Справа № 334/8889/24
Провадження № 22-ц/4808/1672/25
Головуючий у 1 інстанції Татарінова О. А.
Суддя-доповідач Бойчук
16 грудня 2025 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд в складі:
судді-доповідача Бойчука І.В.,
суддів: Пнівчук О.В., Томин О.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 24 вересня 2025 року під головуванням судді Татарінової О.А. в м. Івано-Франківськ,
В жовтні 2024 року АТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позов обґрунтовано тим, що 03.02.2022 відповідач ознайомився з умовами кредитування та підписав паспорт кредиту, а також підписав власноручно заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг та погодив наступні умови: тип кредиту та розмір кредитного ліміту: відновлювана кредитна лінія до 200 000 грн (п.1.2. договору); тип кредитної карти: картка "Універсальна Gold"; строк кредитування: 12 місяців з пролонгацією (п.1.2. договору); процентна ставка, відсотків річних: 40,8% (п.1.3 договору); кількість та розмір платежів, періодичність: сплата мінімального обов'язкового платежу на поточний рахунок, для якого відкрито кредитну картку, до останнього календарного числа (включно) місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено витрати за рахунок кредитного ліміту (п.1.4. договору); розмір мінімального обов'язкового платежу: - 5% від заборгованості, але не менше ніж 100 грн, щомісячно, або 10% від заборгованості, але не менше 100 грн, щомісячно - у разі прострочки, починаючи з другого місяця прострочення (п.1.4. договору); проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України встановлюються за домовленістю сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі: 60,00% (п.1.5. та п. 2.1.1.2.12. договору).
Вказав, що заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг відповідачем підписано власноруч на планшеті, що відповідає вимогам постанови НБУ від 13.12.2019 №151 «Про затвердження положення про застосування цифрового власноручного підпису в банківській системі України».
На підставі укладеного договору відповідач отримав платіжний інструмент - кредитну картку номер - НОМЕР_1 , строк дії - 03/26, тип - "Універсальна Gold", що підтверджується випискою по рахунку. Відповідач користувався кредитним лімітом, повертав використану суму кредитного ліміту та сплачував відсотки за користування кредитним лімітом, але припинив надавати своєчасно позивачу грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором та підтверджується випискою за рахунком.
Відповідач 23.01.2023 підписав у системі самообслуговування Приват24 за допомогою ОТР пароля заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг та додаткову угоду №SAMDNWFC00017936123_01 до кредитного договору від 23.01.2023.
Відповідно до п. 1. додаткової угоди сторони узгодили змінити умови кредитного договору шляхом внесення в заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг наступних змін: тип кредиту - невідновлювана кредитна лінія; строк кредитування - 12 місяців з пролонгацією, але не більше 5 років з дати укладення цієї додаткової угоди ( п.п. 1.1., 1.2.). Процентна ставка, відсотків річних: 12,0% (п.п. 1.2., 1.3. договору). Мінімальний платіж зменшено до 1% від заборгованості, але не менше ніж 100 грн. щомісячно протягом перших шести календарних місяців з дати укладення цієї додаткової угоди, із збільшенням до 3% починаючи із 7 місяця календарного місяця з дати укладення цієї додаткової угоди до дати повного погашення кредиту. Сторони погодили пільгові умови обслуговування.
У зв'язку з порушенням зобов'язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості відповідач станом на 23.10.2024 має заборгованість - 45308.23 грн., яка складається з наступного: 45 308,23 грн - заборгованість за тілом кредиту.
Заявою від 07.08.2025 позивач просив суд зменшити розмір позовних вимог та просив стягнути з відповідача 34 628, 23 грн заборгованості по тілу кредиту та судові витрати.
Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 24 вересня 2025 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 03.02.2022 в розмірі 34 628, 23 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422, 40 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказав, що рішення прийнято у зв'язку із неправильним застосуванням норм матеріального права.
Зазначив, що судом першої інстанції не враховано, що отриманий відповідачем кредит є споживчим: кредитна картка «Універсальна Gold», надана банком, була оформлена для особистих потреб і не пов'язана з будь-якою підприємницькою діяльністю.
З посиланням на п. 6 розділу прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» вказав, що споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов'язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов'язань за таким договором.
Зазначив, що відповідно до п. 6 розділу прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» відповідача звільнено від сплати інших платежів (зокрема поточних за тілом кредиту).
Крім того, вказав, що позивач не набув право на звернення до суду із викладеними в позовній заяві вимогами на підставі ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування», оскільки кредитодавець зобов'язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.
Зазначив, що судом не встановлено факту направлення на адресу відповідача вимоги про усунення порушення неналежного виконання кредитного зобов'язання та про дострокове повернення споживчого кредиту в повному обсязі.
Враховуючи наведене, апелянт вважає, позивачем порушено ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування» щодо порядку направлення юридично значимих повідомлень, яке не отримувалося відповідачем і не може мати наслідком покладення на відповідача тягаря дострокового погашення заборгованості за кредитним договором.
Крім того, апелянт вказав, що має статус ВПО, втратив роботу після переміщення із тимчасово окупованої території і просив розглянути можливість про застосування до спірних відносин ч. 6 ст. 15 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» в частині звільнення апелянта від сплати заборгованості за кредитним договором до закінчення воєнного стану та відмовити у задоволенні позову.
Просив рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 24.05.2025 скасувати, у задоволенні позову акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 03.02.2022 в розмірі 34 628, 23 відмовити у повному обсязі, а судові витрати покласти на позивача.
Відзиву на апеляційну скаргу не надходило, що відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.
У порядку ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Тому, розгляд справи здійснюється без виклику сторін в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, враховуючи таке.
Апеляційний суд вважає за правильне вказати, що в матеріалах справи міститься дві ідентичні за змістом апеляційній скарги ОСОБА_1 , остання з яких подана з уточненням дати оскаржуваного рішення на виконання ухвали апеляційного суду від 31.10.2025. Тому вказані апеляційні скарги приймаються і розглядаються колегією суддів як одна.
Відповідно до положень ч. 1-3 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами існували договірні відносини, які виникли внаслідок укладання кредитного договору б/н від 03.02.2022, через порушення умов якого з боку позичальника виникла заборгованість за кредитом, яку відповідач у добровільному порядку не погасив, а тому є підстави для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором б/н від 03.02.2022, розмір якої станом на 17.07.2025, враховуючи заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, становить 34 628,23 грн, що є заборгованістю за тілом кредиту.
Апеляційний суд вважає, що такі висновки суду першої інстанції є обґрунтованими, враховуючи таке.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом 03.02.2022 року ОСОБА_1 звернувся до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» та підписав заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку (а.с.32-43).
Відповідно до підписаної відповідачем заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг ОСОБА_1 погодив на наступні умови: тип кредиту: відновлювана кредитна лінія до 200 000 грн. Тип кредитної карти: картка "Універсальна Gold"; строк кредитування: 12 місяців з пролонгацією (п.1.2. договору); процентна ставка, відсотків річних: 40,8%; кількість та розмір платежів, періодичність: сплата мінімального обов'язкового платежу на поточний рахунок, для якого відкрито кредитну картку, до останнього календарного числа (включно) місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено витрати за рахунок кредитного ліміту, розмір мінімального обов'язкового платежу: - 5% від заборгованості, але не менше ніж 100 грн, щомісячно, або 10% від заборгованості, але не менше 100 грн, щомісячно - у разі прострочки, починаючи з другого місяця прострочення.
ОСОБА_1 03.02.2022 підписав паспорт споживчого кредиту, відповідно до якого сторони погодили умови кредитування (а.с.56-60).
ОСОБА_1 23.01.2023 підписав заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг та додаткову угоду №SAMDNWFC00017936123_01 до кредитного договору від 23.01.2023.
Відповідно до п. 1. додаткової угоди сторони узгодили змінити умови кредитного договору шляхом внесення в заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг наступних змін: тип кредиту - невідновлювана кредитна лінія; строк кредитування - 12 місяців з пролонгацією, але не більше 5 років з дати укладення цієї додаткової угоди процентна ставка, відсотків річних: 12,0%. Мінімальний платіж зменшено до 1% від заборгованості, але не менше ніж 100 грн щомісячно протягом перших шести календарних місяців з дати укладення цієї додаткової угоди, із збільшенням до 3% починаючи із 7 місяця календарного місяця з дати укладення цієї додаткової угоди до дати повного погашення кредиту (а.с.54-55).
Факт отримання ОСОБА_1 кредитних коштів та користування ними підтверджується випискою з рахунку відповідача, а наявність заборгованості за кредитним договором розрахунком заборгованості (а.с.30-31).
Згідно з розрахунком заборгованості за договором б/н від 03.02.2022 станом на 23.10.2024 року у відповідача утворилася заборгованість у розмірі 45 308,23 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 45 308,23 грн (а.с.26-29).
Із копії квитанції АТ КБ «Приват Банк» від 29.01.2025 вбачається, що з виписки по картці рахунку НОМЕР_2 за договором №SAMDNWFC00017936123 від 16.05.2015 року за період з 29.01.2025 по 29.01.2025 наявна заборгованість в розмірі 37 108,23 грн (а.с.77).
Згідно з розрахунком заборгованості за договором б/н від 03.02.2022 станом на 17.07.2025 у відповідача утворилася заборгованість у розмірі 34 628,23 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 34 628,23 грн.
Відповідно до ст. 55 Конституції України кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.
Частиною ч.1 ст. 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Статтями 12 та 13 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до положень статей 5,15 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною. Суб'єкти електронного документообігу, які здійснюють його на договірних засадах, самостійно визначають режим доступу до електронних документів, що містять конфіденційну інформацію, встановлюють для них систему (способи) захисту.
Зі змісту статей 11,12 Закону України «Про електронну комерцію», електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Зазвичай такі правила є невід'ємною частиною кредитного договору, що прописується в самому договорі та без підтвердження про ознайомлення з такими, договір не буде укладено.
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно із частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Інформаційна система суб'єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору,укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (частина дванадцята статті 11Закону України «Про електронну комерцію»).
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:
електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;
електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;
аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
У постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року по справі № 127/33824/19 зроблено правовий висновок, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений; сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, а кредитні кошти не були б перераховані відповідачу.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 1 ст.77 ЦПК України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до ч.2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст.79, 80 ЦПК України).
Відповідно до ст.12 та ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З матеріалів справи вбачається, що підписані відповідачем, шляхом використання аналога власноручного підпису на планшеті заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку та паспорт споживчого кредиту вказують на досягнення між сторонами згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлений в електронній формі.
Враховуючи подані позивачем докази, в тому числі розрахунок заборгованості, суд першої інстанції прийшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості по тілу кредиту в розмірі 34 628, 23 грн. При цьому, судом першої інстанції взято до уваги подану позивачем заяву про зменшення розміру позовних вимог. У матеріалах справи відсутні докази на спростування існування вказаної заборгованості.
Доводи апеляційної скарги про те, що позивач не набув права на звернення до суду з викладеними в позовній заяві вимогами, оскільки позивачем не направлялася відповідачу вимога про дострокове повернення споживчого кредиту не можуть братися до уваги.
Відповідно до паспорту споживчого кредиту, який підписаний відповідачем 03.02.2022, строк кредитування становить 12 місяців з пролонгацією.
Пунктом 2.1.1.3.5. договору передбачено, що в разі порушення клієнтом зобов'язань з погашення заборгованості по кредиту протягом 180 днів з моменту виникнення таких порушень, терміном повернення кредиту встановлюється 180 день з моменту порушення зобов'язань клієнта з погашення кредиту. Відповідно до розрахунку заборгованості за договором б/н від 03.02.2022 станом на 17.07.2025 у відповідача утворилася заборгованість у розмірі 34 628,23 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 34 628,23 грн.
Позивач звернувся до суду з позовом в жовтні 2024 року. Таким чином, враховуючи наявність між сторонами договірних зобов'язань, що припиняється повним його виконанням та відсутність доказів погашення відповідачем вказаної заборгованості на момент звернення банку до суду безпідставними є доводи апеляційної скарги в цій частині. Відсутність письмового повідомлення банку про необхідність повернення кредитних коштів не звільняє відповідача від обов'язку з їх повернення, що передбачено умовами підписаного ним договору.
Вимога апеляційної скарги про те, що суд мав можливість застосувати до спірних правовідносин за аналогією положення ч. 6 ст. 15 Закону України « Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» в частині звільнення його від сплати заборгованості за кредитним договором до закінчення воєнного стану і відмовити у задоволенні позову також не є законною і обґрунтованою.
Дія частини 6 ст. 15 Закону України « Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» поширюється на осіб, які проживають на тимчасово окупованій території або перемістилися з неї та визначає можливість звільнення від обов'язку погашення основної суми лише іпотечного кредиту та нарахування відсотків за ним.
У цій справі кредит є споживчим, а не іпотечним, тому застосування аналогії цієї норми до спірних правовідносин є неправильним і не дозволено законом.
Інші доводи апеляційної скарги зводяться до обставин, яким суд першої інстанції надав належну правову оцінку, і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновків суду першої інстанції та не містять підстав для скасування або зміни судового рішення.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів апеляційного суду дійшла переконання, що оскаржуване рішення судом першої інстанції постановлене з додержанням вимог матеріального і процесуального права, тому його слід залишити в силі. Доводи апеляційної скарги не спростовують його законності і обґрунтованості. Підстав для його скасування з наведених у скарзі мотивів не встановлено.
Відповідно до ст.141 ЦПК України судові витрати у таких випадках покладаються на апелянта.
Керуючись ст. 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 24 вересня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Постанову складено 16 грудня 2025 року.
Суддя-доповідач: І.В. Бойчук
Судді: О.В. Пнівчук
О.О. Томин