1Справа № 335/7222/21 4-с/335/49/2025
11 грудня 2025 року Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі: головуючого судді Шалагінової А. В., за участі секретаря судового засідання Савченко О. І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: вул. Перемоги, буд. 107Б, м. Запоріжжя, скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Калашнікова Микити Руслановича у виконавчому провадженні № 76496993,
26.11.2025 до суду надійшла скарга ОСОБА_1 на бездіяльність головного державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Калашнікова Микити Руслановича у виконавчому провадженні № 76496993, яка полягає у невжитті передбачених законом заходів для фактичного забезпечення побачення з дитиною ОСОБА_2 (неналежний контроль, відсутність реакції на перешкоди з боку боржника) та у незастосуванні санкцій до боржника за невиконання рішення, що мали місце під час проведення виконавчих дій 20.11.2025.
В обґрунтування скарги зазначала, що 20.11.2025 державним виконавцем Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Калашніковим М. Р. проводилися виконавчі дії у формі онлайн-дзвінка (відеоконференції) з метою забезпечення побачення бабусі ОСОБА_1 з онукою ОСОБА_2 відповідно до рішення суду. До участі у виконавчих діях також був залучений представник органу опіки та піклування (для контролю за дотриманням прав дитини).
Під час цих виконавчих дій зафіксовано, що на першій хвилині стягувачка повідомила, що хоче побачити свою онуку, але зауважила, що у боржниці ОСОБА_3 відсутнє електропостачання, що ускладнює проведення відеозустрічі, просила відтермінувати виконавчі дії, проте державний виконавець відмовив. На 00:55 хв. стягувачка просила боржницю увімкнути камеру, щоб можна було побачити онуку, проте державний виконавець фактично став на захист боржниці, відповівши за неї: «А якщо вона не може?», - чим виправдовував бездіяльність боржниці, замість забезпечення виконання рішення суду. На 04:22 хв. стягувачка запитала, на якому електронному пристрої боржниця приймає дзвінок, державний виконавець знов втрутився і відповів замість боржниці: «Я не знаю». Лише пізніше (близько 06:08 хв.) сама боржниця повідомила, що підключена до дзвінка через комп'ютер, живлення якого здійснюється від портативної батареї EcoFlow. Разом із тим, виникає логічне запитання, чому боржниця не використала простіший засіб зв'язку (наприклад, смартфон) або не забезпечила освітлення для відеозв'язку, якщо має резервне живлення. На 06:29 хв. стягувач запитує, чи є лампочка (світло) від EcoFlow. Замість вимоги забезпечити видимість (освітлення) для відеозустрічі з дитиною, державний виконавець знову фактично виправдовує боржницю, припускаючи: «Може, лампочки немає». Це свідчить про явну упередженість виконавця, який шукає виправдання боржниці замість вимагати виконання судового рішення. Боржниця в цей час починає іронізувати, заявляючи, що не розуміє, до чого тут лампочка і як вона пов'язана з рішенням суду, фактично знущаючись над законними вимогами стягувачки побачити дитину. Державний виконавець жодним чином не припинив такі дії боржниці і не наполіг на забезпеченні нормального зв'язку. На 08:27 хв. стягувачка питає державного виконавця, яким чином буде організовано виконання рішення. Виконавець ухиляється від конкретної відповіді та починає формально зачитувати текст рішення суду, фактично ігноруючи проблему відсутнього відео/зв'язку. На 10:12 хв. державний виконавець питає у стягувачки: «Звати нам дитину?». Вживання ним формулювання «нам» (разом з боржницею) свідчить про те, що державний виконавець ототожнює себе з позицією боржниці. Це порушує принцип неупередженості. На 11:19 хв. стягувач звертається безпосередньо до боржниці зі словами: « ОСОБА_4 , ви мене чуєте?». Реакції немає, боржниця не відповідає, не відомо, чи чує вона стягувачку, чи зробила вигляд відсутності зв'язку. Державний виконавець не реагує на ситуацію. На 11:44 хв. стягувачка намагається звернутися до онуки: «Аріна, ти мене чуєш?». Жодної відповіді від дитини чи боржниці; звук зі сторони боржниці, ймовірно, відключений. Таким чином, на цей момент стягувачка не отримує ні відеозображення дитини, ні її голосу, фактично побачення не відбувається. Державний виконавець продовжує ігнорувати цю обставину. На 11:53 хв. стягувачка питає у боржниці, чи бачить онука бабусю на екрані. Знову жодної відповіді, що свідчить про відсутність комунікації. Державний виконавець не фіксує цей факт належним чином і не вживає заходів для усунення перешкод. На 13:00 хв. замість реагувати на скарги стягувачки щодо відсутності зв'язку з дитиною, державний виконавець зазначає про намір завершувати виконавчі дії, фактично не забезпечивши проведення повноцінного побачення. На 14:20 хв державний виконавець звертається до боржниці: « ОСОБА_4 , ви з нами?». Боржниця не відповідає. Державний виконавець не вживає жодних примусових заходів і не робить зауважень боржниці. О 14:27 хв. стягувачка запитує у державного виконавця, як він фіксує те, що дитина не бачила і не чула бабусю. Державний виконавець уникає прямої відповіді і змінює тему розмови, зазначивши, що він фізично відсутній за місцем проживання дитини на час побачення, а здійснював контроль дистанційно. Вказане не звільняє державного виконавця обов'язку особисто перевірити виконання рішення у визначений час та місці побачення.
Також стягувачка зазначає, що зважаючи на графік відключень електроенергії, який надсилала боржниця державному виконавцю, електропостачання у боржниці мало відновитися о 17:30 год. цього дня. Час проведення побачення визначено рішенням суду з 17:00 год. до 19:00 год. Тож державний виконавець мав усі підстави й можливість змістити початок виконавчих дій лише на 30 хвилин в межах цього проміжку часу, щоби забезпечити технічні умови (світло і стабільний зв'язок), однак свідомо відмовив стягувачці у перенесенні. Боржниця умисно використала умови відсутності світла, щоб зірвати зустріч.
Крім того, під час зустрічі державний виконавець свідомо не залучив представника органу опіки та піклування, хоча той був присутній в режимі відеозв'язку, державний виконавець жодного разу до нього не звернувся, не спитав його думку щодо захисту прав дитини, повністю проігнорував його участь.
Вважає, що своєю бездіяльністю державний виконавець допустив порушення ч. 1 ст. 18, ч. 2 ст. 64-1, ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», а саме зважаючи на умисне невиконання рішення боржницею, не вжив заходів щодо складання акту про таке невиконання, не виніс постанову про накладення штрафу на боржницю, не зафіксував наявні перешкоди з боку боржниці та її відмову забезпечити нормальне спілкування після відновлення електропостачання, фактично проігнорував обов'язок реагувати на невиконання рішення.
Просила визнати вищезазначену бездіяльність державного виконавця протиправною, зобов'язати державного виконавця усунути допущені порушення шляхом належної реалізації своїх повноважень, а саме скласти акт про невиконання боржницею рішення суду від 20.11.2025 (факт, що дитина не була представлена для спілкування і побачення не відбулось) та винести постанову про накладення на боржницю штрафу у розмірі 1 700 грн відповідно до ч. 1 ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження», у постанові зазначити вимогу до боржниці негайно виконати рішення суду в натурі та попередити її про кримінальну відповідальність у разі подальшого невиконання, надати боржниці письмове розпорядження (вимогу) щодо забезпечення виконання рішення суду у визначені дні та години побачень, зокрема, зобов'язати боржницю забезпечувати технічні умови (наявність відеозв'язку, освітлення, звуку) або інші обставини, необхідні для реалізації рішення суду. Попередити боржницю, що у разі повторного невиконання рішення без поважних причин до неї будуть застосовані більш суворі заходи (штраф 3 400 грн, звернення до поліції, тощо - згідно із законом). У разі подальшого ухилення боржниці від виконання рішення - зобов'язати державного виконавця діяти відповідно до ч. 4 ст. 64-1 Закону України «Про виконавче провадження», а саме накласти на боржницю штраф у подвійному розмірі (3 400 грн), направити повідомлення про вчинення боржницею кримінального правопорушення (умисне невиконання рішення суду) до органів досудового розслідування, ініціювати перед судом питання про тимчасову заборону виїзду боржниці за кордон, винести постанову про обмеження права боржниці керувати транспортними засобами, та вжити інші передбачені законом заходи примусового виконання. Про виконання цих дій повідомити стягувача у встановленому порядку (а.с. 1-6).
Ухвалою судді Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 28.11.2025 скаргу ОСОБА_1 прийнято до розгляду та призначено розгляд скарги у відкритому судовому засіданні на 11.12.2025 на 11:30 год. (а.с. 21).
10.12.2025 надійшов відзив державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Калашнікова М. Р. на скаргу, в якому просив відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_1 , оскільки ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 10.07.2025 про зміну способу і порядку виконання рішення визначено, що онлайн-зустрічі між ОСОБА_1 та онукою ОСОБА_2 можуть проводитися за телефоном та засобами відеозв'язку, а не лише у форматі відеозв'язку. 20.11.2025 проводились виконавчі дії щодо он-лайн зустрічі бабусі ОСОБА_1 з онукою ОСОБА_2 в присутності матері дитини ОСОБА_3 та спеціаліста органу опіки та піклування згідно з Інструкцією з організації примусового виконання рішення. У зв'язку з відсутністю світла за адресою боржниці та поганим інтернет-з'єднанням було вирішено питання проведення зустрічі в аудіо-режимі, та державний виконавець повідомив, що кожен може перейти в аудіо-режим, у разі, якщо якість інтернет-з'єднання не задовільна для відеозустрічі. На підставі проведеної зустрічі було складено акт державного виконавця, в якому зазначено, що була проведена зустріч, однак дитина відмовляється від спілкування з бабусею. Тобто, боржниця не перешкоджала у проведенні зустрічі та попри відключене світло під'єдналась до он-лайн зустрічі. Стягувачка зазначає, що на першій хвилині просила відтермінувати виконавчі дії, однак на першій хвилині сама стягувачка повідомила: «Який сенс зустрічі, якщо в Одесі відсутнє світло», чим проявила небажання спілкуватися з онукою у зв'язку з тим, що не буде проведено саме відеозустрічі.
Крім того, зазначив, що стягувачка посилалась на необхідність забезпечення державним виконавцем належного зв'язку, що суперечить ч. 2 ст. 64-1 Закону України «Про виконавче провадження», в якій державний виконавець має перевіряти лише факт виконання або невиконання боржником судового рішення. У зв'язку з тим, що онлайн-зустріч була проведена та складено відповідний акт державного виконавця, тому відсутні правові підстави для накладення штрафу на боржницю, т.я. даний епізод не містить доказів невиконання саме боржницею без поважних причин рішення суду. Просив в задоволенні скарги відмовити в повному обсязі (а.с. 27-28).
У судове засідання стягувачка, боржниця, представник боржниці, державний виконавець не з'явились, про дату, час та місце розгляду скарги повідомлялись належним чином. Від стягувачки надійшла заява про розгляд справи за її відсутності. За таких обставин та враховуючи приписи ч. 2 ст. 450 ЦПК України, суд вважав за можливе розглянути скаргу за відсутності стягувачки, боржниці, її представника, державного виконавця.
Дослідивши матеріали скарги, суд дійшов такого висновку.
Рішенням Орджонікідзевського (нова назва - Вознесенівського) районного суду м. Запоріжжя від 20.11.2023 у цивільній справі № 335/7222/21 за позовом ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи - Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району, Орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення годин спілкування, та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 , треті особи - Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району, Орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, про визначення місця проживання дитини та порядку участі батька у її вихованні первісний позов задоволено частково.
Визначено такий спосіб участі батька ОСОБА_5 у вихованні та спілкуванні з донькою ОСОБА_2 :
- у формі зустрічей кожен вівторок з 17:00 год. до 19:00 год. та щосуботи з 15:00 год. до 19:00 год. в присутності матері дитини ОСОБА_3 та психолога, у тому числі з можливістю відвідування місць дозвілля та відпочинку за бажанням дитини;
- безперешкодне спілкування за телефоном та засобами відео зв'язку у будь-який інший час за бажанням дитини.
Визначено такий спосіб участі дідуся ОСОБА_6 та бабусі ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з онукою ОСОБА_2 у формі зустрічей кожен перший і третій четвер місяця з 17:00 год. до 19:00 год. в присутності матері дитини ОСОБА_3 .
В іншій частині первісного позову відмовлено.
Зустрічний позов задоволено частково.
Визначено місце проживання дитини ОСОБА_2 разом із матір'ю ОСОБА_3 , в іншій частині зустрічного позову відмовлено.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 07 лютого 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 задоволено частково. Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20 листопада 2023 року про відмову у задоволенні позову ОСОБА_5 в частині усунення перешкод у спілкуванні з донькою скасовано, в частині визначення порядку участі батька у вихованні та спілкуванні з донькою змінено.
Зобов'язано ОСОБА_3 не чинити перешкод ОСОБА_5 у спілкуванні з донькою.
Визначено спосіб участі батька ОСОБА_5 у вихованні та спілкуванні з донькою ОСОБА_2 у формі зустрічей кожний вівторок з 17.00 години до 19.00 години та щосуботи з 15.00 години до 19.00 години. Перші 10 (десять) зустрічей батька з дитиною провести у присутності матері дитини ОСОБА_3 , у тому числі з можливістю відвідування місць дозвілля та відпочинку.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 23.07.2024 касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - адвоката Шалько О.А. задоволено.
Постанову Запорізького апеляційного суду від 07.02.2024 в частині вирішення позову ОСОБА_5 про усунення перешкод у спілкуванні з донькою та визначення порядку участі батька у вихованні та спілкуванні з донькою скасовано, а рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20 листопада 2023 року в цій частині залишено в силі.
Ухвалою Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 10.07.2025 заяви ОСОБА_5 і ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20.11.2023 у цивільній справі № 335/7222/21 задоволено частково. Змінено спосіб і порядок виконання рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20.11.2023 у цивільній справі № 335/7222/21 шляхом забезпечення ОСОБА_3 у визначені вказаним рішенням дні та години зустрічей ОСОБА_5 і ОСОБА_1 спілкування з дитиною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за телефоном та засобами відеозв'язку (в онлайн режимі). У задоволенні іншої частини вимог ОСОБА_5 і ОСОБА_1 відмовлено.
Предметом оскарження у скарзі ОСОБА_1 визначила бездіяльність державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Калашнікова М. Р. у виконавчому провадженні № 76496993 з примусового виконання вищезазначеного рішення суду, стягувачкою в якому є ОСОБА_1 , а боржницею - ОСОБА_3 , яка полягає у невжитті заходів для фактичного забезпечення побачення (неналежному контролі, відсутності реакції на перешкоди зі сторони боржниці) та у незастосуванні санкцій до боржниці за невиконання рішення.
З долучених до скарги матеріалів випливає, що 20.11.2025 в режимі відеоконференції проводилось побачення стягувачки ОСОБА_1 з онукою ОСОБА_2 в присутності матері дитини, боржниці ОСОБА_3 , державного виконавця ОСОБА_7 та представника органу опіки та піклування Гаврилюка А. А., за наслідками якої складено акт державного виконавця від 20.11.2025 (а.с. 8).
За змістом цього акту, під час зустрічі відсутнє світло у боржниці згідно графіку погодинних відключень, у зв'язку з чим боржниця змогла підключитися в форматі аудіодзвінка. В ході зустрічі дитина підійшла та повідомила, що не бажає спілкуватися (а.с. 8).
До цього акту стягувачка ОСОБА_1 23.11.2025 склала свої зауваження, в яких вказала, що відновлення електропостачання було заплановане на 17:30 год., рішенням суду час побачення встановлено з 17:00 год. до 19:00 год. Відмова виконавця зачекати 30 хв. до появи світла та забезпечити проведення побачення протягом часу, що залишився, свідчить про небажання виконувати рішення суду. Під час зустрічі боржниця підтвердила, що комп'ютер підключено до зарядної станції типу EcoFlow, що спростовує тезу про неможливість відеозв'язку. Відсутність живлення роутера при наявності зарядної станції є виключно недбалістю або умислом боржниці. Також боржниця імітує відсутність смартфону та неможливість прийняти дзвінок через месенджери, зловживає правами та вводить в оману державного виконавця. Посилання боржниці на «кнопковий телефон» або інші надумані причини є штучним створенням перешкод. Щодо відмови дитини без візуального контакту зазначила, що ідентифікувати особу та її стан без відеозв'язку було неможливо. Виконавець не пересвідчився у відсутності тиску на дитину. Представник органу опіки та піклування був залучений формально, державний виконавець не звертався до представника за фаховою думкою з приводу оцінки психологічного стану дитини та оцінки дій матері (а.с. 9).
Також стягувачкою долучено до скарги відеозапис проведеної зустрічі на диску для лазерних систем зчитування, відтворенням якого суд встановив, що дійсно, 20.11.2025 мало місце побачення стягувачки ОСОБА_1 з онукою ОСОБА_2 в режимі відеоконференції, створеної державним виконавцем Калашніковим М. Р. В процесі побачення встановлено факт відсутності електропостачання у квартирі боржниці згідно з графіком стабілізаційних відключень електроенергії по Одеській області, боржниця підключилась без відео. Також в процесі побачення було чутно, як дитина зазначила, що не бажає спілкуватися з бабусею. Після цього дитина не спілкувалась. Тривалість відеозапису склала 16 хв. 38 сек. (а.с. 12).
Також до скарги додано графік стабілізаційних відключень Одещини, в якому зазначені черги та час відсутності електропостачання. У черзі 2.1 електропостачання відсутнє, у тому числі, з 10:30 до 17:30 год. (а.с. 11).
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з п. 1 ч. 2 цієї статті, виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Як передбачено п. 1 ч. 3 цієї статті виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону.
Статтею 64-1 цього Закону визначено порядок виконання рішення про встановлення побачення з дитиною, рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною.
Згідно з ч.ч. 1-4 цієї статті виконання рішення про встановлення побачення з дитиною полягає у забезпеченні боржником побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням. Державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником цього рішення у час та місці побачення, визначених рішенням, а у разі якщо вони рішенням не визначені, то перевірка здійснюється у час та місці побачення, визначених державним виконавцем. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт та виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі, визначеному частиною першою статті 75 цього Закону. У постанові зазначаються вимога виконувати рішення та попередження про кримінальну відповідальність. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт, виносить постанову про накладення на боржника штрафу в подвійному розмірі, надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, звертається з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України до суду за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби, виносить вмотивовану постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами (із врахуванням обмежень, передбачених частиною десятою статті 71 цього Закону) та вживає інші заходи примусового виконання рішення, передбачені цим Законом.
За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 75 вказаного Закону у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Отже, накладення штрафу на боржника державним виконавцем шляхом винесення відповідної постанови можливо у разі встановлення державним виконавцем факту невиконання без поважних причин боржником рішення суду, про що складається відповідний акт державного виконавця. Постанова про накладення на боржника штрафу у подвійному розмірі та звернення до органів досудового розслідування здійснюється державним виконавцем у разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення суду, про що державний виконавець складає акт.
Разом із тим, зазначені вище матеріали справи не містять доказів невиконання боржником без поважних причин рішення суду під час побачення 20.11.2025 стягувачки ОСОБА_1 з дитиною ОСОБА_2 , оскільки акт державного виконавця від 20.11.2025 та відеозапис побачення доводять, що побачення заявниці з дитиною ОСОБА_2 не відбулось саме у зв'язку з відсутністю у дитини бажання спілкуватися, а не у зв'язку з незабезпеченням боржницею можливості відеозв'язку чи освітлення, як стверджує скаржниця. Натомість, боржниця під'єдналась до відеоконференції в режимі аудіодзвінка, як було пояснено, через відсутність електропостачання в момент під'єднання, а державним виконавцем також було залучено до участі у побаченні представника органу опіки та піклування.
Щодо доводів скаржниці про відмову державного виконавця перенести побачення на 30 хв. суд зазначає, що скаржницею не подавалось відповідне письмове клопотання до початку побачення, а вказані висловлювання були наведені у формі бесіди з державним виконавцем вже у час, коли побачення фактично почалось. Крім того, оскільки дитина відмовилась контактувати зі стягувачкою, тому підстави для відкладення проведення побачення на 30 хв. були відсутні. Посилання стягувачки на те, що за відсутності відео неможливо встановити особу дитини, є безпідставним, оскільки з'єднання відбувалось саме з пристрою боржниці ОСОБА_3 , з якою проживає дитина ОСОБА_2 .
Крім того, державним виконавцем також були дотримані вимоги п. 7 р. ІХ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (зі змінами), згідно з якими у разі якщо боржник не виконує рішення у зв'язку з відмовою дитини контактувати зі стягувачем, державний виконавець в установленому порядку залучає представників органів опіки та піклування, експерта або спеціаліста (психолога) для виявлення та/або підтвердження причин такої відмови.
Отже, саме на представника органу опіки та піклування покладено обов'язок виявлення та/або підтвердження причин такої відмови. З відеозапису побачення не встановлено, що представник органу опіки та піклування виявив наявність перешкод з боку боржниці, які б слугували причиною відмови дитини у контакті зі стягувачкою.
Інші доводи скарги ОСОБА_1 , які також повторені нею у відповіді на відзив (а.с. 34-35), не є конкретизованими та зводяться до незгоди з порядком проведення виконавчих дій державним виконавцем, звинувачень державного виконавця в упередженості, невжиття заходів до примусового виконання рішення (без зазначення саме передбачених законом конкретних заходів, які не вжив державний виконавець), які не доводять факту протиправної бездіяльності з боку державного виконавця.
Посилання скаржниці на лист заступника начальника відділу ДВС від 14.11.2025 № 187399 на адресу ОСОБА_5 не може бути взятий судом до уваги як доказ щодо обставин, які мали місце під час побачення скаржниці з онукою, оскільки вказаний лист наданий на заяву ОСОБА_5 у іншому виконавчому провадженні (а.с. 18).
За таких обставин, суд доходить висновку, що державним виконавцем Калашніковим М. Р. не допущено протиправної бездіяльності в процесі примусового виконання рішення суду, про яку вказує заявниця у своїй скарзі.
Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до роз'яснень, викладених у пункті 18 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи. При цьому суд не має права зобов'язувати зазначених осіб до вчинення тих дій, які згідно із Законом про виконавче провадження можуть здійснюватися лише державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби.
Разом із тим, з акту державного виконавця та відеозапису, наданого скаржницею, встановлено, що державний виконавець був присутній у час та у місці побачення у формі он-лайн зустрічі стягувачки з онукою 21.11.2025, що свідчить про здійснення державним виконавцем перевірки виконання боржницею цього рішення у час та місці побачення, яке мало місце в он-лайн режимі (відеоконференція), як то передбачено вищезазначеними положеннями ст. 64-1 Закону України «Про виконавче провадження», та складення відповідного акту за наслідками такої перевірки. Цим актом державний виконавець не встановив наявності з боку боржниці факту невиконання без поважних причин рішення суду, що доводить відсутність визначених Законом України «Про виконавче провадження» підстав для винесення державним виконавцем постанов про накладення штрафів на боржника та направлення повідомлення до органу досудового розслідування про кримінальне правопорушення за наслідками перешкоджання боржницею виконанню рішення суду.
Згідно з ч. 3 ст. 451 ЦПК України якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Оскільки судом не встановлено законних підстав для задоволення скарги, суд дійшов висновку, що у її задоволенні слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 260, 261, 447-451 ЦПК України, суд
У задоволенні скарги ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Калашнікова Микити Руслановича у виконавчому провадженні № 76496993 відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання у повному обсязі.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Скорочена ухвала (вступна та резолютивна частини) постановлена 11 грудня 2025 року.
Ухвала складена в повному обсязі 16 грудня 2025 року.
Суддя А. В. Шалагінова