимірювального приладу, не може в достатній мірі свідчити про перевищення допустимої норми, зазначеної в Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 року за № 1452/735, - 0,20 проміле, оскільки при врахуванні значення допустимої похибки у вимірюваннях (0,05) допустима норма аж ніяк не перевищена. Натомість, кров на аналіз з метою виявлення вмісту алкоголю, у ОСОБА_1 при медичному огляді не відбиралась, як і не проводились інші лабораторні дослідження.
Крім того, відповідно до пункту 5 ст. 8 Конвенції про дорожній рух від 08.11.1968 року, котра ратифікована Українською РСР 25.04.1974 року, зі змінами, внесеними Європейською угодою, котрою доповнено Конвенцію про дорожній рух від 01.05.1971 року, зі змінами та доповненнями, в національному законодавстві повинні бути передбачені спеціальні положення, які стосуються керування під впливом алкоголю, а також допустимий законом рівень вмісту алкоголю в крові, а у відповідних випадках - у повітрі, що видихається, перевищення якого є несумісним з керуванням транспортним засобом. У всіх випадках максимальний рівень вмісту алкоголю в крові у відповідності до національного законодавства не повинен перевищувати 0,50 г чистого алкоголю на літр крові або 0,25 мг на літр повітря, що видихається.
Відтак, під час розгляду цієї справи про адміністративне правопорушення не встановлено безперечно та з дотриманням стандарту «поза розумним сумнівом» тієї обставини, що ОСОБА_1 12.11.2025 о 07:05 год. по вул. Стрийська у м. Сколе Стрийського району Львівської області керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, оскільки зважаючи на особливості приладу та можливість допустимих похибок приладу, результат котрого ліг в основу проведеного медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння, безумовних підстав вважати, що ОСОБА_1 перебував в стані алкогольного сп'яніння, суд не вбачає, так як результат аж ніяк не перевищує допустиму межу алкоголю з урахуванням можливої похибки на літр повітря, що видихався, а максимальний рівень вмісту алкоголю на літр повітря, що ним видихався, не перевищує 0,25 мг, й це узгоджується з приписами пункту 5 ст. 8 Конвенції про дорожній рух від 08.11.1968 року зі змінами, внесеними Європейською угодою, котрою доповнено Конвенцію про дорожній рух від 01.05.1971 року, зі змінами та доповненнями.
За таких обставин, зібрані матеріали цієї справи в цілому не підтверджують наявність у діях водія ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та роблять відповідний висновок лікаря та у подальшому поліцейського, як і їх аргументацію, сумнівними.
Своєю чергою, наявність сумнівів не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», про котрий наголошує Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. The United Kingdom), заява № 5310/71, та котрий застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту», на чому, власне, наголошується Європейським Судом з прав людини у його рішенні від 21 липня 2011 року у справі «Коробов проти України», заява № 39598/03. Також, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини, що сформульовані у рішенні у справі «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, з відсиланням на рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), заява № 25657/94 від 10 липня 2001 року, згідно яких «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом».
Крім того, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 26.02.2019 року № 1-р/2019 вказав, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип indubioproreo, згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов'язок доведення вини особи покладається на державу.
Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитися на її користь.
Згідно із пунктом 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, однією із засад судочинства є змагальність сторін і закон не покладає на суд обов'язок збирати докази винуватості чи невинуватості особи.
У справі «Пол і Одрі Едвардс проти Об'єднаного Королівства» (Paul and Audrey Edwards v. the United • Kingdom), рішення від 27 жовтня 2004 року, заява № 46477/99, Європейський Суд з прав людини зазначив, що компетентні органи завжди повинні докладати серйозних зусиль для з'ясування обставин справи і не повинні керуватись необдуманими або необґрунтованими висновками для розслідування, або в якості підстав для прийняття рішень.
У справі «Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії» (Barbera, Messegue and Jabardo v. Spain), рішення від 06 грудня 1998 року, заява № 10590/83, Європейський Суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
То ж суддя, враховуючи усе вищезазначене, у відповідності до положень статей 251-252 КУпАП, з урахуванням також положень ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», оцінивши зібрані у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин цієї справи в їх сукупності, вважає, що у діях ОСОБА_1 відсутній склад інкримінованого йому адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а, отже, є підстави для застосування наслідків цього, визначених пунктом 1 ст. 247 КУпАП, без необхідності повернення вищевказаного протоколу про адміністративне правопорушення для належного оформлення.
Так, згідно пункту 1 ст. 247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за умови відсутності події і складу адміністративного правопорушення, з огляду на що, слід винести передбачену пунктом 3 ч. 1 ст. 284 КУпАП постанову про закриття розпочатого провадження у цій справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Своєю чергою, суддя враховує, що пунктом 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» та ст. 40-1 КУпАП визначено, що судовий збір стягується лише у разі винесення суддею постанови про накладення адміністративного стягнення, а тому, виходячи з норм ч. 2 ст. 284 та ст. 247 КУпАП, не вбачає підстав для стягнення з ОСОБА_3 судового збору.
Керуючись статтями 8-9, 40-1, 130, 221, 245, 247, 251-252, 266, 268, 276, 279-280, 283-285 КУпАП, суддя, -
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, - закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу зазначеного адміністративного правопорушення.
Копію постанови протягом трьох днів вручити під розписку або ж вислати особі, щодо якого її винесено, про що зробити відповідну відмітку у справі.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду через Сколівський районний суд Львівської області протягом десяти днів з дня її винесення. У разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Постанова набирає законної сили з наступного дня після закінчення строку на її оскарження, а у випадку такого оскарження - з дня набрання законної сили рішенням за результатами такого оскарження, яке винесено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу, за наслідками розгляду справи по суті.
Суддя Володимир МИКИТИН