Справа № 333/10723/24
Номер провадження 1-кс/333/2086/25
11 грудня 2025 року м. Запоріжжя
Слідчий суддя Комунарського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 , секретар судового засідання - ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого першого слідчого відділу (з дислокацією у місті Мелітополі та місті Запоріжжі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, ОСОБА_3 , в кримінальному провадженні №62024080100004307 від 22.05.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Миколаївка Петропавлівського району Дніпропетровської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , одруженого,має на утриманні малолітню дитину, який перебував на посаді стрільця-помічника гранатометника 1 десантно-штурмового відділення 2 десантно-штурмового взводу 12 десантно-штурмової роти 3 десантно-штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», раніше судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,
за участі:
прокурора - ОСОБА_5 ,
слідчого - ОСОБА_6 ,
підозрюваного - ОСОБА_4 ,
захисника - ОСОБА_7 , -
встановила:
17.06.2025 року до Комунарського районного суду м. Запоріжжя надійшло клопотання слідчого першого слідчого відділу (з дислокацією у місті Мелітополі та місті Запоріжжі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, ОСОБА_3 , в кримінальному провадженні №62024080100004307 від 22.05.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 .
Клопотання обґрунтовано тим, що будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, солдат ОСОБА_4 , відповідно до вимог ст.ст. 9, 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (надалі Статуту), ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, суворо дотримуватися Статутів Збройних Сил України (надалі Статуту), бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від них інших військовослужбовців, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою.
Разом з цим, солдат ОСОБА_4 , достовірно знаючи свої обов'язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов'язку і проходження військової служби, маючи можливість належно їх виконувати, свідомо допустив їх порушення, вчинивши військовий злочин за наступних обставин.
Так, 09.04.2024, в умовах воєнного стану, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з метою тимчасового ухилення від військової служби, самовільно залишив місце служби, а саме місце дислокації підрозділів військової частини НОМЕР_1 у АДРЕСА_2 , свої службові обов'язки не виконував, час проводив на власний розсуд, заходів для повернення до місця несення служби не приймав та про своє місцезнаходження до органів командування, в органи військового та цивільного управління не повідомляв та незаконно перебував за межами місця служби до 15.11.2024, а саме до моменту самостійного з'явлення до органу досудового розслідування.
Таким чином, ОСОБА_4 , за викладених вище обставин, підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого, ч. 5 ст. 407 КК України - самовільному залишенні місця служби військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчиненому в умовах воєнного стану.
Так, 15.11.2024 слідчим складено та погоджено із прокурором письмове повідомлення про підозру ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України. Складене 15.11.2024 повідомлення про підозру ОСОБА_4 та пам'ятка про процесуальні права та обов'язки підозрюваного вручені особисто ОСОБА_4 .
Крім того, 15.11.2024 ОСОБА_4 звернувся з клопотанням до слідчого про намір повернутися до однієї з військової частини Збройних сил України для продовження проходження військової служби.
У зв'язку із зверненням з вказаним клопотанням ОСОБА_4 було направлено до військової частини НОМЕР_2 , яка є спеціалізованою військовою частиною, що приймає військовослужбовців, котрі самовільно залишили місце служби та висловили бажання надалі продовжувати службу.
16.11.2024 ОСОБА_4 зараховано до тимчасового прибулого особового складу вказаної частини як такого, що самовільно залишив місце служби з 09.04.2024, а саме військову частину НОМЕР_1 .
Водночас 30.11.2024 року під час ранкової перевірки у військовій частині НОМЕР_2 було виявлено відсутність ОСОБА_4 .
На теперішній час місцезнаходження ОСОБА_4 невідоме, на телефонні дзвінки він не відповідає, та є всі підстави вважати, що такими діями вказаний військовослужбовець не бажає далі продовжувати військову службу та переховується від органу досудового розслідування з метою уникнення відповідальності за вчинене ним кримінальне правопорушення.
30.11.2024 ОСОБА_4 оголошено у розшук.
Ухвалою слідчого судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 17.06.2025 надано дозвіл на затримання ОСОБА_4 .
Постановою слідчого від 09.12.2025 відновлено досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62024080100004307 від 22.05.2024.
Підозрюваний в судовому засіданні вину у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав, щодо задоволення клопотання покладався на розсуд суду, вказавши, що не відмовлявся служити вдруге, однак, коли його дитина потрапила в лікарню - він злякався та покинув місце служби, а потім вже й було пізно повертатись.
Захисник заперечував проти задоволення клопотання. Зазначив, що ризик впливу на свідків не підтверджено, бо досить тривалий час його підзахисний на них впливу не здійснював.
В судовому засіданні прокурор та слідчий підтримали заявлене клопотання. Вказали на наявність обґрунтованої підозри відносно підозрюваного та ризиків, визначених п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, тому просили застосувати міру запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки жоден із більш м'яких заходів не зможе запобігти наявним ризикам.
Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до висновку, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України, у скоєнні якого йому повідомлено про підозру.
Кримінальне правопорушення, передбачене ч.5 ст. 407 КК України, у скоєнні якого повідомлено про підозру ОСОБА_4 відповідно ст. 12 КК України є тяжким злочином.
Згідно вимог п.4 ч.1 ст.184 КПК України, слідчим суддею встановлено доведеність прокурором наявності ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України.
Так, ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, обґрунтовується, тим, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком від п'яти до десяти років. Розуміючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення (злочину), суворість та невідворотність послідуючого покарання, підозрюваний ОСОБА_4 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду. Про вказані наміри ОСОБА_4 вже свідчить його поведінка, оскільки достовірно знаючи свої обов'язки, передбачені законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов'язку і проходження військової служби, маючи можливість належно їх виконувати, свідомо допустив їх порушення, вчинивши військовий злочин, а саме самовільно залишив місце служби в умовах воєнного стану, яке по своїй суті являється переховуванням від військового командування та правоохоронних органів.
Існування вказаного ризику підтверджується і тим, що підозрюваний є військовослужбовцем Збройних Сил України, і у разі не застосування запобіжного заходу пов'язаного з позбавленням волі має повернутися до місця служби, де в разі наявного бойового розпорядження може бути відряджений до зони бойових дій де є можливість здійснити спробу залишити підконтрольну ЗСУ територію України під час безпосереднього виконання свої обов'язків військової служби з метою уникнення настання кримінальної відповідальності та його ув'язнення на підставі вироку суду.
Зазначене вище в сукупності підтверджує наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України обґрунтовується тим, що на даний час, у зв'язку із початковим етапом досудового розслідування даного кримінального провадження, встановити всіх свідків не виявилося можливим, однак, досудове розслідування у кримінальному провадженні триває, а відтак ОСОБА_4 , у випадку обрання відносно нього запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою, може здійснювати тиск на свідків, які враховуючи початковий етап досудового розслідування ще не були допитані у кримінальному провадженні, однак підлягають обов'язковому допиту в якості свідків, що суттєво вплине на можливість уникнення кримінальної відповідальності та сприятиме перешкоджанню здійсненню досудового розслідування даного кримінального провадження.
При цьому слід враховувати встановлену Кримінальним процесуальним кодексом процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).
За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду, до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Крім того, необхідно взяти до уваги, що підозрюваний є військовослужбовцем, у зв'язку із покладеними на нього обов'язками військової служби має доступ до зброї, що може призвести до її використання для впливу на свідків шляхом залякування та погрозою застосування насильства.
Зазначене вище в сукупності підтверджує наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Крім того, ОСОБА_4 являється військовослужбовцем та з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення може переховуватися від органу досудового розслідування та суду, у зв'язку з чим може повторно покинути місце служби, чим фактично вчинить нове кримінальне правопорушення, передбачене ст.ст. 407-409 КК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що суд своїм рішенням має забезпечити не лише права підозрюваних, але і високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що саме по собі вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Вирішуючи питання доцільності застосування до підозрюваного ОСОБА_4 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує сукупність обставин, а саме: вагомість наявних доказів про обґрунтованість підозри пред'явленої йому у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст.407 КК України; тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному; наявність ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України; дані про його особу: вік , стан його здоров'я, норми ч. 7 ст. 176 КПК України, тому слідчий суддя приходить до висновку про доведеність обставин необхідності застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, тому клопотання слідчого підлягає задоволенню.
У зв'язку з вищевикладеним, слідчий суддя вважає, що запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України неможливо при застосуванні до нього запобіжного заходу, більш м'якого, ніж тримання під вартою.
Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні під час дії воєнного стану при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
Однак, враховуючи обставини справи, слідчий суддя вважає за необхідне визначити розмір застави у виді 20 мінімальних прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 60560 грн., що буде пропорційним щодо підозрюваного, необхідним і достатнім для забезпечення виконання ним, покладених на нього обов'язків та досягненню завдань кримінального провадження.
Такий розмір застави відповідає й практиці ЄСПЛ, зокрема у рішенні від 20.11.2010 у справі «Мангурас проти Іспанії» суд зазначив, що перспектива втрати застави чи дій проти поручителів у випадку відсутності появи на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Керуючись ст.ст. 176-178, 182-184, 193- 194, 196, 309 КПК України, слідчий суддя,-
ухвалила:
Клопотання слідчого першого слідчого відділу (з дислокацією у місті Мелітополі та місті Запоріжжі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, ОСОБА_3 , в кримінальному провадженні №62024080100004307 від 22.05.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, на строк 42 днів, тобто до 21 січня 2026 року включно.
Взяти під варту в залі суду негайно.
Строк тримання під вартою обчислювати з моменту фактичного затримання - 11 грудня 2025 року 12 години 10 хвилин.
Визначити строк дії ухвали слідчого судді тривалістю до 21 січня 2026 року.
Виконання ухвали доручити начальнику ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.
Одночасно ОСОБА_4 визначити запобіжний захід у вигляді застави для забезпечення виконання обов'язків, визначених КПК України.
Розмір застави визначити у межах 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, в сумі 60560 (шістдесят тисяч п'ятсот шістдесят ) гривень 00 коп. у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок: Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26316700; Банк отримувача ДКСУ, м.Київ; Код банку отримувача (МФО) 820172; Рахунок отримувача UA928201720355289002015001205.
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.
У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_4 наступні обов'язки:
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання, та місця роботи (несення військової служби);
- утриматися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні;
- прибувати до слідчого, прокурора або суд за першою вимогою.
Роз'яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розміру, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув'язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю Комунарського районного суду м. Запоріжжя.
У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний ОСОБА_4 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Слідчий суддя: ОСОБА_1