Єдиний унікальний номер №943/2040/25
Провадження № 2-а/943/43/2025
16 грудня 2025 року м. Буськ
Суддя Буського районного суду Львівської області Кос І.Б., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у місті Буську адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправної та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, -
позивач ОСОБА_1 , через адвоката Малиняка В.А., звернувся до суду із указаним вище позовом, у якому просить визнати протиправною та скасувати постанову №876 від 14.10.2025 року, винесену т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП із накладенням штрафу в розмірі 17 000,00 грн., а також просить стягнути із відповідача на користь позивача судові витрати (605,60 грн. судового збору та 9000 грн. витрат на правову допомогу).
В обґрунтування заявлених вимог представник позивача покликається на те, що 02 жовтня 2025 року о 17 год. 00 хв. позивач ОСОБА_1 прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 , де працівниками при перевірці військово-облікових даних за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів встановлено, що ОСОБА_1 є порушником військового обліку через неприбуття за викликом у ІНФОРМАЦІЯ_3 на 22 січня 2025 року для проходження медичного огляду за вказаною адресою фактичного місця проживання при уточненні даних, що є порушенням п. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а тому на нього було складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Однак, із цим та оскаржуваною постановою представник позивача не погоджується, оскільки жодних документів чи повісток позивач не отримував, а також відсутні будь-які документи для підтвердження вказаних у протоколі обставин. Більше того, як убачається із протоколу про адміністративне правопорушення, де позивач ОСОБА_1 чітко вказав, що із правопорушенням він не згідний, оскільки належних документів не отримував, а на вимогу позивача надати докази щодо його сповіщення таких надано не було. Відтак, ні оскаржувана постанова, ні матеріали справи не містять конкретних даних щодо формування повістки на ім'я позивача ОСОБА_1 (реквізитів повістки) та її вручення (направлення) останньому, а оскаржувана постанова містить виключно формулювання про неявку позивача для проходження медичного огляду, без зазначення конкретних даних щодо виклику позивача до відповідача на конкретну дату й час. Отже, позивач та його представник категорично заперечують факт виклику ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 , а докази цьому (формування повістки та її направлення чи вручення позивачу) відсутні. За таких обставин, як вважає представник позивача, що вина ОСОБА_1 в умисному невиконанні правил військового обліку не була доведеною належними та допустимими доказами, а тому в діях останнього відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови відповідача.
Ухвалою судді Буського районного суду Львівської області від 24 жовтня 2025 року відкрито спрощене позовне провадження у даній справі без повідомлення сторін і встановлено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву, позивачу - п'ятиденний строк для подання відповіді на відзив, а відповідачу п'ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення. Копії ухвал про відкриття спрощеного позовного провадження надіслано сторонам.
Крім того, сторонам було роз'яснено зміст частини 5 статті 262 КАС України, відповідно до якої суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. Клопотань від будь-якої зі сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, а тому відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідач ІНФОРМАЦІЯ_4 своїм процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву в установленому законом порядку та строк досі не скористався, незважаючи на отримання ним ухвали суду від 24.10.2025.
Згідно частини четвертої статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши справу в порядку спрощеного провадження, без повідомлення сторін, оцінивши подані докази, дослідивши наявні матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи із таких мотивів.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством є завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, вина (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадській порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно статті 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Диспозицією частини третьої статті 210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинені в особливий період, що тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до абзацу п'ятнадцятого статті 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Як убачається із протоколу про адміністративне правопорушення №288 від 02.10.2025, складеного т.в.о. ІНФОРМАЦІЯ_2 капітаном ОСОБА_3 , що 02.10.2025 року о 17 год. 00 хв. до ІНФОРМАЦІЯ_2 прибув військовозобов?язаний ОСОБА_1 , 1971 р.н. для уточнення облікових даних. Під час перевірки особи та її військово-облікових даних встановлено, що ОСОБА_1 відповідно до розпорядження №3/ТЦК від 21.01.2025 р. №Б/654 сформовано повістку та групою оповіщення Буської міської ради направлено її військовозобов?язаному особисто для явки 22.01.2025 р. в ІНФОРМАЦІЯ_3 для проходження медичного огляду за вказаною адресою фактичного місця проживання ОСОБА_1 при уточненні даних. На зазначену дату в повістці ОСОБА_1 в ІНФОРМАЦІЯ_5 не з?явився, чим порушив пункт 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Відповідно до повідомлення про результати оповіщення військовозобов?язаних про їх виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 від 23.01.2025 р. №257 ОСОБА_1 повідомлений про явку за повісткою.
При цьому, як вбачається із указаного вище адміністративного протоколу №288 від 02.10.2025, що позивачу ОСОБА_1 роз'яснено зміст статті 63 Конституції України, а також права та обов'язки, передбачені ст. 268 КУпАП. Крім того, позивачу повідомлено про те, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться 09.10.2025 року о 09 год. 00 хв. в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ). При цьому, як слідує зі змісту вказаного протоколу, що позивач ОСОБА_4 повідомлений про дату, час і місце розгляду адміністративної справи щодо нього, а також надав пояснення, що «із правопорушенням не згідний, так як не отримував належних документів».
Судом встановлено, що у вищевказаному адміністративному протоколі №288 від 02.10.2025 року в графі «До протоколу додається» - жодних документів не вказано.
Крім того, як убачається із матеріалів справи, що оскаржуваною постановою за справою про адміністративне правопорушення №876 від 14.10.2025, яка винесена т.в.о начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 , притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП із накладенням на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн.
Як убачається із оскаржуваної постанови №876 від 14.10.2025, що ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП за те, що 02.10.2025 року о 17 год. 00 хв. до ІНФОРМАЦІЯ_2 прибув військовозобов?язаний ОСОБА_1 , 1971 р.н. для уточнення облікових даних. Під час перевірки особи та її військово-облікових даних встановлено, що ОСОБА_1 відповідно до розпорядження №3/ТЦК від 21.01.2025 р. №Б/654 сформовано повістку та групою оповіщення Буської міської ради направлено її військовозобов?язаному особисто для явки 22.01.2025 р. в ІНФОРМАЦІЯ_3 для проходження медичного огляду за вказаною адресою фактичного місця проживання ОСОБА_1 при уточненні даних. На зазначену дату в повістці ОСОБА_1 в ІНФОРМАЦІЯ_5 не з?явився, чим порушив пункт 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Відповідно до повідомлення про результати оповіщення військовозобов?язаних про їх виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 від 23.01.2025 р. №257 ОСОБА_1 повідомлений про явку за повісткою. В протоколі громадянин ОСОБА_1 пояснив, що з порушенням не згідний, так як не отримував належних документів. Розгляд справи було призначено на 09.10.2025 в ІНФОРМАЦІЯ_6 . На розгляд справи громадянин ОСОБА_1 прибув, однак із службовою необхідністю, розгляд справи перенесено на 14.10.2025. Про час та місце розгляду справи ОСОБА_1 належно повідомлений, однак заявив клопотання про розгляд справи без його присутності. На час розгляду справи, заяв чи клопотань від нього чи інших осіб в його інтересах до ІНФОРМАЦІЯ_2 не надходило. Обставини, що пом?якшують відповідальність за адміністративне правопорушення не встановлено. Згідно повідомлення Буської міської ради №257 від 23.01.2025 Про результати оповіщення військовозобов'язаних про їх виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 громадянин ОСОБА_1 оповіщений про явку 22.01.2025 в ТЦК, однак на виклик не прибув. Своїми діями ОСОБА_1 порушив ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», за що передбачена адміністративна відповідальність, в особливий період, згідно ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, що затверджений Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, у зв'язку із військовою агресією російської федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України введений воєнний стан з 05 год 30 хв 24.02.2022 строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався, і продовжує свою дію на час розгляду справи.
Статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Так, згідно абзацу першого частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
Відповідно до абзацу сьомого частини третьої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
Поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються: перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка). У разі неприбуття громадянин зобов'язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів (абз. 14 ч. 3 ст. 22 цього Закону).
Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни за невиконання своїх обов'язків щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації несуть відповідальність згідно із законом.
Згідно підпункту 2 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, який є додатком до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487, призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні: прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов'язаних та резервістів.
Крім того, згідно підпункту 2 пункту 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №560 від 16 травня 2024 року, належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є, зокрема: у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
Відповідно до пункту 82 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету міністрів України №270 від 05 березня 2009 року листи з позначкою «повістка ТЦК» під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об'єкта поштового зв'язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «повістка ТЦК». Якщо протягом трьох робочих днів після інформування відділенням поштового зв'язку адресат (одержувач) не з'явився для одержання рекомендованого листа з позначкою «повістка ТЦК», працівник об'єкта поштового зв'язку робить позначку «адресат відсутній за зазначеною адресою», яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв'язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до відправника.
При цьому, як слідує із оскаржуваної постанови відповідача №876 від 14.10.2025, що позивача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП за те, що під час перевірки особи та її військово-облікових даних встановлено, що ОСОБА_1 сформовано повістку та групою оповіщення Буської міської ради направлено її військовозобов?язаному особисто для явки 22.01.2025 р. в ІНФОРМАЦІЯ_3 для проходження медичного огляду за вказаною адресою фактичного місця проживання ОСОБА_1 при уточненні даних. На зазначену дату в повістці ОСОБА_1 в ІНФОРМАЦІЯ_5 не з?явився, чим порушив пункт 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Відповідно до повідомлення про результати оповіщення військовозобов?язаних про їх виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 від 23.01.2025 р. №257 ОСОБА_1 повідомлений про явку за повісткою. В протоколі громадянин ОСОБА_1 пояснив, що з порушенням не згідний, так як не отримував належних документів
Однак, ні оскаржувана постанова, ні протокол про адміністративне правопорушення (жодних додатків до протоколу на підтвердження зазначених у ньому обставин не має) даних щодо формування повістки на ім'я ОСОБА_1 та її вручення (направлення) останньому, а оскаржувана постанова містить лише загальне формулювання про те, що позивачу «сформовано повістку та групою оповіщення Буської міської ради направлено її військовозобов?язаному особисто для явки 22.01.2025 р. в ІНФОРМАЦІЯ_3 для проходження медичного огляду за вказаною адресою фактичного місця проживання ОСОБА_1 при уточненні даних», без зазначення конкретних даних щодо виклику позивача до відповідача на конкретну дату й час. Також стороною відповідача не було надано жодних належних і допустимих доказів цій обставині (формування повістки, її реквізитів, направлення/вручення повістки ОСОБА_1 ).
Натомість, відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП передбачено, що обов'язок з приводу збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Разом із тим, частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ч. 1 ст. 72 КАС України).
Частинами першою та другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі (ч. 2 ст. 77 КАС України).
Крім того, у постанові Другого апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2025 року в справі №950/479/25 викладений висновок, що у таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Так, незважаючи на вказівку в оскаржуваній постанові відповідача №876 від 14.10.2025, якою позивача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП через його неприбуття за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 22.01.2025, проте жодних конкретних обставин щодо його виклику та неявки в ТЦК, доказів цьому (копії повістки, даних щодо її формування, направлення (вручення) позивачу), оскаржувана постанова відповідача не містить.
Разом із тим, сторона позивача у позовній заяві наполягає на тому, що ОСОБА_1 жодного разу не викликався до ІНФОРМАЦІЯ_2 , а такі доводи стороною відповідача не спростовані, правом на подання відзиву на позовну заяву відповідач не скористався, незважаючи на отримання ухвали про відкриття провадження у справі ще 24.10.2025.
Також суд констатує, що відповідач ІНФОРМАЦІЯ_4 своїм процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву в установленому законом порядку та строк досі не скористався, незважаючи на отримання ним ухвали суду від 24.10.2025.
Більше того, жодних документів чи доказів, які би підтверджували обставини направлення (вручення) позивачу повістки про виклик до відповідача матеріали справи не містять, а відповідачем не надано.
Крім того, особливістю справ про адміністративні правопорушення є те, що обов'язок із доказування покладається саме на відповідача, як на суб'єкта владних повноважень. Рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для позивача, що знаходиться в нерівному положенні по відношенню до суб'єкта владних повноважень. Порушення норм процесуального права, недотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення суб'єктом владних повноважень при складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання адміністративної відповідальності особи, яка вчинила правопорушення, оскільки унеможливлює врахування судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, наданих відповідачем доказів.
В контексті спірних правовідносин, враховуючи повне заперечення позивачем факту отримання ним повістки, відповідач на виконання приписів частини 2 статті 77 КАС України має довести належними доказами існування такого факту, та як наслідок належне інформування позивача про обов'язок його явки до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Разом із тим, за встановлених у справі обставин, суд приходить до переконання, що відповідачем не доведено інформування позивача про обов'язок з'явитись до ІНФОРМАЦІЯ_2 , а відтак твердження позивача про неотримання ним повістки під час судового розгляду справи залишились неспростованими відповідачем та наявними в матеріалах справи доказами.
Таким чином, вина ОСОБА_1 , яка полягала в умисному невиконанні правил військового обліку, не доведена належними та достатніми доказами, оскільки не має доказів на підтвердження факту повідомлення позивача про необхідність його явки до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відтак, суд вважає, що у діях позивача ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП, що є підставою для скасування спірної постанови відповідача.
Подібний правовий висновок викладений у постанові Другого апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2025 року в справі №950/479/25.
Згідно із усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04).
Інші доводи представника позивача судом не перевіряються, оскільки вони не впливають на правильність вищевказаного висновку суду за результатами розгляду адміністративного спору по суті, однак такі не впливають на спростування факту відсутності у діях позивача складу інкримінованого йому адміністративного правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, зважаючи на відсутність у матеріалах справи доказів щодо виклику позивача ОСОБА_1 за повісткою відповідача про явку до останнього на визначену у ній час і дату.
Згідно статті 129 Конституції України розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості. Відповідно до частини третьої статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Ураховуючи положення ч. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також з огляду на практику Європейського суду з прав людини у справах «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», рішення від 30 травня 2013 року, заява №36673/04) та «Карелін проти Росії»(«Karelin v. Russia» заява №926/08, рішення від 20 вересня 2016 року), у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Крім того, у рішенні від 21 липня 2011 року у справі «Коробов проти України, Європейський суд з прав людини, що при оцінці доказів суд з прав людини зазначив, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом» Проте, така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумцій факту.
Верховним Судом викладена правова позиція у постанові від 26 червня 2019 року в справі №536/1703/17 (провадження № К/9901/3839/17), згідно якої притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи в його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами, а непідтвердження здійснення водієм правопорушення відповідними доказами, не породжує правових підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 08 липня 2020 року в справі №463/1352/16-а зазначив, що у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Згідно пункту 1 частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Крім того, пунктом 1 частини першої статті 247 КУпАП передбачено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
За наведених обставин, суд вважає, що прийняте рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності є необґрунтованим, за відсутності достатніх даних про вчинення ним правопорушення, як і відсутність доказів на порушення позивачем приписів ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та спростування цієї обставини в ході розгляду справи судом, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню із закриттям справи про адміністративне правопорушення.
Крім того, ураховуючи задоволення цього позову на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, підлягає відшкодуванню сплачений позивачем судовий збір в сумі 605,60 грн., що підтверджується долученою до справи квитанцією АТ «ТАСКОМБАНК» №3024-7174-0230-2654 від 22.10.2025, який слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача, що відповідатиме положенню частини першої статті 139 КАС України.
Разом із тим, суд вважає, що вимога позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 9000 грн. до задоволення не підлягає, виходячи із такого.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, слід виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.
Статтею 132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Пунктом 1 частини третьої статті 134 КАС України передбачено, що для цілей розподілу судових витрат - розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС України).
Згідно з частиною сьомою статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Зазначені вимоги кореспондуються з положеннями частини третьої статті 143 КАС України, якими передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Таким чином, необхідною умовою для відшкодування витрат на правничу допомогу є подання стороною детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.
Відтак, аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов'язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Оскільки стороною позивача не надано до закінчення розгляду справи вищезгаданих документів на підтвердження витрат на правову допомогу, їх детального опису та обгрунтованого розрахунку, як і не надходило будь-яких заяв із цього приводу, а в матеріалах справи наявні виключно процесуальні повноваження адвоката Малиняка В.А. (ордер на надання правничої допомоги серії ВС №1327650 від 10.04.2025 року та свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю), а прохальна частина позову містить вимогу про стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 9000 грн. без жодного їх документального підтвердження (детального опису робіт (наданих послуг), актів, рахунків тощо), а тому суд приходить до висновку про відмову в задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Ураховуючи наведене і керуючись ст.ст. 6, 8, 9, 10, 77, 78, 132, 134, 139, 140, 143, 229, 242-246, 249, 271, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
позов задовольнити повністю.
Скасувати постанову за справою про адміністративне правопорушення №876 від 14.10.2025, винесену т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 , якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП із накладенням на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн., а провадження у справі про адміністративне правопорушення, - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605,60 грн. (шістсот п'ять гривень 60 копійок).
Відмовити у стягненні витрат на професійну правничу допомогу адвоката.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання повного тексту цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).
Представник позивача: адвокат Малиняк Віктор Андрійович (80500, Львівська область, Золочівський район, м. Буськ, вул. Б. Хмельницького, 7; РНОКПП НОМЕР_2 ).
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_4 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ).
Повний текст судового рішення виготовлено: 16.12.2025 року.
Суддя І. Б. Кос