№ 201/8272/25
провадження 6/201/544/2025
16 грудня 2025 року Соборний районний суд міста Дніпра
в складі: головуючого
судді Антонюка О.А.
за участі секретаря Плевако О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро заяву представника ОСОБА_1 про визнання виконавчого документу такими, що не підлягає виконанню по цивільній справі за заявою ОСОБА_2 про видачу судового наказу про стягнення аліментів на утримання дітей з ОСОБА_1
Соборним районним судом міста Дніпра 11 вересня 2025 року видано судовий наказ про стягнення аліментів з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), на утримання двох неповнолітніх дітей: сина - ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) та доньки - ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) в розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) боржника щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи стягнення з дня подання заяви і до повноліття дітей.
Від боржника ОСОБА_1 надійшла заява про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню. Про існування даного провадження Боржнику стало відомо лише 05.11.2025 року після того, як на його банківський рахунок було накладеного арешт виконавцем. Варто зазначити, що оскільки даний спір є вже третім активним судовим спором між тими ж сторонами в Соборному районному суді м. Дніпра (розірвання шлюбу, поділ майна, аліменти) представнику Стягувача достеменно відомо, що обидві сторони спору наразі постійно перебувають на території Сполучених Штатів Америки. Вказане підтверджується матеріалами справи № 201/8272/25 та додатками, які сам Стягувач долучив через свого представника. Незважаючи на це, представник Стягувача продовжує надсилати процесуальні документи на адресу в Україні, як фактично не є місцем проживання чи перебування Заявника, що може свідчити про свідоме перешкоджання реалізації Заявником своїх процесуальних прав. Надсилання документів на адресу, за якою сторона фактично не проживає, створює умови для позбавлення її права на повноцінну участь у процесі та є порушенням засад змагальності та рівності сторін, передбачених ст. 12 ЦПК України.
З огляду на зазначене заявник вважає, що судовий наказ про стягнення з нього аліментів повинен бути визнаним таким, що не підлягає виконанню.
У судове засідання сторони не з'явилися, про дату та час судового засідання повідомлені належним чином, про причини неявки суду не повідомили.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши заявника, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до статті 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими для виконання судових рішень у порядку, встановленому законом.
За змістом п. 4, 5 ч. 1 статті 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб; заявлено вимогу про стягнення аліментів на дитину у твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.
Відповідно до частин 1 та 7 статті 170 ЦПК України боржник має право протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 5 частини 1 статті 161 цього Кодексу. Заява про скасування судового наказу може також бути подана органами та особами, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
У разі видачі судового наказу відповідно до пункту 4 частини першої статті 161 цього Кодексу боржник має право звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів.
Згідно з частиною восьмою статті 170 ЦПК України у разі видачі судового наказу відповідно до пунктів 4 і 5 частини першої статті 161 цього Кодексу, судовий наказ може бути переглянутий за нововиявленими обставинами у порядку, встановленому главою 3 розділу V цього Кодексу.
Частиною другою статті 423 ЦПК України визначено, що підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.
Згідно ст. 432 ЦПК України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Доводи заявника про наявність підстав для визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню ґрунтуються на тому, що діти проживають в одній квартирі з ним, він постійно утримував дітей та стягувача, що ОСОБА_2 та її представник завідомо знаючи, що адреса ОСОБА_1 інша вказали адресу міста Дніпра.
Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Законодавцем визначено підстави припинення обов'язку зі сплати аліментів на підставі судового рішення.
Так, статтею 273 Сімейного кодексу України визначено, що якщо матеріальний або сімейний стан особи, яка сплачує аліменти, чи особи, яка їх одержує, змінився, суд може за позовом будь-кого з них змінити встановлений розмір аліментів або звільнити від їх сплати.
Суд може звільнити від сплати аліментів осіб, зазначених у статтях 267-271 цього Кодексу, за наявності інших обставин, що мають істотне значення.
За таких обставин, матеріали справи не містять доказів, що у визначеному законом порядку заявника звільнено від сплати аліментів за судовим наказом від 11.09.2025 року, суд дійшов висновку про необхідність відмовити у задоволенні заяви про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.
На підставі викладеного, керуючись ст. 3, 12, 81, 89, 259, 260, 261, 268, 353, 432 ЦПК України
Відмовити в задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про визнання виконавчого документу такими, що не підлягає виконанню по цивільній справі за заявою ОСОБА_2 про видачу судового наказу про стягнення аліментів на утримання дітей з ОСОБА_1 .
Ухвала набрала законної сили 16 грудня 2025 року.
Ухвалу може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 354 ЦПК України з урахуванням положень п. 3 Розділу XII ПРИКІНЦЕВИХ ПОЛОЖЕНЬ ЦПК України.
Суддя - О.А. Антонюк