Справа № 487/7214/24
Провадження № 1-кс/487/5248/25
10.12.2025 м. Миколаїв
Слідчий суддя Заводського районного суду м. Миколаєва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду клопотання старшого слідчого СВ Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області капітана поліції ОСОБА_6 у кримінальному провадженні № 12024152030001219 від 31.07.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 140 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання до підозрюваного ОСОБА_5 ,-
Старший слідчий СВ Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області капітан поліції ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання з покладанням на нього наступних обов'язків: прибувати до слідчого, прокурора, суду за кожною вимогою; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований та проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання або місця роботи; утримуватися від спілкування з потерпілим та свідками; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
У клопотанні слідчий посилається на те, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 140 КК України, та на наявність ризиків, передбачених пунктами 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України. Так, на думку слідчого, підозрюваний може незаконно впливати на потерпілого та свідків у кримінальному провадженні, оскільки йому відомі їх анкетні дані, а у разі незастосування запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання, існує ризик впливу підозрюваного на вказаних осіб шляхом їх залякування, підкупу, шантажу, погроз, примусу до дачі неправдивих показів та викривлення обставин, які підлягають доказуванню; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки станом на теперішній час триває проведення слідчих (розшукових) дій, досудове розслідування не завершено.
Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні клопотання слідчого підтримала, наполягала на його задоволенні.
Підозрюваний ОСОБА_5 у судовому засіданні не погодився з тим, що існує ризик впливу на потерпілу і свідків.
Захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_4 у судовому засіданні не заперечував проти задоволення клопотання слідчого, але під час покладання на ОСОБА_5 обов'язку, передбаченого п. 2 ч. 5 ст. 194 КПК України, просив врахувати, що підозрюваний займається привтаною лікарською практикою не тільки у м. Миколаєві, а і в м. Південноукраїнську Миколаївської області.
Заслухавши сторони, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов такого висновку.
Відповідно до ст. 176 КПК України запобіжними заходами є: 1) особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою.
Запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування та до початку підготовчого судового засідання - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.
Метою застосування будь-якого запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (ч. 1 ст. 177 КПК України).
Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність його соціальних зв'язків в місці постійного проживання, у тому числі наявність родини й утриманців; наявність постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; його майновий стан; наявність судимостей та інші.
Відповідно до вимог ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий і прокурор; недостатність підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно з ч. 1 ст. 179 КПК України особисте зобов'язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов'язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов'язки, передбачені статтею 194 цього Кодексу.
Підозрюваному, обвинуваченому письмово під розпис повідомляються покладені на нього обов'язки та роз'яснюється, що в разі їх невиконання до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ч. 2 ст. 179 КПК України).
В судовому засіданні встановлено, що слідчим відділом Миколаївського районного управління поліції ГУНП в Миколаївській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024152030001219 від 31.07.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 140 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що лікар-хірург стоматолог відділення хірургічної стоматології та щелепно-лицевої хірургії ОСОБА_5 станом на 30.07.2024 відповідно до наказу головного лікаря КНП «Миколаївська обласна клінічна лікарня» МОР з 2017 перебуває на посаді лікаря-хірурга стоматологічного відділення хірургічної стоматології та щелепно-лицевої хірургії.
Згідно з пунктом «а» частини 1 статті 78 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» від 19.11.1992 (далі - Закону від 19.11.1992) медичні працівники зобов'язані сприяти охороні та зміцненню здоров'я людей, запобіганню і лікуванню захворювань, надавати своєчасну та кваліфіковану медичну і лікарську допомогу.
Відповідно до ст. 34 Закону від 19.11.1992 лікуючий лікар - це лікар закладу охорони здоров'я або лікар, який провадить господарську діяльність з медичної практики як фізична особа-підприємець і який надає медичну допомогу пацієнту в період його обстеження та лікування. Лікуючий лікар обирається пацієнтом або призначається йому в установленому законом порядку. Обов'язками лікуючого лікаря є своєчасне і кваліфіковане обстеження та лікування пацієнта.
Відповідно до п. 7 «Лікар-стоматолог-хірург» розділу «Професіонали в галузі стоматології» Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України № 117 від 29.03.2002, лікар-стоматолог-хірург керується чинним законодавством України про охорону здоров'я та нормативно-правовими актами, що визначають діяльність органів управління та закладів охорони здоров'я, організацію хірургічної стоматологічної допомоги, в тому числі швидкої та невідкладної.
Застосовує сучасні методи діагностики та хірургічного лікування запальних процесів, травматичних ушкоджень, новоутворень, набутих вад і деформацій щелепно-лицевої ділянки. Здійснює нагляд за побічними реакціями/діями лікарських засобів. Працює в тісному контакті з суміжними спеціалістами та службами. Дотримується принципів медичної деонтології. Планує роботу та проводить аналіз її результатів. Керує роботою середнього медичного персоналу. Веде лікарську документацію. Сприяє поширенню медичних знань серед населення. Постійно удосконалює свій професійний рівень.
Також, лікар-стоматолог-хірург повинен знати: чинне законодавство та нормативні документи, що регламентують діяльність органів управління та закладів охорони здоров'я; організацію хірургічної стоматологічної допомоги населенню; основи права в медицині; права, обов'язки та відповідальність лікаря-стоматолога-хірурга; показники роботи закладів охорони здоров'я; сучасну класифікацію захворювань ротової порожнини та щелепно-лицевої ділянки; сучасні методи клініки, профілактики, діагностики та хірургічного лікування стоматологічних захворювань; топографічну анатомію голови та щелепно-лицевої ділянки; загальні питання нормальної та патологічної анатомії і фізіології, біохімії, мікробіології; морфогенез захворювань щелепно-лицевої ділянки; профілактику і терапію шоку та крововтрати; загальні та спеціальні методи обстеження; методи знеболення, інтенсивної терапії та реанімації; основи фармакотерапії; методи фізіотерапії та дієтичного харчування в хірургічній стоматології; організацію диспансеризації хворих; питання щодо працездатності хірургічних стоматологічних хворих; засоби індивідуального захисту від гострих респіраторних захворювань та особливо небезпечних інфекцій; форми і методи санітарної освіти серед населення; правила оформлення медичної документації; сучасну літературу за фахом та методи її узагальнення. Повинен володіти державною мовою та застосовувати її під час виконання службових обов'язків відповідно до Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної».
Відповідно до посадової інструкції лікаря-хірурга-стоматолога відділення хірургічної стоматології та щелепно-лицевої хірургії, затвердженої директором КНП «Миколаївська обласна клінічна лікарня» МОР від 31.10.2019, до завдань та обов'язків лікаря-хірурга-стоматолога належить: організація хірургічної допомоги хворим щелепно-лицевої ділянки та шиї, надає спеціалізовану хірургічну медичну допомогу хворим на захворювання щелепно-лицевої ділянки (крім онкологічних), а також швидку та невідкладну допомогу, здійснює нагляд за побічними реакціями/діями лікарських засобів,бере участь у розробці, впровадженні та функціонуванні за напрямом своєї роботи системи управління якістю надання хірургічної медичної допомоги відділення хірургічної стоматології щелепно-лицевої хірургії, керує роботою підпорядкованого середнього медичного персоналу (бакалаврів та молодших спеціалістів з медичною освітою), перевіряє та контролює правильність і своєчасність виконання відповідних призначень, дотримання правил охорони праці, внутрішнього трудового розпорядку та санітарно-епідемічного режиму, постійно удосконалює свій професійний рівень.
30.07.2024 о 22 годині 55 хвилин бригадою швидкої медичної допомоги № 11 у відділення хірургічної стоматології КНП «Миколаївська обласна клінічна лікарня» МОР доставлено ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із діагнозом: "Забої, гематоми обличчя. Перелом кісток носу. Закрита черепно-мозкова травма. Алкогольне сп'яніння".
У зв'язку з цим, лікуючим лікарем ОСОБА_7 призначено чергового лікаря-хірурга-стоматолога відділення хірургічної стоматології та щелепно-лицевої хірургії ОСОБА_5 , який провів огляд пацієнта та, встановивши діагноз «закритий перелом кісток носа з незначним зміщенням. Двобічний гемосинус. Носова кровотеча», лише виконав передню тампонаду носу з контролем гемостазу.
В подальшому лікар-стоматолог-хірург відділення ОСОБА_5 , неналежно виконуючи свої професійні обов'язки внаслідок недбалого до них ставлення, порушуючи вимоги наказу МОЗ України від 31.10.2023 № 1886 «Про затвердження Стандарту медичної допомоги «Переломи середньої зони обличчя (верхньої щелепи, вилицевого та назо-етмоїдального комплексу, орбіти)», наказу МОЗ України від 15.12.2022 № 2273 «Про затвердження Стандартів медичної допомоги «Носова кровотеча», а також ст. 6, п. «а» ч.1 ст. 78 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я», володіючи достатнім кваліфікаційним рівнем, не використавши ці знання та навички при наданні адекватного лікування, не взяв на аналізи: кров на алкоголь, загальний аналіз крові з показниками Hb, еритроцити, що могли виявити ознаки анемії у зв'язку з кровотечею, та не провів необхідну гемозамісну та гемостатичну терапію у повному обсязі, що призвело до продовження носової кровотечі, геморагічного шоку, та потраплянню крові у дихальні шляхи, розвитку механічної аспіраційної асфіксії, що стала безпосередньою причиною настання смерті ОСОБА_7 31.07.2024 о 07:10.
Таким чином, неналежне виконання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , своїх професійних обов'язків, виражене у недбалому ставленні до діагностики, непроведені обов'язкового контролю за кровотечею, несвоєчасному реагуванні на критичне погіршення стану пацієнта та порушенні стандартів і наказів МОЗ України, що перебуває у прямому причинно-наслідковому зв'язку зі смертю ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
25.11.2025 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 140 КК України, тобто у неналежному виконанні медичним працівником своїх професійних обов'язків внаслідок недбалого до них ставлення, що спричинило тяжкі наслідки для хворого.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
При цьому слід зауважити, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя, на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів, повинен визначити лише, чи є причетність особи до вчинення злочину вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.
На даному етапі обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 140 КК України, підтверджується отриманими під час досудового розслідування фактичними даними, які містяться в матеріалах кримінального провадження та були досліджені в судовому засіданні, а саме: у протоколі огляду місця події від 31.07.2024; протоколі допиту потерпілої ОСОБА_8 від 06.08.2024; висновку експерта № 325 від 30.10.2025.
Ці дані здатні переконати об'єктивного спостерігача у тому, що ОСОБА_5 міг вчинити кримінальне правопорушення, а отже підтверджують наявність обґрунтованої підозри.
Ризик це невизначена подія, яка по суті, представляє собою ймовірність отримання несприятливих для досудового слідства та суду подій, визначених у ч. 1 ст. 177 КПК України. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що підозрюваний однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу або в майбутньому. Отже ризики, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення вірогідності їх здійснення.
Слідчий суддя вважає, що прокурором в судовому засіданні доведено існування ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України: підозрюваний може незаконно впливати на потерпілу та свідків у кримінальному провадженні, які можут бути його колегами. Цей ризик підтверджується тим, що ОСОБА_5 обізнаний із деталями провадження, має можливість впливати на показання цих осіб, зокрема шляхом узгодження позицій, схиляння до дачі неправдивих свідчень або відмови від показань, що здатне перешкодити встановленню істини у справі. Цей ризик зберігається до допиту потерпілої і свідків судом.
Крім того, існує ризик, передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки триває проведення слідчих (розшукових) дій, досудове розслідування не завершено, а підозрюваний, будучі лікарем та продовжуючи виконувати свої обов'язки за посадою, може мати зв'язки з представниками медицини, які може використовувати для уникнення кримінальної відповідальності.
При розгляді даного клопотання, крім наявності вищенаведених ризиків, вагомості наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкості покарання, що загрожує йому у разі визнання винуватим, слідчий суддя також враховує вік та стан здоров'я підозрюваного ОСОБА_5 , який народився в 1992 році, має задовільний стан здоров'я; міцність соціальних зв'язків: підозрюваний одружений, має на утрианні трьох малолітніх дітей, постійне місце проживання в АДРЕСА_1 , де мешкає разом з дружиною та дітьми; працює в КНП "Миколаївська обласна клінічна лікарня" МОР, займається приватною лікарською практикою, позитивно характеризується за місцем роботи, раніше не судимий, про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення йому не повідомлено.
Отже, з огляду на обставини кримінального провадження, дані про особу підозрюваного, слідчий суддя вважає, що клопотання слідчого про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання слід задовольнити.
Керуючись ст. ст. 176-179, 194, 376 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання слідчого задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання до 25 січня 2026 року, зобов'язавши його прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора або суду, а також виконувати обов'язки, передбачені пунктами 2, 3, 4, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України:
- не відлучатися за межі Миколаївської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утримуватися від спілкування з потерпілою і свідками у даному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Попередити підозрюваного ОСОБА_5 про наслідки невиконання обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України, роз'яснивши, що в разі їх невиконання до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає і заперечення проти нею можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Строк дії ухвали до 25.01.2026 включно.
Повний текст ухвали оголошено 12.12.2025.
Слідчий суддя ОСОБА_1