г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області
Справа № 213/4718/25
Номер провадження 2/213/2054/25
15 грудня 2025 року м. Кривий Ріг
Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі головуючого судді Хмельової С.М.,
за участю секретаря судового засідання Ємельянцевої Т.С.,
за відсутності сторін,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
До Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області звернувся позивач - ТОВ «Споживчий центр» з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 13 лютого 2025 року у розмірі 13 635,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 13 лютого 2025 року між відповідачем та ТОВ «Споживчий центр» укладений кредитний договір №07.02.2025-100002701, згідно з умовами якого позичальник отримав кредитні кошти у розмірі 4 500,00 грн на споживчі цілі строком на 168 днів, фіксована незмінна процентна ставка «стандарт» - 1% за один день користування кредитом, процентна ставка «економ» - 0,5%, комісія за надання кредиту - 225,00 грн, комісія за обслуговування кредитної заборгованості - 225,00 грн у кожному з 3 чергових періодів. Позивач свої зобов'язання згідно з умовами договору виконав, надавши позичальнику кредитні кошти, але позичальник взяті на себе зобов'язання не виконує, що призвело до виникнення заборгованості. Просить стягнути заборгованість у розмірі 13 635,00 грн та сплачений судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.
Представник відповідача Насальська Г. О. надала відзив, позовні вимоги не визнає. Зазначила, що позивачем не доведено факту перерахування грошових коштів саме на рахунок відповідача, не надано докази, які підтверджують факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем та її розмір. Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені згідно з нормами ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Вважає, що встановлений у договорі розмір відсотків за кожен день прострочення зобов'язання, в результаті якого нараховано 5 985,00 грн є несправедливим, суперечить встановленим обмеженням Закону України «Про споживче кредитування» та порушує принцип розумності та добросовісності. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог.
Сторони у судове засідання не з'явилися.
У позовній заяві позивач зазначив, що просить розглядати справу за відсутності представника позивача.
Відповідач про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся судом своєчасно і належним чином, про причини неявки не повідомив, будь-яких клопотань не направив.
Від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи без її участі, підтримує відзив та просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
У зв'язку із неявкою в судове засідання учасників справи, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
05 вересня 2025 року позовна заява надійшла до суду.
Ухвалою Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 вересня 2025 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовною заявою. Призначено розгляд справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає встановленими такі обставини.
13 лютого 2025 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Споживчий центр» укладено електронний кредитний договір № 07.02.2025-100002701 (кредитної лінії). Відповідно до умов договору позичальнику надано кредит у розмірі 4 500,00 грн, строк надання кредиту - 168 днів з дати його надання (дата повернення (виплати) кредиту - 30 липня 2025 року), процентна ставка «стандарт» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 7 чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежів, процентна ставка «економ» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0,5% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка «стандарт».
Денна процентна ставка - загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом протягом всього строку, на який надається кредит, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту; 0,91% .
Договором також встановлена комісія за надання кредиту та комісія за обслуговування кредитної заборгованості.
Відповідно до п. 8 Кредитного договору комісія, пов'язана з наданням кредиту - 5% від суми Кредиту та дорівнює 225 грн. 00 коп. Комісія за обслуговування кредитної заборгованості - 225 грн. у кожному з 3 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом. Комісія за обслуговування нараховується Кредитором та обліковується в перший день кожного з 3 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом, сплачується згідно Графіку платежів. Комісія за обслуговування встановлюється (економічна сутність) за організацію та забезпечення надання інформаційної підтримки позичальника по телефону, в особистому кабінеті та на відділеннях, забезпечення надання можливості робити платежі онлайн на відділеннях, забезпечення надання можливості відновлення забутого паролю для входу в особистий кабінет як віддалено, так і на відділеннях, забезпечення інформування про дати сплати чергового платежу, консультаційні послуги, інші послуги, які прямо не вказані в даному пункті, однак, надання яких забезпечено Кредитодавцем та пов'язане з обслуговуванням кредитної заборгованості. До Комісії за обслуговування кредитної заборгованості не включено послуги, які Кредитодавець зобов'язаний надавати Позичальнику безоплатно відповідно до чинного законодавства, зокрема, за надання один раз на місяць на вимогу споживача інформації про споживчий кредит. (п. 9 Кредитного договору).
Пунктом 17 Кредитного договору встановлена неустойка в сумі 67,50 грн, що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов'язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов'язання.
Кредит надається шляхом перерахування коштів на рахунок споживача. Реквізити належного Позичальнику електронного платіжного засобу для надання коштів за даним та наступними договорами: 5375-23XX-XXXX-3243.
Договір підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором E842.
Позивач виконав умови договору та надав відповідачу кредит, шляхом перерахування коштів у розмірі 4 500,00 грн на його картку № НОМЕР_1 , що підтверджуються листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 22.08.2025. Призначення платежу: Видача за договором кредиту №07.02.2025-100002701.
Відповідно до довідки-розрахунку позивача, заборгованість відповідача становить 13 635,00 грн та складається з: 4 500,00 грн - основна сума боргу, 5 985,00 грн - проценти, 225,00 грн - комісія за надання, 675,00 грн - комісія за обслуговування, 2 250,00 грн - неустойка. Проценти за кредит нараховані за період з 13 лютого 2025 року по 30 липня 2025 року.
Викладеним обставинам відповідають правовідносини, що витікають із зобов'язань за договором кредиту.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною першою статті 638 ЦК України визначено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Встановлено, що в кредитному договорі укладеному між сторонами визначені істотні умови договору, в тому числі сума і строк кредиту, розмір відсотків і комісії, порядок їх нарахування, відповідальність позичальника у вигляді сплати неустойки тощо. При підписанні договору ОСОБА_1 погодився з його умовами.
Встановлено, що кредитний договір між сторонами укладено у формі електронного документу та підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором.
Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до положень 12 Закону України «Про електрону комерцію» одним із моментів підписання електронного правочину є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Відповідно до пункту 6 частини 1 ст.3 вказаного закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Частиною п'ятою статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Згідно з абзацом 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Як видно із відзиву, відповідач не заперечує факту укладення кредитного договору з позивачем.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Статтями 1046, 1048 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що була передана йому позикодавцем) у строк та порядку, що встановлені договором.
Позивач виконав умови договору та надав відповідачу кредит.
Доводи представника відповідача про те, що в матеріалах справи відсутні первинні бухгалтерські документи, що підтверджують видачу кредиту, не заслуговують на увагу з огляду на таке.
Відповідно до пункту 1 статті 13 Закону розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до законів України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України.
Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України.
Згідно з пунктом 3 статті 13 Закону продавець (виконавець, постачальник) оператор платіжної системи або інша особа, яка отримала оплату за товар, роботу, послугу відповідно до умов електронного договору, повинні надати покупцеві (замовнику, споживачу) електронний документ, квитанцію, товарний чи касовий чек, квиток, талон або інший документ, що підтверджує факт отримання коштів із зазначенням дати здійснення розрахунку.
Закон України «Про електронну комерцію» є спеціальним нормативно-правовим актом щодо регулювання спірних правовідносин, тому посилання заявника на статтю 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» є безпідставним.
Зазначене узгоджується з висновками, викладеними в постанові Верховного Суду від 12 червня 2023 року у справі № 263/3470/20.
Отже, відсутність у матеріалах справи первинних бухгалтерських документів не є підставою для висновку про невиконання умов договору кредитодавцем та неотримання позичальником грошових коштів за кредитним договором.
Позивачем на підтвердження факту перерахування кредитних коштів на рахунок відповідача надано довідку оператора платіжних послуг ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ». Зазначена довідка дає можливість ідентифікувати номер кредитного договору, розмір наданого кредиту, реквізити платіжної картки, ідентичні зазначеним відповідачем у кредитному договорі, дату зарахування коштів.
Суд вважає, що зазначена інформаційна довідка відповідає вимогам ч.3 ст. 13 Закону України «Про електронну комерцію» та підтверджує факт надання коштів відповідачу на підставі укладеного кредитного договору №07.02.2025-100002701.
Разом з тим, як видно із відзиву, представник відповідача вказує на можливе стягнення з відповідача заборгованості за сумою кредиту у розмірі 4500,00 грн. Отже, факт отримання кредитних коштів не заперечується відповідачем.
Відповідно до ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Частиною 1 ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно зі ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Судом встановлено, що сторонами договору були погоджені основні умови договору, порядок нарахування відсотків за кредитом, який дотриманий кредитором. Таким чином, підписавши договір, відповідач погодився з його умовами.
Відповідач не скористався своїм правом, передбаченим п. 10,3 пропозиції на укладення договору, протягом 14 календарних днів з дня укладення договору відмовитися від договору у порядку, передбаченому законодавством.
Оскільки судом встановлено, що заборгованість відповідача за тілом кредиту становить 4500,00 грн.,тому вимоги про стягнення цих сум заборгованості підлягають задоволенню.
При вирішенні питання про доцільність стягнення заборгованості за процентами суд враховує правові висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16.
Велика Палата Верховного Суду наголошує, що проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за "користування кредитом" (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).
Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина друга статті 1050 ЦК України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.
Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред'явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред'явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.
Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за "користування кредитом" поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов'язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.
Велика Палата Верховного Суду зауважує, що зазначене благо виникає у позичальника саме внаслідок укладення кредитного договору. Невиконання зобов'язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже - і для виникнення зобов'язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 ЦК України.
За таких обставин надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов'язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.
На період після прострочення виконання зобов'язання з повернення кредиту кредит боржнику не надається, боржник не може правомірно не повертати кредит, а тому кредитор вправі вимагати повернення боргу разом з процентами, нарахованими на час спливу строку кредитування. Тобто боржник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення кредитування, а тому й не повинен сплачувати за нього проценти відповідно до статті 1048 ЦК України; натомість настає відповідальність боржника - обов'язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.
Велика Палата Верховного Суду зауважує, що підхід, за якого проценти за "користування кредитом" могли нараховуватися та стягуватися за період після закінчення строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, не тільки не відповідає правовій природі таких процентів, а й призводить до вочевидь несправедливих результатів.
Із довідки-розрахунку вбачається, що проценти за кредитом нараховані за період з 13 лютого 2025 року по 30 липня 2025 року, тобто в межах граничного строку кредитування, визначеного договором. Зазначена сума співпадає із загальною сумою платежів з процентів, вказаних у графіку платежів, а тому при визначенні сум, що підлягають стягненню, суд бере до уваги наданий позивачем розрахунок.
Враховуючи викладене, суд не приймає до уваги посилання сторони відповідача, що вказаний позивачем розмір процентів у сумі 5985,00 грн був нарахований за кожен день прострочення виконання зобов'язання, оскільки позивачем не заявлялося до стягнення вимоги за неналежне виконання зобов'язань, передбачені ст. 625 ЦК України, а тому посилання сторони відповідача щодо цього є необґрунтованим.
Законом України «Про споживче кредитування» від 15 листопада 2016 року №1734-VIII законодавець залишив за кредитодавцем можливість встановлення комісії під час укладення кредитних договорів.
Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Відповідно до умов укладеного між сторонами кредитного договору, комісія за обслуговування встановлюється (економічна сутність) за організацію та забезпечення надання інформаційної підтримки позичальника по телефону, в особистому кабінеті та на відділеннях, забезпечення надання можливості робити платежі онлайн на відділеннях, забезпечення надання можливості відновлення забутого паролю для входу в особистий кабінет як віддалено, так і на відділеннях, забезпечення інформування про дати сплати чергового платежу, консультаційні послуги, інші послуги, які прямо не вказані в даному пункті, однак, надання яких забезпечено Кредитодавцем та пов'язане з обслуговуванням кредитної заборгованості. До Комісії за обслуговування кредитної заборгованості не включено послуги, які Кредитодавець зобов'язаний надавати Позичальнику безоплатно відповідно до чинного законодавства, зокрема, за надання один раз на місяць на вимогу споживача інформації про споживчий кредит.
Отже, умови кредитного договору №07.02.2025-100002701 про встановлення комісії за надання та обслуговування кредиту не суперечать положенням Закону України «Про споживче кредитування», а тому вимоги позивача в частині стягнення комісії за надання кредиту - 225,00 грн та комісії за обслуговування кредиту- 675,00 грн підлягають задоволенню.
За правилами статей 2, 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Згідно ч.1, ч.5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
З огляду на вишевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем підтверджений факт укладення кредитного договору з відповідачем, отримання ним грошових коштів та їх не повернення позивачу, тобто неналежне виконання відповідачем умов укладеного договору, що призвело до виникнення заборгованості.
Відповідач не надав належних доказів на підтвердження невідповідності розміру нарахованих процентів умовам договору, відсутності заборгованості за кредитом, доказів на спростування розрахунку заборгованості та свій розрахунок. Заперечення сторони відповідача щодо нарахування та стягнення будь-якого розміру відсотків суперечить самій природі кредитного договору.
Отже обставини, на які посилається сторона відповідача як на підстави заперечень проти позову, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.
Натомість судом встановлено порушення відповідачем обов'язку з повернення кредитних коштів, сплати процентів за його користування і встановлених договором комісій.
Разом з тим, щодо стягнення з відповідача неустойки суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Статтею 550 ЦК України передбачено, що право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання. Проценти на неустойку не нараховуються. Кредитор не має права на неустойку в разі, якщо боржник не відповідає за порушення зобов'язання.
Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжено і триває по теперішній час.
Кредитний договір укладено 13 лютого 2025 року, тобто під час дії воєнного стану, отже на правовідносини, які склались між сторонами поширюється дія п. 18 Перехідних положень ЦК України.
Також Верховний Суд у своїй постанові від 31 січня 2024 року № 183/7850/22 (61-14740св23) зазначив тлумачення п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов'язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч.2ст.625 ЦК, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
Таким чином, вимога про стягнення неустойки за цим договором не підлягає задоволенню.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Отже, оцінив кожний доказ з точки зору їх належності та допустимості, а сукупності доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд дійшов висновку, що позовні підлягають частковому задоволенню - стягненню з відповідача заборгованості за кредитним договором у загальній сумі 11 385,00 грн, з яких: 4 500,00 грн - основна сума боргу, 5 985,00 грн - проценти, 225,00 грн - комісія за надання кредиту, 675,00 грн - комісія за обслуговування кредиту.
В стягненні неустойки в розмірі 2250,00 грн позивачу слід відмовити.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв'язку із частковим задоволенням позову з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір у розмірі 2 022,66 грн (11385,00 * 2422,40/13635,00)
Керуючись ст. ст. 207, 525, 526, 530, 549, 550, 638, 639, 610, 611, 1048-1049, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 247, 263-265, 274, 279, 354, 355 ЦПК України, суд -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором №07.02.2025-100002701 від 13 лютого 2025 року в розмірі 11 385 (одинадцять тисяч триста вісімдесят п'ять) грн 00 коп.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судовий збір у розмірі 2 022 (дві тисячі двадцять дві) грн 66 коп.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», адреса: вул. Саксаганського, 133-А, м. Київ, Код ЄДРПОУ 37356833.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .
Представник відповідача: Насальська Ганна Олександрівна, адреса: АДРЕСА_2 .
Дата складення повного судового рішення - 15 грудня 2025 року.
Суддя С.М. Хмельова