08 грудня 2025 року
м. Київ
Справа № 761/27113/23
Провадження № 61-2511св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Ситнік О. М. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Фаловської І. М.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 - адвоката Ніколаєва Володимира Олександровича на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 05 червня 2024 року в складі судді Притули Н. Г. та постанову Київського апеляційного суду від 23 січня 2025 року в складі колегії суддів Оніщука М. І., Шебуєвої В. А., Кафідової О. В.
у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» про стягнення страхового відшкодування, пені, трьох процентів річних, інфляційних втрат, відшкодування моральної шкоди та
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому зазначив, що за договором добровільного страхування наземного транспорту КАСКО від 26 листопада 2020 року № 012087/4605/0000138 був застрахований належний йому транспортний засіб Toyota Land Cruiser Prado, 2013 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , номер кузова (шасі) НОМЕР_2 .
22 травня 2021 року у м. Харкові вказаний автомобіль було викрадено. За цим фактом було розпочате кримінальне провадження. Позивач передав правоохоронним органам два комплекти ключів та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу.
Також позивач повідомив Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Уніка» (далі - ПАТ «CК «Уніка») про факт викрадення автомобіля.
03 червня 2021 року у кооперативі «Трактор» у м. Харкові виявлено схожий автомобіль марки Toyota Land Cruiser Prado, 2012 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_3 , номер кузова (шасі) НОМЕР_4 , однак місце знаходження автомобіля позивача встановлено не було.
Відповідач відмовляє позивачу у виплаті страхового відшкодування, посилаючись на те, що автомобіль позивача відшукано.
Просив стягнути з відповідача страхове відшкодування в розмірі 958 580,85 грн, пеню за порушення термінів виплати страхового відшкодування в розмірі 50 800,00 грн, три відсотки річних в розмірі 41 753,00 грн, інфляційні втрати в розмірі 291 459,24 грн та відшкодувати моральну шкоду, яку він оцінив у розмірі 100 000,00 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
05 червня 2024 року рішенням Шевченківського районного суду м. Києва позов задоволено частково. Стягнуто з ПАТ «СК «Уніка» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування в розмірі 953 580,85 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат. У задоволенні позовних вимог про стягнення трьох процентів річних, інфляційних втрат та відшкодування моральної шкоди відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що в межах кримінального провадження № 12021221200000617 не був відшуканий автомобіль Toyota Land Cruiser Prado, 2013 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , який належить на праві власності позивачу, отже, настав страховий випадок, що є підставою для стягнення з відповідача на користь позивача вартості викраденого автомобіля, що становить 958 580,85 грн, за вирахуванням 5 000,00 грн франшизи, яка становить 953 580,85 грн. Оскільки позивач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження тієї обставини, що він на виконання вимог пунктів 6.1.2-6.1.4 договору страхування надав усі необхідні документи, передбачені умовами договору, відсутні підстави для стягнення з відповідача пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат. Позивач не надав суду доказів, що внаслідок невиплати страхового відшкодування відповідачем йому була спричинена моральна шкода.
Короткий зміст постанов суду апеляційної інстанції
23 січня 2025 року постановою Київського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Апеляційну скаргу ПАТ «СК «Уніка» задоволено. Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 05 червня 2024 року скасовано та ухвалено нове про відмову в задоволенні позову. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Апеляційний суд керувався тим, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що на сторінці 4 висновку експерта № 24271/29130, проведеного за результатами проведення судової трасологічної експертизи, за правим переднім колесом із зовнішньої сторони на правому лонжероні рами розташована горизонтально орієнтовна виштампувальна номерна площадка прямокутної форми, на робочу поверхню якої нанесено маркувальне позначення номера кузова з обмежувальними символами JTEBH3FJ905030910, що і є VIN-кодом застрахованого транспортного засобу. Тобто, на експертизу було фактично надано транспортний засіб позивача, який перебував у розшуку.
З відповіді Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України (далі - МВС України) на запит суду першої інстанції встановлено, що транспортний засіб з державним номерним знаком НОМЕР_3 має VIN-код НОМЕР_5 та з 12 вересня 2023 року перереєстрований на ОСОБА_2 . Відомостей про те, що транспортний засіб з державним номерним знаком НОМЕР_3 перебував або перебуває у розшуку, матеріали справи не містять. Отже, в момент віднайдення транспортного засобу позивача державний номерний знак не мав до нього жодного стосунку і, ймовірно, був виготовлений для візуальної імітації з іншим транспортним засобом.
Згідно з інформацією з відкритих джерел (реєстрів) Литовської Республіки автомобіль марки Toyota Land Cruiser Prado, VIN-код НОМЕР_2 , перебуває на території Литовської Республіки та не ввозився на територію України.
Тобто, транспортний засіб Toyota Land Cruiser Prado, державний номерний знак НОМЕР_1 , з самого початку ввезення його на територію України був уже із зміненим VIN-кодом НОМЕР_2 , де зміна VIN-коду була у 10, 15-го та 17-го знаків, що дає підстави для висновку, що ввезений транспортний засіб Toyota із зміненим VIN-кодом на НОМЕР_2 був «двійником» оригінального транспортного засобу Toyota і саме цей транспортний засіб з державний номерним знаком НОМЕР_1 було застраховано у ПАТ «СК «Уніка» та фактично відшукано Харківським районним управлінням поліції № 3 Головного управління Національної поліції в Харківській області (далі - ХРУП № 3 ГУНП у Харківській області).
Короткий зміст вимог касаційної скарги
27 лютого 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Ніколаєв В. О. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 05 червня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 23 січня 2025 року, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Особа, яка подала касаційну скаргу, послалася на те, що суди не врахували правові висновки, викладені в постановахВерховного Суду:
- від 14 серпня 2024 року в справі № 344/4897/21, у якій було встановлено, що в заяві про незаконне заволодіння транспортним засобом за договором добровільного страхування транспортного засобу, оформленій на бланку, розробленому страховою компанією, і поданій від імені позивача, зазначені обставини викрадення транспортного засобу, які свідчать про крадіжку автомобіля, принаймні про таємне викрадення автомобіля від власника і всупереч його волі. Крім того, позивач, повідомивши правоохоронні органи про викрадення, передав два ключі від автомобіля та свідоцтво про реєстрацію, що виключає заволодіння транспортним засобом у спосіб шахрайства;
- від 11 грудня 2019 року в справі № 761/6406/16-ц, про те, що за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня;
- від 02 жовтня 2019 року в справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року в справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року в справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року в справі № 917/2101/17, про те, що принцип змагальності сторін не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Заявник вважає, що суд апеляційної інстанції переоцінив докази, яким судом першої інстанції була надана належна оцінка, натомість надав перевагу доводам представника відповідача, які не підтверджені доказами, та ґрунтуються на припущеннях.
Доводи інших учасників справи
17 червня 2025 року представник ПАТ «СК «Уніка» - Пилипець А. Ю. засобами поштового зв'язку направив на адресу Верховного Суду пояснення.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
На підставі електронного договору добровільного страхування наземного транспорту «КАСКО» від 26 листопада 2020 року № 012087/4605/0000138, укладеного між ПАТ «СК «УНІКА» та ОСОБА_1 , на період з 29 листопада 2020 року до 28 листопада 2021 року був застрахований автомобіль Toyota Land Cruiser Prado, 2013 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , кузов (шасі) НОМЕР_2 . Одним із страхових випадків передбачено - незаконне заволодіння, загальна страхова сума визначена в 1 000 000,00 грн, франшиза за вказаним ризиком - 0,5 % від загальної страхової суми.
На підтвердження факту укладення зазначеного вище договору позивачу було видано сертифікат добровільного страхування наземного транспорту КАСКО від 26 листопада 2020 року № 012087/4605/0000138.
Додатком № 1 до договору добровільного страхування наземного транспорту КАСКО від 26 листопада 2020 року № 012087/4605/0000138 є Умови добровільного страхування наземного транспорту.
22 травня 2021 року в м. Харкові був викрадений автомобіль Toyota Land Cruiser Prado, 2013 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , кузов (шасі) НОМЕР_2 , який належить на праві власності позивачу.
За фактом незаконного заволодіння зазначеним автомобілем 22 травня 2021 року слідчим відділом ХРУП № 3 ГУНП у Харківській області були внесені відомості до Єдиного держаного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄДРСР) №12021221200000617 за частиною третьою статті 289 Кримінального кодексу України та розпочате досудове розслідування.
Позивач добровільно надав слідчому два комплекти ключів від автомобіля та оригінал свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та на них ухвалою слідчого судді Дзержинського районного суду м. Харкова накладений арешт і майно долучено до матеріалів кримінального провадження.
22 травня 2021 року позивач повідомив страхову компанію про настання страхового випадку.
10 червня 2021 року начальник відділення розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого відділу ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області старший лейтенант поліції І. Беляєв у відповіді № 60/7032 зазначив, що транспортний засіб Toyota Land Cruiser Prado було виявлено, вилучено та переміщено на територію ХРУП № 3 ГУНП для проведення подальших слідчих дій.
Із висновку експерта Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса» № 24271/29130 за результатами проведення трасологічної експертизи, складеного 15 листопада 2021 року, встановлено, що на експертизу було надано автомобіль Toyota Land Cruiser Prado, державний номерний знак НОМЕР_3 , 2012 року випуску, ідентифікаційний номер кузова якого піддавався зміні шляхом перебивання 10-ого, 15-ого та 17-ого знаків VIN кустарним способом. Встановити повний первинний ідентифікаційний номер досліджуваного автомобіля не надалось можливим. Встановити ідентифікаційний номер двигуна та визначити, змінювався (знищувався) він чи ні, не надалось можливим (т. 1, а. с. 59-62).
Водночас на сторінці 4 висновку експерта № 24271/29130 за результатами проведення судової трасологічної експертизи щодо автомобіля зазначено, що за правим переднім колесом із зовнішньої сторони на правому лонжероні рами розташована горизонтально орієнтовна виштампувальна номерна площадка прямокутної форми, на робочу поверхню якої нанесено маркувальне позначення номера кузова з обмежувальними символами JTEBH3FJ905030910, що і є VIN-кодом застрахованого транспортного засобу.
Зазначено, що оглядом та дослідженням номерної площадки після видалення продуктів корозійної дії за допомогою перетворювача іржі та видалення шпаклівки за допомогою змивки для старої краски встановлено, що перші вісім знаків маркування - позначення НОМЕР_6 * та шістнадцятий знак - цифра «1» відповідають заводському шрифту маркувань кузовів автомобілів виробництва TOYOTA MOTOR Corporation.
В області розташування дев'яти останніх знаків маркування номера кузова - цифр «9050309.0» наявні сліди кустарної механічної обробки. Всі знаки, окрім 16-ого, не відповідають заводському шрифту маркувань кузовів автомобілів TOYOTA MOTOR Corporation.
Також під час дослідження номерної площадки експерт виявив елементи знаків первинного ідентифікаційного номеру кузова VIN:
- цифри «2» у місці розташування 14-го знака VIN;
- цифри «3» у місці розташування 15-го знака VIN;
- цифри «9» у місці розташування 17-го знака VIN.
Зазначене свідчить, що ідентифікаційний номер шасі досліджуваного автомобіля Toyota Land Cruiser Prado піддавався зміні шляхом перебивання 10-го, 15-го та 17-го знаків маркування кустарним способом.
Оскільки доступ до номерної площадки кузова автомобіля утруднений, без належного доступу (демонтажу колеса) встановити ідентифікаційний номер рами досліджуваного автомобіля не надалося можливим. Будь-які додаткові джерела інформації, що містять маркування ідентифікаційного номеру кузова, на момент дослідження на автомобілі відсутні. Оскільки доступ до номерної площадки двигуна утруднений, без демонтажу навісного обладнання встановити ідентифікаційний номер двигуна та визначити, змінювався (знищувався) він чи ні, не вдається можливим (т. 1, а. с. 59-62).
За допомогою програмного комплексу Аудатекс, використання якого затверджено спільним Наказом Міністерства юстиції України та Фондом державного майна України № 142/5/2092 від 02 листопада 2003 року «Про затвердження Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів», встановлено, що VIN НОМЕР_7 не існує.
Із відповіді Головного сервісного центру МВС України на запит суду першої інстанції вбачається, що транспортний засіб з державним номерним знаком НОМЕР_3 має VIN-код НОМЕР_5 та з 12 вересня 2023 року перереєстрований на ОСОБА_2 . Відомостей про те, що транспортний засіб з державним номерним знаком НОМЕР_3 перебував або перебуває у розшуку, матеріали справи не містять.
Згідно з інформацією з відкритих джерел (реєстрів) у Литовській республіці (https://www.eregitra.lt/services/vehicle-registration/data-search) автомобіль марки Toyota Land Cruiser Prado, VIN-код НОМЕР_2 , перебуває на території Республіки Литви та не ввозився на територію України.
Листом від 02 травня 2022 року № 430209 страховик повідомив позивача про відсутність підстав для виплати страхового відшкодування за поданою заявою за ризиком «Незаконне заволодіння», оскільки автомобіль віднайдено.
Позиція Верховного Суду
Касаційне провадження в справі відкрито з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вивчив матеріали справи, перевірив доводи касаційної скарги та виснував, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України).
Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають, зокрема, з договору.
У частині першій статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з частиною першою статті 988 ЦК України страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.
Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору (стаття 526 ЦК України).
Відповідно до статті 16 Закону України від 07 березня 1996 року № 85/96-ВР «Про страхування» в редакції, чинній на момент укладення страхового договору від 22 травня 2021 року (далі - Закон № 85/96-ВР), договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Згідно з пунктом 3 статті 20 Закону № 85/96-ВР при настанні страхового випадку страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.
За вимогами статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
У статті 990 ЦК України та статті 25 Закону № 85/96-ВР визначено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 розділу 3 договору страхування страховими ризиками вважаються, зокрема, незаконне заволодіння транспортним засобом («Незаконне заволодіння»).
У пункті 1.4 додатку № 1 до договору страхування визначено, що незаконне заволодіння транспортним засобом - це вчинене умисно, з будь-якою якою метою протиправне вилучення транспортного засобу способом грабежу, крадіжки, розбою у власника чи користування транспортним засобом всупереч їхньої волі.
Відповідно до пункту 3.2 договору страховим випадком є факт понесення збитків страхувальником внаслідок пошкодження, знищення або незаконного заволодіння застрахованим транспортним засобом та/або до внаслідок подій, визначених у пункті 3.1 Умов.
Згідно з частиною другою статті 8 Закону № 85/96-ВР страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
За загальним правилом, визначеним статтею 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, що є одним із основоположних його принципів. За змістом частини третьої зазначеної норми, обов'язок доведення обставин, які мають значення для справи і на які посилається особа як на підставу своїх вимог або заперечень, покладається на кожну із сторін.
Згідно із частинами першою, п'ятою, шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
У частинах першій-третій статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У постанові від 18 березня 2020 року в справі № 129/1033/13 Велика Палата Верховного Суду наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.
Пріоритет у доказуванні надається не тому, хто надав більшу кількість доказів, а першочергово їх достовірності, допустимості та достатності для реалізації стандарту більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року в справі № 373/2054/16-ц викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58, 59, 212 ЦПК України в попередній редакції 2004 року, так і статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України в редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
Колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, який дослідив наявні сторонами докази в сукупності і надав їм належну оцінку. Зокрема встановив, що:
- факт виявлення транспортного засобу позивача підтверджується відповіддю начальника відділення розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого відділу ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області старшого лейтенанта поліції І. Беляєва (т. 1, а. с. 142).
- на сторінці 4 висновку експерта № 24271/29130 за результатами проведення судової трасологічної експертизи щодо автомобіля зазначено, що за правим переднім колесом із зовнішньої сторони на правому лонжероні рами розташована горизонтально орієнтовна виштампувальна номерна площадка прямокутної форми, на робочій поверхні якої нанесено маркувальне позначення номера кузова з обмежувальними символами JTEBH3FJ905030910, що і є VIN-кодом застрахованого транспортного засобу, належному позивачу;
- транспортний засіб з державним номерним знаком НОМЕР_3 має VIN-код НОМЕР_5 (а не VIN-код НОМЕР_7 , як встановлено висновком експерта), з 12 вересня 2023 року перереєстрований на ОСОБА_2 і відомостей про те, що транспортний засіб з державним номерним знаком НОМЕР_3 перебував або перебуває в розшуку, матеріали справи не містять;
- транспортного засобу в України з VIN-код НОМЕР_7 не зареєстровано.
Також встановлено, що автомобіль марки Toyota Land Cruiser Prado з VIN-код НОМЕР_2 перебуває на території Республіки Литви та не ввозився на територію України, що дає підстави вважати, що транспортний засіб Toyota Land Cruiser Prado, державний номерний знак НОМЕР_1 , з самого початку ввезення його на територію України був вже із зміненим VIN-кодом НОМЕР_2 , де зміна VIN-коду була у 10, 15-го та 17-го знаків. Тобто ввезений транспортний засіб Toyota Land Cruiser Prado із зміненим VIN-кодом на НОМЕР_2 був «двійником» оригінального транспортного засобу і саме його з державним номерним знаком НОМЕР_1 було застраховано у ПАТ «СК «Уніка», в подальшому викрадено та фактично відшукано ХРУП № 3 ГУНП.
У момент віднайдення транспортного засобу позивача державний номерний знак НОМЕР_3 не мав жодного стосунку до автомобіля і, ймовірно, був виготовлений для візуальної імітації з іншим транспортним засобом. Із висновку експерта вбачається, що VIN-код виявленого автомобіля до хімічного травлення був НОМЕР_2 , а після - JTEBH3FJ905032319 (якого не існує), тобто на експертизу було фактично надано транспортний засіб позивача, який перебував у розшуку.
Апеляційний суд обґрунтовано виснував про те, що страховий випадок, передбачений в підпункті 3.1.1 пункту 3.1 розділу 3 договору страхування «незаконне заволодіння», не підтверджено, оскільки викрадений автомобіль було знайдено слідчим відділом ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області. Водночас страховик не може нести відповідальності за неповернення страхувальнику знайденого транспортного засобу, який перебуває в слідчих органах.
За вказаних обставин відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача страхового відшкодування, адже відповідачем було обґрунтовано відмовлено позивачу у виплаті страхового відшкодування через ненастання страхового випадку - а саме відсутність завданих збитків страхувальнику.
Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Посилання в касаційній скарзі на те, що суд не врахував наведених заявником постанов Верховного Суду, є безпідставними, з огляду на таке.
Верховний Суд висловлює правові висновки у справах з огляду на встановлення судами певних фактичних обставин справи і такі висновки не є універсальними та типовими до всіх справ і фактичних обставин, які можуть бути встановлені судами.
Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суд нижчої інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі.
Не можна посилатися на неврахування висновку Верховного Суду як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12 жовтня 2021 року в справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20) зазначила, що в кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід визначати з огляду на те, які правовідносини є спірними, порівнювати права та обов'язки сторін цих правовідносин відповідно до правового чи їх договірного регулювання (пункт 31) з урахуванням обставин кожної конкретної справи (пункт 32).
Не можна вважати, що обставини справ, на які посилається заявник в касаційній скарзі, є подібними обставинам справи, що переглядається, оскільки:
- у справі № 344/4897/21 суд апеляційної інстанції, з яким погодився Верховний Суд, частково задовольнив позов про стягнення страхового відшкодування з тих підстав, що за повідомленням старшого слідчого за заявою позивача до ЄДРДС внесені відомості, досудове розслідування триває, місцезнаходження транспортного засобу невідоме, жодній особі не повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, а судовими рішеннями в іншій справі у визнанні недійсним договору страхування, укладеного з позивачем відмовлено, тому позивач має право на отримання від відповідача страхової виплати;
- у постанові від 11 грудня 2019 року в справі № 761/6406/16-ц, на яку посилається заявник в касаційній скарзі, Верховний Суд виснував про поширення дії частини другої статті 625 ЦК України як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання, яке виникає зі страхового договору;
- у справі № 910/18036/17 розглядався позов про зобов'язання відповідача звільнити з-під арешту та закрити рахунки; визнання договору банківського рахунку припиненим;
- у справі № 917/1307/18 розглядався позов про зобов'язання здійснити поставку товару і стягнення з неустойки;
- у справі № 902/761/18 розглядався позов про стягнення збитків, які складають упущену вигоду, орендну плату за землю, зобов'язання зі сплати земельного податку;
- у справі № 917/2101/17 розглядався позов про визнання недійсним правочину щодо переходу права власностіна предмет іпотеки.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника, Верховний Суд керується тим, що в справі, яка розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають під час кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду апеляційної інстанції.
Інші доводи касаційних скарг на правильність висновків суду не впливають та їх не спростовують.
Розглядаючи спір, який виник між сторонами в справі, апеляційний суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні в справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Наведені в касаційній скарзі доводи фактично зводяться до незгоди з висновками апеляційного суду стосовно установлених обставин справи та зводяться виключно до переоцінки доказів, їх належності та допустимості. Проте в силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.
Інші доводи касаційної скарги на правильність висновків суду не впливають та їх не спростовують.
Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема, у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01, пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00, пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04, пункт 58), за якою принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що в рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належно зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torijav. Spain), пункт 29).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
Щодо судових витрат
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки у цій справі постанова апеляційного суду підлягає залишенню без змін, розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.
Керуючись статтями 389, 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 - адвоката Ніколаєва Володимира Олександровича залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного суду від 23 січня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:О. М. Ситнік В. М. Ігнатенко І. М. Фаловська