18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
13 листопада 2025 року м.Черкаси Справа № 925/291/25
Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Г.М.Скиби, за участю секретаря судового засідання А.М.Буднік, у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду розглянув справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова Нерухомість", м.Умань, вул.Тищика,4
до відповідачів: 1) Публічного акціонерного товариства "Газпром", Російська Федерація, м.Санкт-Петербург, внутрішньоміська територія, муніципальний округ Лахта-Ольгіно, пр-кт Лахтинський, буд.2, к.3, б.1,
2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Газпром Капітал", Російська Федерація, м.Санкт-Петербург, внутрішньоміська територія, муніципальний округ Сампсонієвське, Великий Сампсоніївський проспект, буд.28/2, літ."д", приміщ. 43-е, приміщ.58,
3) Міжнародної компанії товариства з обмеженою відповідальністю "Газпром Інтернешнл Лімітед", Російська Федерація, Калінінградська область, міський округ міста Калінінград, місто Калінінград, бульвар Сонячний, буд.3, оф.4;
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів 1-3 - держави Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації, Російська Федерація, 119991, м.Москва, вул.Житня, буд.14, будівля 1
про визнання відповідачів alter ego російської федерації, відшкодування завданої шкоди шляхом покладення на них субсидіарної відповідальності за заподіяну російською федерацією шкоду та стягнення коштів,
за участю повноважних представників сторін:
від позивача: Єленич О.В. - адвокат - за ордером - в режимі ВКЗ;
решта учасників - участі не брали.
1. Обставини справи №925/767/24 за позовом позивача до держави Російської Федерації про стягнення збитків, спричинених майну.
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 12.09.2024 у справі №925/767/24 (суддя З.В.Зарічанська) встановлено обставини заподіяння в результаті військового вторгнення Російської Федерації на територію України майнової шкоди позивачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Промислова Нерухомість", а саме його необоротним активам у вигляді нежитлових будівель і споруд (р. №889815471108 ДРРПНМ), що знаходяться за адресою: Черкаська область, місто Умань, вулиця Дерев'янка, будинок 1.
Зокрема, суд встановив, що:
"02.11.2022, згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності щодо об'єкта нерухомого майна з реєстраційним номером 889815471108 - нежитлові будівлі та споруди, об'єкт житлової нерухомості: Ні: Виробничий блок з підвалом, ганки з козирками, входи до підвалів, І, ІІ, ХХХ, А, під А, Б, В, Г, 1030,8 кв.м.; прохідна з ганком, сходи, ІІІ, ІV, Д, 68,5 кв.м.; гараж, З, 18,6 кв.м.; склад, К, 42,4 кв.м.; операторна автоналиву з навісом, Л, Л1, 46,8 кв.м.; розливочна з рампою, ІХ, Ж, 80,2 кв.м.; центральний теплопункт з прибудовою, М, м, 83,4 кв.м.; автогараж - майстерня з прибудовами, О, О1,О2, о, о1, 622,5 кв.м.; МАЗС з ганком, VІ, П, 10,0 кв.м.; водойма пожежна, ХІІІ; скважина, VІІ; резервуари для палива, ХІ-ХХІХ; огорожа, 1; ворота, 2; ворота, 3; ворота, 4; ворота, 5; ворота, 6; ворота, 7; огорожа, 8; ворота, 9; замощення, Х; водойма, ХХХІ; приямок до підвалу під А, ХХХ; будівля для обслуговування очисних споруд, Н, 11,3 кв.м за адресою Черкаська обл., м.Умань, вулиця Дерев'янка,1 за ТОВ "Промислова нерухомість" зареєстровано право власності на зазначене нерухоме майно.
01.10.2023 комісія у складі головного інспектора ВЗНС Уманського РУ ГУ ДСНС України у Черкаській обл. Кравченко Євгена Петровича, директора ТОВ "Промислова нерухомість" - Кисіль Євген Анатолійович склала акт про пожежу, що виникла 01 жовтня 2023 р. о 03 год. 40 хв. на території підприємства за адресою м. Умань, вул. Дерев'янка, 1; причина пожежі (встановлена чи ймовірна) - вибух внаслідок потрапляння боєприпасу та їх уламків.
01.10.2023, згідно з витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань за номером кримінального провадження 22023250000000350 зареєстровано повідомлення про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.438 КК України про те, що 01.10.2023 слідчими слідчого відділу Управління СБ України в Черкаській області встановлено факт порушення законів та звичаїв війни, що виразилось в нанесенні збройними формуваннями російської федерації ударів безпілотними літаючими апаратами типу "Shahed" по цивільних об'єктах на території Черкаської області.
11.10.2023 комісія з обстеження об'єкта, пошкодженого внаслідок збройної агресії російської федерації, яка діє на підставі розпорядження міського голови від 08.06.2023 №211-р "Про утворення та затвердження складу комісії для проведення попереднього візуального огляду пошкоджень об'єктів, спричинених ракетними ударами російської федерації" у присутності (власника, співвласника, представника) Кисіль Євген Анатолійович склала Акти попереднього візуального огляду об'єкта, пошкодженого внаслідок збройної агресії російської федерації, в яких встановила орієнтовну дату пошкодження об'єктів 01.10.2023, ймовірні причини пошкодження об'єктів - наслідки атаки ударних БпЛА щодо об'єктів за адресою АДРЕСА_1 : нафтобаза-адміністративна будівля: 3 металопластикові вікна, вибито склопакети; нафтобаза - недобудова двоповерхова: 12 дерев'яних вікон, вибито скло; нафтобаза - гараж (ангар); нафтобаза-резервуар №17 (ємність 200 куб.м); нафтобаза-резервуар №18 (ємність 200 куб.м); нафтобаза-резервуар №23 (ємність 700 куб.м); нафтобаза-резервуар №24 (ємність 2000 куб.м); нафтобаза-резервуар №25 (ємність 2000 куб.м); нафтобаза-резервуар №26 (ємність 2000 куб.м); нафтобаза-резервуар №27 (ємність 2000 куб.м); нафтобаза-резервуар №29 (ємність 5000 куб.м).
Зазначені акти містять висновок комісії про те, що пошкоджені об'єкти потребують заміни (ремонту).
15.01.2024 позивач звернувся до слідчого відділу УСБУ в Черкаській області із заявою про залучення до кримінального провадження № 22023250000000350 як потерпілого.
Зазначена заява містить відмітку про прийняття старшим слідчим слідчого відділу УСБУ в Черкаській області.
Також в матеріалах справи наявні публікації засобів масової інформації, які свідчать про обстріли міста Умань з боку Російської Федерації 01.10.2023: на сайті каналу новин "18000" (вісімнадцять три нулі) 01.10.2023 опубліковано статтю "Стали відомі подробиці нічної атаки "шахедів" на Умань"; на інформаційному сайті каналу "Суспільне новини" опубліковано статтю "Не лише склади із зерном: розповіли подробиці влучання по Умані"; на каналі новин "Факти" опубліковано статтю "Масована атака Черкащини: РФ поцілила в промислову інфраструктуру Умані".
13.05.2024 позивач звернувся до Головного військового слідчого управління слідчого комітету Російської Федерації з заявою про скоєння кримінального правопорушення шляхом направлення листа на офіційну електронну адресу. Позивач стверджує, що у відповідь не отримано зворотній лист і в подальшому жодної відповіді не отримано, жодних заходів за результатами заяви не здійснено.
З аналогічною за змістом заявою позивач звернувся до Генеральної прокуратури Російської Федерації шляхом направлення листа на офіційну електронну адресу. У відповідь позивач отримав зворотній лист про надходження звернення та присвоєння йому номеру ID_GP_736107, але в подальшому жодних заходів за результатами заяви не здійснено".
Суд застосував до вищевказаних обставин норми Цивільного Кодексу України, якими встановлено, що: майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ст.1166); Якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (ч.1 ст.1192).
Для цілей визначення розміру завданих позивачу збитків, судом застосовано звіт №37-Д/24/1 про оцінку вартості розміру реальних збитків завданих внаслідок збройної агресії Російської Федерації необоротним активам ТОВ "Промислова нерухомість" (код ЄДРПОУ 00444300) у вигляді нежитлових будівель і споруд (р.№889815471108 ДРРПНМ), що знаходяться за адресою: Черкаська область, місто Умань, вулиця Дерев'янка, будинок 1, №37-Д/24/1.
" /.../ Вказаний звіт складено оцінювачем Мурахтановою А.Л., яка здійснює діяльність на підстав свідоцтва про державну реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів, виданого 25.03.2005 № 2475, посвідчення від 15.09.2022 МФ №731-ПК про підвищення кваліфікації оцінювача, виданого Фондом державного майна України з урахуванням нормативних документів, серед яких. зокрема, "Методика визначення шкоди та обсягу збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна у зв'язку із збройною агресією російської федерації, а також упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності", зар. в Міністерстві юстиції України 02.12.2022 за №1522/38858.
Згідно з вказаним звітом, ринкова вартість реальних збитків, завданих внаслідок збройної агресії Російської Федерації необоротним активам ТОВ "Промислова нерухомість" (код ЄДРПОУ 00444300) у вигляді нежитлових будівель і споруд (р.№889815471108 ДРРПНМ), що знаходяться за адресою: Черкаська область, місто Умань, вулиця Дерев'янка, будинок 1, для цілей подання постраждалими заяв на компенсацію та подання позовів до судових інстанцій, станом на 17 квітня 2024 року без урахування ПДВ склала 18837000 грн або 476000$. База оцінки: ринкова вартість. Використані методичні підходи: витратний підхід. Мета оцінки: визначення розміру реальних збитків, завданих внаслідок збройної агресії Російської Федерації, для цілей подання постраждалими заяв на компенсацію та для цілей подання позовів до судових інстанцій, в т.ч. національних та міжнародних. Дата оцінки: оцінку виконано станом на 17 квітня 2024 р. Курс долару США за даними НБУ на дату оцінки: 1$ = 39,5737 грн. /.../".
Враховуючи викладене, суд задовольнив позовні вимоги позивача у повному обсязі та присудив до стягнення з держави Російська Федерація на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова нерухомість" (ідентифікаційний код 00444300, вул.Тищика, буд.4, м.Умань, Уманський р-н, Черкаська обл., 20304) суму спричинених збитків, що виникли внаслідок російської збройної агресії на території України в розмірі 476000 доларів США.
Повний текст рішення складено та підписано 17.09.2024.
Суд у цій справі з'ясував та звертає увагу, що під час розгляду справи №925/767/24 судом (враховуючи розірвання дипломатичних відносин України з Російською Федерацією, що унеможливлює надсилання судових рішень, ухвалених у справі, на адресу відповідача в особі Міністерства юстиції Російської Федерації) постановлено здійснювати повідомлення відповідача про дату, час та місце проведення засідань шляхом розміщення на сайті Судової влади України відповідних оголошень-повідомлень.
Відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України:
ч.1 ст.241. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано;
ст.256. 1. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. 2.Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. 3. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.
У визначений законом термін відповідачем рішення Господарського суду Черкаської області від 12.09.2024 у справі №925/767/24 не оскаржено, заяви про продовження строку для подання апеляції - не подано. Таким чином, рішення суду від 12.09.2024 у справі №925/767/24 набрало законної сили 09.10.2024.
2. Обставини справи №925/291/25 за позовом позивача до відповідачів (Публічного акціонерного товариства "Газпром", Товариства з обмеженою відповідальністю "Газпром Капітал", Міжнародної компанії товариства з обмеженою відповідальністю "Газпром Інтернешнл Лімітед") alter ego Російської Федерації про відшкодування завданої шкоди шляхом покладення на них субсидіарної відповідальності за заподіяну російською федерацією шкоду та стягнення коштів.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Промислова Нерухомість" звернулось в Господарський суд Черкаської області із позовом до відповідачів: Публічного акціонерного товариства "Газпром", Товариства з обмеженою відповідальністю "Газпром Капітал", Міжнародної компанії товариства з обмеженою відповідальністю "Газпром Інтернешнл Лімітед" з вимогами про солідарне стягнення 476000,00 доларів США за шкоду, заподіяну майну внаслідок військової агресії російської федерації, а також відшкодування судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу) в сумі 200000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що:
внаслідок протиправних дій держави Російської Федерації та порушення нею Статуту ООН, Загальної декларації прав людини, Будапештського меморандуму (п. 1, 2), Заключного акту наради по безпеці та співробітництву в Європі від 01.08.75, договорів, укладених між Україною та Російською Федерацією, в тому числі про українсько-російський державний кордон, майно позивача було знищено та пошкоджено;
вказані обставини стали підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова Нерухомість" до Господарського суду Черкаської області із вимогою про стягнення з держави Російська Федерація суму спричинених збитків, що виникли внаслідок збройної агресії на території України в розмірі 476000 доларів США;
рішенням Господарського суду Черкаської області від 12.09.2024 у справі №925/767/24 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова Нерухомість" до держави Російська Федерація задоволено повністю; зокрема, присуджено до стягненя з держави Російська Федерація на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова нерухомість" (ідентифікаційний код 00444300, вул.Тищика, буд.4, м.Умань, Уманський р-н, Черкаська обл., 20304) суму спричинених збитків, що виникли внаслідок російської збройної агресії на території України в розмірі 476000 доларів США;
повний текст рішення Господарського суду Черкаської області від 12.09.2024 у справі №925/767/24 складено та підписано 17.09.2024. Статтями 241 та 256 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові рішення можуть бути оскаржені протягом 20 днів з дня їх проголошення. Водночас вказані статті додатково передбачають право сторін заявити про продовження строку для подання апеляційної скарги залежно від того, коли їм фактично було вручено повний текст судового рішення. У випадку якщо рішення не оскаржується у встановлений термін, то воно набирає законної сили. У визначений законом термін Російською Федерацією рішення Господарського суду Черкаської області від 12.09.2024 у справі №925/767/24 не оскаржено, заяви про продовження строку для подання апеляції - не подано. Таким чином, рішення суду від 12.09.2024 у справі №925/767/24 набрало законної сили 09.10.2024;
у цій справі (925/291/25 - далі "ця справа") позивач, ґрунтуючись на обставинах, встановлених в рішенні Господарського суду Черкаської області від 12.09.2024 у справі №925/767/24 (далі - "попередня справа"), заявляє вимоги про відшкодування завданої йому майнової шкоди до відповідачів, які є alter ego Російської Федерації (відповідача у попередній справі), що означає, що вони не тільки несуть відповідальність за борг Російської Федерації, що виник за рішенням у попередній справі, але й в силу того, що вони є частиною держави Російської Федерації, вони також є частиною особи - заподіювача шкоди у розумінні ст.1166 Цивільного кодексу України. При цьому відповідачі вже визнавались судами alter ego держави Російської Федерації в інших справах (рішення Господарського суду Запорізької області від 15.08.2024 у справі №908/1955/22(908/1654/24), від 27.08.2024 у справі №908/1100/22(908/1655/24); Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 28.10.2024 у справі №334/5046/24). Отже, пред'явлення позовних вимог до відповідачів Публічного акціонерного товариства "Газпром", Товариства з обмеженою відповідальністю "Газпром Капітал" та Міжнародної компанії товариства з обмеженою відповідальністю "Газпром Інтернешнл Лімітед" ґрунтується на тому, що вони є alter ego Російської Федерації, тобто частиною Російської держави (виступають її інструментами, що використовуються у внутрішньодержавних та геополітичних цілях) та несуть солідарно із нею відповідальність за шкоду, заподіяну Російською Федерацією позивачеві.
Відповідно до ч.4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Як зазначалось раніше, у попередній справі судом встановлено обставини заподіяння в результаті військового вторгнення Російської Федерації на територію України майнової шкоди позивачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Промислова Нерухомість", а саме його необоротним активам у вигляді нежитлових будівель і споруд (р. №889815471108 ДРРПНМ), що знаходяться за адресою: Черкаська область, місто Умань, вулиця Дерев'янка, будинок 1, в розмірі 476000 дол.США (далі - вищезазначені обставини).
Сторонами, щодо яких вищезазначені обставини були встановлені у попередній справі - позивач та держава Російська Федерація в особі Міністерства юстиції Російської Федерації - які є учасниками у цій справі, відтак, вищевказані обставини не потребують повторного доказування у цій справі.
Вирішуючи питання чи не порушують наслідки застосування ч.4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України процесуальних прав відповідачів у цій справі - Публічного акціонерного товариства "Газпром", Товариства з обмеженою відповідальністю "Газпром Капітал" та Міжнародної компанії товариства з обмеженою відповідальністю "Газпром Інтернешнл Лімітед", які не брали участі при розгляді попередньої справи, однак потенційно могли б забажати оскаржити ухвалене в ній судове рішення, - дійшов висновків про відсутність порушень прав останніх.
Так, відповідно до ч.1 ст.254 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Ухвалою суду від 26.03.2025, якою відкрито провадження у справі, зокрема зобов'язано позивача в строк до 21.04.2025 надати суду переклад ухвали Господарського суду Черкаської області від 26.03.2025 про відкриття провадження у справі №925/291/25 на російську мову, з нотаріальним засвідченням його вірності в кількості, необхідній для вручення відповідачам 1-3 та третій особі (4 примірники), а також направити скан-копії такого перекладу на офіційну електронну пошту (адреси) відповідачів 1-3 та третьої особи, з наданням відповідних доказів до суду; постановлено звернутися до Міністерства юстиції України із судовим дорученням про вручення процесуальних документів учасникам справи: державі російській федерації в особі Міністерства юстиції російської федерації, Публічному акціонерному товариству "Газпром", Товариству з обмеженою відповідальністю "Газпром Капітал", Міжнародній компанії товариству з обмеженою відповідальністю "Газпром Інтернешнл Лімітед"; зупинено провадження у справі №925/291/25 до виконання судового доручення про вручення судових документів чи повідомлення про неможливість такого вручення.
Після надходження 21.04.2025 за вх.суду №6176/25 належним чином (нотаріально) засвідченого перекладу вказаних у п.5 ухвали від 26.03.2025 документів, процесуальні документи направлено Міністерству юстиції України для їх надіслання Міністерству закордонних справ України для передачі дипломатичними каналами та, відповідно до статті 5 Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах, підписаної в Гаазі 15.11.1965, забезпечення безвідкладного вручення одного примірника таким одержувачам: відповідачам: 1) Публічному акціонерному товариству "Газпром" (Російська Федерація, м.Санкт-Петербург, внутрішньоміська територія, муніципальний округ Лахта-Ольгіно, пр-кт Лахтинський, буд.2, к.3, б.1); 2) Товариству з обмеженою відповідальністю "Газпром Капітал" (Російська Федерація, м.Санкт-Петербург, внутрішньоміська територія, муніципальний округ Сампсонієвське, Великий Сампсоніївський проспект, буд.28/2, літ."д", приміщ. 43-е, приміщ.58); 3) Міжнародній компаній товариству з обмеженою відповідальністю "Газпром Інтернешнл Лімітед" (Російська Федерація, Калінінградська область, міський округ міста Калінінград, місто Калінінград, бульвар Сонячний, буд.3, оф.4); а також третій особі - державі Російська Федерація в особі Міністерства юстиції Російської Федерації (Російська Федерація, 119991, м.Москва, вул.Житня, буд.14, будівля 1) на підставі судового доручення про вручення судових документів.
Міністерство юстиції України листом від 06.05.2025 №63766/71683-22-25/12.1.3 (т.8 а.с.207) повідомило Господарському суду Черкаської області про неможливість виконання судового доручення про вручення судового документу відповідачам та третій особі у зв'язку із розірванням дипломатичних відносин з Росією та припиненням поштового та іншого зв'язку з державою - агресором та повернуло судове доручення (з додатками).
Крім того, скан-копія позовної заяви (одним із додатків до якої /п.95/ було рішення Господарського суду Черкаської області від 12.09.2024 у справі №925/767/24) в перекладі на російську мову, із накладенням ЕЦП позивача, направлена на електронні адреси: відповідача-1 - gazprom@gazprom.ru; відповідача-2 - іnfo.gazprom_capital@adm.gazprom.ru; відповідача-3 - info.gazprom-international.com; третьої особи - info.minjust.gov.ru (т.8 а.с.175), а також на офіційні адреси Посольств Російської Федерації у Республіці Казахстан, у Республіці Польща, у Республіці Сербія, у Словацькій Республіці, Турецької Республіки (т.8 а.с.172, т.10 а.с.189) із проханням про вручення/доставку цих документів відповідачам-1-3 та третій особі.
Таким чином, після отримання позову, у разі наявності у відповідачів-1-3 підстав вбачати порушення їх прав застосуванням преюдиційності до обставин, встановлених у попередній справі, останні мали реальну можливість заявити про це у відзиві на позов у цій справі; оскаржити рішення Господарського суду Черкаської області від 12.09.2024 у справі №925/767/24 в апеляційному порядку; зупинити провадження у цій справі до вирішення питання про перегляд судового рішення у попередній справі судом апеляційної інстанції. Однак, відповідачі у визначений законом строк правом оскарження судового рішення у попередній справі не скористались.
3. Підсудність та підвідомчість спору.
Вирішуючи питання юрисдикції спору, суд дійшов висновку, що цей спір належить до юрисдикції судів України на підставі того, що дія або обставина, яка стала підставою для подання позову про компенсацію заподіяної шкоди, мала місце на території України. Цей юрисдикційний принцип закріплено як у внутрішньому законодавстві України, так і у міжнародних договорах, стороною яких є Україна та Російська Федерація.
Дана справа стосується позову про відшкодування шкоди, заподіяної на території України внаслідок протиправних дій Російської Федерації, вчинених на території України. Зокрема, дії Російської Федерації полягали у заподіянні майнової шкоди позивачу, Товариству з обмеженою відповідальністю "Промислова Нерухомість", а саме його необоротним активам у вигляді нежитлових будівель і споруд (р. №889815471108 ДРРПНМ), що знаходяться за адресою: Черкаська область, місто Умань, вулиця Дерев'янка, будинок 1, внаслідок нанесення 01.10.2023 збройними формуваннями Російської Федерації ударів безпілотними літаючими апаратами типу "Shahed" по цивільних об'єктах на території Черкаської області та спричиненою вибухом пожежею внаслідок потрапляння/удару боєприпасу та їх уламків в об'єкти на території підприємства позивача.
Відповідно до:
п.3, 7 ст.76 Закону України "Про міжнародне приватне право" суди розглядають будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках: 3) у справах про відшкодування шкоди, якщо її було завдано на території України; 7) дія або подія, що стала підставою для подання позову, мала місце на території України. Оскільки шкоди майну позивача було завдано на території України; оскільки дії Російської Федерації та обставини незаконної окупації нею частини України, які стали підставою для подання цього позову, мали місце на території України, - дана справа належить до юрисдикції судів України;
ч.1, 3 ст.42 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах (сторонами якої на момент заподіяння шкоди позивачеві були Україна та Російська Федерація) зобов'язання про відшкодування шкоди, крім тих, що випливають з договорів і інших правомірних дій, визначаються за законодавством Договірної Сторони, на території якої мала місце дія або інша обставина, що стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди. У справах, згаданих у пунктах 1 і 2 цієї статті, компетентним є суд Договірної Сторони, на території якої мало місце дія або інша обставина, що стало підставою для вимоги про відшкодування шкоди. Потерпілий може пред'явити позов також у суді Договірної Сторони, на території якої має місце проживання відповідач. Оскільки дії Російської Федерації та шкода, заподіяна позивачу в результаті таких протиправних дій, мали місце на території України, компетентними судами України для розгляду цієї справи є суди України;
ч.8 ст.29 Господарського процесуального кодексу України позови про відшкодування шкоди, заподіяної майну, можуть пред'являтися також за місцем заподіяння шкоди. Враховуючи, що місцем розташування майна позивача, пошкодженого внаслідок збройної агресії Російської Федерації, - є Черкаська область, тому належним судом для розгляду цієї справи є Господарський суд Черкаської області (по територіальному принципу).
Вищевказані положення щодо підсудності та підвідомчості цієї справи детально описані позивачем у позовній заяві.
Як встановлено судом вище, відповідачі правом подання контраргументів чи й оскарження підсудності суду у строки, встановлені судом, - не скористались.
4. Судовий імунітет та преюдиція.
Згідно з ч.1 ст.79 Закону України "Про міжнародне приватне право" пред'явлення позову до іноземної держави, залучення іноземної держави до участі в справі як відповідача або третьої особи, накладення арешту на майно, яке належить іноземній державі та знаходиться на території України, застосування щодо такого майна інших засобів забезпечення позову та звернення стягнення на таке майно можуть бути допущені лише за згодою компетентних органів відповідної держави, якщо інше не передбачено міжнародним договором України або законом України.
Судом враховано, що питанню судового імунітету Російської Федерації надано оцінку в межах попередньої судової справи №925/767/24.
Так, в ухвалі від 19.06.2024 суд зазначив: "Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що внаслідок протиправних дій відповідача та порушення Росією Статуту ООН, Загальної декларації прав людини, Будапештського меморандуму (п. 1, 2), Заключного акту наради по безпеці та співробітництву в Європі від 01.08.1975, договорів, укладених між Україною та Російською Федерацією, в тому числі про українсько-російський державний кордон, майно позивача було знищено та пошкоджено. Нанесені збитки, сума яких заявлена в позові, підлягають відшкодуванню в повному обсязі згідно зі ст.22 ЦК України.
Відповідно до ст.3 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з ч.1 ст.79 Закону України "Про міжнародне приватне право", пред'явлення позову до іноземної держави, залучення іноземної держави до участі в справі як відповідача або третьої особи, накладення арешту на майно, яке належить іноземній державі та знаходиться на території України, застосування щодо такого майна інших засобів забезпечення позову та звернення стягнення на таке майно можуть бути допущені лише за згодою компетентних органів відповідної держави, якщо інше не передбачено міжнародним договором України або законом України.
Відповідно до положень ст.5 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про юрисдикційні імунітети держав та їх власності від 02.12.2004 держава користується імунітетом, щодо себе та своєї власності, від юрисдикції судів іншої держави з урахуванням положень цієї Конвенції.
Згідно зі ст.7 зазначеної Конвенції держава не може посилатися на імунітет від юрисдикції при розгляді у суді іншої держави по відношенню до будь-якого питання або справи, якщо вона явно висловила згоду на здійснення цим судом юрисдикції щодо такого питання або справи у силу: a) міжнародної угоди; b) письмового договору; або c) заяви у суді або письмового повідомлення у рамках конкретного розгляду.
У даній справі, позивач звернувся до суду з позовом до Російської Федерації про відшкодування шкоди, завданої йому внаслідок ворожого обстрілу зі сторони Російської Федерації на території України.
У цій категорії спорів (про відшкодування шкоди, завданої фізичній особі, її майну, здоров'ю, життю у результаті збройної агресії РФ) іноземна держава-відповідач не користується судовим імунітетом проти розгляду судами України таких судових справ.
У таких висновках суд керується тим, що дії іноземної держави вийшли за межі своїх суверенних прав, оскільки будь-яка іноземна держава не має права втручатися шляхом збройної агресії в іншу країну.
У п.4 ч.1 ст.2 Статуту ООН закріплений принцип, згідно з яким всі члени Організації Об'єднаних Націй утримуються у їх міжнародних відносинах від загрози силою чи її застосування як проти територіальної недоторканності чи політичної незалежності будь-якої держави, так і будь-яким іншим чином, несумісним з Цілями Об'єднаних Націй.
Відповідно до ч.1 ст.1 Статуту ООН Організація Об'єднаних Націй переслідує ціль підтримувати міжнародний мир і безпеку і з цією ціллю вживати ефективні колективні заходи для попередження та усунення загрози світу й актів агресії чи інших порушень миру, і проводити мирними засобами, відповідно до принципів справедливості і міжнародного права, залагодження чи вирішення міжнародних спорів чи ситуацій, які можуть призвести до порушення миру.
У міжнародному праві кодифіковані підстави для обмеження судового імунітету іноземної держави внаслідок завдання фізичної шкоди особі або збитків майну, так званий "деліктний виняток" (англ. "tort exсeption"). Умовами, необхідними для застосування "деліктного винятку", є: 1) принцип територіальності: місце дії/бездіяльності має бути на території держави суду; 2) присутність автора дії/бездіяльності на території держави суду в момент вчинення дії/бездіяльності (агента чи посадової особи іноземної держави); 3) дія/бездіяльність ймовірно може бути привласнена державі; 4) відповідальність за дії/бездіяльність передбачена положеннями законодавства держави суду; 5) завдання смерті, фізичної шкоди особі, збитків майну чи його втрата; 6) причинно-наслідковий зв'язок між діями/бездіяльністю і завданням смерті, фізичної шкоди особі або збитків майну чи його втратою.
Визначаючи, чи поширюється на РФ судовий імунітет у даній справі, суд врахував таке: предметом позову є відшкодування шкоди, завданої юридичній особі внаслідок ворожого обстрілу зі сторони РФ; місцем завдання шкоди є територія суверенної держави Україна; передбачається, що шкода завдана РФ, яка порушила принципи та цілі, закріплені у Статуті ООН щодо заборони військової агресії, вчиненої стосовно іншої держави - України; вчинення актів збройної агресії іноземною державою не є реалізацією її суверенних прав, а свідчить про порушення зобов'язання поважати суверенітет та територіальну цілісність іншої держави - України, що закріплено у Статуті ООН; національне законодавство України виходить із того, що за загальним правилом шкода, завдана в Україні особі в результаті протиправних дій будь-якої іншої особи (суб'єкта), може бути відшкодована за рішенням суду України (за принципом "генерального делікту").
Крім того, юрисдикція судів України поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи (частина третя статті 124 Конституції України). Тобто, у разі застосування "деліктного винятку" будь-який спір, що виник на її території у громадянина України, навіть з іноземною країною, зокрема й РФ, може бути розглянутий та вирішений судом України як належним та повноважним судом.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 14.04.2022 у справі №308/9708/19 щодо судового імунітету РФ у справах про відшкодування шкоди, завданої державою-агресором, Верховний Суд дійшов висновку, що РФ, вчинивши неспровокований та повномасштабний акт збройної агресії проти Української держави, численні акти геноциду Українського народу, не вправі надалі посилатися на свій судовий імунітет, заперечуючи тим самим юрисдикцію судів України на розгляд та вирішення справ про відшкодування шкоди, завданої такими актами агресії фізичній особі громадянину України. Верховний Суд виходив із того, що названа країна-агресор діяла не у межах свого суверенного права на самооборону, навпаки віроломно порушила усі суверенні права України, діючи на її території, а тому безумовно надалі не користується у такій категорії справ своїм судовим імунітетом. Таким чином, починаючи з 2014 року, немає необхідності в направленні до посольства РФ в Україні запитів щодо згоди РФ бути відповідачем у справах про відшкодування шкоди у зв'язку з вчиненням РФ збройної агресії проти України й ігноруванням нею суверенітету та територіальної цілісності Української держави. А з 24 лютого 2022 року таке надсилання неможливе ще й з огляду на розірвання дипломатичних відносин України з РФ.
У Постановах від 18.05.2022 у справах №428/11673/19 та №760/17232/20-ц Касаційний цивільний суд Верховного Суду розширив правові висновки, згідно яких підтримання юрисдикційного імунітету Російської Федерації позбавить позивача ефективного доступу до суду для захисту своїх прав, що є несумісним з положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Судовий імунітет Російської Федерації не застосовується з огляду на звичаєве міжнародне право, кодифіковане в Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності (2004). Підтримання імунітету Російської Федерації є несумісним із міжнародно-правовими зобов'язаннями України в сфері боротьби з тероризмом.
Судовий імунітет Російської Федерації не підлягає застосуванню з огляду на порушення Російською Федерацією державного суверенітету України, а отже, не є здійсненням Російською Федерацією своїх суверенних прав, що охороняються судовим імунітетом.
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 12.05.2022 у справі №635/6172/17 (п.49) підтримала правовий висновок, викладений у постанові від 14.04.2022 у справі №308/9708/19 колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, стосовно того, що суд України, розглядаючи справу, де відповідачем визначено РФ, має право ігнорувати імунітет цієї країни та розглядати справи про відшкодування шкоди, завданої фізичній особі в результаті збройної агресії РФ, за позовом, поданим саме до цієї іноземної країни.
Також Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 12.05.2022 у справі №635/6172/17 (п.50) дійшла висновку, що Російська Федерація як держава-окупант відповідно до IV Гаазької конвенції про закони і звичаї війни на суходолі та додатка до неї: Положення про закони і звичаї війни на суходолі від 18 жовтня 1907 року, Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року та Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I), від 8 червня 1977 року несе відповідальність за порушення захисту прав цивільного населення. Відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок тимчасової окупації держави Україна, юридичним особам, громадським об'єднанням, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, у повному обсязі покладається на РФ як на державу, що здійснює окупацію (частини п'ята та дев'ята статті 5 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України").
Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що звертаючись із позовом до Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації для правильного вирішення спору позивач не потребує згоди компетентних органів держави Російської Федерації на розгляд справи у судах України або наявності міжнародної угоди між Україною та Російською Федерацією з цього питання".
Відтак, судовим рішенням у попередній справі встановлено, що суд України має право ігнорувати імунітет Російської Федерації при розгляді справи, предметом якої є відшкодування шкоди, завданої позивачеві в результаті військового вторгнення Російської Федерації на територію України.
Відповідно до ч.4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
5. Рух справи.
24.03.2025 за вх.№4600/25 в Господарський суд Черкаської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова нерухомість" до відповідачів: Публічного акціонерного товариства "Газпром", Товариства з обмеженою відповідальністю "Газпром Капітал", Міжнародної компанії товариства з обмеженою відповідальністю "Газпром Інтернешнл Лімітед" з вимогами про солідарне стягнення 476000,00 доларів США за шкоду, заподіяну майну внаслідок військової агресії російської федерації, а також відшкодування судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу) в сумі 200000,00 грн.
Ухвалою суду від 26.03.2025 відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами загального позовного провадження у підготовче засідання 30.04.2025; задоволено клопотання позивача, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів 1-3 - державу Російську Федерацію в особі Міністерства юстиції російської федерації (Російська Федерація, 119991, м.Москва, вул.Житня, буд.14, будівля 1; електронна адреса: info@minjust.gov.ru); зобов'язано позивача в строк до 21.04.2025 надати суду переклад ухвали Господарського суду Черкаської області від 26.03.2025 про відкриття провадження у справі №925/291/25 на російську мову, з нотаріальним засвідченням його вірності в кількості, необхідній для вручення відповідачам 1-3 та третій особі, а також направити скан-копії такого перекладу на офіційну електронну пошту (адреси) відповідачів 1-3 та третьої особи, з наданням відповідних доказів до суду.
Після надходження 21.04.2025 за вх.№6176/25 в суд належним чином (нотаріально) засвідченого перекладу вказаних у п.5 ухвали від 26.03.2025 документів, процесуальні документи направлено Міністерству юстиції України для їх надіслання Міністерству закордонних справ України для передачі дипломатичними каналами та, відповідно до статті 5 Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах, підписаної в Гаазі 15.11.1965, забезпечення безвідкладного вручення одного примірника таким одержувачам: відповідачам: 1) Публічному акціонерному товариству "Газпром" (Російська Федерація, м.Санкт-Петербург, внутрішньоміська територія, муніципальний округ Лахта-Ольгіно, пр-кт Лахтинський, буд.2, к.3, б.1); 2) Товариству з обмеженою відповідальністю "Газпром Капітал" (Російська Федерація, м.Санкт-Петербург, внутрішньоміська територія, муніципальний округ Сампсонієвське, Великий Сампсоніївський проспект, буд.28/2, літ."д", приміщ. 43-е, приміщ.58); 3) Міжнародній компаній товариству з обмеженою відповідальністю "Газпром Інтернешнл Лімітед" (Російська Федерація, Калінінградська область, міський округ міста Калінінград, місто Калінінград, бульвар Сонячний, буд.3, оф.4); а також третій особі - державі Російській Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації (Російська Федерація, 119991, м.Москва, вул.Житня, буд.14, будівля 1) на підставі судового доручення про вручення судових документів.
Міністерство юстиції України листом від 06.05.2025 вих.№63766/71683-22-25/12.1.3 (т.8 а.с.207) повідомило Господарський суд Черкаської області про неможливість виконання судового доручення про вручення судового документу відповідачам та третій особі у зв'язку із розірванням дипломатичних відносин з Росією та припиненням поштового та іншого зв'язку з державою - агресором, та повернуло судове доручення (з додатками).
Судом також враховано, що відповідно до повідомлення, розміщеного 25.02.2022 на офіційному вебсайті Акціонерного товариства "Укрпошта", у зв'язку з агресією з боку Росії та введенням воєнного стану, АТ "Укрпошта" припинила поштове співробітництво з Поштою Росії та Білорусі; поштова кореспонденція, посилки та перекази в ці країни не приймаються.
Відтак судом встановлено, що передача будь-яких документів компетентним органам Російської Федерації, у тому числі дипломатичними каналами, наразі неможлива (лист Міністерства юстиції України вих.№100817/98748-22-22/12.1.3 від 31.10.2022), у зв'язку з чим постановлено не здійснювати повідомлення відповідача про розгляд даної справи засобами поштового зв'язку та не звертається до суду Російської Федерації із судовим дорученням про вручення судових документів.
Одночасно судом враховано, що відповідно до приписів:
ч.1 ст.9 Господарського процесуального Кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час та місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи;
Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення та підписання (ч.2 ст.2); судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4), -
отже, повідомлення відповідачів та третьої особи про розгляд даної справи є належним та можливим шляхом ознайомлення вказаних осіб із судовими рішеннями в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/, а також шляхом публікації відповідних оголошень на офіційному вебпорталі судової влади України.
У зв'язку із вищевикладеним відповідачі-1-3 та третя особа повідомлялися про дату, час і місце проведення судового засідання шляхом розміщення інформації про призначення судового засідання з розгляду по суті справи №925/291/25 на сторінці Господарського суду Черкаської області на офіційному вебпорталі "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет, що підтверджено наявними в матеріалах справи роздруківками з офіційного вебпорталу "Судова влада в Україні".
Додатково судом враховано обставини направлення позивачем скан-копії позовної заяви в перекладі на російську мову, із накладенням ЕЦП позивача, на електронні адреси: відповідача-1 - gazprom@gazprom.ru; відповідача-2 - іnfo.gazprom_capital@adm.gazprom.ru; відповідача-3 - info.gazprom-international.com; третьої особи - info.minjust.gov.ru (т.8 а.с.175), а також на офіційні адреси Посольств Російської Федерації у Республіці Казахстан, Республіці Польща, Республіці Сербія, Словацькій Республіці, Турецькій Республіці (т.10 а.с.189) із проханням про вручення/доставку цих документів відповідачам-1-3 та третій особі.
Отже відповідачі-1-3 та третя особа були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, однак участі повноважних представників у судове засідання не забезпечили, про причини їх неявки до суду не повідомили; відзиву на позов до суду не надіслали.
Відповідно до ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Враховуючи положення ст.13 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що у межах наданих йому повноважень, створено належні умови для надання сторонами доказів та заперечень; вчинено всі необхідні дії для забезпечення сторонам реалізації своїх процесуальних прав, - відтак суд розглянув справу в розумний строк за наявними в ній матеріалами без участі учасників справи, які не з'явились.
Позивач у позовній заяві та його представник у судових засіданнях позовні вимоги підтримали.
Ухвалами суду: від 25.06.2025 - закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті у судове засідання 17.07.2025; від 17.07.2025 - у зв'язку із оголошенням масованої повітряної тривоги в Україні, а також керуючись п.5 рекомендацій Ради суддів України "Щодо роботи судів в умовах воєнного стану" та наказом Господарського суду Черкаської області від 14.07.2022 №20 "Про зупинення роботи суду під час повітряної тривоги та заходи щодо збереження життя і здоров'я людей", проведення судового засідання відкладено на 08.09.2025; від 08.09.2025 - у судовому засіданні оголошено перерву до 22.09.2025; від 22.09.2025 - проведення судового засідання відкладено на 29.10.2025; від 29.10.2025 - оголошено про перехід до стадії ухвалення судового рішення та повідомлено учасників справи про час його проголошення - о 15:00 год. 13.11.2025.
Відповідно до приписів ст.233, 240 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 13.11.2025 проголошено та приєднано до справи вступну та резолютивну частини судового рішення.
Оцінюючи пояснення учасників та докази сторін у справі в їх сукупності та за внутрішнім переконанням, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають до повного задоволення.
6. Обставини спричинення позивачу шкоди.
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Промислова Нерухомість" є суб'єктом господарювання на ринку роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах, надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, самостійною юридичною особою з присвоєнням ідентифікаційного коду, визначенням видів діяльності, що підтверджено витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Місце проведення господарської діяльності позивача відповідає місцю його реєстрації згідно даних ЄДРПОУ - положення ст.93 Цивільного кодексу України.
Суд, ухвалюючи рішення у попередній справі, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова Нерухомість" до держави Російської Федерації задоволено повністю та (зокрема) присуджено до стягнення з держави Російська Федерація на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова нерухомість" (ідентифікаційний код 00444300, вул.Тищика, буд.4, м.Умань, Уманський р-н, Черкаська обл., 20304) суму спричинених збитків, що виникли внаслідок російської збройної агресії на території України в розмірі 476000 доларів США, встановив таке:
"02.11.2022, згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності щодо об'єкта нерухомого майна з реєстраційним номером 889815471108 - нежитлові будівлі та споруди, об'єкт житлової нерухомості: Ні: Виробничий блок з підвалом, ганки з козирками, входи до підвалів, І, ІІ, ХХХ, А, під А, Б, В, Г, 1030,8 кв.м.; прохідна з ганком, сходи, ІІІ, ІV, Д, 68,5 кв.м.; гараж, З, 18,6 кв.м.; склад, К, 42,4 кв.м.; операторна автоналиву з навісом, Л, Л1, 46,8 кв.м.; розливочна з рампою, ІХ, Ж, 80,2 кв.м.; центральний теплопункт з прибудовою, М, м, 83,4 кв.м.; автогараж - майстерня з прибудовами, О, О1,О2, о, о1, 622,5 кв.м.; МАЗС з ганком, VІ, П, 10,0 кв.м.; водойма пожежна, ХІІІ; скважина, VІІ; резервуари для палива, ХІ-ХХІХ; огорожа, 1; ворота, 2; ворота, 3; ворота, 4; ворота, 5; ворота, 6; ворота, 7; огорожа, 8; ворота, 9; замощення, Х; водойма, ХХХІ; приямок до підвалу під А, ХХХ; будівля для обслуговування очисних споруд , Н, 11,3 кв.м за адресою Черкаська обл., м. Умань, вулиця Дерев'янка, 1 за ТОВ "Промислова нерухомість" зареєстровано право власності на зазначене нерухоме майно.
01.10.2023 комісія у складі головного інспектора ВЗНС Уманського РУ ГУ ДСНС України у Черкаській обл. Кравченко Євгена Петровича, директора ТОВ "Промислова нерухомість" - Кисіль Євген Анатолійович склала акт про пожежу, що виникла 01 жовтня 2023 р. о 03 год. 40 хв. на території підприємства за адресою м.Умань, вул.Дерев'янка,1; причина пожежі (встановлена чи ймовірна) - вибух внаслідок потрапляння боєприпасу та їх уламків.
01.10.2023, згідно з витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань за номером кримінального провадження 22023250000000350 зареєстровано повідомлення про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.438 КК України про те, що 01.10.2023 слідчими слідчого відділу Управління СБ України в Черкаській області встановлено факт порушення законів та звичаїв війни, що виразилось в нанесенні збройними формуваннями російської федерації ударів безпілотними літаючими апаратами типу "Shahed" по цивільних об'єктах на території Черкаської області.
11.10.2023 комісія з обстеження об'єкта, пошкодженого внаслідок збройної агресії російської федерації, яка діє на підставі розпорядження міського голови від 08.06.2023 №211-р "Про утворення та затвердження складу комісії для проведення попереднього візуального огляду пошкоджень об'єктів, спричинених ракетними ударами російської федерації" у присутності (власника, співвласника, представника) Кисіль Євген Анатолійович склала Акти попереднього візуального огляду об'єкта, пошкодженого внаслідок збройної агресії російської федерації, в яких встановила орієнтовну дату пошкодження об'єктів 01.10.2023, ймовірні причини пошкодження об'єктів - наслідки атаки ударних БпЛА щодо об'єктів за адресою вул.Дерев'янка, буд.1: нафтобаза-адміністративна будівля: 3 металопластикові вікна, вибито склопакети; нафтобаза - недобудова двоповерхова: 12 дерев'яних вікон, вибито скло; нафтобаза - гараж (ангар); нафтобаза-резервуар №17 (ємність 200 куб.м); нафтобаза-резервуар №18 (ємність 200 куб.м); нафтобаза-резервуар №23 (ємність 700 куб.м); нафтобаза-резервуар №24 (ємність 2000 куб.м); нафтобаза-резервуар №25 (ємність 2000 куб.м); нафтобаза-резервуар №26 (ємність 2000 куб.м); нафтобаза-резервуар №27 (ємність 2000 куб.м); нафтобаза-резервуар №29 (ємність 5000 куб.м).
Зазначені акти містять висновок комісії про те, що пошкоджені об'єкти потребують заміни (ремонту).
15.01.2024 позивач звернувся до слідчого відділу УСБУ в Черкаській області із заявою про залучення до кримінального провадження № 22023250000000350 як потерпілого.
Зазначена заява містить відмітку про прийняття документу старшим слідчим слідчого відділу УСБУ в Черкаській області.
Також в матеріалах справи наявні публікації засобів масової інформації, які свідчать про обстріли міста Умань з боку Російської Федерації 01.10.2023: на сайті каналу новин "18000" (вісімнадцять три нулі) 01.10.2023 опубліковано статтю "Стали відомі подробиці нічної атаки "шахедів" на Умань"; на інформаційному сайті каналу "Суспільне новини" опубліковано статтю "Не лише склади із зерном: розповіли подробиці влучання по Умані"; на каналі новин "Факти" опубліковано статтю "Масована атака Черкащини: РФ поцілила в промислову інфраструктуру Умані".
13.05.2024 позивач звернувся до Головного військового слідчого управління слідчого комітету Російської Федерації з заявою про скоєння кримінального правопорушення шляхом направлення листа на офіційну електронну адресу.
Позивач стверджує, що у відповідь не отримано зворотній лист і в подальшому жодної відповіді не отримано, жодних заходів за результатами заяви не здійснено.
З аналогічною за змістом заявою позивач звернувся до Генеральної прокуратури Російської Федерації шляхом направлення листа на офіційну електронну адресу.
У відповідь позивач отримав зворотній лист про надходження звернення та присвоєння йому номеру ID_GP_736107, але в подальшому жодних заходів за результатами заяви не здійснено.
У період з 17.04.2024 до 27.05.2024 на замовлення позивача Товариством з обмеженою відповідальністю "Експерт +" складено Звіт про оцінку №37-Д/24/1 вартості розміру реальних збитків завданих внаслідок збройної агресії Російської Федерації необоротним активам ТОВ "Промислова нерухомість" (код ЄДРПОУ 00444300) у вигляді нежитлових будівель і споруд (р. №889815471108 ДРРПНМ), що знаходяться за адресою: Черкаська область, місто Умань, вулиця Дерев'янка, будинок 1.
Відповідно до висновку оцінювача про вартість оцінюваного майна, ринкова вартість реальних збитків, завданих внаслідок збройної агресії Російської Федерації необоротним активам Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова нерухомість" (код ЄДРПОУ 00444300) у вигляді нежитлових будівель і споруд (р. №889815471108 ДРРПНМ), що знаходяться за адресою: Черкаська область, місто Умань, вулиця Дерев'янка, будинок 1. для цілей подання постраждалими заяв на компенсацію та подання позовів до судових інстанцій, станом на 17.04.2024 без урахування ПДВ склала 18837000 грн або 476000 USD."
Одночасно суд встановив, що безпосереднім суб'єктом, внаслідок дій якого позивачу завдано шкоди - є держава Російська Федерація, та застосував до обставин заподіяння шкоди позивачу з боку останньої статтю 1166 Цивільного кодексу України. Ні у попередній, ні у цій справах позивач не заявляв, що шкода була завдана діями відповідачів у цій справі - Публічного акціонерного товариства "Газпром", Товариства з обмеженою відповідальністю "Газпром Капітал" та Міжнародної компанії товариства з обмеженою відповідальністю "Газпром Інтернешнл Лімітед".
У даній справі позивачем на вирішення суду ставиться питання про можливість визнання відповідачів - Публічного акціонерного товариства "Газпром", Товариства з обмеженою відповідальністю "Газпром Капітал" та Міжнародної компанії товариства з обмеженою відповідальністю "Газпром Інтернешнл Лімітед" - аlter еgo Російської Федерації, та визнання їх солідарно відповідальним з Російською Федерацією за шкоду, заподіяну останньою позивачу.
Оцінивши наявні у цій справі докази, суд дійшов висновку про те, що як загалом так і кожен із Відповідачів окремо є alter ego Російської Федерації, і що вони несуть солідарну відповідальність за заподіяну Позивачу шкоду на підставах, викладених нижче.
7. Тест на визначення компанії як alter ego держави та визначення alter ego таким, що несе солідарну відповідальність з державою.
7.1. Доктрина alter ego та її застосування для притягнення до відповідальності за борги один одного.
Доктрина alter ego, зокрема у випадках її застосування до правовідносин між державою та контрольованою нею компанією, широко визнана як в міжнародній, так і в українській судовій практиці.
Критерії, що застосовуються національними та міжнародними судами (зокрема українськими судами) для визначення того, чи є суб'єкт господарювання alter ego держави, а отже, чи повинні вони нести відповідальність за борги один одного, є загалом подібними.[1]
З моменту появи цієї доктрини кілька десятиліть тому суди (як національні, так і міжнародні) перевіряли її на практиці в різних сценаріях, включаючи, головним чином, випадки, коли сторона домоглася винесення судового рішення проти інструменту держави і прагне стягнути кошти з цієї держави; якщо сторона відшкодувала завдані державою збитки і намагається здійснити стягнення з органу або інструменту держави; і якщо сторона отримала задоволення вимог до органу або інструменту держави і прагне стягнути кошти з її дочірнього підприємства.
7.2. Судова практика Європейського Суду з прав людини.
У низці справ з цього питання ЄСПЛ (судова практика якого є обов'язковою для українських судів[2]) постановив, що "ключовими критеріями, які використовувалися для визначення того, чи дійсно держава несе відповідальність за [борги своєї компанії], були такі: [1] правовий статус компанії (згідно з публічним чи приватним правом); [2] характер її діяльності (публічна функція або звичайне комерційне підприємство); [3] контекст її функціонування (наприклад, монополія або суворо регульований бізнес); [4] її інституційна незалежність (ступінь державної власності); та [5] її операційна незалежність (ступінь державного нагляду та контролю).[3] Застосовуючи кожен з критеріїв вищезазначеного тесту, ЄСПЛ зазначив наступне:
"Що стосується юридичного статусу компанії згідно з національним законодавством [тобто пункт [1] тесту], [ЄСПЛ] послідовно підходив до того, що цей статус, яким би важливим він не був, не є вирішальним для визначення відповідальності держави /.../ Справді, кілька разів [ЄСПЛ] визнавав державу відповідальною за борги компаній незалежно від їх формальної класифікації за національним законодавством".[4]
Що стосується характеру діяльності компанії та контексту діяльності [тобто пункти [2] та [3] тесту], ЄСПЛ зазначив, що "Фактори, які беруться до уваги Судом, включають права, надані компанії, тобто те, чи ці права, як правило, зберігаються за державними органами..., характер її діяльності, тобто чи здійснює юридична особа публічну функцію або є типовим бізнесом, а також контекст, в якому вона здійснюється. Наприклад, Суд встановив, що юридичні особи можуть вважатися "урядовими організаціями", якщо вони виконують певні державні обов'язки під наглядом державних органів /.../".[5]
Крім того ЄСПЛ "також бере до уваги ступінь державної власності, а також ступінь державного нагляду та контролю, а також контроль над активами компанії [тобто пункти [4] і [5] тесту] У низці українських справ [ЄСПЛ] розглядав питання про те, чи належали державі більшість акцій, чи всі акції, таким чином, щоб підприємство повністю залежало від держави, контролювалося та управлялося ним. У справі Р.Качапора та інших [ЄСПЛ] встановив, що компанія-боржник належала холдинговій компанії, яка переважно складалася з соціального капіталу, і що вона відповідно перебувала під пильним контролем Агентства приватизації, яке є державним органом, а також уряду".[6]
Що стосується відокремлення майна компанії від власності держави, то ЄСПЛ включив це питання в операційну незалежність компанії [тобто пункт [5] тесту], зазначивши, що "в справі Cooperativa Agricola /.../ [ЄСПЛ] зазначив, що держава здійснювала значний контроль над активами компанії".[7]
7.3. Українське законодавство та правозастосування.
Українські суди застосовують доктрину alter ego щодо приватних компаній з середини 2010-х років.[8] У кількох таких справах суди підняли корпоративну завісу, чим визначили зміст терміну "особа" у відповідних правовідносинах (наприклад, з особи, що спричинила шкоду, за позовом про спричинення шкоди або з боржника за рішенням суду під час виконання судового рішення), щоб визнати його alter ego, ігноруючи формально незалежну правосуб'єктність останнього та формальне відокремлення його власних активів від активів його акціонера. Однак, особливості застосування доктрини до юридичних осіб, створених іноземною державою, не порушувалися в українському суді до розгляду у 2020 році справи №910/4210/20 (далі - "Справа Промінвестбанку"), рішення Верховного Суду в якій стало основоположним з цього питання.[9]
7.3.1. У Справі Промінвестбанку низка інвесторів намагалися виконати міжнародне арбітражне рішення, винесене проти Росії, щодо акцій українського банку ПАТ "Промінвестбанк", частка якого належала ВЕБ, на тій підставі, що ВЕБ є alter ego Російської Федерації. ВЕБ оскаржив спроби інвесторів в українському суді. Суд першої інстанції відхилив заперечення ВЕБ, постановивши, що, виходячи з наявних доказів, ВЕБ фактично є alter ego Росії, що суд повинен ігнорувати формальне відокремлення активів ВЕБ від активів Російської держави, і що борг Російської Федерації може бути стягнутий з активів ВЕБ. Зрештою рішення було оскаржено до Верховного Суду України.
Постановою від 20.07.2022 Верховний Суд погодився з судом першої інстанції, хоча й з дещо відмінним мотивуванням. Загалом, тест, встановлений Верховним Судом у Справі Промінвестбанку, відповідав судовій практиці ЄСПЛ у цьому питанні.
Щодо юридичного статусу компанії за національним законодавством Верховний Суд зазначив, що "Загальновизнаним є те, що держава несе відповідальність за дії державних органів, [і що] її органи, навіть якщо вони є формально окремими юридичними особами, несуть відповідальність за дії та борги держави. Тоді як державні компанії, які є окремими юридичними особами, не несуть відповідальності за боргами держави. Водночас, органами держави можуть бути визнані не тільки ті організації, які мають відповідний статус в національному праві держави-боржника, а й, за певних умов, державні компанії".[10] Застосовуючи цей критерій тесту у Справі Промінвестбанку, Верховний Суд визнав достатнім лише зазначити, що ВЕБ є "державною корпорацією, створеною Російською Федерацією".[11]
Що стосується характеру діяльності компанії, то Верховний Суд постановив, що "якщо юридична особа фактично виконує функції державного органу, тобто є alter ego ("другим я") такої держави, то на майно, формально належне такій юридичній особі, може бути звернене стягнення за боргами держави (суд не приймає до уваги формальну відокремленість майна цієї юридичної особи від майна держави)".[12] Верховний Суд зазначив, що "зокрема, враховуванню підлягають критерії: чи утворена компанія для виконання комерційних цілей; чи виконує компанія функції, притаманні державним органам (тобто здійснює публічну функцію, не характерну для приватних осіб); чи здійснює така компанія інші види діяльності та чи є вони основними/самостійними, або носять допоміжний характер до виконання нею публічної функції; яким є ступінь контролю з боку держави; чи відокремлене майно компанії від майна держави".[13] Застосувавши вищезазначені критерії до ВЕБ, Верховний Суд постановив наступне: виходячи з формулювань закону, згідно з яким ВЕБ було створено та функціонувало, ВЕБ переслідував цілі, поставлені Російською Федерацією щодо забезпечення соціально-економічного розвитку Росії; ВЕБ мав право займатися комерційною діяльністю лише тією мірою, якою вона служила цим цілям; ВЕБ діяв як виключний агент уряду щодо зовнішнього боргу Росії, і його функції включали ті, що, як правило, виконувалися міністерством фінансів або центральним банком; відповідно, функції ВЕБ були аналогічні функціям, які виконували державні органи, а тому ВЕБ слід вважати органом Російської Федерації.[14]
Що стосується обсягу державної власності, а також обсягу державного нагляду та контролю, Верховний Суд зазначив, що питання "який ступінь контролю з боку держави" є одним із "критеріїв, [які] слід враховувати", хоча й не уточнив далі цю частину тесту.[15] Застосовуючи цей критерій, Верховний Суд зазначив, що виходячи виключно з положень закону, за яким створено та функціонує ВЕБ, "уряд РФ фактично розглядає [ВЕБ] як підпорядкований уряду орган, а не самостійну юридичну особу, яка на власний розсуд і ризик займається підприємницькою діяльністю".[16]
Аналогічно щодо відокремлення майна товариства від майна держави, Верховний Суд зазначив, що питання "чи відокремлюється майно товариства від майна держави" є ще одним критерієм, який слід враховувати, хоча й не деталізував його.[17] Незважаючи на те, що активи ВЕБ були юридично відокремлені від російських державних активів, застосовуючи цей критерій, Верховний Суд зазначив, що "держава розпоряджається [майном ВЕБ] як своїм", а тому "майно Російської Федерації і [ВЕБ] змішується настільки, що відпадають підстави вважати таке майно майном юридичної особи, а не Російської Федерації."[18]
На підставі вищенаведеного застосування тесту до обставин справи Верховний Суд постановив, що ВЕБ "по суті є органом Російської Федерації, оскільки виконує цілі, функції та завдання, притаманні державним органам, знаходиться під щільним контролем Російської Федерації настільки, що є її alter ego ("другим я"), і майном якого держава розпоряджається як своїм. Відповідно /.../ на майно [ВЕБ], яке знаходиться на території України, може бути звернено стягнення за боргами Російської Федерації."[19]
Як зазначив ЄСПЛ у своїй правозастосовчій практиці, та як ілюструє аналіз рішення Верховного Суду у Справі Промінвестбанку, не існує єдиного визначального критерію, який би визначав наявність відносини alter ego, і що всі відповідні обставини слід розглядати в комплексі.
Судова практика Верховного Суду щодо застосування права є обов'язковою для судів нижчих інстанцій. Відповідно до ч.6 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" "Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права".
Розглядаючи дану справу, суд повинен встановити: чи є відповідачі-1-3 alter ego Російської Федерації, і якщо так, то яку відповідальність потрібно на них покласти за шкоду, заподіяну Російською Федерацією, шляхом застосування наступних критеріїв: правовий статус відповідачів-1-3 згідно з національним законодавством, зокрема спеціальний порядок створення та функціонування, хоча цей критерій не є визначальним; інституційна незалежність відповідачів-1-3 (у тому числі ступінь державної власності); характер діяльності відповідачів-1-3 та контекст їх діяльності, зокрема, чи створені вони з комерційною метою та чи виконують конкретні державні функції під наглядом державних органів; операційна незалежність відповідачів-1-3, тобто ступінь державного нагляду і контролю при виконанні вищезазначених функцій, а також контроль держави над їх активами; відокремлення майна компанії від власності держави.
При цьому суд має врахувати позицію Верховного Суду щодо необхідності ігнорування формального відокремлення майна, якщо встановить, що фактично "держава розпоряджається [майном компанії] як своїм" або "суттєво контролює" його, а також врахувати, що як ЄСПЛ так і Верховний Суд при застосуванні вищезазначених критеріїв встановили, що жоден з них не є "визначальним" сам по собі.[20]
7.3.2. У справі №908/1100/22(908/1655/24) Господарський суд Запорізької області у рішенні від 27.08.2024 сформулював і застосував "Тест на визначення компанії як alter ego держави та визначення alter ego таким, що несе солідарну відповідальність з державою" таким чином: "/.../ розглядаючи дану справу Суд повинен встановити чи є Відповідачі alter ego Російської Федерації, і якщо так, то яку відповідальність потрібно на них покласти за шкоду, заподіяну Російською Федерацією, шляхом застосування наступних критеріїв: 77.1. правовий статус Відповідачів згідно з національним законодавством, зокрема спеціальний порядок створення та функціонування, хоча цей критерій не є визначальним; 77.2. інституційна незалежність Відповідачів (у тому числі ступінь державної власності); 77.3. характер діяльності Відповідачів та контекст її діяльності, зокрема, чи створені вони з комерційною метою та чи виконують конкретні державні функції під наглядом державних органів; 77.4. операційна незалежність Відповідачів, тобто ступінь державного нагляду і контролю при виконанні вищезазначених функцій, а також контроль держави над їх активами; 77.5. відокремлення майна компанії від власності держави. При цьому Суд має врахувати позицію Верховного Суду щодо необхідності ігнорування формального відокремлення майна, якщо встановить, що фактично "держава розпоряджається [майном компанії] як своїм" або "суттєво контролює" його. 78. При цьому, як ЄСПЛ так і Верховний Суд при застосуванні вищезазначених критеріїв встановили, що жоден з них не є "визначальним" сам по собі./.../"
5. Оцінивши наявні у цій справі докази, застосувавши вищезазначені критерії до встановлених обставин справи, суд дійшов висновку про те, що як загалом, так і кожен із відповідачів-1-3 окремо є alter ego Російської Федерації, з огляду на таке.
Щодо юридичного статусу відповідачів-1-3 за національним законодавством.
Відповідач-1, Публічне акціонерне товариство "Газпром" - головна компанія Групи "Газпром": створена державою з конкретною публічною метою - експлуатація єдиної системи газопостачання Росії та забезпечення стабільності внутрішніх і зовнішніх поставок газу; контрольний пакет акцій належить державі Росії; згідно із російським законодавством, компанія завжди буде мажоритарною власністю держави Росія; до ПАТ "Газпром" застосовується спеціальний правовий режим (наприклад, останнє не може розпоряджатися значною частиною активів, якими володіє, і на нього не поширюються загальнозастосовне законодавство про банкрутство).
Відповідачі-2-3 Товариство з обмеженою відповідальністю "Газпром Капітал", Міжнародна компанія товариство з обмеженою відповідальністю "Газпром Інтернешнл Лімітед" - засновані головною компанією Групи "Газпром"; діють під контролем держави Росії. При цьому, відповідач-2 створений як фінансовий та холдинговий механізм "Газпрому", що повністю та безпосередньо належить останньому. Відповідач-3 існує як додаткова холдингова компанія "Газпрому"; повністю належить і контролюється "Газпромом" через 100% володіння ним компанією "Газпром Капітал".
Незважаючи на те, що за національним законодавством відповідачі-1-3 формально є окремими юридичними особами, - фактична та економічна реальність полягає в тому, що усі три компанії належать державі Росії, контролюються нею та діють як одне ціле, як описано в розділах нижче.
Щодо інституційної незалежності (ступеня державної власності) - контрольний пакет акцій "Газпрому" належить державі Росія, неможливістю відчуження яких забезпечує постійний контроль держави над останнім. У свою чергу, "Газпром" повністю володіє "Газпром капіталом", а останній - повністю володіє "Газпром Інтернешнл". Крім того, структура корпоративного управління всіх трьох компаній є такою, що забезпечує суворий контроль з боку Російської Федерації. Отже, "Газпром", "Газпром капітал", та "Газпром Інтернешнл" мають незначну інституційну незалежність від політичного керівництва Російської Федерації або взагалі не мають такої незалежності.
Щодо характеру та контексту діяльності, операційної незалежності (обсягу державного нагляду та контролю/контролю за активами компанії), для зручності розглядаються разом у наступних розділах. Група "Газпром" створена та існує як інструментарій Російської Федерації, та використовується російським політичним керівництвом для реалізації визначених ним внутрішніх і міжнародних геополітичних цілей. Корпоративне управління Групи "Газпром" контролюється політичним керівництвом Росії в цілому і президентом Росії Путіним В.В. зокрема. Незважаючи на те, що президент Путін В.В. і російські міністри не займають жодних керівних посад у Групі "Газпрому", вони систематично здійснюють повний контроль над оперативними та комерційними рішеннями Групи "Газпром", з метою досягнення геополітичних цілей, попри те, що такі рішення часто приймаються на шкоду комерційним та юридичним інтересам в цілому названої вище Групи, у тому числі "Газпром", "Газпром капітал", та "Газпром Інтернешнл". До таких рішень належать зокрема: якому замовнику має постачатися газ, якою з компаній Групи "Газпром", за якою ціною, на який період і в якій валюті мають проводитися розрахунки. Ці умови визначаються, перш за все, не в комерційних чи юридичних інтересах "Газпрому", а для досягнення геополітичної мети, визначеної політичним керівництвом Росії.
Щодо відокремлення майна Групи "Газпром" від державного майна, то, приймаючи вищезазначені операційні рішення за компанії Групи "Газпром", з метою досягнення геополітичних цілей і всупереч комерційним інтересам Групи "Газпром", Російська Федерація фактично поводиться з активами Групи "Газпром", у тому числі кожного з Відповідачів, так, ніби вони належать безпосередньо Російській Федерації. Таким чином, Група "Газпром" очевидно не має фактичної економічної незалежності у відносинах з державою Росія. З цієї причини суд не бере до уваги формальне відокремлення майна між "Газпром", "Газпром капітал" та "Газпром Інтернешнл" - з одного боку, та Російською державою - з іншого.
6. Щодо правового статусу відповідачів-1-3 за національним законодавством.
6.1. Група "Газпром" (до складу якої входять з окремою метою компанії "Газпром", "Газпром капітал" та "Газпром Інтернешнл") створена державою як корпоративна група, яка контролюється державою; наділена очевидними суспільними функціями; діє під особливим правовим режимом, відмінним від законодавства загального застосування; контрольний пакет акцій якої перебуває у постійній власності держави.
Так, постановою Ради Міністрів СРСР від 08.08.1989 №619 "Про утворення державного газового концерну "Газпром":[21] утворено Державний газовий концерн "Газпром" та встановлено, що останній є самостійним виробничо-господарським комплексом, який в інтересах держави і науково-виробничих та виробничих об'єднань, підприємств і організацій, що входять до його складу, здійснює діяльність на засадах господарського розрахунку, самофінансування та самоврядування; має самостійний баланс; є юридичною особою, діє відповідно до Закону СРСР "Про державне підприємство (об'єднання)" та Статуту (п.1); включено в склад Газпрому підприємства для безпосереднього забезпечення роботи Єдиної системи газопостачання СРСР, в тому числі виробничі об'єднання з видобутку, переробки, транспортуванню газу, виробничі об'єднання з транспортування і поставкам газу, а також управління газового нагляду, трудового забезпечення і сільського господарства, диспетчерські та інші підприємства і організації згідно із Додатком №1 (п.2); управління роботою Концерну "Газпром" покладено на Бюро Ради Міністрів СРСР з питань паливно-енергетичного комплексу (п.4).
Станом на день розгляду справи Концерн "Газпром" продовжує працювати як інтегрована група компаній (відповідачі-1-3 - Публічне акціонерне товариство "Газпром", Товариство з обмеженою відповідальністю "Газпром Капітал" та Міжнародна компанія товариство з обмеженою відповідальністю "Газпром Інтернешнл Лімітед" входять до його складу), яка перебуває під суворим контролем держави Росії (зокрема, Публічне акціонерне товариство "Газпром" - частка державних акцій 50,23%, діє як основна холдингова компанія Групи "Газпром", оператор Єдиної системи газопостачання/постачальник за міжнародними контрактами на постачання газу; Товариство з обмеженою відповідальністю "Газпром Капітал" - діє як фінансова та холдингова структура, засновник - Публічне акціонерне товариство "Газпром", частка 100%;[22] Міжнародна компанія товариство з обмеженою відповідальністю "Газпром Інтернешнл" - холдингова компанія Групи "Газпром", засновник Товариство з обмеженою відповідальністю "Газпром Капітал", частка 100%).[23]
6.2. Організаційно-правова форма за національним (російським) законодавством.
Відповідач-1. Згідно з постановою Ради Міністрів СРСР від 08.08.1989 №619 "Про утворення державного газового концерну "Газпром"[24] Державний газовий концерн "Газпром" створено як юридичну особу, що діє на підставі Закону СРСР діє відповідно до Закону СРСР "Про державне підприємство (об'єднання)".
Указом Президента Російської Федерації від 05.11.1992 №1333 "Про реорганізацію Державного газового концерну "Газпром" в Російське акціонерне товариство "Газпром"[25] - постановлено правлінню Російської Федерації заснувати на базі Державного газового концерну "Газпром" Російське акціонерне товариство "Газпром" (РАТ "Газпром") (п.1); установлено, що: при заснуванні РАТ "Газпром" його статутний капітал формується із 100% капіталу підприємств, що складається з майна Єдиної системи газопостачання, яке перебуває в федеральній власності; контрольних пакетів акцій акціонерних товариств, що утворюються /.../ (п.3); усі акції РАТ "Газпром" є звичайними і на момент заснування РАТ "Газпром" належать Російській Федерації (п.4).
Термін "російський" як частина корпоративної форми товариства "Газпром" в його повній юридичній назві вказував на те, що Російська Федерація є контролюючим акціонером останнього.
Відповідачі-2-3 Товариство з обмеженою відповідальністю "Газпром Капітал" та Міжнародна компанія товариство з обмеженою відповідальністю "Газпром Інтернешнл Лімітед" - зареєстровані за російським законодавством як товариства з обмеженою відповідальністю.
Незважаючи на те, що усі відповідачі створені згідно з національним законодавством як формально окремі юридичні особи - фактично та практично вони діють як інтегрована корпоративна група, контрольована державою Росією.
6.3. Особливий правовий статус "Газпрому".
Багато в чому Група "Газпром" веде діяльність в умовах особливого правового режиму, який відрізняється від режиму, в межах якого ведуть діяльність звичайні комерційні компанії в Росії. Так, Федеральним Законом "Про газопостачання в Російській Федерації" від 31.03.1999 №69-ФЗ,[26] метою якого є "забезпечення задоволення потреб держави у стратегічному виді енергетичних ресурсів", визначено обов'язки "Газпрому" як власника Єдиної системи газопостачання Росії ("ЄСГ"). "Газпром" не підпадає під дію російського законодавства про банкрутство та ліквідацію корпорацій за загальним правилом. Відповідно до ст.14 Федерального Закону "Про газопостачання в Російській Федерації" від 31.03.1999 №69-ФЗ ліквідацію "Газпрому", як власника Єдиної системи газопостачання, може бути здійснено лише на підставі Федерального закону.[27] Відтак, без згоди Російської Федерації Група "Газпром" не може бути оголошена банкрутом, навіть у разі наявності ознак неплатоспроможності.
Крім того п.15 вказаного Закону встановлено, що Російська Федерація завжди буде власником контрольного пакета акцій "Газпрому".[28]
Аналізуючи викладене, суд дійшов наступного висновку. У справі Промінвестбанку щодо критерію юридичного статусу компанії Верховний Суд визнав достатнім те, що ВЕБ є "державною корпорацією, створеною Російською Федерацією".[28] ЄСПЛ зазначив, що правовий статус за національним законодавством "не є вирішальним для визначення відповідальності держави /.../ Справді, кілька разів [ЄСПЛ] визнавав державу відповідальною за борги компаній незалежно від їх формальної класифікації за національним законодавством".[29]
6.4.Висновки. Щодо обставин цієї справи - Публічне акціонерне товариство "Газпром", Товариство з обмеженою відповідальністю "Газпром Капітал" та Міжнародна компанія товариство з обмеженою відповідальністю "Газпром Інтернешнл Лімітед": створені державою як корпоративна група; постійно і в основному перебувають у власності держави; контрольована державою група компаній, яка створена та використовується для виконання за своєю суттю публічної функції (володіння, експлуатація ЄСГ та забезпечення стабільності внутрішніх та зовнішніх поставок газу); функціонує за спеціальним правовим режимом, який відрізняється від загальнозастосовного законодавства Російської Федерації.
Суд вважає встановленим, що за критерієм тесту, що стосується юридичного статусу, кожен з відповідачів-1-3 повністю підпадає під поняття alter ego.
7. Відсутність інституційної незалежності (частка держави у акціонерному капіталі).
7.1. Як зазначено судом вище, з моменту створення постановою Ради Міністрів СРСР від 08.08.1989 №619, управління роботою Концерну "Газпром" було покладено на Бюро Ради Міністрів СРСР з питань паливно-енергетичного комплексу.[30] Незважаючи на реорганізацію Державного газового концерну "Газпром" згідно з Указом Президента Російської Федерації від 05.11.1992 №1333[31] в Російське акціонерне товариство "Газпром" (відкрите акціонерне товариство), Російська держава: продовжує володіти повним контролем над "Газпромом" та іншими компаніями Групи "Газпром"; є (і за законом завжди має бути) мажоритарним акціонером останнього. У свою чергу "Газпром" є власником 100% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газпром Капітал", а останній - повністю володіє Міжнародною компанією товариство з обмеженою відповідальністю "Газпром Інтернешнл Лімітед". Вказана гарантована національним законом структура власності надає Російській Федерації повноваження призначати керівництво в "Газпромі", а через "Газпром" - керівництво "Газпром Капітал" та "Газпром Інтернешнл", а також контролювати діяльність кожного з відповідачів-1-3.
Російська держава є власником контрольного пакета акцій (або часток) у структурі власності відповідачів-1-3.
Згідно з інформацією, розміщеною на офіційному сайті "Газпрому", Російська Федерація володіє 50,23% акцій "Газпрому", зокрема через Федеральне агентство з управління державним майном (державне агентство) - 38,37%, АТ "Роснефтегаз" (згідно з даними того ж сайту "контролюється Російською Федерацією") - 10,97%; АТ "Росгазіфікація" (згідно даними того ж сайту, "контролюється Російською Федерацією") - 0,89%.[32] Відтак, Російська Федерація є власником контрольного пакета акцій "Газпрому".
Федеральним Законом "Про газопостачання в Російській Федерації" від 31.03.1999 №69-ФЗ,[33] дію якого спрямовано на забезпечення задоволення потреб держави в стратегічних енергоресурсах і визначено обов'язки "Газпрому" як власника ЄСГ Росії, встановлено, що Російська Федерація завжди буде мажоритарним акціонером "Газпрому",[34] забезпечуючи та гарантуючи постійний контроль держави над останнім.
У свою чергу Російська Федерація, як мажоритарний власник та контролер, через "Газпром" володіє 100 відсотками часток у статутному капіталі "Газпром капіталі",[35] а останній - всією часткою у статутному капіталі "Газпром Інтернешнл".[36] Відповідно Російська держава прямо та опосередковано володіє акціонерними (статутними) капіталами відповідачів-1-3, що гарантує їй повний контроль за їх діяльністю.
Слід відмітити, що Указом Президента Російської Федерації від 05.08.2022 №520 "Про вжиття спеціальних економічних заходів у фінансовій та паливно-енергетичній сферах у зв'язку із недружніми діями деяких іноземних держав і міжнародних організацій"[37] у відповідь на західні економічні санкції запроваджено заборону передачі акцій або часток "стратегічних" російських енергетичних компаній, акції яких належали іноземним інвесторам з країн, внесених до "Списку іноземних держав і територій, які здійснюють недружні дії проти Російської Федерації". Оскільки компанії "Газпром", "Газпром капітал" і "Газпром Інтернешнл" - є компаніями, що підпали під зазначені обмеження, правочини, на укладення яких зазначеним Указом установлено заборону, могли вчинятися останніми лише відповідно до спеціального рішення Президента Російської Федерації. Відтак, вжитими зазначеним Указом Президента Російської Федерації заходами, запроваджено ще більше обмежень у структурі власності Групи "Газпром".
7.2. Призначення органів корпоративного управління відповідачів-1-3 контролюється виключно Російською державою.
Відповідач-1 Публічне акціонерне товариство "Газпром" за організаційно-правовою формою є публічним акціонерним товариством, створеним відповідно до законодавства Російської Федерації.[38] Структура корпоративного управління ПАТ "Газпром" виглядає наступним чином.
Згідно із Федеральним Законом "Про акціонерні товариства" та Статутом Публічного акціонерного товариства "Газпром" управління товариством здійснюється колегіальним органом - радою директорів, що обирається Загальними зборами акціонерів.[39] Фактично це означає, що Російська держава, яка контролює більшість голосів на загальних зборах, має право обирати всю раду директорів Публічного акціонерного товариства "Газпром". Загальні збори (де держава Росія володіє більшістю голосів) також мають право звільняти членів Ради директорів як за наявності причини, так і за відсутності такої.[40]
Рада директорів Публічного акціонерного товариства "Газпром" (призначається на розсуд держави) має право призначати колективний орган, який керує поточною діяльністю товариства - Правління.[41]
Правління, яке з описаних вище причин фактично контролюється державою Росією, надалі призначає Голову Правління, тобто Генерального директора Публічного акціонерного товариства "Газпром".[42] У період з 2001 року (період перебування ОСОБА_1 на посаді Президента Російської Федерації) посаду Генерального директора товариства обіймає ОСОБА_2 , який з 1991 до 1996 року працював у Комітеті із зовнішніх зв'язків мерії Санкт-Петербурга за часів Володимира Путіна (до переходу останнього на посаду Президента Росії у 2000 році).
Відповідачі-2-3 - організовані як товариства з обмеженою відповідальністю відповідно до законодавства Російської Федерації (зокрема, Федеральний Закон "Про товариства з обмеженою відповідальністю" від 08.02.1998). Кожним з них керує одноосібний директор, який призначається загальними зборами учасників.[43] Публічне акціонерне товариство "Газпром" є єдиним власником Товариства з обмеженою відповідальністю "Газпром Капітал", а останній - повністю володіє Міжнародною компанією товариство з обмеженою відповідальністю "Газпром Інтернешнл Лімітед". Відтак, корпоративне управління Групою компаній "Газпром" повністю контролюється державою Росією.
7.3. Через те, що Група "Газпром" розкриває у фінансовій звітності контроль за дочірніми товариствами, цим прямо визнається існування такого контролю.
Зокрема, у річних звітах, які Публічне акціонерне товариство "Газпром" зобов'язане публікувати як публічне акціонерне товариство відповідно до приписів ст.1, 2 Федерального Закону "Про консолідовану фінансову звітність" від 27.07.2010 №208-ФЗ (із змінами та доповненнями)[44] , останнє прямо підтверджує здійснення контролю над Товариством з обмеженою відповідальністю "Газпром Капітал".
Так, Публічним акціонерним товариством "Газпром" включено Товариство з обмеженою відповідальністю "Газпром Капітал" до консолідованої фінансової звітності у останньому аудійованому звіті за 2023 рік, зокрема на тій підставі, що останнє контролює Товариство з обмеженою відповідальністю "Газпром Капітал".[45] Вимога такого включення міститься у Федеральному Законі "Про консолідовану фінансову звітність" від 27.07.2010 №208-ФЗ, який, в свою чергу, включає в себе Міжнародний стандарт фінансової звітності (далі - "МСФЗ 10")[46] , що визначає принципи подання та підготовки консолідованої фінансової звітності суб'єктом господарювання, який здійснює контроль над одним або кількома іншими суб'єктами господарювання.
Згідно з МСФЗ 10: інвестор, незалежно від характеру його участі у суб'єкті господарювання (об'єкті інвестування), визначає чи є він материнським підприємством шляхом оцінки чи контролює він об'єкт інвестування (п.5); інвестор контролює об'єкт інвестування, якщо він має права на змінні результати діяльності об'єкта інвестування або зазнає пов'язаних з ним ризиків та може впливати на ці результати завдяки своїм владним повноваженням щодо об'єкта інвестування (п.6); отже, інвестор контролює об'єкт інвестування тоді і лише тоді, коли інвестор має все перелічене далі: (а) владні повноваження щодо об'єкта інвестування (див. пункти 10-14); (б) зазнає ризиків або має права щодо змінних результатів діяльності об'єкта інвестування (див. пункти 15 та 16); та (в) здатність використовувати свої владні повноваження щодо об'єкта інвестування з метою впливу на результати інвестора (див. пункти 17 та 18) (п.7).
Відтак, виходячи з фінансової звітності Публічного акціонерного товариства "Газпром" за 2023 рік, складеного із врахуванням норм Міжнародного стандарту фінансової звітності, не може виникати жодних обґрунтованих сумнівів у тому, що Публічне акціонерне товариство "Газпром" є материнським підприємством та контролює об'єкт інвестування - Товариство з обмеженою відповідальністю "Газпром Капітал".
Аналогічно, відповідно до МСФЗ 10 Товариством з обмеженою відповідальністю "Газпром Капітал" включено до консолідованої фінансової звітності за 2023 рік відомості про діяльність Міжнародної компанії товариства з обмеженою відповідальністю "Газпром Інтернешнл Лімітед", чим підтверджено здійснення контролю щодо останнього, як єдиним власником 100% часток статутного капіталу товариства.[47]
7.4. Висновки щодо (відсутності) інституційної залежності.
Щодо цієї частини тесту, ЄСПЛ зазначив, що "[ЄСПЛ] ... враховує ступінь державної власності, а також ступінь державного нагляду і контролю, а також контроль за активами компанії. У низці українських справ [ЄСПЛ] розглядав питання про те, чи належали державі більшість, чи всі акції, таким чином, щоб суб'єкти господарювання повністю залежали від держави, контролювалися та управлялися нею. У справі ОСОБА_3 та ін. [ЄСПЛ] встановив, що компанія-боржник належала холдинговій компанії, яка переважно складалася з соціального капіталу, і що вона перебувала під пильним контролем Агентства приватизації, що є державним органом, а також уряду".[48]
Згідно з вищезазначеними доказами, Російська Федерація є єдиним контролером Публічного акціонерного товариства "Газпром", а в особі останнього - Товариства з обмеженою відповідальністю "Газпром Капітал" та Міжнародної компанії товариства з обмеженою відповідальністю "Газпром Інтернешнл Лімітед". Таким чином, фактично жоден з відповідачів-1-3 не має інституційної незалежності від політичного керівництва Російської Федерації, чим дозволено останньому мати повний контроль над компаніями Групи "Газпром", зокрема, по суті, приймати оперативні рішення щодо них.
8. Характер і контекст діяльності Групи "Газпром" за своєю суттю є публічними. Група "Газпром" послідовно використовується російським політичним керівництвом для досягнення внутрішніх і зовнішніх геополітичних цілей Росії, визначених російським політичним керівництвом, і в цій діяльності Група "Газпром" знаходиться під суворим контролем і управлінням з боку держави Росії.
8.1. Група "Газпром" історично була створена для досягнення внутрішніх і міжнародних геополітичних цілей Росії під суворим контролем і наглядом Російського уряду.
Як уже зазначалося, з моменту свого заснування і до теперішнього часу в характері та контексті діяльності Групи "Газпром" домінує публічна функція, яка переслідує геополітичні цілі Російської Федерації як на внутрішньому, так і на міжнародному рівнях, і в цій діяльності Група "Газпром" знаходиться під наглядом і контролем Російської держави.
З моменту створення на підставі Постанови Ради Міністрів СРСР "Про створення Державного газового концерну "Газпром" від 08.08.1989 №619 "Газпром" поглинув сукупність підприємств, які безпосередньо забезпечували роботу Єдиної системи газопостачання СРСР (в тому числі виробничі об'єднання по видобутку, переробці, транспортуванню газу, виробничі об'єднання по транспортуванню та постачанню газу, а також управління газового надзору, трудового постачання та сільського господарства, диспетчерські та інші підприємства і організації) і складав 100% капіталу підприємств, що складалися з майна Єдиної системи газопостачання, яка перебувала у федеральній власності.[49]
На момент перетворення відповідно до Указу Президента Російської Федерації "Про перетворення Державного газового концерну "Газпром" в Російське акціонерне товариство "Газпром" від 05.11.1992, на РАО "Газпром" було покладено відповідальність за забезпечення надійного газопостачання споживачів Російської Федерації, а також постачання газу за межі Росії за міждержавними і міжурядовими угодами.[50]
Згідно із Федеральним Законом "Про газопостачання в Російській Федерації" від 31.03.1999 №69-Ф3 (чинний на момент розгляду справи) на "Газпром", як організацію - власника Єдиної системи газопостачання, покладено відповідальність за її експлуатацію та обслуговування, з метою забезпечення надійного постачання газу та дотримання міжнародних договорів Російської Федерації та угод про постачання газу (тобто досягнення внутрішніх та зовнішніх державних цілей)[51]. "Газпром" повинен був виконувати ці обов'язки і нести відповідальність незалежно від того, чи отримує він прибуток або збиток від такої діяльності. Наприклад, якби через ЄСГ проводилась недостатня кількість поставок, що призвело б до чистих збитків Групи "Газпром", остання все одно несла б відповідальність за забезпечення надійного постачання газу споживачам Російської Федерації, а також поставок газу за межі Росії за міждержавними та міжурядовими угодами. При цьому, навіть якщо б така діяльність призвела до неплатоспроможності "Газпрому", останній в силу ст.14 Федерального Закону "Про газопостачання в Російській Федерації" від 31.03.1999 №69-Ф3 не підлягав визнанню банкрутом через особливий правовий режим, в межах якого він діє. Очевидно, що такі функції, для таких цілей і на таких умовах, як правило, передбачені для державних органів, а не для комерційних компаній, звичайною метою яких є досягнення прибутковості для своїх акціонерів.
Так само, з метою забезпечення ефективного контролю за діяльністю "Газпрому" з боку Російської Федерації, без втручання сторонніх приватних акціонерів, в Федеральному Законі "Про газопостачання в Російській Федерації" від 31.03.1999 №69-Ф3 передбачено, що Російська Федерація завжди повинна бути мажоритарним акціонером "Газпрому".[52]
8.2. Як встановив ЄСПЛ, у 2009 році (на той час) Прем'єр-міністр Росії Путін В.В., а не корпоративне керівництво Групи "Газпром", погодив з Україною умови постачання газу в Україну, зокрема ціноутворення та визначення безпосереднього постачальника в рамках Групи "Газпром", залишивши за "Газпромом" лише "формалізувати" контракти.
ЄСПЛ встановив вказане у справі "Макаренко проти України". У справі ЄСПЛ йшлося про те, чи були порушені права людини пана Макаренка, колишнього голови митної служби України, у зв'язку з його тривалим триманням під вартою в рамках українського кримінального провадження щодо контрактів на постачання газу, укладених з компаніями Групи "Газпром".
В рамках своєї справи ЄСПЛ встановлено відповідні факти:
"6. Кінець 2008 року та початок 2009 року були ознаменовані конфліктом між Україною та Росією щодо умов постачання газу, у тому числі ціни, яку сплачувала Україна /.../
7. 18 січня 2009 року Прем'єр-міністри України та Росії Юлія Тимошенко та Володимир Путін дійшли згоди з метою вирішення конфлікту.
8. 19 січня 2009 року Голови Правлінь газових компаній відповідних країн, НАК "Нафтогаз України" та ПАТ "Газпром" Росії, оформили умови угоди, підписавши контракт на поставку газу на 2009-2019 роки. Зокрема, ним передбачався новий підхід до ціноутворення на газ та перехід до прямих договірних відносин (раніше ВАТ "Газпром" постачав газ до України через посередника - АТ "РосУкрЕнерго", спільне підприємство, зареєстроване в Швейцарії, 50% якого належало самому ВАТ "Газпром" а інші 50% - двом українським бізнесменам через приватну компанію, також зареєстровану в Швейцарії)."[53]
Як встановлено судом, Росія перетворила постачання газу на зброю і спрямовувала дії Групи "Газпром" на досягнення міжнародних геополітичних цілей Росії, зокрема, на агресивну війну проти України, що триває в даний час.
8.3. 27 жовтня 2021 року, після того, як Росія спровокувала загострення світової енергетичної кризи для Європи, для досягнення геополітичних цілей, президент Росії Володимир Путін доручив "Газпрому" почати закачувати природній газ у європейські газові сховища.
Наприкінці 2021 року та на початку 2022 року Росія спробувала посилити вплив на Європу, спровокувавши глобальну енергетичну кризу, що тривала на той час. Очевидно, що мета вказаного була подвійною:
По-перше, чинити тиск на європейські країни, щоб досягти сертифікації газопроводу "Північний потік-2", що збільшило б залежність Європи від російського газу, поставку якого Росія може штучно обмежити або припинити, якщо буде потрібно для досягнення своїх геополітичних цілей;
По-друге, в якості однієї з таких геополітичних цілей - утримати Європу від підтримки України у (тоді запланованому) вторгненні Росії в Україну у 2022 році.
У 2010-х роках "Газпром" у консорціумі з кількома європейськими енергетичними компаніями будував газопровід "Північний потік-2" дном Балтійського моря для постачання газу з Росії до Європи. Багато хто в Європі був стурбований тим, що "Північний потік-2" ще більше збільшить залежність Європи від російського газу, тим самим погрожуючи європейській енергетичній безпеці та забезпечить Росії геополітичну перевагу над Європою та Україною. "Північний потік-22 був завершений до початку осені 2021 року, але так і не запрацював, оскільки його сертифікація Німеччиною спочатку була відкладена, а потім призупинена в лютому 2022 року, після офіційного визнання Росією Донецької та Луганської народних республік безпосередньо напередодні російського вторгнення в Україну.
Одночасно з вищезазначеними подіями, з березня 2021 року (тобто за 11 місяців до повномасштабного вторгнення Росії в Україну) Росія накопичувала свої війська та техніку вздовж кордону з Україною, включно з бронетехнікою, ракетами та важким озброєнням.[54] Частина військ була виведена до червня 2021 року, але лише для того, щоб з жовтня 2021 року кількість була збільшена та розміщена вздовж трьох сторін України, включаючи українсько-білоруський кордон.[55] При цьому, на той момент Російські офіційні особи продовжували заперечувати, що Росія мала плани на вторгнення на територію України.
В той же час, у 2021 році світ переживав глобальну енергетичну кризу. Ціни на енергоносії зростали з початку 2021 року через: швидке відновлення економіки після пандемії Covid-19, коли поставки не відразу наздогнали попит, погодні умови в різних частинах світу та роботи з технічного обслуговування, які були відкладені у зв'язку з пандемією.[56]
Саме на цьому фоні Росія, очевидно, прагнула чинити тиск на європейські країни, з метою сертифікації газопроводу "Північний потік-2", даючи Європі зрозуміти те, що буде, якщо "Газпром" скоротить поставки газу до Європи.
До липня 2021 року "Газпром" спустошив свої газові сховища в Західній Європі до незвично низького рівня, що напередодні зими посилило стурбованість в дефіциті постачання. При тому, що рівень газу у сховищах у Європі загалом був низьким, аналіз даних європейської газової промисловості показав, що найбільший дефіцит спостерігався на європейських об'єктах, які належать або контролюються "Газпромом", що, за словами критиків, дедалі більше вказувало на спробу скоротити поставки енергоносіїв до Європи.
Згодом, у липні 2021 року, "Газпром" скоротив постачання газу трубопроводом "Північний потік-1" (своїм основним газопроводом до Європи) до 20%, спочатку звинувативши німецького виробника турбін Siemens Energy у затримці із поверненням трубопровідної турбіни після її обслуговування в Канаді. Але Siemens Energy заявила, що саме "Газпром" повинен був надати необхідні митні документи для повернення турбіни.
На початку вересня 2021 року "Газпром" оголосив, що він все ще не може збільшити поставки до попереднього рівня через "Північний потік-1", цього разу через те, що нібито виявив витік моторного масла в останній турбіні, що залишилася та працює на компресорній станції "Портова". У відповідь Siemens Energy вказала, що передбачуваний витік масла не є технічною причиною для зупинки роботи. "Такі витоки зазвичай не впливають на роботу турбіни і можуть бути загерметизовані на місці. Це рутинна процедура в рамках робіт з технічного обслуговування", - заявили в Siemens.[57]
Нарешті, 27 жовтня 2021 року агентство Reuters повідомило, що президент Володимир Путін "наказав голові контрольованого Кремлем енергетичного гіганта "Газпром" Олексію Міллеру почати закачувати природний газ у європейські газові сховища, як тільки Росія закінчить поповнювати власні запаси, що може статися до 8 листопада. Російський президент заявив, що це покращить ситуацію на європейському енергетичному ринку.[58]
Релевантність вищевказаних подій для цієї справи полягає в наступному:
По-перше, було очевидно, що виправданням "Газпрому" не вистачає довіри, і що справжньою причиною перебоїв із постачанням газу до Європи в той час було те, що Росія спробувала продемонструвати Європі напередодні зими, що Європа зіштовхнеться із дефіцитом газу та дуже завищеними цінами на газ, якщо не поступиться геополітичним інтересам Росії. "Газпром" використовувався Росією як інструмент у цьому процесі.
По-друге, Президент Росії, який не обіймав керівної посади в "Газпромі", мав фактичні повноваження давати вказівки "Газпрому" з суто операційних питань компанії.
8.4. У квітні 2022 року президент Росії Путін В.В. (а не "Газпром" як постачальник) погодив нові поставки газу до Сербії (яка зайняла прокремлівську позицію у війні Росії проти України), зокрема конкретні обсяги та умови ціноутворення
Навіть після того, як Росія заповнила свої внутрішні сховища в листопаді 2021 року, відсутніх змін на європейському боці не відбулося. Про це заявило Агентство ЄС із співробітництва регуляторів енергетики. Крім того, Європейська комісія зазначила, що вивчає поведінку "Газпрому, оскільки аналітики висловили занепокоєння, що дії Росії можуть бути спрямовані на здійснення тиску на Європу, щоб вона дала зелене світло новому газопроводу "Північний потік-2".[59]
29.05.2022, через три місяці після вторгнення Росії в Україну, агентство Reuters повідомило, що в той час, як "10-річний контракт Сербії на постачання газу з "Газпромом" (GZAVI. MM), термін дії якого закінчувався 31 травня 2022 року", "Президент Сербії ОСОБА_4 заявив у неділю, що під час телефонної розмови з президентом Росії ОСОБА_5 погодив новий трирічний контракт на постачання газу".[60]
Того ж дня, 29.05.2022, державна телерадіокомпанія Сербії RTS надала значно детальніший звіт про телефонну розмову між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . Згідно із заявою самого ОСОБА_8 : "Александар Вучич сказав, що сьогодні вранці у нього була гарна розмова з президентом Росії, і що вони обговорили кілька різних тем, і що найважливішим для Сербії є те, що основні елементи нової газової угоди, яка буде підписана терміном на три роки, були узгоджені. Він каже, що ці умови дуже вигідні для Сербії, і що це буде формула, яка досі залишалася незмінною, тобто ціна буде дуже вигідною. "Ціна на газ буде 100 відсотків за нафтовою формулою, тобто від 310 до 408 доларів за тисячу кубометрів газу, тобто ціна за 2,2 мільярда кубометрів газу - це, безумовно, найкраща ціна в Європі... Залишається питання про ціну додаткових обсягів у 800 млн кубометрів газу, тому що наше споживання зросло". /.../ "Після розмови він направив листа директору "Газпрому" ОСОБА_9 , щоб наступного дня обговорити нові обсяги газу". [тобто ціна за додаткові 800 млн кубометрів газу]. "Якщо ми реалізуємо все з домовленості з Путіним, у нас буде безпечна зима з точки зору поставок газу, а після переговорів з "Газпромом" про обсяги, ми зможемо точно сказати, у скільки нам обійдеться середній кубометр. На даний момент це буде втричі менше, а взимку в 10-12 разів менше, ніж заплатить решта Європи".
Заяви ОСОБА_8 свідчать про те, що російський президент (а не "Газпром" як постачальник) може приймати і фактично приймає рішення про те, кому "Газпром" буде постачати газ, в яких обсягах і на яких умовах, включаючи ціну на газ, і що такі рішення приймаються для досягнення геополітичних цілей Росії, а не комерційних інтересів "Газпрому".
Аналізуючи висловлювання Вучича А. покроково (виділено судом):
По-перше, "Президент Сербії Александар Вучич сказав /.../ що погодив новий трирічний контракт на постачання газу в телефонній розмові з президентом Росії Володимиром Путіним"; "Основні елементи нової газової угоди... були узгоджені" між Вучичем і Путіним - показово, що ще до того, як Сербія встановила зв'язок зі стороною договору поставки - "Газпромом" ( ОСОБА_10 пізніше сказав, що лише "після розмови [з ОСОБА_6 ] він надіслав листа директору "Газпрому" ОСОБА_9 , щоб обговорити нові умови"), і той факт, що "нова газова угода /.../ буде підписана /.../ строком на три роки". Таким чином, ОСОБА_11 , не обіймаючи жодних керівних посад в "Газпромі", мав можливість домовлятися з покупцями "Газпрому", визначати, що "Газпром" робитиме чи не робитиме і на яких умовах.
По-друге, заяви ОСОБА_8 демонструють, що умови, погоджені ОСОБА_12 - до будь-якого прямого контакту між Сербією та "Газпромом" - були вельми конкретними. Путін погодив: а) термін контракту на поставку - три роки; б) обсяг поставок - 2,2 млрд кубометрів, як у контракті, термін дії якого на той момент закінчувався, плюс додаткові 800 млн кубометрів; в) ціноутворення: для поставок 2,2 млрд кубометрів ціни на газ будуть безпосередньо пов'язані з цінами на нафту і становитимуть від 310 до 408 доларів США за 1000 кубометрів газу: "Ціна газу становитиме 100 відсотків за нафтовою формулою, тобто від 310 до 408 доларів за тисячу кубометрів газу, тобто ціна за 2,2 млрд кубометрів газу, безумовно, є найкращою ціною в Європі /.../"; за додаткові 800 млн кубометрів ціни були б у межах узгодженого з ОСОБА_5 діапазону: "У Сербії буде дуже вигідна ціна на газ, і контракт буде підписано на три роки", "це буде втричі менше, а взимку це в 10-12 разів менше, ніж заплатить решта Європи".
По-третє, лише після того, як ОСОБА_11 досягне домовленості з ОСОБА_13 про ці дуже конкретні умови, ОСОБА_10 налагодить контакт із "Газпромом": "Після розмови [з Путіним] він надіслав листа директору "Газпрому" Олексію Міллеру, щоб наступного дня обговорити нові умови. Отже, роль "Газпрому" в подальших переговорах щодо контракту зводилась до простого узгодження його деталей, як то конкретних цін в межах вже визначеного Путіним коридору: "Після переговорів з "Газпромом" щодо обсягів ми зможемо точно сказати, у скільки нам обійдеться середній кубометр. На даний момент це буде втричі менше, а взимку в 10-12 разів менше, ніж заплатить решта Європи".
По-четверте, на фоні агресії Росії проти України та зближення Сербії з Росією, описану ОСОБА_13 диспропорцію цін - "на даний момент вона [ціна] буде втричі меншою, а взимку в 10-12 разів меншою, ніж заплатить решта Європи" - можна пояснити лише тим, що Росія винагороджує Сербію за її геополітичну лояльність на користь Росії, за рахунок комерційних інтересів "Газпрому".
По-п?яте, ОСОБА_10 прямо визнав, що укладення Сербією контракту на постачання газу з "Газпромом", а також "умови постачання газу" повністю залежатимуть від дотримання Сербією угоди, яку ОСОБА_10 уклав з ОСОБА_11 , а не від комерційних інтересів чи волі "Газпрому", як комерційного постачальника: "Якщо ми реалізуємо все, що випливає з угоди з ОСОБА_12 , у нас буде безпечна зима з точки зору постачання газу". Повний зміст угоди між ОСОБА_13 і ОСОБА_6 так і не був оприлюднений. Однак наведене вище посилання на нього як на умову постачання газу "Газпромом" є показовим. Якщо угода стосувалася виключно поставок газу, це лише підтверджує, що ОСОБА_11 ухвалював комерційні рішення за "Газпром". Якщо вищезгадана угода стосувалася також інших питань, то ОСОБА_14 підпорядковував цим іншим мотивам комерційні інтереси "Газпрому".
Таким чином, заяви ОСОБА_8 чітко свідчать про те, що російський президент мав операційний контроль над "Газпромом". Він міг вирішувати, і фактично вирішував кому "Газпром" постачає газ, в яких обсягах, на який термін і на яких комерційних умовах. Визначаючи ці умови, президент ОСОБА_15 свідомо використовував "Газпром" як інструмент для досягнення геополітичних цілей Росії, свідомо на шкоду комерційним інтересам "Газпрому".
8.5. 21 липня 2022 року міністр закордонних справ Росії (а не "Газпром", як постачальник газу) вів переговори про збільшення поставок російського газу до Угорщини, на фоні спротиву з боку Угорщини запровадженню загальноєвропейських санкцій проти Росії, які обговорювались в ЄС, у зв'язку з військовою агресією Росії проти України.
У той час як лідери інших країн більш стримано говорили про специфіку своїх відносин з російським урядом щодо газу, який постачається "Газпромом", ніж сербський президент ОСОБА_16 , загальнодоступна офіційна інформація свідчить про те, що інші країни, що проявили лояльність геополітичним інтересам Росії, вели схожі до сербських переговори про постачання газу "Газпромом".
На фоні триваючої війни в Україні Угорщина чинила опір запропонованим ЄС санкціям проти Росії у відповідь на російську військову агресію. Агентство Reuters 21 липня 2021 року повідомило, що "Росія розгляне запит Угорщини на закупівлю більшої кількості російського газу», заявив міністр закордонних справ Росії ОСОБА_17 у четвер після зустрічі зі своїм угорським колегою в Москві". Як пише Reuters, "член Європейського Союзу Угорщина підтримувала те, що вона називає прагматичними відносинами з Москвою після вторгнення Росії в Україну, створюючи напруженість у відносинах з деякими союзниками по ЄС, які прагнуть зайняти більш жорстку позицію. Угорщина, яка приблизно на 85% залежить від російського газу, виступає категорично проти ідеї будь-яких санкцій ЄС щодо імпорту російського газу".[62]
8.6. 7 вересня 2022 року ОСОБА_14 попередив про прийняття "політичного рішення", згідно з яким юридично обов'язкові контракти на постачання газу, за якими "Газпром" був стороною договорів, "не будуть виконані" "Газпромом".
Міністри фінансів заможних демократичних країн групи G7 з метою зменшення здатності Росії фінансувати свою агресію проти України 02.09.2022 погодили плани обмеження цін на експорт російської нафти та нафтопродуктів [63].
Агентство Reuters 07.09.2022 повідомило, що, говорячи про плани групи G7 у своїй промові на економічному форумі в російському тихоокеанському місті Владивосток, президент ОСОБА_11 "попередив про можливість припинення постачання енергоносіїв, якщо будуть запроваджені обмеження цін на російський експорт нафти та газу, зазначивши, що вони будуть "заморожені", як вовчий хвіст у відомій російській казці". "Росія відмовиться від своїх контрактів на постачання, якщо Захід продовжить реалізацію своїх планів. /.../ Чи будуть якісь політичні рішення, які суперечать контрактам? Так, ми їх просто не виконаємо", - цитує ОСОБА_11 . Reuters.[64]
Підприємства Групи "Газпром" були постачальниками за контрактами на постачання газу російського видобутку. Показові висловлювання ОСОБА_11 про те, що він прийме "політичне рішення" щодо невиконання юридично обов'язкових газових контрактів компаніями Групи "Газпром". Це ще раз свідчить про те, що російський президент, а не корпоративне керівництво відповідних компаній Групи "Газпром", мав можливість приймати рішення з операційних та юридичних питань для компаній Групи "Газпром", і що при їх вирішенні визначальним є геополітичні мотиви Росії, а не юридичний чи комерційний інтереси Групи "Газпром".
8.7. 9 вересня 2022 року, через сім місяців після того, як Білорусь дозволила російським військам і ракетам атакувати Україну з території Білорусії, президент Росії ОСОБА_11 (а не "Газпром", як постачальник газу) домовився з президентом Білорусії про те, що ціни на газ, що поставляється "Газпромом" для Білорусії у 2022 році залишаться на низькому, некомерційному рівні 2021 року.
Білорусь відіграла важливу роль для Росії в її військовій агресії проти України. У перший день війни, 24 лютого 2022 року, на додаток до того, що російські війська атакували Україну з власної території Росії, приблизно 30000 російських військ перетнули кордон України зі сторони Білорусії, підійшли до Києва, захопили Чорнобильську АЕС і атакували Чернігів (невелике місто на північному сході від Києва).[65]
Із 480 російських ракет, націлених на Україну на початку війни, 70 були запущені з Білорусії. За даними білоруських державних ЗМІ, президент ОСОБА_18 провів телефонну розмову з президентом Росії ОСОБА_5 о 5 ранку за місцевим часом, лише через кілька годин після початку вторгнення Росії в Україну. Лідери країн обговорювали питання про посилення західного флангу Білорусії військовою технікою, такою як "Іскандер" і ракетними системами С-400.[66]
З самого початку російського вторгнення колони військових машин швидкої допомоги перевозили поранених російських солдатів через кордон до лікарень Білорусії для лікування. ЄС, США та Велика Британія (серед інших країн) запровадили економічні санкції проти Білорусії у відповідь на її участь у російській військовій агресії проти України, зокрема, завдавши удару по білоруському експорту та економіці.[67]
Через сім місяців після того, як Білорусь надала можливість Росії атакувати Україну з території Білорусії, 09.09.2022, головне державне інформаційне агентство Росії ТАСС повідомило, що за підсумками переговорів у Москві між президентом РФ Путіним В. і президентом Білорусії Лукашенком О. вони домовилися, що ціни на російський газ для Білорусії на 2022 рік залишаться на рівні 2021 року, тобто по 128,5 доларів США за тисячу кубометрів, і навіть не будуть індексовані із урахуванням інфляції. У звіті ТАСС з посиланням на Путіна В.В. у відповідній частині йдеться:
Путін: ціна російського газу для Білорусії у 2022 році залишиться на рівні 2021 року. Російський лідер наголосив, що ціни на газ для Білорусії у 2022 році навіть не індексуватимуться на інфляцію. /.../ Як заявив у четвер президент Росії Володимир Путін, така домовленість була досягнута під час переговорів з президентом Білорусії Олександром Лукашенком. ... В результаті тривалої дискусії вдалося виробити взаємоприйнятні підходи з газових питань, зазначив російський лідер.
"Ціна для Білорусії на російський природний газ на 2022 рік залишиться на рівні поточного року", - заявив Путін. Він наголосив, що ціни на газ для Білорусії у 2022 році навіть не індексуватимуться на інфляцію. "Таку ж ціну ми залишимо для Білорусії в наступному році. На 2022 рік ціна для Білорусії становить $128,5 за тисячу кубометрів", - сказав Путін на прес-конференції за підсумками переговорів з президентом республіки Олександром Лукашенком. "Ми навіть не індексуємо ціну для Білорусії відповідно до доларової інфляції, але там вона пристойна", - додав російський президент.
Він уточнив, що інфляція планувалася на рівні 2%, але насправді вона становить понад 5%. "Ми не індексуємо [ціну на газ для Мінська] ні на російську інфляцію, ні на доларову інфляцію. Ми залишаємо її протягом поточного року", - наголосив президент РФ.[68]
У порівнянні із узгодженими між Путіним та Лукашенко 128,5 доларами США за 1000 кубометрів, європейські ціни на газ у 2022 році коливались від 816,5 до 3800 доларів США.[69]
Отже, В.Путін, який не обіймав жодних управлінських посад в Групі "Газпром", в дійсності міг погоджувати та в реальності узгоджував ціни на газ із клієнтом Групи "Газпром" - Білоруссю. З точки зору комерційних інтересів Групи "Газпром" узгоджена ціна була значною мірою на шкоду "Газпрому" і могла виступати лише як винагорода для Білорусії за її допомогу російському вторгненню в Україну.
8.8. 23.03.2023, на фоні відходу Європи від поставок російського газу, віцепрем'єр-міністр РФ оголосив, що "Газпрому" доручено якнайшвидше досягти домовленостей щодо постачання газу до Китаю через запланований газопровід "Сила Сибіру-2".
"Сила Сибіру-2" (також відомий як Алтайський газопровід) - газопровід для експорту природного газу з Західного Сибіру Алтайського регіону Росії до Північно-Східного Китаю.
Через два місяці після того, як у 2014 році Росія вторглася до Криму та окупувала його, а європейські країни запровадили у зв'язку з цим санкції проти Росії (хоча на той час вони продовжували експортувати російські енергоносії), "Газпром" та Китайська національна нафтова корпорація (CNPC) підписали 30-річний національний контракт на постачання газу на суму 400 мільярдів доларів США. У 2015 році проект "Сила Сибіру 2" був призупинений на невизначений термін.
Проект був відроджений за кілька місяців до вторгнення Росії в Україну у 2022 році, коли "Газпром" та уряд Монголії обговорили техніко-економічне обґрунтування проекту в жовтні 2021 року.
25.07.2022 "Газпром" заявив своїм європейським клієнтам, що не може гарантувати майбутні поставки газу до Європи через "надзвичайні" обставини. Зіткнувшись з енергетичною кризою, ЄС з тих пір все частіше звертається до американського зрідженого природного газу і вивчає альтернативні варіанти постачання газу.
Саме на цьому фоні, очевидно, прискорився процес відновлення проєкту газопроводу "Сила Сибіру-2". Російське державне інформаційне агентство ТАСС 23.03.2023 заявило, що Росія сподівається, що угода про постачання газу до Китаю через запланований газопровід "Сила Сибіру-2" може бути досягнута до кінця 2023 року. Про вказане повідомив віце-прем'єр-міністр Росії Олександр Новак. Агентство Reuters повідомило, що Москва розглядає трубопровід "Сила Сибіру-2", який матиме потужність 50 мільярдів кубометрів газу на рік, як спосіб компенсації втраченого експорту до Європи. Агентство Reuters також повідомило, що президент Володимир Путін одночасно обговорював план із президентом Китаю Сі Цзіньпіном на саміті в Москві, та - що особливо важливо - 23.03.2023 Новак заявив, що "газовій компанії "Газпром" було дано вказівки... якнайшвидше домовитись".[70]
Знову ж таки, російський уряд дав "Газпрому" розпорядження з питань, які є суто операційними та комерційними для "Газпрому" та водночас переслідують геополітичні цілі Росії.
8.9. У березні 2022 року, після запровадження європейськими країнами санкцій у відповідь на російську агресію проти України, президент Путін В.В. наказав "Газпрому" перевести платежі за постачання газу на російський рубль
Після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну ЄС, США, Велика Британія та інші країни запровадили низку економічних санкцій проти Російської Федерації, кількох російських компаній та громадян за сприяння російській агресивній війні проти України.
Президент В.Путін 22.03.2022 видав розпорядження російському Уряду, російському Центральному банку та "Газпрому" змінити валюту платежів у контрактах, за якими "Газпром" та його дочірні компанії постачали газ, з іноземної валюти на рублі.[71]
Відтоді іноземні покупці газу з "недружніх" до Росії країн могли купувати газ у Групи "Газпром" та її дочірніх компаній лише за умови відкриття банківського рахунку в рублях у російському банку та здійснення платежу з цього рахунку на російський рахунок відповідної компанії Групи "Газпром". Це призвело до того, що Група "Газпром" втратила багатьох клієнтів на шкоду своєму комерційному становищу.
Геополітичне рішення, прийняте президентом Росії ОСОБА_11 , вкотре зачепило комерційні інтереси Групи "Газпром".
8.10. Російський Президент систематично видає розпорядження "Газпрому" щодо конкретних виробничих питань для досягнення суспільно-економічних та соціальних цілей на території Росії.
Лише в період з грудня 2016 року до квітня 2024 року у своїх дорученнях Президент ОСОБА_11 видав щонайменше 46 (загальнодоступних) розпоряджень "Газпрому" щодо здійснення конкретних операційних заходів для досягнення внутрішніх соціально-економічних цілей Росії. При цьому невідомо, скільки подібних розпоряджень не було оприлюднено. Як приклад, президент ОСОБА_11 розпорядився:
- Уряду РФ спільно з ПАТ "Газпром" затвердити дорожню карту переведення Нерюнгринської ГЕС на Далекому Сході з вугілля на споживання газу та своєчасно доповісти про це президенту РФ;[72]
- Уряду РФ спільно з ПАТ "Газпром" визначити постачальника газу для гарантування поставок газу в Хабаровський край на Далекому Сході РФ за довгостроковими контрактами на постачання газу, починаючи з жовтня 2025 року, і своєчасно доповісти про це президенту РФ;[73]
- Уряду РФ спільно з ПАТ "Газпром" розробити, затвердити та забезпечити виконання дорожньої карти газифікації Камчатського регіону на Далекому Сході Росії терміном до 2025 року, в тому числі будівництво до 2024 року терміналу зрідженого природного газу та пов'язаної з ним інфраструктури, а також своєчасно доповісти про це Президенту РФ;[74]
- Уряду Санкт-Петербурга спільно з ПАТ "Газпром" розробити плани розвитку території, прилеглої до аеропорту Левашово поблизу Санкт-Петербурга, і своєчасно доповісти про це президенту;[75]
- Уряду РФ спільно з ПАТ "Газпром" забезпечити, "не вдаючись до фінансування з боку громадян", підключення газопостачання до дач, розташованих у містах з існуючими газомережами, і звітувати перед Президентом РФ у визначений термін і раз на півроку в подальшому;[76]
- Уряду Російської Федерації разом з ПАТ "Газпром" забезпечити постачання та встановлення газового обладнання у спосіб, який надає пріоритет соціальним цілям, зокрема шляхом надання пріоритету ветеранам того, що Російська Федерація називає "Спеціальною військовою операцією" [тобто нинішньої військової агресії Росії проти України], та їхнім сім'ям, а також своєчасно доповісти про це Президенту Росії;[77]
- "Газпрому" спільно з Урядом РФ завершити заходи з газифікації міста Красноярськ у Сибіру до 2028 року, а також щорічно звітувати перед президентом РФ;[78]
- Уряду РФ спільно з ПАТ "Газпромом" розглянути питання про виробництво авіаційного гасу, бензину і дизельного палива з газового конденсату в (відносно слаборозвиненому) далекосхідному російському регіоні Сахалін і своєчасно доповісти Президенту Російської Федерації;[79]
- Міністерству культури РФ та "Газпрому" - подати пропозиції щодо створення в Санкт-Петербурзі історико-археологічного музею.[80]
Аналізуючи викладені обставини, суд дійшов висновку, що політичне керівництво держави Росії регулярно використовує "Газпром" та його дочірні компанії для досягнення внутрішніх державних цілей економічного та соціального розвитку, надаючи останньому чисто операційні вказівки.
8.11. Росія систематично зловживає формальною юридичною самостійністю своїх компаній, у тому числі Групи "Газпром", зокрема, з метою забезпечення недосяжності російських активів для міжнародних кредиторів Російської Федерації та ухилення від виконання Росією грошових зобов'язань.
З кінця 1980-х років, перебуваючи в процесі трансформації в бік демократичного суспільства та ринкової економіки, інтегрованої у світову економіку, Росія (спочатку як СРСР, а потім як Російська Федерація) уклала десятки угод про заохочення та захист іноземних інвестицій (далі - "УЗЗІ").[81] Ці договори передбачали різноманітні гарантії іноземним інвесторам, зокрема на справедливе та рівноправне ставлення, повний захист та безпеку, недискримінацію та заборону експропріації, а також виплату швидкої, адекватної та ефективної компенсації у разі націоналізації або експропріації таких інвестицій. Згідно з цими договорами, Росія прямо погодилася вирішувати свої спори з іноземними інвесторами в міжнародному арбітражі, і що такі арбітражні рішення будуть обов'язковими для Росії.[82]
Відтоді, як визнано рішеннями відповідних міжнародних арбітражів, Росія порушила ці зобов'язання щодо захисту інвесторів, експропріюючи або іншим чином неправомірно поводячись з іноземними інвестиціями. Відтоді інвестори подали позови проти Росії на сотні мільярдів доларів, а переважна більшість арбітражних трибуналів винесли рішення на користь інвесторів. Росія добровільно не виконала жодне з них. Арбітражне рішення у розмірі 57 мільярдів доларів США, винесене проти Росії за експропріацію нафтової компанії ЮКОС, є, мабуть, найвідомішим рішенням, від виконання якого Росія наполегливо ухиляється,[83] але воно є лише одним із багатьох.[84] Незважаючи на те, що невиконання Росією арбітражних рішень зазвичай залишається нерозголошеним, Росія оголосила про арбітражне рішення на суму 1,3 мільярди доларів США у 2018 році на користь українського комерційного банку Ощадбанк, активи якого, як встановив арбітражний трибунал, Росія експропріювала після військового захоплення Криму в 2014 році. Міністерство юстиції Росії заявило, що воно не визнає це рішення, оскільки арбітражний суд нібито не має юрисдикції.[85]
За межами своїх кордонів Російська Федерація цілеспрямовано не тримає жодних активів, які, на її думку, можуть бути вразливими до стягнення або арешту з боку міжнародних кредиторів. Але Російська Федерація продовжує здійснювати транзакції на сотні мільярдів доларів щорічно, використовуючи мережу державних компаній.
Не є виключенням Група "Газпром". Її корпоративна мета - якщо не збігається, то, принаймні, повністю підпорядкована геополітичним інтересам Росії, визначеним російським політичним керівництвом. Зокрема, як зазначено вище, Російська держава прямо та опосередковано володіє акціонерними (статутними) капіталами Відповідачів. Як контрольний акціонер Групи "Газпром" Росія, як в особі її політичного керівництва загалом так і президента Путіна зокрема, повністю контролює Керівництво Групи "Газпром".
Крім того, Росія здійснює остаточний контроль над активами Групи "Газпром". Її політичне керівництво зобов'язує "Газпром" або інші компанії, що входять до Групи "Газпром", здійснювати операції, які часто прямо суперечать комерційним інтересам "Газпрому" і слугують лише геополітичним цілям, визначеним політичним керівництвом Російської держави. З фактичної та економічної точки зору, Російська Федерація використовує активи Групи "Газпром" так, ніби вони належать самій Російській Федерації.
Таким чином, Групі "Газпром" явно бракує фактичної економічної незалежності у відносинах з Російською державою, в тому сенсі, що юридичні особи Групи "Газпром" не можуть покладатися на свою формальну юридичну незалежність від Російської Федерації для проведення власної політики і досягнення комерційних цілей, які відрізняються від цілей політичного керівництва Російської Федерації.
Хоча мережа державних компаній, заснованих Російською Федерацією (включно з групою "Газпром"), можливо, і не була створена з такою конкретною метою, фактичний поточний ефект постійного і довгострокового використання цих компаній (таких як група "Газпром" та її дочірні компанії) Російською державою полягає в спробі утримати її активи поза досяжністю міжнародних кредиторів і ухилятися від виконання міжнародних фінансових зобов'язань Росії.
4.12. Висновки щодо характеру/контексту діяльності Групи "Газпром" та (відсутності) її операційної незалежності.
ЄСПЛ постановив, що фактори, які мають бути прийняті до уваги під час застосування цієї частини тесту, включають "характер діяльності [компанії], тобто чи виконує юридична особа публічну функцію або є типовим бізнесом, а також контекст, в якому вона здійснюється. Наприклад, [ЄСПЛ] встановив, що юридичні особи можуть вважатися "урядовими організаціями", якщо вони виконують певні державні обов'язки під наглядом державних органів. /.../".[86]
Верховний Суд у Справі Промінвестбанку постановив, що "якщо юридична особа фактично виконує функції державного органу, тобто є alter ego ("другим я") такої держави, на майно, формально належне такій юридичній особі, може бути звернене стягнення за боргами держави (суд нехтує формальною відокремленістю майна цієї юридичної особи від майна держави)".[87] Верховний Суд постановив, що фактори, які необхідно враховувати, включають "чи утворена компанія для виконання комерційних цілей; чи виконує компанія функції, притаманні державним органам (тобто здійснює публічну функцію, не характерну для приватних осіб)".[88] Верховний Суд визнав ВЕБ alter ego, виходячи з того, що ВЕБ переслідував публічну мету, встановлену Російською Федерацією, і що його функції включали функції, подібні до функцій державного органу.[89]
Таким чином, у цій справі, виходячи з наведених доказів, Судом встановлено наступне.
Група "Газпром" (включно з Публічним акціонерним товариством "Газпром", Товариство з обмеженою відповідальністю "Газпром Капітал" і Міжнародна компанія товариство з обмеженою відповідальністю "Газпром Інтернешнл Лімітед") була створена для виконання публічної функції (експлуатація ЄСГ та забезпечення стабільності внутрішніх і міжнародних поставок газу) під наглядом російської державної влади.
Забезпечивши повний контроль та інституційну залежність відповідачів, останні послідовно використовувалися російським політичним керівництвом як інструмент для досягнення внутрішніх і міжнародних геополітичних цілей Росії, визначених цим керівництвом, які часто йдуть на шкоду їх комерційним і юридичним інтересам.
Російські державні посадовці, які не мають жодних посад у Публічному акціонерному товаристві "Газпром", Товаристві з обмеженою відповідальністю "Газпром Капітал" і Міжнародній компанії товаристві з обмеженою відповідальністю "Газпром Інтернешнл Лімітед", зокрема президент Путін, (а не органи корпоративного управління) регулярно приймають рішення щодо суто комерційних та операційних питань господарської діяльності Відповідачів. Зокрема судом встановлено, що політичне керівництво держави Росія вирішує, яким споживачам постачати, а яким не постачати газ, яка конкретно компанія Групи "Газпром" має виступати в якості контрагента за договором, за якою ціною мають здійснюватися поставки, в якій валюті мають здійснюватися платежі, строк дії контрактів на поставку газу тощо, після чого відповідна компанія Групи "Газпром" просто "формалізує" (за формулюванням ЄСПЛ) відповідні контракти.
9. Відокремлення майна компанії від власності держави: незважаючи на формальне відокремлення активів, Російська Федерація фактично оперує активами Групи "Газпром" так, ніби вони належать безпосередньо Російській Федерації, а "Газпром" аналогічно вчиняє з активами своїх (юридично відокремлених) дочірніх компаній.
9.1. У той час як майно "Газпрому" формально відокремлене від державної власності, російська держава розпоряджається цим майном на свій розсуд, диктуючи "Газпрому" комерційні та операційні рішення.
Формально активи "Газпрому" відокремлені від активів російської держави. Згідно зі статутом компанії, "Газпром" є власником її активів і має власний баланс.[90] Однак фактична та економічна реальність в корені відрізняється від формальної.
По-перше, приймаючи операційні рішення відносно компаній Групи "Газпром", як описано судом вище, і роблячи це для досягнення геополітичних цілей, визначених політичним керівництвом Росії, які часто суперечать комерційним інтересам Групи "Газпром", Російська Федерація фактично керує активами будь-якої компанії з Групи "Газпром", включаючи власність відповідачів-1-3, так, ніби вони належать самій Російській Федерації.
По-друге, як зазначалося раніше, при своєму створенні "Газпром" був виділений в окрему компанію і володіє ЄСГ. Остання є основною системою газопостачання в Російській Федерації. До складу ЄСГ входить комплекс технологічно, організаційно та економічно взаємопов'язаних промислових активів, задіяних у видобутку, транспортуванні, зберіганні та постачанні природного газу.[91] Зовсім інший правовий режим застосовується до майна Групи "Газпром", що входить до складу ЄСГ, порівняно з його (більш "комерційними") активами. Законом "Про газопостачання" передбачено, що з метою "забезпечення надійного газопостачання, безпечної та стабільної роботи об'єктів" об'єкти ЄСГ є неподільним.[92] Крім того, "Газпром" може лише володіти та управляти ЄСГ, але не може ним розпоряджатися.[93]
Таким чином, відповідачі-1-3, як і загалом Група "Газпром" явно не мають фактичної економічної незалежності у своїх відносинах з Російською державою. З цієї причини суд не враховує формальний поділ майна між активами відповідачів-1-3 з одного боку, та Російської держави, з іншого.
9.2. У самій Групі "Газпром", незважаючи на де-юре розподіл активів між різними компаніями, керівництво "Газпрому" ставиться до активів дочірніх компаній "Газпрому" як до власних і регулярно переміщує та розпоряджається ними на свій розсуд.
Зокрема, про це дав свідчення у Високому суді Англії партнер міжнародної юридичної фірми DLA Piper Лінос Чу, під час представництва інтересів саме "Газпрому" у провадженні, в якому "Газпром" намагався довести, що відчуження активів дочірніх компаній "Газпрому" за наказом керівництва "Газпрому" було здійснено в ході звичайної діяльності Групи "Газпром" і - на тій підставі, що активи залишалися у складі Групи "Газпром" - не є відчуженням таких активів.
Як встановлено судом, у 2010 році Публічне акціонерне товариство "Нафтогаз України" (далі - "Нафтогаз") отримало рішення міжнародного арбітражу проти "Газпрому", і за ним "Газпром" був зобов'язаний виплатити певну суму грошей "Нафтогазу". У 2018 році "Нафтогаз" отримав наказ Високого суду Англії про замороження активів "Газпрому", стверджуючи, що існує ризик відчуження активів "Газпрому". Такий ризик "Нафтогаз" намагався довести, посилаючись на продаж "Газпромом" частки в проектній компанії "Південний потік", запланованого на той час проекту трубопроводу для транспортування російського природного газу через Чорне море до Європи. (Ризик розпорошення активів є одним із критеріїв англійського права для видачі та продовження наказу про замороження активів). Коли "Нафтогаз" подав заяву про продовження дії наказу про заморожування активів, "Газпром" виступив проти, стверджуючи, що продаж акцій "Південного потоку" було лише внутрішньогруповою передачею активів, за наказом "Газпрому" у ході звичайної господарської діяльності, в рамках реструктуризації Групи "Газпром", яку керівництво "Газпрому" здійснює регулярно. Тому, як стверджував "Газпром", цей продаж активів не слід розглядати як спробу "Газпрому" відчуження власних активів.
Так, адвокат і свідок "Газпрому" пан Чу надав Високому суду Англії багаторічні звіти та повідомлення "Газпрому" в засобах масової інформації, які продемонстрували, що:
"Газпром" регулярно, в ході звичайної діяльності, переміщує і розпоряджається активами своїх дочірніх компаній в рамках Групи "Газпром" так, як вважає за потрібне: "внутрішньогрупова передача пакетів акцій в рамках Групи "Газпром" /.../ є частиною звичайної господарської діяльності та спрямована, серед іншого, на: посилення корпоративного управління, оптимізацію операційних витрат і потоків доходів";[94]
Рішення щодо таких внутрішньогрупових переводів активів, а також зовнішнє відчуження активів, що належать дочірнім товариствам ПАТ "Газпром", приймаються керівництвом ПАТ "Газпром", зокрема, Радою директорів та Правлінням ПАТ "Газпром", наприклад:
- "Рада директорів [ПАТ "Газпром"] розглянула питання управління майном та іншими активами ПАТ "Газпром" та його дочірніх компаній";[95]
- "Рада директорів [ПАТ "Газпром"] доручила Голові Правління [ПАТ "Газпром"] розробити програму продажу непрофільних активів і винести її на розгляд Ради директорів [ПАТ "Газпром"]";[96]
- Рада директорів ["Газпрому"] погодила /.../ рішення по угодах та управлінню майном та іншими активами Групи "Газпром" та її дочірніх товариств";[97]
- Заступник голови правління ["Газпрому"] заявив: "Правління ["Газпрому"] затвердило загальну мету (реструктуризації європейських активів - Ред.), і як це буде виглядати - ми [тобто керівництво "Газпрому"] вирішимо пізніше";[98]
- "Газпром" не розглядає внутрішньогрупову передачу активів та акцій як справжнє вибуття, оскільки активи залишаються у складі Групи "Газпром". 63. /.../ внутрішня передача акцій в рамках компаній Групи "Газпром", /.../ не можна розглядатись як відчуження активів [оскільки]: [63.1] Ці акції як і раніше залишаються в групі "Газпром".[99]
9.3.Висновки про відокремлення майна підприємства від власності держави.
Правило, розроблене ЄСПЛ щодо цієї частини тесту, полягає в тому, що компанія, швидше за все, є alter ego, коли "держава здійснює значний контроль над активами компанії".[100] Верховний Суд у Справі Промінвестбанку постановив щодо ВЕБа, що "держава розпоряджається [майном ВЕБа] як своїм власним", а тому "майно Російської Федерації та ВЕБа змішане до такої міри, що немає підстав вважати його власністю юридичної особи, а не Російської Федерації".[101]
У цій справі, незважаючи на формальне розмежування власності між власністю держави і кожної з компаній, що входять до складу Групи "Газпром", зокрема Публічного акціонерного товариства "Газпром", Товариства з обмеженою відповідальністю "Газпром Капітал" і Міжнародної компанії товариства з обмеженою відповідальністю "Газпром Інтернешнл Лімітед", такого розмежування у фактичній та економічній реальності не існує. Російська держава регулярно поводиться з активами Групи "Газпром" так, ніби вони належать самій Російській Федерації, та у свою чергу, якщо держава вимагає іншого, "Газпром" поводиться з активами своїх дочірніх компаній так, ніби вони належать "Газпрому".
Як приклад, у 2013 році "Газпром" за підсумками переговорів із BASF домовився про обмін активами, в рамках якого німецький концерн отримував економічний еквівалент 25,01% блоків IV і V в ачимовській формації Уренгойського родовища природного газу і конденсату в Західному Сибіру.
Відповідно до заяви про заплановану концентрацію, розглянутої та погодженої Європейською Комісією, саме "Газпром" набував у одноосібне володіння компанії Wingas GmbH (Німеччина) та Wintershall Erdgas Handelhaus GmbH & Co.KG ("WIEN", Німеччина), а також спільний із Wintershall Holding GmbH ("Wintershall", Німеччина) контроль над Wintershall Noordzee B.V.[102]
На практиці ж формальним власником 100% Gazprom International UK Ltd та 50% Wintershall Noordzee B.V. став "Газпром Інтернешнл", який взагалі не був стороною переговорів, а виконав лише формальну функцію утримувача активу в інтересах "Газпрому" та його власника - Російської Федерації.
У 2015 році на виконання директив Уряду Російської Федерації від 08.08.2014 №5110п-П13 та рішення Ради директорів "Газпром" від 06.10.2014 №2425 "Про створення єдиного казначейства Товариства, його дочірніх і залежних товариств" з метою забезпечення централізації платіжної функції Групи "Газпром" та інших супутніх бізнес-процесів засновано ТОВ "Газпром ЕРЦ". Його мажоритарним власником є "Газпром капітал", із долею в статутному капітал 99,9999%[103].
З моменту заснування у ТОВ "Газпром ЕРЦ" зосереджено повний контроль за транзакціями всієї Групи "Газпром", включаючи централізоване формування платіжних документів та їх передача на виконання до обслуговуючих банків[104]. Вказане свідчить про те, що як "Газпром" так і дочірні компанії Групи "Газпром" позбавлені самостійності у використанні фінансових ресурсів.
Таким чином, активи, що належать "Газпрому" та його дочірнім компаніям, явно не мають фактичного економічного відокремлення від держави.
10. Висновок - відповідачі-1-3 є alter ego Російської Федерації.
Узагальнивши вищезазначене, Суд дійшов висновку про те, що відповідачі-1-3 є alter ego Російської Федерації. Зокрема, судом враховано наступне.
10.1. Що стосується юридичного статусу:
Відповідач-1 Публічне акціонерне товариство "Газпром" - створене державою, є головною компанією Групи "Газпром", мажоритарний пакет акцій якого постійно належить державі і яке перебуває під її постійним контролем, для виконання суто публічної функції та здійснення діяльності в рамках особливого правового режиму, відмінного від російського законодавства загального застосування.
Відповідач-2 Товариство з обмеженою відповідальністю "Газпром капітал" - створене та діє у формі товариства з обмеженою відповідальністю, 100 відсотків часток у статутному капіталі якого належить Публічному акціонерному товариству "Газпром", перебуває під постійним контролем держави та використовується для залучення фінансування шляхом розміщення цінних паперів.
Відповідач-3 Міжнародна компанія товариства з обмеженою відповідальністю "Газпром Інтернешнл Лімітед" - на 100% належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Газпром Капітал", створене з метою пошуку та придбанню іноземних активів, їх реалізації та управління в інтересах держави та контрольованої нею Групи "Газпром".
Хоча відповідачі формально існують як окремі юридичні особи, це формальне відокремлення від держави зводиться нанівець іншими факторами, розглянутими вище і підсумованими нижче.
10.2. Щодо відсутності інституційної незалежності відповідачів від держави Росії.
Російська Федерація за національним законодавством є єдиним мажоритарним власником та контролером Публічного акціонерного товариства "Газпром", а через нього - єдиним власником Товариства з обмеженою відповідальністю "Газпром Капітал" і Міжнародної компанії товариства з обмеженою відповідальністю "Газпром Інтернешнл Лімітед".
Із урахуванням сформованої структури корпоративної власності, Російська Федерація приймає рішення про формування органів управління відповідачів-1-3, та здійснює контроль за їх діяльністю.
Отже, Публічне акціонерне товариство "Газпром", Товариство з обмеженою відповідальністю "Газпром Капітал" і Міжнародна компанія товариство з обмеженою відповідальністю "Газпром Інтернешнл Лімітед" на практиці не мають інституційної незалежності від Російської Федерації та її політичного керівництва.
10.3. Щодо характеру/контексту діяльності та операційної незалежності.
Група "Газпром" (включно з Публічним акціонерним товариством "Газпром", Товариством з обмеженою відповідальністю "Газпром Капітал" і Міжнародною компанією товариством з обмеженою відповідальністю "Газпром Інтернешнл Лімітед") була створена для виконання публічної функції - експлуатації ЄСГ та забезпечення стабільності внутрішніх і міжнародних поставок газу під наглядом російської державної влади.
Забезпечивши повний контроль та інституційну залежність відповідачів, останні послідовно використовувалися російським політичним керівництвом як інструмент для досягнення внутрішніх і міжнародних геополітичних цілей Росії, визначених цим керівництвом, які часто йдуть на шкоду їх комерційним і юридичним інтересам.
Російські державні посадовці, які не мають жодних посад у Публічному акціонерному товаристві "Газпром", Товаристві з обмеженою відповідальністю "Газпром Капітал" і Міжнародній компанії товаристві з обмеженою відповідальністю "Газпром Інтернешнл Лімітед", зокрема президент Путін В.В. (а не органи корпоративного управління) регулярно приймають рішення щодо суто комерційних та операційних питань господарської діяльності відповідачів. Зокрема судом встановлено, що політичне керівництво російської держави вирішує, яким споживачам постачати, а яким не постачати газ, яка конкретно компанія Групи "Газпром" має виступати в якості контрагента за договором, за якою ціною мають здійснюватися поставки, в якій валюті мають здійснюватися платежі, строк дії контрактів на поставку газу тощо, після чого відповідна компанія Групи "Газпром" просто "формалізує" (за формулюванням ЄСПЛ) відповідні контракти.
Таким чином, Публічне акціонерне товариство "Газпром", Товариство з обмеженою відповідальністю "Газпром капітал", Міжнародна компанія товариства з обмеженою відповідальністю "Газпром Інтернешнл Лімітед" діють як інструмент російської держави.
Незважаючи на формальне розмежування власності між власністю держави і кожної компанії, що входить до складу Групи "Газпром", у фактичній та економічній реальності такого розмежування не існує, - Російська держава регулярно поводиться з активами ПАТ "Газпром" так, ніби вони належать самій Російській Федерації. У свою чергу (якщо російська держава не вимагає іншого) Публічне акціонерне товариство "Газпром" поводиться з активами Товариства з обмеженою відповідальністю "Газпром Капітал" і Міжнародної компанії товариства з обмеженою відповідальністю "Газпром Інтернешнл Лімітед" так, як якщо б вони належали "Газпрому".
З наведених вище причин, виходячи із застосовних юридичних критеріїв відповідальності особи, Публічне акціонерне товариство "Газпром", Товариство з обмеженою відповідальністю "Газпром Капітал" і Міжнародна компанія товариство з обмеженою відповідальністю "Газпром Інтернешнл Лімітед" є alter ego Російської Федерації.
11. Щодо солідарної відповідальності відповідачів-1-3 з Російською Федерацією за заподіяну позивачу шкоду.
Встановивши, що відповідачі-1-3 є alter ego Російської Федерації, суд має з'ясувати: чи несуть останні відповідальність у зв'язку з деліктом, вчиненим Російською Федерацією, в силу того, що вони є alter ego Російської Федерації, та (якщо так) який вид відповідальності застосовується до відповідачів.
11.1. Щодо наявності відповідальності відповідачів-1-3 у зв'язку із деліктом, вчиненим Російською Федерацією, в силу того, що вони є alter ego Російської Федерації.
Загальновизнаним правовим принципом є те, що будь-яка держава здійснює свої функції через різні органи, такі як міністерства, урядові установи та, за певних обставин, компанії, що контролюються державою. Інакше кажучи, поняття або ідентичність "держави" включає в себе її різні органи та інструменти.
Вищезазначений принцип був прийнятий в українському законодавстві - наприклад, згідно із ст.170 Цивільного кодексу України, держава набуває цивільних прав та обов'язків від імені держави через органи державної влади. Цей же принцип прийнятий і на міжнародному рівні.[105]
Доктрина alter ego, прийнята в багатьох юрисдикціях світу, в тому числі і в Україні, допомагає визначити, чи слід розглядати певний суб'єкт як орган або інструмент держави, або, іншими словами, як частину держави чи як такий, що ототожнюється з державою.
У багатьох випадках доктрина alter ego застосовується для визначення того, чи породжує діяння такого органу або інструменту відповідальність держави за діяння такого органу або інструменту.
Ця ж доктрина допомагає визначити, чи є такий орган частиною правосуб'єктності "держави" в більш широкому сенсі. Серед іншого, у випадку делікту, вчиненого державою, які органи, інструменти чи суб'єкти слід ідентифікувати як частину правосуб'єктності "держави", і, відповідно, які з них повинні нести відповідальність за делікт, вчинений "державою" - незалежно від того, чи брав кожен з таких органів, інструментів чи суб'єктів активну - чи будь-яку іншу - участь у вчиненні цього конкретного делікту.
У цій справі висновок про те, що відповідачі-1-3 є alter ego Російської держави, означає, що вони не тільки несуть відповідальність за борг Російської держави, що виник за рішенням у попередній справі, але й те, що в силу того, що вони є частиною держави Росії, відповідачі-1-3 також є частиною особи заподіювача шкоди згідно зі статтею 1166 Цивільного кодексу. Для цих цілей абсолютно неважливо, чи брали відповідачі-1-3 активну - або будь-яку іншу - участь у вчиненні делікту, про який йде мова, чи ні (так само, як якщо б делінквент був фізичною особою, не мало б значення, чи було скоєно делікт лівою або правою рукою цієї особи). Важливим є те, що на момент вчинення делікту відповідачі-1-3 були частиною держави Росії, яка (як було визначено в рішенні з попереднього питання) вчинила делікт.
Суд визначив, що відповідачі-1-3 були alter ego на момент вчинення Російською Федерацією делікту проти власності Позивача (як це визначено у рішенні з попереднього питання). Виходячи з вищевикладеного, суд дійшов висновку, що відповідачі-1-3 несуть відповідальність за це правопорушення в тій же мірі, що і Російська Федерація.
11.2. Щодо виду відповідальності, який слід застосовувати до відповідачів-1-3.
Суд визначає, що застосовною формою такої відповідальності - є солідарна відповідальність.
Відповідно до Цивільного кодексу України:
ст.543. У разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.
ст.541. Солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.
Як встановлено судом, між Позивачем та Російською Федерацією виникли деліктні (позадоговірні) відносини. При цьому, не існує жодного закону чи нормативно-правового акта, який би регулював, який вид відповідальності застосовується до відповідальності відповідачів. Зокрема, відсутній закон, який би прямо регулював солідарну відповідальність первинного боржника та його alter ego в рамках положення про загальну деліктну відповідальність українського законодавства, тобто статті 1166 Цивільного кодексу України. І це не дивно, адже юридичне поняття alter ego було введено в українську правову систему і в виконавчу практику лише кілька років тому.
Разом з тим, Цивільний кодекс України прямо передбачає можливість застосування права за юридичною аналогією у випадку, якщо правовідносини прямо не регулюються ЦК України.
Згідно із ст.8 Цивільного кодексу України якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону). У разі неможливості використати аналогію закону для регулювання цивільних відносин вони регулюються відповідно до загальних засад цивільного законодавства (аналогія права).
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку про те, що Російська Федерація, Публічне акціонерне товариство "Газпром", Товариство з обмеженою відповідальністю "Газпром Капітал" і Міжнародна компанія товариство з обмеженою відповідальністю "Газпром Інтернешнл Лімітед", як alter ego Російської Федерації, за юридичною аналогією, у деліктних правовідносинах мають розглядатися як єдиний заподіювач шкоди і нести солідарну відповідальність за статтею 543 Цивільного кодексу України.
За вказаних обставин суд вважає, що позов підлягає до повного задоволення.
12. Щодо розподілу судових витрат.
Відповідно до п.1 ч.4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
При зверненні з позовом позивач не сплачував судовий збір, оскільки звільнений від його сплати в силу положень Закону України "Про судовий збір".[106]
Відповідно до ч.2 ст,129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.
Згідно із ст.4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Оскільки 1,5% від суми позову перевищує суму 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то судовий збір за розгляд даної справи складає максимальну суму - 1059800,00 грн.
Оскільки позов підлягає задоволенню у повному обсязі, то з відповідачів-1-3 підлягає стягненню зазначений розмір судового збору до Державного бюджету України у повному обсязі та в рівних частинах, із урахуванням висновків постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України".[107]
Керуючись ст.ст.129, 232, 233, 236-241 ГПК України, господарський суд
1. Позов задовольнити повністю.
1.1. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова Нерухомість" (м.Умань, вул.Тищика,4, код ЄДРПОУ 00444300) 476000 доларів США гривень (чотириста сімдесят шість тисяч доларів США) спричинених збитків, що виникли внаслідок російської збройної агресії на території України, відповідно до рішення Господарського суду Черкаської області від 12.09.2024 у справі №925/767/24 солідарно з Російської Федерації, та:
1) Публічного акціонерного товариства "Газпром" (197229, Російська Федерація, місто Санкт-Петербург, внутрішньоміська територія, муніципальний округ Лахта-Ольгіно, проспект Лахтинський, будинок 2, корпус 3, будівля 1, Основний державний реєстраційний номер 1027700070518);
2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Газпром Капітал" (195277, Російська Федерація, місто Санкт-Петербург, внутрішньоміська територія, муніципальний округ Сампсонієвське, Великий Сампсоніївський проспект, будинок 28/2, літера "д", приміщення 43-н, приміщення 58, Основний державний реєстраційний номер 1087746212388);
3) Міжнародної компанії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газпром Інтернешнл Лімітед" (236006, Російська Федерація, Калінінградська область, міський округ міста Калінінград, місто Калінінград, бульвар Сонячний, будинок 3, офіс 4, Основний державний реєстраційний номер: 1223900013952.
1.2. Стягнути в дохід Державного бюджету України (отримувач: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106) судовий збір з:
1) Публічного акціонерного товариства "Газпром" (197229, Російська Федерація, місто Санкт-Петербург, внутрішньоміська територія, муніципальний округ Лахта-Ольгіно, проспект Лахтинський, будинок 2, корпус 3, будівля 1, Основний державний реєстраційний номер 1027700070518) у сумі 353266,67 грн (триста п'ятдесят три тисячі двісті шістдесят шість гривень шістдесят сім копійок);
2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Газпром Капітал" (195277, Російська Федерація, місто Санкт-Петербург, внутрішньоміська територія, муніципальний округ Сампсонієвське, Великий Сампсоніївський проспект, будинок 28/2, літера "д", приміщення 43-н, приміщення 58, Основний державний реєстраційний номер 1087746212388) у сумі 353266,67 грн (триста п'ятдесят три тисячі двісті шістдесят шість гривень шістдесят сім копійок);
3) Міжнародної компанії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газпром Інтернешнл Лімітед" (236006, Російська Федерація, Калінінградська область, міський округ міста Калінінград, місто Калінінград, бульвар Сонячний, будинок 3, офіс 4, Основний державний реєстраційний номер: 1223900013952) у сумі 353266,67 грн (триста п'ятдесят три тисячі двісті шістдесят шість гривень шістдесят сім копійок).
2. Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду в порядку та у строки, встановлені статтями 256-258 та п.17.5 розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.
Повне судове рішення складено і підписано 15.12.2025.
Суддя Г.М.Скиба
[1] Наприклад, у США в 1983 році у справі First National City Bank v Banco Para el Comercio Exterior de Cuba (Bancec) Верховний суд США визначив фактори, що дозволяють судовому кредитору за судовим рішенням припідняти корпоративну завісу між іноземним сувереном (у цьому випадку Кубою) та його органом (у цій справі, Banco para el Comercio Exterior de Cuba ("Bancec")), з метою накладення арешту на іноземні суверенні активи, що зберігаються в США. Суд також встановив, що солідарна відповідальність може існувати там, де "агентство або орган" є "alter ego" іноземного уряду, коли відносини принципал-агент існують між іноземним урядом та агентством або органом, і коли розгляд їх як окремих утворень породжує шахрайство або несправедливість. Верховний суд США визначив такі ключові ознаки "інструментарій" (або орган) держави: (i) він створюється законом, який визначає його повноваження та обов'язки; (ii) його рада директорів обирається іноземною державою; (ii) він має повноваження утримувати та продавати майно; (iii) він може виступати позивачем та відповідачем у суді; (iv) він несе основну відповідальність за власні фінанси; (v) вона управляється як окреме економічне підприємство. First National City Bank v Banco Para el Comercio Exterior de Cuba (Bancec), 462, U.S. 611 (1983). У Росії рішенням від 29 листопада 2023 року у справі A40-170819/2023-83-967 Арбітражний суд міста Москва постановив, що три іноземні корпоративні відповідача, які належать до однієї корпоративної групи, несуть солідарну відповідальність на тій підставі, що: (a) між відповідачами існували відносини як між материнською та дочірньою компанією; (b) діяльність групи суворо регулювалася відповідно до політики та інструкцій материнської компанії; (c) самопозиціонування материнської компанії та її дочірніх компаній як корпоративної групи (у тому числі в її звітності, офіційних заявах та діях); г) загальний характер діяльності відповідачів. У зв'язку з відсутністю в законодавстві Російської Федерації прямої норми права, яка б передбачала вказане, судова практика ввела поняття "відповідальність господарського підприємства", згідно з яким компанії корпоративної групи розглядаються як єдине ціле, незважаючи на те, що юридично є відокремленими суб'єктами.
[2] Див.: (i) Господарський процесуальний кодекс України 1798-XII від 6 листопада 1991 року, пункт 4 статті 11: "[Господарський] суд [України] застосовує Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права"; (ii) Закон України "Про виконання судових рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" 3477-IV від 23 лютого 2006 року, стаття 17, §1: "При розгляді справ [українські] суди застосовують Конвенцію [про захист прав людини і основоположних свобод] і практику [Європейського] суду [з прав людини] як джерело права".
[3] Див.: Liseytseva and Maslov v. Russia (dec.), заяви 39483/05 та 40527/10, §187, ЄСПЛ, від 09 січня 2015 року, яке посилається на рішення ЄСПЛ у попередній справі, Aliљiж and Others v Bosnia and Herzegovyna, Croatia, Serbia, Slovenia and the former Yugoslav Republic of Macedonia [GC]. 60642/08, §114, 16 липня 2014 року (виділено судом).
[4] Див.: Liseytseva and Maslov v. Russia (dec.), заяви 39483/05 та 40527/10, §188, ЄСПЛ, від 09 січня 2015 року, з посиланням, зокрема, на рішення у справі "Михайленький та інші проти України" (Mykhaylenky and Others v. Ukraine), заява 18389/03, пункт 45, від 15 травня 2008 року (виділено судом).
[5]Див.: Liseytseva and Maslov v. Russia (dec.), заяви 39483/05 та 40527/10, §189, ЄСПЛ, від 09 січня 2015 року, та справи, наведені в ньому (виділено судом).
[6]Див.: там само, §190 (виділено судом).
[7]Див.: там само, §190 (виділено судом).
[8] Див.: т.2 а.с.233-250, додаток до позовної заяви - постанова Верховного Суду України від 20.07.2022 у справі №910/4210/20, п.100: "100.Верховний Суд вже застосував доктрину зняття корпоративної завіси (невизнання самостійної правосуб'єктності юридичної особи, відокремлення її майна від майна учасників), зокрема, вирішення питання відповідальності за завдану шкоду (див. ухвали Верховного Суду від 17 червня 2021 року у справі 826/11415/16, від 30 червня 2021 року у справі 916/1914/20, від 04 серпня 2021 року у справі 910/10900/19, від 15 червня 2022 року у справі 905/671/19). При цьому застосування цього правила до юридичних осіб, створених іноземною державою, має значну специфіку".
[9] Див.: т.2 а.с.233-250, додаток до позовної заяви - постанова Верховного Суду України від 20.07.2022 у справі №910/4210/20.
[10] Див.: там само, п.101: "101. Загальновизнаним є те, що держава несе відповідальність за дії державних органів та її органи, навіть якщо вони є формально окремими юридичними особами, несуть відповідальність за дії та борги держави. Тоді як державні компанії, які є окремими юридичними особами, не несуть відповідальності за боргами держави. Водночас, органами держави можуть бути визнані не тільки ті організації, які мають відповідний статус в національному праві держави-боржника, а й, за певних умов, державні компанії".
[11] Див.: там само, п.112: "112. Суд першої інстанції встановив, що позивач є державною корпорацією, створеною Російською Федерацією (ст.2 Закону про ДКР "ВЕБ. РФ")".
[12,13] Див.: там само, п.111: "111. Враховуючи викладене, Верховний Суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що якщо юридична особа фактично виконує функції державного органу, тобто є alter ego ("другим я") такої держави, на майно, формально належне такій юридичній особі, може бути звернене стягнення за боргами держави (суд нехтує формальною відокремленістю майна цієї юридичної особи від майна держави). Зокрема, врахуванню підлягають критерії: чи утворена компанія для виконання комерційних цілей; чи виконує компанія функції, притаманні державним органам (тобто здійснює публічну функцію, не характерну для приватних осіб); чи здійснює така компанія інші види діяльності та чи є вони основними / самостійними, або носять допоміжний характер до виконання нею публічної функції; яким є ступінь контролю з боку держави; чи відокремлене майно компанії від майна держави".
[14] Див.: там само, п.113-118: "113. У ч.1 ст.3 Закону про ДКР "ВЕБ.РФ" визначені цілі та завдання ДКР "ВЕБ.РФ", а саме: ДКР "ВЕБ.РФ" діє з метою сприяння в забезпеченні довгострокового соціально-економічного розвитку російської федерації і створення умов для сталого економічного зростання, підвищення ефективності інвестиційної діяльності та розширення інвестування коштів в національну економіку за допомогою реалізації проектів в російській федерації та за кордоном, в тому числі за участю іноземного капіталу, спрямованих на розвиток інфраструктури, промисловості, інновацій, особливих економічних зон, захист навколишнього середовища, підвищення е енергоефективності, підтримку експорту і розширення доступу російської промислової продукції (товарів, робіт, послуг) на зарубіжні ринки, а також інших проектів і (або) угод в рамках здійснення інвестиційної, зовнішньоекономічної, консультаційної та іншої передбаченої цим законом діяльності. 114. ДКР "ВЕБ.РФ" вправі здійснювати підприємницьку діяльність лише остільки, оскільки це служить досягненню цілей, встановлених ч.1 цієї статті, і відповідає цим цілям. Прибуток ДКР "ВЕБ.РФ" отриманий за результатами діяльності, спрямовується до фондів ДКР "ВЕБ.РФ" і використовується виключно для досягнення цілей, встановлених ч.1 цієї статті (ч.2 ст.3 Закону про ДКР "ВЕБ.РФ"). 115. Тобто головною метою існування ДКР "ВЕБ.РФ" є сталий соціально-економічний розвиток російської федерації. При цьому підприємницька діяльність є додатковим видом діяльності і здійснюється лише для досягнення основної мети. 116. ДКР "ВЕБ.РФ" частиною 1 ст.21 зазначеного Закону надано право здійснювати функції агенту уряду російської федерації відповідно до бюджетного законодавства російської федерації, в тому числі щодо представництва інтересів російської федерації у судах у випадках, передбачених цим Законом. 117. ДКР "ВЕБ.РФ" є ексклюзивним агентом російської федерації щодо зовнішнього боргу країни, а до його функцій належать ті, що за загальним правилом притаманні міністерствам фінансів або центральним банкам країн. 118. ДКР "ВЕБ.РФ" виконує цілі, функції та завдання, що відповідно до критеріїв, визначених і визнаних в міжнародному праві та застосовних міжнародними судами та судами іноземних юрисдикцій, притаманні державним органам і тому, з точки зору міжнародного права, його потрібно вважати держаним органом російської федерації.
[15] Див.: там само, п.111.
[16] Див. там само, п.119: "119. З відповідних положень Закону про ДКР "ВЕБ.РФ" вбачається, що уряд російської федерації фактично розглядає ДКР "ВЕБ.РФ" як підпорядкований уряду орган, а не самостійну юридичну особу, яка на власний розсуд і ризик займається підприємницькою діяльністю, тому зазначене та здійснення урядом російської федерації контролю за діяльністю ДКР "ВЕБ.РФ" мало наслідком утворення відносин агенту та принципала. Майно російської федерації і ДКР "ВЕБ.РФ" змішується настільки, що відпадають підстави вважати таке майном юридичної особи, а не російської федерації".
[17] Див.: там само, п.111.
[18] Див.: там само, п.119: "119. /.../ Майно російської федерації і ДКР "ВЕБ.РФ" змішується настільки, що відпадають підстави вважати таке майном юридичної особи, а не російської федерації".
[19] Див.: там само, п.120: "120. Тобто ДКР "ВЕБ.РФ" є по суті органом російської федерації, оскільки виконує цілі, функції та завдання, притаманні державним органам, знаходиться під щільним контролем російської федерації настільки, що є її alter ego ("другим я"), і майном якого держава розпоряджається як своїм. Відповідно, Верховний Суд вважає, що судами попередніх інстанцій був зроблений в цілому правильний висновок (хоча з дещо відмінним мотивуванням) про те, що на майно ДКР "ВЕБ.РФ", яке знаходиться на території України, може бути звернено стягнення за боргами російської федерації.".
[20] Див.: Посібник зі статті 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, параграф 331 пункт 1 58, (https://www.echr.com.ua/wp-content/uploads/2019/07/Guide_Art_1_Protocol_1_RUS_-2019.pdf ), рішення "Радіо Франс проти Франції" (Radio France v. France) від 23 вересня 2003 рік; "Liseytseva and Maslov v.Росія" ("Лісейцева і Маслов проти Росії") від 01 вересня 2015 року; "Хачатрян проти Вірменії" від 01 грудня 2009 року; "Михайленки та інші проти України" від 30 листопада 2004 року.
[21] Див.: т.3 а.с.116, додаток до позовної заяви - Постанова Ради Міністрів СРСР від 08.08.1989 №619 "Про утворення Державного газового концерну "Газпром" (п.1, 2, 4).
[22] Див.: т.2 а.с.121, додаток до позовної заяви - Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб від 02.01.2025 №ЮЕ9965-25-334327 на юридичну особу Товариство з обмеженою відповідальністю "Газпром Капітал" (розділ "Відомості про учасників/засновників юридичної особи").
[23] Див.: т.2 а.с.184, додаток до позовної заяви - Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб від 02.01.2025 №ЮЕ9965-25-331272 на юридичну особу Міжнародна компанія товариство з обмеженою відповідальністю "Газпром Інтернешнл Лімітед" (розділ "Відомості про учасників/засновників юридичної особи").
[24] Див.: т.3 а.с.116, додаток до позовної заяви - Постанова Ради Міністрів СРСР від 08.08.1989 №619 "Про утворення Державного газового концерну "Газпром" (п.1).
[25] Див.: т.6 а.с.90, додаток до позовної заяви - Указ Президента Російської Федерації від 05.11.1992 1333 "Про перетворення Державного газового концерну "Газпром" в Російське акціонерне товариство "Газпром" (п.1, 2).
[25] Див.: т.7 а.с.208, додаток до позовної заяви - Федеральний Закон "Про газопостачання в Російській Федерації" від 31.03.1999 №69-Ф3, стаття 1: "Цей Федеральний закон /.../ спрямований на забезпечення задоволення потреб держави у стратегічних енергетичних ресурсах".
[26] Див.: там само, стаття 14: "Для забезпечення надійного газопостачання, безпечного та стійкого функціонування об'єктів Єдиної системи газопостачання, пов'язаних загальним технологічних режимом видобутку, транспортування та постачання газу, поділ Єдиної системи газопостачання не допускається. Ліквідація організації - власника Єдиної системи газопостачання може бути здійснено лише на підставі Федерального закону".
[27] Див.: там само, стаття 15: "Сумарна частка простих акцій організації - власника Єдиної системи газопостачання, які знаходяться у власності Російської Федерації і у власності акціонерних товариств, 50 відсотків і більше яких знаходяться у власності Російської Федерації, не може складати менш ніж 50 відсотків плюс одна акція загальної кількості простих акцій організації - власника Єдиної системи газопостачання. Продаж та інші способи відчуження таких простих акцій можуть здійснюватися на підставі федерального закону".
[28] Див.: т.2 а.с.233-250, додаток до позовної заяви - постанова Верховного Суду України від 20.07.2022 у справі №910/4210/20 (п.112).
[29] Див.: Liseytseva and Maslov v. Russia (dec.), заяви 39483/05 та 40527/10, пункт 188, ЄСПЛ, від 09 січня 2015 року, з посиланням, зокрема, на рішення у справі "Михайленький та інші проти України" (Mykhaylenky and Others v. Ukraine), заява 18389/03, пункт 45, від 15 травня 2008 року (виділено судом).
[30] Див.: т.3 а.с.116, додаток до позовної заяви - Постанова Ради Міністрів СРСР від 08.08.1989 №619 "Про утворення Державного газового концерну "Газпром" (п.4).
[31] Див.: т.6 а.с.90, додаток до позовної заяви - Указ Президента Російської Федерації від 05.11.1992 1333 "Про перетворення Державного газового концерну "Газпром" в Російське акціонерне товариство "Газпром" (п.1, 2).
[32] Див.: додаток до позовної заяви - роздруківка веб-сторінки "Газпрому", (https://www.gazprom.ru/investors/stock/structure/).
[33, 34] Див.: т.7 а.с.208, додаток до позовної заяви - Федеральний Закон "Про газопостачання в Російській Федерації" від 31.03.1999 №69-Ф3, стаття 1: "Цей Федеральний закон /.../ спрямований на забезпечення задоволення потреб держави у стратегічних енергетичних ресурсах"; стаття 15: "Сумарна частка простих акцій організації - власника Єдиної системи газопостачання, які знаходяться у власності Російської Федерації і у власності акціонерних товариств, 50 відсотків і більше яких знаходяться у власності Російської Федерації, не може складати менш ніж 50 відсотків плюс одна акція загальної кількості простих акцій організації - власника Єдиної системи газопостачання. Продаж та інші способи відчуження таких простих акцій можуть здійснюватися на підставі федерального закону".
[36] Див.: т.2 а.с.121, додаток до позовної заяви - Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб від 02.01.2025 №ЮЕ9965-25-334327 на юридичну особу Товариство з обмеженою відповідальністю "Газпром Капітал" (розділ "Відомості про учасників/засновників юридичної особи").
[36] Див.: т.2 а.с.184, додаток до позовної заяви - Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб від 02.01.2025 №ЮЕ9965-25-331272 на юридичну особу Міжнародна компанія товариство з обмеженою відповідальністю "Газпром Інтернешнл Лімітед" (розділ "Відомості про учасників/засновників юридичної особи").
[37] Див.: т.7 а.с.235, додаток до позовної заяви - Указ Президента Російської Федерації від 05.08.2022 №520 "Про вжиття спеціальних економічних заходів у фінансовій та паливно-енергетичній сферах у зв'язку із недружніми діями деяких іноземних держав і міжнародних організацій", пункт 5: "Угоди (операції), на укладення яких відповідно до цього Указу встановлено заборону, можуть бути укладені на підставі спеціального рішення Президента Російської Федерації".
[38] Див.: т.6 а.с.97, додаток до позовної заяви - Статут Публічного акціонерного товариства "Газпром", затверджений рішенням річних загальних зборів акціонерів ПАТ "Газпром" від 30.06.2023, протокол №1, стаття 1.1: "Акціонерне товариство "Газпром" (надалі - товариство) є публічним акціонерним товариством".
[39] Див.: т.7 а.с.238 - т.8 а.с.71, додаток до позовної заяви - Федеральний закон "Про акціонерні товариства", стаття 66.1: "Члени ради директорів (наглядової ради) товариства обираються загальними зборами акціонерів в порядку, передбаченому цим Федеральним законом і статутом товариства, на термін до наступних річних загальних зборів акціонерів"; т.6 а.с.67, додаток до позовної заяви - Статут Публічного акціонерного товариства "Газпром", затверджений рішенням річних загальних зборів акціонерів ПАТ "Газпром" від 30.06.2023, протокол 1, стаття 35.1: "Члени Ради директорів компанії обираються загальними зборами акціонерів у порядку, передбаченому цим Федеральним законом та статутом товариства на строк до наступних річних загальних зборів акціонерів".
[40] Див.: т.7 а.с.238 - т.8 а.с.71, додаток до позовної заяви - Федеральний закон "Про акціонерні товариства", стаття 66.1.3: "За рішенням загальних зборів акціонерів повноваження усіх членів Ради директорів (наглядової ради) товариства можуть бути припинені до достроково"; т.6 а.с.67, додаток до позовної заяви - Статут Публічного акціонерного товариства "Газпром", затверджений рішенням річних загальних зборів акціонерів ПАТ "Газпром" від 30.06.2023, протокол 1, стаття 35.2: "За рішенням загальних зборів акціонерів повноваження всіх членів ради директорів компанії можуть бути припинені достроково".
[41] Див.: т.7 а.с.238 - т.8 а.с.71, додаток до позовної заяви - Федеральний закон "Про акціонерні товариства", стаття 69.1: "Управління поточною діяльністю товариства здійснюється одноосібним виконавчим органом товариства (директором, генеральним директором) або одноосібним виконавчим органом товариства (директором, генеральним директором) і колегіальним виконавчим органом товариства (правлінням, дирекції). Виконавчі органи підзвітні раді директорів (наглядовій раді) товариства та загальним зборам акціонерів."; т.6 а.с.67, додаток до позовної заяви - Статут Публічного акціонерного товариства "Газпром", затверджений рішенням річних загальних зборів акціонерів ПАТ "Газпром" від 30.06.2023, протокол 1, стаття 38.1: "Виконавчими органами товариства є: Голова Правління Товариства (одноосібний виконавчий орган) та Правління Товариства (колегіальний виконавчий орган)"; стаття 38.2: "До повноважень виконавчих органів Товариства належать усі питання управління поточною діяльністю Товариства, за винятком питань, що належать до повноважень Загальних зборів акціонерів або Ради директорів Товариства".
[42] Див.: т.7 а.с.238 - т.8 а.с.71, додаток до позовної заяви - Федеральний закон "Про акціонерні товариства", стаття 69.3: "Утворення виконавчих органів товариства і дострокове припинення їх повноважень здійснюється за рішенням загальних зборів акціонерів, якщо статутом товариства вирішення цих питань не віднесено до компетенції ради директорів (наглядової ради) товариства"; т.6 а.с.67, додаток до позовної заяви - Статут Публічного акціонерного товариства "Газпром", затверджений рішенням річних загальних зборів акціонерів ПАТ "Газпром" від 30.06.2023, протокол 1, стаття 38.5: "Голова Правління та члени Правління Товариства обираються Радою директорів Товариства строком на 5 років".
[43] Див.: т.7 а.с.238 - т.8 а.с.71, додаток до позовної заяви - Федеральний закон "Про товариства з обмеженою відповідальністю" від 08.02.1998 №14-ФЗ, стаття 40: "Одноосібний виконавчий орган товариства (генеральний директор, президент та інші) обирається загальними зборами учасників товариства на термін, визначений статутом товариства /.../".
[44] Див.: т.5 а.с.1, додаток до позовної заяви - Федеральний Закон "Про консолідовану фінансову звітність" від 27.07.2010 №208-ФЗ (із змінами та доповненнями), стаття 1: "Цей Федеральний Закон встановлює загальні вимоги до складання, подання та відкриття консолідованої фінансової звітності юридичною особою, створеною відповідно до законодавства Російської Федерації /.../. З метою цього Федерального закону під консолідованою фінансовою звітністю розуміється систематизована інформація, яка відтворює фінансовий стан, фінансові результати діяльності і зміни фінансового стану організації, яка разом із іншими організаціями та (або) іноземними організаціями відповідно до Міжнародних стандартів фінансової звітності (надалі - МСФЗ) визначається як група"; пункт 7 частина 1 стаття 2: "Дія цього Федерального закону поширюється на акціонерні товариства, акції яких знаходяться у федеральній власності і перелік яких затверджується Правлінням Російської Федерації".
[45] Див.: т.5 а.с.50, додаток до позовної заяви - Річний звіт Публічного акціонерного товариства "Газпром" за 2023 рік.
[46] Див.: т.5 а.с.8, додаток до позовної заяви - Міжнародний стандарт фінансової звітності 10. Консолідована фінансова звітність, п.5-7: "5. Інвестор, незалежно від характеру його участі у суб'єкті господарювання (об'єкті інвестування), визначає чи є він материнським підприємством шляхом оцінки чи контролює він об'єкт інвестування. 6.Інвестор контролює об'єкт інвестування, якщо він має права на змінні результати діяльності об'єкта інвестування або зазнає пов'язаних з ним ризиків та може впливати на ці результати завдяки своїм владним повноваженням щодо об'єкта інвестування. 7.Отже, інвестор контролює об'єкт інвестування тоді і лише тоді, коли інвестор має все перелічене далі: (а) владні повноваження щодо об'єкта інвестування (див. пункти 10-14); (б) зазнає ризиків або має права щодо змінних результатів діяльності об'єкта інвестування (див. пункти 15 та 16); та (в) здатність використовувати свої владні повноваження щодо об'єкта інвестування з метою впливу на результати інвестора (див. пункти 17 та 18)".
[47] Див.: т.5 а.с.8, додаток до позовної заяви - Консолідована фінансова звітність ТОВ "Газпром Капітал", що підлягає розкриттю, підготовлена відповідно до Міжнародних стандартів фінансової звітності (МСФЗ) за рік, що закінчився 31.12.2023.
[48] Див.: Liseytseva and Maslov v. Russia (dec.), заяви 39483/05 та 40527/10, §190, ЄСПЛ, від 09 січня 2015 року, та справи, наведені в ньому (виділено судом).
[49] Див.: т.3 а.с.116, додаток до позовної заяви - Постанова Ради міністрів СРСР від 08.08.1989 №619 "Про створення Державного газового Концерну "Газпром", п.1, 3.
[50] Див.: т.6 а.с.64, додаток до позовної заяви - Указ Президента Російської Федерації від 05.11.1992 №1333 "Про перетворення Державного газового концерну "Газпром" в Російське акціонерне товариство "Газпром", п.2(1).
[51] Див.: т.7 а.с.208, додаток до позовної заяви - Федеральний Закон "Про газопостачання в Російській Федерації" від 31.03.1999 №69-Ф3, стаття 13: "З метою забезпечення надійного газопостачання та виконання міжнародних договорів Російської Федерації та угод про постачання газу організація - власник Єдиної системи газопостачання: забезпечує будівництво, експлуатацію, реконструкцію та розвиток об'єктів Єдиної системи газопостачання; забезпечує безперервний диспетчерський контроль за функціонуванням об'єктів Єдиної системи газопостачання, а також підключених до неї об'єктів газопостачання в точках їх приєднання; керує функціонуванням Єдиної системи газопостачання;забезпечує використання енергозберігаючого та екологічно чистого обладнання і технологічних процесів на об'єктах Єдиної системи газопостачання; здійснює заходи, спрямовані на забезпечення промислової та екологічної безпеки об'єктів Єдиної системи газопостачання та охорони навколишнього природного середовища; (в редакції Федерального закону від 30 грудня 2008 року 309-ФЗ); здійснює заходи, спрямовані на запобігання потенційним аваріям і катастрофам та ліквідацію їх наслідків на об'єктах Єдиної системи газопостачання".
[52] Див.: там само, стаття 15 (в редакції 2005 року): "Загальна частка простих акцій організації - власника Єдиної системи газопостачання, які належать Російській Федерації і належать акціонерним товариствам, більше 50 відсотків акцій яких належать Російській Федерації, не може бути менше 50 відсотків плюс одна частка від загальної кількості простих акцій організації - власника Єдиної системи газопостачання. Продаж та інші способи відчуження таких простих акцій можуть здійснюватися на підставі федерального закону".
[53] Див.: справа "Макаренко проти України" (Makarenko v. Ukraine), заява 622/11 від 30 квітня 2018 року, пункти 6-8 (виділено судом).
[54] Див.: т.6 а.с.1, додаток до позовної заяви - Стаття Reuters "Російські сили на кордоні з Україною більші, ніж будь-коли з 2014 року" (Russian force on Ukraine border larger than any time since 2014, U.S.) від 08.04.2021, (https://www.reuters.com/article/us-ukraine-crisis-usa-idUSKBN2BV2Z3/).
[55] Див.: т.6 а.с.4, додаток до позовної заяви - Стаття New York Times "Росія створює тонкі загрози, більш далекосяжні, ніж вторгнення в Україну" (Russia issues subtle treats more far than a Ukraine invasion), від 16.01.2022, (https://www.nytimes.com/2022/01/16/world/europe/russia-ukraine-invasion.html).
[56] Див.: т.6 а.с.12, додаток до позовної заяви - Звіт Міжнародного енергетичного агентства "Глобальна енергетична криза" (Global energy crisis), (https://www.iea.org/topics/global-energy-crisis).
[57] Див.: т.6 а.с.29, додаток до позовної заяви - Стаття Reuters "Siemens Energy says Gazprom forms needed to deliver Nord Stream 1 turbine" від 25.07.2022.
[58] Див.: т.6 а.с.33, додаток до позовної заяви - Стаття Reuters "Видно, що Росія починає заповнювати газові сховища Європи після 8 листопада" від 27.10.2021, (https://www.reuters.com/world/europe/russia-pump-gas-into-european-storage-once-domestic-stocks-filled-putin-2021-10-27/).
[59] Див.: т.6 а.с.38, додаток до позовної заяви - Стаття Euronews "Енергетична криза в Європі: Чи змінила ситуацію пропозиція Путіна щодо збільшення обсягів газу?", від 14.01.2022, (https://www.euronews.com/my-europe/2022/01/14/europe-s-energy-crisis-did-putin-s-suggestion-of-more-gas-make-any-difference).
[60] Див.: т.3 а.с.122, додаток до позовної заяви - Стаття Reuters "Сербський Вучич каже, що погодив трирічний контракт на постачання газу з Путіним", від 29.05.2022, (https://www.reuters.com/world/europe/serbias-vucic-says-agreed-3-year-gas-supply-contract-with-putin-2022-05-29/#:~:text=Saved-,Serbia's%20Vucic%20says%20he%20agreed%20a%20three,gas%20supply%20contract%20with%20Putin&text=BELGRADE%2C%20May%2029%20(Reuters),with%20Russian%20President%20Vladimir%20Putin.).
[61] Див.: т.3 а.с.122, додаток до позовної заяви - Стаття RTS "Сербський Вучич каже, що погодив трирічний контракт на постачання газу з Путіним, від 29.05.2022, (https://www.rts.rs/vesti/politika/4831485/vucic-o-razgovoru-s-putim-imacemo-veoma-povoljnu-cenu-gasa-ugovor-na-tri-godine.html).
[62] Див.: т.3 а.с.122, додаток до позовної заяви - Стаття Reuter під назвою "Угорщина веде переговори з Росією про купівлю більшої кількості газу", від 21.07.2022, (https://www.reuters.com/world/europe/hungary-talks-with-russia-about-buying-more-gas-2022-07-21/).
[63] Див.: т.3 а.с.135, додаток до позовної заяви - Стаття Стаття CNN "Країни G7 домовилися обмежити ціну на російську нафту" від 02.09.2022, (https://edition.cnn.com/2022/09/02/business/russia-oil-price-cap-g7-intl-hnk/index.html).
[64] Див.: т.3 а.с.137, додаток до позовної заяви - Стаття Reuters "Путін каже, що Росія припинить постачання енергоносіїв, якщо західні обмеження цін" від 07.09.2022 (https://www.reuters.com/business/energy/putin-blames-germany-west-rd-stream-1-shutdown-2022-09-07/).
[65] Див.: т.3 а.с.137, додаток до позовної заяви - Витяг зі Звіту ОБСЄ "Доповідь про порушення міжнародного гуманітарного права та прав людини, воєнні злочини та злочини проти людяності, скоєні в Україні з 24 лютого 2022 року" від 12.04.2022.
[66] Див.: т.4 а.с.9, додаток до позовної заяви - Стенограма брифінгу Пентагону від 03.03.2022, (https://www.defense.gov/News/Transcripts/Transcript/Article/2954139/senior-defense-official-holds-a-background-briefing/).
[67] Див.: т.4 а.с.26, додатки до позовної заяви - Стаття Reuters "Велика Британія запроваджує санкції проти білоруських діячів через вторгнення в Україну" від 01.03.2022 (https://www.reuters.com/world/uk/uk-imposes-sanctions-belarusian-figures-over-ukraine-invasion-2022-03-01/); а.с.26 - повідомлення Європейської комісії "Санкції ЄС у відповідь на участь Білорусії у військовій агресії Росії проти України" від 08.04.2022, (https://trade.ec.europa.eu/access-to-markets/en/news/eu-sanctions-response-involvement-belarus-russian-military-aggression-against-ukraine); а.с.28 - повідомлення Міністерства торгівлі США "Торгівля накладає широкі експортні обмеження на Білорусь за сприяння подальшому вторгненню Росії в Україну" від 03.05.2022, (https://www.commerce.gov/news/press-releases/2022/03/commerce-imposes-sweeping-export-restrictions-belarus-enabling-russias).
[68] Див.: т.4 а.с.31, додатки до позовної заяви - Стаття ТАСС "Путін: ціна російського газу для Білорусії у 2022 році залишиться на рівні 2021 року", від 09.10.2021 (https://tass.ru/ekomika/12347373);
[69] Див.: т.4 а.с.33, додаток до позовної заяви - Статистика цін на природний газ у Європі TTF, (https://www.profinance.ru/charts/ttfusd1000/laaa).
[70] Див.: т.4 а.с.37, додаток до позовної заяви - Стаття Reuters "Росія сподівається укласти угоду "Сила Сибіру-2" з Китаєм цього року - ТАСС" від 23.03.2023, (https://www.reuters.com/business/energy/russia-hopes-seal-power-siberia-2-deal-with-china-this-year-tass-2023-03-23/).
[71] Див.: т.4 а.с.42, додаток до позовної заяви - Доручення Президента РФ Пр-547 від 26.03.2022, Перелік заходів, п.1: "1. Уряду Російської Федерації спільно з Банком Росія і публічного акціонерного товариства "Газпром" здійснити комплекс заходів щодо зміни валют платежу на поставки природного газу до країн Європейського Союзу та інших країн, які запровадили обмежувальні заходи щодо громадян Російської Федерації та російських юридичних осіб, до російських рублів", і до "звіт від 31 березня 2022 року, потім щомісяця", (виділено судом) (http://kremlin.ru/acts/assignments/orders/68072).
[72] Див.: т.4 а.с.65, додаток до позовної заяви - Доручення Президента РФ Пр-2217 від 07.11.2023, Перелік заходів, п.19: "19.Уряду Російської Федерації спільно з органами виконавчої влади Республіки Саха (Якутія), публічними акціонерними товариствами "Газпром", Федеральною гідрогенеруючою компанією - "РусГідро" і затвердити графік ("дорожню карту") переведення енергоблоків Нерюнгрі ГДА на природний газ, а також забезпечити виконання цього графіка до 2028 року", та "звітувати до 1 липня 2024 року" (виділено судом), http://kremlin.ru/acts/assignments/items/organization/39/desc.
[73] Див.: т.4 а.с.65, додаток до позовної заяви - Доручення Президента РФ Пр-2217 від 07.11.2023, Перелік заходів, п.21: "21. Уряду Російської Федерації спільно з публічними акціонерними товариствами "Газпром" і нафтовою компанією "Роснефть" прийняти рішення про визначення постачальника, який би гарантував постачання природного газу в Хабаровському краї, і про укладення довгострокових контрактів на постачання газу починаючи з жовтня 2025 року", а також "відзвітувати до 1 липня 2024 року" (виділено судом), http://kremlin.ru/acts/assignments/items/organization/39/desc.
[74] Див.: т.4 а.с.69, додаток до позовної заяви - Доручення Президента РФ Пр-1883 від 07.10.2022, Перелік заходів, п.3а і 3б: "3. Уряду Російської Федерації розробити спільно з органами виконавчої влади Камчатського регіону публічні акціонерні товариства "Газпром" і "НОВАТЕК", затвердити і забезпечити виконання графіка ("дорожньої карти") газифікації Камчатського регіону терміном до 2025 року, в тому числі: а) будівництва до 2024 року, що фінансується з федерального бюджету, прибережної інфраструктури, необхідної для функціонування об'єкта прийому зрідженого природного газу в Рачинській затоці Авачинського гирла; б) будівництво за рахунок коштів публічного акціонерного товариства "НОВАТЕК" морської компанії частини об'єкта з прийому скрапленого природного газу в Рачинській затоці Авачинського гирла, що включає плавучу регазифікаційну установку і судна човникових газовозів", та "звітувати до 1 лютого 2023 року". (виділено судом), http://kremlin.ru/acts/assignments/items/organization/39/desc.
[75] Див.: т.4 а.с.63, додаток до позовної заяви - Доручення Президента РФ Пр-681 від 06.04.2024, Перелік заходів, п.8: "8. Уряду Санкт-Петербурга підготувати спільно з Міністерством оборони Росії та публічним акціонерним товариством "Газпром" та представити пропозиції щодо розвитку території, прилеглої до аеровокзального комплексу "Левашово", з урахуванням необхідності створення поясу навколо аеродрому", а також "доповісти до 15 липня 2024 року" (виділено судом). http://kremlin.ru/acts/assignments/items/organization/39/desc.
[76] Див.: т.4 а.с.64, додаток до позовної заяви - Доручення Президента РФ Пр-616 від 30.03.2024, Перелік заходів, п.22: "22.Уряду Російської Федерації спільно з органами виконавчої влади суб'єктів Російської Федерації, публічним акціонерним товариством "Газпром" та за участю інших газопостачальних організацій забезпечити, не звертаючись до коштів громадян, дотримання заходів приєднання до газорозподільних мереж домогосподарств, розташованих на землях, виділених під садівничі некомерційні товариства в газифікованих населених пунктах, забезпечивши поширення цих заходів на межі земельних ділянок, що перебувають у власності заявників (за умови подання відповідних заяв про приєднання), та визначивши критерії та умови такого приєднання (технологічного приєднання)", а також "звітувати до 15 липня 2024 року та раз на півроку в подальшому" (виділено судом), http://kremlin.ru/acts/assignments/items/organization/39/desc.
[77] Див.: т.4 а.с.64, додаток до позовної заяви - Доручення Президента РФ Пр-2477 від 18.12.2023, Перелік заходів, п.п.1a, 1b та 1c: "1.Уряду Російської Федерації спільно з органами виконавчої влади суб'єктів Російської Федерації та ПАТ "Газпром" з урахуванням прийнятих рішень про створення соціально орієнтованих систем газифікації та газопостачання населення країн забезпечити: а) встановлення пріоритетів у постачанні газу пільговим категоріям споживачів, особливо учасників спеціальних військових дій та членів їх сімей, а також для підтримки малозабезпечених громадян та малозабезпечених осіб у придбанні та встановленні газового обладнання; б) розроблення комплексу заходів щодо підвищення кадрових і технічних можливостей газорозподільних організацій з метою досягнення показників, які були встановлені, у встановлені терміни; в) організація роботи по усуненню недоліків, виявлених Управлінням контролю Президента РФ, в тому числі шляхом внесення необхідних змін в плани і програмну документацію.", та "відзвітувати до 15 березня 2024 року" (виділено судом), http://kremlin.ru/acts/assignments/items/organization/39/desc.
[78] Див.: т.4 а.с.67, додаток до позовної заяви - Доручення Президента РФ Пр-2056 від 11.10.2023, Перелік заходів, п.5: "5. Публічному акціонерному товариству "Газпром" спільно з Урядом Російської Федерації та Урядом Красноярського краю з урахуванням раніше виданих доручень забезпечити виконання заходів з газифікації м.Красноярська до 2028 року", а також "звітувати до 1 березня 2024 року, надалі - один раз на рік". "5. Публічному акціонерному товариству "Газпром" спільно з Урядом Російської Федерації та Урядом Красноярського краю з урахуванням раніше виданих доручень забезпечити виконання заходів з газифікації м. Красноярська до 2028 року" та "звітувати до 1 березня 2024 року, а надалі щорічно" (виділено судом), http://kremlin.ru/acts/assignments/items/organization/39/desc.
[79] Див.: т.4 а.с.72, додаток до позовної заяви - Доручення Президента РФ Пр-1970 від 16.10.2021, Перелік заходів, п.3: "3. Уряду Російської Федерації спільно з Урядом Сахалінської області та публічним акціонерним товариством "Газпром" розглянути питання про доцільність організації виробництва авіаційного гасу, бензину і дизельного палива на території Сахалінської області, в тому числі з використанням газового конденсату в якості сировини" і "відзвітувати до 1 листопада 2021 року" (виділено судом), http://kremlin.ru/acts/assignments/items/organization/39/desc.
[80] Див.: т.4 а.с.73, додаток до позовної заяви - Доручення Президента РФ Пр-133 від 28.01.2021, Перелік заходів, п.7: "7. Міністерству культури Російської Федерації розглянути разом з Урядом Санкт-Петербурга і ПАТ "Газпром" питання про створення історико-археологічного музею-заповідника в Охтинському мисі, і внести відповідні пропозиції" і "доповісти до 1 травня 2021 року", http://kremlin.ru/acts/assignments/items/organization/39/desc.
[81] Росія уклала (безпосередньо або спочатку як СРСР, а потім приєдналася до) договорів з: Україною (27.11.1998), Чеською Республікою (05.04.1994), Словаччиною (30.11.1993), Німеччиною (13.06.1989), Францією (04.11.1989, з продовженням строку застосування до 06.02.1992), Великою Британією (06.04.1989); США (03.04.1992), Сінгапур (27.09.2010), Японія (13.11.1998), Швейцарія (01.12.1990), Швеція (19.04.1995), Південна Африка (23.11.1998), Норвегія (04.10.1995), Польща (02.10.1992), Люксембург (09.02.1989), Литва (29.07.1999), Нідерланди (05.10.1989).
[82] Наприклад, див.: Нідерландсько-російський УЗЗІ, який передбачав наступне: "Стаття 9. 1) Усі спори між однією Договірною Стороною та інвестором іншої Договірної Сторони щодо інвестицій останньої вирішуються, якщо це можливо, мирним шляхом. 2) Спори щодо розміру або порядку виплати компенсації відповідно до статті 6 цієї Угоди або щодо безоплатної передачі, як визначено в статті 4 цієї Угоди, які не можуть бути врегульовані мирним шляхом протягом шести місяців з дати, коли будь-яка зі сторін спору звернулася з проханням про мирне врегулювання, можуть бути передані інвестором до міжнародного арбітражу або примирення. 3) Кожна Договірна Сторона цим погоджується на передачу спорів, зазначених у пункті 2 цієї статті, до міжнародного арбітражу або примирення. /.../"
[83] Див.: т.4 а.с.79, додаток до позовної заяви - Стаття Економічна правда "Роасія програла апеляцію у справі "ЮКОСа" на суму 50 мільярдів доларів", 20.02.2024, https://epravda.com.ua/news/2024/02/20/710148/.
[84] ] Див.: т.4 а.с.80, додаток до позовної заяви - Список публічно оприлюднених міжнародних арбітражних рішень, винесених проти Росії, опублікований Центром публічної політики ЮНКТАД, https://investmentpolicy.unctad.org/investment-dispute-settlement/country/175/russian-federation/investor.
[85] Див.: т.4 а.с.80, додаток до позовної заяви - Стаття Інтерфакс,"Мін'юст РФ не визнає рішення про відшкодування збитків Ощадбанку в розмірі 1,3 млрд доларів США", 27.11.2018, https://www.interfax.ru/business/639581.
[86] Див.: Liseytseva and Maslov v. Russia (dec.), заяви 39483/05 та 40527/10, §189, ЄСПЛ, від 09 січня 2015 року, та справи, наведені в ньому.
[87] Див.: т.2 а.с.233-250, додаток до позовної заяви - постанова Верховного Суду України від 20.07.2022 у справі №910/4210/20, п.111 (виділено судом).
[88] Див. там само, п.111 (виділено судом).
[89] Див там само, п.113-118.
[90] Див.: т.6 а.с.97, додаток до позовної заяви - Статут Публічного акціонерного товариства "Газпром", затверджений рішенням річних загальних зборів акціонерів ПАТ "Газпром" від 30.06.2023, протокол №1, стаття 4.2: "Товариство володіє майном, яке обліковується на її самостійному балансі (баланс Товариства). Товариство є власником майна, переданого його акціонерами, в тому числі Російською Федерацією, в якості внесків до його статутного капіталу, майна, отриманого в результаті його господарської діяльності, а також придбаного на інших підставах, дозволених законом. Товариство також є власником коштів, отриманих від продажу цінних паперів, що належать компанії".
[91] Див.: т.7 а.с.208, додаток до позовної заяви - Федеральний Закон "Про газопостачання в Російській Федерації" від 31.03.1999 №69-Ф3, стаття 14: "Для забезпечення надійного газопостачання, безпечного і стабільного функціонування об'єктів Єдиної системи газопостачання, пов'язаних загальним технологічним режимом видобутку, транспортування і доставки газу, поділ Єдиної системи газопостачання не допускається".
[92, 93] Див.: т.7 а.с.208, додаток до позовної заяви - Федеральний Закон "Про газопостачання в Російській Федерації" від 31.03.1999 №69-Ф3, стаття 6: "Єдина система газопостачання - це активно-виробничий комплекс, який складається з виробничих та інших об'єктів, технологічно, організаційно та економічно взаємопов'язаних, централізовано керованих і призначених для видобутку, транспортування, зберігання і доставки газу, і який належить організації, створеній за формою і наказом, встановлені цивільним законодавством і яка отримала об'єкти зазначеного комплексу у власність в процесі приватизації або створила їх або придбала на інших підставах, передбачених законодавством РФ. Єдина система газопостачання є головною системою газопостачання в Російській Федерації і її діяльність регулюється державою в порядку, встановленому законодавством Російської Федерації".
[94] Див.: т.4 а.с.90, додаток до позовної заяви - заява свідка Ліноса Дімітріоса Чу від 13.07.2018, подана до Високого суду Англії у справі Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" проти Публічного акціонерного товариства "Газпром", позов CL-2018-0000345, §62.1 (https://jusmundi.com/fr/document/other/en-national-joint-stock-company-naftogaz-of-ukraine-v-public-joint-stock-company-gazprom-ii-witness-statement-of-lis-dimitrios-choo-friday-13th-july-2018#other_document_18079).
[95] Див. там само, §62.4.
[96] Див. там само, §62.6.
[97] Див. там само, §62.6.
[98] Див. там само, §62.8.
[99] Див. там само, §63.
[100] Див.: Liseytseva and Maslov v. Russia (dec.), заяви 39483/05 та 40527/10, §190, ЄСПЛ, від 09 січня 2015 року, та справи, наведені в ньому, (виділено судом)
[101] Див.: т.2 а.с.233-250, додаток до позовної заяви - постанова Верховного Суду України від 20.07.2022 у справі №910/4210/20, п.119: "119./.../ Майно РФ і ВЕБ змішано до такої міри, що немає підстав вважати його власністю юридичної особи, а не РФ".
[102] Див.: т.4 а.с117, додаток до позовної заяви - Рішення Комісії відповідно до статті 6(1)(b) Регламенту Ради 139/2004/Case COMP/M.6910-GAZPROM/WINTERSHALL/TARGET COMPANIES, від 03/12/2013, § (1) "/.../. Європейська Комісія отримала повідомлення про заплановану концентрацію /.../, згідно з якою (i) ПАТ "Газпром" ("Газпром", Російська Федерація) набуває /.../ у одноосібне володіння та контроль над усіма компаніями Wingas GmbH ("Wingas", Німеччина) та Wintershall Erdgas Handelhaus GmbH & Co. KG ("WIEN", Німеччина), та (ii) Газпром і Wintershall Holding GmbH ("Wintershall", Німеччина) набувають спільний контроль над Wintershall Noordzee B.V. ("WINZ") і Wintershall Services B.V. /.../ шляхом обміну активами. Наразі компанії Wingas та WIEH перебувають під спільним контролем Газпрому та Wintershall, тоді як WINZ та Wintershall Services наразі контролюються виключно Wintershall (далі Газпром та Wintershall іменуються як "сторони, що повідомляють" або "сторони запропонованої трансакції")", https://ec.europa.eu/competition/mergers/cases/decisions/m6910_1109_2.pdf.
[103] Див.: т.4 а.147, додаток до позовної заяви - Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб Російської Федерації щодо ТОВ "Газпром ЕРЦ" станом на 19.12.2024, сторінка 3, пункт 2 розділ «Відомості про учасників/засновників юридичної особи», в якому зазначено: "Повне найменування - Товариство з обмеженою відповідальністю "Газпром капітал", розмір частки (%) - 99,99999".
[104] Див.: т.4 а.147, додаток до позовної заяви - роздруківка з офіційної Інтернет-сторінки ТОВ "Газпром ЕРЦ", "Мета створення компанії", https://ercenter.gazprom.ru/about/tseli-sozdaniya-kompanii/.
[105] Наприклад, цей принцип знайшов своє відображення у Проекті статей "Відповідальність держав за міжнародно-протиправні діяння", схваленому Резолюцією 56/83 Генеральної Асамблеї ООН від 12 грудня 2001 року (далі - "Проект статей"). Стаття 5 Проекту статей передбачає, що "Поведінка фізичної або юридичної особи, яка не є органом держави /.../ але яка за законом цієї держави уповноважена здійснювати елементи державної влади, розглядається як діяння держави за міжнародним правом за умови, що ця фізична або юридична особа виступає в цій якості в даному конкретному випадку".
[106] Див.: Закон України "Про судовий збір", п.22 ч.1 ст.5: "Від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: позивачі - у справах за позовами до держави-агресора Російської Федерації про відшкодування завданої майнової та/або моральної шкоди у зв'язку з тимчасовою окупацією території України, збройною агресією, збройним конфліктом, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно".
[107] Див.: постанову пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", пункт 4.1 "/… /у разі, коли позов немайнового характеру задоволено повністю стосовно двох і більше відповідачів, або якщо позов майнового характеру задоволено солідарно за рахунок двох і більше відповідачів, то судові витрати також розподіляються між відповідачами порівну. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено".