Справа № 201/4958/19
Провадження № 2/201/65/2025
15 грудня 2025 року м. Дніпро
Суддя Соборного районного суду міста Дніпра Федоріщев С.С., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення доказів у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання порушення відповідачем конституційного права позивача,-
У провадженні Соборного районного суду міста Дніпра перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання порушення відповідачем конституційного права позивача.
05 квітня 2019 року, ще до подачі позову у даній справі ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, у межах справи №201/3946/19 було задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подачі позову, та до вирішення судом по суті спору ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, вжито заходи забезпечення позову шляхом:
-накладення арешту на домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
-заборони державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації (у тому числі Міністерству юстиції України та його структурним та територіальним органам, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській міським, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, акредитованим суб'єктам, нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень») вчиняти будь-які реєстраційні дії, в тому числі, але не обмежуючись, державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, відкриття та/або закриття розділів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а також вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, записи про скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень, зміни до таких записів щодо домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , ухвалою суду задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, та до набрання законної сили рішенням у даній справі заборонено ОСОБА_2 проводити будівельні (відновлювальні) роботи за адресою: АДРЕСА_2 без дозволу Департаменту Державного Архітектурно-будівельної інспекції в Дніпропетровській області і Головного архітектурно-планувального управління департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради.
08 лютого 2021 року провадження у справі було зупинено до набрання законної сили вироками суду, постановлених у кримінальних провадженнях № 12019040650000789, №12019040650000905 та №12019040650000905 (т. 1 а.с.185-186).
25 червня 2025 року до суду надійшло клопотання ОСОБА_3 , в інтересах якого діє адвокат Галенко Ігор Євгенович про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою судді від 05 квітня 2019 року, у зв'язку з чим, ухвалою суду від 27 червня 2025 року провадження у справі поновлено, та судове засідання з розгляду цього клопотання призначено на 04 вересня 2025 року.
08 липня 2025 року ОСОБА_1 подав заяву про забезпечення доказів, яку ухвалою суду від 15 липня 2025 року було задоволено, та витребувано:
-від громадянина ОСОБА_3 права власності на його частку долі (долі невиділені в натурі) в праві багато житлового приватного будинку;
-з Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради права власності розгорнуту довідку про праву власності на квартиру АДРЕСА_3 ;
-з Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради розгорнуту довідку про зміни власності після знищення частки домоволодіння після само будівництва у 2000 році та пожежі у 2019 році;
-у належного нотаріуса розгорнуту довідку та документи щодо вчинення нотаріальних дій відносно спадщини ОСОБА_3 .
-з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області дані про постановлення на облік адвоката ОСОБА_4 .
02 грудня 2025 року постановою Дніпровського апеляційного суду зазначену ухвалу про витребування доказів було скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
При цьому суд апеляційної інстанції вказав на те, що ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про забезпечення доказів у справі №201/3946/19 (т. 2 а.с.237-240), однак цю заяву розглянуто судом першої інстанції та постановлено ухвалу про її задоволення від 15 липня 2025 року у межах цивільної справи №201/4958/19.
Водночас, як вбачається із матеріалів справи, згідно довідки Соборного районного суду міста Дніпра, відповідно до номенклатури справ суду матеріали цивільної справи №201/3946/19 за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову до подачі позову до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди було знищено у зв'язку із закінченням строку зберігання (т. 1 а.с. 214).
Суд апеляційної інстанції також зазначив, що ні матеріали справи, ні ЄДРСР не містять ухвали суду першої інстанції про об'єднання вище вказаних проваджень у справі № 201/3946/19 та у справі № 201/4958/19, у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що місцевий суд не перевірив та не встановив, у якому саме провадженні ОСОБА_1 звернувся із заявою про забезпечення доказів.
Колегія суддів також зауважила, що резолютивна частина оскаржуваної ухвали Соборного районного суду м. Дніпра від 15 липня 2025 року про забезпечення доказів не може бути виконана, оскільки, в ній не зазначено конкретних відомостей про витребувані докази, які суд першої інстанції повинен був уточнити у заявника та викласти у процесуальному документі у такому вигляді, який буде чітко зрозумілим та виконано.
Враховуючи зазначені висновки суду апеляційної інстанції, викладені у постанові про скасування ухвали про витребування доказів від 02 грудня 2025 року, суд дійшов до таких висновків.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
У частинах 1, 2 ст.2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно ст. 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Нормою ч. 1 ст. 5 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.
Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 116 ЦПК України суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим.
Способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов'язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом (ч. 2 ст. 116 ЦПК України).
Заява про забезпечення доказів може бути подана до суду як до, так і після подання позовної заяви (ч. 3 ст. 116 ЦПК України).
Згідно із ч. 1 ст. 117 ЦПК України у заяві про забезпечення доказів обов'язково зазначається: докази, забезпечення яких є необхідним, а також обставини, для доказування яких вони необхідні; обґрунтування необхідності забезпечення доказів; спосіб, у який заявник просить суд забезпечити докази, у разі необхідності - особу, у якої знаходяться докази.
Процесуальний механізм забезпечення доказів призначений для того, щоб отримати/зберегти ті докази, щодо яких існують достатні підстави вважати, що з часом їх може бути безповоротно втрачено.
Тобто, забезпечення доказів це не тільки спосіб здобути докази, які стосуються предмета доказування і мають значення/потрібні для вирішення справи, але насамперед спосіб одночасно запобігти їх ймовірній втраті у майбутньому. Щодо останнього, то ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об'єктивних фактах і тільки в сукупності усіх наведених умов, суд може вжити заходів для забезпечення доказів.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 9901/845/18 та у постанові Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 9901/385/19.
Разом з тим, заяву про забезпечення доказів, подану в порядку ст. ст. 116-117 ЦПК України, слід відрізняти від клопотання про витребування доказів, яке може бути подане учасником справи відповідно до статті 84 ЦПК України, оскільки вони є різними за своєю правовою природою.
Більш того, потрібно розрізняти витребування доказів як спосіб забезпечення доказів, що в майбутньому можуть бути втрачені або їх подання виявиться ускладненим (ст. ст. 116-119 ЦПК України), та витребування доказів як допомогу суду особам, котрі беруть участь у справі, у поданні відповідно доказу, який неможливо отримати самостійно (ст. 84 ЦПК України).
Суд при вирішенні питання про забезпечення доказів має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення доказів; забезпечення збалансованості прав та інтересів сторін; наявності взаємозв'зку між забезпеченням доказів, витребуванням певної інформації, і предмету позовних вимог, а також запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб учасників даного судового процесу, а також те, що є наявні підстави вважати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим. Ці обставини суд вважає істотними і необхідними для забезпечення доказів.
Відповідно до ст. 116 ЦПК України суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим. Способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов'язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом.
Питання щодо забезпечення доказів вирішується судом з урахуванням предмету заявлених вимог, підстав на які сторони посилаються в обґрунтування своїх вимог та заперечень, фактів, які визнаються та заперечуються сторонами та які підлягають доказуванню, обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, з урахуванням норм діючого законодавства, що регулюють спірні правовідносини між сторонами.
В даному випадку, заявником подано заяву про забезпечення доказів в межах цивільної справи №201/3946/19, яка стосувалася вирішення його ж клопотання про забезпечення позову до подачі позову до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди - накладення арешту на будинок АДРЕСА_1 . Однак, дану справу було розглянуто судом, у ній постановлено ухвалу про задоволення цього клопотання, яка не оскаржувалася і набрала законної сили, та на цьому зазначену цивільну справу було завершено, в у подальшому - знищено у зв'язку із закінченням строку зберігання.
Справа ж за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання порушення відповідачем конституційного права позивача, яка наразі перебуває у провадженні суду, має номер №201/4958/19, та арешт на майно, накладений в межах цивільної справи №201/3946/19, стосується саме цього спору.
ОСОБА_3 , в інтересах якого діє адвокат Галенко Ігор Євгенович, подав клопотання про скасування арешту з нерухомого майна - будинку АДРЕСА_1 в межах справи №201/4958/19, та заява ОСОБА_1 про забезпечення доказів, з якою він звернувся до суду після поновлення провадження у даній справі у зв'язку із клопотанням ОСОБА_3 , стосується причетності останнього до спірних правовідносин, прав його власності на арештоване майно і повноважень адвоката Галенко Ігоря Євгеновича, та жодного відношення до справи №201/3946/19, в якій накладався арешт на зазначене майно до подачі позову, та яка вже завершена, не має.
За таких умов, зважаючи на викладене, та враховуючи висновки суду апеляційної інстанції, заява ОСОБА_1 від 08 липня 2025 року про забезпечення доказів, яку він позначив, як заяву в межах цивільної справи №201/3946/19, задоволенню не підлягає.
На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.2, 5, 11, 76, 84, 116-119, 258-261 ЦПК України, суд,-
В задоволенні заяви ОСОБА_1 від 08 липня 2025 року про забезпечення доказів у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання порушення відповідачем конституційного права позивача - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя С.С. Федоріщев