Ухвала від 10.12.2025 по справі 754/5568/25

Ухвала

10 грудня 2025 року

м. Київ

справа № 754/5568/25

провадження № 61-15419зно25

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Тітова М. Ю.,

розглянувши заяву ОСОБА_1 про перегляд судового рішення (це ухвали від 5 (дві).12.25 року Касаційного цивільного суду) у справі за позовом ОСОБА_1 до суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Пархоменка П. І., Гудими Д. А., Краснощокова Є. В. про зобов'язання суддів змінити постановлені ухвали від 07 березня 2025 року щодо накладення штрафів та зобов'язання Голови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду провести розслідування на предмет виявлення винних у зв'язку з ненадходженням клопотання позивача від 16.03.2025 до суддів,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Пархоменка П. І., Гудими Д. А., Краснощокова Є. В. про зобов'язання суддів змінити постановлені ухвали від 07 березня 2025 року щодо накладення штрафів та зобов'язання Голови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду провести розслідування на предмет виявлення винних у зв'язку з ненадходженням клопотання позивача від 16.03.2025 до суддів.

Деснянський районний суд м. Києва ухвалою від 25 липня 2025 року відмовив у відкритті провадження у справі з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 186 ЦПК України.

Київський апеляційний суд постановою від 03 жовтня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 25 липня 2025 року - без змін.

05 листопада 2025 року ОСОБА_1 надіслав засобами електронного зв'язку до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 25 липня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 03 жовтня 2025 року у цій справі.

Верховний Суд ухвалою від 17 листопада 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 25 липня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 03 жовтня 2025 року повернув заявнику з підстав передбачених частиною третьою статті 44 ЦПК України.

29 листопада 2025 року ОСОБА_1 надіслав на електронну адресу Верховного Суду скріплену електронним цифровим підписом заяву про перегляд ухвали Верховного Суду від 17 листопада 2025 року за нововиявленими обставинами (там істотні для справи обставини, що не були встановлені судом), у тексті якої висловлено недовіру судді ОСОБА_2 , а також заперечення проти того, щоб вищезгаданий суддя розглядав та вирішував заяву ОСОБА_1 .

Верховний Суд ухвалою від 02 грудня 2025 року заяву ОСОБА_1 про відвід судді ОСОБА_2. від участі у розгляді заяви про перегляд ухвали Верховного Суду від 17 листопада 2025 року визнав необґрунтованою та передав вказану заяву для вирішення зазначеного питання у порядку, передбаченому частиною першою статті 33 ЦПК України, іншому судді.

Верховний Суд ухвалою від 04 грудня 2025 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Верховного Суду ОСОБА_2. у справі № 754/5568/25 відмовив.

Верховний Суд ухвалою від 05 грудня 2025 року визнав зловживанням процесуальними правами подання ОСОБА_1 заяви про перегляд ухвали Верховного Суду від 17 листопада 2025 року у справі № 754/5568/25. Заяву ОСОБА_1 про перегляд ухвали Верховного Суду від 17 листопада 2025 року залишив без розгляду. Попередив ОСОБА_1 , що продовження зловживання процесуальними правами у справі № 754/5568/25 може призвести до застосування щодо нього заходів процесуального примусу, передбачених ЦПК України.

Верховний Суд ухвалою від 05 грудня 2025 року доповнення ОСОБА_1 до заяви про перегляд ухвали Верховного Суду від 17 листопада 2025 року за нововиявленими обставинами повернув заявнику без розгляду у зв'язку із тим, що вона не скріплена електронним цифровим підписом.

08 грудня 2025 року ОСОБА_1 подав на офіційну електронну адресу Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду заяву «про перегляд судового рішення (це ухвали від 5 (дві).12.25 року Касаційного цивільного суду)», у якій просить скасувати ухвали і передати справу на продовження розгляду у Дніпровський райсуд м. Києва. У цій заяві висловив недовіру судді-доповідачу. Обґрунтував заяву так:

«По-2: вищевказаний суддя, який з КЦС, ЗОБОВ*ЯЗАНИЙ виконувати вимогу п.3 ч.1 ст.36 ЦПКУ (є і інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді) - а т.я. вищевказаний суддя, я не виключаю, що при розгляді інших справ у яких я є участником, буде розглядати і їх вирішувати, упереджено та необ'єктивно - так воно уви і сталося!!!: навожу вам докази щойно сказаного:

його с/рішення ОСОБА_2 від 3.06.25р, справа № 754/1281/25 - моя заява про його відвід 22.06.25р.

Вважаю також за необхідне замітити і це НАЙГОЛОВНІШЕ!!! - у вищевказаній статті не вказано, що повинна бути обов'язково подана заява про відвід і те, що вона обов'язково повинна буди розглянута і вирішена, а це НАЙ-СУТТЄВІШЕ моє уточнення по вимогам цієї статті (ці мої слова підтверджує також ч.2 ст.19 КУ - своїми словами тлумачення: «що написано - те й повинно виконуватись з урахуванням принципу «Верховенства права» (ст.8 КУ) - якщо казати по простому).

По-3: повторюся ще раз - на цей раз для акценту: п.3 ч.1 ст.36 ЦПКУ - «Суддя не може розглядати справу і підлягає самовідводу, якщо він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи», а підтвердження цього - див.вище ... вам же вимоги ч.2 ст.19 КУ ще не «пустий звук», а? Наполеглево пропоную вам ці конституційні вимоги НЕУХИЛЬНО виконати, вас це ЗОБОВ'ЯЗУЄ до речі ст.68 КУ ... не думаю, що ви на КОНСТИТУЦІЮ УКРАЇНИ «наплюєте»!

вищевказані дії цього судді караються також ст.367 ККУ і це тільки підтверджує вимогу п.3 ч.1 ст.36 ЦПКУ, яка цим суддею проігнорована і мою заяву про його відвід, які він також проігнорував ... нагадаю вам для акценту знову: суддя прямо чи побічно може бути заінтересований у результаті розгляду справи ... запом*ятали?

Примітка 2: у ст.57 ЗУ «Про судоустрій і ...» йдеться мова про «Присягу судді» - так, от у ній йдеться мовапро сумлінне виконування суддею своїх обов'язків, а не виконання цих вимог карається ст.367 ККУ.

По-4: вищевказаний суддя проігнорував у вказаної мною його ухвалі вимоги ст.3 КУ, а саме: КОНСТИТУЦІЙНИЙ ОБОВ*ЯЗОК для нього - «утвердження і забезпечення моїх прав». Перегляньте вказані мої заяви про перегляд ... - у постановлених ухвалах цього судді на них не розглянуті по суті усі питання, які я там порушив, а саме: а) питання ПО СУТІ поданої заяви та б) питання про відвід (одне з питань точно з них взагалі не розглянуто!!! - це наочне порушення ним вимог ст.3 КУ). А це є ОБОВ*ЯЗКОВОЮ ВИМОГОЮ для нього і не виконання цих конституційних вимог - це ЗЛОЧИН: ст.367 ККУ (ст.3 ЦПКУ - «Цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України ...).

Ну, яке може бути після цього справедливе судочинство, коли одні і тіж порушення норм процесуального права цей суддя у подальшому допускає? - да ніякої справедливості від нього чекати буде глупо і це підтверджується фактами, які я навів вище!!!- а ст.3 ЦПКУ треба НЕУХИЛЬНО ВИКОНУВАТИ (ст.68 ВИМАГАЮ: не виконуйте НПА, які нижче за рангом виконання чим ВИМОГИ КОНСТИТУЦІЇ (ч.2 ст.19 КУ), бо це принцип ВЕРХОВЕНСТВО ПРАВА (ст.8 КУ) ... короче: я ПОДИВЛЮСЬ і буду реагувати адекватно і жорстко, якщо звісно буде навпаки, бо мені вже імітація «справедливого судочинства» вже до «бісів» набридла ... не доводьте мене до «крайньої межі», прошу вас!!!!!!!!!!!, ібо я можу «зірватись» - у мене НЕРВОВО-ПСИХІЧНЕ ЗАХВОРЮВАННЯ (про це див.нижче) ... і все буде за законом - так, що це не залякування: не сплутайте!

…Примітка: і навіть розумовому на 1 % зрозуміло - цю заяву не може розглядати і вирішувати ОСОБА_3 (п.3,5 ч.1 ст.36 ЦПКУ).

Наступне не має ніякого відношення до вищевказаної заяви про перегляд ... - я це звернення навожу вам для того, щоб ви добряче подумали і не потрапили в «просак», врахував усе нижчевказане ... якщо будуть питання готовий вам зразу ж відповісти.

Що означає «просак»: мається на увазі моє звернення у Генпрокуратуру для порушення кримінального провадження щодо творимого БЕЗЗАКОННЯ суддею ОСОБА_4 , вашого колллллллллегу по КЦС ВСУ, який імітував т.з. «розгляд і вирішення» моєї справи.»

ТЕРМІНОВО і ОСОБИСТО!!!!!!!!!!!!

Суддя ОСОБА_4

Я до тебе звертаюсь відповідно до вимог ст.40 КУ ... тобі ж КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ ще не «пустий звук»? (по наданій тобою відповіді я це зрозумію). Якщо ж ти не відповіси: я не засмучусь ні на «йоту», бо я з «суддівською мафією» стикають дуже і дуже часто, а ти точно з цієї «обойми» (ти за злочинне судочинство відповіси за ст.367 ККУ - я тобі це ГАРАНТУЮ!). Короче: якщо ти не відповіси на це моє звернення - це буде кваліфікуватись, що тобі КУ до одного місця (і інтимного теж)!

У мене декілька запитань по твоїй ухвалі по суд.справі за № 754/7334/25 від 4.12.25 р. ти у резолютивній частині написав:

А) визнати зловживання процесуальними правами, але ж у ч.1 ст.43 ЦПКУ там 6 пунктів - так який ж них відноситься до мене ? Це є порушенням вимог ст. 5,11 ЗУ «Про інформацію» - тебе слід притягти за це до відповідальності... УТОРОПАЛО?

+ навіть якщо б ти вказав конкретний пункт мого зловживання - цього мало: треба вказувати КОНКРЕТНІ ФАКТИ ЗЛОВЖИВАННЯ ПРОЦЕСУАЛЬНИМИ ПРАВАМИ (це вимагає від, тебе ст.5,11 ЗУ «Про інформацію»). ЗЛОВЖИВАННЯ - це неодноразове дійство, наведення і доказ щодо одного факту - НЕДОСТА ТНЬО, їх має бути декілька! Спростуйте - якщо у вас інша думка - мені цікавий твій інтелект... чекаю... піднатужся!

А я вважаю що при твоєму вищевказаному порушенні (ч. 1 ст.43 ЦПКУ - немає конкретики у твоїй ухвалі) - мене не можна визнавати таким, який зловживає процесуальними правами - ну у тебе і логіка приметивної особи! Це явний твій прокол в простій логіці... це вкаліфікується, як ЗАЛЯКУВАННЯ, яке без конкретики «вилито» на мене!!!

Цей вислів «зловживання процесуальними правами» - тільки тупою відмазкою нерозумної особи назвати можна ... короче: чекаю твоїх пояснень!

Б) ти залишаєш мою заяву (при чому обгрунтовану вимогами ст.3,21 КУ + п.3,5 ч.1 ст.36 ЦПКУ) без розгляду... підстави, які тобою наводяться «сміхотворні»: однозначно вони для @...

(доведи протилежне ... чекаю) ... + ти злочинно забув про вимоги ст.3 ЦПКУ, що цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України. Про виконання вимог ЗАКОНІВ у цій статті можна казати тільки, тоді коли НЕУХИЛЬНО виконується конституційний принцип «ВЕРХОВЕНСТВА ПРАВА» (ст.8 КУ), а тиуви не така особа - мається на увазі ст.21 КУ, а тебе ж це ЗОБОВ'ЯЗУЄ ст.3,68 КУ!

+ ти не врахував моє ПСИХІЧНО-НЕРВОВЕ ЗАХВОРЮВАННЯ, яке підтверженолікарями: психіатром і невропатологом (вони є у справі). Явний твій прокол і не виконання вимог ст.2 ЦПКУ - однак ти мене ЗАЛЯКУЄШ знову - залишаєш мою заяву без розгляду (це теж один варіант ЗАЛЯКУВАННЯ... ти ж при цьому злочинному ЗЕ-режимі вважаєш себе «НАПІВ-БОГОМ», бо ти вважаєш що тобі все дозволено: навіть БРЕХА ТИ - вище я це довів) ... помиляєшся і ти скоро у цьому переконаєшся (і все буде за законом - так, що це не залякування)!!!

В) ти попереджаєш, що продовження зловживання процесуальними правами може призвести до застосування до мене процесуального примусу - подивись на пункт А (який вище - це, щоб не повторюватись)... ти ж порушив закон, а мене відсутністю конкретики ЗАЛЯКУЄШ, а як же вимоги ст.3 КУ та 2 ЦПКУ (захист моїх прав)? + незабувай: ст.21 КУ вона вище усіх вимог ЦПКУ? - мені цікава твоя думка з цього приводу, бо ти з нею зовсім не рахуєшся присудочинстві! Відсіль і висновок: тобі КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ до одного інтимного місця... на твою реакцію я подивлюсь і зроблю АДЕКВАТНИЙ ВИСНОВОК по закону!

Вимагаю - відповідно до ст.40 КУ надати ОБГРУНТОВАНУ ВІДПОВІДЬ на все-все-все мною вишепорушене (тільки дивись щось не пропусти не нароком, а то будеш потім жаліти - і все буде за законом, а не за твоїми корупційними «понятіями»). Відповідь чекаю до 10.12.25 р. ... ти ж ой як «високо» ЗАЛІЗ (незрозуміло правда завдяки чому, але точно не за рівнем ЧЕСТІ, СОВІСТІ І МОРАЛІ до людини: інваліда армії 2 групи, особі похилого віку: мені майже 70 років - я 1956 р.н. + у мене уйма недоліків у стані здоров*я: у суд.справі все це є) - ти ж «профі» і час тобі на роздум не потрібен ... ВСЕ УТОРОПАВ?» (мову оригіналу збережено).

Згідно зі статтею 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до пунктів 2, 11 частини третьої статті 2 ЦПК України повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, неприпустимість зловживання процесуальними правами віднесено до основних засад (принципів) цивільного судочинства.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 43 ЦПК України учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу.

Частиною першою статті 44 ЦПК передбачено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Перелік дій, що суперечать завданню цивільного судочинства та які залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами, не є вичерпним (частина друга вказаної статті).

Учасник судового процесу має користуватися процесуальними правами саме з метою виконання завдання цивільного судочинства, сприяючи тим самим суду у здійсненні правосуддя. Якщо ж такий учасник здійснює певну процесуальну дію не з цією метою, а для досягнення інших цілей (образити, принизити суд, його суддів, інших учасників процесу, виявити до них і до їхніх дій власні негативні емоції тощо), він виходить за межі дійсного змісту відповідного процесуального права, тобто зловживає ним. Правова система має бути спроможною ефективно захистити себе від цих дій. І саме на такий захист спрямовані заходи, які суд застосовує через зловживання учасником судового процесу процесуальними правами. Відповідні заходи передбачені у частинах третій і четвертій статті 44, пункті 1 абзацу другого частини четвертої статті 135, частині дев'ятій статті 141, частині першій статті 143, пункті 5 частини першої статті 144, статті 148 ЦПК України (див. mutatis mutandis постанову Великої Палати Верховного Суду від 8 липня 2021 року у справі № 9901/235/20 (пункт 20; № у ЄДРСР 98728792), ухвалу Великої Палати Верховного Суду від 27 жовтня 2021 року у справі № 9901/598/19 (№ у ЄДРСР 101029238), ухвалу Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 29 серпня 2022 року у справі № 127/11940/21 (пункти 21-22; № у ЄДРСР 105961803) тощо).

Дії учасника справи чи його представника мають не лише за формою, але й за змістом відповідати завданню цивільного судочинства. Зміст права на справедливий суд несумісний зі свідомим виявом такими особами неповаги до честі, гідності, репутації іншого учасника, суду, суддів тощо. У процесуальних відносинах, намагаючись донести певну думку до суду, учасник судового процесу має ретельно підбирати слова, а також з обережністю виявляти емоції щодо інших учасників, суду та конкретних суддів. Суд не має толерувати використання у процесуальних заявах образливих характеристик (див. mutatis mutandis постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 199/6713/14-ц (пункт 22; № у ЄДРСР 80854817), від 14 березня 2019 року у справі № 9901/34/19 (№ у ЄДРСР 81013341), від 7 листопада 2019 року у справі № 9901/324/19 (№ у ЄДРСР 85775709), від 7 квітня 2021 року у справі № 9901/23/21 (№ у ЄДРСР 96669462), від 8 липня 2021 року у справі № 9901/235/20 (пункт 22; № у ЄДРСР 98728792), ухвалу Великої Палати Верховного Суду від 27 жовтня 2021 року у справі № 9901/598/19 (№ у ЄДРСР 101029238), ухвалу Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 29 серпня 2022 року у справі № 127/11940/21 (пункти 21-22; № у ЄДРСР 105961803)).

Як зазначив Європейський суд з прав людини, найголовніше - це довіра, яку в демократичному суспільстві повинні мати суди у громадськості (Hauschildt Case, рішення від 24 травня 1989 року, заява № 11/1987/134/188, § 48). Наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначається за допомогою суб'єктивного критерію, тобто оцінювання особистого переконання конкретного судді у певній справі, а також за допомогою об'єктивного критерію, тобто з'ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого законного сумніву з цього приводу (§ 46 вказаного рішення).

Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу (частина четверта статті 36 ЦПК України).

Безперечно, учасник справи може мати сумніви у тому, чи відповідають дії суду чинному законодавству, а також щодо незалежності та безсторонності суддів. Він вправі висловити ці сумніви у поданій до суду заяві про відвід. Проте має бути стриманим і коректним, утримуватися від надання особистісних характеристик й оцінок, а тим паче від огульних і надуманих звинувачень суддів у вчиненні злочинів. Крім цього, учасник справи не може використовувати інститут відводу суддів із метою схиляння суду до ухвалення бажаного для нього процесуального рішення (див. ухвалу Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 29 серпня 2022 року у справі № 127/11940/21 (пункти 23-24; № у ЄДРСР 105961803)).

Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання (частина третя статті 44 ЦПК України).

Верховний Суд в ухвалі від 05 грудня 2025 року вже визнав зловживанням процесуальними правами дії заявника щодо подання заяви, в яку була включена заява про відвід. Заявник був попереджений, що у разі продовження зловживання процесуальними правами до нього буде застосований захід процесуального примусу у вигляді штрафу. Незважаючи на це, 08 грудня 2025 року він подав чергову заяву «про перегляд судового рішення (це ухвали від 5 (дві).12.25 року Касаційного цивільного суду)», в якій висловив недовіру судді ОСОБА_4. та застеріг його від її розгляду.

Отже, неодноразово подаючи майже ідентичні заяви, зокрема з метою заявити відвід судді, ОСОБА_1. діє не з метою виконання завдання цивільного судочинства. Він не виконав обов'язок виявляти повагу до суду та судді: виклав аргументи у заяві про перегляд судового рішення у манері, далекій від ділового спілкування, у неприйнятній формі критикував суддю за ухвалення інших судових рішень, назвав його дії «імітацією «справедливого судочинства», з посиланням на своє захворювання застерігав суд від дій, які не відповідають його інтересам, а також від виконання юридичних норм, які мають нижчу юридичну силу, ніж Конституція України, зокрема ЦПК України, обіцяв «зірватися» і «реагувати жорстко».

Такі висловлювання виходять за процесуально допустимі межі оцінки дій суду, спрямовані на досягнення бажаного для заявника результату, а не на виконання завдання цивільного судочинства, яке згідно з частиною другою статті 2 ЦПК України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Отже, фактично заявник використав інститути відводу та перегляду судових рішень не для забезпечення розгляду справи незалежним і неупередженим судом, а з іншою метою.

З урахуванням наведеного, дії ОСОБА_1 є проявом недобросовісної реалізації відповідних процесуальних прав всупереч завданню цивільного судочинства, тобто з іншою метою, ніж для забезпечення справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду і вирішення конкретної цивільної справи. Тому заяву «про перегляд судового рішення (це ухвали від 5 (дві).12.25 року Касаційного цивільного суду)» слід повернути заявникові через зловживання ним правом на її подання.

Заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених у суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов'язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства (частина перша статті 143 ЦПК України).

Статтею 144 ЦПК України визначено, що заходами процесуального примусу є: попередження, видалення із залу судового засідання, тимчасове вилучення доказів для дослідження судом, привід, штраф.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 148 ЦПК України у випадках зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі до від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлений прожитковий мінімум для працездатних осіб, який з 1 січня становить 3 028,00 грн.

Оскільки вживання в заяві «про перегляд судового рішення (це ухвали від 5 (дві).12.25 року Касаційного цивільного суду)» образливих висловлювань стосовно судді суперечить основним засадам (принципам) цивільного судочинства, а також його завданню, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі, що свідчить про зловживання ОСОБА_1 його процесуальними правами, та полягає у їх недобросовісному використанні, Верховний Суд дійшов висновку про застосування до ОСОБА_1 заходу процесуального примусу у вигляді штрафу в розмірі 0,3 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 908,40 грн.

Відповідно до частини п'ятої статті 148 ЦПК України ухвала про стягнення штрафу є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Стягувачем за таким виконавчим документом є Державна судова адміністрація України.

Верховний Суд попереджає заявника, що у разі подальшого зловживання процесуальними правами на нього може бути накладений штраф у розмірі до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (частина друга статті 148 ЦПК України), що становить до 30 280,00 грн.

Керуючись статтями 2, 44, 148, 260, 263 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Заяву про перегляд судового рішення (це ухвали від 5 (дві).12.25 року Касаційного цивільного суду) у справі № 754/5568/25 повернути ОСОБА_1 .

Стягнути із ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) у дохід Державного бюджету України (стягувач: Державна судова адміністрація України; вул. Липська, буд. 18/5, м. Київ, 01021; код у ЄДР: 26255795) штраф у розмірі 908 (дев'ятсот вісім) грн 40 коп.

Надіслати учасникам справи та Державній судовій адміністрації України копію цієї ухвали.

Ухвала є виконавчим документом та може бути пред'явлена до примусового виконання протягом трьох місяців з наступного дня після набрання нею законної сили.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Судді: А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

М. Ю. Тітов

Попередній документ
132611362
Наступний документ
132611364
Інформація про рішення:
№ рішення: 132611363
№ справи: 754/5568/25
Дата рішення: 10.12.2025
Дата публікації: 17.12.2025
Форма документу: Ухвала
Форма судочинства: Цивільне
Суд: Касаційний цивільний суд Верховного Суду
Категорія справи: Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: (20.01.2026)
Результат розгляду: Приєднано до провадження
Дата надходження: 13.01.2026
Предмет позову: про зобов’язання суддів змінити постановлені ухвали від 07 березня 2025 року щодо накладення штрафів та зобов’язання Голови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду провести розслідування на предмет виявлення винних у зв’язку з ненадходженням к