15 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 645/4927/17
провадження № 61-13294св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Немишлянського районного суду міста Харкова у складі судді Шевченко Г. С.
від 12 червня 2025 року та постанову Харківського апеляційного суду у складі колегії суддів: Тичкової О. Ю., Мальованого Ю. М., Маміної О. В., від 07 жовтня 2025 року і ухвалив таку постанову.
Короткий зміст заявлених позовних вимог
1. У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , у якому просив визнати розписку, написану від його імені 02 лютого 2015 року, недійсною.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
2. Ухвалою Немишлянського районного суду міста Харкова від 12 червня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду.
3. Ухвала суду першої інстанції мотивована наявністю усіх підстав, передбачених частиною п'ятою статті 223, пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України, для залишення позову без розгляду, а саме: сторона позивача належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи; неявка позивача та його представника у судове засідання є повторною (суцільно); позивач та його представник не повідомили про причини неявки; від позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, однак судом було визнано явку ОСОБА_1 у судове засідання обов'язковою. Суд першої інстанції встановив, що неявка позивача перешкоджає розгляду справи, оскільки за відсутності аргументованих пояснень ОСОБА_1 , суд позбавлений можливості прийняти законне та справедливе рішення.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
4. Постановою Харківського апеляційного суду від 07 жовтня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Немишлянського районного суду міста Харкова від 12 червня 2025 року - без змін.
5. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду, оскільки позивач та його представник були повідомлені про дату, час та місце розгляду судових засідань, шляхом направлення судових повісток-повідомлень, смс-повідомлень на адресу та на номер телефону, а також до електронного кабінету представника. Проте ані позивач, ані його представник не скористалися правом подати заяву про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, у разі, якщо неможливим або обтяжливим для них є явка в судове засідання безпосередньо до суду. Заява про розгляд справи за відсутності позивача ані позивачем, ані його представником подана не була. У поданій заяві позивач просив провести за його відсутності лише одне судове засідання 08 січня 2025 року.
Узагальнені доводи касаційної скарги
6. 23 жовтня 2025 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Немишлянського районного суду міста Харкова від 12 червня 2025 року та постанову Харківського апеляційного суду від 07 жовтня 2025 року, у якій просить скасувати оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
7. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій заявник зазначає порушення норм процесуального права.
8. Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували положення статей 223, 257 ЦПК України. Судами попередніх інстанцій не було взято до уваги те, що ОСОБА_1 та його представник неодноразово зверталися до суду із заявами про розгляд справи за його (їх) відсутності, у яких зазначали, що усі обставини, які є важливими для вирішення справи, викладені у позовній заяві, і більше нічого іншого позивач повідомити суду не може.
9. Заявник посилається на те, що в оскаржуваній ухвалі суду першої інстанції, а також в ухвалі від 25 грудня 2024 року, якою явку позивача визнано обов'язковою, судом першої інстанції не було обґрунтовано яким чином нез'явлення позивача перешкоджає з'ясуванню судом обставин, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог, та дослідженню доказів, якими обґрунтовується позов. Тобто жодним чином не обґрунтовано як нез'явлення позивача перешкоджає справедливому, неупередженому та своєчасному розгляду справи. Більше того, прибуття позивача у приміщення суду у час і дату призначення певних судових засідань, подача клопотань про витребування доказів та призначення експертизи, а також подача його представником клопотання про повернення на стадію підготовчого судового засідання, яке залишилося нерозглянутим, свідчить про те, що позивач сумлінно виконував свої обов'язки та не втратив інтересу до справи.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
10. Ухвалою Верховного Суду від 31 жовтня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі № 645/4927/17 та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
11. У поданому відзиві на касаційну скаргу представник відповідачки ОСОБА_3 - ОСОБА_4 посилається на те, що касаційна скарга не підлягає до задоволенню, оскільки її доводи ґрунтуються виключно на суб'єктивному тлумаченні позивачем обставин справи, не підтвердженні належними та допустимими доказами, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та зводяться до повторної оцінки доказів, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції. Порушень норм матеріального та процесуального права судами не допущено. Вказує, що позивач систематично без поважних причин не з'являвся у судові засідання, що підтверджується матеріалами справи, його дії спрямовані на затягування строків розгляду справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
12. У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , у якому просив визнати розписку, написану від його імені 02 лютого 2015 року, недійсною.
13. Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова у складі судді Шевченко Г. С. від 12 листопада 2024 року прийнято справу до провадження в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.
14. Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 25 грудня 2024 року визнано явку позивача ОСОБА_1 у судове засідання обов'язковою.
15. Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 06 березня 2025 року закрито підготовче провадження у справі.
16. У судові засідання, призначені на 26 травня 2025 року об 11:30 год та
12 червня 2025 року об 11:30 год, сторона позивача не з'явилася, була належним чином повідомлена про судові засідання, доказів на підтвердження поважності причин своєї неявки суду не надала.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
17. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга до задоволення не підлягає.
18. Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
19. Відповідно до частин першої-другої, п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
20. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
21. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
22. Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України, яким встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільних процесуальних правовідносин та гарантії їх реалізації.
23. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).
24. Згідно з частиною першою статті 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.
25. Згідно пунктом 3 частини другої статті 43 ЦПК України, учасники справи зобов'язані з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою.
26. Згідно з частиною третьою статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки в судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
27. Частиною п'ятою статті 223 ЦПК України передбачено, що у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
28. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився у підготовче засідання чи в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
29. За змістом частини п'ятої статті 223 ЦПК України та пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України правом на залишення позову без розгляду суд наділений лише у разі повторної неявки належним чином повідомленого позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і якщо його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
30. Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу; заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.
31. Правове значення в такому разі має належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача (постанова Верховного Суду від 20 червня 2022 року у справі № 607/2015/17).
32. Подібні висновки сформульовано у постановах Верховного Суду
від 11 січня 2023 року у справі № 500/3032/18, від 12 січня 2023 року у справі № 205/3009/16, від 14 лютого 2023 року у справі № 947/15909/21.
33. Таким чином, положення частини п'ятої статті 223 та пункту 3
частини першої статті 257 ЦПК України дисциплінують позивача як ініціатора судового розгляду, стимулюють його належним чином користуватися своїми процесуальними правами, щоб не допустити затягування розгляду справи.
34. Суд уповноважений припиняти недобросовісні дії позивача та залишати позов без розгляду у разі повторної неявки до суду належним чином повідомленого позивача, від якого не надійшло заяви про розгляд справи без його участі. Зазначене забезпечує дотримання судом строків розгляду справи та балансу інтересів сторін спору, зокрема забезпечує захист інтересів відповідача, який змушений витрачати час, кошти на свою чи представника явку в судові засідання (постанова Верховного Суду від 07 липня 2023 року в справі № 522/2301/19).
35. Залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду судом справи без прийняття рішення суду по суті спору у зв'язку з виявленням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому, наслідком якої є можливість повторного звернення до суду з тотожним позовом.
36. Судами встановлено, що ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про дати, час та місце судових засідань (26 травня 2025 року та
12 червня 2025 року), шляхом направлення судових повісток-повідомлень, смс-повідомлень на поштову адресу та на номер телефону, які ним особисто зазначені у клопотаннях та заявах від 08 січня 2025 року.
37. Представник ОСОБА_1 - адвокат Дудник В. В. був також повідомлений належним чином про дати, час та місце судових засідань, призначених на 26 травня 2025 року та 12 червня 2025 року, шляхом направлення судових повісток-повідомлень до електронного кабінету.
38. Матеріали справи містять декілька заяв позивача ОСОБА_1 про проведення судових засідань без його участі: т. 1, а. с. 130-131 - про проведення підготовчого засідання без його участі, а.с. 147 - про проведення судового засідання 21 січня 2024 року без його участі, 158 - про проведення підготовчого засідання без його участі, 172 - про призначення експертизи та проведення її розгляду заяви без участі позивача, 178 - щодо перебування у відпустці, т. 2, а. с. 111 - про проведення судового засідання 08 січня 2025 року без участі позивача.
39. Водночас, ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова
від 25 грудня 2024 року визнано явку позивача ОСОБА_1 у судове засідання обов'язковою.
40. У судові засідання, призначені на 26 травня 2025 року об 11:30 год, 12 червня 2025 року об 11:30 год сторона позивача не з'явилась, була належним чином повідомлена про судові засідання.
41. Клопотань про проведення вказаних судових засідань без участі позивача та його представників заявлено не було. Натомість від представника позивача ОСОБА_5 22 травня та 27 травня 2025 року до суду надійшли клопотання про повернення на стадію підготовчого провадження, долучення до матеріалів справи письмових доказів, виклик і допит свідків.
42. Доказів на підтвердження поважності причин неявки у судові засідання 26 травня 2025 року та 12 червня 2025 року позивач та його представники суду першої інстанції не надали.
43. Залишаючи без розгляду позов ОСОБА_1 , суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, правильно застосував приписи частини п'ятої статті 223, пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України, дійшов обґрунтованого висновку, що позивач, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, повторно не з'явився у судове засідання і від нього та/або його представників не надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності.
44. З метою повідомлення сторони позивача про дату, час та місце судових засідань, районним судом вжито достатніх передбачених законом заходів.
45. Позивач не спростовує факт його належного повідомлення про розгляд справи 26 травня 2025 року та 12 червня 2025 року. Він та його представник, маючи обов'язок приймати особисту участь у судових засіданнях по справі, повторно не з'явилися у засідання та повторно не повідомили суд про причини особистої неявки в судові засідання, заяв про проведення цих засідань без їх участі до початку судового засідання від сторони позивача не надходило.
46. Слід також врахувати, що участь позивача у цій справі була визнана судом першої інстанції обов'язковою, оскільки суд першої інстанції вважав за необхідне отримати особисті пояснення позивача з приводу предмету спору та обставин справи. Однак позивачем ухвалу суду першої інстанції від 25 грудня 2024 року виконано не було. Водночас, слід взяти до уваги, що стороною позивача були заявлені клопотання про проведення експертизи, допит свідків, долучення письмових доказів. Отже, висновок суду першої інстанції про те, що неявка позивача перешкоджала розгляду справи, слід визнати мотивованим.
47. Ані позивач, ані його представники не скористалися правом подати заяву про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, належним чином не мотивували наявність перешкод у розгляді справи в режимі відеоконференції за межами суду.
48. З урахуванням викладеного, враховуючи процесуальну поведінку позивача та його представників, розумні строки розгляду цієї справи, позов у якій було подано ще у 2017 році, баланс прав та інтересів учасників справи, слід погодитися з висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для залишення позову ОСОБА_1 без розгляду, оскільки неявка позивача та/або його представників у судові засідання, призначені на 26 травня 2025 року та 12 червня 2025 року, є повторною, про судові засідання, призначені на вказані дати, позивач був повідомлений належним чином, заяв про розгляд справи за його відсутності у вказані дати не подавав; неявка позивача перешкоджала розгляду справи.
49. Сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
50. Суд першої інстанції не встановив обставин, які б перешкоджали позивачу з'явитись в судові засідання чи забезпечити явку свого представника та вжити заходів щодо участі у розгляді цієї справи, зокрема в режимі відеоконференції за межами суду.
51. Доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій про наявність підстав для залишення позову без розгляду не спростовують.
52. За загальним правилом, передбаченим частиною другою статті 257 ЦПК України, особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.
53. Оскаржені судові рішення є достатньо вмотивованими та містять висновки суду щодо питань, які мають значення для вирішення спірного процесуального питання.
54. В межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховним Судом не встановлено підстав для висновку про неправильне застосуванням судами норм матеріального права або порушення норм процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Немишлянського районного суду міста Харкова від 12 червня 2025 року та постанову Харківського апеляційного судувід 07 жовтня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді Є. В. Синельников
О. М. Осіян
В. В. Шипович