5 травня 2025 року
м. Київ
справа № 404/8559/14
провадження № 61-4753ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Сердюка В. В., Фаловської І. М., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Стріченко Димитрій Анатолійович, на ухвалу Кіровського районного
суду м. Кіровограда від 12 листопада 2024 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 3 березня 2025 року у справі за заявою старшого державного виконавця Фортечного відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Красій Ірини Іванівни про видачу дубліката виконавчого листа у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу,
У травні 2024 року старший державний виконавець Фортечного відділу державної виконавчої служби у м. Кропивницькому Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Красій І. І. подала заяву про видачу дубліката виконавчого листа у справі № 404/8559/14 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу.
Заяву мотивувала тим, що у Фортечному відділі державної виконавчої служби у м. Кропивницькому Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа № 404/8559/14-ц, виданого 3 червня 2015 року Кіровським районним судом м. Кіровограда, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 боргу в сумі 1 297 499,89 грн та 3 654 грн у відшкодування судового збору, а всього 1 301 153,89 грн.
9 червня 2015 року державний виконавець виніс постанову про відкриття виконавчого провадження. Під час перевірки матеріалів виконавчого провадження виявлено відсутність виконавчого листа у справі № 404/8559/14-ц, виданого 3 червня 2015 року Кіровським районним судом м. Кіровограда.
Ухвалою від 12 листопада 2024 року, залишеною без змін постановою Кропивницького апеляційного суду від 3 березня 2025 року, Кіровський районний
суд м. Кіровограда заяву задовольнив. Видав дублікат виконавчого листа у справі № 404/8559/14-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу.
11 квітня 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Стріченко Д. А., у підсистемі «Електронний суд» сформував касаційну скаргу, яку зареєстровано
14 квітня 2025 року, на ухвалу Кіровського районного суду м. Кіровограда
від 12 листопада 2024 року та постанову Кропивницького апеляційного суду
від 3 березня 2025 року, повний текст якої складено 14 березня 2025 року.
Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження, суд дійшов наступних висновків.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у пунктах 2 і 3 частини першої статті 389 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Скаргу мотивовано тим, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку про обґрунтованість заяви старшого державного виконавця стосовно факту втрати оригінала виконавчого листа та звернення із заявою про видачу його дубліката у встановлений процесуальним законом строк.
Заявник вказує, що апеляційним судом не було проаналізовано строки звернення старшого державного виконавця із заявою про видачу дублікату виконавчого листа у зв'язку з його втратою, тому суд не врахував висновки Верховного Суду, викладені
у постановах від 15 листопада 2018 року у справі № 474/784/17, від 22 жовтня
2018 року у справі № 2-824/2009, від 21 серпня 2019 року у справі № 2-836/11,
від 8 січня 2020 року у справі № 760/6367/18, від 29 жовтня 2020 року
у справі № 916/922/16, від 2 грудня 2020 року у справі № 911/4670/13, від 17 листопада 2021 року у справі № 419/310/12, від 13 листопада 2024 року у справі № 186/871/14-ц.
Пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість судових рішень.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно з Рішенням Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26 червня 2013 року у справі № 1-7/2013 виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.
Конституційний Суд України в рішенні від 27 січня 2010 року № 3-рп/2010 у справі № 1-7/2010 вказав, що необґрунтована відмова у видачі дубліката виконавчого листа фактично унеможливлює виконання прийнятого судового рішення, яке набрало законної сили.
Відповідно до частини першої статті 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Згідно з підпунктом 17.4 підпункту 17 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення»
ЦПК України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документа. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання.
Виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом (частина перша, пункт 10 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»).
Верховним Судом сформовано сталу практику у подібних справах про видачу дублікатів виконавчих листів.
У постанові Верховного Суду від 17 листопада 2021 року у справі № 419/310/12 зроблено такий висновок: «…єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата. … Таким чином, дублікат виконавчого документа видається замість втраченого оригіналу, лише за наявності достатніх доказів того, що виконавчий документ дійсно втрачено…».
У постанові Верховного Суду від 8 листопада 2023 року у справі № 196/673/14 зазначено: «…аналіз пункту 17.4 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України дозволяє дійти висновку, що єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата. При цьому виконавчий лист може бути виданий лише за умови, якщо у встановлені строки з відповідною заявою до суду звернувся стягувач або державний/приватний виконавець. Таким чином дублікат виконавчого документа видається замість втраченого оригіналу лише за наявності достатніх доказів того, що виконавчий документ дійсно втрачено. При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв'язку з його втратою заявник повинен повідомити суду обставини, за яких виконавчий лист було втрачено, подавши відповідні докази. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, викрадено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Дублікат виконавчого листа видається на підставі матеріалів справи та судового рішення, за яким був виданий втрачений виконавчий лист…».
У постанові від 26 червня 2019 року у справі № 0907/2-3576/2011
Верховний Суд вказав: «…Установивши недоведеність заявником втрати виконавчих листів, виданих Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області
у справі № 0907/2-3576/2011, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, дійшов правильного висновку про відсутність передбачених законом підстав для видачі його дубліката за заявою стягувача. Видача дубліката виконавчого листа передбачена законодавством лише у разі його втрати. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, викрадено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Стягувач має повідомити суду обставини, за яких виконавчий лист було втрачено, подавши відповідні докази…».
Отже видача дубліката виконавчого листа передбачена законодавством лише у разі його втрати, зокрема, коли його загублено, викрадено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання.
Водночас, звертаючись до суду для вирішення питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв'язку з його втратою, саме заявник повинен повідомити суду обставини, за яких виконавчий лист втрачено, подавши на підтвердження зазначених обставин відповідні докази.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (частина п'ята
статті 263 ЦПК України).
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення, або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина друга статті 77 ЦПК України).
Процесуальним обов'язком суду є належним чином дослідити поданий стороною доказ, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування.
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що 9 червня 2015 року старший державний виконавець Кіровського відділу державної виконавчої служби Кіровоградського міського управління юстиції відкрив виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 404/8559/14, виданого 3 червня
2015 року Кіровським районним судом м. Кіровограда.
Виконавчий лист стягувачу не повертався, що суди встановили з відомостей з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень.
Відповідно до приписів частини першої статті 22 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, чинній на час пред'явлення виконавчого листа до виконання, виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки: 1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.
Згідно з частиною другою статті 22 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, чинній на час пред'явлення виконавчого листа до виконання, строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються для: 1) виконання судових рішень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення; 2) виконання рішень комісій по трудових спорах - з дня видачі посвідчення на примусове виконання рішення; 3) інших виконавчих документів - з наступного дня після набрання ними юридичної сили, якщо інше не передбачено законом.
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що виконавче провадження відкрито 9 червня 2015 року на підставі виконавчого листа, виданого 3 червня
2015 року Кіровським районним судом м. Кіровограда на виконання рішення
від 15 квітня 2015 року. Тобто виконавчий лист пред'явлено до виконання в межах річного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Відповідно до частин першої та другої статті 23 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, чинній на час пред'явлення виконавчого листа до виконання, строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються: 1) пред'явленням виконавчого документа до виконання; 2) частковим виконанням рішення боржником; 3) наданням судом, який видав виконавчий документ, відстрочки або розстрочки виконання рішення.
Після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.
Отже строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання перервався у зв'язку з пред'явленням виконавчого листа до виконання та відкриттям виконавчого провадження.
Нова редакція Закону України «Про виконавче провадження» набрала чинності 2 червня 2016 року.
Відповідно до пункту п'ятого Розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» в редакції після 2 червня 2016 року виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред'являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.
Згідно з пунктом шостим Розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» в редакції після 2 червня 2016 року рішення, які виконувалися органами державної виконавчої служби до набрання чинності цим Законом, продовжують виконуватися цими органами до настання підстав для завершення виконавчого провадження.
Встановивши відсутність відомостей про повернення виконавчого листа стягувачу у Єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, обґрунтовано вважав, що із заявою про видачу дубліката виконавчого листа старший державний виконавець звернулася у межах строку для пред'явлення його до примусового виконання.
Доводи касаційної скарги такого висновку не спростовують та зводяться до суб'єктивної оцінки заявником обставин справи та незгоди з оскаржуваними судовими рішеннями.
Посилання в касаційній скарзі на невиконання державним виконавцем обов'язку повернути виконавчий документ стягувачу протягом одного року з дня його пред'явлення до виконання у зв'язку з тим, що у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, не має правового значення та не спростовує висновків судів, оскільки предметом розгляду заяви у цій справі є видача дубліката втраченого виконавчого документа, водночас законодавством передбачено спеціальний порядок оскарження рішень, дій та бездіяльності державних виконавців під час примусового виконання судових рішень.
Принагідно звернути увагу, що судам першої та апеляційної інстанцій не надано відповідного судового рішення за результатами розгляду скарги на дії, рішення чи бездіяльність державного виконавця, при цьому касаційна скарга не містить доводів того, що такі докази наявні у справі, однак не досліджувалися судами попередніх інстанцій всупереч вимогам процесуального законодавства.
Колегія суддів наголошує на тому, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість вимог касаційної скарги.
Відповідно до приписів частин четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Оскільки касаційну скаргу колегія суддів визнала необґрунтованою, правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, то у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
Керуючись статтями 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Стріченко Димитрій Анатолійович, на ухвалу Кіровського районного суду м. Кіровограда від 12 листопада 2024 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 3 березня 2025 року.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає
Судді С. О. Карпенко
В. В. Сердюк
І. М. Фаловська