16 грудня 2025 року м. Чернівці Справа № 719/714/25
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Лисака І.Н.,
суддів: Литвинюк І.М., Перепелюк І.Б.,
за участю секретаря судового засідання: Сарган Ю.В.,
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»,
відповідач: ОСОБА_1 ,
при розгляді справи за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» на рішення Новодністровського міського суду Чернівецької області від 20 жовтня 2025 року, ухваленого під головуванням судді Цицак В.Л., дата виготовлення повного тексту рішення 22 жовтня 2025 року,
У серпні 2025 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 26240 грн та понесених судових витрат.
Позовні вимоги позивач обґрунтовувало тим, що 29 грудня 2020 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №3424928, який підписаний позичальником одноразовим ідентифікатором (електронним підписом), який був надісланий на номер мобільного телефону позичальника. Первісний кредитор свої зобов'язання за кредитним договором виконав належним чином, перерахувавши відповідачу грошові кошти в розмірі 8000 грн.
21 вересня 2021 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» був укладений договір факторингу №ККАУ-21092021, за яким останнє отримало належні ТОВ «Авентус Україна» права грошової вимоги, зокрема до відповідача за кредитним договором №3424928 від 29 грудня 2020 року.
Станом на день звернення до суду відповідач свої зобов'язання не виконав, у зв'язку з чим утворилася заборгованість за кредитним договором, яку позивач просив стягнути на користь відповідача.
Рішенням Новодністровського міського суду Чернівецької області від 20 жовтня 2025 року у задоволенні позову ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» відмовлено.
Провадження №22-ц/822/1069/25
Не погоджуючись з вказаним рішенням сторона позивача оскаржила його, подавши апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що таке рішення є незаконним та необґрунтованим, судом неправильно досліджено й оцінено докази, просить його скасувати та ухвалити нову постанову про задоволення позовних вимог.
Вказує, що зі змісту кредитного договору встановлено, що ОСОБА_1 при укладенні кредитного договору зазначила свої персональні дані, крім іншого, номер банківської картки, на яку необхідно перерахувати кошти.
29 грудня 2020 року о 19:39 год ОСОБА_1 на номер телефону НОМЕР_1 ТОВ «Авентус Україна» було направлено одноразовий ідентифікатор M273370, яким було підписано паспорт споживчого кредиту, договір про надання споживчого кредиту, графік платежів до договору про надання споживчого кредиту.
Також, сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі ОСОБА_1 на укладення вказаного договору на зазначених у ньому умовах.
Зазначає, що у відповіді ТОВ «УкргазБанк» не зазначено, на чиє ім'я безпосередньо оформлена картка № НОМЕР_2 . Таким чином, банк не надав жодної інформації, яка б спростовувала доводи позивача про перерахування зазначених коштів боржниці.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову з підстав недоведеності факту належності картки боржнику, не врахував, що відповідь банку є неповною та не містить жодних даних про власника картки, отже, не може бути належним доказом, який спростовує позицію позивача.
У відзиві на апеляційну скаргу сторона відповідача просить рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
В силу ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (90 840 грн), крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи викладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла наступних висновків.
На підставі ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
В силу ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1 ст.367 ЦПК України).
Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції вказав, що оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, дійшов висновку, що матеріали справи не містять належних доказів, які підтверджують підписання Кредитного договору №3424928 від 29.12.2020 року саме ОСОБА_1 та виконання первісними кредиторами ТзОВ «Авентус Україна» умов Кредитного договору №3424928 від 29.12.2020 року щодо здійснення безготівкового переказу грошової суми на банківський рахунок ОСОБА_1 .
Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції по суті спору ухвалено вірне, про те при передчасному висновку що обставин укладення спірного договору.
Так, з матеріалів справи вбачається, що 29 грудня 2020 року між ТОВ «Авентус України» і ОСОБА_1 укладено кредитний договір №3424928, згідно з умовами якого первісний кредитор зобов'язався надати відповідачу кредитні кошти в сумі 8000 грн строком кредиту на 30 днів, стандартна процентна ставка 1,90%, знижена процентна ставка 0,01%.
Орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення договору складає за стандартною ставкою 695,40% річних, за зниженою ставкою 3,66% річних (п.1.7. - 1.7.2.).
Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає за стандартною ставкою 12560 грн, за зниженою ставкою 8024 грн (п.1.8. - 1.8.2.)
У п.2.1. обумовлено, що кошти кредиту надаються ТОВ у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки НОМЕР_2 або іншої платіжної картки, реквізити якої надані споживачем товариству з метою отримання кредиту.
Договір підписано одноразовим ідентифікатором М273370 (а.с.18-21).
Додатком №1 до договору є графік платежів, згідно з яким визначено до сплати сума кредиту, проценти за користування кредитом (а.с.21/зворот).
Згідно із довідкою ТОВ «Авентус Україна» ОСОБА_1 ідентифікована як позичальник за укладеним договором, договір підписано електронним підписом (а.с.22).
У відповідності до копії довідки ТОВ «ФК «Контрактовий дім» від 18.07.2025 року вих. №7/13177 повідомило ТОВ «Авентус України», що 29.12.2020 року виконана транзакція 896077157 за номером замовлення 13260859 у сумі 8000 грн на номер картки НОМЕР_2 , статус - успіх (а.с.22/зворот).
Матеріали справи містять розрахунок заборгованості за кредитним договором №3424928 від 29.12.2020 року (а.с.23-29).
21 вересня 2021 року між ТОВ «Авентус Україна» і ТОВ «ФК «Кредит - Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги №ККАУ-21092021, відповідно до умов якого ТОВ «Авентус Україна» передає (відступає) ТОВ «ФК «Кредит - Капітал» за плату, а ТОВ «ФК «Кредит - Капітал» приймає належні Кредиторові права грошової вимоги до Боржників за Кредитними Договорами, вказаними у реєстрі боржників, укладеними між Кредитором і Боржниками (портфель Заборгованості).
Згідно з п.1.2 Договору відступлення прав вимоги внаслідок передачі (відступлення) Портфеля Заборгованості за цим Договором, новий Кредитор заміняє Кредитора у Кредитних Договорах, що входять до Портфеля заборгованості та відповідно до вказаних у Реєстрі боржників, та набуває прав грошових вимог Кредитора за цими Кредитними договорами, включаючи право вимагати від Боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов'язань Боржників за Кредитними договорами.
Актом прийому-передачі реєстру Боржників від 21 вересня 2021 року до договору відступлення прав вимоги №ККАУ-21092021 від 21 вересня 2021 року ТОВ «Авентус України» передав, а ТОВ «ФК «Кредит - Капітал» прийняв Реєстр Боржників Кредитора від 21 вересня 2021 року, складений за формою згідно із Додатком №1 до Договору. Кількість боржників: 5575 (а.с.34-39).
Відповідно до витягу реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги №ККАУ-21092021 від 21.09.2021 року ТОВ «ФК «Кредит - Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №3424928 від 29.12.2020 року в сумі 26240 грн.
З відповіді АБ «Укргазбанк» №Б1Н/1152025 від 16.09.2025 року вбачається, що ОСОБА_1 не була клієнтом банку і банківського рахунку в АБ «Укргазбанк» не відкривала (а.с.74, 76).
Листом №514/156/2025 від 11.12.2025 року АБ «Укргазбанк» на ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 08.12.2025 року повідомив, що картка з маскою № НОМЕР_3 хх хххх 7721 не емітована АБ «Укргазбанк».
Перевіряючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
В силу ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч.3 ст.11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч.4 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч.5 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно із ч.6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилами ч.8 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.
В ст.3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електрону комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Із зазначеного вбачається, що укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
З матеріалів справи вбачається, що позивач доводить укладення договору в електронному вигляді із застосуванням електронного підпису. При цьому, за позицією ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», відповідач через особистий кабінет на веб-сайті кредитора подавала заявку на отримання кредиту за умовами, які вважала зручними для себе, та підтвердила умови отримання кредиту, після чого первісний кредитор надіслав позичальнику за допомогою засобів зв'язку на зазначений нею номер телефону одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду (одноразовий ідентифікатор - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності), який відповідач використав для підтвердження підписання кредитного договору.
Укладений між ТОВ «Авентус України» і ОСОБА_1 кредитний договір №3424928 про надання грошових коштів від 29.12.2020 року нібито підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «М273370».
Стверджує, що вказаний ідентифікатор був власноручно введений відповідачем для електронного підпису, а зазначені підписи підтверджують, що відповідач ознайомилася та погодилася з усіма умовами договору, підписала угоду одноразовим ідентифікатором, який є аналогом власноручного підпису. Отже, сторони погодили усі істотні умови та уклали в належній формі кредитний договір.
Укладення кредитного договору онлайн знаходиться в рамках правового поля України. Сторони електронних правочинів відповідають за невиконання своїх зобов'язань у порядку визначеному законодавством України або укладеним договором. Повернення кредиту за електронним договором є обов'язковим.
Поряд з цим, апеляційний суд звертає увагу на те, що без реєстрації та здійснення входу на веб-сайт товариств за допомогою логіна і пароля особистого кабінету та без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, кредитний договір не був би укладений, що повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду в постановах від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 10 червня 2021 року у справі №234/7159/20, від 12 серпня 2022 року у справі №234/7297/20, від 09 лютого 2023 року у справі №640/7029/19.
Про те, висновок суду з приводу відсутності доказів підписання вказаного кредитного договору ОСОБА_1 є передчасним, оскільки має досліджуватися одночасно в сукупності з іншими доказами, які передують цьому, зокрема виконанням кредитором зобов'язань з надання коштів. При відсутності доказів отримання позичальником коштів - кредитний договір є неукладеним, отже, за принципом процесуальної економії, дослідження особи підписанта договору та його змісту (умов) є недоречним, оскільки не впливатиме на результати вирішення спору.
Так, у підтвердження виконання первісним кредитором свого обов'язку із надання позичальнику кредитних коштів новий кредитор надав суду довідку ТОВ «ФК «Контрактовий дім» від 18.07.2025 року вих. №7/13177, якою повідомило ТОВ «Авентус України», що 29.12.2020 року виконана транзакція 896077157 за номером замовлення 13260859 у сумі 8000 грн на номер картки НОМЕР_2 , статус - успіх.
Листом №514/156/2025 від 11.12.2025 року АБ «Укргазбанк» на ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 08.12.2025 року повідомив, що картка з маскою № НОМЕР_3 хх хххх 7721 не емітована АБ «Укргазбанк». Як висновок, кошти на зазначений позивачем картковий рахунок не надходили ні відповідачу, ні іншій особі.
За змістом ст.ст.77-80 ЦПК України докази мають відповідати критеріям належності, допустимості, достовірності та достатності.
Згідно з положеннями ст.12, ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Принцип змагальності (п.4 ч.3 ст.2 ЦПК України) забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 02.10.2018 року у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 року у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 року у справі №902/761/18, від 04.12.2019 року у справі №917/2101/17; постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року у справі №129/1033/13-ц).
Суд першої інстанції обґрунтовано визнав неналежним (ст.77 ЦПК України) і недостатнім (ст.80 ЦПК України) доказом довідку про здійснення транзакції на картковий рахунок відповідача (єдиний доказ) на підтвердження виконання обов'язку первинного кредитора.
Так, положеннями ЗУ «Про платіжні послуги» у редакції за станом на день звернення до суду передбачено таке.
Платіжна інструкція - розпорядження ініціатора надавачу платіжних послуг щодо виконання платіжної операції (п.54 ч.1 ст.1)
Після виконання платіжної операції надавач платіжних послуг платника зобов'язаний надати платнику у спосіб та в порядку, визначені договором, таку інформацію:
1) відомості, які дають змогу платнику ідентифікувати виконану платіжну операцію та інформацію про отримувача (за наявності технічної можливості);
2) суму платіжної операції у валюті рахунку платника та у валюті платіжної операції;
3) суму всіх комісійних винагород та зборів, що утримані з платника за виконання платіжної операції (за наявності технічної можливості розмір кожної комісійної винагороди зазначається окремо);
4) курс перерахунку іноземної валюти (якщо платнику надавалися послуги з виконання операцій з обміну іноземної валюти);
5) дату і час прийняття до виконання платіжної інструкції, дату валютування.
Надавач платіжних послуг платника зобов'язаний надавати платнику інформацію, передбачену цією частиною, про кожну виконану платіжну операцію за його рахунком не менше одного разу протягом календарного місяця на безоплатній основі у спосіб, визначений договором про надання платіжних послуг (ст.31 ч.4).
Отже, за станом на момент відчуження права вимоги первісний кредитор, якщо він дійсно виконав обов'язок з перерахування коштів, мав можливість отримати від надавача платіжної послуги інформацію про виконання платіжної операції згідно доручення (платіжної інструкції відповідно до вимог закону) від 29.12.2020 року і був зобов'язаний згідно умов договору відступлення права вимоги передати таку інформацію новому кредитору (позивачу у справі), проте такі докази у справі відсутні.
Крім того, у постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року (справа №372/223/17) міститься правовий висновок, згідно з яким факт отримання кредиту може бути доведено не лише заявою про видачу готівки, а й сукупністю інших доказів, зокрема: кредитним договором, меморіальними ордерами на видачу коштів, виписками про рух коштів по рахунку, заявами на переказ готівки, тощо.
Згідно з частинами першою-третьою статті 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Пунктом 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року №254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Суд першої інстанції обґрунтовано виснував про те, що матеріали справи не містять доказів виконання первісними кредиторами ТОВ «Авентус Україна» умов Кредитного договору №3424928 від 29.12.2020 року щодо здійснення безготівкового переказу грошової суми на банківський рахунок ОСОБА_1 . Наведених доказів не здобуто й при апеляційному перегляді цієї справи.
Отже, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» в порушення вказаних вимог процесуального закону ні в суді першої інстанції, ні в апеляційній інстанції не було надано жодного доказу на підтвердження законності нарахування заборгованості за користування кредитом.
Неподання стороною позивача належних і допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог є підставою для висновку апеляційного суду про недоведеність та необґрунтованість позовних вимог, оскільки вони ґрунтуються лише на припущеннях.
Проаналізувавши питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду усунувши неповноту отриманих доказів, про які клопотав позивач у суді першої інстанції, апеляційний суд виходить з того, що у справі, яка розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, наведені апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції.
Враховуючи встановлене, конкретні обставини справи і характер спірних правовідносин, апеляційний суд вважає, що інші доводи апеляційної скарги не є істотними та такими, що потребують детального аналізу задля забезпечення вимог п.1 ст.6 Європейської конвенції з прав людини і основоположних свобод (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Зважаючи на встановлене, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність передбачених законом підстав для скасування або зміни рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ч.1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст.374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» залишити без задоволення.
Рішення Новодністровського міського суду Чернівецької області від 20 жовтня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду.
Суддя-доповідач І.Н. Лисак
Судді: І.М. Литвинюк
І.Б. Перепелюк