ЄУН: 336/4043/24
Провадження №: 2/336/210/2025
16.12.25
16 грудня 2025 року Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Звєздової Н.С. за участю секретаря судового засідання Іванченко О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» про захист прав споживача та стягнення безпідставно списаних коштів з карткового рахунку,-
Представник позивачки - адвокат Ворона Д.С., який діє на підставі Договору про надання правової допомоги від 18.03.2024, Ордеру на надання правничої (правової) допомоги від 20.04.2024 серії АР №1162270, Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №001272 від 28.04.2017 звернувся до суду з вказаною позовною заявою, в якій просив: 1) стягнути з АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на користь ОСОБА_1 безпідставно списані грошові кошти з карткового рахунку в розмірі 40 000 гривень; 2) стягнути з АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на користь ОСОБА_1 судові витрати, які складаються з судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.
Заявлені вимоги позивач обґрунтовує тим, що 10.03.2025 в період часу з 21.28 до 21.54 години невстановлена особа зателефонувала Назіній В.В. представившись представником служби безпеки АТ КБ «ПриватБанк», повідомив про несанкціонований доступ до її картки з боку шахраїв та попросив перетелефонувати на номер «3700». Зателефонувавши за цим номером позивачка ОСОБА_1 будучи введеною в оману добровільно надала невідомій особі номер банківської платіжної та інші відомості необхідні для входу до додатку Приват24, що призвело до несанкціонованого втручання в роботу автоматизованої системи банку та безперешкодного доступу і здійснення несанкціонованої транзакції безготівковим переказом з рахунку НОМЕР_1 , який відкритий на ім'я позивачки та обслуговується в АТ КБ «ПриватБанк». З рахунку позивачки були списані грошові кошти у розмірі 40 000 гривень, з яких: кредитні кошти у розмірі 38 000 гривень, власні кошти у розмірі 2 000 гривень, які були переховані на картку відкриту в АТ КБ «ПриватБанк» на ім'я ОСОБА_2 .
Зрозумівши, що з її рахунку були викрадені кошти, вона одразу звернулась до відділення банку, просила встановити причасних осіб до шахрайських дій та заблокувати картку, відкриту в АТ КБ «ПриватБанк» на ім'я ОСОБА_2 строком на 30 днів для з'ясування обставин, представниками банку їй було відмовлено у вчиненні таких дій та запропоновано звернутись до правоохоронних органів.
13.03.2023 ОСОБА_1 звернулась до відділу поліції № 3 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області з заявою про вчинення кримінального правопорушення, за правовою кваліфікацією ч. 4 ст. 185 КК України на підставі якої внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023082080000470. На теперішній час досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12023082080000470 за правовою кваліфікацією за ч. 4 ст. 185 КК України триває.
В подальшому, позивачка звернулась до банку з проханням не нарахування відсотків на викрадені кредитні кошти, однак їй було відмовлено. Позивачка 24.04.2023 самостійно поповнила кредитну картку на суму 38 000 гривень. В другій половині січня 2024 ОСОБА_1 звернулась до АТ КБ «ПриватБанк» з заявою про повернення їй безпідставно перерахованих коштів з її карткового рахунку, на що отримала письмову відмову від банку.
Відтак, враховуючи вищевикладене, норми ст.ст. 509, 1054, 1066 ЦК України та Закон України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2001 року №2346-ІІІ, просить заявлені вимоги задовольнити.
На підставі протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 26.04.2024 справу передано в провадження судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя Звєздової Н.С.
29.04.2024 на виконання вимог ст. 187 ЦПК України судом скеровано запит щодо встановлення зареєстрованого місця проживання позивачки, відповідь надійшла 01.05.2024.
Ухвалою від 02.05.2024 справу прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.
16.09.2024 на адресу суду від представника відповідача - адвоката Мельникової Я.В., яка діє на підставі довіреності № 11823-К-Н-О надійшов відзив (з додатками) на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову, оскільки позовні вимоги не підтверджені належними, допустимими та достатніми доказами. Зазначає, що позивачка з власної волі та особисто, за вказівкою невідомих осіб надала номер своєї картки та інші відомості які необхідні для входу Приват24, тому є незрозумілим в чому саме полягає відповідальність банку. Вважає, що відповідальність за збитки, яких нібито зазнала позивачка, має нести винна особа, яка заволоділа такими коштами, але ж ніяк не Банк, який виконав розпорядження, сформоване від імені позивача на переказ коштів, а саме - Кудлаєнко Олексій Олександрович.
Позивач ознайомлена із Умовами та Правилами надання банківських послуг, що діяли станом на момент підписання анкети-заяви, що підтверджується її підписом у Анкеті-заяві, де є відповідні запевнення відповідача щодо ознайомлення та надання документів у письмовому виді, а також наказом банка про їх затвердження.
Посилається, що на даний час кримінальне провадження не закінчено, не встановлено винних осіб, і не доведено відсутність вини позивача, а тим більше наявність вини інших осіб у отриманні коштів позивача.
Отже, вважає, що на підставі вищевикладеного, позовні вимоги позивачки до AT КБ «ПриватБанк» є безпідставними, надуманими, та такими, що не підтверджені належними, допустимими та достатніми доказами, у зв'язку з чим не підлягають задоволенню.
Представником позивача адвокатом Вороною Д.С. надано відповідь на письмові пояснення, за змістом яких просили позовні вимоги задовольнити з підстав наведених у позовній заяві та поясненнях.
На виконання ухвали суду від 13.05.2025 про витребування доказів 21.07.2025 від АТ КБ «ПриватБанк» надійшла інформація, що отримувачем коштів від позивача ОСОБА_1 є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
В судове засідання позивачка та її представник не з'явились, від них надійшли заяви про розгляд справи за їх відсутності, позов підтримують у повному обсязі.
Представник відповідача також не з'явився в судове засідання, надавши заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги не визнає у повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 8 Конституції України визнається і діє принцип верховенства права. Конституція має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй. Чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України (ч. 1 ст. 9 Конституції України).
Згідно ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно із ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно з вимогами ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Судом встановлено, що 19.09.2019 року ОСОБА_1 підписала Анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських у ПриваБанку (а.с. 50). Позивач погодилася з тим, що ця заява разом із пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становлять Договір про надання банківських послуг. Ознайомилася і згодна з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також з тарифами банку, які були надані для ознайомлення у письмовому вигляді. Крім того, зобов'язання позивача виконувати вимоги Умов та Правил надання банківських послуг, а також регулярно ознайомлюватися з їх змінами на сайті ПриватБанку www.privatbank.ua.
Укладення між сторонами договору про надання банківських послуг та отримання ОСОБА_1 платіжної картки, відкритої в АТ КБ «ПриватБанк», підтверджується сторонами, а тому додатковому доказуванню не підлягає.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачка 13.03.2023 звернулась до відділу поліції № 3 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області з заявою за фактом заволодіння її грошовими коштами з картки ПриватБанку (номер рахунку НОМЕР_1 ) у сумів 40 000 гривень, які належать ОСОБА_1 , тим самим спричинивши останній матеріальний збиток. Подія мала місце 10.03.2023 року. В зв'язку з чим було відкрито кримінальне провадження за ч.4 ст.185 КК України та внесено до ЄРДР за № 12023082080000470.
На даний час кримінальне провадження не закінчено.
26.01.2024 року ОСОБА_1 звернулась до АТ КБ «ПриватБанк» з заявою про повернення котів, які були списані 10.03.2023 з платіжної картки № НОМЕР_3 у розмірі 40 000 гривень.
Позивачка ОСОБА_1 отримала відповідь від АТ КБ «ПриватБанк» про відмову в задоволенні вказаної заяви, оскільки відповідно до чинного законодавства і Умов договору вона несе відповідальність за всі операції, що супроводжуються авторизацією. Списання коштів проведено з коректним використанням логіну та паролю для входу в Приват 24 клієнта ОСОБА_1 , кошти проведені через платіжний сервіс Приват 24. Банку не надано повноважень здійснювати повернення проведеного переказу, а тому не може повернути переказані кошти.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином .
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 1071 ЦК України банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження.
Статтею 1073 ЦК України передбачено, що у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» порядок відкриття банками рахунків та їх режими визначаються Національним банком України. Умови відкриття рахунка та особливості його функціонування передбачаються в договорі, що укладається між банком і його клієнтом - власником рахунка.
Відповідно до статті 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком. Відповідно до чинного законодавства України Банк здійснює надання банківських послуг необмеженому колу осіб на підставі їх заяви про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг (далі Умови), які розміщуються на офіційному сайті https://privatbank.ua/terms/ у мережі Інтернет і є невід'ємною частиною договору банківського обслуговування.
AT КБ "ПриватБанк", керуючись законодавством України, публічно пропонує широкому та необмеженому колу осіб можливість отримання банківських послуг, для чого розміщує на сайті ПриватБанку за адресою: https://privatbank.ua/terms Умови та правила надання банківських послуг (далі - Умови та правила та/або Договір).
Умови та Правил надання банківських послуг, є публічно доступними і розміщенні у вільному доступі на інтернет-сайті ПРИВАТБАНК, а саме : www.privatbank.ua.
Пунктами 14.1., 14.8 та 14.12 ст. 14 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" (який діяв на момент підписання позивачем Анкет-заяв про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку) передбачено, що електронний платіжний засіб може існувати в будь-якій формі, на будь-якому носії, що дає змогу зберігати інформацію, необхідну для ініціювання електронного переказу. Банк та користувач укладають договір щодо порядку та умов використання електронного платіжного засобу. Банк перед укладенням договору зобов'язаний ознайомити користувача з умовами договору про використання електронного платіжного засобу (далі у цій статті договір), ознайомити з тарифами на обслуговування електронного платіжного засобу та правилами користування електронним платіжним засобом. Банк зобов'язаний забезпечити викладення цієї інформації в доступній формі й розмістити її в доступному для користувача місці, а також надати на його вимогу в письмовій або електронній формі.
Аналогічні інформація та порядок укладення та форма договору про надання послуг передбаченні ст.28 Закону України «Про платіжні послуги». Загальні вимоги Національного банку до емісії/еквайрингу платіжних інструментів, що емітуються (уключаючи електронні платіжні засоби, передплачені платіжні інструменти), та здійснення розрахунків з їх використанням визначенні Положенням «Про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів», затвердженого Постановою Правління Національного банку України 29.07.2022 № 164. (далі - Положення №164)
Пунктом 140 вищевказаного Положення №164 встановлено, що користувач зобов'язаний не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції, та негайно після того, як йому стало відомо про факт втрати такої інформації та/або платіжного інструменту, повідомити про це емітента в спосіб та каналами зв'язку, визначеними договором між емітентом та користувачем. До моменту повідомлення емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неналежних платіжних операцій та відповідальність за них покладаються на користувача.
Аналогічна диспозиція норми права зазначена в пункті 5 ст. 87 Закону України «Про платіжні послуги» (надалі-Закон №1591-IX), а саме, до моменту повідомлення емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації відповідно до статті 38 цього Закону ризик збитків від виконання неналежних платіжних операцій та відповідальність за них покладаються на платника.
Відповідно до п. 2.1.4.5.1 Умов до обов'язків клієнта належить: не передавати Картки, ПІНи, постійний пароль, одноразові паролі і контрольну інформацію третім особам, не використовувати Картки або нанесені на них дані в цілях, не передбачених цим Договором, або що суперечать чинному законодавству.
Відповідно до п. 1.1.10.3 Умов клієнт несе відповідальність за всі операції, що супроводжуються авторизацією, включаючи операції, що супроводжуються правильним введенням нанесених на Картці даних, до моменту звернення Клієнта в Банк та блокування Картки і за всі операції, які не супроводжуються авторизацією, до моменту постановки Картки в Стоп-лист Платіжною системою.
Відповідно до Умов банк не несе відповідальності за операції, що супроводжуються правильним введенням ПІНа або нанесених на Картці даних.
Пунктом 20 статті 38 Закону України «Про платіжні послуги», встановлено, що користувач, якому наданий електронний платіжний засіб, зобов'язаний: «4) не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції (п.п.4); негайно після того, як така інформація стала йому відома, повідомити емітента у спосіб та каналами зв'язку, передбаченими договором між емітентом та платником, про факт втрати електронного платіжного засобу та/або факт втрати індивідуальної облікової інформації (п.п.5).
Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, судом встановлено, що переказ коштів був здійснений шляхом створення платежу в системі дистанційного обслуговування клієнтів Internet Banking Приват24 (далі Приват24).
Крім того, вхід в Приват24 був здійснений під авторизацією саме позивачки ОСОБА_1 .
При даній процедурі клієнт вводить свої, ім'я користувача і пароль та входить у Приват24, створює необхідний платіж, вводить тільки йому відомий ключ доступу і після цього до банку надходить платіжне доручення, відповідно до якого банк здійснює переказ коштів.
Враховуючи зазначене, суд погоджується з доводами відповідача, що саме на позивача покладено обов'язок нерозголошення (нерозкриття) інформації за рахунком, паролів, ПІН-кодів, CVV-кодів, як і обов'язок повідомлення банку в разі втрати, викрадення платіжної картки та розголошення вказаної інформації.
Таким чином, враховуючи, що операція з переказу спірних коштів була здійснена у мережі Інтернет з підтвердженням платежу, списання коштів з карткового рахунку ОСОБА_1 відбулося за електронною ідентифікацією електронного платіжного засобу і його користувача, то АТ КБ «ПриватБанк» не повинен нести відповідальність за дані операції.
Відповідно до п. 4 статті 42 Закону № 1591-IX платіжна операція вважається акцептованою після надання платником згоди на її виконання.
Згода на виконання платіжної операції (пов'язаних між собою платіжних операцій) може бути надана платником надавачу платіжних послуг платника особисто, через надавача платіжних послуг з ініціювання платіжної операції або через отримувача (п. 6 статті 42 Закону № 1591-IX).
Транзакції від 10.03.2023 року, проведена AT КБ "ПриватБанк", щодо переказів коштів з банківського карткового рахунку позивачки, є належними та акцептованими платіжними операціями.
Диспозиція норм права Закону України «Про платіжні послуги» визначає, що саме наявність вини особи, яка не є ініціатором або надавачем платіжних послуг, в наслідок чого здійснюється списання коштів з рахунку неналежного платника та/або зарахування коштів на рахунок неналежного отримувача чи видача йому коштів у готівковій формі, а тому здійснені, 11.04.2023 року перекази грошових коштів, є належними платіжними операціями, оскільки не спростовані позивачем належними і допустимими доказами.
Крім того, п.7 ст.42 Закону України «Про платіжні послуги» визначає, що згода на виконання платіжної операції (пов'язаних між собою платіжних операцій) може бути відкликана платником у будь-який час, але не пізніше настання моменту безвідкличності платіжної інструкції.
Пунктом 1 стаття 45 Закону № 1591-ІХ передбачено, що платіжна інструкція може бути відкликана: платником - під час дебетового або кредитового переказу до моменту списання коштів з рахунку платника, за умови погодження з надавачем платіжних послуг платника, а в разі ініціювання дебетового переказу - додатково, за умови погодження з отримувачем (п.п.1); платником - до настання дати валютування, за умови надання розпорядження про відкликання платіжної інструкції до кінця операційного часу, що передує даті валютування (п.п.4).
Пунктом 2 статті 45 Закону № 1591-ІХ встановлено, що після списання коштів з рахунку платника або настання дати валютування платіжної інструкції для ініціатора настає момент безвідкличності платіжної інструкції.
Отже, на момент звернення позивача до банку, кошти з її рахунку були списані, а тому настав момент безвідкличності платіжних інструкцій.
Таким чином, відповідальність за збитки, яких нібито зазнала позивач, має нести винна особа, яка заволоділа такими коштами, але не Банк, який виконав розпорядження, сформоване від імені позивача на переказ коштів.
Пред'явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмовлення у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до п. 1.6, 1.7 постанови НБУ № 22 від 21 січня 2004 року банк здійснює розрахунково-касове обслуговування своїх клієнтів на підставі відповідних договорів і своїх внутрішніх правил здійснення безготівкових розрахунків. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися коштами на власний розсуд.
Кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі розрахункових документів стягувачів згідно з главами 5 та 12 цієї Інструкції.
Згідно п. 1.15. постанови НБУ № 22 від 21 січня 2004 року доручення платників про списання коштів зі своїх рахунків і зарахування коштів на рахунки отримувачів банки здійснюють у термін, установлений законодавством України.
Відповідно до п. 1.19. постанови НБУ № 22 від 21 січня 2004 року Банк не несе відповідальності за достовірність змісту платіжного доручення. Усі спори, які можуть виникнути з цих питань між учасниками розрахунків, вирішуються ними відповідно до законодавства України.
Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення 83 глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Аналіз статті 1212 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов'язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали.
Сутність зобов'язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи - набувача частини її майна, що набута поза межами правової підстави, у випадку якщо правова підстава переходу відпала згодом, або взагалі без неї - якщо майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідношення, та передання майна тій особі - потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.
Тобто, ст. 1212 ЦК України, чітко визначено, що відповідальність за незаконне отримання грошових коштів несе отримувач, а не особа яка обслуговує їх рахунки.
Наведені висновки викладені у постановах Верховного Суду від 06.03.2019 у справі № 910/1531/18, від 29.05.2019 у справі № 757/42443/15-ц, від 28.01.2020 у справі № 910/16664/18, від 08.09.2021 у справах № 201/6498/20, № 206/2212/18 тощо.
Суд не приймає доводи позивача, що невідомі особи шахрайським шляхом заволоділи її коштами, оскільки вказані обставини не підтверджені належними та допустимими доказами, а наявність кримінального провадження, порушеного за її заявою, не може свідчити, з огляду на презумпцію невинуватості, про вчинення злочину щодо ОСОБА_1 до винесення вироку, яким такі обставини можуть бути встановлені.
У постанові об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 308/6023/15-ц (провадження № 61-4447сво18) зроблено висновок про те, що зобов'язання з відшкодування шкоди, як правило, може мати місце лише за відсутності договірних правовідносин. Наявність кримінального правопорушення не впливає на договірні правовідносини, не спростовує їх існування та не припиняє їх.
Частина 2 ст. 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно пункту 3 вказаної частини, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно із ч. 1 ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.
Аналізуючи всі доводи учасників справи, суд приймає до уваги висновки, викладені в рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.
З урахуванням принципів змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, обов'язок подавати докази покладається на сторони процесу, а суд позбавлений можливості визначати коло доказів з власної ініціативи і зобов'язаний розглядати справу виключно на підставі поданих сторонами доказів і в межах заявлених позовних вимог.
Таким чином, аналізуючи надані докази та даючи їм правову оцінку, враховуючи встановлені судом і наведені вище обставини, підтверджених доказами, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, враховуючи, відсутність порушень правил надання послуг працівниками Банку, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.12, 13, 76, 77, 80, 81, 142, 263-265, 268, 274-279, 354 ЦПК України, ст.ст. 16, 1112 ЦК України, Законом України "Про банки і банківську діяльність", Законом України «Про платіжні послуги», суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» про захист прав споживача та стягнення безпідставно списаних коштів з карткового рахунку - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Реквізити учасників справи:
Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання (зареєстроване): АДРЕСА_2 .
Відповідач: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТ БАНК», код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження (юридична адреса): 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд.1-Д; місцезнаходження (адреса для листування): 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд.50.
Суддя: Н.С. Звєздова