Постанова
Іменем України
10 грудня 2025 року
м. Київ
Справа № 439/1225/14-ц
Провадження № 61-7586св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - головуючого судді Крата В. І., судді-доповідача Гудими Д. А., суддів Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. - розглянув у порядку письмового провадження справу,
учасниками якої є:
позивач - ОСОБА_1 (далі - позивач), інтереси якої представляє адвокат Миколайчук Оресті Ігорович,
відповідач - Язлівчицька сільська рада Бродівського району Львівської області (далі - сільська рада),
треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, - Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області, Фермерське господарство «Лагодів» і Бродівська районна державна адміністрація,
про визнання права власності на самочинне будівництво
за касаційною скаргою першого заступника керівника Львівської обласної прокуратури Таргонія Олександра Вячеславовича (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Державної інспекції архітектури та містобудування України (далі - ДІАМ) і Бродівської міської ради Львівської області (далі - міська рада)
на ухвалу Львівського апеляційного суду від 19 травня 2025 року про закриття апеляційного провадження, яку постановила колегія суддів у складі Мікуш Ю. Р., Приколоти Т. І., Савуляка Р. В.,
за апеляційною скаргою керівника Золочівської окружної прокуратури Томашевського Артура Гегамовича на рішення Бродівського районного суду Львівської області від 25 вересня 2014 року
(1) Вступ
1. Позивач у 2014 році звернувся з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво. Суд першої інстанції ухвалив рішення про задоволення позову. У 2025 році прокурор звернувся до апеляційного суду із апеляційною скаргою на це рішення. Поважність пропуску строку на апеляційне оскарження мотивував, зокрема, тим, що отримав копію рішення суду першої інстанції тільки у 2025 році. Апеляційний суд поновив прокурору строк на апеляційне оскарження та відкрив апеляційне провадження. Проте згодом закрив останнє як помилково відкрите.
2. Прокурор подав касаційну скаргу на ухвалу про закриття апеляційного провадження. Стверджував, зокрема, про те, що апеляційний суд помилково взяв до уваги лише дату ознайомлення прокурора з рішенням суду першої інстанції та залишив поза увагою момент, з якого Державна інспекція архітектури та містобудування України, в інтересах якої діє прокурор, довідалася про порушення її інтересів.
3. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду мав відповісти на питання про те, чи повноважний суд апеляційної інстанції закривати апеляційне провадження як помилково відкрите у разі виявлення після такого відкриття та надходження матеріалів справи, що для поновлення строку на апеляційне оскарження не було підстав. Вирішив, що апеляційний суд не міг закрити апеляційне провадження. Якщо скаржник в апеляційній скарзі повідомив недостовірні відомості щодо отримання вперше копії оскарженого судового рішення, які не можна було перевірити до витребування матеріалів справи та які стали підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд повноважний визнати дії скаржника зловживанням процесуальними правами та залишити апеляційну скаргу без розгляду, а не закривати апеляційне провадження.
(2) Зміст позовних вимог і провадження у судах першої й апеляційної інстанцій
4. У липні 2014 року позивач звернувся до суду із позовом про визнання права власності на самочинне будівництво.
5. 25 вересня 2014 року Бродівський районний суд Львівської області ухвалив рішення, згідно з яким позов задовольнив.
6. У лютому 2025 року керівник Золочівської окружної прокуратури звернувся до суду з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції, діючи в інтересах держави в особі ДІАМ і міської ради.
7. 6 березня 2025 року Львівський апеляційний суд постановив ухвалу, згідно з якою поновив строк на апеляційне оскарження та відкрив апеляційне провадження. Мотивував так:
- прокурор не був учасником справи у суді першої інстанції, з матеріалами справи ознайомився 13 січня 2025 року, апеляційну скаргу подав 12 лютого 2025 року, тобто протягом тридцяти днів, а тому відповідний строк слід поновити;
- прокурор навів обґрунтовані підстави для представництва інтересів держави, апеляційна скарга за формою і змістом відповідає вимогам закону, оплачена судовим збором, тому необхідно відкрити апеляційне провадження у справі;
- доводи позивача та Фермерського господарства «Лагодів» про те, що прокурор за змістом позовної заяви, поданої у господарський суд, знав про оскаржене рішення у грудні 2024 року, апеляційний суд не взяв до уваги, бо для обґрунтування представництва інтересів держави у цій справі прокурор мав ознайомитись із матеріалами справи.
8. 19 травня 2025 року апеляційний суд постановив ухвалу, згідно з якою закрив апеляційне провадження як помилково відкрите. Мотивував так:
- у матеріалах справи є лист Золочівської окружної прокуратури від 13 серпня 2024 року № 14.54/05-40-3411 про ознайомлення з цими матеріалами, а 15 серпня 2024 року прокурор з ними ознайомився. Тому Золочівській окружній прокуратурі того дня було відомо про рішення суду першої інстанції;
- у заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження прокуратура надала суду інформацію, яка не відповідає дійсності, а саме про те, що про оскаржене рішення їй стало відомо лише 13 січня 2025 року;
- прокурор з метою поновлення строку на апеляційне оскарження рішення використав неправдиву інформацію, зокрема, про те, що про це рішення йому стало відомо лише 13 січня 2025 року, однак, як видно з матеріалів справи, про нього прокурор знав ще 15 серпня 2024 року;
- Золочівська окружна прокуратура, подаючи апеляційну скаргу з пропуском строку на апеляційне оскарження, надала суду неправдиву інформацію щодо дати ознайомлення з оскарженим рішенням, що стало причиною безпідставного поновлення строку на апеляційне оскарження без наявності поважних причин його пропуску, тобто допустила недобросовісну процесуальну поведінку. Тому апеляційне провадження необхідно закрити.
(3) Провадження у суді касаційної інстанції
9. 6 червня 2025 року прокурор сформував у системі «Електронний суд» касаційну скаргу (вх. № 18815/0/220-25 від 23 червня 2025 року), у якій просив скасувати зазначену ухвалу апеляційного суду та скерувати справу для продовження розгляду до цього суду.
10. 8 серпня 2025 року Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою залишив касаційну скаргу без руху та встановив для усунення її недоліків десятиденний строк із дня вручення тієї ухвали.
11. 25 серпня 2025 року прокурор подав поштою до Верховного Суду заяву про усунення недоліків касаційної скарги (вх. № 26935/0/220-25 від 27 серпня 2025 року).
12. 29 вересня 2025 року Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу про повернення заяви про усунення недоліків касаційної скарги та продовження на п'ять днів із дня вручення тієї ухвали строку на усунення вказаних недоліків.
13. 8 жовтня 2025 року прокурор сформував у системі «Електронний суд» заяву про усунення недоліків касаційної скарги (вх. № 30845/0/220-25 від 8 жовтня 2025 року), згідно з якою їх усунув.
14. 3 листопада 2025 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою прокурора та про витребування справи із суду першої інстанції.
15. 8 грудня 2025 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою призначив справу до судового розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п'яти суддів.
(1) Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
16. Прокурор мотивував касаційну скаргу так:
16.1. Апеляційний суд помилково оцінив лише обізнаність прокуратури про рішення суду першої інстанції та залишив поза увагою момент, із якого ДІАМ стало відомо про порушення її інтересів, а також те, що ДІАМ і міська рада (як правонаступник сільської ради) не вжили заходи з оскарження в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції.
16.2. ДІАМ є державним органом, який реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду. На час ухвалення рішення судом першої інстанції ДІАМ як центрального державного органу виконавчої влади не існувало, а повноваження реалізовувати державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду мала Державна архітектурно-будівельна інспекція України (далі - ДАБІ), діяльність якої припинена внаслідок ліквідації. Тому ДІАМ як новостворений орган булапозбавленаможливості представляти ізахищати інтереси держави у сфері контролю та нагляду за містобудуванням.
16.3. Аби захистити інтереси територіальної громади, прокурор подав апеляційну скаргу також в інтересах міської ради як власника земельної ділянки, на якій здійснювалося самочинне будівництво, визнання права власності на яке просив позивач.
Із виданням Кабінетом Міністрів України розпорядження № 718-р від 12 червня 2020 року «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Львівської області» до Бродівської об'єднаної територіальної громади приєднали територію громади сільської ради. До того остання була власником зазначеної земельної ділянки.
Міська рада як правонаступник сільської ради 25 травня 2024 року зареєструвала право власності на цю ділянку на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» № 5245-VI від 6 вересня 2012 року. Будучи новим власником, міська рада не вжила заходи з оскарження в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції.
(2) Позиції інших учасників справи
17. 17 листопада 2025 року адвокат в інтересах позивача сформував у системі «Електронний суд» відзив на касаційну скаргу. Просив відмовити у її задоволенні. Обґрунтував так:
17.1. Апеляційний суд не мотивував поважність причин пропуску прокурором строку на апеляційне оскарження з моменту, коли той дізнався про порушене право органу місцевого самоврядування, тобто з 13 січня 2025 року. Відповідні аргументи прокурор у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції не навів.
17.2. Прокурор ознайомився зі справою, зокрема з рішенням суду першої інстанції ще 15 серпня 2024 року.
17.3. ДІАМ у листі-відповіді від 3 лютого 2025 року на запит окружної прокуратури повідомила про те, що вона довідалася про можливе порушення інтересів держави лише з листа окружної прокуратури від 28 січня 2025 року за № 14.54/05-39-145вих-25.
17.4. Дії держави є непослідовними: спершу вона через уповноважені органи зареєструвала право власності на об'єкти самочинного будівництва, після чого зі спливом тривалого часу через органи прокуратури заявила про порушення інтересів унаслідок реєстрації цього права. Вказане може зумовлювати порушення Україною гарантій статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права на мирне володіння майном.
(1) Межі розгляду справи у суді касаційної інстанції
18. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 3 листопада 2025 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою прокурора на підставі, визначеній в останньому абзаці частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
19. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншим (частина перша статті 400 ЦПК України).
20. З огляду на цей припис Верховний Суд переглядає оскаржене судове рішення у межах тих доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставами для відкриття касаційного провадження.
21. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).
(2) Оцінка аргументів учасників справи та висновку апеляційного суду
(2.1) Чи повноважний суд апеляційної інстанції закривати апеляційне провадження як помилково відкрите у разі виявлення після такого відкриття та надходження матеріалів справи, що для поновлення строку на апеляційне оскарження не було підстав?
22. Суд першої інстанції задовольнив позов про визнання права власності на самочинне будівництво. Через більш як 10 років після цього прокурор подав апеляційну скаргу на вказане рішення, діючи в інтересах держави в особі ДІАМ (не існувала на час його ухвалення) і міської ради (правонаступниця сільської ради, яка брала участь у розгляді справи). Обґрунтував поважність причин такого пропуску, зокрема, тим, що копію оскарженого рішення суду першої інстанції отримав 13 січня 2025 року, тобто незадовго до того, як подав апеляційну скаргу. Апеляційний суд поновив строк на апеляційне оскарження та відкрив апеляційне провадження, однак згодом закрив останнє як помилково відкрите, бо виявив, що прокурор ознайомився з оскарженим рішенням ще 15 серпня 2024 року.
23. Прокурор із закриттям апеляційного провадження не погодився. У касаційній скарзі стверджував, зокрема, що суд апеляційної інстанції помилково врахував лише дату обізнаності прокуратури про рішення суду та залишив поза увагою момент, з якого ДІАМ стало відомо про порушення її інтересів, а також те, що ДІАМ і міська рада (як правонаступник сільської ради) не вжили заходи з оскарження в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції.
24. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що є підстави для задоволення касаційної скарги. Апеляційний суд неповноважний закривати апеляційне провадження як помилково відкрите у разі виявлення того, що поновлення строку на апеляційне оскарження та відкриття апеляційного провадження відбулися на підставі недостовірних даних. У цьому разі апеляційний суд має повноваження визнати відповідні дії скаржника зловживанням процесуальними правами на підставі частини другої статті 44 ЦПК України та залишити апеляційну скаргу без розгляду.
25. Судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу (підпункт 13 пункту 1 розділу XIII ЦПК України).
26. Порядок і строки оскарження судового рішення, яке ухвалив суд першої інстанції до 15 грудня 2017 року, визначені у частині першій статті 294 й абзаці третьому частини третьої статті 297 ЦПК України у редакції, яка діяла до набрання чинності ЦПК України у редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року (далі - Закон № 2147-VIII).
27. 3 серпня 2010 року набрав чинності Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI. Згідно з цим законом статтю 294 ЦПК України викладено у новій редакції. Зокрема, у частинах першій і третій статті 294 ЦПК України були передбачені такі правила: апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення; особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення (частина перша, яка була чинною до 14 грудня 2017 року включно); апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо апеляційний суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала (частина третя, яка була чинною до 14 січня 2012 року включно).
28. 15 січня 2012 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства» № 4176-VI від 20 грудня 2011 року (далі - Закон № 4176-VI). Згідно з цим Законом частину третю статті 294 ЦПК України було виключено, а частину третю статті 297 ЦПК України - викладено у новій редакції, яка діяла до 14 грудня 2017 року включно. Зокрема, в абзаці третьому частини третьої статті 297 ЦПК України у редакції Закону № 4176-VI було передбачено, що незалежно від поважності причини пропуску строку апеляційного оскарження апеляційний суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга прокурора, органу державної влади чи органу місцевого самоврядування подана після спливу одного року з моменту оголошення оскаржуваного судового рішення.
29. Абзац третій частини третьої статті 297 ЦПК України у редакції Закону № 4176-V стосувався випадків, коли після спливу присічного строку рішення суду першої інстанції оскаржила сторона спору, від імені якої у спірних правовідносинах діяв орган державної влади чи місцевого самоврядування, якщо така сторона брала участь у справі та була належно повідомленою про її розгляд (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункт 70), від 14 грудня 2022 року у справі № 2-3887/2009 (пункт 41)).
30. Тобто відповідний преклюзивний однорічний строк поширювався за умови залучення до участі у справі та належного повідомлення про її розгляд. Крім того, відповідно до загальновизнаного положення про дію процесуальних норм у часі незалежно від часу відкриття провадження у справі при вчиненні процесуальних дій застосовується той процесуальний закон, який діє на момент їхнього вчинення (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 2-3887/2009 (пункт 32), Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 6 лютого 2019 року у справі № 361/161/13-ц).
31. 15 грудня 2017 року набрав чинності ЦПК України у редакції Закону № 2147-VIII.
32. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (пункт 1 частини другої статті 354 ЦПК України у редакції Закону № 2147-VIII).
33. У кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку, встановити, чи є такий строк значним та чи його поновлення не буде втручанням у принцип юридичної визначеності з урахуванням балансу суспільного та приватного інтересу.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були об'єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, яка звернулася з апеляційною скаргою, пов'язані із дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 10 вересня 2025 року у справі № 601/485/23 (пункти 52, 54)).
34. Незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного судового рішення, крім випадків:
1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки;
2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили (частина друга статті 358 ЦПК України).
35. Парламент імперативно встановив процесуальні обмеження для оскарження судового рішення зі спливом річного строку. Тому у випадку такого оскарження слід з'ясовувати дотримання умов, передбачених частиною другою статті 358 ЦПК України, а саме: а) чи подала апеляційну скаргу особа, не повідомлена про розгляд справи або не залучена до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки; б) чи пропущений строк на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили (див. постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 4 червня 2025 року у справі № 477/735/16-ц, від 8 жовтня 2025 року у справі № 940/205/20 (пункт 34)).
36. Суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо:
(1) після відкриття апеляційного провадження особа, яка подала апеляційну скаргу, заявила клопотання про відмову від скарги, за винятком випадків, коли є заперечення інших осіб, які приєдналися до апеляційної скарги;
(2) після відкриття апеляційного провадження виявилося, що апеляційну скаргу не підписано, подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, або підписано особою, яка не має права її підписувати;
(3) після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося (частина перша статті 362 ЦПК України у редакції Закону № 2147-VIII).
37. Зазначені приписи не передбачають можливості закриття апеляційного провадження з підстави його помилкового відкриття.
Очевидна відмінність у призначенні судів апеляційної та касаційної інстанцій впливають на те, що апеляційний суд не має повноважень для закриття апеляційного провадження як помилково відкритого за наявності ухвал про поновлення строку на апеляційне оскарження та відкриття апеляційного провадження, коли встановить відсутність підстав для поновлення такого строку після відкриття апеляційного провадження, заявник не довів поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, а отримання ним вперше копії оскарженого судового рішення у день, який він зазначив, матеріалами справи не підтвердилося (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 10 вересня 2025 року у справі № 601/485/23 (пункти 66, 84)).
38. Неприпустимість зловживання процесуальними правами є однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства (пункт 11 частини третьої статті 2 ЦПК України).
39. Учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу (пункт 1 частини другої статті 43 ЦПК України).
40. Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України).
41. Отже, на осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов'язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки. Добросовісність необхідно розуміти як реалізацію прав і виконання обов'язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов'язків у межах, визначених законом (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 10 вересня 2025 року у справі № 601/485/23 (пункт 75)).
42. Добра совість - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони правовідносин (див., постанови Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року в справі № 390/34/17, Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2019 року у справі № 337/474/14-ц тощо), зокрема процесуальних.
43. Потрібно розмежовувати матеріальну та процесуальну добру совість, зловживання процесуальними правами і зловживання матеріальними (цивільними) правами як за сферою застосування відповідних юридичних конструкцій, так і за наслідками такого застосування.
Матеріальна добра совість визначається, зокрема, пунктом 6 статті 3 Цивільного кодексу України, а процесуальна, - зокрема, статтею 44 ЦПК України (див. постанови Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 4 листопада 2024 року в справі № 532/1550/23, Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 вересня 2025 року у справах № 758/10275/21 і № 754/3801/23 тощо).
У разі зловживання процесуальними правами суд має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання, позов, чи застосувати інші заходи процесуального примусу. Тоді як наслідком зловживання матеріальними (цивільними) правами може бути, зокрема, відмова у захисті цивільного права та інтересу, тобто відмова в позові (див. постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 3 червня 2020 року в справі № 318/89/18, від 17 листопада 2021 року в справі № 757/30424/18, від 9 серпня 2023 року у справі № 932/4154/22, від 17 вересня 2025 року у справах № 758/10275/21, Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19 лютого 2021 року в справі № 904/2979/20, Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 квітня 2024 року в справі № 686/16569/22).
44. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема:
1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення;
2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями;
3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер;
4) необґрунтоване або штучне об'єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою;
5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі. (частина друга статті 44 ЦПК України).
45. Наведений у частині другій статті 44 ЦПК України перелік дій, що можуть бути визнані судом зловживанням процесуальними правами, не є вичерпним. Суд може визнати таким зловживанням також інші дії, які мають відповідну спрямованість і характер (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 10 вересня 2025 року у справі № 601/485/23 (пункт 77)).
46. Подання апеляційної скарги з пропуском строку та із зазначенням у клопотанні про його поновлення неправдивих відомостей про дату отримання судового рішення спрямоване на неправомірне отримання процесуального права на апеляційне оскарження поза межами встановлених законом строків і є обставинами, що аналогічні до тих, які у частині другій статті 44 ЦПК України визначені як дії, що суперечать завданню цивільного судочинства (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 10 вересня 2025 року у справі № 601/485/23 (пункт 78)).
47. Згідно з матеріалами справи № 439/1225/14-ц:
- 25 вересня 2014 року суд першої інстанції ухвалив рішення щодо суті спору;
- 14 серпня 2024 року перший заступник керівника Золочівської окружної прокуратури звернувся з листом про ознайомлення із матеріалами справи від 13 серпня 2024 року (вх. № 5844 від 14 серпня 2024 року). Згідно з відміткою на тексті цього листа прокурор ознайомився із ними 15 серпня 2024 року;
- 9 січня 2025 року перший заступник керівника Золочівської окружної прокуратури повторно звернувся з листом про ознайомлення із матеріалами справи від 8 січня 2025 року (вх. № 172 від 9 січня 2025 року). Згідно з відміткою на тексті того листа прокурор ознайомився із ними 13 січня 2025 року;
- 13 лютого 2025 року керівник Золочівської окружної прокуратури звернувся до суду з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції від 25 вересня 2014 року. Просив визнати поважними причини пропуску строку на апеляційне оскарження через ознайомлення зі змістом судового рішення лише 13 січня 2025 року;
- 6 березня 2025 року апеляційний суд постановив ухвалу, згідно з якою поновив прокурору цей строк і відкрив апеляційне провадження. Врахував, що прокурор ознайомився з матеріалами справи лише 13 січня 2025 року;
- 19 травня 2025 року апеляційний суд постановив ухвалу, згідно з якою закрив вказане провадження як помилково відкрите, бо у матеріалах справи є лист Золочівської окружної прокуратури від 13 серпня 2024 року № 14.54/05-40-3411 про ознайомлення з матеріалами справи; згідно з відміткою на цьому листі прокурор ознайомився з ними 15 серпня 2024 року.
48. За наведених обставин Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду на підставі частини третьої статті 400 ЦПК України враховує висновки Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норм процесуального права, сформульовані після подання касаційної скарги у постанові від 10 вересня 2025 року у справі № 601/485/23, та вважає, що апеляційний суд не мав повноважень закривати апеляційне провадження як помилково відкрите.
49. У разі встановлення після відкриття цього провадження, яке відбулося за відсутності матеріалів справи, того, що не було підстав поновлювати строк на апеляційне оскарження, оскільки причини, які стали підставою для такого поновлення, є неповажними та спростовані матеріалами справи, що надійшли після відкриття апеляційного провадження, апеляційний суд визнає дії скаржника зловживанням процесуальними правами на підставі частини другої статті 44 ЦПК України та залишає апеляційну скаргу без розгляду.
50. Колегія суддів також зауважує, що апеляційний суд правильно звернув увагу на те, що прокурор був обізнаним про рішення суду першої інстанції раніше, ніж ДІАМ, в інтересах зокрема якої він подав апеляційну скаргу. Тому не було необхідності визначати, коли про це рішення дізналася ДІАМ (див. mutatis mutandis постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 362/44/17 (пункти 46, 48, 65-66), від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункт 68), від 7 листопада 2018 року у справах № 488/5027/14-ц (пункт 106) і № 488/6211/14-ц (пункт 100)).
51. ДІАМ створена згідно з постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання функціонування органів архітектурно-будівельного контролю та нагляду» № 1340 від 23 грудня 2020 року. До цього реалізацію державної політики з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду здійснювали територіальні органи ДАБІ, зокрема Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області. Ця інспекція як учасник справи до моменту її припинення 15 січня 2015 року, як і ДАБІ до моменту її ліквідації 15 вересня 2021 року (якщо вважала, що суд першої інстанції вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки), не були позбавлені можливості оскаржити рішення суду першої інстанції, обґрунтовуючи підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження.
52. Тобто момент ознайомлення ДІАМ з рішенням суду першої інстанції не має значення для визначення початку перебігу строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. Створення нового органу державної влади та перехід до нього певних повноважень, зокрема тих, які мав учасник справи, не зумовлює виникнення права на апеляційне оскарження судового рішення новоствореним органом після спливу цього строку.
53. Аналогічно перехід до міської ради, в особі якої прокурор теж представляє інтереси держави, після ухвалення рішення судом першої інстанції повноважень сільської ради, яка була учасницею справи, не впливає на початок перебігу строку на апеляційне оскарження. Такий строк не може починати спливати ні з моменту відповідного переходу, ні з моменту, коли з рішенням суду першої інстанції ознайомився прокурор в інтересах саме міської ради.
54. Згідно з рішенням суду першої інстанції на момент його ухвалення власником земельної ділянки, на якій здійснювалося самочинне будівництво, визнання права власності на яке просив позивач, була територіальна громада, від імені якої діяла сільська рада. Остання була учасницею справи. Прокурор у касаційній скарзі зазначив, що сільська рада висловилася щодо позовних вимог. Отже, була обізнана про справу та мала можливість оскаржити рішення суду першої інстанції до апеляційного суду, однак цього не зробила. Перехід прав та обов'язків сільської ради до міської ради, зокрема реєстрація за останньою права власності на земельну ділянку, не зумовлює виникнення права на апеляційне оскарження судового рішення після спливу строку на це оскарження.
(3) Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
(3.1) Щодо суті касаційної скарги
55. Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема, за встановленою підсудністю або для продовження розгляду (пункт 2 частини першої статті 409 ЦПК України).
56. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом (речення перше частини четвертої статті 411 ЦПК України).
57. У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції (частина четверта статті 406 ЦПК України).
58. З огляду на висновки цієї постанови щодо застосування норм процесуального права оскаржену ухвалу слід скасувати, а справу передати до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Керуючись статтями 400, 406, 409, 411, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
1. Касаційну скаргу першого заступника керівника Львівської обласної прокуратури Таргонія Олександра Вячеславовича в інтересах держави в особі Державної інспекції архітектури та містобудування України та Бродівської міської ради Львівської області задовольнити.
2. Ухвалу Львівського апеляційного суду від 19 травня 2025 року скасувати, а справу направити до цього суду для продовження розгляду.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді Д. А. Гудима
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
П. І. Пархоменко