15 грудня 2025 року
м. Київ
cправа № 914/3456/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Губенко Н.М. - головуючий, Кондратова І.Д., Кролевець О.А.,
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Фермерського господарства Бурки Віталія Володимировича
на ухвалу Господарського суду Львівської області
у складі судді Гоменюк З.П.
від 02.07.2025 та
на постанову Західного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Скрипчук О.С. - головуючий, Кравчук Н.М., Матущак О.І.
від 22.10.2025
за заявою Фермерського господарства Бурки Віталія Володимировича
про перегляд рішення Господарського суду Львівської області від 20.03.2024 за нововиявленими обставинами
у справі № 914/3456/23
за позовом Фермерського господарства Бурки Віталія Володимировича
до Львівської обласної прокуратури
про стягнення матеріальної шкоди в сумі 97 000 000,00 грн та моральної шкоди в розмірі 3 000 000,00 грн.
1. Історія справи
Фермерське господарство Бурки Віталія Володимировича звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Львівської обласної прокуратури про стягнення 97 000 000,00 грн матеріальної шкоди та 3 000 000,00 грн моральної шкоди.
Позовні вимоги мотивовані таким:
- незаконне звинувачення представника Фермерського господарства Бурки Віталія Володимировича - ОСОБА_1 у скоєнні злочину, передбаченого частиною 1 статті 249 Кримінального кодексу України та адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 85 Кодексу України про адміністративні правопорушення;
- прийнятті незаконних рішень щодо державних інспекторів Львівсько-Закарпатської міжобласної інспекції по охороні та відтворенню водних живих ресурсів та врегулюванню рибальства у водоймах України Корбяка М.А., Шевчишина І.Б., Романчика С.В., Кітора А.В., які 13.06.2003 незаконно звинуватили представника Фермерського господарства Бурки Віталія Володимировича - Бурку Василя Володимировича у скоєнні правопорушення та дискредитували Фермерське господарство Бурки Віталія Володимировича шляхом надання недостовірної інформації в газеті "Суботня пошта";
- саме стаття від 19.06.2003 в газеті "Суботня пошта" з публікацією статті "Рибне браконьєрство - двоюрідний брат рекету" та закриття кримінального провадження стали підставою для відмови у наданні Фермерському господарству Бурки Віталія Володимировича інвестицій;
- в короткі терміни Фермерське господарство Бурки Віталія Володимировича не змогло захистити свої права, в результаті чого Фермерському господарству Бурки Віталія Володимировича було спричинено моральну та матеріальну шкоду, яка полягала у приниженні ділової репутації, порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активної підприємницької діяльності. Мінімальна сума прибутків, яка могла бути отримана Фермерським господарством Бурки Віталія Володимировича від інвестицій в сумі 16,02 млн. грн при розміщенні коштів на депозитний рахунок у ВАТ "Ощадний банк України" в період з 01.01.2006 по 01.01.2020 становила б 97 165 957 грн.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 20.03.2024 у справі № 914/3456/23, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 05.06.2024, у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції мотивовані тим, що, зокрема: обраний позивачем відповідач не є належним за вимогою про стягнення шкоди, завданої діловій репутації внаслідок публікації відповідної статті в газеті; матеріали справи не містять жодних доказів, які б підтверджували заподіяння позивачу втрат немайнового характеру, у тому числі моральних: приниження його ділової репутації та підриву довіри до його діяльності в результаті неправомірних дій відповідача, а також позивачем не надано доказів в підтвердження розміру моральної шкоди; матеріалами даної справи не підтверджується, як неправомірність дій відповідача, так і завдання своїми діями шкоди позивачеві.
Тобто, відмовляючи в задоволенні позовних вимог про стягнення шкоди (майнової та моральної) суди першої та апеляційної інстанцій виходили з недоведеності позивачем наявності складу цивільного правопорушення.
Постановою від 21.01.2025 Верховний Суд залишив без змін рішення Господарського суду Львівської області від 20.03.2024 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 05.06.2024 у справі № 914/3456/23.
04 червня 2025 року до Господарського суду Львівської області надійшла заява Фермерського господарства Бурки Віталія Володимировича про перегляд рішення Господарського суду Львівської області від 20.03.2024 у справі № 914/3456/23 за нововиявленими обставинами, в якій позивач просив скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 20.03.2024 у справі № 914/3456/23 та на підставі пункту 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України закрити провадження у цій справі.
В поданій заяві позивач посилається на приписи статті 20 Господарського процесуального кодексу України та зазначає про те, що позовна заява у цій справі не стосується обставин, які виникли при укладенні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності між Львівською обласною прокуратурою (прокуратурою Львівської області) та Фермерським господарством Бурки Віталія Володимировича, тому що позивач не заключав з відповідачем ніяких правочинів. Нововиявленими обставинами заявник визначає лист Львівської обласної прокуратури № 27-57вих-25 від 22.05.2025.
2. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 02.07.2025 у справі № 914/3456/23, залишеною без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 22.10.2025, відмовлено у задоволенні заяви Фермерського господарства Бурки Віталія Володимировича про перегляд рішення Господарського суду Львівської області від 20.03.2024 у справі № 914/3456/23 за нововиявленими обставинами. Рішення Господарського суду Львівської області від 20.03.2024 у справі № 914/3456/23 залишено в силі.
Ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції мотивовані тим, що
- визначені заявником підстави для перегляду рішення Господарського суду Львівської області від 20.03.2024 у справі №914/3456/23 зводяться фактично до переоцінки доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи. Наведені заявником обставини не є тими фактичними обставинами, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення та не є нововиявленими обставинами, адже позивачу було відомо на момент звернення до Господарського суду Львівської області в межах заявлених позовних вимог про те, що між ним та відповідачем не існує будь-яких договірних відносин;
- рішення Господарського суду Львівської області від 20.03.2024 у справі №914/3456/23 залишено без змін постановою Західного апеляційного господарського суду Львівської області від 05.06.2024, та безпосередньо постановою Верховного Суду від 21.01.2025 та набрало законної сили, а судами вищих інстанцій не встановлено підстав порушення правил юрисдикції заявлених Фермерським господарством Бурки Віталія Володимировича позовних вимог до Львівської обласної прокуратури без існування договірних відносин між сторонами, про що достеменно було відомо позивачу на момент звернення з відповідним позовом до суду;
- є необґрунтованими та безпідставними доводити заявника щодо скасування рішення Господарського суду Львівської області від 20.03.2024 у справі №914/3456/23 на підставі існування листа відповідача від 22.05.2025 № 27-57вих-25;
- заявником не надано суду доказів, що підтверджують наявність нововиявлених обставин у розумінні чинного процесуального закону, які б в установленому порядку спростовували факти, що були покладені в основу судового рішення у справі № 914/3456/23.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи касаційної скарги. Доводи інших учасників справи
Не погоджуючись з ухвалою Господарського суду Львівської області від 02.07.2025 та постановою Західного апеляційного господарського суду від 22.10.2025 у справі № 914/3456/23 Фермерське господарство Бурки Віталія Володимировича звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просило скасувати оскаржувані ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, а саме: статті 40, 129-1, 151-2 Конституції України, статті 4, 8 Господарського кодексу України, статті 2, 11, 13, 20, 73, 74, 75, 231, 236, 320, 322 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
4. Позиція Верховного Суду
Відповідно до положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частині 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, враховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Здійснюючи касаційне провадження Суд зазначає таке.
Перегляд судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами у господарських справах врегульовано главою 3 розділу IV Господарського процесуального кодексу України та є особливим видом провадження в господарському судочинстві.
Відповідно до статті 320 Господарського процесуального кодексу України рішення, постанови та ухвали господарського суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності, якими закінчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:
1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;
2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі;
3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.
Перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є окремою процесуальною формою судового процесу, яка визначається юридичною природою цих обставин.
Тобто до нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору.
Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, та породжують процесуальні наслідки, впливають на законність і обґрунтованість ухваленого без їх урахування судового рішення. До нововиявлених обставин належать факти об'єктивної дійсності, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного розв'язання спору (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 27.05.2020 у справі № 802/2196/17-а).
Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: 1) їх існування на час розгляду справи; 2) те, що ці обставини не могли бути відомі заявнику на час розгляду справи; 3) істотність таких обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте). За відсутності принаймні однієї з цих ознак обставини не можуть вважатися нововиявленими та, відповідно, бути підставою для перегляду прийнятого у справі судового рішення. Такі правові висновки містяться у постановах Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/19793/14, від 25.08.2020 у справі № 910/6052/16, від 07.10.2020 у справі № 922/1026/19.
Необхідно чітко розрізняти поняття нововиявленої обставини (як факту) і нового доказу (як підтвердження факту). Так, не можуть вважатися такими обставинами подані учасником судового процесу листи, накладні, розрахунки, акти тощо, які за своєю правовою природою є саме новими доказами. Також не можуть вважатися нововиявленими обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами. Не можуть визнаватися нововиявленими обставини, на які посилався учасник судового процесу в своїх поясненнях в суді будь-якої з інстанцій, або які могли бути встановлені судом у разі виконання вимог процесуального закону. Такі правові висновки містяться у постановах Верховного Суду від 14.05.2019 у справі № 905/1502/15, від 10.03.2020 у справі № 910/10784/18.
Згідно з положеннями частини 4 статті 320 Господарського процесуального кодексу України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.
Тобто не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися господарським судом у процесі розгляду справи. Не можуть бути визнані нововиявленими викладені в іншій справі висновки суду щодо обставин справи (оцінка доказів), юридична оцінка обставин справи в іншій справі та правові підстави рішення суду або його мотиви на предмет застосування норм права в іншій справі. Не вважаються нововиявленими обставинами нові докази, виявлені після постановлення рішення суду, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах.
Процедура перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами, визначена Господарським процесуальним кодексом України, є окремою формою судового процесу, що має свої особливості. Вона не є тотожною новому розгляду справи та не передбачає повторної оцінки всіх доводів сторін. Суд має переглянути раніше ухвалене рішення лише в межах нововиявлених обставин.
Слід враховувати, що підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та/або необґрунтованість судового рішення, постанови чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники розгляду справи не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду дані про неї. Тобто перегляд справи у зв'язку з нововиявленими обставинами має на меті не усунення судових помилок, а лише перегляд вже розглянутої справи з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення судового рішення.
При цьому вирішення питання, чи вірно судом надано оцінку певним доказам, належить до компетенції судів вищих інстанцій, та не може бути вирішено в рамках розгляду заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами.
Перегляд справи у зв'язку з нововиявленими обставинами має на меті не усунення судових помилок, а лише перегляд уже розглянутої справи з урахуванням обставин, про існування яких стало відомо після ухвалення судового рішення, для досягнення істини у справі (пункти 7.4-7.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13).
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ) процедура поновлення розгляду справи за нововиявленими обставинами на вимогу сторони провадження для виправлення помилок правосуддя не суперечить положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) за умови відсутності зловживання (рішення ЄСПЛ від 06.12.2005 у справі "Попов проти Молдови"). Однак, при цьому ЄСПЛ наголошує, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, потрібно тлумачити в світлі Преамбули до Конвенції, яка проголошує принцип верховенства права як частину спільної спадщини держав-учасниць. Одним з аспектів принципу верховенства права є принцип правової певності, який, окрім іншого, передбачає, що якщо суд ухвалив остаточне рішення по суті спору, таке рішення не може бути піддане перегляду (рішення ЄСПЛ від 28.10.1999 у справі "Брумареску проти Румунії"). Цей принцип встановлює, що жодна сторона не вправі ставити питання про перегляд остаточного судового рішення, яке набрало чинності, лише задля нового судового розгляду й нового рішення по суті. Перегляд судового рішення не повинен бути замаскованою апеляційною процедурою, а саме лише існування двох позицій щодо способу вирішення спору не є підставою для повторного судового розгляду. Відхилення від цього принципу допустимі лише за наявності виняткових обставин (рішення ЄСПЛ від 24.06.2003 у справі "Рябих проти Росії", від 09.06.2011 у справі "Желтяков проти України").
Процедура скасування остаточного судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні, а також те, що цей доказ є вирішальним (рішення ЄСПЛ від 18.11.2004 у справі "Правєдная проти Росії").
Як зазначалось вище, в якості нововиявлених обставин позивач посилався на лист Львівської обласної прокуратури № 27-57вих-25 від 22.05.2025, та враховуючи зміст такого листа, зазначав про те, що позовна заява у цій справі не стосується обставин, які виникли при укладенні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності між Львівською обласною прокуратурою (прокуратурою Львівської області) та Фермерським господарством Бурки Віталія Володимировича, тому що позивач не заключав з відповідачем ніяких правочинів.
Вказане, на думку заявника, свідчить про те, що даний спір, з огляду на приписи статті 20 Господарського процесуального кодексу України, не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
Суди попередніх інстанцій, здійснивши аналіз усіх необхідних ознак існування нововиявлених обставин, дійшли висновку, що наведена заявником обставина не підпадає під ознаки, наведені у пункті 1 частини 2 статті 320 Господарського процесуального кодексу України.
Так, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що визначені заявником підстави для перегляду рішення Господарського суду Львівської області від 20.03.2024 у справі №914/3456/23 зводяться фактично до переоцінки доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи, а наведені заявником обставини не є тими фактичними обставинами, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення та не є нововиявленими обставинами, адже позивачу було відомо на момент звернення до Господарського суду Львівської області в межах заявлених позовних вимог про те, що між ним та відповідачем не існує будь-яких договірних відносин.
Як зазначили суди попередніх інстанцій, рішення Господарського суду Львівської області від 20.03.2024 у справі № 914/3456/23 залишено без змін постановою Західного апеляційного господарського суду Львівської області від 05.06.2024, та безпосередньо постановою Верховного Суду від 21.01.2025 та набрало законної сили, а судами вищих інстанцій не встановлено підстав порушення правил юрисдикції заявлених Фермерським господарством Бурки Віталія Володимировича позовних вимог до Львівської обласної прокуратури без існування договірних відносин між сторонами, про що достеменно було відомо позивачу на момент звернення з відповідним позовом до суду.
Суд також враховує, що у постанові від 21.01.2025 у цій справі № 914/3456/23 Верховний Суд відхилив твердження скаржника про необхідність закриття провадження у справі у зв'язку з тим, що спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, та зауважив, що, такий спір за змістом приписів глави 2 Господарського процесуального кодексу України підлягає вирішенню у господарській юрисдикції.
При цьому, як зазначено у вказаній постанові від 21.01.2025 у справі № 914/3456/23 Верховний Суд врахував, що постановою Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15.11.2023 у справі № 461/5197/22 касаційну скаргу Фермерського господарства Бурки Віталія Володимировича залишено без задоволення, а ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 23.11.2022 та постанову Львівського апеляційного суду від 02.05.2023 залишено без змін. У вказаній постанові Верховний Суд зазначив, що у справі, яка переглядається, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, закриваючи провадження у справі зробив правильний висновок, що справа за позовом ФГ «Бурки В. В.» до Львівської обласної прокуратури про відшкодування шкоди не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки зазначений спір підвідомчий господарському суду.
До того ж Суд враховує і те, що сам позивач у своїй позовній заяві зазначав про обставини, які він також вказує як на нововиявленні у заяві про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду першої інстанції від 20.03.2024 у справі № 914/3456/23.
Таким чином, висновки судів попередніх інстанцій про те, що наведені заявником доводи та аргументи не є нововиявленими обставинами у розумінні положень статті 320 Господарського процесуального кодексу України, а заява скаржника по суті спрямована на перегляд судового рішення, яке набуло чинності, без належних правових підстав.
Враховуючи викладене, Суд дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги та про відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень.
5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції (частина 3 статті 304 Господарського процесуального кодексу України).
Пунктом 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.
Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 309 Господарського процесуального кодексу України).
З огляду на наведене, Суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги Фермерського господарства Бурки Віталія Володимировича без задоволення, а ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції - без змін.
Керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд
1. Касаційну скаргу Фермерського господарства Бурки Віталія Володимировича залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду Львівської області від 02.07.2025 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 22.10.2025 у справі № 914/3456/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Головуючий Н.М. Губенко
Судді І.Д. Кондратова
О.А. Кролевець