Справа № 442/4827/25
Провадження № 1-кп/442/320/2025
16 грудня 2025 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області
в складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дрогобичі кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12025141110000503 від 01.04.2025 щодо ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Львова, українця, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, не працевлаштованого, та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , депутатом та адвокатом не є, розлученого, військовозобов'язаного, раніше судимого вироком Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 17.02.2025 за ч.1 ст.309 КК України до покарання у виді пробаційного нагляду строком на 1 рік,
про обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України,
учасники справи:
прокурор ОСОБА_4 ,
захисник ОСОБА_5 ,
обвинувачений ОСОБА_3 ,
встановив:
Судом визнано доведеним, що 15.02.2025 в умовах воєнного стану у невстановлений досудовим розслідуванням час, ОСОБА_3 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , яку винаймав в оренду у власниці ОСОБА_6 , окрім кімнати вітальні, яка була зачинена на ключ та доступ до якої власницею йому не надавався, вирішив таємно проникнути у вищевказану кімнату вітальню з метою умисного таємного викрадення майна, яке належить ОСОБА_6 .
Реалізуючи свій протиправний намір ОСОБА_3 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх злочинних дій, які посягають на чужу власність, передбачаючи їх наслідки у вигляді спричинення майнової шкоди власнику майна і бажаючи їх настання, переслідуючи корисливий мотив, з метою особистого збагачення за рахунок чужого майна, діючи з прямим умислом, в умовах воєнного стану, переконавшись в тому, що за його діями ніхто не спостерігає та вони не будуть викриті, шляхом взлому циліндрового механізму замка за допомогою молотка та викрутки, проник у приміщення кімнати вітальні квартири АДРЕСА_3 , звідки із буфету для посуду, умисно, таємно викрав золотий ланцюжок 585 проби загальною масою 12,13 грам вартістю 27 272 грн. 61 коп. та золоту підвіску 585 проби загальною масою 2,92 грам вартістю 6 565 грн. 21 коп., взявши їх рукою із буфету та помістивши у праву кишеню своїх штанів, чим спричинив потерпілій ОСОБА_6 майнову шкоду на загальну суму 33 837 грн. 82 коп.
Таким чином, ОСОБА_3 вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинену в умовах воєнного стану, поєднане з проникненням в житло, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України.
Будучи допитаним у ході судового розгляду, обвинувачений винуватим себе у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав повністю, у вчиненому щиро кається і прохає суворо не карати. Пояснив, що винаймав у потерпілої квартиру, в якій одна з кімнат була зачинена. В той час він вживав наркотичні речовини і йому стало цікаво, що є в тій кімнаті. Він проник у зачинену кімнату і викрав звідти золотий ланцюжок з хрестиком, які здав в ломбард і гроші витратив на особисті потреби. Частково золоті вироби потерпілій повернув. Тому ивільний позов визнав частково щодо відшкодування матеріальної шкоди та повністю в частині моральної шкоди.
Оскільки обвинувачений ОСОБА_3 повністю визнав свою винуватість у пред'явленому йому обвинуваченні, погодився з кваліфікацією вчиненого ним діяння, а інші учасники кримінального провадження не мають жодних заперечень щодо встановлених обставин, при цьому позиція учасників кримінального провадження є добровільною, суд вважає недоцільним дослідження доказів, поданих на підтвердження події кримінального правопорушення і винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.
Заслухавши думку учасників судового провадження, роз'яснивши їм зміст ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці обставини в апеляційному порядку, суд визнає недоцільним дослідження доказів щодо цих обставин і визнає фактичні обставини доведеними наявними у матеріалах кримінального провадження доказами.
Умисні дії обвинуваченого правильно кваліфіковано за ч. 4 ст. 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану, поєднане з проникненням в житло.
Доведеність вини і така кваліфікація дій обвинуваченого в суду не викликає сумнівів.
При призначенні покарання обвинуваченому суду слід суворо дотримуватись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, маючи на увазі, що покарання засудженого є його виправлення, перевиховання та соціальна реабілітація, запобігання вчиненню нових злочинів.
Призначаючи покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, обставини справи та особу винного у їх сукупності.
Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого є щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, добровільне часткове відшкодування завданого збитку.
Обставин, що обтяжують покарання, не встановлено.
Суд враховує також стан здоров'я обвинуваченого, його характеристику та ставлення до скоєного, те , що є особою раніше судимою, перебуває на обліку у психіатра.
З урахуванням наведеного необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів буде покарання, яке передбачене санкцією ч. 4 ст. 185 КК України.
Саме таке покарання на переконання суду буде достатнім для виправлення останнього та справедливим.
У кримінальному провадженні потерпілою ОСОБА_6 заявлено цивільний позов про стягнення з ОСОБА_3 на її користь завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення матеріальної шкоди в розмірі 33837 гривень 82 коп та моральної шкоди в розмірі 11200 гривень.
Відповідно до ч. 2 ст. 127 Кримінального процесуального кодексу України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Згідно з ч. ч. 1, 5 ст. 128 Кримінального процесуального кодексу України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Частиною 1 статті 129 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Згідно з ч. 3 ст. 22 Цивільного кодексу України збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
З абз.1 п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 31.03.1989р. «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, стягнення безпідставно нажитого майна»(з наступними змінами) та абз.1 п.2 постанови Пленуму ВСУ №6 від 27.03.1992р. «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» вбачається, що шкода, заподіяна злочином, підлягає відшкодуванню особою, яка її заподіяла, в повному обсязі за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що законом не покладається на позивача обов'язок доказування вини відповідача в заподіянні шкоди, він лише повинен доказати факт заподіяння такої шкоди відповідачем та її розмір.
Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього кодексу.
Як встановив суд і описано вище, внаслідок кримінального правопорушення діями ОСОБА_3 завдано матеріальну шкоду, розмір якої становить 33837 грн 82 коп., з яких часково відшкодовано 23100гривень, про що є розписка потерпілої .
Зазначений розмір матеріальної шкоди цивільний відповідач визнав за мінусом відшкодованого і не заперечував її.
Суд вважає доведеним факт заподіяння протиправними діями обвинуваченого матеріальної шкоди потерпілій стороні у заявленому розмірі та погоджується з обґрунтованістю та доведеністю розміру такої шкоди.
Також потерпілою заявлено вимогу про стягнення моральної шкоди в розмірі 11200гривень.
Відповідно до ст. 1167 ЦК України і роз'яснень, наданих в п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової шкоди) суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових витрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховується стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення втраченого здоров'я.
Згідно з положеннями ч.4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову, суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Зважаючи на викладене вище, враховуючи те, що між діями ОСОБА_3 та завданою потерпілій матеріальною та моральною шкодою є прямий причинний зв'язок, враховуючи характер та обсяг завданих потерпілій стороні збитків, суд дійшов висновку, що є усі підстави для часткового задоволення цивільного позову.
Витрати у кримінальному провадженні за проведення дактилоскопічної експертизи (висновок експерта № СЕ-19/114-25/9812-Д від 01.05.2025 ) становлять 3565,60 грн та трасологічної експертизи (висновок №СЕ-19/114-25/8320-ТР від 14.04.2025) становлять 4457грн.
Керуючись ст.ст. 373-375 КПК України, суд
ухвалив:
Визнати ОСОБА_3 винним у пред'явленому обвинуваченні за ч. 4 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
На підставі ч.4 ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначеним покаранням за даним вироком поглинути покарання у виді 1 року пробаційного нагляду, призначеного за вироком Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 17.02.2025.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням із іспитовим строком на 1 (один) рік 3 (три) місяці.
На підставі ст.76 КК України зобов'язати ОСОБА_3 :
1)періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
2)повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Іспитовий строк рахувати з часу проголошення вироку.
Цивільний позов ОСОБА_6 до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 завдану матеріальну шкоду в розмірі 10 737 (десять тисяч сімсот тридцять сім) гривень та моральну шкоду в розмірі 11200 (одинадцять тисяч двісті) гривень.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави витрати за проведення дактилоскопічної експертизи в розмірі 3565,60 грн та трасологічної експертизи в розмірі 4457грн.
Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку - після постановлення ухвали апеляційним судом.
Обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Вирок виготовлено в нарадчій кімнаті.
Суддя ОСОБА_1