Справа № 471/9/23
Провадження №1-в/471/25/25
11 грудня 2025 року с-ще Братське
Братський районний суд Миколаївської області
в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в с-ще Братське подання Вознесенського районного сектору № 2 філії Державної установи "Центр пробації" в Миколаївській, Донецькій, Луганській та Херсонській областях відносно засудженого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кіровоград Кіровоградської області, громадянина України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
клопотання про приведення вироку у відповідність,
Вознесенський районний сектор № 2 філії Державної установи "Центр пробації в Миколаївській, Донецькій, Луганській та Херсонській областях звернувся до суду з поданням про звільнення засудженого ОСОБА_4 , у зв'язку із усуненням законом караності діяння, за яке засуджена особа.
Представник органу пробації, засуджений в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.
Прокурор проти задоволення подання не заперечував.
Заслухавши думку прокурора, перевіривши доводи клопотання, дослідивши матеріали особової справи засудженого, суд дійшов до таких висновків.
В процесі реалізації кримінальної відповідальності, найпоширенішою формою якої є покарання, іноді виникають такі юридичні факти, котрі призводять до необхідності звільнення особи від призначеного покарання.
Одним із таких фактів є усунення злочинності діяння, тобто його декриміналізація, закріплене ч. 2 ст. 74 КК України.
Слід зазначити, що застосування положень цієї норми ґрунтується на положеннях ст.58 Конституції України про зворотню дію законів та інших нормативно-правових актів та ст.5 КК України про зворотну дію кримінального закону у часі.
Так, згідно з ч. 1 ст.5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, має зворотну дію у часі. Це означає, що він поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість. Звільнення від покарання осіб, засуджених за діяння, караність якого усунута, здійснюється судом (ч. 1 ст. 74 КК).
Скасування караності діяння означає його декриміналізацію (повну або часткову), яка може бути досягнута шляхом: 1) виключення з чинного Кримінального кодексу певної статті (частини статті) Особливої частини Кодексу; 2) внесення до диспозиції статті (частини статті) Особливої частини Кримінального кодексу певних змін; 3) внесення змін до норм Загальної частини КК; 4) внесення змін до інших нормативно-правових актів, зокрема, Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Вказана в ч. 2 ст. 74 КК України підстава застосовується у випадках, коли особу вже засуджено за вчинення діяння.
Звільнення від відбування покарання на підставі ч. 2 ст. 74 КК України можна застосувати лише після набрання законної сили обвинувальним вироком суду засудження особи незалежно від того, відбуває вона покарання чи ні (наприклад, звільнена від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75КК України чи виконання вироку відстрочене ст. 536 КПК України). При цьому законом передбачено негайне звільнення особи від відбування покарання. Слід зазначити, що вказана підстава є обов'язковою для застосування судом. Передумовою для початку провадження щодо звільнення засудженого від відбування покарання за ч. 2 ст. 74 КК України завжди є прийняття і набрання чинності спеціальним законом, яким усувається караність діяння, за яке особу засуджено. Він є передумовою або правовою підставою ініціювання, розгляду питання та прийняття рішення про застосування звільнення від покарання щодо конкретної особи. Така процедура завершується прийняттям конкретного процесуального рішення судом.
Згідно п. 13 ч.1 ст.537 КПК України, під час виконання вироків суд, визначений ч.2 ст.539 цього Кодексу, має право вирішувати такі питання: про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України.
Так, судом встановлено, що вироком Братським районним судом Миколаївської області від 11.05.2023 року визнано винним ОСОБА_4 у скоєнні кримінальних правопорушень, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та призначено покарання у виді 5 (п'ять) років позбавлення волі, в порядку ст.75 КК України звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом трьохрічного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки.
Відповідно до положення ч. 2 ст. 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення, в редакції Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» № 3886-ІХ від 18.07.2024, який набрав чинності 09.08.2024, декриміналізовано викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Податкова соціальна пільга дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року.
Згідно ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» неоподаткований мінімум доходів громадян у розмірі податкової соціальної пільги з 01 січня 2022 року складав 2481 грн, то в 2022 році для норм адміністративного та кримінального законодавства у частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень застосовується неоподатковуваний мінімум в розмірі 1240,50 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.
Згідно вироку Братського районного суду Миколаївської області 11.05.2023 року, ОСОБА_4 , 30.11.2022 року викрав майно на суму 1550 грн., що станом на момент вчинення крадіжок складає суму менше двох неоподатковуваних мінімуму доходів громадян у розмірі податкової соціальної пільги (2481 грн.).
Таким чином, на засудженого ОСОБА_4 , розповсюджується дія Закону України № 3886-ІХ від 18.07.2024, який набрав чинності 09.08.2024, яким декриміналізовано викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 74 КК України, особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.
Відтак, враховуючи те, що ОСОБА_4 , засуджено за діяння, караність якого законом усунена, суд дійшов висновку, що подання є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 372, 395,537,539 КПК України, суд
Подання Вознесенського районного сектору № 2 філії Державної установи "Центр пробації в Миколаївській, Донецькій, Луганській та Херсонській областях про звільнення засудженого ОСОБА_4 від покарання - задовольнити.
На підставі ч. 2 ст. 74 КК України звільнити засудженого ОСОБА_4 від призначеного покарання, за епізодом від 30.11.2022 року у зв'язку з усуненням караності діяння.
Вважати ОСОБА_4 таким, що засуджений вироком Братського районного суду Миколаївської області від 11.05.2023 року за ч. 4 ст. 185 КК України без зазначення ознаки повторності до покарання у вигляді 5 років позбавлення волі із застосуванням ст. 75 КК України, звільнити від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 3 роки, з покладенням обов'язків передбачених п.п. 1,2, ч. 1 ст. 76 КК України.
Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом семи днів.
Повний текст ухвали проголошено 16.12.2025 року.
Суддя ОСОБА_1 ,