15 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 638/427/22
провадження № 61-6526св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 02 квітня 2024 року у складі колегії суддів: Тичкової О. Ю., Савенко М. Є., Пилипчук Н. П. у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Легіон Агро», треті особи: ОСОБА_2 , приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Звєрєв Андрій Миколайович, про визнання припиненими договорів, визнання неправомірним та скасування рішення про реєстрацію права власності, поновлення права власності,
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом в якому, з урахуванням уточнень, просила суд:
- визнати припиненим кредитний договір від 25 квітня 2008 року № 028Ф-ІК-ЦВ, укладений між ОСОБА_2 та Відкритим акціонерним товариством «ВТБ Банк»;
- визнати припиненим іпотечний договір від 25 квітня 2008 року № 028Ф-ІК-ЦВ/z1, укладений між нею та Відкритим акціонерним товариством «ВТБ Банк», який посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Поляковою М. В., реєстровий № 1214;
- вилучити запис з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за номером 34615480 щодо обтяження житлової однокімнатний квартири загальною площею 32,7 кв. м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та належить їй на праві власності на підставі свідоцтва про спадщину за законом від 17 липня 1996 року № 159, посвідченого державним нотаріусом Шостої Харківської нотаріальної контори Абрамченко Т. А., яке зареєстроване Комунальним підприємством «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» 26 липня 1996 року за реєстраційним номером В-6257;
- вилучити запис з Державного реєстру іпотек за реєстраційним номером 34615393 щодо обтяження вказаної квартири;
- визнати неправомірним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу
Звєрєва А. М., індексний номер 50188360 від 12 грудня 2019 року про державну реєстрацію права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «Легіон Агро» (далі - ТОВ «Легіон Агро») зазначеної квартири;
- поновити її право власності на однокімнатну квартиру загальною площею
32,7 кв. м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;
Позовна заява мотивована тим, що 25 квітня 2008 року між ОСОБА_2 та Відкритим акціонерним товариством (далі - ВАТ) «ВТБ Банк» був укладений кредитний договір № 028Ф-ІК-ЦВ, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 15 000 доларів США з кінцевим терміном погашення 25 лютого 2023 року.
Для забезпечення виконання умов зазначеного кредитного договору між нею та банком 25 квітня 2008 року був укладений договір іпотеки № 028Ф-ІК-ЦВ/z1, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Поляковою М. В., реєстровий № 1214, предметом якого є однокімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить їй на праві приватної власності.
Зазначала, що заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова
від 08 квітня 2010 року у справі № 2-1104/10 задоволені позовні вимоги банку до ОСОБА_2 та стягнуто з нього на користь банку заборгованість за кредитним договором у розмірі 115 287 грн. Отже, банк достроково стягнув з боржника заборгованість за кредитним договором.
На виконання вказаного рішення суду видані виконавчі листи. 22 травня 2015 року було відкрите виконавче провадження. 04 листопада 2021 року постановою державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у
м. Харкові міжрегіонального управління Міністерства юстиції Грар Ю. В. виконавче провадження № НОМЕР_1 було закінчене у зв'язку зі сплатою боржником заборгованості у повному обсязі.
У грудні 2019 року при здійсненні примусового виселення позивача без рішення суду зі спірної квартири представниками відповідача їй була надана копія витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з якої стало відомо, що право власності на квартиру зареєстроване за відповідачем 06 грудня 2019 року у позасудовому порядку. Тоді ж вона дізналась, що у серпні 2019 року банк уклав з відповідачем договори відступлення права вимоги за кредитним договором та договором іпотеки.
Зазначала, що 30 травня 2022 року направила відповідачу звернення про виконання зобов'язання за кредитним договором, в якому вимагала припинити дію іпотечного договору шляхом видалення записів з реєстрів обтяжень та іпотек, однак відповіді не отримала.
Вважала, що іпотечний договір є припиненим, оскільки основне зобов'язання за кредитним договором виконане у повному обсязі. До того ж, письмової вимоги про усунення порушень з попередженням про звернення стягнення на предмет іпотеки від відповідача вона не отримувала. На час вчинення реєстраційної дії діяв мораторій на звернення стягнення на предмет іпотеки. Оцінка предмета іпотеки не проводилась. Іншого житла їй не надано, а тому у ТОВ «Легіон Агро» відсутні правові підстави для звернення стягнення на спірну квартиру.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Дзержинський районний суд м. Харкова рішенням від 09 листопада 2022 року у складі судді Аркатової К. В. позов ОСОБА_1 задовольнив частково.
Визнав припиненим кредитний договір від 25 квітня 2008 року № 028Ф-ІК-ЦВ та іпотечний договір від 25 квітня 2008 року № 028Ф-ІК-ЦВ/z1.
Вилучив запис з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, номер 34615480 щодо обтяження квартири АДРЕСА_2 .
Вилучив запис з Державного реєстру іпотек, реєстраційний номер 34615393 щодо обтяження спірної квартири.
Скасував рішення від 12 грудня 2019 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу
Звєрєва А. М., індексний номер 50188360 про державну реєстрацію права власності за ТОВ «Легіон Агро» зазначеного нерухомого майна.
Поновив право власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_2 .
В іншій частині позову відмовив.
Рішення суду мотивовано тим, що зобов'язання за кредитним договором, укладеним між ОСОБА_2 та банком, виконане повністю. Сума боргу сплачена на користь кредитора у повному обсязі про що свідчить закриття виконавчого провадження. Станом на 06 грудня 2019 року не існувало невиконаного ОСОБА_2 основного зобов'язання, тому ТОВ «Легіон Агро» не мало права звертати стягнення на іпотечне майно для задоволення своїх вимог, а кредитний та іпотечний договори, є припиненими.
Харківський апеляційний суд постановою від 28 березня 2023 року рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 09 листопада 2022 року скасував, ухвалив нове судове рішення, яким у позові ОСОБА_1 відмовив.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку шляхом визнання права власності на предмет іпотеки відбулося у передбаченому законом порядку. При цьому, ОСОБА_1 не довела той факт, що спірна квартира підпадала під критерії, визначені Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», тобто, що на неї розповсюджувався відповідний мораторій, що було її процесуальним обов'язком.
Суд вказав, що відповідач не заперечує факт припинення іпотеки внаслідок переходу до нього права власності на предмет іпотеки.
Верховний Суд постановою від 20 грудня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково.
Постанову Харківського апеляційного суду від 28 березня 2023 року скасував, а справу направив на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова мотивована тим, що за відповідності спірної квартири всім іншим критеріям, визначеним підпунктом 1 пункту 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», встановлення факту наявності чи відсутності в іпотекодавця іншого нерухомого житлового майна є ключовим для правильності вирішення цієї справи, а на суд відповідно до положень частини п'ятої статті 12 ЦПК України також покладено обов'язок, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, сприяти сторонам у реалізації їх процесуальних прав, забезпечувати змагальність процесу. Крім того касаційний суд зазначив, що суд апеляційної інстанції зосередив свою увагу виключно на вимозі ОСОБА_1 про скасування рішення про реєстрацію права власності на предмет іпотеки, однак позивач просила також визнати припиненим кредитний договір, оскільки це впливає на її права та обов'язки як іпотекодавця і заінтересованої особи. Не спростувавши доводів позивача, що кредит повністю погашений, апеляційний суд не зробив свого правового висновку, чому ці позовні вимоги є безпідставними.
Харківський апеляційний суд постановою від 02 квітня 2024 року апеляційну скаргу ТОВ «Легіон Агро» задовольнив частково. Рішення Дзержинського районного суду
м. Харкова від 09 листопада 2022 року скасував. Ухвалив нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнив частково.
Скасував рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Звєрєва А. М., індексний номер 50188360 від 12 грудня 2019 року про державну реєстрацію права власності за ТОВ «Легіон Агро» однокімнатної квартири, загальною площею 32,7 кв. м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
У задоволенні позову в іншій частині відмовив.
Ухвалюючи оспорювану постанову апеляційний суд зауважив, що і законом, і договором прямо визначена необхідність саме при передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки встановлення вартості предмета іпотеки на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності. Таким чином, ціна набуття права власності на предмет іпотеки є істотною обставиною.
Експертний звіт про оцінку може бути належним доказом у справі, тільки за умови проведення оцінки майна з додержанням вимог Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», більш того, він не може бути проведений з порівняльним підходом.
Згідно наданого суду звіту суб'єкта оціночної діяльності, оцінювачем був використаний порівняльний підхід без
виходу на об'єкт оцінки (а. с. 145, том 1), що свідчить про відсутність у приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Звєрєва А. М. підстав для реєстрації права власності на кватиру за відповідачем.
Суд апеляційної інстанції також зазначав, що спірна квартира є місцем постійного проживання ОСОБА_1 , а тому з огляду на приписи Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не могла бути примусово відчужена.
Суд апеляційної інстанції вказав, що суд першої інстанції правомірно скасував рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Звєрєва А. М., індексний номер 50188360 від 12 грудня 2019 року про державну реєстрацію права власності за ТОВ «Легіон Агро» однокімнатної квартири, загальною площею 32,7 кв. м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Апеляційний суд у оскарженій постанові також зазначив, що оскільки суд скасував рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, позовні вимоги, щодо поновлення права власності на квартиру ОСОБА_1 не підлягають задоволенню адже саме скасування призведе до поновлення її прав.
Вирішуючи спір у частині позовних вимог щодо вилучення записів з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за номерами 3461548 та 34615393 апеляційний суд дійшов висновку, що такі вимоги не підлягають задоволенню, оскільки є неефективним способом захисту порушеного права позивача, а тому в цій частині слід у позові відмовити.
Також апеляційний суд не погодився із висновком місцевого суду про наявність підстав для задоволення позову про визнання припиненими кредитного договору мотивуючи це тим, що позивач не надала суду, а матеріали справи не містять доказів сплати ОСОБА_2 заборгованості за договором від 25 квітня 2008 року № 028Ф-ІК-ЦВ у сумі 20 255,23 доларів США, встановлену рішенням Дзержинського районного суду від 27 березня 2013 року у справі № 2011/4774/2012.
Крім цього вважав, що позовні вимоги про визнання припиненими договорів, є неналежним способом захисту, адже законом не передбачено такої правової конструкції, як визнання правочину припиненим.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги
У травні 2024 року представник ОСОБА_1 адвокат Свиридов І. Б. звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Харківського апеляційного суду
від 02 квітня 2024 року в якій просив оскаржене судове рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд.
Наведені в касаційній скарзі доводи містили підстави, передбачені пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження.
Представник позивача зазначає, що висновки апеляційного суду щодо припинення оспорюваних договорів неправильні, оскільки обраний позивачем спосіб захисту відповідає вимогам законодавства та є належним, що узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 14 грудня 2021 року у справі № 642/7136/19, де касаційний суд вказав на те, що ефективність обраного способу захисту прав розглядається судом через призму поновлення порушеного права позивача, а не особи, яка допустила таке порушення.
Також представник заявника зазначає, що апеляційний суд не встановив обставин та не дослідив доказів, які свідчать про погашення кредиту, натомість апеляційний суд лише обмежився тим, що вказав на те, що позивач не надала суду і матеріали справи не містять доказів сплати ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором. Зауважує, що рішенням від 08 квітня 2010 року у справі № 2-1104/10 вже був стягнутий борг за кредитним договором № 028Ф-ІК-ЦВ у розмірі 115 287 грн. Це рішення кредитор у апеляційному порядку не оскаржував, погодившись із стягнутою сумою у національній валюті.
Державний виконавець Шевченківського відділу державної виконавчої служби у
м. Харкові міжрегіонального управління Міністерства юстиції закінчив виконавче провадження № НОМЕР_1, відкрите за виконавчими листами № 2-1104/10 у зв'язку із сплатою боржником заборгованості у повному обсязі.
Апеляційний суд не звернув увагу на правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах від 15 березня 2023 року у справі № 300/438/18 та не врахував, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Відзив на касаційну скаргу інші учасники справи не подали
Рух справи в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 17 червня 2024 року відкрив касаційне провадження у цій справі. Витребував справу з місцевого суду.
10 липня 2024 року справа № 638/427/22 надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
25 квітня 2008 року ОСОБА_2 та ВАТ «ВТБ Банк» уклали кредитний договір
№ 028Ф-ІК-ЦВ, відповідно до умов якого банк надав ОСОБА_2 кредит у розмірі 15 000 доларів США з кінцевим терміном погашення 25 квітня 2023 року.
Для забезпечення виконання умов зазначеного кредитного договору ОСОБА_1 та банк 25 квітня 2008 року уклали договір іпотеки № 028Ф-ІК-ЦВ/z1, який був посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Поляковою М. В. за № 1214, предметом якого є однокімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі свідоцтва про спадщину за законом від 17 липня 1996 року
№ 159, посвідченого державним нотаріусом Шостої Харківської нотаріальної контори Абрамченко Т. А., зареєстрованого у КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» 26 липня 1996 року за реєстраційним номером В-6257.
Заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 08 квітня 2010 року у справі № 2-1104/10 були задоволені позовні вимоги ВАТ «ВТБ Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та стягнуто з них солідарно на користь банку заборгованість за кредитним договором від 25 квітня 2008 року у розмірі 115 287 грн.
05 травня 2015 року на виконання заочного рішення суду був виданий виконавчий лист щодо боржника ОСОБА_2 22 травня 2015 року було відкрите виконавче провадження № НОМЕР_1.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 27 березня 2013 року у справі № 2011/4774/2012 позов ПАТ «ВТБ Банк» був задоволений. Суд звернув стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 25 квітня 2008 року № 028ф-1к-ЦВ/z1, а саме на однокімнатну квартиру загальною площею 32,7 кв. м, жилою - 16,8 кв. м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та належить ОСОБА_1 шляхом продажу її на прилюдних торгах за ринковою ціною на момент продажу у рахунок погашення боргу за кредитним договором
від 25 квітня 2008 року № 028Ф-ІК-ЦВ у розмірі 20 255,23 доларів США або за офіційним курсом НБУ у сумі 203 619,78 грн.
29 серпня 2019 року між АТ «ВТБ Банк» та ТОВ «Легіон Агро» був укладений договір про відступлення (купівлі-продаж) прав вимоги № 32-РБ, за яким товариство набуло права вимоги банку до позичальника, іпотекодавця та поручителів, зазначених у додатку № 1, зокрема, ОСОБА_2 та ОСОБА_1
23 вересня 2019 року ТОВ «Легіон Агро» направлено вимоги на ім'я
ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 щодо сплати заборгованості за кредитним договором від 25 квітня 2008 року у розмірі
22 162,83 доларів США. Зазначені вимоги не були отримані та повернулись із довідками «за заявою одержувача».
05 грудня 2019 року був складений висновок про вартість майна, яким встановлено, що вартість квартири АДРЕСА_3 становить
537 250 грн.
12 грудня 2019 року право власності на квартиру АДРЕСА_3 приватним нотаріусом ОСОБА_5 було зареєстроване за ТОВ «Легіон Агро» на підставі договору іпотеки від 25 квітня 2008 року та договору про відступлення прав від 29 серпня 2019 року, що підтверджується копією інформаційної довідки від 16 грудня 2019 року № 193131296 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна.
17 грудня 2019 року ОСОБА_1 була знята з реєстрації місця проживання у зазначеній квартирі.
04 листопада 2021 року постановою державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові міжрегіонального управління Міністерства юстиції Грар Ю. В. було закінчене виконавче провадження № НОМЕР_1, яке було відкрите за виконавчими листами № 2-1104/10, виданими 05 травня 2015 року про солідарне стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ВАТ «ВТБ Банк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 115 287,54 грн у зв'язку зі сплатою боржником заборгованості у повному обсязі (а. с. 67, 68 том 1).
30 травня 2022 року ОСОБА_1 надіслала письмове звернення до ТОВ «Легіон Агро», в якому просила припинити іпотечний договір у зв'язку з виконанням основного зобов'язання за кредитним договором та вилучити записи про обтяження нерухомості - спірної квартири з державного реєстру.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Апеляційний суд виснував про наявність підстав для скасування рішення про державну реєстрацію права власності за ТОВ «Легіон Агро», зазначав, що згідно наданого суду звіту суб'єкта оціночної діяльності, оцінювачем був використаний порівняльний підхід без виходу на об'єкт оцінки, що свідчить про відсутність у приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Звєрєва А. М. підстав для реєстрації права власності на кватиру за відповідачем. Суд апеляційної інстанції також встановив, що спірна квартира є місцем постійного проживання
ОСОБА_1 , а тому з огляду на приписи Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не могла бути примусово відчужена.
Також апеляційний суд зазначив, що оскільки суд скасував рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, позовні вимоги, щодо поновлення права власності на квартиру ОСОБА_1 не підлягають задоволенню адже саме скасування призведе то поновлення її прав.
Вирішуючи спір в частині позовних вимог щодо вилучення записів з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за номерами 3461548 та 34615393 апеляційний суд дійшов висновку, що такі вимоги не підлягають задоволенню, оскільки є неефективним способом захисту порушеного права позивача, а тому в цій частині слід у позові відмовити.
Колегія суддів не надає правові оцінки означеним висновкам апеляційного суду, оскільки доводів щодо помилковості таких висновків касаційна скарга не містить.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Виконання зобов'язання може забезпечуватися заставою (частина перша статті 546 ЦК України).
Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (стаття 575 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.
Частинами першою, третьою статті 33 Закону України «Про іпотеку» визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Частиною першою статті 35 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.
Відповідно до частини першої статті 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.
З огляду на зміст частини першої статті 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.
Відповідно до частини п'ятої статті 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов'язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.
Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Щодо арґументів касаційної скарги про те, що апеляційний суд не встановив обставин та не дослідив доказів, які свідчать про погашення кредиту, натомість апеляційний суд лише обмежився тим, що вказав на те, що позивач не надала суду і матеріали справи не містять доказів сплати ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором колегія судів доходить таких висновків.
Зі змісту мотивувальної частини оскарженої постанови відомо, що апеляційний суд не погодився із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову про визнання припиненими кредитного договору мотивуючи це тим, що позивач суду не надала, а матеріали справи не містять доказів сплати ОСОБА_2 заборгованості за договором від 25 квітня 2008 року № 028Ф-ІК-ЦВ у сумі 20 255,23 доларів США, встановлену рішенням Дзержинського районного суду від 27 березня 2013 року у справі № 2011/4774/2012.
З матеріалів справи відомо, що Дзержинський районний суд м. Харкова заочним рішенням від 08 квітня 2010 року у справі № 2-1104/10 задовольнив позовні вимоги ВАТ «ВТБ Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та стягнув з них солідарно на користь банку заборгованість за кредитним договором від 25 квітня 2008 року у розмірі 115 287 грн.
Дзержинський районний суд м. Харкова рішенням від 27 березня 2013 року у справі № 2011/4774/2012 позов ПАТ «ВТБ Банк» задовольнив та звернув стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 25 квітня 2008 року № 028ф-1к-ЦВ/z1, а саме на однокімнатну квартиру, яка належить ОСОБА_1 шляхом її продажу на прилюдних торгах за ринковою ціною на момент продажу у рахунок погашення боргу за кредитним договором від 25 квітня 2008 року № 028Ф-ІК-ЦВ у розмірі
20 255,23 доларів США, або за офіційним курсом НБУ у сумі 203 619,78 грн.
29 серпня 2019 року АТ «ВТБ Банк» та ТОВ «Легіон Агро» уклали договір про відступлення (купівлі-продаж) прав вимоги, за яким товариство набуло права вимоги банку до позичальника, іпотекодавця та поручителів, зокрема, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Колегія суддів зазначає, що апеляційний суд обґрунтовано не погодився із висновком місцевого суду про наявність підстав для задоволення позову про визнання припиненим кредитного договору, адже правильно вказав, що позивач не надала суду, а матеріали справи не містять доказів сплати ОСОБА_2 заборгованості за договором від 25 квітня 2008 року № 028Ф-ІК-ЦВ у сумі 20 255,23 доларів США, яка встановлена рішенням Дзержинського районного суду від 27 березня 2013 року у справі № 2011/4774/2012, оскільки доказів сплати суми боргу, яка встановлена означеним судовим рішенням матеріали справи не містять.
З огляду на викладене Верховний Суд також відхиляє арґумент касаційної скарги про те, що апеляційний суд не встановив обставин справи та не врахував правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах від 15 березня 2023 року у справі
№ 300/438/18, де касаційний суд підтримав раніше викладену правову позицію про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти припиняються після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Довід касаційної скарги про те, що висновки апеляційного суду щодо припинення оспорюваних договорів неправильні, оскільки обраний позивачем спосіб захисту відповідає вимогам законодавства та є належним, що узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 14 грудня 2021 року у справі № 642/7136/19, де касаційний суд вказав на те, що ефективність обраного способу захисту прав розглядається судом через призму поновлення порушеного права позивача, а не особи, яка допустила таке порушення колегія суддів відхиляє також, адже фактичні обставини у справі яка є предметом касаційного перегляду відрізняються від фактичних обставин справи, на яку посилається заявник у касаційній скарзі.
Крім того колегія суддів зазначає, що під час перегляду в касаційному порядку справи № 642/7136/19 касаційний суд надавав оцінку такому, обраному позивачем способу захисту, як скасування запису про проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі
№ 361/7543/17 (провадження № 14-546цс19) зазначено, що наявність самого судового рішення про стягнення з боржника на користь кредитора заборгованості за кредитним договором не є підставою для припинення грошового зобов'язання боржника і припинення іпотеки та не позбавляє кредитора права задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб, передбачений законодавством. […] з метою забезпечення однозначного розуміння ухваленого рішення у резолютивній частині слід зазначати, що звернення стягнення на предмет іпотеки відбувається в рахунок стягнення заборгованості за основним договором, а отже таке звернення стягнення не є додатковим стягненням, яке могло б розумітися як подвійне.
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
Цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з'ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню.
У цій справі позивачі звернулися, зокрема, з вимогами про визнання кредитного та іпотечного договорів припиненими.
Закон розрізняє такі поняття як договір та зобов'язання, які виникають у тому числі на підставі договорів чи інших правочинів (пункт 1 частини другої статті 11, частина друга статті 509 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 16 ЦК України не передбачено такого способу захисту права та інтересу, як визнання договору припиненим, а реалізація такого способу захисту, як зміна або припинення правовідношення, може відбуватися шляхом розірвання договору. Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 листопада 2018 року у справі № 905/2260/17 (провадження № 12-173гс18).
Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові.
Однак за обставин цієї справи суд апеляційної інстанції правильно вказав на те, що відсутні підстави для задоволення позову про визнання припиненим кредитного договору, так як позивач не надала суду, а матеріали справи не містять доказів сплати ОСОБА_2 заборгованості за договором від 25 квітня 2008 року № 028Ф-ІК-ЦВ у сумі 20 255,23 доларів США, яка встановлена рішенням Дзержинського районного суду від 27 березня 2013 року у справі № 2011/4774/2012, оскільки доказів сплати суми боргу, яка встановлена означеним судовим рішенням матеріали справи не містять.
Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги на предмет законності постанови апеляційного суду виключно в межах заявлених в суді першої інстанції вимог та які безпосередньо стосуються правильності застосування судом норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв'язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлення обставин, що за приписами статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Висновок за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржену постанову без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції немає.
Керуючись статтями 401, 406, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Харківського апеляційного суду від 02 квітня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:І. В. Литвиненко
А. І. Грушицький
Є. В. Петров