15 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 204/2637/23
провадження № 61-15456ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Ступак О. В.,
розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Шпака Володимира Івановича, на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 05 листопада 2025 року в провадженні за заявою ОСОБА_1 про перегляд постанови Дніпровського апеляційного суду від 25 вересня 2024 року за нововиявленими обставинами в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Заря Наталії Георгіївни про визнання договору недійсним, поновлення права власності,
У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:
визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Заря Н. Г., зареєстрований в реєстрі за № 33;
визнати (поновити) за ОСОБА_2 право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 ;
скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 66217194 від 27 січня 2023 року, винесене приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Заря Н. Г. та поновити за ОСОБА_2 запис про право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 ;
У березні 2023 року ОСОБА_1 подав до суду заяву про забезпечення позову шляхом накладання арешт на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_2 .
Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 03 березня 2023 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 14 листопада 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Ухвалу Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 03 березня 2023 року про забезпечення позову скасовано та відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.
Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 12 березня 2024 року позов задоволено частково.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Скасовано рішення приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Заря Н. Г. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 66217194 від 27 січня 2023 року про право власності ОСОБА_3 на спірну квартиру.
В іншій частині відмовлено, здійснено розподіл судових витрат.
Додатковим рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 20 травня 2024 року стягнено з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн з кожного.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 28 серпня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 , ОСОБА_3 задоволено. Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 12 березня 2024 року скасовано, ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позову, здійснено розподіл судових витрат.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 25 вересня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, додаткове рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 20 травня 2024 року скасовано, в задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення та відшкодування судових витрат відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 02 липня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 листопада 2023 року задоволено.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 28 серпня 2024 року задоволено частково.
Постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 листопада 2023 року скасовано, а ухвалу Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 03 березня 2023 року залишено в силі.
Постанову Дніпровського апеляційного суду від 28 серпня 2024 року в частині відмови у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу скасовано, а рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 12 березня 2024 року про задоволення позову в цій частині змінено, викладено його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
Постанову Дніпровського апеляційного суду від 28 серпня 2024 року в частині відмови у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про скасування рішення про державну реєстрацію права власності змінено, викладено його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
Здійснено розподіл судових витрат.
Визначено, що з моменту ухвалення постанови суду касаційної інстанції постанова Дніпровського апеляційного суду від 14 листопада 2023 року та постанова Дніпровського апеляційного суду від 28 серпня 2024 року в скасованій частині втрачають законну силу.
У серпні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до апеляційного суду із заявою про перегляд постанови Дніпровського апеляційного суду від 25 вересня 2024 року за нововиявленими обставинами на підставі пункту 3 частини другої статті 423 ЦПК України.
Заява обґрунтована тим, що за наслідками розгляду Верховним Судом цієї справи № 204/2637/23 позов ОСОБА_1 задоволено в частині однієї вимоги, а саме визнання недійсним договору купівлі-продажу, а отже постанова апеляційного суду, якою скасовано додаткове рішення суду першої інстанції в зв'язку з відмовою в задоволенні позову повністю підлягає перегляду за нововиявленими обставинами, оскільки таке судове рішення ухвалено на підставі рішення, яке було скасовано.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 05 листопада 2025 року відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.
Суд апеляційної інстанції інстанції, відмовляючи в задоволенні заяви ОСОБА_1 , вказав, що наведені заявником обставини не є нововиявленими в розумінні статті 423 ЦПК України, натомість такі обставини можуть бути підставою для перегляду вказаного судового рішення в касаційному порядку.
У грудні 2025 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Шпака В. І., на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 05 листопада 2025 року.
У касаційній скарзі заявник, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати судове рішення апеляційної інстанції, ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити заяву ОСОБА_1 про перегляд постанови Дніпровського апеляційного суду від 25 вересня 2024 року за нововиявленими обставинами .
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції без належного обґрунтування відмовив в задоволенні заяви про перегляд постанови апеляційного суду за нововиявленими обставинами на підставі пункту 3 частини другої статті 423 ЦПК України, оскільки Верховний Суд скасував судове рішення апеляційного суду, яке було підставою для скасування цим судом додаткового рішення місцевого суду.
Вважає, що оскільки додаткове рішення є невід'ємною частиною основного рішення в справі№ 204/2637/23, Дніпровський апеляційний суд мав навести аргументи, що постанова апеляційного суду від 28 серпня 2024 року в цій справі про відмову в задоволенні позову не була покладена в основу постанови цього ж суду від 25 вересня 2024 року, якою скасовано додаткове рішення, або дійти висновку про задоволення заяви про перегляд судового рішення апеляційного суду за нововиявленими обставинами.
Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з положеннями частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.
Із касаційної скарги вбачається, що вона є необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновку щодо незаконності та неправильності оскаржуваного судового рішення апеляційного суду.
Згідно з частиною першою статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
Частиною другою статті 423 ЦПК України передбачено, що підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.
Заявник посилається на пункт 3 цієї норми процесуального права.
За змістом частини першої статті 425 ЦПК України заява про перегляд судового рішення суду першої інстанції з підстав, визначених частиною другою, пунктами 1, 3 частини третьої статті 423 цього Кодексу, подається до суду, який ухвалив судове рішення.
Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.
У постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 4 «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами» судам роз'яснено, що для визначених, у тому числі вищевказаним пунктом статті 423 ЦПК України, нововиявлених обставин необхідними умовами є те, що вони існували на час розгляду справи, але підстави виникли після ухвалення рішення у справі (зокрема, шляхом скасування судового рішення, яке стало підставою для його ухвалення), спростовують обставини, встановлені судом на час розгляду справи, та мають важливе значення для її розгляду (пункт 3).
У пункті 9 вищевказаної постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ судам роз'яснено, що скасування судового рішення може бути визнано нововиявленою обставиною лише в тому випадку, коли суд обґрунтував ухвалене судове рішення скасованим (воно було підставою для ухвалення такого судового рішення) або виходив із нього, хоча прямо й не посилався на нього на підтвердження наявності вказаних обставин, а також якщо наслідком скасування судового рішення є інше за змістом вирішення спору.
Вирішуючи питання про скасування судового рішення із зазначених підстав, суди мають виходити з преюдиційного зв'язку судових рішень, зокрема, із того, що між рішеннями має існувати матеріально-правовий зв'язок, факти, встановлені в одній із справ, мають значення для іншої справи.
При вирішенні питання про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами суд має виходити з визначених частиною другою статті 423 ЦПК України підстав, перелік яких є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає, та дотримання заявником умов, що містяться у статтях 424, 426 ЦПК України.
ОСОБА_1 вважає, що наявні підстави для перегляду постанови Дніпровського апеляційного суду від 25 вересня 2024 року за нововиявленими обставинами, оскільки Верховний Суд скасував в частині вирішення однієї позовної вимоги постанову апеляційного суду від 28 серпня 2024 року, якою відмовлено в задоволенні позову повністю та яка була покладена в основу мотивів постанови цього ж суду від 25 вересня 2024 року.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 квітня 2021 року у справі № 9901/819/18 (провадження № 11-430заі20) також зазначала, що, вирішуючи питання про скасування судового рішення з підстав, визначених пунктом 3 частини другої статті 361 КАС України, суд повинен виходити саме з преюдиційного зв'язку судових рішень. Разом із тим слід мати на увазі, що скасування судового рішення може бути визнано нововиявленою обставиною лише в тому випадку, коли суд обґрунтував судове рішення, що переглядається, скасованим судовим рішенням (актом) чи виходив із вказаного акта, не посилаючись прямо на нього.
Таким чином, при вирішенні питання про наявність підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, дослідженню підлягає те, чи скасоване судове рішення в іншій справі, передбачене пунктом 3 частини другої відповідної процесуальної норми права, було покладено в основу рішення, про перегляд якого подано заяву, тобто чи мало таке судове рішення преюдиційне значення і суттєво впливало на результат розгляду справи, про перегляд судового рішення у якій подано заяву.
На вказаному наголошено і в постанові Верховного Суду від 25 січня 2024 року у справі № 500/2239/22 (адміністративне провадження № К/990/28298/23) та в ухвалі Верховного Суду від 24 липня 2024 року в справі № 290/289/22 (провадження № 61-2175вно24).
Отже, обов'язковою умовою для застосування вищевказаної норми процесуального права є скасування саме преюдиційного (того, що було покладено в основу рішення, яке заявник просить переглянути) судового рішення (постанова Верховного Суду від 30 липня 2020 року у справі № 814/1130/15, адміністративне провадження № К/9901/30590/18).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25 травня 2021 року у справі № 752/4995/17 (провадження № 14-41цс21) дійшла висновку про те, що нововиявленою обставиною є не факт ухвалення судового рішення, не саме це рішення як юридичний факт, а обставина, яку у ньому встановив суд. Суд має право скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами за умови, що вони можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, яку надав суд у такому рішенні.
У постанові Верховного Суду від 21 листопада 2023 року у справі № 442/486/13 викладено висновок про те, що для визначених пунктом 3 частини другої статті 423 ЦПК України нововиявлених обставин необхідними умовами є те, що вони існували на час розгляду справи, але підстави виникли після ухвалення рішення у справі (зокрема, шляхом скасування судового рішення, яке стало підставою для його ухвалення), спростовують обставини, встановлені судом на час розгляду справи, та мають важливе значення для її розгляду.
Отже, перегляд справи у зв'язку з нововиявленими обставинами має на меті не усунення судових помилок (що є прерогативою судів апеляційної та касаційної інстанції), а лише перегляд вже розглянутої справи з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення судового рішення.
З урахуванням вищевказаних правових висновків і норм процесуального права, Верховний Суд виходить із того, що при вирішенні питання про наявність підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, дослідженню підлягає те, чи скасоване судове рішення в іншій справі було покладено в основу рішення, про перегляд якого подано заяву, тобто чи мало таке судове рішення преюдиційне значення і суттєво впливало на результат розгляду справи, про перегляд судового рішення у якій подано заяву.
Такий висновок викладено в ухвалі Верховного Суду від 24 липня 2024 року в справі № 290/289/22 (провадження № 61-2175вно24), на який й посилається ОСОБА_1 .
Підсумовуючи наведе, застосування пункту 3 частини другої статті 423 ЦПК України та визнання обставини нововиявленою може мати місце у випадку скасування судового рішення, ухваленого в іншій судовій справі, ухваленого щодо предмету спору та обставин на підтвердження або спростування підстав позову, на підставі якого (судового рішення) було ухвалено рішення саме по суті спору, що і характеризує преюдиційність встановлених обставин в одній справі, які могли вплинути на вирішення спору по суті в іншій справі.
А отже, не є нововиявленою обставиною відповідно до пункту 3 частини другої статті 423 ЦПК України скасування судового рішення (повністю або в частині), скасована частина якого, на переконання ОСОБА_1 , може вплинути на розподіл судових витрат, тобто, як вважає заявник, є підставою для перегляду постанови апеляційного суду за нововиявленими обставинами щодо перегляду додаткового рішення суду першої інстанції, які (судові рішення) ухвалені в межах одного провадження, а саме № 204/2637/23.
Наведене свідчить про помилкове тлумачення заявником вимог пункту 3 частини другої статті 423 ЦПК України, яка не підлягає застосуванню в контексті поданої ОСОБА_1 заяви про перегляд постанови Дніпровського апеляційного суду від 25 вересня 2024 року за нововиявленими обставинами, відповідно вказане судове рішення не може бути підставою для перегляду за нововиявленими обставинами.
Враховуючи наведене, Верховний Суд вважає, що апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що обставини, на які посилається ОСОБА_1 , не є нововиявленими обставинами у розумінні положень статті 423 ЦПК України.
Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не можна розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (справа «Ryabykh v. Russia» (Рябих проти Росії), заява № 52854/99, п. 52, ECHR 2003-IX).
Касаційна скарга не містить обґрунтованих посилань на порушення апеляційним судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, а зводиться до незгоди заявника з ухваленим судовим рішеннями, законність та обґрунтованість якого доводами касаційної скарги не спростована.
Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки ґрунтуються на незгоді з обставинами, встановленими судами, зводяться до переоцінки доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
Європейський суд з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
З урахуванням наведеного вище, колегія суддів дійшла висновку про те, що правильність застосування апеляційним судом норм права не викликає розумних сумнівів, а касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Шпака В. І., на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 05 листопада 2025 року є необґрунтованою.
Керуючись частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Шпака Володимира Івановича, на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 05 листопада 2025 року в провадженні за заявою ОСОБА_1 про перегляд постанови Дніпровського апеляційного суду від 25 вересня 2024 року за нововиявленими обставинами в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Заря Наталії Георгіївни про визнання договору недійсним, поновлення права власності.
Копію ухвали направити заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді Н. Ю. Сакара
О. М. Осіян
О. В. Ступак