09 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 344/15506/24
провадження № 61-13497 ск 25
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Пророка В. В. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Петрова Є. В., розглянувши касаційну скаргуОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 23 вересня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківського національного медичного університету про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
1. У серпні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом, у якому просила поновити її на роботі на посаді старшого лаборанта кафедри офтальмології Івано-Франківського національного медичного університету та стягнути із відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 19 045,00 грн.
2. Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області рішенням від 27 червня 2025 року, залишеним без змін постановою Івано?Франківського апеляційного суду від 23 вересня 2025 року, у задоволенні позову відмовив.
3. У жовтні 2025 року до Верховного Суду за допомогою засобів поштового зв'язку надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Івано?Франківського апеляційного суду від 23 жовтня 2025 року, в якій заявник просить скасувати оскаржуване судове рішення та постановити нове судове рішення по суті позовних вимог.
4. Ухвалою від 17 листопада 2025 року Верховний Суд витребував матеріали цивільної справи № 344/15506/24 та відклав вирішення питання про залишення касаційної скарги без руху, повернення, відкриття або відмову у відкритті касаційного провадження до надходження матеріалів справи до Верховного Суду.
5. На виконання вимог вказаної ухвали 02 грудня 2025 року матеріали справи № 344/15506/24 надійшли до Верховного Суду.
6. Перевіривши матеріали цивільної справи, доводи касаційної скарги та оскаржуване судове рішення, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки скарга подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
7. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
8. Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
9. Пунктом 1 частини шостої статті 19 ЦПК України встановлено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
10. Ціна позову у справі № 344/15506/24 становить 19 045,00 грн, що станом на 01 січня 2025 року не перевищує 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028,00 грн х 30 = 90 840,00 грн), отже зазначена справа є малозначною у силу вимог закону.
11. Касаційна скарга містить посилання на підпункт «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, відповідно до якого судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, підлягають касаційному оскарженню у випадку, якщо справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.
12. Так заявник, виняткове значення справи для неї як для учасника, зазначає, що тривалий час після звільнення не може знайти роботу, яка буде відповідати її освіті, кваліфікації, досвіду та буде підходити по стану здоров'я. А також через тривалий розгляд справи, оскільки позивач не була працевлаштована офіційно, утворилась заборгованість за комунальні послуги, які вона має сплачувати.
13. Перевіривши зазначені доводи касаційної скарги, Верховний Суд вважає, що наведені скаржником обґрунтування не свідчать про наявність підстав, передбачених підпунктом «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, оскільки один лише фінансовий критерій не може бути визначальним для виняткового значення справи, а іншим скаржник свої доводи належним чином не обґрунтувала та не долучила жодних доказів на їх підтвердження. Незгода скаржника з оскаржуваними судовими рішеннями в цілому, за відсутності інших обставин, не може розглядатися як обставина, що впливає на визначення справи як такої, що має виняткове значення для неї, оскільки це може бути оцінкою сторони щодо кожної конкретної справи, учасником якої вона є.
14. Верховний Суд зауважує, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами «а», «б», «в», «г» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь?якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку принцип правової визначеності буде порушено.
15. Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала на те, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур.
16. У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року), та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.
17. Оскарження в суді третьої інстанції має відбуватися щодо справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, що забезпечує ефективність касаційного провадження.
18. Зазначене відповідає і Рекомендаціям № В (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
19. При цьому застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris (ціна позову) для подання скарг до Верховного Суду є правомірною та обгрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень Верховного Суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості (рішення ЄСПЛ у справі «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
20. Згідно з положеннями частини першої статті 394 ЦПК України, одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
21. Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
22. Враховуючи наведене, оскільки заявником подано касаційну скаргу на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.
23. Крім цього, Верховний Суд звертає увагу на те, що під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України.
24. За таких обставин не потребує окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 389-392 ЦПК України.
25. Також Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що не знайшли свого підтвердження доводи заявника, щодо розгляду справи за відсутності учасника, якого не було належним чином повідомлено про дату, час та місце засідання, оскільки ці доводи спростовуються матеріалами справи, зокрема ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 11 серпня 2025 року, довідкою про доставку електронного документу (зазначеної ухвали), та довідкою секретаря судового засідання від 23 вересня 2025 року.
Керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 19, 389 та 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківського національного медичного університету про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за касаційною скаргою скаргу ОСОБА_1 на постанову Івано??Франківського апеляційного суду від 23 вересня 2025 року.
2. Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
3. Матеріали цивільної справи № 344/15506/24 повернути до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді /підпис/ В. В. Пророк
/підпис/ А. А. Калараш
/підпис/ Є. В. Петров