10 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 369/10350/22
провадження № 51-3567км25
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
потерпілого ОСОБА_7 ,
представника потерпілого ОСОБА_8 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора
ОСОБА_9 на вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 червня 2024 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 03 липня 2025 року у кримінальному провадженні стосовно
ОСОБА_10 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
за обвинуваченням у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 червня 2024 року ОСОБА_10 визнано винуватим і засуджено за ч. 1 ст. 125 КК до покарання у виді громадських робіт на строк 100 годин.
Стягнуто з ОСОБА_10 на користь потерпілого ОСОБА_7 23 000 грн моральної шкоди.
Згідно з вироком ОСОБА_10 визнаний винуватим у тому, що він 15 жовтня 2022 року близько 16:30, на озері біля бази відпочинку «Характер Парк» у с. Крюківщина Бучанського району Київської області, де також був ОСОБА_7 , на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків, маючи прямий умисел, спрямований на заподіяння йому тілесних ушкоджень, тобто посягаючи на найвищу соціальну цінність - здоров'я людини, усвідомлюючи при цьому суспільно - небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно - небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, стоячи на навпроти потерпілого ОСОБА_7 , кулаками завдав йому кількох ударів по голові.
У результаті його протиправних дій потерпілому ОСОБА_7 було заподіяно легкі тілесні ушкодження.
Київський апеляційний суд ухвалою від 03 липня 2025 року вирок місцевого суду залишив без змін.
Вимоги і доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі прокурор, не оспорюючи кримінально-правової кваліфікації дій засудженого, просить змінити вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність і звільнити ОСОБА_10 від призначеного за ч. 1 ст. 125 КК покарання відповідно до статей 49, 74 КК у зв'язку із закінченням строків давності.
Обґрунтовуючи свої вимоги, вказує на те, що під час судового розгляду в суді апеляційної інстанції закінчилися строки давності притягнення до кримінальної відповідальності й, суд роз'яснив ОСОБА_10 право бути звільненим від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК, від чого той відмовився. Разом з тим, постановляючи ухвалу, апеляційний суд повинен був звільнити засудженого від призначеного покарання, однак цього не зробив.
Позиції учасників судового провадження в судовому засіданні
Прокурор підтримала доводи касаційної скарги представника публічного обвинувачення, просила змінити судові рішення стосовно ОСОБА_10 і звільнити його від призначеного за ч. 1 ст. 125 КК покарання на підставі статей 49, 75 цього Кодексу у зв'язку із закінченням строків давності.
Захисник, потерпілий та його представник підтримали касаційну скаргу.
Мотиви Суду
За частино 2 ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі-КПК) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції, зокрема, є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості
та вмотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Приписи ст. 285 КПК зобов'язують суд роз'яснити особі право бути звільненим від кримінальної відповідальності. Вказаної норми процесуального закону апеляційний суд дотримався, однак, ОСОБА_10 ініціативу по цьому питанню не проявив.
Доводи касаційної скарги представника публічного обвинувачення про те, що, приймаючи рішення за результатами перегляду кримінального провадження, суд апеляційної інстанції допустив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, оскільки не звільнив ОСОБА_10 від призначеного за ч. 1 ст. 125 КК покарання на підставі ст. 49, ч. 5 ст. 74 цього Кодексу і тим самим не застосував закону, який підлягає застосуванню, є слушними.
Положеннями ч. 5 ст. 74 КК встановлено, що особа може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених ст. 49 цього Кодексу.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 49 КК у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання менш суворе, ніж обмеження волі, особа звільняється від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до набрання вироком законної сили минуло 2 роки.
Статтею 12 КК визначено, що кримінальним проступком є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше 3 тис. неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або інше покарання, не пов'язане з позбавленням волі.
Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 125 КК, є кримінальним проступком, оскільки карається штрафом до 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк до 200 годин, або виправними роботами на строк до 1 року.
Згідно з фактичними обставинами кримінального провадження, встановленими судами попередніх інстанцій, кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 125 КК, ОСОБА_10 вчинив 15 жовтня 2022 року.
На час постановлення ухвали апеляційним судом (03 липня
2025 року) минуло понад 2 роки з дня вчинення ОСОБА_10 кримінального правопорушення, тобто визначені ст. 49 КК строки давності закінчилися.
Відповідно до висновків, викладених у постанови Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 06 грудня 2021 року (справа
№ 521/8873/18), за змістом п. 1 ч. 2 ст. 284, ч. 3 ст. 285, частин 1, 4 ст. 286, ч. 3
ст. 288 КПК суди першої та апеляційної інстанцій мають обов'язок відповідно роз'яснити особі, яка притягується до кримінальної відповідальності, те, що на момент судового розгляду чи апеляційного перегляду закінчилися строки давності притягнення її до кримінальної відповідальності, що є правовим підґрунтям для її звільнення за приписами ст. 49 КК від кримінальної відповідальності і таке звільнення є підставою для закриття кримінального провадження відповідно до
п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК, а також право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави та наслідки такого заперечення. У разі відмови особи, у суду виникає обов'язок звільнення від призначеного покарання.
Враховуючи характер встановленого порушення, суд касаційної інстанції в цьому конкретному кримінальному провадженні має процесуальну можливість ухвалити остаточне рішення шляхом зміни вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду стосовно ОСОБА_10 і його звільнення від призначеного покарання у зв'язку із закінченням строків давності, з огляду на що касаційна скарга представника публічного обвинувачення підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд
ухвалив:
Касаційну скаргу прокурора ОСОБА_9 задовольнити.
Вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 червня 2024 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 03 липня 2025 року змінити.
Звільнити ОСОБА_10 від призначеного покарання за ч. 1
ст. 125 КК на підставі ч. 5 ст. 74, п. 1 ч. 1 ст. 49 цього Кодексу у зв'язку із закінченням строків давності.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови буде оголошено 15 грудня 2025 року о 10:45
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_11