Постанова
Іменем України
10 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 354/1754/24
провадження № 61-12524св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючий - Крат В. І. (суддя-доповідач),
судді: Гудима Д. А., Дундар І. О., Краснощоков Є. В., Пархоменко П. І.,
учасники справи:
позивач - заступник Генерального прокурора в інтересах держави в особі Надвірнянської районної військової (державної) адміністрації,
відповідач - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
треті особи: державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», ОСОБА_3 , Поляницька сільська рада Надвірнянського району Івано-Франківської області, державний реєстратор відділу № 3 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Волинській області Бондарук Ганна Петрівна, державний реєстратор Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області Рижов Андрій Вікторович, державний реєстратор Верховинської селищної ради Верховинського району Івано-Франківської області Кривнюк Ярослав Дмитрович,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу заступника Генерального прокурора на ухвалу Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 09 червня 2025 року в складі судді: Ваврійчук Т. Л., та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 11 вересня 2025 року (повний текст постанови складено 12 вересня 2025 року) в складі колегії суддів: Баркова В. М., Бойчука І. В., Пнівчук О. В.,
Історія справи
У серпні 2024 року заступник Генерального прокурора в інтересах держави в особі Надвірнянської районної військової (державної) адміністрації звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про витребування земельних ділянок загальною площею 0,6844 га із кадастровими номерами 2611092001:22:002:4072, 2611092001:22:002:4075, 2611092001:22:002:4077, 2611092001:22:002:4079, 2611092001:22:002:4080, 2611092001:22:002:4081, 2611092001:22:002:4082, 2611092001:22:002:4083, 2611092001:22:002:4085, 2611092001:22:002:4086, 2611092001:22:002:4087, 2611092001:22:002:4088, 2611092001:22:002:4089, 2611092001:22:002:4090, 2611092001:22:002:4091, 2611092001:22:002:4093, 2611092001:22:002:4094, 2611092001:22:002:4095, 2611092001:22:002:4096, 2611092001:22:002:4097, які розташовані у межах с. Поляниця Надвірнянського району Івано-Франківської області, з чужого незаконного володіння у державну власність, скасування рішення про державну реєстрацію права власності та скасування державної реєстрації земельних ділянок з одночасним припиненням речових прав на них.
Ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 27 серпня 2024 року відкрито провадження у цій справі, залучено до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів ОСОБА_3 , Поляницьку сільську раду Надвірнянського району Івано-Франківської області, державного реєстратора відділу № 3 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Волинській області Бондарук Г. П., державного реєстратора Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області Рижова А. В., державного реєстратора Верховинської селищної ради Верховинського району Івано-Франківської області Кривнюка Я. Д.
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
Ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 29 травня 2025 року:
позов прокурора залишено без руху, надавши позивачу строк для усунення виявлених недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху;
повідомлено прокурора та позивача про необхідність усунення недоліків шляхом направлення копії даної ухвали та роз'яснити, що у разі не виправлення недоліків до вказаного терміну позовна заява буде залишена без розгляду.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що:
у судовому засіданні постановлено на обговорення питання щодо долучення стороною позивача експертно-грошової оцінки спірних земельних ділянок, чинної на дату подання позовної заяви та внесення прокурором чи позивачем у даній справі на депозитний рахунок Яремчанського міського суду Івано-Франківської області грошових коштів у розмірі вартості спірного майна у зв'язку із набранням чинності Законом України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» № 4292-ІХ від 12 березня 2025 року;
зважаючи на те, що предметом даного спору є серед іншого вимога про витребування земельних ділянок у відповідачів в порядку статей 387, 388 ЦК України, положення Закону № 4292-ІХ щодо зворотної дії в часі в частині умов та порядку компенсації органом державної влади добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна підлягають застосуванню у цій справі, в якій судом на момент набрання ним чинності не ухвалене відповідне рішення;
як встановлено судом, прокурором при зверненні до суду із вказаним позовом сплачений судовий збір за заявлену вимогу про витребування спірних земельних ділянок у розмірі 6 672,90 грн, виходячи із нормативно-грошової оцінки спірних земельних ділянок, яка визначена у розмірі 444 860 грн. Експертно-грошова оцінка спірних земельних ділянок, чинна на дату подання позовної заяви, у матеріалах даної справи відсутня;
тому позов прокурора слід залишити без руху, надавши позивачу строк, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху для усунення недоліків, а саме: долучення експертно-грошової оцінки земельних ділянок із кадастровими номерами 2611092001:22:002:4072, 2611092001:22:002:4075, 2611092001:22:002:4077, 2611092001:22:002:4079, 2611092001:22:002:4080, 2611092001:22:002:4081, 2611092001:22:002:4082, 2611092001:22:002:4083, 2611092001:22:002:4085, 2611092001:22:002:4086, 2611092001:22:002:4087, 2611092001:22:002:4088, 2611092001:22:002:4089, 2611092001:22:002:4090, 2611092001:22:002:4091, 2611092001:22:002:4093, 2611092001:22:002:4094, 2611092001:22:002:4095, 2611092001:22:002:4096, 2611092001:22:002:4097, чинної на дату подання позовної заяви; внесення на депозитний рахунок Яремчанського міського суду Івано-Франківської області (код отримувача (код за ЄДРПОУ): 26289647, банк отримувача: ДКС України, місто Київ, рахунок отримувача: UA158201720355259002000002265) прокурором або Надвірнянською районною військовою (державною) адміністрацією, в інтересах якої поданий цей позов, грошових коштів у розмірі вартості спірних земельних ділянок.
Ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 09 червня 2025 року позовну заяву прокурора залишено без розгляду.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що:
Законом України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача», який набрав чинності 09 квітня 2025 року .Законом встановлено зворотну дію в часі його положень в частині умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, у справах, в яких судом першої інстанції не ухвалено рішення про витребування майна у добросовісного набувача на день набрання чинності цим Законом. Порядок такої компенсації врегульовується не тільки абзацом другим частиною четвертою статті 177 ЦПК України, як зазначає у своїх запереченнях прокурор, а й нормами частини п'ятої статті 390 ЦК України у чинній редакції, відповідно до яких, суд у разі задоволення позову органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача повинен одночасно вирішити питання про здійснення компенсації вартості такого майна добросовісному набувачеві. Рішення про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади, суд постановляє лише за умови попереднього внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду. Перерахування грошових коштів як компенсації вартості нерухомого майна з депозитного рахунку суду здійснюється без пред'явлення добросовісним набувачем окремого позову до держави чи територіальної громади;
положення Закону № 4292-ІХ від 12 березня 2025 року пом'якшують цивільно-правову відповідальність добросовісних набувачів, яким у даній справі за результатами її розгляду може бути встановлено відповідача - фізичну особу, звільняючи їх від обов'язку пред'явлення окремого позову до держави чи територіальної громади у разі задоволення позову про витребування нерухомого майна та захищають такого добросовісного набувача шляхом одночасного вирішення судом при витребуванні з його володіння нерухомого майна питання щодо компенсації вартості цього майна за рахунок грошових коштів, внесених на депозитний рахунок суду. Відтак, суд дійшов висновку, що цей Закон має зворотну дію в часі, зокрема як у частині застосування абзацу 2 частини четвертої статті 177 ЦПК України, так і положень частини п'ятої статті 390 ЦК України;
за змістом частини п'ятої статті 12 ЦК України добросовісність набувача презюмується, тобто незаконний набувач вважається добросовісним, поки не буде доведено протилежне. Оцінка наданих сторонами доказів на підтвердження заявлених вимог та заперечень, зокрема щодо добросовісності чи недобросовісності відповідача у справі як кінцевого набувача спірного майна здійснюється судом при ухваленні рішення у справі;
із урахуванням внесених відповідно до Закону № 4292-ІХ від 12 березня 2025 року змін до статті 390 ЦК України, невнесення позивачем на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного нерухомого майна, є підставою для ухвалення судом рішення про відмову у задоволенні позову про витребування майна від добросовісного набувача, що в свою чергу призведе до позбавлення органу державної влади чи прокурора права на повторне звернення до суду із аналогічним позовом та є перешкодою для захисту порушених прав та інтересів держави. В той час як висновок суду про недобросовісність набувача матиме своїм наслідком повернення позивачу внесених на депозитний рахунок суду грошових коштів як компенсації вартості майна;
норми чинного цивільного процесуального законодавства не наділяють суд повноваженнями щодо продовження розгляду справи у разі невиконання позивачем ухвали суду про залишення позову без руху. За таких обставин, оскільки позивач, якому після відкриття провадження у справі надано термін для усунення виявлених недоліків позовної заяви, не усунув вказані в ухвалі суду від 29 квітня 2025 року недоліки позовної заяви у встановлений судом строк, суд приходить до переконання, що позовну заяву прокурора слід залишити без розгляду.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 11 вересня 2025 року:
апеляційну скаргу заступника Генерального прокурора залишено без задоволення;
ухвалу Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 09 червня 2025 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:
правовідносини щодо розгляду в суді поданого прокурором справді виникли до набрання чинності положеннями Закону № 4292-ІХ від 12 березня 2025 року, однак вони продовжують існувати і після його ухвалення, тому повинні бути приведені у відповідність із новим юридичним регулюванням. Вимога про необхідність додавання до позову документів, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, не є встановленням нового обов'язку для учасника судового процесу, а є однією з процесуальних вимог до позовної заяви органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади до позову;
як вбачається із змісту позовних вимог, прокурор в своїй позовній заяві посилався на те, що спірна земельна ділянка належить до земель державної власності лісогосподарського призначення та її передача у приватну власність відбулася з порушенням вимог законодавства, зокрема щодо порядку зміни цільового призначення та за відсутності відповідного погодження органу виконавчої влади. Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 набули по 1/2 частині земельної ділянки площею 0,86 га, кадастровий номер 2611092001:22:002:3700 на підставі договору купівлі-продажу від 15 червня 2022 року. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 21 вересня 2022 року у справі № 908/976/19 виснувала, зокрема, що перевірка добросовісності набувача цього майна здійснюється саме при вирішенні питання про витребування/повернення майна. Добросовісність чи недобросовісність особи - це правовий висновок, який робиться судом на підставі встановлених обставин справи, які можуть про це свідчити. Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 05 квітня 2023 у справі № 910/20528/21;
згідно частини п'ятої статті 12 ЦК України добросовісність набувача презюмується, тобто, незаконний набувач вважається добросовісним, поки не буде доведено протилежне. Якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі про те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача й є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна (постанова ВП ВС від 20 листопада 2018 року у справі № 907/50/16);
аналізуючи аргументи, викладені в апеляційній скарзі колегія суддів наголосила, що обставини добросовісності/недобросовісності набувача досліджуватимуться та встановлюватимуться судом безпосередньо під час розгляду справи по суті, а не на стадії відкриття провадження. При цьому, факт недобросовісності набувача встановлюється судом на основі наданих сторонами та досліджених в ході судового розгляду доказів, а не виключно через вказівку опонента про його недобросовісність у поданому позові. Оскільки, згідно вказаної презумпції відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вважаються добросовісними набувачами спірної земельної ділянки, то суд приходить до висновку про поширення вимог Закону України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» на цей спір. Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Аргументи учасників справи
06 жовтня 2025 року заступник Генерального прокурора засобами поштового зв'язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 09 червня 2025 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 11 вересня 2025 року (повний текст постанови складено 12 вересня 2025 року), у якій просив:
оскаржені судові рішення скасувати;
направити справу до Яремчанського міського суду Івано-Франківської області для продовження розгляду.
судові витрати стягнути з відповідачів на користь Офісу Генерального прокурора.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
після прийняття цього Закону постало питання щодо застосування його положень до позовів про витребування майна від недобросовісних набувачів, а також про зворотну силу нових процесуальних вимог до позовних заяв у справах, які уже перебувають у провадженні судів різних інстанцій. За викладеною у цій касаційній скарзі правовою позицією прокурора, положення Закону України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» не застосовуються до правовідносин про витребування майна від недобросовісних відповідачів, а прийняті зміни до процесуального законодавства щодо додатків до позовної заяви не мають зворотної сили.
при визначенні правових норм, які врегульовують ті чи інші правовідносини, першочергово необхідно звернути увагу на зазначений позивачем предмет спору та обґрунтування позовних вимог. Цей позов поданий прокурором до ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , як до недобросовісних набувачів, які вочевидь знали про незаконність набуття у приватну власність земель лісогосподарського призначення. Водночас Законом України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» частково змінено законодавство, яке врегульовує порядок витребування майна у добросовісних набувачів. Так, цим Законом доповнено статтю 390 ЦК України частиною п'ятою такого змісту: «суд одночасно із задоволенням позову органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади вирішує питання про здійснення органом державної влади або органом місцевого самоврядування компенсації вартості такого майна добросовісному набувачеві. Суд постановляє рішення про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади, за умови попереднього внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду. Перерахування грошових коштів як компенсації вартості нерухомого майна з депозитного рахунку суду здійснюється без пред'явлення добросовісним набувачем окремого позову до держави чи територіальної громади». У розділі II «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону вказано, що його положення мають зворотну дію в часі в частині умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна. За змістом наведених норм вбачається, що механізм компенсації вартості майна, яке незаконно вибуло з володіння держави чи територіальної громади, застосовується виключно у разі, якщо відповідачем за позовом прокурора є добросовісний набувач;
у письмових поясненнях заступника Генерального прокурора наведено низку доводів щодо недобросовісності відповідачів ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , проте суди, залишаючи позов без розгляду, не надали їм оцінки. Звертаючись із цим позовом до ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , прокурор вказав, що відповідачі при купівлі спірних земельних ділянок у ОСОБА_3 діяли недобросовісно. Про це зазначено на аркушах 23, 36, 38 позовної заяви, аркушах 7-11 відповіді на відзив, аркушах 7-12 поданих на виконання ухвали Яремчанського міського суду Івано-Франківської області письмових пояснень, аркушах 10-15 апеляційної скарги на зазначену ухвалу. Зокрема, у процесуальних документах вказано, що спірна територія на час її набуття відповідачами була частиною лісового масиву, штучно відділеного дорогою, зайнята замкненими лісовими культурами, вкрита багаторічною рослинністю (ялицями, ялинами). Тобто ОСОБА_1 і ОСОБА_2 у силу зовнішніх, об'єктивних, явних і видимих ознак, характерних для земель лісового фонду (входження до лісового масиву, наявність багаторічної хвойної рослинності), знали або, проявивши розумну обачність, мали знати про те, що купують землю, зайняту лісом. Договір купівлі-продажу вчинений між ОСОБА_3 як продавцем і ОСОБА_1 , ОСОБА_2 як покупцями 15 червня 2022 року - через 7 днів після першої реєстрації продавцем права власності на майно в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (08 червня 2022 року). Відчуження вкритої багаторічними лісовими культурами земельної ділянки з кадастровим номером 2611092001:22:002:3700 площею 0,85 га в с. Поляниця Надвірнянського р-ну Івано-Франківської обл., де розташований найбільший гірськолижний курорт України - Буковель, відбулося за 46 302 грн. За договором ділянка продається як земля для ведення особистого селянського господарства, склад угідь - сіножаті, у той час як доданими до позову доказами підтверджується, що вона повністю зайнята ялинами і ялицями висотою до 30 метрів. Те, що с. Поляниця розташоване на території гірського масиву Карпат, більша площа якого зайнята природними лісами, є загальновідомим фактом. Більше того, законодавство не передбачає можливості передання зайнятих лісами земель у приватну власність для ведення особистого підсобного господарства, як вказано в нібито виданому ОСОБА_3 акті на право приватної власності на землю серії П-ІФ № 020036 від 10 жовтня 2002 року. Одразу після укладення договору купівлі-продажу тим самим приватним нотаріусом Надвірнянського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Кузнєцовою Н. М. посвідчено довіреності ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на ім'я ОСОБА_4 на вчинення дій щодо зміни цільового призначення набутої земельної ділянки (договір зареєстрований у реєстрі за номером 1518, довіреності - за номерами 1521 і 1522). Саме ОСОБА_4 , діючи на підставі довіреності, ініціював питання затвердження детального плану цієї території для її майбутньої забудови. При цьому колишній начальник відділу в м. Яремчому ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною п'ятою статті 27, частиною першою статті 28, частиною четвертою статті 190, частиною третьою статті 358 КК України, а саме дій, спрямованих на незаконне виведення з державної власності і привласнення земель лісового фонду, з використанням підробленого державного акта на право приватної власності на землю. Обвинувальний акт щодо ОСОБА_4 та інших учасників протиправної схеми на сьогодні розглядається судом (справа № 348/1779/24);
як вбачається з поданого ОСОБА_2 відзиву, щонайменше з 23 серпня 2022 року (дата розгляду Печерським районним судом м. Києва клопотання прокурора про арешт земельної ділянки) відповідачі дізналися про ймовірну купівлю ними земельного масиву, сформованого за рахунок лісових земель, які вибули з державної власності на підставі підроблених документів. Незважаючи на такі відомості, вони жодних дій, щоб пересвідчитися у тому, що набута ними земля не має спеціального режиму і не перебуває під особливою державною охороною, не вчиняли. Натомість ними ініційовано затвердження детального плану земельної ділянки з метою її повної забудови (жовтень 2022 року), організовано її поділ на 27 інших ділянок (лютий 2023 року), розпочато на арештованих земельних ділянках будівництво;
за період з 14 червня 2023 року по 22 січня 2024 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 продано іншим особам 7 земельних ділянок, сформованих шляхом поділу земельної ділянки з кадастровим номером 2611092001:22:002:3700, для чого державним реєстратором виконавчого комітету Ратнівської селищної ради Волинської області за відсутності будь-яких правових підстав припинено чинність арештів, накладених ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва у кримінальному провадженні № 12024000000000415 від 21 лютого 2024 року (справа № 757/31802/23). З огляду на викладене прокурор у позові та інших процесуальних документах стверджував про обізнаність відповідачів щодо незаконності виділення земельної ділянки та їхню недобросовісність у спірних правовідносинах. Прокурор у позовній заяві вказав, що вважає кінцевих набувачів спірних земельних ділянок - ОСОБА_1 і ОСОБА_2 - недобросовісними. Саме такому правовому обґрунтуванню позовних вимог має надаватися оцінка судом. Невнесення прокурором вартості майна виключає можливість постановлений рішення про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача, але не виключає можливість розгляду справи за позовом прокурора та ухвалення судом рішення про витребування майна у недобросовісного набувача, що залишено поза увагою судом першої інстанції. При цьому у випадку підтвердження в ході судового розгляду недобросовісності набувача суд задовольняє позов без застосування частини п'ятої статті 390 ЦК України, а у разі спростування відповідних доводів прокурора і встановлення обставин добросовісності - відмовляє у задоволенні позову, застосовуючи частину п'яту статті 390 ЦК України, з огляду на невнесення прокурором вартості майна на депозитний рахунок суду. Судовий процес ініційований саме для доведення недобросовісності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 і витребування від них незаконно набутих земельних ділянок. Тобто у разі спростування в ході судового розгляду презумпції добросовісності позов підлягає задоволенню. Натомість у випадку, якщо на стадії ухвалення рішення суд у цій справі дійде висновку про те, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 є добросовісними набувачами і до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми статті 388 ЦК України та частини п'ятої статті 390 ЦК України, це є підставою для відмови у позові;
постановляючи оскаржувані судові рішення, суди першої та апеляційної інстанцій помилково не врахували, що положення Закону України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» в частині умов та порядку компенсації добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна не застосовуються до спірних правовідносин, адже прокурор стверджує про недобросовісність відповідачів ОСОБА_1 і ОСОБА_2 .
У листопаді 2025 року ОСОБА_2 через Електронний суд подав відзив на касаційну скаргу, що підписаний адвокатом Гончаренком С. М., в якому просив:
оскаржені судові рішення залишити без змін;
касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення.
Відзив мотивований тим, що:
прокурор обґрунтовуючи недобросовісність відповідачів зазначає, що у силу зовнішніх, об'єктивних, явних і видимих ознак, характерних для земель лісового фонду (входження до лісового масиву, наявність багаторічної хвойної рослинності), знали або, проявивши розумну обачність, мали б знати про те, що земельний масив, який вони набувають у власність, вибув з володіння держави з порушенням вимог закону. На час придбання Відповідачами земельної ділянки на ній не було багаторічної хвойної рослинності чи будь-яких інших ознак, характерних для земель лісового фонду. Земельна ділянка межувала з центральною дорогою с. Поляниця та з земельними ділянками, власниками яких були фізичні особи. Тобто ця земельна ділянка навіть не межувала з землями лісового фонду. Прокурором не надано суду жодних належних доказів, які б підтверджували зазначені доводи. Таким чином, доводи прокурора є безпідставними та не ґрунтуються на матеріалах справи;
суди попередніх інстанцій прийшли до правильного висновку про те, що абзац другий частини четвертої статті 177 ЦПК України, як і статті 390 ЦК України, має зворотну дію в часі, адже дана норма також передбачає умови та порядок компенсації органом державної влади добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна. Суд не виконавши вимоги абзацу другого частини четвертої статті 177 ЦПК України, не зможе при ухваленні рішення застосувати та виконати вимоги частини п'ятої статті 390 ЦК України щодо вирішення питання про здійснення органом державної влади або органом місцевого самоврядування компенсації вартості такого майна добросовісному набувачеві. Таким чином, доводи прокурора щодо того, що абзац другий частини четвертої статті 177 ЦПК України немає зворотної дії в часі є безпідставними та не ґрунтуються на нормах Закону № 4292-ІХ;
положення Закону №4292-ІХ від 12 березня 2025 року пом'якшують цивільно-правову відповідальність добросовісних набувачів, яким у даній справі за результатами її розгляду може бути встановлено відповідача - фізичну особу, звільняючи їх від обов'язку пред'явлення окремого позову до держави чи територіальної громади у разі задоволення позову про витребування нерухомого майна та захищають такого добросовісного набувача шляхом одночасного вирішення судом при витребуванні з його володіння нерухомого майна питання щодо компенсації вартості цього майна за рахунок грошових коштів, внесених на депозитний рахунок суду. Відтак, суди попередніх інстанцій прийшли до вірного висновку, що даний Закон має зворотну дію в часі, зокрема як у частині застосування абзацу 2 частини четвертої статті 177 ЦПК України, так і положень частини п'ятої статті 390 ЦК України. Частинами 12-13 статті 187 ЦПК України встановлено, що у разі якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду. Прокурор не усунув недоліків позовної заяви, а тому суд відповідно до норм ЦПК України постановив ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду;
норми чинного цивільного процесуального законодавства не наділяють суд повноваженнями щодо продовження розгляду справи у разі невиконання позивачем ухвали суду про залишення позову без руху. Крім цього, залишення позовної заяви без розгляду не позбавляє прокурора чи позивача повторно звернутися до суду з таким позовом, виконавши вимоги ЦПК України.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 13 жовтня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі.
02 грудня 2025 року справа передана судді-доповідачу Крат В. І.
Ухвалою Верховного Суду від 08 грудня 2025 року:
клопотання ОСОБА_2 , яке підписане адвокатом Гончаренка С. М., про продовження строку на подання відзиву задоволено;
продовжено ОСОБА_2 строк на подання відзиву на касаційну скаргу;
справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 13 жовтня 2025 року вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: порушення норм процесуального права.
Позиція Верховного Суду
Розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і тлумачення процесуальних норм (див: постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року в справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року в справі № 209/3085/20).
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).
09 квітня 2025 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» від 12 березня 2025 року (далі - Закон України № 4292-ІХ від 12 березня 2025 року), яким внесені зміни, зокрема до статей 388, 390, 391 ЦК України та статей 177, 185, 265 ЦПК України.
Суд одночасно із задоволенням позову органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади вирішує питання про здійснення органом державної влади або органом місцевого самоврядування компенсації вартості такого майна добросовісному набувачеві. Суд постановляє рішення про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади, за умови попереднього внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду. Перерахування грошових коштів як компенсації вартості нерухомого майна з депозитного рахунку суду здійснюється без пред'явлення добросовісним набувачем окремого позову до держави чи територіальної громади. Для цілей цієї статті під вартістю майна розуміється вартість майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви (частина п'ята статті 390 ЦК України, в редакції Закону України № 4292-IX від 12 березня 2025 року).
У разі подання органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором позовної заяви про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади до позову додаються документи, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви (абзац другий частини четвертої статті 177 ЦПК України, у редакції Закону України № 4292-IX від 12 березня 2025 року).
Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави невнесення у визначених законом випадках на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, суд у такій ухвалі зазначає про обов'язок позивача внести відповідну грошову суму (абзац третій частини другої статті 185 ЦПК України, у редакції Закону України № 4292-IX від 12 березня 2025 року).
У пункті 2 Розділу ІІ Закону України № 4292-IX від 12 березня 2025 року зазначено, що положення цього Закону мають зворотну дію в часі в частині умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, у справах, в яких судом першої інстанції не ухвалено рішення про витребування майна у добросовісного набувача на день набрання чинності цим Законом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Касаційний суд вже вказував, що:
обов'язок попереднього внесення вартості майна на депозитний рахунок суду передбачений у нормі матеріального права. Положення частини п'ятої статті 390 ЦК України поширюється на випадки подання позову про витребування майна у добросовісного набувача. При цьому у випадку подання та розгляду судом позову про витребування майна у недобросовісного набувача вимоги частини п'ятої статті 390 ЦК України не підлягають застосуванню;
у випадку, якщо позивач обґрунтовує позов про витребування нерухомого майна недобросовісністю набувача, то положення частини п'ятої статті 390 ЦК України не застосовуються;
питання про добросовісність/недобросовісність набувача судом може бути вирішене лише після дослідження доказів на стадії ухвалення судового рішення. У випадку встановлення недобросовісності набувача суд задовольняє позов без застосування частини п'ятої статті 390 ЦК України. Натомість у разі встановлення, що набувач добросовісний, суд відмовляє у задоволенні позову на підставі частини п'ятої статті 390 ЦК України, якщо позивачем попередньо не внесено вартість майна на депозитний рахунок суду (див., постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 листопада 2025 року в справі № 523/14914/24 (провадження № 61-8429св25), постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 грудня 2025 року в справі № 354/419/25 (провадження № 61-11906св25)).
У справі, що переглядається:
при зверненні із позовом прокурор вказував про наявність підстав для витребування земельних ділянок;
суди не врахували, що справа не стосується питання про зворотну дію закону в часі. За змістом пункту 2 Розділу ІІ Закону України № 4292-IX від 12 березня 2025 року положення цього Закону мають зворотну дію в часі в частині умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, у справах, в яких судом першої інстанції не ухвалено рішення про витребування майна у добросовісного набувача на день набрання чинності цим Законом, а також у частині порядку обчислення та перебігу граничного строку для витребування чи визнання права щодо: нерухомого майна, право власності на яке зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно до дня набрання чинності цим Законом; нерухомого майна, щодо якого на момент його передачі першому набувачеві законом не була встановлена необхідність державної реєстрації правочину або реєстрації права власності і дата його передачі першому набувачеві передує дню набрання чинності цим Законом;
поза увагою судів залишилось те, що обов'язок попереднього внесення вартості майна на депозитний рахунок суду встановлений у нормах матеріального права, зокрема у частині п'ятій статті 390 ЦК України. Положення частини п'ятої статті 390 ЦК України поширюється на випадки подання позову про витребування майна у добросовісного набувача. При цьому у випадку подання та розгляду судом позову про витребування майна у недобросовісного набувача вимоги частини п'ятої статті 390 ЦК України не підлягають застосуванню;
в позовній заяві прокурор посилався на недобросовісність набувачів спірних земельних ділянок. Зокрема, вказував, що спосіб, у який утворені у результаті поділу земельні ділянки вибули з державної власності, свідчить про низку послідовних дій щодо отримання в приватну власність земельної ділянки лісогосподарського призначення з одночасним вчиненням дій щодо унеможливлений подальшого повернення такої земельної ділянки до державної власності (через сім днів після первинної реєстрації права приватної власності ОСОБА_5 відчужено земельну ділянку ОСОБА_2 і ОСОБА_1 , після чого ними змінено її цільове призначення з «ведення особистого селянського господарства» на «будівництво та обслуговування об'єктів рекреаційного призначення», поділено на 27 земельних ділянок, 7 з яких за період з 14 червня 2023 року по 22 січня 2024 року продано іншим особам, для чого державним реєстратором виконавчого комітету Ратнівської селищної ради Волинської області за відсутності будь-яких правових підстав припинено чинність арештів, накладених ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва у кримінальному провадженні № 12024000000000415 від 21 лютого 2024 року). Більше того, набувачі утворених у результаті поділу земельних ділянок ОСОБА_2 і ОСОБА_1 після придбання земельної ділянки з кадастровим номером 2611092001:22:002:3700 видали ОСОБА_6 (учаснику групи осіб, які, за версією органу досудового розслідування, вчинили дії щодо заволодіння землями державної форми власності) довіреності на розпорядження цією ділянкою. Усі наведені обставини свідчать як про відсутність волі держави на вибуття земельних ділянок лісогосподарського призначення з державної у приватну власність, так і про недобросовісність відповідачів у спірних правовідносинах (том 1, а. с. 23, 24);
оскільки прокурор обґрунтовує позов недобросовісністю набувачів, то положення частини п'ятої статті 390 ЦК України до спірних відносин не застосовуються. Питання про добросовісність/недобросовісність набувачів судом може бути вирішене лише після дослідження доказів на стадії ухвалення судового рішення.
За таких обставин суди зробили неправильний висновок про залишення позову без розгляду.
Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 411 ЦПК України). Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі (частина шоста статті 411 ЦПК України).
Щодо розподілу судових витрат
Постанова суду касаційної інстанції складається крім іншого, і з розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції (підпункт «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України).
Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України. У статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У частині тринадцятій статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
У постанові Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028св18) зроблено висновок, що:
«згідно із підпунктом «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається крім іншого, і з розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції. Таким чином, встановлено дискреційне повноваження суду зазначити в резолютивній частині судового рішення про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції. Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України. Статтею 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, такий обов'язок у випадку передачі справи на новий судовий розгляд не покладено. Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу суду першої інстанції або судом касаційної інстанції скасовано ухвалу з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, розподіл судового збору у справі, в тому числі сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги, здійснює той суд, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи.
З урахуванням наведеного Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду відступає від висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у додатковій постанові від 22 квітня 2019 року у справі № 756/2157/15-ц. У разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат». Тому з урахуванням висновку щодо суті касаційної скарги, розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат».
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені без дотримання норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права. У зв'язку з наведеним, касаційний суд вважає, що касаційну скаргу належить задовольнити, оскаржені судові рішення скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 400, 406, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу заступника Генерального прокурора задовольнити.
Ухвалу Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 09 червня 2025 року, постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 11 вересня 2025 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
З моменту ухвалення постанови суду касаційної інстанції ухвала Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 09 червня 2025 року та постанова Івано-Франківського апеляційного суду від 11 вересня 2025 року втрачають законну силу.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді: Д. А. Гудима
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
П. І. Пархоменко