Справа № 208/1508/25
Провадження № 2/211/1360/25
16 грудня 2025 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді - Ткаченко С.В.,
за участю секретаря судового засідання - Бірж Д.В.,
у відсутність сторін,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі у загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування за законом,
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 та просить суд визнати за нею право власності на автомобіль Renaultмодель Traficрік випуску 2007, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 ,колір білий, тип ТЗ легковий пасажирський-В, реєстраційний номер НОМЕР_2 , зареєстрований 14 січня 2015 року Центром ДАІ 1412; на грошові внески на рахунках АТ «Укрсиббанк», на рахунках в АТ «Перший Український Міжнародний Банк» та рахунках АТ КБ «Приватбанк», посилаючись на неможливість оформлення спадкових прав. В обґрунтування вимог позивачем зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_3 , який був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживав на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_2 . За її заявою 01 листопада 2022 року приватним нотаріусом м. Дніпра Меньшиковою К.С. було відкрито спадкову справу. На момент смерті батька за адресою його реєстрації були також зареєстровані вона та її брат, відповідач у справі ОСОБА_2 , однак фактично батько проживав сам, оскільки вона проживала у м. Слов'янськ Донецької області, а брат з 2021 року проживає у м. Донецьк Донецької області. Таким чином фактичне прийняття спадщини після смерті батька не відбулося. Постановою нотаріуса від 26.10.2024 відмовлено їй у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв'язку з неможливістю установити коло спадкоємців після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 . Тому у зв'язку з відсутністю іншого способу захисту спадкових прав, просить вимоги задовольнити.
Ухвалою суду від 11 квітня 2025 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання у справі.
Ухвалою суду від 20 листопада 2025 року закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до розгляду по суті.
У судове засідання сторони не з'явилися.
Згідно поданої до суду заяви,позивач ОСОБА_1 просить проводити розгляд справи за її відсутності, на вимогах наполягає.
Відповідач ОСОБА_2 засобами поштового зв'язку раніше звертався до суду з відзивом на позов, в обґрунтування якого погодився із позовними вимогами в повному обсязі, зазначивши, що з 2021 року проживає у м. Донецьк Донецької області, що є тимчасово окупованою територією. На момент смерті батька він з ним не проживав, спадщину не приймав та у подальшому не має наміру визнавати право власності на спадкове майно. Розгляд справи просить проводити за його відсутності.
Крім того, про день слухання справи повідомлено через оголошення про виклик , за місцем перебування ОСОБА_2 на обліку як ВПО у м. Слов'янськ куди направлено повістку , яка повернулася без вручення.
Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов до таких висновків.
Відповідно до статті 41 Конституції України та частин першої та другої статті 321 ЦК України ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених Конституцією та законом.
Як установлено судом та підтверджується письмовими доказами, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 (а.с. 9 - копія свідоцтва).
Позивач ОСОБА_1 , як спадкоємець першої черги за законом,звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті батька, однак постановою приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Меньшиковою К.О. відмовлено у видачі після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 свідоцтва про право на спадщину за законом у зв'язку з неможливістю встановити коло спадкоємців після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .
Спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (ст. 1216 ЦК України).
Згідно зі статтею 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Статтями 1217, 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері (статті 1261-1262 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до частини першої статті 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.
Згідно з частиною третьою статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Тобто, будь-яка особа, яка постійно проживала разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається такою, що своєчасно прийняла спадщину.
Подібні висновки щодо застосування частини третьоїстатті 1268 ЦК Українивикладені у постановах Верховного Суду: від 10 квітня 2020 року у справі № 355/832/17 (провадження № 61-27212св19), від 21 жовтня 2020 року у справі № 569/15147/17 (провадження № 61-39308св18), від 02 квітня 2021 року у справі № 191/1808/19 (провадження № 61-6290св20), від 28 квітня 2021 року у справі № 204/2707/19 (провадження № 61-15380св20), від 19 травня 2021 року у справі № 937/10434/19 (провадження № 61-3620св21).
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).
Матеріалами справи встановлено, що у встановлений частиною першою статті 1270 ЦК України шестимісячний строк із заявою про прийняття спадщини або відмову від її прийняття відповідач ОСОБА_2 не звертався, спадкову справу до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 заведено на підставі заяви ОСОБА_1 .
Верховний Суд у постанові від 26 липня 2023 року у справі № 641/3893/20 (провадження № 61-12472св22) виснував, що при розгляді справ про спадкування суди мають встановлювати: місце відкриття спадщини, коло спадкоємців, які прийняли спадщину, законодавство, яке підлягає застосуванню щодо правового режиму спадкового майна та часу відкриття спадщини. Обставини, які входять до предмета доказування у зазначеній категорії справ, можна встановити лише при дослідженні документів, наявних у спадковій справі. Належними доказами щодо фактів, які необхідно встановити для вирішення спору про спадкування, є копії документів відповідної спадкової справи, зокрема, поданих заяв про прийняття спадщини, виданих свідоцтв про право на спадщину, довідок житлово-експлуатаційних організацій, сільських, селищних рад за місцем проживання спадкодавця.
Для вирішення питання щодо наявності підстав для застосування до спірних правовідносин положень частини третьоїстатті 1268 ЦК Україниє необхідним встановлення місця проживання спадкодавця і спадкоємця.
Так, частиною першою статті 29 ЦК України визначено, що місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.
Положення статті 29 ЦК Українине ставлять місце фактичного проживання особи в залежність від місця її реєстрації.
Право на вибір місця проживання закріплено у статті 33 Конституції України, відповідно до якої кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Під місцем постійного проживання розуміється місце, де фізична особа постійно проживає. Тимчасовим місцем проживання є місце перебування фізичної особи, де вона знаходиться тимчасово (під час перебування у відпустці, відрядженні, зокрема у готелі чи у санаторії, тощо).
Згідно зі статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження. Зазначена норма відображає загальний принцип недискримінації за ознакою наявності чи відсутності реєстрації місця проживання чи місця перебування особи.
За змістом пунктів 3.21 та 3.22 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 Цивільного кодексу, він не заявив про відмову від неї. У разі відсутності у паспорті такого спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем може бути: довідка органу реєстрації місця проживання про те, що місце проживання спадкоємця на день смерті спадкодавця було зареєстровано за однією адресою зі спадкодавцем.
Верховний Суд у постанові від 21 жовтня 2020 року у справі № 569/15147/17 (провадження № 61-39308св18) вказав, що частина третя статті 1268 ЦК України вимагає наявність фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не лише реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного.
До суду в якості доказу як на підставу обґрунтування вимог, стороною позивача надано копія акту про встановлення факту проживання, складеного 26 лютого 2024 року комісією Шахівської сільської ради Донецької області, відповідно до якого комісією встановлено, що ОСОБА_3 з 2015 року по 24 серпня 2022 року дійсно фактично проживав за адресою: АДРЕСА_2 , де проживав один та мав підсобне господарство (а.с.18).
Отже, оскільки відповідач за місцем відкриття спадщини зареєстрований, проте не проживав на час відкриття спадщини, а сама по собі реєстрація місця проживання не може вважатися саме місцем проживання та свідчити відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України про своєчасність прийняття спадщини, тому ОСОБА_2 як спадкоємець не прийняв своєчасно спадщину, що відкрилася після смерті ОСОБА_3 , а отже, не набув права на спадкове майно.
Такі висновки відповідають правовій позиції, висловленій Верховним Судому постановах від 27 лютого 2019 року у справі № 471/601/17-ц (провадження№ 61-38452ск18), від 10 квітня 2020 року у справі № 355/832/17 (провадження № 61-27212св19) та від 19 травня 2021 року у справі № 937/10434/19-ц (провадження № 61-3620св210),від 26 липня 2023 року у справі № 641/3893/20 (провадження № 61-12472св22).
Крім того, як встановлено судом відповідно до відповіді № 1930789 від 24 10 2025 з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери ОСОБА_2 є внутрішньо переміщеною особою з 21 12 2018 , фактичне місце проживання : АДРЕСА_3 .
Згідно з частиною першоюстатті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Згідно з частинами першою, третьою статті 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Відповідно до пункту 4.15 глави 10 «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» затвердженого наказом Мін'юсту від 22 лютого 2012 року № 296/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.
Згідно витребуваної судом копії спадкової справи № 46/2022, заведеної до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті спадкодавця ОСОБА_3 звернулась 01 листопада 2022 року лише його донька ОСОБА_1 .
Нотаріусом установлено спадкову масу після смерті ОСОБА_3 , яка складається з автомобіля Renault модель Trafic рік випуску 2007, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 ,колір білий, тип ТЗ легковий пасажирський-В, реєстраційний номер НОМЕР_2 , зареєстрований 14 січня 2015 року Центром ДАІ 1412; на грошових коштів на рахунках АТ «Укрсиббанк», в АТ «Перший Український Міжнародний Банк» та АТ КБ «Приватбанк».
Так, на виконання запитів нотаріуса за повідомленням АТ «УкрСиббанк» віл 02.11.2022, на ім'я ОСОБА_3 в банку відкрито поточний рахунок № НОМЕР_3 , залишок коштів на рахунку 3,25 грн.; вкладний рахунок НОМЕР_4 залишок коштів по рахунку 3 641,57 грн.
Згідно наданої нотаріусу довідки АТ «Перший Український Міжнародний Банк» від 01.11.2022, на ім'я ОСОБА_3 відкрито поточний рахунок НОМЕР_5 , залишок по рахунку 25 308,39 грн.
АТ КБ «ПриватБанк» 01.11.2022 повідомлено про відкриття на ім'я ОСОБА_3 депозитного рахунку № НОМЕР_6 , залишок по рахунку 100 000,00 грн. та повідомлено про наявність карткового рахунку № НОМЕР_7 , залишок по рахунку 5 710,89 грн.
Згідно роз'яснень, викладених в пункті 3.1. листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК). Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.
Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частинаперша статті 2 ЦПК України).
Згідно статті 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Ураховуючи, що цивільне судочинство згідно частин першої-третьої статті 12 ЦПК України здійснюється на засадах змагальності сторін та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, так як відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, беручи до уваги, що обставини, на які посилається позивач, як на підстави для задоволення позову, знайшли своє підтвердження у судовому засіданні, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Згідно частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
У зв'язку з відсутністю вимоги, судові витрати слід залишити за позивачем.
Керуючись ст. ст. 10, 12,13, 141, 263, 265 ЦПК України, суд
Задовольнити позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування за законом - повністю.
Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_8 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 ) право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , на:
- автомобіль Renault модель Trafic, рік випуску 2007, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 ,колір білий, тип ТЗ легковий пасажирський-В, реєстраційний номер НОМЕР_2 , зареєстрований 14 січня 2015 року Центром ДАІ 1412;
- грошові кошти,які знаходяться на відкритих ОСОБА_3 рахунках: Акціонерного товариства «Укрсиббанк»(рахунок № НОМЕР_3 , рахунок НОМЕР_4 ); Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» (рахунок НОМЕР_5 ) та Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»(рахунок № НОМЕР_6 від 18.03.2020 за номером договору № SAMDNWFD0072696473601; рахунок № НОМЕР_7 від 26.05.2022 за номером договору) SAMDNWFС00007952442) з виплатою залишків по рахунку, а також виплат всіх інших нарахувань, процентних доходів та інших надходжень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя: С. В. Ткаченко