Справа № 127/31012/25
Провадження № 2/127/6879/25
15 грудня 2025 рокум. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області у складі судді Іщук Т. П., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) осіб в місті Вінниці цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
ТОВ «Укр Кредит Фінанс» через систему «Електронний суд» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії №1321-1326 від 24 грудня 2023 року в розмірі 114284,38 грн. Свої вимоги мотивувало тим, що 24 грудня 2023 року між сторонами у справі за допомогою веб-сайту (navse.in.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено договір про відкриття кредитної лінії №1321-1326. Даний кредитний договір разом із Правилами відкриття кредитної лінії, паспортом споживчого кредиту, таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором (Графік платежів за договором) відповідно до методики Національного банку України складають єдиний договір, в якому визначаються всі його істотні умови та з яким позичальник був попередньо ознайомлений. Кредитний договір був укладений в письмові формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію».
Позичальнику було надано одноразовий ідентифікатор С4365, для підписання кредитного договору №1321-1326 від 24 грудня 2023 року, підтвердження ознайомлення з Правилами та іншими супутніми документами.
Відповідно до умов договору позивач взяв на себе зобов'язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб в розмірі 24000,00 грн, строком кредитування 300 днів, базовий період - 14 днів, зі зниженою ставкою - 1,20% в день, стандартною відсотковою ставкою - 1,50 % в день, комісія за видачу кредиту - 15% від суми кредиту.
Позивач виконав взяті на себе зобов'язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору, що підтверджується довідкою про перерахування коштів та довідкою про перерахування коштів від фінансово-розрахункової установи. Вказані дії були вчиненні позивачем через партнера АТ КБ «Приватбанк», з яким укладено договір № 4010 про надання послуг в системі «LigPay» від 02 грудня 2019 року.
Відповідач порушив умови договору, не повернув в повному обсязі кредит, а також не виконав в повному обсязі всі інші свої грошові зобов'язання перед кредитодавцем. Станом на 02 вересня 2025 року виникла заборгованість за кредитом у розмірі 127868,38 грн, з яких: 24000,00 грн - заборгованість за кредитом; 101952,00 грн - прострочена заборгованість за нарахованими відсотками; 1916,38 грн - прострочена заборгованість по комісії за видачу кредиту. Разом з тим, відповідачем було прийнято рішення про можливість застосування до позивача програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «Укр Кредит Фінанс», а саме часткове списання заборгованості позичальнику за нарахованими процентами у загальній сумі 13584,00 грн за умови погашення позичальником решти заборгованості за кредитним договором в розмірі 114284,38 грн, з яких: 24000,00 грн - заборгованість за кредитом; 90284,38 грн- прострочена заборгованість за нарахованими відсотками. Заборгованість в сумі 114284,38 грн позивач і просить стягнути з відповідача, а також судовий збір в розмірі 2422,40 грн.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 06 жовтня 2025 року було відкрите спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) осіб з роз'ясненням процесуальних прав учасників справи, зокрема, щодо надання у визначені строки відповідачем відзиву на позов.
Користуючись своїм правом, ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» подав відзив на позовну заяву та просив у задоволенні позову відмовити. Свої доводи обґрунтовує тим, що позивач стверджує, що кредитний договір було укладено шляхом введення відповідачем одноразового SMS-коду, однак жодних належних доказів цього не надано. У матеріалах справи відсутні підтвердження факту отримання відповідачем SMS-повідомлення, доказів особистого введення ним такого коду, а також відомостей, що одноразовий код був використаний саме для підписання договору. Позивач не надав даних від оператора мобільного зв'язку, сервісних логів, інформації про ІР-адресу, журналів подій, сертифіката інформаційно-телекомунікаційної системи або будь-яких інших технічних підтверджень, що могли б встановити факт накладення електронного підпису відповідачем. Натомість надані документи містять різні ідентифікатори підписів, що виключає можливість достовірної ідентифікації особи, яка їх підписала. За таких умов подані позивачем матеріали не можуть вважатися належними та допустимими доказами укладення договору.
Також, зазначає, що позивач посилається на платіж у сумі 5 715,62 грн від 05 січня 2024 року, який був використаний для погашення нарахованих відсотків. Водночас позивач не довів, що цей платіж здійснено саме відповідачем, оскільки у матеріалах справи немає жодного документа, який би підтверджував належність рахунку чи картки відповідачу або джерело походження коштів. У позовній заяві платіж згадується без конкретизації суми, дати та призначення, що ставить під сумнів сам факт його укладення.
Крім того, позивач не надав належних доказів фактичного отримання відповідачем кредитних коштів. Додана позивачем довідка є внутрішнім документом кредитора або третьої установи, не містить інформації про належність картки відповідачу та не підтверджує зарахування коштів на рахунок конкретної особи. У всіх поданих документах карткові номери вказані частково, назви банків не зазначені, що робить неможливою ідентифікацію власника картки та, відповідно, не може розглядатися як доказ отримання коштів. За таких обставин позивач не довів, що кредитні кошти були отримані відповідачем за договором №1321-1326.
Також зазначив, що умови договору є несправедливими та нікчемними відповідно до ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» та ст. 1056-1 ЦК України, сума відсотків перевищує подвійний розмір тіла кредиту, що порушує баланс прав і обов'язків на шкоду споживача. Договір або його умови є нікчемними в силу закону та не потребують окремого судового визнання. Наведені обставини свідчать про те, що позивач не довів факту укладення відповідачем кредитного договору, не підтвердив отримання відповідачем коштів, не надав доказів здійснення ним будь-яких платежів, а подані документи не відповідають критеріям належності, допустимості та достовірності доказів.
Позивач правом подання відповіді на відзив не скористався.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов до наступного.
Судом установлено наступні фактичні обставини справи, яким відповідають правовідносини, врегульовані нормами ст. 207, 526, 527, 530, 536, 546, 549, 610-611, 625, 628, 629, 639, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України.
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у п. 3 ч. 1ст. 3 ЦК України.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч. 1ст. 3 ЦК України. Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки, характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
У ч. 1, 3ст. 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони ( кредитора ) певну дію ( у тому числі сплатити гроші ), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Статтею 6 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Згідно ч. 1ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст. 1054-1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі.
Згідно ч. 1, 2ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною ( сторонами ).
Загальні правила щодо форми договору визначено в ст. 639 ЦК України, згідно із якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення. Тобто будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді ( статті205,207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, від 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20.
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
У ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Згідно з п. 2 ч. 6ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом, зокрема, заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.
Відповідно до ч. 7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором.
Відповідно до п. 6 ч.1ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Згідно з ч. 1, 2ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом, оскільки ст. 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 02 листопада 2021 року у справі № 243/6552/20, який є обов'язковим для врахування судом відповідно до ч. 4ст. 263 ЦПК України.
Судом установлено, що 24 грудня 2023 року між сторонами за допомогою веб-сайту (https://navse.in.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, між сторонами було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1321-1326 продукту «НА ВСЕ»
Відповідно до п. 3.2 кредитного договору, для укладання цього договору, у порядку встановленому Правилами, позичальник надає кредитодавцю інформацію щодо бажання отримати кредит, шляхом заповнення на веб-сайті кредитодавця усіх граф відповідної форми. Надаючи таку інформацію, позичальник вказує повні, точні та достовірні особисті дані, заповнення яких передбачено відповідною сторінкою веб-сайту кредитодавця та які необхідні для укладення цього договору. Позичальник несе відповідальність за дійсність та достовірність таких даних.
При поданні інформації відповідно до п.3.2. цього договору позичальником вперше, відбувається реєстрація позичальника у ІТС кредитодавця через веб-сайт кредитодавця та формується позичальнику його особистий розділ у ІТС кредитодавця (Особистий Кабінет). Доступ до Особистого кабінету здійснюється позичальником після авторизації шляхом використання одноразового паролю, який надсилається кредитодавцем позичальнику каналом комунікації, що наданий позичальником згідно з п. 3.2 цього договору (номер телефону, адреса електронної пошти, тощо), зокрема але не виключно в один з наступних способів: у СМС-повідомленні; з використання сучасних сервісів передачі даних (Viber, WhatsApp, Telegram, тощо); електронним листом; шляхом здійснення дзвінку та повідомлення одноразового паролю(п. 3.3 кредитного договору).
Згідно п. 3.4. кредитного договору, за результатами розгляду наданої позичальником інформації, кредитодавець здійснює перевірку дійсності та достовірності зазначених позичальником особистих даних, у тому числі але не обмежуючись проводить автентифікацію банківської платіжної картки та/або банківського рахунку позичальника відповідно до стандартів міжнародних платіжних систем. Позичальник зобов'язаний вказати реквізити банківської платіжної картки та/або банківського рахунку, що належать особисто йому, для можливості належного виконання кредитодавцем своїх зобов'язань за цим договором.
Після прийняття кредитодавцем рішення про можливість укладення цього договору, позичальнику повідомляється про прийняте рішення шляхом надання такої інформації через Особистий кабінет (оферта). Кредитодавець надсилає позичальнику гіперпосилання для ознайомлення з проектом договору. Проект цього договору, що міститься за гіперпосиланням, є пропозицією у розумінні ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електрону комерцію» та включає умови, що пропонуються до укладення позичальнику, в тому числі щодо процентів за користування кредитом та строків сплати процентів (п. 3.7 кредитного договору).
Відповідно до п. 3.8 кредитного договору, у разі погодження із запропонованими кредитодавцем умовами договору, позичальник надає кредитодавцю відповідь про повне та безумовне прийняття пропозиції кредитодавця (акцепт) шляхом надсилання електронного повідомлення, підписаного шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем), який надсилається кредитодавцем позичальнику каналом комунікації вказаним позичальником у ІТС кредитодавця, в тому числі але не виключно: з використанням номеру телефону заявника (надсилання СМС-повідомлення на такий номер телефону або надсилання повідомлення з використанням сучасних сервісів передачі даних (Viber, WhatsApp, Telegram, тощо) або шляхом здійснення дзвінку та повідомлення одноразового ідентифікатора (одноразового паролю); з використання адреси електронної пошти заявника (надсилання електронного листа на таку адресу), що вважається підписанням договору відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Накладення позичальником електронного підпису у формі одноразового ідентифікатору здійснюється шляхом введення отриманого одноразового паролю у відповідне поле форми на веб-сайті кредитодавця.
Безпосередньо після отримання акцепту від позичальника, що є укладенням цього договору відповідно до ч.3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», кредитодавець накладає на цей договір, укладений у вигляді електронного документу, кваліфікований електронний підпис уповноваженого працівника кредитодавця із кваліфікованою електронною позначкою часу. Безпосередньо після цього кредитодавець направляє позичальнику підтвердження вчинення (укладення) цього Договору у формі електронного документа та примірник (оригінал) цього договору з додатками до нього у вигляді електронного документа, що містить кваліфікований електронний підпис уповноваженого працівника кредитодавця із кваліфікованою електронною позначкою часу. Вказані електронні документи направляються в Особистий кабінет позичальника та на електронну адресу позичальника, вказану ним у порядку, встановленому п.3.2. Договору.
Договір про відкриття кредитної лінії № 1321-1326 продукту «НА ВСЕ» підписаний ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем) С4365. Договір містить номер особистого електронного платіжного засобу відповідача: НОМЕР_1 , а також електронну адресу, інші особисті ідентифікуючі дані позичальника.
Твердження відповідача, що позивач не довів факту укладення відповідачем кредитного договору через недоведення введення ним одноразового SMS-коду, отримання відповідного SMS-повідомлення, використання одноразового коду саме відповідачем для підписання договору, а також через відсутність даних від оператора мобільного зв'язку та інших доказів на підтвердження факту накладення електронного підпису відповідачем, не заслуговують на увагу, оскільки даний договір укладено за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через вебсайт та відповідач підписав його електронним підписом одноразовим ідентифікатором, тому без отримання відповідного ідентифікатора на номер мобільного телефону, який ним особисто зазначений, без здійснення входу до інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, такий договір не був би укладений.
Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19, від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20, від 01 листопада 2021 року у справі №234/8084/20, від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20, від 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20.
Також відповідачем не вказано, яким чином у позивача наявні його особисті дані, такі як електрона адреса, ідентифікаційний номер, серія та номер паспорта та дата його видачі, а також номеру мобільного телефону, саме за допомогою якого і відбулася активація (підписання) кредитного договору. При цьому суд зауважує, що такий же номер мобільного телефону заначений відповідачем у відзиві.
Крім того, відповідач не надав доказів, а суд не встановив обставин, які б свідчили, що договір укладений не ним.
Водночас дії позивача під час вчинення даного електронного правочину, відповідають Закону України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Відповідач за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «С4365» також підписав Правила відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів продукту «НА ВСЕ», таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором (графік платежів за договором) відповідно до Методики НБУ як за зниженою процентною ставкою за користуванням кредитом у розмірі 1,20% на день, так за стандартної процентною ставкою за користуванням кредитом у розмірі 1,50% на день.
В матеріалах наявний також паспорт споживчого кредиту, інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит, підписання якого відповідач підтвердив, що він отримав та ознайомився з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, надані виходячи із обраних ним умов кредитування; отримав всі пояснення, необхідних для забезпечення можливості оцінити, чи адаптовано договір до його потреб та фінансової ситуації, зокрема шляхом роз'яснення наведеної інформації, в тому числі суттєвих характеристик запропонованих послуг та певних наслідків, які вони можуть мати для нього, в тому числі в разі невиконання ним зобов'язань за таким договором. Вказаний документ підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором «А4365».
Що стосується підписання відповідачем спірного договору та правил відкриття кредитної лінії одним одноразовим ідентифікатором (C4365), а паспорту споживчого кредиту іншим, то суд звертає увагу, що паспорт споживчого кредиту є підтвердження виконання кредитодавцем переддоговірного обов'язку щодо надання споживачу необхідної інформації відповідно до вимог ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» та містить відомості, які підлягають наданню споживачу до укладення договору про споживчий кредит, що прямо зазначено в його змісті.
Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту, на що звертав увагу Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 23 травня 2022 року в справі № 393/126/20.
Відповідно підписання його іншим одноразовим ідентифікатором не виключає укладення відповідачем договору.
Отже, суд, дослідивши надані докази в їх сукупності, дійшов висновку про доведення укладення кредитного договору між сторонами. В суду відсутні підстави стверджувати про неналежність поданих доказів та сумніви щодо них не виникають.
Із умов договору про відкриття кредитної лінії № 1321-1326 продукту «НА ВСЕ» від 24 грудня 2023 року слідує, що кредитодавець відкриває для позичальника кредитну лінію шляхом надання позичальнику грошових коштів на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб позичальника, а позичальник зобов'язується повернути кредит не пізніше останнього дня строку кредитування та сплатити нараховані кредитодавцем проценти за користування кредитом у порядку, передбаченому цим договором (п. 2.1, 2.2 кредитного договору).
Розмір кредитного ліміту, тобто загальний розмір кредиту - 24000,00 грн. Дата надання/видачі кредиту 24 грудня 2023 року (п.4.1 кредитного договору).
Відповідно до п. 4.2 договору, кредит надається позичальнику шляхом безготівкового переказу грошової суми, вказаної у п. 4.1. цього договору, на банківський рахунок позичальника шляхом використання вказаних позичальником реквізитів електронного платіжного засобу. Ініціювання безготівкового переказу грошової суми, вказаної у п. 4.1. цього договору, здійснюється кредитодавцем безпосередньо після укладення сторонами цього договору та надіслання позичальнику примірнику (оригіналу) договору та додатків до нього у вигляді електронного документа. Кредит вважається наданим позичальнику з моменту списання грошових коштів з банківського рахунку кредитодавця за належними реквізитами для їх наступного зарахування на електронний платіжний засіб, зазначений позичальником при оформленні кредиту.
Відповідно до п. 4.3 кредитного договору, плата за видачу кредиту передбачена у формі процентів за користування кредитом та комісії за видачу кредиту (якщо п. 4.7 цього договору передбачає сплату комісії за видачу кредиту). Тип процентної ставки за користування кредитом - фіксована. Процентна ставка за користуванням кредитом не змінюється протягом усього строку користування кредитом, однак позичальник на умовах вказаних у цьому договорі (програма лояльності), може надаватись можливість скористатися кредитом за зниженою процентною ставкою. Надана клієнту в межах програми лояльності знижена ставка діє і залишається незміною протягом усього періоду дії пропозиції в межах програми лояльності за умови дотримання позичальником умов за яких позичальнику надається можливість сплатити процентів за зниженою процентною ставкою, передбачених п. 10.2 цього договору. Тип комісії - одноразова комісія (нараховується одноразово при видачі кредиту в дату видачі кредиту, якщо п. 4.7 цього договору передбачена сплата комісії за видачу кредиту).
Знижена процентна ставка становить 1.20% за кожен день користування кредитом, яка надається кредитодавцем виключно як знижка на користування кредитом та є заохоченням позичальника до сумлінного виконання умов договору. Позичальник здійснює сплату процентів за користування кредитом за зниженою процентною ставкою з першого дня користування кредитом протягом усього періоду дії договору за умови, якщо позичальник своєчасно і у повному обсязі сплачує проценти за користування кредитом, комісію за видачу кредиту (якщо п.4.7 договору передбачає сплату комісії за видачу кредиту) та повертає кредитодавцю отриманий кредит згідно Графіка платежів за зниженою ставкою (який є додатком 3 до цього договору). У разі несплати позичальником нарахованих згідно умов договору процентів за користування кредитом або комісії за видачу кредиту (якщо п.4.7 Договору передбачає сплату комісії за видачу кредиту) або частини суми кредиту згідно графіка платежів за зниженою ставкою (який є додатком 3 до цього договору) не пізніше останнього дня будь-якого базового періоду, з наступного дня подальше нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за стандартною процентною ставкою до дати повного погашення позичальником заборгованості зі сплати процентів, комісії за видачу кредиту (якщо п.4.7 договору передбачає сплату комісії за видачу кредиту) та суми кредиту, включно з тою, обов'язок дострокового погашення якої у позичальника виникає у зв'язку із простроченням сплати процентів та/або комісії (включаючи дату погашення заборгованості). З дати, наступної за днем повного погашення позичальником заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом, комісії за видачу кредиту (якщо п.4.7 Договору передбачає сплату комісії за видачу кредиту) та частини суми кредиту нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за зниженою процентною ставкою (п. 10.2 кредитного договору).
Згідно п.п. 4.5 - 4.6 кредитного договору, сплату процентів за користування кредитом та комісії за видачу кредиту (якщо п. 4.7 цього договору передбачає сплату комісії за видачу кредиту) позичальник зобов'язаний здійснювати у визначені Графіком платежів за договором за зниженою ставкою (який є додатком 3 до цього договору) дати, які є останніми днями відповідних базових періодів. Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми кредиту за кожен день користування кредитом починаючи з дня видачі кредиту до дати фактичного повернення всієї суми кредиту, за наступною ставкою: стандартна процентна ставка становить 1,50 % за кожен день користування кредитом (вказана процентна ставка застосовується протягом всього строку дії цього договору, за виключенням строку використання позичальником права користування кредитом за зниженою ставкою.
Згідно п. 1.1 кредитного договору базовий період сплати відсотків - це проміжки часу впродовж строку дії договору, в останні дні яких у позичальника настає обов'язок сплати відсотків за користування кредитом та комісії за видачу кредиту. Кількість днів у базовому періоді вказана у розділі 4 цього договору.
Відповідно до п. 4.4. договору, базовий період складає 14 календарних днів. Перебіг першого базового періоду починається з дати надання/видачі кредиту та закінчується в дату останнього календарного дня першого базового періоду. Перебіг кожного наступного базового періоду починається з наступної дати за датою закінчення попереднього базового періоду. Перебіг останнього базового періоду закінчується в останній день строку дії цього Договору.
Комісія за видачу кредиту становить 15% від суми виданого кредиту (п.4.7 кредитного договору).
Строк кредитування, тобто, строк на який надається кредит позичальнику - 300 календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику. Дата повернення (виплати) кредиту 18 жовтня 2024 року. У будь-якому випадку договір діє до 24 години (включно) доби, наступної після дати повного та належного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором. Продовження строку кредитування або строку дії договору в односторонньому порядку кредитодавцем або позичальником не допускається. У позичальника відсутнє право ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування та/або строку виплати кредиту, установлених цим договором (п.4.9 кредитного договору).
Згідно п.п. 4.10-4.11 кредитного договору, реальна річна процентна ставка на дату укладення цього договору складає 27135,00%, а орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення цього договору складає 123936,12 грн та включає в себе суму кредиту, комісію за видачу кредиту (якщо п. 4.7 цього договору передбачає сплату комісії за видачу кредиту) та проценти за користування кредитом.
Відповідно до п. 5.1 кредитного договору, позичальник зобов'язується повернути кредитодавцю отриманий кредит у останні дні останніх 8 (восьми) базових періодів строком кредитування згідно графіку платежів за договором за зниженою ставкою (додаток №3 до цього договору), шляхом здійснення безготівкового переказу на банківський рахунок кредитодавця у порядку визначеному у Правилах. Кредит вважається повернутим кредитодавцю з моменту зарахування суми грошових коштів у повному розмірі виданого кредиту на банківський рахунок кредитодавця.
Відповідно до п. 11.1 кредитного договору, цей договір та Правила разом складають єдиний договір та визначають усі істотні умови договору та надання кредиту. Укладаючи цей договір, позичальник підтверджує, що попередньо уважно ознайомився з Правилами на веб-сайті кредитодавця, повністю розуміє всі їх умови, зобов'язується та погоджується неухильно дотримуватись умов цього договору, а тому добровільно та свідомо укладає договір та бажає настання правових наслідків, обумовлених ним.
Отже сторони погодили умови, порядок виконання зобов'язання, визначили розмір процентів за користування коштами, строк кредитування та досягли згоди з усіх істотних умов договору від 24 грудня 2023 року.
Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, встановлені договором.
Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Згідно довідки ТОВ «Укр Кредит Фінанс» через систему платежів «LigPay» здійснено платіж №2407736474 від 24 грудня 2023 року у сумі 24000,00 грн на номер платіжної карти НОМЕР_1 , тип операції видача кредиту.
Вказані обставини також підтверджуються довідкою АТ КБ «Приватбанк» від 17 вересня 2025 року із змісту якої слідує, що ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» через систему платежів LigPay на підставі договору №4010 від 02 грудня 2019 року здійснено платежі №2407736474 від 24 грудня 2023 року у сумі 24000,00 грн.
Доводи відповідача, що позивачем не надано доказів про перерахування ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та отримання відповідачем кредитних коштів у сумі 24 000,00 грн, суд оцінює критично та вважає їх необґрунтованими, оскільки вони спростовуються матеріалами справи. При цьому відповідач, заперечуючи проти позову, не подав жодних належних та допустимих доказів того, що відповідні кошти не були зараховані на його рахунок, або доказів того, що зазначений у договорі рахунок йому не належать. Зокрема, відповідач не надав виписки по своєму особовому рахунку, доступ до якого він має як клієнт банку, не отримав відповідних даних від банку-емітента банківської карти, а також не надано довідки про відсутність у нього банківської карти № НОМЕР_1 на момент здійснення перерахування коштів.
Щодо твердження відповідача про не доведеність здійснення саме ним платежу 05 січня 2024 року в сумі 5715,62 грн, не підтвердження джерела походження коштів, а платіж в позовній заяві згадується без конкретизації його суми, дати та призначення, то суд зауважує, що матеріали справи не містять доказів, які б спростовували доводи позивача, і відповідач таких доказів не подав, що відповідно до вимог ст. 12, 81 ЦПК України є його процесуальним обов'язком.
При цьому суд звертає увагу, що обов'язок доказування передбачає не лише обов'язок позивача довести свої вимоги, але й обов'язок відповідача спростувати такі вимоги, (частина 1 статті 81 ЦПК України), а не лише покликатися на обов'язок позивача в доведенні.
При цьому, відповідач мав можливість звернутися до банківської установи із запитом щодо надання інформації про здійснення ним платежів 5 січня 2024 року, однак такими правами не скористався. Отже, наведені ним доводи без підтвердження належними доказами є безпідставними.
Доводи відповідача щодо недоведеності належності йому платіжної картки та перерахування коштів у зв'язку із частковим зазначенням номера картки також не заслуговують на увагу. Сам по собі факт часткового зазначення номера картки не свідчить про недоведеність цих вимог зважаючи, що відповідно до банківських стандартів та вимог законодавства номер платіжної картки підлягає маскуванню з метою захисту персональних даних. При цьому суд звертає увагу, що АТ КБ «Приватбанк» підтверджено проведення 24 грудня 2023 року операції за номером вказаного договору, суми наданого кредиту по номеру картки, що дають змогу однозначно встановити приналежність транзакції до фінансового інструменту, який використовував відповідач.
При цьому, як вказувалося, обов'язок доказування передбачає не лише обов'язок позивача довести свої вимоги, але й обов'язок відповідача спростувати такі вимоги, (частина 1 статті 81 ЦПК України), а не лише покликатися на обов'язок позивача в доведенні.
Крім того, ненадання позивачем відповіді на відзив не може розцінюватися судом як визнання відзиву та відсутність належних заперечень проти нього, оскільки подання відповіді на відзив є правом, а не обов'язком відповідача, і її неподання не тягне процесуальних наслідків у вигляді автоматичного погодження з доводами відповідача.
Отже ТОВ «Укр Кредит Фінанс» належним чином виконало свої зобов'язання за договором.
Водночас позичальник свої зобов'язання належними чином не виконує.
Згідно з розрахунком заборгованості, наданим позивачем, заборгованість відповідача перед позивачем за договором №1321-1326 від 24 грудня 2023 року станом на 02 вересня 2025 року становить 127868,38 грн, з яких: 24000,00 грн - основний борг; 101952,00 грн - залишок відсотків, 1916,38 грн - залишок комісії.
Разом з тим, позивач просить стягнути заборгованість в розмірі 114284,38 грн, з яких: 24000,00 грн - прострочена заборгованість за кредитом; 90284,38 грн - прострочена заборгованість за нарахованими відсотками.
Суд погоджується із визначеним позивачем розміром заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту). Дана сума заборгованості встановлена судом на підставі наданих доказів.
Щодо стягнення з відповідача процентів за користування кредитом, суд зазначає наступне.
Визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов'язаний належним чином дослідити подані стороною докази, перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов'язок суду. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань.
Вказану позицію висловив Верховний Суд у своїй постанові від 12 січня 2021 року по справі № 462/5025/20, яка враховується судом при застосуванні відповідних норм права згідно із частиною четвертою статті 263 ЦПК України.
Враховуючи вказану позицію, а також норми Закону України «Про споживче кредитування», суд вважає за можливе визначити розмір заборгованості по процентам, які підлягають стягненню з відповідача.
Судом установлено, що у договорі про відкриття кредитної лінії № 1321-1326 продукту «НА ВСЕ» від 24 грудня 2023 року передбачена стандартна процентна ставка на рівні 1,5% за кожен день користування кредитом (п.4.6 кредитного договору), а також знижена процентна ставка, яка становить 1,2% за кожен день користування кредитом (п.10.2 кредитного договору).
Відповідно розрахунку заборгованості за вказаним кредитним договором позивач з 24 грудня 2023 року по 20 січня 2024 року здійснював нарахування процентів за зниженою процентною ставкою у розмірі 1,2% на день, а з 21 січня 2024 року по 18 жовтня 2024 року (дата повернення кредиту) за стандартною процентною ставкою у розмірі 1,5% на день.
Однак, слід зазначити, що 22 листопада 2023 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» №3498-ІХ (набрав чинності 24 грудня 2023 року) (далі по тексту Закон №3498-ІХ), яким внесено зміни до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» (пп.6 п.5 Розділу І Закону №3498-ІХ) та доповнено пунктом 17 розділ IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» (пп.13 п.5 Розділу І Закону №3498-ІХ).
Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.
При цьому, згідно п. 17 розділ IV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.
Отже, як слідує з вищевказаних змін у законодавстві, що регулює питання споживчого кредитування, починаючи: з 24 грудня 2023 року денна ставка має бути не більше 2,5%, з 22 квітня 2024 року - денна ставка не більше 1,5%, з 20 серпня 2024 року - денна ставка не більше 1%.
Договір про відкриття кредитної лінії №1321-1326 продукту «НА ВСЕ» було укладений між сторонами у справі 24 грудня 2023 року, тобто в день набрання чинності цим Законом. Однак позивач при проведені розрахунку заборгованості по процентам не врахував змін розміру денної процентної ставки, що визначена вказаним законом.
За період з 20 серпня 2024 року по 18 жовтня 2024 року (дата повернення кредиту) нарахування відсотків повинно здійснюватися за ставкою не більше 1,0 % в день (24000,00 грн х 1,0 % х 60 днів), що становить 14400,00 грн.
Решта заборгованості розраховується відповідно до наданого позивачем розрахунку, а саме за період з 24 грудня 2023 року по 20 січня 2024 року за процентною ставкою 1,20%, що становить 8064,00 грн (24000,00 х 1,20% х 28), та за період з 21 січня 2024 року по 19 серпня 2024 року за процентною ставкою 1,50%, що становить 76320,00 грн. (24000,00 х 1,50% х 212).
Тобто, заборгованість за простроченими процентами за період з 24 грудня 2023 року по 18 жовтня 2024 року, яка розрахована виходячи з умов договору та положень Закону України «Про споживче кредитування», становить 98784,00 грн (8064,00 грн + 76320,00 грн + 14400,00 грн).
Разом з тим, суд враховує проведену 05 січня 2024 року проплату в сумі 5715,62 грн, а тому з урахуванням цієї обставини, сума заборгованості по відсотках за даним договором становить 93068,38 грн (98784,00 грн - 5715,62 грн).
Водночас позивач просить стягнути з відповідача прострочену заборгованість за нарахованими відсотками в розмірі 90284,38 грн, з урахуванням програми лояльності, що є меншою сумою за розмір заборгованості розрахованим судом.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії № 1321-1326 продукту «НА ВСЕ» від 24 грудня 2023 року в сумі 114284,38 грн, з яких: 24000,00 грн - сума заборгованість за основною сумою боргу, 90284,38 грн - сума заборгованості за процентами.
Відповідач, вказуючи на неправомірність нарахування відсотків, також зазначає і про несправедливість умов договору та їх нікчемність. Водночас не конкретизуючи, які умови є несправедливими та нікчемними.
Щодо ж до відсотків, то як вказувалося відсотки нараховані в межах погодженого сторонами строку кредитування та судом враховані як умови Закону України «Про споживче кредитування», так і розмір заявлених позивачем вимог.
Слід також зазначити, що відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором (частина перша статті 1048 ЦК України).
Згідно зі статтями 11,12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг» встановлений обов'язок кредитора щодо неухильного дотримання вимог Закону України «Про захист прав споживачів».
Відповідно до ч. 13 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором.
Частиною п'ятою статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачена можливість визнання недійсними окремих умов договору у разі визнання цих положень договору несправедливими.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).
Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення породжує, змінює або припиняє цивільних прав та обов'язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним).
Відповідно до частини 1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно з частиною 3статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Недійсність договору як приватно-правова категорія покликана не допускати або присікати порушення приватних прав та інтересів або ж їх відновлювати. До правових наслідків недійсності правочину належить те, що він не створює юридичних наслідків. Тобто, правовим наслідком недійсності договору є по своїй суті «нівелювання» правового результату породженого таким договором (тобто вважається, що не відбулося переходу/набуття/зміни/встановлення/припинення прав взагалі) (правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі №638/2304/17, в постановах Верховного Суду від 27 листопада 2024 року у справі № 201/13593/19, від 11 грудня 2024 року у справі № 725/5919/19 та інших).
Суд зважає, що при укладенні кредитного договору відповідач був повідомлений про розмір відсотків, порядок їх сплати та інші суттєві обставини договору, і добровільно уклав цей договір та користувався отриманими коштами.
До звернення позивача до суду з позовом про стягнення кредитної заборгованості відповідач не звертався до суду з вимогами про визнання недійсним договору чи його окремих положень, на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо умов договору. Кредитор повідомив позичальника та ознайомив з усіма його умовами, а також надав йому інформацію щодо сукупної вартості кредиту, з урахуванням відсоткової ставки за ним та її складових. Не звертався позичальник і з пропозицією про внесення будь-яких змін до запропонованої редакції договору, за роз'ясненням положень, які були би йому незрозумілі, або за додатковою інформацією щодо умов кредитування, тим самим погоджуючись зі всіма умовами такого договору.
Тобто, оскільки при розгляді даної справи відповідач не заявляв зустрічних вимог про визнання недійсним кредитного договору, його доводи, які зводяться до обґрунтування несправедливості умов кредитного договору, є безпідставними та відхиляються судом.
Окремо слід звернути увагу, що «не перевищення подвійного розміру отриманої суми кредиту», на що посилається відповідач, відповідно до норм Закону України «Про споживче кредитування» стосується неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, що підлягають сплаті споживачем за порушення виконання його зобов'язань, а не сплаті відсотків, тобто плати на правомірне користування кредитом.
За викладених обставин, суд дійшов висновку, що права позивача порушенні, існує заборгованість за кредитним договором, розмір якої встановлений судом, яка і підлягає стягненню з відповідача.
Окрім того, згідно положень ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 2422,40 грн судового збору (судовий збір визначений з урахуванням понижуючого коефіцієнта).
На підставі викладеного, керуючись ст. 526, 527, 530, 536, 610-611, 628, 629, 634, 638, 639, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», ст. 81, 141, 263-265, 279, 354 ЦПК України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» (код ЄДРПОУ 38548598) заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії № 1321-1326 продукту «НА ВСЕ» від 24 грудня 2023 року в розмірі 114284,38 грн (сто чотирнадцять тисяч двісті вісімдесят чотири гривні 38 коп.), з яких: 24000,00 грн - прострочена заборгованість за кредитом; 90284,38 грн - прострочена заборгованість за нарахованими відсотками, а також судовий збір в розмірі 2422,40 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 407, код ЄДРПОУ 38548598;
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя: