Справа № 489/2409/25
Провадження № 2/489/1893/25
Іменем України
16 грудня 2025 року м. Миколаїв
Інгульський районний суд м. Миколаєва у складі:
головуючого судді Микульшиної Г.А.,
із секретарем судових засідань Тищенко Д.О.,
без участі сторін,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів за невиконання грошового зобов'язання,
встановив:
В квітні 2025 року АТ «Сенс Банк» із застосуванням системи «Електронний суд» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів за невиконання грошового зобов'язання.
Позовні вимоги мотивувало тим, що 22.05.2009 між АТ «Альфа-Банк», найменування якого в подальшому було змінено на АТ «Сенс Банк», та ОСОБА_1 було укладено договір кредиту № SME0014684-1, згідно якого позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання було надано грошові кошти в сумі 39 778,55 грн. Позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, надавши відповідачеві кредит, однак відповідач належним чином взяті на себе зобов'язання не виконував, в результаті чого утворилась заборгованість за кредитом. Відповідно до рішення Третейського суду від 27.03.2014 по справі № 823-1/420/14 на користь АТ «Альфа-Банк» було стягнуто з відповідача заборгованість за кредитним договором № SME0014684-1 від 22.05.2009, в розмірі 380 556,74 грн. На підставі виконавчого листа від 24.08.2023, виданого Новозаводським районним судом м. Чернігова, було відкрито виконавче провадження № 72416483. Оскільки рішенням від 20.08.2013 стягнуто з відповідачів всю заборгованість за кредитним договором достроково, то, на переконання АТ «Сенс Банк», у кредитора виникло право нараховувати відсотки за неправомірне користування кредитом, адже після отримання вимоги про дострокове погашення заборгованості або винесення рішення про стягнення такої заборгованості достроково, вся заборгованість за кредитним договором вважається простроченою. Таким чином, в результаті невиконання рішення суду та умов договору, у відповідачів виникла заборгованість, нарахована на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, за невиконання грошового зобов'язання, вставленого рішенням суду, яка станом на 23.02.2022 становить 635 563,94 грн., та складається з: 78 079,04 грн. - сума заборгованості за ставкою 3 % річних на кредитну заборгованість, 557 484,90 грн. - сума заборгованості за інфляційними втратами на кредитну заборгованість. Оскільки в якості забезпечення виконання боржником зобов'язань за кредитним договором № SME0014684-1 були укладені договори поруки з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , позивач вважає, що у нього виникло право задовольнити свої вимоги також і за рахунок поручителів.
Посилаючись на викладені обставини, АТ «Сенс Банк» просило суд стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 заборгованість за кредитним договором № SME0014684-1 від 22.05.2009, розраховану на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, за невиконання грошового зобов'язання, встановленого рішенням суду, яка станом на 23.02.2022 становить 635 563,94 грн. та складається з: 78 079,04 грн. - сума заборгованості за ставкою 3 % річних на кредитну заборгованість, 557 484,90 грн. - сума заборгованості за інфляційними втратами на кредитну заборгованість; судові витрати покласти на відповідачів.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 10.04.2025 відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження; призначено підготовче судове засідання у справі.
13.06.2025 від представника ОСОБА_4 - адвоката Михайленка О.В. надійшов відзив, згідно якого в задоволенні позовних вимог просить відмовити. Свої заперечення мотивував тим, що 29.03.2010 між ЗАТ «Альфа Банк» та ОСОБА_4 було укладено додаткову угоду відповідно до якої договір поруки між ними було розірвано. За таких обставин ОСОБА_4 не повинен відповідати за зобов'язаннями ОСОБА_1 по вищевказаному кредитному договору.
Згідно ухвали Інгульського районного суду м. Миколаєва від 16.07.2025 закрито підготовче провадження у справі та призначено її до розгляду по суті.
15.10.2025 від представника позивача АТ «Сенс Банк» надійшла заява, відповідно до якої він просить суд на підставі п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України залишити позовні вимоги до поручителів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 без розгляду. Позовні вимоги про стягнення боргу з ОСОБА_1 підтримує в повному обсязі.
Згідно ухвали Інгульського районного суду м. Миколаєва від 16.12.2025 позовну заяву АТ «Сенс Банк» залишено без розгляду - в частині вимог до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .
В судове засідання представник позивача АТ «Сенс Банк» не з'явився, повідомлений судом про розгляд справи належним чином, від нього 15.10.2025 надійшла заява про розгляд справи за його відсутності. Просить суд залишити без розгляду вимоги до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ; позовні вимоги про стягнення боргу з ОСОБА_1 підтримує в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, повідомлений судом про розгляд справи належним чином. Повідомлення відповідача про розгляд справи здійснювалось судом шляхом направлення ухвали про відкриття провадження у справі і доданих до неї документів. Направлена на адресу відповідача судова кореспонденція повернута до суду поштовим зв'язком із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що відповідно до частини восьмої статті 128 ЦПК України вважається належним повідомленням сторони про розгляд справи.
Відповідач причини своєї неявки суду не повідомив, відзиву на позовну заяву не надав.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін.
Згідно вимог статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Виходячи з вимог частини п'ятої статті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його складання.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти і відповідні їм правовідносини.
22.05.2009 між ЗАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 укладено договір про надання траншу № SME0014684-1, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит в сумі 39 778,55 грн. на строк користування 30 місяців зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 23 % річних, а позичальник зобов'язується повернути наданий кредит,сплатити проценти, комісії (за наявності) за кредитом у встановлений строк та виконати інші зобов'язання за цим договором у повному обсязі (а.с. 34-35).
22.05.2009 між ЗАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 було укладено додаткові угоди до договору про надання траншу № SME0014684-1 від 22.05.2009, відповідно до яких сторони домовились про зміну розміру процентної ставки за користування кредитом (а.с. 32-33).
Також 22.05.2009 між ЗАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 було укладено договори поруки, відповідно до яких останні - кожен окремо, взяли на себе зобов'язання перед ЗАТ «Альфа-Банк» відповідати за зобов'язаннями ОСОБА_1 , які виникають із кредитного договору № SME0014684-1 від 22.05.2009, в повному обсязі цих зобов'язань незалежно від отримання чи неотримання вимоги кредитора про погашення кредитного договору (а.с. 28-31)
29.03.2010 між ЗАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 було укладено додаткові договори поруки, відповідно до яких останні - кожен окремо,домовились із позичальником з 29.03.2010 достроково розірвати укладені ними раніше договори поруки (а.с. 27, 31 зворотня сторона).
Відповідач ОСОБА_1 несвоєчасно та не в повному обсязі здійснював погашення заборгованості за договір про надання траншу № SME0014684-1, внаслідок чого утворилась заборгованість.
Згідно рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від 27.03.2014 по справі № 823-1/420/14 стягнуто солідарно з відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованість за договором про надання траншу № SME0014684-1 від 22.05.2009 у сумі: за кредитом - 38 040,63 грн., по процентах - 33 005,00 грн., пені - 309 511,11 грн.; стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (кожного окремо) пеню в розмірі 15 169,17 грн. (а.с. 50-53).
У відповідності до статуту АТ «Сенс Банк» вказаний банк є правонаступником усіх прав та обов'язків акціонерного товариства «Альфа-Банк» (а.с. 54-70).
Позивач посилається на те, що відповідач ОСОБА_1 не виконав вищевказане рішення суду, а тому просить стягнути з відповідача кошти за ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Згідно наданого АТ «Сенс Банк» розрахунку за період з 12.03.2015 по 23.02.2022 сума трьох відсотків річних за невиконання боржником ОСОБА_1 грошових зобов'язань за договір про надання траншу № SME0014684-1 від 22.05.2009 становить 78 079,04 грн., сума інфляційних втрат - 557 484,90, що разом складає 635 563,94 грн. (а.с. 80-82).
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити проценти.
Відповідно до статей 526, 530, 598, 599 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, установлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (стаття 611 ЦК України).
Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Стаття 625 ЦК України визначає відповідальність за порушення грошового зобов'язання та її приписи підлягають застосуванню тільки у випадку прострочення боржником виконання грошового зобов'язання.
За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином. Саме лише прийняття рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України сум.
Отже, якщо рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та трьох процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.
Частиною 1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не припинив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Правовий аналіз положень ст. ст. 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ст. 625 цього Кодексу, за весь час прострочення.
Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі №310/11534/13-ц, від 04.06.2019 року у справі №916/190/18, від 08.11.2019 року у справі № 127/15672/16-ц.
Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати 3% річних та інфляційних втрат є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Постійно діючим третейським судом при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» 27.03.2014 ухвалено рішення по справі № 823-1/420/14, яким стягнуто солідарно з відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованість за договором про надання траншу № SME0014684-1 від 22.05.2009 у сумі: за кредитом - 38 040,63 грн., по процентах - 33 005,00 грн., пені - 309 511,11 грн.; стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (кожного окремо) пеню в розмірі 15 169,17 грн. Станом на теперішній час вищевказане рішення не виконано.
Суд вважає, що враховуючи той факт, що виконання рішення відбувалось саме у національній валюті, то з дати ухвалення рішення, вищевказана сума суттєво знецінилась, що є підставою для застосування ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених ст.625 ЦК України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення 3% річних виникає з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.
Невиконання боржником грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі ст. 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення і не обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.
Аналогічну правову позицію викладено у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2025 року у справі № 903/602/24.
Оскільки вказана у рішенні заборгованість за договором про надання траншу № SME0014684-1 від 22.05.2009 в національній валюті не погашена, то позивач має право на отримання гарантій належного виконання зобов'язання відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.
На підставі викладеного з ОСОБА_1 на користь АТ «Сенс-Банк» підлягає стягненню заборгованість за ч. 2 ст. 625 ЦК України за невиконання грошового зобов'язання за договором про надання траншу № SME0014684-1 від 22.05.2009 за період з 13.03.2015 по 23.02.2022 включно, а саме сума заборгованості за трьома відсотками річних у розмірі 78 079,04 грн., а також за інфляційними втратами в розмірі 557 484,90 грн., що разом складає 635 563,94 грн. За таких обставин позовні вимоги АТ «Сенс Банк» підлягають задоволенню.
Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 7 626,77 грн.
Керуючись ст. ст. 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, суд -
вирішив:
Позовні вимоги Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів за невиконання грошового зобов'язання - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс-Банк» суму заборгованості за невиконання грошового зобов'язання за кредитним договором № SME0014684-1 від 22.05.2009 станом на 23.02.2022 у розмірі 635 563,94 грн. (шістсот тридцять п'ять тисяч п'ятсот шістдесят три гривні 94 копійки), яка складається з: 78 079,04 грн. - сума заборгованості за 3 % річних, 557 484,90 грн. - сума заборгованості за інфляційними втратами
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс-Банк» судовий збір в розмірі 7 626,77 гривень (сім тисяч шістсот двадцять шість гривень 77 копійок).
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного тексту рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Відомості про учасників справи:
позивач: Акціонерне товариство «Сенс Банк» ЄДРПОУ 23494714, адреса: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100;
відповідач: ОСОБА_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення складено 16.12.2025.
Суддя Г.А. Микульшина